Ухвала суду № 69227140, 25.09.2017, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 вересня 2017 рокуЛьвів№ 876/8802/17

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого Шинкар Т.І.,

суддів Пліша М.А.,

ОСОБА_1

секретаря судового засідання Чигер І.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Волинській області на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 14 липня 2017 року у справі №803/734/17 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Автоконцепт» до Головного управління ДФС у Волинській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И В:

21.06.2017 Товариство з обмеженою відповідальністю «Автоконцепт» (далі - Товариство) звернулося в суд з позовом до Головного управління ДФС у Волинській області просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 21.03.2017 №0002161401.

Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 14.07.2017 позов задоволено.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Головне управління ДФС у Волинській області подало апеляційну скаргу, просить скасувати постанову Волинського окружного адміністративного суду від 14.07.2017 та ухвалити нове рішення, яким в задоволені позовних вимог відмовити в повному обсязі. Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що позивачем до перевірки не було надано копій нарядів-замовлень за договором від 04.01.2012 №АК 02/12, укладеним з ТОВ «Промтехсервіс», а у наданих копіях актів виконаних робіт вказано інші договори, які до перевірки не надавались. До перевірки також не було надано банківські виписки, податкові накладні, які б підтверджували відображення в бухгалтерському та податковому обліку операцій по попередній оплаті за послуги по кузовному ремонту транспортних засобів ТОВ «Промтехсервіс». Крім того, зазначає, що у позивача по бухгалтерському рахунку 361 по контрагенту ТОВ «Промтехсервіс» рахується кредиторська заборгованість, яка, зі слів бухгалтера, виникла до набрання чинності Податковим кодексом України, однак до перевірки надається договір, на підставі якого виконувались роботи упродовж 2013 року. Відтак немає можливості встановити та підтвердити період виникнення вказаної заборгованості. Вказує, що постанова суду першої інстанції ухвалена на підставі поверхневого дослідження та оцінювання доказів з порушенням принципу всебічного і повного зясування обставин справи та порушення норм матеріального права.

В судовому засіданні представник відповідача апеляційну скаргу підтримав, представник позивача щодо апеляційної скарги заперечив, просив залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши обставини справи, доводи апеляційної скарги та пояснення представників сторін в їх сукупності, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін, виходячи з наступного.

Як встановлено судом першої інстанції з матеріалів справи, в період з 26.01.2017 по 15.02.2017 Головним управлінням ДФС у Волинській області проведено виїзну планову документальну перевірку ТОВ «Автоконцепт» з питань дотримання вимог податкового законодавства, валютного та іншого законодавства за період за період з 01.01.2013 по 30.09.2016, з 01.01.2013, за результатами проведення якої складено акт №369/03-20-14-01-09/34276757 від 22.02.2017 (т.1 а.с.6-26).

Відповідно до висновків вказаного акта перевіркою встановлено порушення Товариством п.185.1 ст.185, п.187.1 ст.187, п.188.1 ст.188 Податкового кодексу України (далі - ПК України), в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 388 845 грн., в тому числі за січень 2013 року в сумі 10 782 грн., за лютий 2013 року в сумі 14 162 грн., за березень 2013 року в сумі 13 110 грн., за квітень 2013 року в сумі 8 252 грн., за травень 2013 року в сумі 8 290 грн., за червень 2013 року в сумі 10 084 грн., за липень 2013 року в сумі 9 576 грн., за серпень 2013 року в сумі 8 033 грн., за вересень 2013 року в сумі 8 878 грн., за жовтень 2013 року в сумі 8 грн., за листопад 2013 року в сумі 18 402 грн., за грудень 2013 року в сумі 3 944 грн., за лютий 2014 року в сумі 10 963 грн., за березень 2014 року в сумі 9 667 грн., за квітень 2014 року в сумі 5 915 грн., за травень 2014 року в сумі 9 188 грн., за червень 2014 року в сумі 4 340 грн., за липень 2014 року в сумі 6 227 грн., за серпень 2014 року в сумі 6 828 грн., за вересень 2014 року в сумі 3 041 грн., за жовтень 2014 року в сумі 5 236 грн., за листопад 2014 року в сумі 5 074 грн., за грудень 2014 року в сумі 6 209 грн., за лютий 2015 року в сумі 10 021 грн., за березень 2015 року в сумі 2 995 грн., за квітень 2015 року в сумі 11 755 грн., за травень 2015 року в сумі 15 453 грн., за червень 2015 року в сумі 5 899 грн., за липень 2015 року в сумі 4 301 грн., за серпень 2015 року в сумі 6 923 грн., за вересень 2015 року в сумі 5 563 грн., за жовтень 2015 року в сумі 14 300 грн., за листопад 2015 року в сумі 6 359 грн., за грудень 2015 року в сумі 3 735 грн., за січень 2016 року в сумі 5 071 грн., за лютий 2016 року в сумі 12 991 грн., за березень 2016 року в сумі 14 733 грн., за квітень 2016 року в сумі 9 017 грн., за травень 2016 року в сумі 18 184 грн., за червень 2016 року в сумі 9 193 грн., за липень 2016 року в сумі 15 250 грн., за серпень 2016 року в сумі 12 060 грн., за вересень 2016 року в сумі 17 832 грн.

На підставі акта №369/03-20-14-01-09/34276757 від 22.02.2017 Головним управлінням ДФС у Волинській області прийнято податкове повідомлення-рішення від 21.03.2017 №0002161401, яким Товариству збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 263 360 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 65 840 грн. (т.1, а.с.37).

04.04.2017 Товариством подано скаргу на вказане податкове повідомлення-рішення до Державної фіскальної служби України, за результатами розгляду якої прийнято рішення від 30.05.2017, яким податкове повідомлення-рішення від 21.03.2017 №0002161401 залишено без змін.

Вважаючи вказане податкове повідомлення-рішення протиправним, Товариство звернулось із позовом до суду.

Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції виходить з наступного.

Відповідно до пп.14.1.178 та пп.14.1.181 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України, в редакції чинній у період, який перевірявся, (далі - ПК України) податок на додану вартість - непрямий податок, який нараховується та сплачується відповідно до норм розділу V цього Кодексу; податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з підпунктом «б» п.185.1 ст.185 ПК України об'єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку з постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.

Відповідно до пп.186.2.1 п.186.2 ст.186 ПК України місцем постачання послуг є місце фактичного постачання послуг, пов'язаних з рухомим майном.

Згідно з п.187.1 ст.187 ПК України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Пунктом 188.1 статті 188 ПК України встановлено, що база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім акцизного податку на реалізацію субєктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів, збору на обовязкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого звязку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - субєктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).

Вимоги до підтвердження даних, визначених у податковій звітності, встановлені статтею 44 ПК України. Так відповідно до п.44.1 ст.44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Порядок створення, прийняття і відображення в бухгалтерському обліку первинних документів встановлено Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, яке затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88 та зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за №168/704.

Згідно з п.2.1 Положення первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Відповідно до ч.1 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» №996 від 16.07.1999, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які містять відомості про господарську операцію.

Господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

У розумінні пункту 14.1.36 ст.14 ПК України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Аналіз наведених норм свідчить, що господарські операції для визначення податкових зобовязань мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та мають спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Встановлення реальності господарської діяльності повинно здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту.

Отже, для встановлення реальності здійснення господарських операцій, належить з'ясовувати рух активів у процесі здійснення відповідних таких операцій та використання придбаних товарів/послуг у господарській діяльності.

Як встановлено з змісту акта перевірки №369/03-20-14-01-09/34276757 від 22.02.2017, на підставі якого приймалось оскаржуване податкове повідомлення-рішення, висновок щодо заниження Товариством податкових зобовязань з податку на додану вартість на загальну суму 388 845 грн. обґрунтований відсутністю, на переконання контролюючого органу, підтвердження відображення в бухгалтерському та податковому обліку Товариства операцій по попередній оплаті за послуги по кузовному ремонті транспортних засобів ТОВ «Промтехсервіс» та фактичним виконанням даних робіт у перевіряємий період (т.1, ар.акта 25- а.с.18).

Так, з матеріалів справи встановлено, що між Товариством (Виконавець) та ТОВ «Промтехсервіс» (Замовник) 31.10.2008 укладено договір №31-10-08 на технічне обслуговування, ремонт ДТЗ та продаж Товару відповідно до п.1.1. якого Замовник доручає, а Виконавець бере на себе зобов'язання виконувати роботи з ремонту та/або технічного обслуговування ДТЗ (дорожніх транспортних засобів), наданих Замовником (далі - «Роботи»), та постачати відповідний Товар (матеріали, складові частини) у строки та на умовах, зазначених у цьому Договорі (т.1 а.с.58-59).

Статтею 4 Договору встановлено, що оплата за Договором здійснюється Замовником в безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Виконавця на підставі рахунків-фактури Виконавця (п.4.1), Замовник провидить розрахунок з Виконавцем по 100% попередній оплаті згідно рахунку-фактури Виконавця протягом трьох робочих днів з дати виставлення такого рахунку (п.4.3).

Відповідно до Додатку №1 від 02 листопада 2009 року до Договору ціна договору складає 4988000 грн. з ПДВ. Ціна робіт/товару є звичайною, визначається сторонами в договірному порядку у наряді-замовленні, який складає виконавець після передачі замовником ДТЗ на СТО. Виконавець фіксує загальну суму в акті передання-прийняття ДТЗ (його складових) після технічного обслуговування/ремонту. Сторони письмово оформляють наряд-замовлення та зазначений акт, що є невід'ємними частинами цього договору (т.1 а.с.60).

Додатковою угодою від 31 грудня 2010 року до Договору на технічне обслуговування, ремонт ДТЗ та продаж Товару №31-10-08 від 31.10.2008 внесено зміни до п.3.1 цього договору та передбачено, що цей Договір набуває чинності з дати його підписання обома Сторонами і діє до 31 грудня 2016 року, але, в будь-якому випадку, - до повного виконання Сторонами взятих на себе зобов'язань (т.1 а.с.60 зворот).

З долученої до матеріалів справи Картки рахунку 361 «Розрахунки з вітчизняними покупцями» по контрагенту ТОВ «Промтехсервіс» за період з 01.01.2007 - 30.09.2016 позивач в оборотно-сальдовій відомості відображав попередню оплату робіт та послуг за Договором №31-10-08 від 31.10.2008 як кредиторську заборгованість, сума якої зменшувалась на суму фактично наданих послуг та виконаних робіт (т.1 а.с.61-100).

Вказане підтверджено поясненнями представника позивача, наданими в судовому засіданні суду апеляційної інстанції, яким також зазначено, що Товариство є офіційним сервісним центром та офіційним дилером автомобілів TOYOTA у Волинській області, а за умовами Договору №31-10-08 від 31.10.2008 здійснювало ремонт наданих контрагентом транспортних засобів марки TOYOTA та Љkoda.

Суд апеляційної інстанції зауважує, що суб'єкти господарювання вправі вести господарську діяльність, яка не заборонена, на свій власний розсуд, економічна доцільність якої є одержання прибутку, що Товариством дотримано.

З даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань судом апеляційної інстанції встановлено, що до видів діяльності ТОВ «Автоконцепт» віднесено: торгівля автомобілями та легковими автотранспортними засобами; торгівля іншими автотранспортними засобами; технічне обслуговування та ремонт автотранспортних засобів (основний); оптова торгівля деталями та приладдям для автотранспортних засобів; роздрібна торгівля деталями та приладдям для автотранспортних засобів; оптова торгівля іншими машинами й устаткованням; неспеціалізована оптова торгівля.

Основним видом діяльності ТОВ «Промтехсервіс» згідно з вказаною базою даних є торгівля автомобілями та легковими автотранспортними засобами.

Відтак, враховуючи попередню оплату робіт (послуг) за Договором №31-10-08 від 31.10.2008, позивачем в момент отримання попередньої оплати від ТОВ «Промтехсервіс» задекларовано податкові зобов'язання зі сплати податку на додану вартість, тобто датою виникнення податкових зобов'язань за попередньою оплатою щодо надання таких послуг (виконання робіт) є дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше, а саме дата зарахування коштів від замовника як попередня оплата на банківський рахунок платника податку.

У зв'язку з цим ТзОВ «Автоконцепт» вірно відображало в податкових деклараціях з податку на додану вартість попередню оплату за вказаним Договором.

Слід зауважити, що податковий орган в розділі 3.1.1 акта перевірки проводить підміну понять: попередня оплата, яка є підставою для відображення податкових зобовязань з ПДВ та виникнення заборгованості по бухгалтерському рахунку 361 по контрагенту ТзОВ «Промтехсервіс», та на переконання суду апеляційної інстанції донараховує податкові зобовязання з ПДВ, не встановивши факту їх несплати у періодах зарахування попередньої оплати за послуги, які будуть надаватися в майбутньому згідно договірних зобовязань (т.1 а.с.8).

На підтвердження факту здійснення робіт та надання послуг з ремонту та технічного обслуговування дорожніх транспортних засобів позивачем долучено до матеріалів справи акти виконаних робіт за 2013-2016 роки (т.1 а.с.117-250, т.2 а.с.1-250, т.3 а.с.1-250, т.4 а.с.1-57) згідно з якими суми наданих послуг та виконаних робіт відповідають сумам, що вказані в картці рахунку 361 як попередня оплата.

Також суд апеляційної інстанції зауважує, що відповідно до акта перевірки №369/03-20-14-01-09/34276757 від 22.02.2017 під час перевірки Товариством надано контролюючому органу наступні документи: журнали-ордера по бухгалтерських рахунках 361 «Розрахунки з вітчизняними покупцями», банківські виписки про рух коштів, вибірково: видаткові накладні, податкові накладні, реєстри виданих податкових накладних, первинні документи, договори, декларації з податку на додану вартість, акти виконаних робіт.

Жодних зауважень щодо оформлення наданих Товариством документів відповідачем в акті перевірки не зазначено. Відтак, представлені Товариством документи підтверджують підстави виникнення цивільних прав та обов'язків, а також фактичне здійснення господарських операцій позивачем та його контрагентом, та є достатніми доказами на підтвердження здійснення останніх.

Водночас, згідно з вказаним актом заниження позивачем податку на додану вартість на загальну суму 388 845 грн. встановлено контролюючим органом у зв'язку ненаданням до перевірки банківських виписок, податкових накладних, а також зазначено, що між ТОВ «Автоконцепт» та ТОВ «Промтехсервіс» укладено договір про технічне обслуговування, ремонт ДТЗ та продаж товару від 04.01.2012 №АК02/12, однак у актах виконаних робіт не вказаний цей договір.

Як встановлено судом першої інстанції та не спростовано представником відповідача в судовому засіданні суду апеляційної інстанції, розбіжності пов'язані з тим, що договір №АК02/12 від 04.01.2012 є окремим договором, що не впливає на факт виконання робіт згідно з умовами договору №31-10-08 на технічне обслуговування, ремонт ДТЗ та продаж Товару від 31 жовтня 2008 року, на підставі якого були складені вищезазначені акти виконаних робіт.

Окрім того, оскільки попередня оплата за надані в майбутньому послуги здійснювалася в 2008-2011 роках та відображалася позивачем в податкових деклараціях з податку на додану вартість як кредиторська заборгованість за ці послуги, а тому суд апеляційної інстанції погоджується з твердженням представника Товариства, що обов'язок зберігати такі первинні документи, в тому числі і банківські виписки, понад встановлений у пункті 44.3 статті 44 ПК України строк їх зберігання, відсутній.

До того ж як вірно зазначено судом першої інстанції, суми попередньої оплати, як кредиторська заборгованість ТОВ «Автоконцепт» перед ТОВ «Промтехсервіс» за Договором №31-10-08 від 31.10.2008 відображені в додатках до актів планових виїзних перевірок та додатку до довідки Луцької ОДПІ з питань дотримання позивачем вимог податкового, валютного законодавства, іншого законодавства за період з 01.01.2008 по 30.09.2009 від 15 квітня 2010 року, за період з 01.08.2009 по 31.08.2009, за період з 01.10.2009 по 31.12.2010 від 13 квітня 2011 року №2286/23-2/34276757, за період з 01.01.2011 по 31.12.2011 від 12 березня 2012 року №19/23-2/34276757 (т.1 а.с.44-57), а відтак, відповідні суми кредиторської заборгованості (попередньої оплати) позивачу ТОВ «Промтехсервіс» за надані в майбутньому послуги та виконані роботи з ремонту автомобілів, правильність їх декларування в податкових деклараціях з податку на додану вартість підтверджується податковим органом у вищенаведених актах планових виїзних перевірок Товариства.

Також суд апеляційної інстанції звертає увагу, що ст.102 ПК України врегульовано питання застосування строків давності визначення податкових зобов'язань, які становлять 1095 днів.

Враховуючи вказану норму ПК України та періоди, які визначені податковим органом та стали предметом перевірки, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що визначення Товариству грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість знаходиться поза межами встановленого п.102.1 ст.102 ПК України строку давності - 1095 календарних днів.

Підсумовуючи вказане, враховуючи можливість реального здійснення позивачем зазначеної господарської діяльності з урахуванням часу, обсягу матеріальних ресурсів, необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності, підтвердження надання Товариством послуг належним чином складеними первинними документами, критерій добросовісності платника у сфері податкових правовідносин (у тому числі і щодо формування даних податкового обліку), попередньої господарської діяльності, яка була предметом контролю податкових органів суд апеляційної інстанції приходить висновку, що відповідачем не доведено існування обставин, з якими чинне податкове законодавство пов'язує недобросовісність платника та необґрунтованість його податкової вигоди, а тому суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що ГУ ДФС у Волинській області належними та допустимими доказами не доведено правомірність прийняття податкового повідомлення-рішення від 21.03.2017 №0002161401, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 329200,00 грн., тому таке є протиправним та підлягає скасуванню, а позовні вимоги Товариства підлягають до задоволення.

Частиною 2 ст.19 Конституції України та ч.3 ст.2 КАС України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до ч.1 ст.86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Згідно з ст.159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Так, у п.29 Рішення Європейського суду з прав людини від 09.12.1994р. Справа «Руїз Торіха проти Іспанії» (серія А, №303А) Суд повторює, що згідно з його установленою практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтованості рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Відповідно до ст.200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що суд першої інстанції, ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують.

Керуючись статтями 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Волинській області залишити без задоволення, а постанову Волинського окружного адміністративного суду від 14 липня 2017 року у справі №803/734/17 без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складання у повному обсязі шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя ОСОБА_2 судді ОСОБА_3 ОСОБА_1

Повний текст Ухвали складено 29.09.2017