Постанова № 69226521, 26.09.2017, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" вересня 2017 р. Справа № 922/4487/16

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Плахов О.В., суддя Здоровко Л.М., суддя Шутенко І.А.,

при секретарі Міракові Г.А.,

за участю представників:

від апелянта - Островерх Р.А. - на підставі довіреності від 19.04.2017р. №1336/9;

від ліквідатора - не з'явився;

від інших кредиторів - не з'явились,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у режимі відеоконференції у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області, м. Вінниця, (вх.№ 2698 Х/2) на ухвалу господарського суду Харківської області від 27.06.2017р. у справі №922/4487/16

за заявою Товариства з обмежено відповідальністю "Олондар", м. Харків,

про визнання банкрутом,

ВСТАНОВИЛА:

Ухвалою господарського суду Харківської області від 03.02.2017р. у справі №922/4487/16 (підготовче засідання) порушено провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Олондар"; введено мораторій на задоволення вимог кредиторів; призначено засідання суду щодо визнання боржника банкрутом на 15.02.2017р.

Постановою господарського суду Харківської області від 15.02.2017р. визнано Товариство з обмеженою відповідальністю "Олондар" банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру; ліквідатором призначено голову ліквідаційної комісії Бакрадзе Катерину Андріївну; зобов'язано ліквідатора надати суду реєстр грошових вимог кредиторів, повідомлення про результати розгляду вимог кредиторів банкрута, щомісячно надавати суду звіти про хід ліквідаційної процедури, в строк до 15.02.2018р. виконати ліквідаційну процедуру, надати суду звіт про виконану роботу, всі докази, що свідчать про виконання ліквідаційної процедури.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 27.06.2017р. у справі №922/4487/16 (суддя Савченко А.А.) (з урахуванням ухвали про виправлення описки від 11.07.2017р.) відмовлено в задоволенні клопотання Головного управління ДФС у Вінницькій області про зупинення провадження у справі № 922/4487/16; відмовлено в задоволенні заяви Головного управління ДФС у Вінницькій області з грошовими вимогами до боржника; відхилено вимоги Головного управління ДФС у Вінницькій області в сумі 1919532,13грн.

Відповідні висновки суду мотивовані тим, що на час розгляду судом заяви Головного управління ДФС у Вінницькій області з грошовими вимогами до боржника, податкові повідомлення-рішення, якими було обґрунтовано вказану заяву, скасовані постановою Харківського окружного адміністративного суду від 01.12.2015р. у справі №820/9931/15, яка була залишена в силі ухвалою Вищого адміністративного суду України від 29.03.2017р. у справі №820/9931/15, у зв'язку з чим, відсутні правові підстави для визнання та включення до реєстру вимог кредиторів Товариства з обмеженою відповідальністю "Олондар" грошових вимог Головного управління ДФС у Вінницькій області в сумі 1919532,13грн. Відмовляючи в задоволенні клопотання Головного управління ДФС у Вінницькій області про зупинення провадження у даній справі господарський суд першої інстанції виходив з того, що заявником не доведено, що наявність спору у справі №820/9931/15 виключає можливість розгляду справи про банкрутство №922/4487/16 та вчинення ліквідатором усіх належних дій, пов'язаних з проведенням ліквідаційної процедури у межах строків, встановлених Законом про банкрутство, та до того ж, у разі зміни Верховним Судом України рішень у справі №820/9931/15, Головне управління ДФС у Вінницькій області, за наявності певних обставин, не позбавлено права у встановленому процесуальним законодавством порядку звернутись з відповідною заявою до суду про перегляд винесеної у даній справі ухвали за нововиявленими обставинами, за правилами, встановленими статтею 112 Господарського процесуального кодексу України.

Головне управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області з ухвалою суду першої інстанції не погодилось та звернулось до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу господарського суду Харківської області від 27.06.2017р. у справі №922/4487/16 та прийняти нове рішення, яким зупинити провадження у даній справі до вирішення Верховних Судом України справи №820/9931/15. Крім того, з прохальної частини апеляційної скарги вбачається, що апелянт просив суд здійснити розгляд справи у режимі відеоконференції у Вінницькому окружному адміністративному суді (21001, м.Вінниця, вул.Брацлавська,14).

В обґрунтування доводів апеляційної скарги апелянт посилається на те, що господарським судом першої інстанції всупереч приписам господарського процесуального законодавства не було задоволено клопотання про зупинення провадження у даній справі, яке було подано, у зв'язку з тим, що Верховним Судом України було відкрито провадження у справі №820/9931/15 щодо скасування податкових повідомлень-рішень, на яких ґрунтується сума грошових вимог Головного управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області до боржника. Отже, на думку апелянта, оскаржувана ухвала суперечить положенням статті 79 Господарського процесуального кодексу України, що є безумовною підставою для скасування оскаржуваної ухвали.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 11.09.2017р. прийнято апеляційну скаргу до провадження, розгляд скарги призначено на 26.09.2017р.; задоволено клопотання Головного управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області про участь його представника у судовому засіданні в режимі відеоконференції; доручено Вінницькому окружному адміністративному суду (21001, м.Вінниця, вул.Брацлавська,14) забезпечити проведення відеоконференції у справі №922/4487/16, розгляд якої відбудеться 26.09.2017р. о 14:30 год. в приміщенні Харківського апеляційного господарського суду в залі судового засідання №131; зобов'язано господарський суд Харківської області невідкладно надіслати на адресу Харківського апеляційного господарського суду матеріали справи №922/4487/16.

14.09.2017р. до Харківського апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №922/4487/16.

25.09.2017р. ліквідатором боржника арбітражним керуючим Бакрадзе К.А. подано до апеляційного господарського суду відзив на апеляційну скаргу (вх.№9931), просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги Головного управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області, ухвалу господарського суду Харківської області від 27.06.2017р. у справі №922/4487/16 залишити без змін, справу №922/4487/16 направити до господарського суду Харківської області для подальшого розгляду.

Апеляційне провадження з розгляду апеляційної скарги Головне управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області на ухвалу господарського суду Харківської області від 27.06.2017р. у справі №922/4487/16 відбулось за участю представника Головне управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області - Островерх Р.А. в режимі відеоконференції.

У судове засідання Харківського апеляційного господарського суду 26.09.2017р. інші учасники провадження у справі про банкрутство не з'явились, про причини неявки не повідомили, хоча були належними чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи (т.3 а.с.193-194,202)

Судова колегія зазначає, що відповідно до вимог Господарського процесуального кодексу України, в разі якщо ухвалу було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеному в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Апеляційним господарським судом було виконано процесуальний обов'язок щодо належного повідомлення учасників провадження у справі про банкрутство про час та місце розгляду справи, про що свідчить штамп на зворотній сторінці ухвали Харківського апеляційного господарського суду від 11.09.2017р. про відправлення її копій сторонам, що є доказом належного повідомлення учасників процесу про час та місце розгляду апеляційної скарги у відповідності до пункту 2.6.15 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Державної судової адміністрації № 28 від 20.02.2013р.

Враховуючи, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду апеляційної скарги по суті, зважаючи, що учасники провадження у справі про банкрутство про дату, час і місце розгляду апеляційної скарги повідомлені належним чином, а також, що явка представників учасників судового процесу у судове засідання не була визнана обов'язковою, та зважаючи на строки розгляду апеляційної скарги на ухвалу суду, у відповідності до приписів статті 102 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів вважає за можливе розглянути скаргу в даному судовому засіданні.

Дослідивши матеріали справи, викладені в апеляційній скарзі доводи апелянта, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду встановила наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, Товариство з обмежено відповідальністю "Олондар" звернулось до господарського суду Харківської області з заявою про порушення провадження у справі про банкрутство в порядку статті 95 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (т.1 а.с.4-55).

Ухвалою господарського суду Харківської області від 27.12.2016р. було прийнято до розгляду заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Олондар" (далі - боржник) про порушення справи про банкрутство в порядку статті 95 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (т.1 а.с.2-3).

Ухвалою господарського суду Харківської області від 03.02.2017р. (підготовче засідання) порушено провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Олондар"; введено мораторій на задоволення вимог кредиторів; призначено засідання суду щодо визнання боржника банкрутом на 15.02.2017р. (т.1 а.с.100-102).

Постановою господарського суду Харківської області від 15.02.2017р. визнано Товариство з обмеженою відповідальністю "Олондар" банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру; ліквідатором призначено голову ліквідаційної комісії Бакрадзе Катерину Андріївну; зобов'язано ліквідатора надати суду реєстр грошових вимог кредиторів, повідомлення про результати розгляду вимог кредиторів банкрута, щомісячно надавати суду звіти про хід ліквідаційної процедури, в строк до 15.02.2018р. виконати ліквідаційну процедуру, надати суду звіт про виконану роботу, всі докази, що свідчать про виконання ліквідаційної процедури (т.1 а.с.122-125).

15.02.2017р. на офіційному веб-сайті Вищого господарського суду України опубліковано оголошення про визнання боржника банкрутом (№40397) (т.1 а.с.126-127).

Як вбачається з матеріалів справи, 20.03.2017р. Головне управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області звернулось до господарського суду Сумської області з заявою про визнання кредиторських вимог (вх.№9194) (т.3 а.с.3-6, а.с.251-254), яка складається з акцизного податку з реалізації суб'єктом господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів в сумі 1919532,13грн., з яких основний платіж - 1147012,20грн., штрафні санкції - 286681,78грн. та пеня в сумі 485838,15грн. (згідно відтиску штампу відділення поштового зв'язку на конверті, в якому вказана заява надійшла до місцевого господарського, заявник звернувся з відповідною заявою - 14.03.2017р., тобто у визначений Законом про банкрутство строк)

На підтвердження заявлених грошових вимог заявником було додано наступні документи: податкові вимоги №1768-17 від 29.06.2016р., №248-00 від 01.11.2016р., №902-17 від 01.07.2016р., №23040-02 від 17.06.2016р., №21058-02 від 28.07.2016р., податкові повідомлення-рішення №0001392200 від 27.08.2015р., №0000392200 від 27.08.2015р., №0000372200 від 27.08.2015р., №0000382200 від 27.08.2015р., №0000912101 від 26.08.2015р., №0000922101 від 26.08.2015р., №0004072101 від 27.08.2015р., №0004082101 від 27.08.2015р.

Крім того, заявником було додано до заяви постанови Харківського окружного адміністративного суду від 09.02.2017р. у справі №820/6207/16 за позовом Немирівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Вінницькій області до ТОВ "Олондар" про стягнення податкового боргу у розмірі 118228,05грн. (т.3 а.с.13-15), від 06.12.2016р. у справі №820/5796/16 за позовом Гайсинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Вінницькій області до ТОВ "Олондар" про стягнення податкового боргу у розмірі 523566,13грн. (т.3 а.с.28-32), від 06.12.2016р. у справі №820/6231/16 за позовом Калинівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Вінницькій області до ТОВ "Олондар" про стягнення податкового боргу у розмірі 469834,14грн. (т.3 а.с.40-42), від 06.12.2016р. у справі №820/6104/16 за позовом Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Вінницькій області до ТОВ "Олондар" про стягнення податкового боргу у розмірі 627809,06грн. (т.3 а.с.48-49).

Ухвалою господарського суду Харківської області від 21.03.2017р. було прийнято та призначено до розгляду заяву Головного управління ДФС у Вінницькій області з грошовими вимогами до боржника; зобов'язано ліквідатора надати до суду обґрунтований розрахунок сум, заявлених до включення до реєстру (т.3 а.с.1)

18.04.2017р. до господарського суду Харківської області надійшла заява ліквідатора боржника арбітражного керуючого Бакрадзе К.А., в якій ліквідатором було повідомлено, що грошові вимоги Головного управління ДФС у Вінницькій області було розглянуто та визнано у повному обсязі (т.3 а.с.68).

20.04.2017р. Головним управлінням ДФС у Вінницькій області було подано до господарського суду першої інстанції клопотання про зупинення провадження у справі (вх. №13358), в якому заявник просив суд зупинити провадження у справі №922/4487/16 до вирішення справи №820/9921/15 Верховним судом України. В обґрунтування поданого клопотання посилався на те, що 29.03.2017р. Вищим адміністративним судом України було винесено ухвалу у справі №820/9931/15 про скасування податкових повідомлень-рішень, на яких ґрунтується сума грошових вимог ГУ ДФС у Вінницькій області до ТОВ "Олондар"; у зв'язку з вказаними обставинами, 14.04.2017р. ГУ ДФС у Вінницькій області було подано до Верховного Суду України заяву про перегляд справи №820/9931/15 у зв'язку з неоднаковим застосуванням судом касаційної інстанції одних і тих же норм права (т.3 а.с.69-71).

Ухвалами господарського суду Харківської області від 20.04.2017р., від 25.05.2017р. було відкладено розгляд заяви Головного управління ДФС у Вінницькій області з грошовими вимогами до боржника (вх. №9194); зобов'язано Головне управління ДФС у Вінницькій області надати до суду ухвалу Верховного Суду України стосовно прийняття чи не прийняття скарги ГУ ДФС у Вінницькій області по адміністративній справі №820/9931/15, обґрунтований розрахунок сум, заявлених до включення до реєстру, з зазначенням їх складових частин, періоду нарахування та зазначенням сум, які підтвердженні судовими рішеннями (т.3 а.с.78-79, 91-93).

27.06.2017р. Головним управлінням ДФС у Вінницькій області було подано до господарського суду першої інстанції копію ухвали Верховного Суду України від 15.06.2017р. про відкриття провадження у справі №820/9931/15 (т.3 а.с.94-99).

Ухвалою господарського суду Харківської області від 27.06.2017р. (з урахуванням ухвали про виправлення описки від 11.07.2017р.) у даній справі відмовлено у задоволенні клопотання Головного управління ДФС у Вінницькій області про зупинення провадження у справі № 922/4487/16; відмовлено у задоволенні заяви Головного управління ДФС у Вінницькій області з грошовими вимогами до боржника; відхилено вимоги Головного управління ДФС у Вінницькій області у сумі 1919532,13грн., з підстав викладених вище (т.3 а.с.151-154, 158)

Досліджуючи матеріали справи, викладені в апеляційні скарзі доводи апелянта, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з приписами статті 4-1 Господарського процесуального кодексу України господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (надалі - Закон про банкрутство).

За приписами пункту 1-1 Розділу X "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", викладеного у новій редакції згідно з Законом України від 22.12.2011р. № 4212-VI, який набрав чинності 19.01.2013р., положення цього Закону, що регулюють ліквідаційну процедуру, застосовуються господарськими судами під час розгляду справ про банкрутство, провадження у яких порушено до набрання чинності цим Законом, якщо на момент набрання ним чинності господарським судом не було прийнято постанову про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури.

Як вбачається з матеріалів справи, постановою місцевого господарського суду від 15.02.2017р. було визнано Товариство з обмеженою відповідальністю "Олондар" банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру.

Враховуючи вимоги перехідних положень Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" в редакції від 22.12.2011р., до спірних правовідносин слід застосовувати Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" в редакції від 22.12.2011р. №4212-VI, який набрав чинності 19.01.2013р.

За приписами статті 2 Закону про банкрутство, провадження у справах про банкрутство регулюється цим Законом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законодавчими актами України.

Відповідно до статті 1 Закону про банкрутство, кредитор - це юридична або фізична особа, яка має у встановленому порядку підтверджені документами вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника, щодо виплати заборгованості із заробітної плати працівникам боржника, а також органи державної податкової служби та інші державні органи, які здійснюють контроль за правильністю та своєчасністю справляння єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів). Конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли до порушення провадження у справі про банкрутство. До конкурсних кредиторів відносяться також кредитори, вимоги яких до боржника виникли внаслідок правонаступництва за умови виникнення таких вимог до порушення провадження у справі про банкрутство. Поточні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли після порушення провадження у справі про банкрутство.

За приписами частин 1, 2 статті 23 Закону про банкрутство конкурсні кредитори за вимогами, які виникли до дня порушення провадження у справі про банкрутство, зобов'язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом тридцяти днів від дня офіційного оприлюднення оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство. Відлік строку на заявлення грошових вимог кредиторів до боржника починається з дня офіційного оприлюднення оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство. Зазначений строк є граничним і поновленню не підлягає.

Колегія суддів зазначає, що виходячи з вимог статті 25 Закону про банкрутство, обов'язок надання правового аналізу поданих кредиторських вимог, підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, встановлення розміру та моменту виникнення цих грошових вимог, покладений на господарський суд, який здійснює правосуддя у справах про банкрутство.

Так, у попередньому засіданні господарський суд зобов'язаний перевірити та надати правову оцінку усім вимогам кредиторів до боржника, незалежно від факту їх визнання чи відхилення боржником.

У силу приписів частини 1 статті 23 Закону про банкрутство заявлені у справі про банкрутство грошові вимоги конкурсного кредитора повинні бути підтверджені відповідними доказами.

Слід зазначити, що у справі про банкрутство господарський суд встановлює наявність або відсутність відповідного грошового зобов'язання боржника шляхом дослідження первинних документів (договорів, накладних, актів тощо) та (або) рішення юрисдикційного органу, до компетенції якого віднесено вирішення відповідного спору.

Отже, в силу положень Закону про банкрутство правомірність та обґрунтованість включення до реєстру вимог кредитора, остаточно визначає суд. При цьому, з урахуванням вимог статей 32-34 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок кредитора полягає у доведенні обґрунтованості своїх вимог до боржника перед судом.

Колегія суддів також зазначає, що пунктом 1.1 статті 1 Податкового кодексу України встановлено, що цей Кодекс регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Пунктом 1.3 статті 1 Податкового кодексу України передбачено, що цей Кодекс не регулює питання погашення податкових зобов'язань або стягнення податкового боргу з осіб, на яких поширюються судові процедури, визначені Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Отже, питання визначення податкового обов'язку, нарахування, обчислення податків та зборів регулюються Податковим кодексом України, а погашення податкових зобов'язань або стягнення податкового боргу з осіб, які знаходяться в процедурі банкрутства, здійснюється з урахуванням особливостей та у відповідності до Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Оскільки у даній справі з заявою про визнання грошових вимог до боржника, які виникли із заборгованості боржника по податкам і зборам, звернувся орган державної фіскальної служби, при визначенні терміну виконання боржником зобов'язань зі сплати податків та зборів слід виходити з приписів Податкового кодексу України та з урахуванням особливостей, передбачених Законом про банкрутство.

Поняття податкового боргу міститься в пункті 14.1.175. в статті 14 Податкового кодексу, яким відповідно є сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Так, у відповідності до пунктів 31.1. та 31.2 статті 31 Податкового кодексу України, строком сплати податку та збору визнається період, що розпочинається з моменту виникнення податкового обов'язку платника податку із сплати конкретного виду податку і завершується останнім днем строку, протягом якого такий податок чи збір повинен бути сплачений у порядку, визначеному податковим законодавством.

Пунктом 36.1. ст. 36 Податкового кодексу України передбачено, що податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи.

Строки сплати податкового зобов'язання передбачені статтею 57 Податкового кодексу України, відповідно до пункту 57.3 якої, у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

Як було зазначено вище, 20.03.2017р. Головне управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області звернулось до господарського суду Сумської області з заявою про визнання кредиторських вимог (вх.№9194) (т.3 а.с.3-6, а.с.251-254), яка складається з акцизного податку з реалізації суб'єктом господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів в сумі 1919532,13грн., з яких основний платіж - 1147012,20грн., штрафні санкції - 286681,78грн. та пеня в сумі 485838,15грн.

На підтвердження заявлених грошових вимог заявником було додано наступні документи: податкові вимоги №1768-17 від 29.06.2016р., №248-00 від 01.11.2016р., №902-17 від 01.07.2016р., №23040-02 від 17.06.2016р., №21058-02 від 28.07.2016р., податкові повідомлення-рішення №0001392200 від 27.08.2015р., №0000392200 від 27.08.2015р., №0000372200 від 27.08.2015р., №0000382200 від 27.08.2015р., №0000912101 від 26.08.2015р., №0000922101 від 26.08.2015р., №0004072101 від 27.08.2015р., №0004082101 від 27.08.2015р.

Крім того, заявником було додано до заяви постанови Харківського окружного адміністративного суду від 09.02.2017р. у справі №820/6207/16 за позовом Немирівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Вінницькій області до ТОВ "Олондар" про стягнення податкового боргу у розмірі 118228,05грн. (т.3 а.с.13-15), від 06.12.2016р. у справі №820/5796/16 за позовом Гайсинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Вінницькій області до ТОВ "Олондар" про стягнення податкового боргу у розмірі 523566,13грн. (т.3 а.с.28-32), від 06.12.2016р. у справі №820/6231/16 за позовом Калинівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Вінницькій області до ТОВ "Олондар" про стягнення податкового боргу у розмірі 469834,14грн. (т.3 а.с.40-42), від 06.12.2016р. у справі №820/6104/16 за позовом Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Вінницькій області до ТОВ "Олондар" про стягнення податкового боргу у розмірі 627809,06грн. (т.3 а.с.48-49).

Судова колегія також зазначає, що статтями 56.1 та 56.2 Податкового кодексу України встановлено, що рішення, прийнятті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку. У разі, коли платник податків вважає, що контролюючий орган неправильно визначив суму грошового зобов'язання або прийняв будь-яке інше рішення, що суперечить законодавству або виходить за межі повноважень контролюючого органу, він має право звернутися до контролюючого органу вищого рівня із скаргою про перегляд цього рішення.

За змістом статей 56.3. та 56.15 Податкового кодексу України - скарга подається до контролюючого органу вищого рівня у письмовій формі протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання платником податків податкового повідомлення-рішення або іншого рішення контролюючого органу, що оскаржується; скарга зупиняє виконання платником податків грошових зобов'язань, визначених у податковому повідомленні-рішенні ( рішенні) на строк від дня подання такої скарги до контролюючого органу до дня закінчення процедури адміністративного оскарження. Протягом зазначеного строку податкові вимоги з податку, що оскаржується, не надсилаються, а сума грошового зобов'язання, що оскаржується, вважається неузгодженою.

Відповідно частини 3 статті 56.18 Податкового кодексу України, при зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання протиправним та/або скасування рішення контролюючого органу грошове зобов'язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.

Як вірно встановлено господарським судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, постановою Харківського окружного адміністративного суду від 01.12.2016р. у справі №820/9931/15 за адміністративним позовом ТОВ "Олондар" до Хмельницької ОДПІ ГУ ДФС у Вінницькій області, Гайсинської ОДПІ ГУ ДФС у Вінницькій області, Козятинської ОДПІ ГУ ДФС у Вінницькій області, Немирівської ОДПІ ГУ ДФС у Вінницькій області, Вінницької ОДПІ ГУ ДФС у Вінницькій області, ДПІ у Московському районі м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області про скасування податкових повідомлень - рішень, визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, було частково задоволено адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Олондар" та скасовано податкові повідомлення-рішення від 27.08.2015р. №0001392200, від 27.08.2015р. №0000392200, від 27.08.2015р. №0000372200, від 27.08.2015р. №0000382200, від 27.08.2015р. №0004062101, від 27.08.2015р. №0004082101, від 27.08.2015р. №0004072101, від 25.08.2015р. №0000882200, від 25.08.2015р. №0000892200, від 26.08.2015р. №0000912101, від 27.08.2015р. №0000922101 (т.3 а.с.102-122).

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 30.05.2016р. у справі №820/9931/15 частково задоволено апеляційну скаргу Хмельницької ОДПІ ГУ ДФС у Вінницькій області, Гайсинської ОДПІ ГУ ДФС у Вінницькій області, Козятинської ОДПІ ГУ ДФС у Вінницькій області, Немирівської ОДПІ ГУ ДФС у Вінницькій області, Вінницької ОДПІ ГУ ДФС у Вінницькій області, ДПІ у Московському районі м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області; скасовано постанову Харківського окружного адміністративного суду від 01.12.2015р. у справі № 820/9931/15 в частині скасування податкових повідомлень-рішень від 27.08.2015р. №0000392200, від 27.08.2015р. №0000372200, від 27.08.2015р. №0000382200, від 26.08.2015р. №0000912101, від 27.08.2015р. №0000922101, від 27.08.2015р. №0001392200, від 27.08.2015р. №0004082101, від 27.08.2015р. №0004062101, від 27.08.2015р. №0004072101 (т.3 а.с.132-146).

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 29.03.2017р. у справі №820/9931/15 задоволено частково касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Олондар"; скасовано постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 30.05.2016р. у справі № 820/9931/15 в частині відмови в задоволенні позовних вимог про скасування податкових повідомлень-рішень від 27.08.2015р. № 0000392200, від 27.08.2015р. № 0000372200, від 27.08.2015р. № 0000382200, від 26.08.2015р. № 0000912101, від 27.08.2015р. № 0000922101, від 27.08.2015р. № 0001392200, від 27.08.2015р. № 0004082101, від 27.08.2015р. № 0004062101, від 27.08.2015р. № 0004072101; залишено в силі постанову Харківського окружного адміністративного суду від 01.12.2015р. у справі №820/9931/15 в частині задоволення позовних вимог про скасування податкових повідомлень-рішень від 27.08.2015р. №0000392200, від 27.08.2015р. №0000372200, від 27.08.2015р. №0000382200, від 26.08.2015р. №0000912101, від 27.08.2015р. №0000922101, від 27.08.2015р. №0001392200, від 27.08.2015р. №0004082101, від 27.08.2015р. № 0004062101, від 27.08.2015р. № 0004072101 (т.3 а.с.123-131).

Відповідно до частини 3 статті 35 Господарського процесуального кодексу України, обставини, встановлені рішенням суду у господарський, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, тобто мають преюдиційне значення.

Частиною 2 статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" встановлено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Обов'язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом.

Приписами статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини" встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини (далі - Суд) як джерело права.

Відповідно до практики Суду одним із основоположних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності (inter alia), який полягає у тому, що у разі винесення судом остаточного рішення у справі, таке рішення не може бути піддано сумніву (рішення у справі Brumaresku v Romania [GC], №28342/95, пункт 61, ЄСПЛ 1999-VII).

У пункті 91 рішення від 09.11.2004р. "Науменко проти України" Суд вказав, що: "що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване ст. 6 § 1 Конвенції, повинно тлумачитися в світлі Преамбули Конвенції, яка проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним з основних аспектів верховенства права є принцип юридичної певності, який, серед іншого, вимагає, щоб остаточні рішення судів не могли бути поставлені під сумнів...

З огляду на вищевикладені обставини, що на час розгляду господарським судом першої інстанції заяви Головного управління ДФС у Вінницькій області з грошовими вимогами до боржника, податкові повідомлення-рішення, якими було обгрунтовано вказану заяву, скасовані постановою Харківського окружного адміністративного суду від 01.12.2015р. у справі №820/9931/15, яка була залишена в силі ухвалою Вищого адміністративного суду України від 29.03.2017р. у справі №820/9931/15, та відповідно грошові зобов'язання боржника у відповідності до приписів частини 3 статті 56.18 Податкового кодексу України є неузгодженими, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відсутності правових підстав для визнання та включення до реєстру вимог кредиторів Товариства з обмеженою відповідальністю "Олондар" грошових вимог Головного управління ДФС у Вінницькій області в сумі 1919532,13грн.

Судова колегія також зазначає, що доводи апелянта щодо порушення місцевим господарським судом приписів господарського процесуального законодавства, у зв'язку з відмовою в задоволенні клопотання про зупинення провадження у справі №922/4487/16 з тих підстав, що Верховним судом України відкрито провадження у справі №820/9931/15 щодо скасування податкових повідомлень-рішень, на яких ґрунтується сума грошових вимог до боржника, є необґрунтованими, враховуючи наступне.

Відповідно до частини 1 статті 79 Господарського процесуального кодексу України господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом.

Пунктом 3.16 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" встановлено, що статтею 79 Господарського процесуального кодексу України встановлено вичерпний перелік підстав зупинення провадження у справі. Зупинення провадження у справі з інших підстав є неправомірним.

Зокрема, відповідно до частини першої статті 79 Господарського процесуального кодексу України господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом. При цьому пов'язаною з даною справою є така інша справа, у якій інший суд встановлює обставини, що впливають чи можуть вплинути на подання і оцінку доказів у даній справі; в тому числі йдеться про факти, які мають преюдиціальне значення (частини третя і четверта статті 35 Господарського процесуального кодексу України).

Отже, для вирішення питання про зупинення провадження у справі господарський суд у кожному конкретному випадку зобов'язаний з'ясовувати: 1) як пов'язана справа, яка розглядається господарським судом, зі справою, що розглядається іншим судом; 2) чим обумовлюється неможливість розгляду справи.

Неможливість розгляду даної справи до вирішення справи іншим судом полягає в тому, що обставини, які розглядаються іншим судом, не можуть бути встановлені господарським судом самостійно у даній справі. Йдеться про те, що господарський суд не може розглянути певну справу через обмеженість своєї юрисдикції щодо конкретної справи внаслідок: непідвідомчості; обмеженості предметом позову; неможливості розгляду тотожної справи; певної черговості розгляду вимог.

Крім того, відповідно до вимог Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" у справі про банкрутство процесуальні дії учасників справи та суду мають вчинятись чітко у строки, встановлені Законом про банкрутство.

Порушення строків, зокрема, проведення ліквідаційної процедури призводить до безпідставного затягування розгляду справи про банкрутство та порушення прав кредиторів на своєчасне задоволення кредиторських вимог, збільшення витрат, безпосередньо пов'язаних із здійсненням ліквідаційної процедури, та інше.

Як вірно встановлено господарським судом першої інстанції, заявником не доведено, що наявність спору у справі №820/9931/15 виключає можливість розгляду справи про банкрутство №922/4487/16 та вчинення ліквідатором усіх належних дій, пов'язаних з проведенням ліквідаційної процедури у межах строків, встановлених Законом про банкрутство.

Крім того, зупинення провадження у справі на невизначений термін може призвести до безпідставного затягування її розгляду, порушення прав інших кредиторів та строків ліквідаційної процедури, а існування спору щодо грошових вимог окремого кредитора не може бути підставою для зупинення провадження у справі про банкрутство.

Та до того ж, в пункті 7 Інформаційного листа Вищого господарського суду України "Про Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (у редакції Закону України від 22.12.2011р. №4212-VI)" від 28.03.2013р. №01-06/606/2013 визначено, що провадження у справі про банкрутство підлягає зупиненню відповідно до статті 79 Господарського процесуального кодексу України, у разі оскарження в апеляційному та касаційному порядку судових рішень, які опосередковують рух справи про банкрутство (ухвали про порушення провадження у справі про банкрутство, ухвали про введення процедури санації, ухвали про затвердження плану санації, постанови про визнання боржника банкрутом тощо),

Колегія суддів також погоджується з висновком суду першої інстанції, щодо того, що у разі зміни Верховним Судом України рішень у справі №820/9931/15, Головне управління ДФС у Вінницькій області, за наявності певних обставин, не позбавлено права у встановленому процесуальним законодавством порядку звернутись з відповідною заявою до суду про перегляд винесеної у даній справі ухвали за нововиявленими обставинами, за правилами, встановленими статтею 112 Господарського процесуального кодексу України.

Враховуючи вищезазначене, місцевий господарський суд забезпечив дотримання вимог чинного законодавства щодо всебічного, повного та об'єктивного дослідження усіх фактичних обставин справи та надав належну правову оцінку наявним у матеріалах справи доказам, а доводи апелянта, викладені в апеляційній скарзі, не є підставою для скасування оскаржуваної ухвали, у зв'язку з чим, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а ухвалу господарського суду Харківської області від 27.06.2017р. у справі № 922/4487/16 слід залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 91, 99, 101, 102, п. 1 ч. 1 ст. 103, ст. 105,106 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду,

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області залишити без задоволення.

Ухвалу господарського суду Харківської області від 27.06.2017р. у справі № 922/4487/16 залишити без змін.

Повний текст постанови складено 29 вересня 2017р.

Головуючий суддя Плахов О.В.

Суддя Здоровко Л.М.

Суддя Шутенко І.А.