Рішення № 69235900, 12.09.2017, Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Справа № 183/6869/16

№ 2/183/835/17

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

іменем України

12 вересня 2017 року

Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області в складі:

головуючого судді Городецького Д.І.

секретаря Макаренко А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Новомосковську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «Авто Лайф» про захист прав споживача, визнання договору недійсним,

в с т а н о в и в :

06 грудня 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Авто Лайф» про захист прав споживача, застосування наслідків недійсності нікчемного правочину.

14 серпня 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з уточненим позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «Авто Лайф» про захист прав споживача, визнання договору недійсним.

В обґрунтування вимог ОСОБА_1 посилався на те, що 31 серпня 2016 року ним був укладений договір фінансового лізингу з Товариством з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «Авто Лайф» (надалі ТОВ «ЛК«Авто Лайф»), предметом якого є автомобіль «ЗАЗ Vida».

Позивач зазначив, щ мав намір придбати вказаний автомобіль у власність для власних потреб. Поспілкувавшись з менеджером (представника відповідача за довіреністю), офіс якого знаходиться у м. Павлоград Дніпропетровської області, вони домовились про купівлю-продаж автомобіля і про те, що оплата товару буде проведена у два етапи: спочатку він повинен сплатити авансовий платіж у розмірі 42 800 грн., а після надання автомобіля - повну суму його вартості з урахуванням сплаченого авансу. Повну вартість автомобіля менеджер повинен був вказати пізніше посилаючись на нестабільний курс долара і на те, що на даний момент вказаного автомобіля в наявності не було.

Оскільки представник відповідача гарантував достатньо великі знижки за автомобіль порівняно з іншими продавцями на ринку, він погодився укласти угоду саме з цією компанією.

ОСОБА_1 в заяві зазначив, що коли він надав згоду на купівлю автомобіля, представник надав договір, але цей договір виявився не договором купівлі-продажу як він сподівався, а договором фінансового лізингу. На його запитання, представник відповідача пояснив, що це фактично один і той же договір, однак для підприємства юридично та фінансово вигідніше укладати саме такий договір, а він у будь-якому випадку отримаю автомобіль упродовж двох тижнів.

Під час оформлення договору, він звернув увагу представника відповідача на те, що у договорі не зазначена ціна автомобіля, на що отримав відповідь про те, що ціну на автомобіль буде вказано не у самому договорі, а у додатку до договору, який буде його невід'ємною частиною.

Представник відповідача пояснив, що він повинен оплатити суму 42 800 грн., що буде авансом, а коли він надасть квитанцію, представник надасть всі необхідні додаткові документи.

Позивач ОСОБА_1 в заяві зазначив, що він оплатив авансовий платіж в сумі 42 800 грн., але жодного документу про кінцеву вартість автомобіля так і не отримав до теперішнього часу..

Через два тижні він звернувся до представника відповідача з питанням, коли він отримає автомобіль, та отримав відповідь, що автомобіль доставлено, однак у нього виявлено недоліки паливної системи і його було повернуто виробнику, в зв'язку з чим, доведеться чекати інший автомобіль, також, представник відповідача повідомив, що він має право розірвати договір.

Будучи юридично не обізнаним, він не знав як мені діяти у даній ситуації, але враховуючи те, що йому не назвали остаточну ціну автомобіля, він вирішив що відповідач неякісно виконує свої послуги та ті обов'язки, які він на себе взяв, він вирішив припинити договірні відносини з відповідачем, та написав запропоновану йому заяву про розірвання договору.

Поштою він отримав лист від відповідача датований 29.09.2016 року за № 108 у якому зазначається про те, що відповідач згоден повернути мені лише частину сплачених мною коштів, а саме 22 256 грн. 00 коп. а іншу частину суми у розмірі 14 980 грн. 00 коп. відповідач зараховує собі як комісію за організацію договору.

Позивач зазначив. що такі дії відповідача порушують його права, як споживача послуг, та норми цивільного законодавства щодо дійсності договору.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 10 ЗУ «Про захист прав споживачів» - споживач має право відмовитися від договору про виконання робіт (надання послуг) і вимагати відшкодування збитків, якщо виконавець своєчасно не приступив до виконання зобов'язань за договором або виконує роботу так повільно, що закінчити її у визначений строк стає неможливим.

Таким чином, оскільки представник відповідача не надав мені необхідних документів щодо вартості автомобіля, не надав підтвердження того, що автомобіль було доставлено в оговорений нами термін та документ, що підтверджує несправність автомобіля внаслідок, чого він був повернутий виробнику, він зробив висновок про те, що відповідач недобросовісно відноситься до взятих на себе обов'язків та вводить мене в оману щодо строків, вартості та умов надання мені автомобіля.

Він вважає, що має право на отримання повної суми авансового платежу без врахування будь-яких штрафів та комісій за послуги відповідача.

Крім того, слід зазначити, що відповідно до ч. 1 ст. 638 ЦК України - договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ч. 1 ст. 806 ЦК України - за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).

Отже, як видно з цієї статті істотними умовами договору лізингу є його предмет, та строк його виконання.

З договору, який було підписано між ним та відповідачем, вбачається, що сторони не досягли згоди щодо ціни предмета лізингу, оскільки у підписаному договорі не зазначено ціну предмета лізингу (автомобіля).

Відповідно до ч. 1 ст. 203 ЦК України - зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Відповідно до ч. 1 ст. 628 ЦК України - зміст договору становлять умови (пункти) , визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Отже, як зазначено у ч. 1 ст. 806 ЦК України обов'язковими умовами цього договору є предмет, ціна та строк.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України - підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Таким чином, оскільки у договорі відсутня одна з його істотних умов, а саме ціна предмету лізингу, такий правочин є недійсним.

Відповідно до ч. 1 ст. 216 ЦК України - недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування

В зв'язку наведеним, в позовній заяві ОСОБА_1 просив суд:

-захистити його, ОСОБА_1 права споживача, визнавши недійсним договір фінансового лізингу № 0352, укладений 31 серпня 2016 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «Авто Лайф» і ОСОБА_1;

-стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «Авто Лайф» на користь ОСОБА_1 суми авансового платежу у розмірі 42 800,00 грн.;

В судове засідання представник позивача не з'явився, в своїй заяві просив суд розглядати справу без його, позовні вимоги ОСОБА_1 підтримує в повному обсязі.

Представник відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «Авто Лайф» в судове засідання не з'явився, про місце, дату і час розгляду справи належним чином повідомлений, в зв'язку з чим, судом проведений заочний розгляд справи.

Суд, дослідивши надані позивачем докази, приходить до наступного.

У відповідності до ст. 509 ЦК України, 1. Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. 2. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. 3. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності справедливості.

На підставі ст. 11 ЦК України, підставами для виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори.

Згідно приписів ч. 1 ст. 806 ЦК України - за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).

Судом встановлено, що 31 серпня 2016 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «Авто Лайф» і ОСОБА_1 був укладений договір фінансового лізингу № 0352.

У відповідності п.1.1. договору лізингу предметом договору є транспортний засіб зазначений у даній статті та Специфікації (додаток № 2 Договору), а саме - автомобіль «ЗАЗ Vida».

На підставі п. 1.2 договору, вартість предмета лізингу на момент укладення даного договору зазначається у даному договорі та в Додатку № 1.

У відповідності до п.1.3. договору лізингу, лізингодавець бере на себе зобов'язання придбати Предмет лізингу у власність (отримати у власність предмет лізингу) та передати предмет лізингу у користування лізингоодержувачу у строк та на умовах, передбачених цим договором.

Судом встановлено, що в договорі фінансового лізингу відсутні дані про вартість предмету лізингу, також, згідно посилань позивача, йому не надали Додаток № 1, який є невід'ємною частиною договору та повинен містити ціну предмету лізингу.

Судом були витребувані у відповідача завірені копії Додатку № 1, Додатку № 2 до договору, але Товариством з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «Авто Лайф» зазначені документи на адресу суду не були надані.

Відповідно до ч. 1 ст. 628 ЦК України - зміст договору становлять умови (пункти) , визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 ст. 806 ЦК України фактично визначено, що обов'язковими умовами договору лізингу є предмет та ціна предмету лізингу.

У відповідності до ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також, моральним засадам суспільства.

Згідно вимог ч.1 ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Частиною 3 статті 215 ЦК України визначено, що якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваних правочин).

Оскільки у договорі лізингу відсутня одна з його істотних умов, а саме ціна предмету лізингу, такий правочин є недійсним.

Відповідно до ч. 1 ст. 216 ЦК України - недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування

Судом встановлено, що позивачем на рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «Авто Лайф» сплачено 42 800,00 грн. як авансовий платіж за договором лізингу, що підтверджується квитанцією № 70926613 від 31.08.2016 року.

В зв'язка уз наведеним, вищезазначені грошові кошти повинні бути стягнуті з відповідача на користь позивача.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 10, 60, 88, 213-215, 224-226 ЦПК України, суд,

в и р і ш и в :

Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити.

Визнати недійсним договір фінансового лізингу № 0352, укладений 31 серпня 2016 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «Авто Лайф» і ОСОБА_1.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «Авто Лайф» (код ЄДРПОУ 40352937) на користь ОСОБА_1, РНОКПП НОМЕР_1 грошові кошти в сумі 42 800,00 грн. (сорок дві тисячі вісімсот грн. 00 коп.), які сплачені за договором фінансового лізингу № 0352, який укладений 31 серпня 2016 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «Авто Лайф» і ОСОБА_1.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «Авто Лайф» (код ЄДРПОУ 40352937) на користь держави судові витрати в сумі 1 600,00 грн. (одна тисяча шістсот грн. 00 коп.).

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заява про перегляд заочного рішення може бути подано протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя Д.І. Городецький