Рішення № 69227811, 27.09.2017, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м.Харків, пр.Науки, 5

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

27.09.2017 Справа № 905/1937/17

Господарський суд Донецької області у складі судді Левшиної Я.О., при секретарі судового засідання (помічник судді) Мазурік М.О., розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовною заявою: Публічного акціонерного товариства «Крюківський вагонобудівний завод», м. Кременчук

до відповідача: Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Донецька залізниця», Донецька область, м. Лиман

про: стягнення пені у розмірі 23337,61 грн., 3% річних у розмірі 5102,98 грн.

За участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 (за довіреністю №49юр-88 від 27.04.2017р.);

від відповідача: ОСОБА_2 (за довіреністю від 08.11.2017р.).

Відповідно до вимог ст.ст.4-4, 81 ГПК України судовий розгляд здійснювався з фіксацією у протоколі судового засідання.

У судовому засіданні 27.09.2017р. суд виходив до нарадчої кімнати для прийняття рішення.

СУТЬ СПРАВИ:

Публічне акціонерне товариство «Крюківський вагонобудівний завод», м.Кременчук звернулось до господарського суду Донецької області з позовом до Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Донецька залізниця», Донецька область, м. Лиман про стягнення пені у розмірі 23337,61 грн., 3% річних у розмірі 5102,98 грн.

Відповідно до довідки про автоматичний розподіл справ між суддями, позовну заяву призначено до розгляду судді Бойко І.А.

Ухвалою від 19.08.2017р. суд порушив провадження у справі.

Відповідно до розпорядження №01-02/1068 від 15.09.2017р. у звязку із відставкою судді Бойко І.А. справу передано на розгляд судді Левшиній Я.О.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем грошових зобов'язань за договором про закупівлю від 22.02.2017р. з оплати поставленого товару, внаслідок чого виникли підстави для нарахування пені та 3% річних.

Нормативно позивач обґрунтовує свої вимоги, посилаючись на ст. ст. 525, 526, 530, 610, 625, 626 Цивільного кодексу України, ст.ст. 193, 231, 232 Господарського кодексу України, ст.ст.1, 5, 12, 15, 43, 54-57, 61, 64, 82-85 Господарського процесуального кодексу України.

На підтвердження вказаних обставин позивач надав наступні документи: договір про закупівлю від 22.02.2017р. із специфікацією №1; замовлення №21 від 24.02.2017р.; рахунки-фактури: №КВ-03002 від 01.03.2017р., №КВ-03014 від 07.03.2017р.; видаткові накладні: №КВ-75528 від 01.03.2017р., №КВ-75555 від 07.03.2017р.; виписки з особового рахунку; претензію №1-29юр від 28.04.2017р. та докази її направлення відповідачу.

26.09.2017р. від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній проти позовних вимог заперечив, просив відмовити у його задоволенні, посилаючись на відсутність вини відповідача, затримку фінансування у звязку з проведенням антитерористичної операції, а також на відсутність збитків у позивача внаслідок порушення термінів оплати поставленого товару.

Представник позивача у судове засідання 27.09.2017р. зявився, позовні вимоги підтримав.

Представник відповідача у судове засідання 27.09.2017р. зявився, проти позову заперечив, просив зменшити розмір пені.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

22.02.2017р. між позивачем (постачальник) та відповідачем (покупець) укладений договір про закупівлю (далі договір), згідно п. 1.1. 1.3. якого: предметом договору є поставка постачальником покупцю товару в асортименті та кількості згідно специфікації (додаток 1), яка є невідємною частиною чинного договору; найменування товару: запасні частини до вантажних вагонів (кришки люка піввагонів нові); виробник товару: ПАТ «КВБЗ» м.Кремечук, Україна.

Пунктом. 4.1. договору, специфікацією встановлено, що товар повинен бути поставлений постачальником не пізніше 10 робочих днів від дня одержання постачальником заявки покупця, яка є підтвердженням готовності покупця до прийому товару.

Відповідно до п.п. 5.1., 5.2. договору ціна постачальника на запасні частини до вантажних вагонів (кришки люка піввагонів нові) визнана тендерними торгами і вказана у специфікації (додаток 1), яка є невідємною частиною чинного договору. Загальна сума договору складає 3725172,00грн. з урахуванням ПДВ 20% 620862,00грн.

За умовами п. 6.2. договору та специфікації покупець здійснює оплату поставленого товару шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок постачальника протягом 20 банківських днів з дня отримання товару. Днем отримання товару вважається день підписання сторонами або їх уповноваженими представниками накладної (залізничної накладної) та акту прийому-передачі на отримання товару.

Згідно п. 9.2. договору покупець у разі порушення строків оплати товару, покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі облікової ставки НБУ від вартості несплаченого товару за кожен день прострочення.

Термін дії договору з моменту його підписання сторонами і до 31.12.2017р. (п.15.1. договору).

Відповідач звернувся до позивача із замовленням №21 від 24.02.2017р., в якому просив відвантажити кришку люка піввагона нову габариту 0ВМ-460шт. на суму 2483448,00грн. з ПДВ.

На виконання умов договору про закупівлю від 22.02.2017р. позивач поставив товар відповідачу, що підтверджується видатковими накладними: №КВ-75528 від 01.03.2017р., №КВ-75555 від 07.03.2017р. на загальну суму 2483448,00грн.

Внаслідок несвоєчасної оплати відповідачем поставленого товару позивач звернувся до відповідача з претензією №1-29 від 01.04.2017р. щодо сплати пені та 3% річних, яка не була задоволена останнім.

Посилаючись на неналежне виконання відповідачем своїх обов'язків з оплати поставленого товару, а саме порушення строків здійснення оплати товару, позивач звернувся до господарського суду з розглядуваним позовом.

Статтею 33 Господарського процесуального кодексу України, передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим (ст.43 Господарського процесуального кодексу України).

Враховуючи статус сторін, характер правовідносин між учасниками договору, останні (правовідносини) регулюються насамперед відповідними положеннями Господарського і Цивільного кодексів України та умовами укладеного договору про закупівлю від 22.02.2017р.

Згідно ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають, зокрема, з договорів. Аналогічні положення встановлені і в ст.ст. 173-175 Господарського кодексу України.

Беручи до уваги правову природу укладеного договору, кореспондуючі права та обов'язки його сторін, оцінка правомірності заявлених вимог має здійснюватися судом з урахуванням приписів законодавства, які регламентують правовідносини з поставки.

Як встановлено ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України та ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України за поставлену продукцію покупець зобов'язаний сплатити постачальнику певну грошову суму. В силу приписів ч. 6 ст. 265 Господарського кодексу України та ч. 2 ст.712 Цивільного кодексу України до правовідносин постачання застосовуються норми Цивільного кодексу України про купівлю-продаж, які (ст.655, ч.1 ст.691) також передбачають обов'язок покупця сплатити за придбаний товар певну суму грошових коштів.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частинами 1, 2 ст. 692 цього Кодексу визначено, що покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або законодавством не встановлений інший строк оплати товару. Як було встановлено судом, сторони визначили порядок оплати, за яким покупець зобов'язаний сплатити суму за товар в строк, який визначений в договорі про закупівлю від 22.02.2017р. та специфікації, а саме протягом 20 банківських днів з дня отримання товару.

Отже позивач здобув право вимоги за видатковою накладною №КВ-75528 від 01.03.2017р. 31.03.2017р., за видатковою накладною №КВ-75555 від 07.03.2017р. 06.04.2017р.

Відповідач здійснив оплату поставленого товару 27.04.2017р., тобто з порушенням строку, визначеного у договорі.

Приписи ч.7 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов'язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст.629 Цивільного кодексу України щодо обов'язковості договору для виконання сторонами.

Таким чином, відповідач не мав жодних підстав для ухилення від належного виконання обов'язку із здійснення платежу за поставлений товар відповідно до умов договору про закупівлю від 22.02.2017р. за вищевказаними накладними у встановлений договором термін.

Таке неналежне виконання грошових зобов'язань кваліфікується судом як їх порушення у розумінні ст. 610 Цивільного кодексу України, а сам відповідач вважається таким, що прострочив виконання грошового зобов'язання у розумінні ч. 1 ст. 612 цього Кодексу.

Статтями 610, 611 Цивільного кодексу України визначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Дані наслідки порушення зобов'язання передбачені і ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України. Згідно норм зазначених статей у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно п.п. 1, 3 ст.549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Сторони у п. 9.2. договору встановили, що покупець у разі порушення строків оплати товару, сплачує постачальнику пеню у розмірі облікової ставки НБУ від вартості несплаченого товару за кожен день прострочення.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши розрахунок пені та 3% річних, правові підстави, період та порядок їх нарахування, суд дійшов висновку про те, що він є обґрунтованим частково, а саме у розмірах: 21976,82грн. та 4898,86грн. відповідно.

Суд зазначає, що позивачем при визначенні кінцевої дати періоду нарахування не враховано, що відповідно до п. 1.9. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013р. день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення 3% річних та пені.

Відповідач у відзиві на позовну заяву посилається на скрутне фінансове становище, відсутність вини відповідача, затримку фінансування договору з боку залізниці у звязку з проведенням антитерористичної операції, а також на відсутність збитків у позивача у звязку з порушенням термінів оплати поставленого товару.

Згідно з ч.1 ст.233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Згідно ч.3 ст.551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. Відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника.

Стаття 83 Господарського процесуального кодексу України надає господарському суду право, приймаючи рішення, зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Правовий аналіз названих статей свідчить, що вони не є імперативними та застосовуються за визначених умов на розсуд суду. Вирішуючи питання про зменшення розміру штрафу, який підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен з'ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки розміру збитків, а також об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру штрафу наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.

Як встановлено судом, позивачем всупереч вимог ст.ст.4-3, 33 Господарського процесуального кодексу України не доведено жодними доказами факту виникнення в нього збитків внаслідок допущення прострочення виконання відповідачем своїх зобовязань за договором про закупівлю від 22.02.2017р.

При цьому, як встановлено судом, з боку відповідача припущено незначне прострочення виконання своїх зобовязань перед позивачем та повністю виконано свої зобовязання з оплати отриманого від відповідача товару.

У матеріалах справи також міститься звіт про фінансові результати відповідача за 2016р., відповідно до якого регіональна філія «Донецька залізниця» (покупець) збиткова.

Крім цього, наказом керівника Антитерористичного центру при СБУ №33/6/а від 07.10.2014р. «Про визначення районів проведення антитерористичної операції і термінів її проведення» визначено, що Донецька і Луганська області (без винятків) входять до території проведення антитерористичної операції з 07.04.2014р.

За таких обставин, враховуючи надані до матеріалів справи докази, приймаючи до уваги незначне припущення прострочення при виконанні відповідачем своїх зобовязань перед позивачем, а також відсутність відомостей щодо понесення позивачем у звязку з цим збитків, суд дійшов висновку про наявність виняткових підстав для зменшення розміру заявленого до стягнення позивачем розміру пені на 30%, в результаті чого стягненню з відповідача на користь позивача підлягає пеня в сумі 15383,90грн.

Таким чином, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача пені в розмірі 15383,90грн., 3% річних в розмірі 4898,86грн.

Судовий збір відповідно до ст.49 ГПК України, покладається на сторін пропорційно задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 22,33, 34, 43, 44, 49,59, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Крюківський вагонобудівний завод», м. Кременчук до Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Донецька залізниця», Донецька область, м. Лиман про стягнення пені у розмірі 23337,61 грн., 3% річних у розмірі 5102,98 грн. задовольнити частково.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» (03680, м. Київ, Печерський район, вул. Тверська, буд. 5, ЄДРПОУ 03680) в особі регіональної філії «Донецька залізниця» (84404, Донецька область, м. Лиман, вул. Привокзальна, 22, ЄДРПОУ 40150216) на користь Публічного акціонерного товариства «Крюківський вагонобудівний завод» (39621, Полтавська обл., місто Кременчук, вул. І. Приходька, 139, ЄДРПОУ 05763814) пеню у розмірі 15383,90грн., 3% річних в розмірі 4898,86грн., а також відшкодування сплаченого судового збору у розмірі 1152,55грн. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В решті позовних вимог в частині стягнення пені у розмірі 7953,71грн., 3% річних в розмірі 204,12грн. відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним господарським судом, якщо рішення не буде скасовано.

У судовому засіданні 27.09.2017р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повний текст рішення підписаний 28.09.2017р.

Суддя Я.О. Левшина