Ухвала суду № 69235040, 02.10.2017, Довгинцівський районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 193/1357/15-к

Провадження № 1-кп/211/305/17

У Х В А Л А

іменем України

02 жовтня 2017 року Довгинцівський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області в складі:

головуючого судді Ткаченко С.В..

при секретарі Ручки М.Л.

за участю: прокурора Іванків В.В.

обвинувачених ОСОБА_1

ОСОБА_2

захисників Остапенко О.М., Петечка В.М.,

представника цивільного позивача ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження № 12015040580000401 по обвинуваченню ОСОБА_1, ОСОБА_2 у вчинені кримінальних правопорушень, передбачених частиною 2 статті 185, частиною 2 статті 15, частиною 2 статті 185 КК України,

В С Т А Н О В И В:

В провадженні суду знаходиться вищевказане кримінальне провадження .

В судовому засіданні судом у відповідності до ст.. 331 КПК України поставлене питання про доцільність продовження строку тримання обвинуваченого ОСОБА_1 під вартою , оскільки такий захід обраний до 06 жовтня 2017 року

Прокурор заявила клопотання про продовження строку тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_1 ще на 2 міс.

Обвинувачений ОСОБА_1 та його захисник Остапенко О.М. заперечують проти продовження строку тримання під вартою та просять змінити обвинуваченому міру запобіжного заходу з тримання під вартою на домашній арешт. Обвинувачений ОСОБА_2, представник цивільного позивача поклалися на розсуд суду. Захисник Петечко В.М. підтримав думку захисника Остапенко О.М. та вважав, що є всі підстави змінити запобіжний захід з тримання під вартою на домашній арешт обвинуваченому ОСОБА_1

Дослідивши матеріали справи, оцінивши в сукупності всі обставини кримінального провадження, заслухавши учасників процесу , суд приходить до висновку, що клопотання про продовження запобіжного заходу у виді тримання ОСОБА_1 під вартою задоволенню не підлягає , а клопотання обвинуваченого ОСОБА_1 та його захисника про заміну запобіжного заходу підлягає задоволенню виходячи із наступного.

Статтею 29 Конституції України встановлено, що ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах і в порядку , встановленому законом.

Відповідно до вимог ст. 2 КПК України основним завданням кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден не винуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Відповідно до п.п. 3 і 4 ст.5 Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини-обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. При цьому, ризик переховування обвинуваченого від правосуддя не може оцінюватися виключно на підставі суворості можливого судового рішення, а це слід робити з урахуванням низки відповідних фактів, які можуть підтверджувати існування такого ризику, або свідчити про такий його незначний ступінь, який не може служити підставою для запобіжного ув'язнення.

В той же час суд враховує, що п. 1 ст. 5 Європейської конвенції з прав людини визначає, що кожен має право на свободу та особисту недоторканість. Нікого не може бути позбавлено свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури, встановленої законом.

Згідно ч.1 ст. 331 КПК України, під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого.

Згідно з положенням ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про:

1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення;

2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор;

3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Слідчий суддя, суд зобов'язаний постановити ухвалу про відмову в застосуванні запобіжного заходу, якщо під час розгляду клопотання прокурор не доведе наявність всіх обставин, передбачених частиною першою цієї статті.

Якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені пунктами 1 та 2 частини першої цієї статті, але не доведе обставини, передбачені пунктом 3 частини першої цієї статті, слідчий суддя, суд має право застосувати більш м'який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного, обвинуваченого обов'язки, передбачені частиною п'ятою цієї статті, необхідність покладення яких встановлена даною статтею.

Підставою обрання та продовження ОСОБА_1 запобіжного заходу у виді тримання під вартою стало те, що він вчинив кримінальне правопорушення в період іспитового строку, вчинив злочин середньої тяжкості , може переховуватися від суду, тиснути на свідків.

В судовому засіданні прокурором не було в повній мірі доведено, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не може запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України та не може бути застосовано до обвинуваченого.

На даний час в судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_1 має місце мешкання, реєстрації , має на утриманні неповнолітню дитину сина ОСОБА_6, 2014 року народження, вину визнав, перебуває під вартою з 15 09 2015 року, потерпілий до суду не з»являється. Доказів того , що він буде переховуватися від суду прокурором не надано. Тяжкість пред»явленого звинувачення , вчинення злочину в період іспитового строку самі по собі не можуть слугувати виправданням та обґрунтуванням тривалого періоду утримання особи під вартою.

Ризики, передбачені ст. 177 КПК України відпали, тому суд приходить до висновку про зміну міри запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_1 із тримання під вартою на домашній арешт.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 23, 177, ч.1 ст.331, 369-372 КПК України, суд, -

УХВАЛИВ :

Змінити обвинуваченому ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Орджонікідзе Дніпропетровської області , міру запобіжного заходу, обрану під час досудового розслідування із тримання під вартою на домашній арешт строком на 60 днів , починаючи з 02 жовтня 2017 року до 30 листопада 2017 року включно, звільнивши останнього з-під варти в залі суду негайно.

заборонивши ОСОБА_1 покидати житло, розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , щодня з 21-00 год. до 06-00 год. строком на 60 днів.

Покласти на ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, обов'язок: не покидати житло розташоване за адресою АДРЕСА_1 щодня з 21-00 год. до 06-00 год. строком на 60 днів, з'являтись на першу вимогу до суду.

Копію ухвали про обрання запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту відносно обвинуваченого ОСОБА_1 передати для виконання органу внутрішніх справ за місцем проживання обвинуваченого.

Контроль за виконанням ухвали покласти на прокурора.

Роз'яснити обвинуваченому ОСОБА_1, що працівники органу внутрішніх справ з метою контролю за його поведінкою мають право з'являтись в житло вимагати надати усні чи письмові пояснення по питаннях, які пов'язані з виконанням покладених на нього обов'язків, використовувати електронні засоби контролю.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя: С. В. Ткаченко