Рішення № 69227814, 27.09.2017, Господарський суд Житомирської області

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

___________

_______________

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, тел. (0412) 48-16-20,

E-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, веб-сайт: http://zt.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "27" вересня 2017 р. Справа № 906/694/17

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Тимошенка О.М.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 (довіреність №08/7502 від 12.05.17.)

від відповідача: ОСОБА_2 (довіреність від 06.03.17.)

розглянув у судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Приватного акціонерного товариства "Енергопостачальна компанія "Житомиробленерго" (м.Житомир)

до Відкритого акціонерного товариства "Коростишівське хлібоприймальне підприємство" (м.Коростишів)

про стягнення 306349,04 грн.

Позивач звернувся до господарського суду Житомирської області з позовом про стягнення з відповідача на свою користь 306349,04 грн. заборгованості за спожиту активну електричну енергію, з яких: 142978,75 грн. - борг, 127102,66 грн. - санкції за перевищення договірних величин, 22813,92 грн. - пеня, 11009,36 грн. - інфляційні, 2444,35 грн. - 3% річних.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав з підстав, викладених у позовній заяві.

Представник відповідача в засіданні суду проти позову заперечив. Зазначив, що з 2011 року відповідач не веде ніякої господарської діяльності. З 17.11.11. постачання електричної енергії було припинено. Доказів самовільного підключення на постачання електроенергії позивачем не надано, тому в задоволенні позову слід відмовити. Надає для долучення до матеріалів справи заяву про застосування строків позовної давності.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, господарський суд,

ВСТАНОВИВ:

25.07.2003 між Відкритим акціонерним товариством "Коростишівське хлібоприймальне підприємство" (відповідач/споживач) та Коростишівським РЕМ, яке є структурним виробничим підрозділом ПАТ "ЕК "Житомиробленерго" (позивач/енергопостачальна організація) укладено договір № 40 про постачання електричної енергії споживачам (далі - договір, а. с. 11) зі строком дії по 31.12.2003.

Сторони погодили, що договір вважається щорічно продовженим, якщо за місяць до закінчення строку не буде заявлено однією із сторін про відмову від цього договору або його перегляд (п. 9.4 договору).

Позивач просить стягнути з відповідача 142978,75грн. боргу за спожиту електроенергію з ПДВ, яка виникла у січні 2017 року та санкції за перевищення договірних величин споживання в розмірі 127102,66грн., з яких: 3430,59грн. у березні 2011, 4152,09грн. у червні 2011, 371,01грн. у вересні 2011, 119148,97грн. у січні 2017.

Для сплати боргу та санкцій позивач направляв відповідачу рахунки (а.с.22-29), які відповідач не оплатив, що стало підставою для звернення з даним позовом до суду.

За умовами договору (п. 5.1) та з метою його виконання, для визначення договірних величин споживання електричної енергії та потужності на наступний рік споживач не пізніше 1 грудня поточного року надає постачальнику електричної енергії відомості про розмір очікуваного споживання електричної енергії (додаток "Обсяги постачання електричної енергії споживачу та субспоживачу"). У разі ненадання споживачем зазначених відомостей у встановлений термін, розмір очікуваного споживання електричної енергії (потужності) на наступний рік установлюється постачальником електричної енергії на рівні спожитої електроенергії відповідних періодів поточного року.

Оскільки відповідач відомості про розмір очікуваного споживання електричної енергії на 2011 р. та 2017р. не надавав обсяг споживання електроенергії був встановлений в розмірі 0 кВт.год.

За розрахунком позивача,відповідачем допущено споживання електричної снергії понад договірну величину за розрахунковий період березень 2011 року на 4430 кВт.год.,червень 2011 року на 4969 кВт.год., вересень 2011 року на 444 кВт.год. та січень 2017 року на 58723 кВт.год. Відповідно до ст. 26 Закону України "Про електроенергетику" відповідачу нараховано до сплати двократну вартість різниці фактично спожитої і договірної величини в сумі 127102.66 грн. з них: 3430.59грн. (4430 х 0.774400 (тариф на електроенергію)), 4 152.09 грн. (4969 х 0,835599 (тариф на електроенергію)), 371.01 грн. (444 х 0.835600 (тариф па електроенергію)), 119148,97 грн. ( 58723 х 2.029000 (тариф на електроенергію)).

Разом з тим, при розгляді справи №906/317/17 за позовом Відкритого акціонерного товариства "Коростишівське ХПП" до Публічного акціонерного товариства "Енергопостачальна компанія "Житомиробленерго" про спонукання до вчинення певних дій господарський суд Житомирської області встановив, що 17.11.2011 обладнання споживача по договору №40 від 25.07.03 було відключено від ЗТП 325 та опломбовано згідно з актом збереження пломб № 228 (а.с. 51).

Відтак, з 17.11.2011 постачання електроенергії на виробничі потужності позивача припинилось.

У відповідності до ст.35 ГПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській справі,що набрало законної сили,не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Сторони не зазначали про підключення відповідача до споживання електроенергії.

Таким чином, відповідач не мав змоги використовувати електроенергію після 17.11.11 і до цього часу.

Підпунктом 4.2.6 договору передбачено право постачальника на стягнення зі споживача вартості електроенергії, виходячи із приєднаної потужності струмоприймачів та кількості годин їх використання (згідно з методикою, затвердженою НКРЕ), у разі таких дій споживача: самовільного внесення змін у схеми обліку електроенергії; пошкодження засобів обліку електроенергії, втручання в їх роботу, зняття пломб з засобів обліку; споживання електроенергії поза засобами обліку; інших умов, визначених методичними рекомендаціями НКРЕ.

Однак, факту самовільного підключення відповідача не встановлено, тому кількість спожитої електроенергії, яка зафіксована споживачем є такою, що спожита до 17.11.11.

Відповідач позов не визнав та просив застосувати до спірних правовідносин строки позовної давності.

Згідно зі ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до ст. 260 ЦК України позовна давність обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановлених статтями 253 - 255 цього Кодексу.

Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч. 1 ст. 261 ЦК України).

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч. 4 ст. 267 ЦК України).

Як встановлено судом, позивач 17.11.11 припинив постачання електроенергії відповідачу. З цього часу позивач мав право звернутися з даним позовом до суду.

Приписами ст. 257 ЦК України унормовано, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Отже, 3-х річний строк позовної давності щодо вимог позивача сплинув 16.11.14. Позивач звернувся з даним позовом до суду лише 08.08.17, за межами трирічного строку позовної давності звернення до суду для захисту своїх порушених прав, тобто з пропуском строку позовної давності, що згідно заяви відповідача є підставою для відмови у позові.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача пеню,річні та інфляційні.

Вказані вимоги є похідними від основної вимоги, тому в задоволенні вимог про стягнення пені, річних та інфляційних суд відмовляє.

Відповідно до ст. ст. 43, 33, 34 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи викладене, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Судовий збір відповідно до ст. 49 ГПК України покладається судом на позивача.

Керуючись ст.ст. 49, 82-85 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено: 29.09.17

Суддя Тимошенко О. М.

Віддрукувати:

1- в справу