Ухвала суду № 69228841, 19.09.2017, Верховний Суд (до 15.12.2027 - Верховний Суд України)

У х в а л а

19 вересня 2017 року м. Київ

Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

Охрімчук Л.І.,

Лященко Н.П.,

Сімоненко В.М.,

розглянувши заяву ОСОБА_4 про перегляд Верховним Судом України заочного рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 02 грудня 2014 року, ухвали Апеляційного суду м. Києва від 13 квітня 2017 року та ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 12 липня 2017 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Дельта банк» до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

в с т а н о в и л а :

Солом'янський районний суд м. Києва заочним рішенням від 02 грудня 2014 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 13 квітня 2017 року, позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Дельта банк» задовольнив: стягнув з ОСОБА_4 на користь банку заборгованість за кредитним договором у сумі 8 тис. 393 грн 96 коп. та судові витрати.

Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ ухвалою від 12 липня 2017 року відмовив ОСОБА_4 у відкритті касаційного провадження за її касаційною скаргою на підставі пункту 5 частини четвертої статті 328 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України).

08 вересня 2017 року ОСОБА_4 звернулась до Верховного Суду України із заявою про перегляд заочного рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 02 грудня 2014 року, ухвали Апеляційного суду м. Києва від 13 квітня 2017 року та ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 12 липня 2017 року з передбаченої пунктом 4 частини першої статті 355 ЦПК України підстави невідповідності судового рішення суду касаційної інстанції викладеному в постанові Верховного Суду України висновку щодо застосування у подібних правовідносинах частини четвертої статті 328 цього Кодексу щодо відмови у відкритті касаційного провадження.

На підтвердження підстави перегляду ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 12 липня 2017 року, передбаченої пунктом 4 частини першої статті 355 ЦПК України, заявниця посилається на постанову Верховного Суду України від 27 лютого 2012 року.

Перевіривши наведені в заяві доводи, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України дійшла висновку про те, що в допуску справи до провадження необхідно відмовити з огляду на таке.

Пунктом 4 частини першої статті 355 ЦПК України визначено, що підставою для подання заяви про перегляд судових рішень у цивільних справах є невідповідність судового рішення суду касаційної інстанції, про перегляд якого подано заяву, викладеному у постанові Верховного Суду України висновку щодо застосування у подібних правовідносинах норм матеріального права.

При цьому під судовими рішеннями у подібних правовідносинах слід розуміти такі рішення, де тотожними є предмети спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені судом фактичні обставини справи, а також наявне однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин.

Постановляючи ухвалу від 12 липня 2017 року, про перегляд якої порушує питання заявниця, суд касаційної інстанції погодився з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про наявність правових підстав для стягнення заборгованості за кредитним договором з огляду на те, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У наданій постанові від 27 лютого 2012 року, на яку посилається заявниця, Верховний Суд України дійшов висновку про те, що оскаржувані дії управління щодо нарахування і виплати позивачеві щорічної грошової допомоги були правомірними та узгоджувалися з положеннями частини другої статті 19 Конституції України, оскільки на момент виникнення спірних правовідносин, а саме на час нарахування і виплати позивачеві у квітні 2007 року передбаченої Законом України від 22 жовтня 1993 року № 3551-ХII «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» щорічної грошової допомоги, положення Закону України від 19 грудня 2006 року № 489-V «Про Державний бюджет України на 2007 рік» були чинними.

Отже, судове рішення суду касаційної інстанції, про перегляд якого подано заяву, не суперечить викладеному в зазначеній постанові Верховного Суду України висновку щодо застосування у подібних правовідносинах норм процесуального права.

Ураховуючи наведене, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України дійшла висновку про те, що в допуску справи до провадження Верховного Суду України необхідно відмовити.

Керуючись частиною другою статті 360 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

у х в а л и л а :

У допуску до провадження Верховного Суду України справи за позовом Публічного акціонерного товариства «Дельта банк» до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором за заявою ОСОБА_4 про перегляд Верховним Судом України заочного рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 02 грудня 2014 року, ухвали Апеляційного суду м. Києва від 13 квітня 2017 року та ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 12 липня 2017 року відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді Л.І. Охрімчук

Н.П. Лященко

В.М. Сімоненко