Рішення № 69227777, 27.09.2017, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м.Харків, пр.Науки, 5

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

27.09.2017 Справа № 905/1892/17

Господарський суд Донецької області у складі судді Левшиної Я.О., при секретарі судового засідання (помічник судді) Мазурік М.О., розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовною заявою: Публічного акціонерного товариства "Запорізький завод феросплавів", м. Запоріжжя

до відповідача: Приватного акціонерного товариства "Металургійний комбінат "Азовсталь", Донецька область, м. Маріуполь

про: стягнення пені у розмірі 147425,66 грн., 3% річних у розмірі 15722,52 грн.

За участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 за довіреністю №18-95 від 26.12.2016р.;

від відповідача: не зявився.

Відповідно до вимог ст.ст.4-4, 81 ГПК України судовий розгляд здійснювався з фіксацією у протоколі судового засідання.

У судовому засіданні 27.09.2017р. суд виходив до нарадчої кімнати для прийняття рішення.

СУТЬ СПРАВИ:

Публічне акціонерне товариство Запорізький завод феросплавів, м. Запоріжжя, звернулось до господарського суду Донецької області з позовом до Приватного акціонерного товариства Металургійний комбінат «Азовсталь, Донецька область, м.Маріуполь про стягнення пені у розмірі 147425,66 грн., 3% річних у розмірі 15722,52грн.

Відповідно до довідки про автоматичний розподіл справ між суддями, позовну заяву призначено до розгляду судді Бойко І.А.

Ухвалою від 15.08.2017р. суд порушив провадження у справі.

Відповідно до розпорядження №01-02/1035 від 12.09.2017р. у звязку із відставкою судді Бойко І.А. справу передано на розгляд судді Левшиній Я.О.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем грошових зобов'язань за договором поставки №11-17/05 від 23.12.2016р. з оплати поставленого товару, внаслідок чого виникли підстави для нарахування штрафних санкцій.

Нормативно позивач обґрунтовує свої вимоги, посилаючись на ст. ст. 526, 610, 611, 625, 629 Цивільного кодексу України, ст.231 Господарського кодексу України, ст.ст.1, 12, 22, 54, 57, 83 Господарського процесуального кодексу України.

На підтвердження вказаних обставин позивач надав наступні документи: розрахунки пені та 3% річних; правоустановчі документи; довідку ЄДРПОУ щодо статусу та місцезнаходження позивача; договір поставки №11-17/05 від 23.12.2016р.; специфікації: №1-3 від 04.01.2017р., №4-7 від 03.02.2017р., №8 від 20.02.2017р., №9-11 від 03.05.2017р.; рахунки: №494956 від 11.01.2017р., №495380 від 07.02.2017р., №495383 від 07.02.2017р., №495452 від 10.02.2017р., №495510 від 14.02.2017р., №495542 від 16.02.2017р., №495554 від 19.02.2017р., №495555 від 19.02.2017р., №495746 від 25.02.2017р., №495763 від 27.02.2017р., №495781 від 27.02.2017р., №495784 від 27.02.2017р., №495960 від 10.03.2017р., №496085 від 18.03.2017р., №496197 від 25.03.2017р., №496552 від 10.04.2017р., №496700 від 18.04.2017р.; платіжні доручення; залізничні накладні: №46335964 від 11.01.2017р., №26335923 від 11.01.2017р., №40335931 від 11.01.2017р., №47226246 від 07.02.2017р., №47226287 від 07.02.2017р., №47226253 від 07.02.2017р., №47226279 від 07.02.2017р., №47213566 від 10.02.2017р., №47213558 від 10.02.2017р., №47449905 від 14.02.2017р., №45466001 від 14.02.2017р., №45466001 від 16.02.2017р., №4762787 від 16.02.2017р., №45466001 від 16.02.2017р., №47648563 від 19.02.2017р., №47648571 від 19.02.2017р., №47648589 від 19.02.2017р., №47823521 від 25.02.2017р., №47823562 від 25.02.2017р., №47974268 від 27.02.2017р., №47874250 від 27.02.2017р., №47902508 від 27.02.2017р., №47902580 від 27.02.2017р., №45216991 від 10.03.2017р., №45217007 від 10.03.2017р., №45674258 від 18.03.2017р., №45574241 від 18.03.2017р., №45852993 від 25.03.2017р., №45853033 від 25.03.2017р., №46365094 від 10.04.2017р., №46365136 від 10.04.2017р., №46598520 від 18.04.2017р., №46598512 від 18.04.2017р., №46598538 від 18.04.2017р.

12.09.2017р. від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній проти позовних вимог заперечив, посилаючись на відсутність підстав для нарахування пені та 3% річних за рахунком №495452 від 10.02.2017р. Крім того, відповідач у відзиві просив суд зменшити розмір заявленої до стягнення суми штрафу на 80% та відстрочити виконання судового рішення строком до 01.12.2017р., посилаючись на проведення антитерористичної операції, скрутне фінансове становище, зниження зовнішнього та внутрішнього попиту на продукцію, зростання цін на ресурси, заборгованість підприємств-контрагентів перед відповідачем.

Представник позивача у судове засідання 27.09.2017р. зявився, підтримав позовні вимоги, викладені в позовній заяві, надав додаткові пояснення №18-125/1 від 24.09.2017р.

Представник відповідача у судове засідання 27.09.2017р. не зявився, про розгляд справи повідомлений належним чином, шляхом своєчасного надсилання ухвал за адресою місцезнаходження, визначеною за матеріалами справи.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

23.12.2016р. між позивачем (постачальник) та відповідачем (покупець) укладений договір поставки №11-17/05 (далі договір), згідно п. 1.1. якого постачальник зобов'язався поставити та передати у власність покупця, а покупець прийняти та оплатити згідно п. 3.4. даного договору феросплави (далі-товар) протягом строку з 01.01.2017р. по 31.12.2017р. на умовах, в кількості та строки, вказані в специфікаціях до даного договору, які є його невідємною частиною.

Поставка товару здійснюється по цінам, які визначені відповідно з умовами поставки, вказані в специфікаціях та включають в себе всі збори та інші обовязкові платежі, а також вартість тари, упаковки, маркування та інші видатки постачальника повязані з поставкою товару (п. 3.1. договору).

Відповідно п. 3.4. договору покупець проводить оплату поставленого товару шляхом перерахування грошових коштів на рахунок постачальника протягом 30 банківських днів з дати поставки товару. Постачальник повідомляє покупця про дату поставки товару шляхом передання за допомогою електронного або факсимільного звязку наступних документів: рахунки постачальника, копії залізничної квитанції, сертифікату якості, згідно п. 3.8. даного договору.

Датою поставки товару при постачанні залізничним транспортом, вважається дата штемпелю на залізничній накладній станції вантажовідправника згідно п. 2.1. (п. 2.3. договору).

За умовами п. 7.1. договору за невиконання або неналежне виконання умов даного договору сторони несуть відповідальність згідно чинного законодавства України.

У випадку порушення покупцем строків оплати за поставлений товар, передбачених даним договором поставки, покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, діючої у відповідному періоді, за кожен день прострочення оплати (п. 7.6. договору).

Відповідно п. 8.6, даний договір набирає чинності з 01.01.2017р. та діє до 31.12.2017р. Закінчення строку дії договору не звільняє сторони від виконання взятих на себе зобовязань за договором.

На виконання умов договору поставки №11-17/05 від 23.12.2016р. позивач у період з 11.01.2017р. по 18.04.2017р. поставив товар відповідачу, що підтверджується залізничними накладними: №46335964 від 11.01.2017р., №26335923 від 11.01.2017р., №40335931 від 11.01.2017р., №47226246 від 07.02.2017р., №47226287 від 07.02.2017р., №47226253 від 07.02.2017р., №47226279 від 07.02.2017р., №47213566 від 10.02.2017р., №47213558 від 10.02.2017р., №47449905 від 14.02.2017р., №45466001 від 14.02.2017р., №45466001 від 16.02.2017р., №4762787 від 16.02.2017р., №45466001 від 16.02.2017р., №47648563 від 19.02.2017р., №47648571 від 19.02.2017р., №47648589 від 19.02.2017р., №47823521 від 25.02.2017р., №47823562 від 25.02.2017р., №47974268 від 27.02.2017р., №47874250 від 27.02.2017р., №47902508 від 27.02.2017р., №47902580 від 27.02.2017р., №45216991 від 10.03.2017р., №45217007 від 10.03.2017р., №45674258 від 18.03.2017р., №45574241 від 18.03.2017р., №45852993 від 25.03.2017р., №45853033 від 25.03.2017р., №46365094 від 10.04.2017р., №46365136 від 10.04.2017р., №46598520 від 18.04.2017р., №46598512 від 18.04.2017р., №46598538 від 18.04.2017р. на загальну суму 122621172,81грн.

Посилаючись на неналежне виконання відповідачем своїх обов'язків з оплати поставленого товару, а саме порушення строків здійснення оплати товару, позивач звернувся до господарського суду з розглядуваним позовом.

Статтею 33 Господарського процесуального кодексу України, передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим (ст.43 Господарського процесуального кодексу України).

Враховуючи статус сторін, характер правовідносин між учасниками договору, останні (правовідносини) регулюються насамперед відповідними положеннями Господарського і Цивільного кодексів України та умовами укладеного договору поставки №11-17/05 від 23.12.2016р.

Згідно ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають, зокрема, з договорів. Аналогічні положення встановлені і в ст.ст. 173-175 Господарського кодексу України.

Беручи до уваги правову природу укладеного договору, кореспондуючі права та обов'язки його сторін, оцінка правомірності заявлених вимог має здійснюватися судом з урахуванням приписів законодавства, які регламентують правовідносини з поставки.

Як встановлено ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України та ч. 1ст. 712 Цивільного кодексу України за поставлену продукцію покупець зобов'язаний сплатити постачальнику певну грошову суму. В силу приписів ч. 6 ст. 265 Господарського кодексу України та ч. 2 ст.712 Цивільного кодексу України до правовідносин постачання застосовуються норми Цивільного кодексу України про купівлю-продаж, які (ст.655, ч.1 ст.691) також передбачають обов'язок покупця сплатити за придбаний товар певну суму грошових коштів.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частинами 1, 2 ст. 692 цього Кодексу визначено, що покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або законодавством не встановлений інший строк оплати товару. Як було встановлено судом, сторони визначили порядок оплати, за яким покупець зобов'язаний сплатити суму за товар в строк, який визначений в договорі поставки №11-17/05 від 23.12.2016р., а саме протягом 30 банківських днів з дати поставки товару.

Отже позивач здобув право вимоги за залізничними накладними: №46335964 від 11.01.2017р., №26335923 від 11.01.2017р., №40335931 від 11.01.2017р. 23.02.2017р., за залізничними накладними: №47226246 від 07.02.2017р., №47226287 від 07.02.2017р., №47226253 від 07.02.2017р., №47226279 від 07.02.2017р., - 23.03.2017р.; за залізничними накладними: №47213566 від 10.02.2017р., №47213558 від 10.02.2017р. 28.03.2017р.; за залізничними накладними: №47449905 від 14.02.2017р., №45466001 від 14.02.2017р. 30.03.2017р.; за залізничними накладними: №45466001 від 16.02.2017р., №4762787 від 16.02.2017р., №45466001 від 16.02.2017р. 01.04.2017р.; за залізничними накладними: №47648563 від 19.02.2017р., №47648571 від 19.02.2017р., №47648589 від 19.02.2017р. 04.04.2017р.; за залізничними накладними: №47823521 від 25.02.2017р., №47823562 від 25.02.2017р. 11.04.2017р.; за залізничними накладними: №47974268 від 27.02.2017р., №47874250 від 27.02.2017р., №47902508 від 27.02.2017р., №47902580 від 27.02.2017р. 12.04.2017р.; за залізничними накладними: №45216991 від 10.03.2017р., №45217007 від 10.03.2017р. 25.04.2017р.; за залізничними накладними: №45674258 від 18.03.2017р., №45574241 від 18.03.2017р. 04.05.2017р.; за залізничними накладними: №45852993 від 25.03.2017р., №45853033 від 25.03.2017р. 13.05.2017р.; за залізничними накладними: №46365094 від 10.04.2017р., №46365136 від 10.04.2017р. 27.05.2017р.; за залізничними накладними: №46598520 від 18.04.2017р., №46598512 від 18.04.2017р., №46598538 від 18.04.2017р. 03.06.2017р.

Відповідач здійснив оплату поставленого товару з порушенням строку, визначеного у договорі.

Приписи ч.7 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов'язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст.629 Цивільного кодексу України щодо обов'язковості договору для виконання сторонами.

Таким чином, відповідач не мав жодних підстав для ухилення від належного виконання обов'язку із здійснення платежу за поставлений товар відповідно до умов договору поставки №11-17/05 від 23.12.2016р. за вищевказаними накладними у встановлений договором термін.

Таке неналежне виконання грошових зобов'язань кваліфікується судом як їх порушення у розумінні ст. 610 Цивільного кодексу України, а сам відповідач вважається таким, що прострочив виконання грошового зобов'язання у розумінні ч. 1 ст. 612 цього Кодексу.

Статтями 610, 611 Цивільного кодексу України визначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Дані наслідки порушення зобов'язання передбачені і ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України. Згідно норм зазначених статей у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно п.п. 1, 3 ст.549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Сторони п. 7.6. договору встановили, що випадку порушення покупцем строків оплати за поставлений товар, передбачених даним договором поставки, покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, діючої у відповідному періоді, за кожен день прострочення оплати.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд, здійснивши власний розрахунок, перевіривши розрахунок пені та 3% річних, правові підстави, період та порядок їх нарахування, з урахуванням пояснень позивача №18-125/1 від 24.09.2017р., дійшов висновку про те, що він є обґрунтованим частково, а саме у розмірах 141514,17грн. та 14746,71грн. відповідно.

Судом прийнято до уваги доводи відповідача стосовно відсутності підстав для нарахування пені та 3% річних за рахунком №495452 від 10.02.2017р. Також, суд зазначає, що позивачем при визначенні моменту виникнення права вимоги не було враховано святкові (не банківські) дні, тоді як умовами договору поставки №11-17/05 від 23.12.2016р. передбачено обчислення строку оплати товару саме банківськими днями. Крім того, відповідно до п. 1.9. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013р. день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення 3% річних та пені.

Відповідач у відзиві на позовну заяву заявив клопотання про зменшення заявленої до стягнення суми штрафу на 80% у звязку, зокрема, зі скрутним фінансовим становищем та проведенням антитерористичної операції. Відповідач у своїй заяві помилково просить зменшити суму штрафу на 80%, оскільки предметом позову, зокрема, є стягнення пені.

Згідно з ч.1 ст.233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Згідно ч.3 ст.551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. Відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника.

Стаття 83 Господарського процесуального кодексу України надає господарському суду право, приймаючи рішення, зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Правовий аналіз названих статей свідчить, що вони не є імперативними та застосовуються за визначених умов на розсуд суду. Вирішуючи питання про зменшення розміру штрафу, який підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен з'ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки розміру збитків, а також об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру штрафу наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.

Як встановлено судом, позивачем всупереч вимог ст.ст.4-3, 33 Господарського процесуального кодексу України не доведено жодними доказами факту виникнення в нього збитків внаслідок допущення прострочення виконання відповідачем своїх зобовязань за договором поставки №11-17/05 від 23.12.2016р.

При цьому, як встановлено судом, з боку відповідача припущено незначне прострочення виконання своїх зобовязань перед позивачем та повністю виконано свої зобовязання з оплати отриманого від позивача товару.

У матеріалах справи також міститься баланс (звіт про фінансовий стан) відповідача станом на 30.06.2017р. та накази №532 від 12.11.2015р., №605 від 25.12.2015р. про заходи в період зниження обсягів виробництва та погіршення фінансово-економічного стану комбінату.

Крім цього, наказом керівника Антитерористичного центру при СБУ №33/6/а від 07.10.2014р. «Про визначення районів проведення антитерористичної операції і термінів її проведення» визначено, що Донецька і Луганська області (без винятків) входять до території проведення з 07.04.2014р.

Таким чином, враховуючи місцезнаходження відповідача (м.Маріуполь), останній здійснює свою господарську діяльність на території проведення антитерористичної операції.

За таких обставин, враховуючи надані до матеріалів справи докази, приймаючи до уваги незначне припущення прострочення при виконанні відповідачем своїх зобовязань перед позивачем, а також відсутність відомостей щодо понесення позивачем у звязку з цим збитків, суд дійшов висновку про наявність виняткових підстав для зменшення розміру заявленого до стягнення позивачем розміру пені на 50%, в результаті чого стягненню з відповідача на користь позивача підлягає пеня в сумі 70757,09грн.

Таким чином, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача пені в розмірі 70757,09грн., 3% річних в розмірі 14746,71грн.

Судовий збір відповідно до ст.49 ГПК України, покладається на відповідача пропорційно задоволених позовних вимог.

За висновками суду, обставини, якими відповідач обґрунтовує клопотання про відстрочку виконання судового рішення, є майже тотожними обставинам, які були враховані судом при зменшенні заявленого позивачем до стягнення розміру пені. При цьому, відсутність у відповідача необхідних грошових коштів не може бути підставою для відстрочки виконання судового рішення.

Одночасно, наведений у клопотанні відповідачем строк відстрочки до 01.12.2017р. жодним чином не обґрунтований та є лише припущеннями відповідача.

За таких обставин, приймаючи до уваги матеріальні інтереси позивача, клопотання відповідача, викладене у відзиві на позовну заяву, про відстрочку виконання судового рішення строком до 01.12.2017р. підлягає залишенню без задоволення.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 22, 33, 34, 43, 44, 49,59, 82-85,121 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Запорізький завод феросплавів", м. Запоріжжя до Приватного акціонерного товариства "Металургійний комбінат "Азовсталь", Донецька область, м. Маріуполь про стягнення пені у розмірі 147425,66 грн., 3% річних у розмірі 15722,52 грн. задовольнити частково.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства Металургійний комбінат Азовсталь, (87500, Донецька область, м. Маріуполь, Орджонікідзевський район, вул. Лепорського, 1, ЄДРПОУ 00191158) на користь Публічного акціонерного товариства "Запорізький завод феросплавів" (69035, м. Запоріжжя, Заводський район, вул. Діагональна, буд. 11, ЄДРПОУ 00186542) пеню у розмірі 70757,09грн., 3% річних в розмірі 14746,71грн., а також відшкодування сплаченого судового збору у розмірі 2343,91грн. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В решті позовних вимог в частині стягнення пені у розмірі 76668,57грн., 3% річних в розмірі 975,81грн. відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним господарським судом, якщо рішення не буде скасовано.

У судовому засіданні 27.09.2017р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повний текст рішення підписаний 28.09.2017р.

Суддя Я.О. Левшина