Рішення № 69229832, 02.10.2017, Березанський районний суд Миколаївської області

02.10.2017 Справа № 469/1485/16-ц

2/469/224/17

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 вересня 2017 року смт. Березанка

Березанський районний суд Миколаївської області у складі :

головуючої судді Гапоненко Н.О.,

за участю:

секретаря судового засідання Потриваєвої М.А.,

позивача ОСОБА_1,

представника відповідача Долгова А.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного підприємства "Соб-Статус" про встановлення факту трудових відносин, оформлення прийняття на роботу, зобов"язання видати трудову книжку, стягнення заробітної плати, невиплаченої при звільненні, та середнього заробітку за час вимушеного прогулу,-

в с т а н о в и в :

Позивач ОСОБА_1 29 листопада 2016 року звернувся до суду з зазначеним позовом, у якому просив встановити факт його перебування у трудових відносинах з приватним підприємством «СОБ-СТАТУС» на посаді охоронника з 19 вересня 2016 року по 04 жовтня 2016 року, зобов'язати відповідача видати накази про прийняття позивача на роботу, його звільнення з роботи та внести відповідні записи у трудову книжку, та стягнути з відповідача заробітну плату, невиплачену при звільненні, в сумі 2144 грн.

Заявлені вимоги обґрунтував тим, що 19 вересня 2016 року він був прийнятий на роботу охоронником до приватного підприємства «СОБ-СТАТУС» за адресою м.Миколаїв, вул.Проекта, 3-В на території олійно-жирового комбінату, надавши при цьому заяву про прийняття на роботу, паспорт, довідку про ідентифікаційний код, сертифікати нарколога та психіатра, трудову книжку. Керівництво вказаного підприємства запропонувало йому заробітну плату у сумі 4000 грн. на місяць або 268 грн. на добу, так як графік роботи був 1 доба роботи/ 1 доба відпочинку. З наказом про прийняття на роботу позивача не ознайомили, лише видали бейдж. Відпрацювавши 8 днів з 19 вересня по 04 жовтня 2017 року, а саме 19, 20, 22, 24, 26, 28, 29 вересня та 01 жовтня 2016 року, позивач написав заяву про звільнення за власним бажанням через те, що йому не підходили умови праці.

При звільненні керівник відповідача відмовився розрахуватися з позивачем за фактично відпрацьовані добові чергування та зробити відповідний запис у трудовій книжці, яку позивачу не повернули, з наданих ним при працевлаштуванні документів повернули лише паспорт, відмовивши у наданні копії наказу про звільнення та довідки про заробітну плату.

20 червня 2017 року позивачем надано заяву про доповнення позовних вимог, у якій, посилаючись на викладені у позовній заяві обставини, просив зобов"язати відповідача видати трудову книжку, виписану на ім"я позивача, з внесеними до неї відповідними записами, та стягнути з відповідача на свою користь середній заробіток за час вимушеного прогулу у зв"язку із затримкою видачі трудової книжки.

У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 позовні вимоги підтримав у повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені у позовній заяві. Додатково пояснив суду, що довідався про вакантну посаду з оголошення у пресі, приїхавши на олійно-жировий комбінат, звернувся з цього приводу до охорони на прохідній, які викликали начальника охорони ОСОБА_3. Начальник охорони завів його до кабінету на території комбінату, де позивач написав заяву про прийом на роботу, заяву про звільнення, договір про матеріальну відповідальність (всі документи без дат), віддав ОСОБА_3 трудову книжку, паспорт, сертифікати нарколога та психіатра, а ОСОБА_3 йому видав бейдж. При звільненні ОСОБА_3 йому повернув паспорт та вигнав з кабінету, і позивач одразу пішов скаржитися до прокуратури та інспекції праці. Пізніше невідома йому особа прислала поштою 578 грн. та сертифікат нарколога. На будь-якому іншому підприємстві після звільнення не працював.

Представник відповідача Долгов А.Г. проти позову заперечував, посилаючись на те, позивачем не підтверджено існування трудових відносин з відповідачем, між сторонами не існували жодні правовідносини, а наданий позивачем на підтвердження заявлених вимог бейдж підприємству не належить та не має необхідних реквізитів, зокрема, печатки.

Відповідачем також надано до суду довідку про те, що позивач не перебував у трудових відносинах з ПП "Соб-Статус" (а.с.30).

Заслухавши пояснення осіб, що беруть участь у справі, вважає, що у задоволенні позовних вимог слід відмовити з таких підстав.

Відповідно до ст.3 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. У випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, або державні чи суспільні інтереси. Відмова від права на звернення до суду за захистом є недійсною.

Відповідно до ч.1 ст.60, ч.3 ст.10 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі (ч.2 ст.60 ЦПК). Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір (ч.3 ст.60 ЦПК).

Статтею 212 ЦПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, обєктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв"язок доказів у їх сукупності.

На підтвердження своїх вимог позивачем надано бейдж охоронника охоронної фірми "Соб-Статус", ліцензія АЕ № 284888 від 21.01.2014 року (а.а.4), яке, крім зазначених даних, містить прізвище, ім"я, по батькові позивача та його фотокартку, зроблену, зі слів позивача, з його паспорта.

Дані про час видачі бейджа, строк його дії, особу, що його видала, вказаний письмовий доказ не містить.

Разом з тим, відповідно до ч.ч.3, 4 ст.11 Закону України "Про охоронну діяльність", персонал охорони виконує функції з охорони майна за обов'язкової наявності на його одязі ознак належності до відповідного суб'єкта охоронної діяльності згідно з його статутними документами, та під час виконання функціональних обов'язків повинен мати при собі посвідчення з підписом керівника суб'єкта охоронної діяльності, в якому зазначаються прізвище, ім'я, по батькові особи, яка належить до персоналу охорони, дата видачі і термін дії посвідчення та міститься фотокартка особи, якій видано посвідчення.

Оцінюючи вказаний доказ, суд враховує також довідку ПП "Соб-Статус" про невідповідність цього бейджа порядку оформлення, запровадженого на підприємстві, відсутність печатки встановленого зразка, підпису директора та фото працівника у форменному одязі, а тому суд приходить до висновку про недопустимість зазначеного доказу.

Будь-яких інших доказів, які б свідчили про перебування позивача у трудових відносинах з відповідачем, суду не надано.

Крім того, обставини, викладені у позові, спростовуються довідкою відповідача про відсутність трудових відносин ОСОБА_1 з ПП "Соб-Статус", результатами перевірки заяв позивача, викладеними у повідомленні оперативного управління ГУ ДФС у Миколаївській області про відсутність порушень трудового законодавства ТОВ "Соб-Статус" та працевлашування ОСОБА_1 на охоронному підприємстві ТОВ "Делс" з 19 жовтня 2016 року по 01 листопада 2016 року з виплатою йому заробітної плати в розмірі 570 грн.

Як вбачається з витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, ПП "Соб-Статус" здійснює свою діяльність за адресою м.Київ, вул.Іскрівська, 7, що не співпадає з адресою, вказаною позивачем як місце укладення трудового договору; відповідач не має у своєму складі та не входить до складу ТОВ "Делс".

Таким чином, позивачем не доведено, що у нього існували трудові відносини з приватним підприємством «СОБ-СТАТУС», а тому позовні вимоги задоволенню не підлягають.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 10,11, 209, 212-215, 218 ЦПК України, суд -

в и р і ш и в :

У задоволенні позову відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги до апеляційного суду Миколаївської області через Березанський районний суд в десятиденний строк з дня його проголошення.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подавати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Повний текст рішення виготовлено і підписано 02.10.2017 року.

Суддя: