Ухвала суду № 69227042, 27.09.2017, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 вересня 2017 рокуЛьвів№ 876/5637/17

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого-суддіКостіва М.В.

суддівУлицького В.З., Шавеля Р.М.,

за участю секретаряБогдан А.О.

представника позивачаОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Галицької обєднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 11.04.2017 в справі №813/788/17 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Нова книга» до Галицької обєднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення рішення,

встановив:

У лютому 2017 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Нова книга» (надалі позива, ТзОВ «Нова книга») звернулося в суд з позовом до Галицької обєднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області (надалі відповідач, Галицька ОДПІ ГУ ДФС у Львівській області), в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 27.09.2016 р. № НОМЕР_1.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 11.04.2017 адміністративний позов задоволено повністю: визнано протиправним та скасовано винесене Галицькою об`єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області податкове повідомлення-рішення від 27.09.2016 р. № НОМЕР_1.

Не погоджуючись із постановою суду першої інстанції, відповідачем подана апеляційна скарга, в якій зазначає, що постанова суду першої інстанції є незаконною та необґрунтованою, прийнятою з недоведеністю обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, невідповідністю висновків обставинам справи, неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, тому підлягає скасуванню. Просить постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

У судовому засіданні представник позивача заперечив вимоги апеляційної скарги за їх безпідставністю.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних мотивів.

Суд встановив та матеріалами справи підтверджується наступне.

Галицькою ОДПІ ГУ ДФС у Львівській області проведено позапланову виїзну документальну перевірку з питань подання звіту про контрольовані операції за 2015 рік. За результатами перевірки було складено Акт від 09.09.2016 року за № 2369/13-04-14-01/33073285.

Згідно з Актом, перевіркою встановлено порушення ТзОВ «Нова книга» пп.39.4.2. п.39.4. ст.39 Податкового кодексу України, а саме - ТзОВ «Нова книга» подало Звіт про контрольовані операції з порушенням встановленого законодавством терміну.

На підставі вищевказаного Акта перевірки відповідачем було винесено податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_1 від 27.09.2016 року про застосування до позивача штрафних санкцій в розмірі 365400,00 грн.

Не погоджуючись із вказаним вище рішення, позивач оскаржив його до суду.

Суд першої інстанції, задовольняючи адміністративний позов, керувався наступними мотивами, з якими погоджується суд апеляційної інстанції.

Засади визначення операцій контрольованими, врегульовані статтею 39 Податкового кодексу України.

Відповідно до підпункту 39.2.1 пункту 39.2 статті 39 Податкового кодексу України для цілей нарахування податку на прибуток підприємств контрольованими є господарські операції, що впливають на об'єкт оподаткування платника податків, однією із сторін яких є нерезидент, зареєстрований у державі (на території), що включена до переліку держав (територій), затвердженого Кабінетом Міністрів України.

Під час визначення переліку держав (територій) Кабінет Міністрів України враховує такі критерії:

- держави (території), у яких загальна ставка податку на прибуток підприємств (корпоративний податок) на 5 і більше відсоткових пунктів нижча, ніж в Україні;

- держави, з якими Україною не укладені міжнародні договори з положеннями про обмін інформацією.

Підпунктом 9.2.1.7 пункту 39.2 статті 39 Податкового кодексу України (чинного на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що господарські операції, передбачені підпунктами 39.2.1.1 - 39.2.1.3 і 39.2.1.5 підпункту 39.2.1 цього пункту, визнаються контрольованими, якщо одночасно виконуються такі умови: річний дохід платника податків від будь-якої діяльності, визначений за правилами бухгалтерського обліку, перевищує 50 мільйонів гривень (за вирахуванням непрямих податків) за відповідний податковий (звітний) рік; обсяг таких господарських операцій платника податків з кожним контрагентом, визначений за правилами бухгалтерського обліку, перевищує 5 мільйонів гривень (за вирахуванням непрямих податків) за відповідний податковий (звітний) рік.

Відповідно до підпункту 39.4.2 пункту 39.4 статті 39 Податкового кодексу України (чинного на момент виникнення спірних правовідносин) платники податків, обсяг контрольованих операцій яких з одним контрагентом перевищує 5 млн. гривень (без урахування податку на додану вартість), зобов'язані подавати звіт про контрольовані операції центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, до 1 травня року, що настає за звітним, засобами електронного зв'язку в електронній формі з дотриманням вимог закону щодо електронного документообігу та електронного цифрового підпису. Форма звіту про контрольовані операції встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

З аналізу вищевикладених норм слідує, що в розумінні Податкового кодексу України операція є контрольованою за умови, якщо річний дохід платника податків від будь-якої діяльності, визначений за правилами бухгалтерського обліку, перевищує 50 мільйонів гривень (за вирахуванням непрямих податків) за відповідний податковий (звітний) рік та обсяг таких господарських операцій платника податків з кожним контрагентом, визначений за правилами бухгалтерського обліку, перевищує 5 мільйонів гривень (за вирахуванням непрямих податків) за відповідний податковий (звітний) рік, при цьому однією із сторін такої операції є нерезидент, зареєстрований у державі (на території), в якій ставка податку на прибуток (корпоративний податок) на 5 і більше відсоткових пунктів нижче, ніж в Україні.

Враховуючи зазначене, обов'язок з подання до відповідного органу виконавчої влади звіту про контрольовані операції виникає тільки у тих платників податків, які здійснювали контрольовані операції протягом звітного періоду.

З аналізу контрактів, укладених між позивачем (покупець) та фірмою «Wallenberg SA» Швейцарія (продавець), судом першої інстанції встановлено, що обсяг господарських операцій між контрагентами за 2015 рік перевищив 5 млн. грн.

Проте, протягом 2015 року, за який необхідно було подавати звіт про контрольовані операції, Швейцарська Конфедерація була і включена до переліку держав (територій), у яких ставки податку на прибуток (корпоративний податок) на 5 і більше відсоткових пунктів нижчі, ніж в Україні, так і згодом виключена з такого переліку відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від19.09.2015 №977-р (діє з 16.09.2015 та є чинним).

Судом першої інстанції також досліджено, що у Швейцарській Конфедерації встановлено три ставки податку на прибуток підприємств: федеральний, кантональний та муніципальний (комунальний), при цьому, у кожному кантоні Швейцарської Конфедерації встановлено різні розміри податку на прибуток підприємств, що не враховано відповідачем під час складення акта перевірки та прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Матеріалами справи підтверджується, що розмір ставки податку на прибуток в кантоні Невшатель (Neuchatel), де зареєстрований контрагент позивача ОСОБА_2 Wallenberg SA, станом на 2015 рік становила 15,61%.

Відповідно до п.136.1 статті 136 ПК України ставка податку на прибуток підприємств у 2015 році становила 18%.

Відтак, ставка податку на прибуток в кантоні Невшатель не на 5 і більше відсотків є нижчою ніж в Україні, а всього лиш на 2,39 відсоткових пунктів менша, ніж в Україні.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає підставним висновок суду першої інстанції про те, що хоча сума господарських операцій позивача та його контрагента і перевищила 5 млн. гривень у звітному періоді, проте ставка податку на прибуток, що сплачувалася нерезидентом не була на 5 і більше відсоткових пунктів нижчою, ніж в Україні, а відтак, зазначені операції у відповідності до підпункту 39.2.1 пункту 39.2 статті 39 ПК України не можуть вважатись контрольованими, а тому, у позивача був відсутній обов'язок подання звіту про такі операції.

Окрім вказаного вище, апеляційний суд вважає за необхідне звернути увагу на наступне.

13.08.2015 року набрав чинність Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо трансфертного ціноутворення» від 15.07.2015 року №609-VIII, яким, зокрема, внесено зміни і до ст. 39 цього Кодексу.

Так, відповідно до п.п. 39.2.1.1 п. 39.2 ст. 39 Податкового кодексу України (в редакції Закону України від 15.07.2015 року №609-VIII) для цілей нарахування податку на прибуток підприємств контрольованими операціями є: а) господарські операції, що впливають на об'єкт оподаткування сторін (сторони) таких операцій, що здійснюються платниками податків з пов'язаними особами - нерезидентами; б) зовнішньоекономічні господарські операції з продажу товарів через комісіонерів - нерезидентів.

Згідно із п.п. 39.2.1.2 п. 39.2 ст. 39 Податкового кодексу України (в редакції Закону України від 15.07.2015 року №609-VIII) для цілей нарахування податку на прибуток підприємств контрольованими є господарські операції, що впливають на об'єкт оподаткування платника податків, однією із сторін яких є нерезидент, зареєстрований у державі (на території), що включена до переліку держав (територій), затвердженого Кабінетом Міністрів України.

За правилами п.п. 39.2.1.6 п. 39.2 ст. 39 Податкового кодексу України (в редакції Закону України від 15.07.2015 року №609-VIII) неконтрольовані операції - будь-які господарські операції, не передбачені підпунктами 39.2.1.1, 39.2.1.2 і 39.2.1.5 підпункту 39.2.1 цього пункту, що здійснюються між непов'язаними особами.

Відповідно до п.п. 39.2.1.7 п. 39.2 ст. 39 Податкового кодексу України (в редакції Закону України від 15.07.2015 року №609-VIII) господарські операції, передбачені підпунктами 39.2.1.1 - 39.2.1.3 і 39.2.1.5 підпункту 39.2.1 цього пункту, визнаються контрольованими, якщо одночасно виконуються такі умови: річний дохід платника податків від будь-якої діяльності, визначений за правилами бухгалтерського обліку, перевищує 50 мільйонів гривень (за вирахуванням непрямих податків) за відповідний податковий (звітний) рік; обсяг таких господарських операцій платника податків з кожним контрагентом, визначений за правилами бухгалтерського обліку, перевищує 5 мільйонів гривень (за вирахуванням непрямих податків) за відповідний податковий (звітний) рік.

Розділом ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 15.07.2015 року №609-VIII визначено, що цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування.

Однак формування звіту про контрольовані операції та у випадках, передбачених Податковим кодексом України, документації з трансфертного ціноутворення за господарські операції, здійснені у 2015 році, здійснюється на підставі та з урахуванням норм цього Закону. Установлено, що до приведення законодавства у відповідність із цим Законом інші закони та нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.

Отже, у звіті про контрольовані операції за рік відображаються господарські операції, здійснені у такому році, які відповідно до вимог п.п. 39.2.1.1 - 39.2.1.5 та 39.2.1.7 пп. 39.2.1 п. 39.2 ст. 39 Податкового кодексу України, визначаються контрольованими.

У разі невідповідності господарських операцій, що відбулись у звітному періоді, вимогам п.п. 39.2.1.1 - 39.2.1.5 та 39.2.1.7 пп. 39.2.1п. 39.2 ст. 39 Податкового кодексу України, відповідно у платника податку не виникає обовязку щодо звітування про такі операції.

Так, у звітному річному періоді Швейцарська Конфедерація на підставі Розпорядження Кабінету Міністрів України від 16.09.2015 року №977-р не входить до переліку держав (територій), що відповідають критеріям, установленим п.п. 39.2.1.2 п.п. 39.2.1 п. 39.2 ст. 39 Податкового кодексу України, а отже, в силу п.п. 39.2.1.2 п. 39.2 ст. 39 Податкового кодексу України, Розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 15.07.2015 року №609-VIII, господарські операції між позивачем та нерезидентом - ОСОБА_2 Wallenberg SA, який зареєстрований в Neuchatel, Switzerland (Швейцарія), за період 2015 року не є контрольованими у розумінні вказаних норм податкового законодавства.

Зазначені обставини свідчать про відсутність у позивача обовязку щодо звітування перед контролюючим органом про ці операції в порядку п.п. 39.4.2 п. 39.4 ст. 39 Податкового кодексу України (в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин), а також виключають негативні наслідки для платника у разі неподання (несвоєчасного подання) звіту.

Враховуючи викладене, оскільки операції між позивачем та його контрагентом за наслідками звітного періоду не підпадають під визначення контрольованих операцій, у позивача відсутній обовязок щодо звітування про ці операції в порядку та строки, визначені податковим законодавством, колегія суддів вважає, що застосування штрафних санкцій згідно з оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням відбулося безпідставно, не у відповідності до вимог Закону, який регулює спірні правовідносини, що є безумовною підставою для скасування рішення субєкта владних повноважень.

Відповідно до вимог частини 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Частиною 2 ст.19 Конституції України та ч.3 ст.2 КАС України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. У відповідності до вимог ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

З огляду на викладене, апеляційний суд дійшов переконання, що суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку, а отже, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Відповідно до ст.200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасовано правильне по суті рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, апеляційний суд

ухвалив:

Апеляційну скаргу Галицької обєднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 11.04.2017 в справі №813/788/17- без змін.

Ухвала набирає законної сили негайно після проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом 20-ти днів після набрання нею законної сили, а у разі складення такої в порядку ч. 3 ст. 160 КАС України, протягом того ж строку з часу складення в повному обсязі.

Головуючий суддя ОСОБА_3 судді ОСОБА_4 ОСОБА_5

Повний текст ухвали складено 29.09.2017.