Ухвала суду № 69225233, 29.09.2017, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

29 вересня 2017 року Справа № 910/23148/16

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Коваленка В.М.- головуючого (доповідач у справі), Короткевича О.Є., Полякова Б.М.,розглянувши матеріали касаційної скарги публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на постанову та рішеннявід 13.06.2017 Київського апеляційного господарського суду від 06.03.2017 господарського суду міста Києвау справі№ 910/23148/16 господарського суду міста Києваза позовом допублічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Запоріжгаз" публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"про стягнення 546 809,04 грн.

ВСТАНОВИВ:

Подана публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (далі - ПАТ "НАК "Нафтогаз України", Позивач) касаційна скарга № 14/4-459 від 21.07.2017 не може бути прийнята до розгляду Вищим господарським судом України, оскільки не відповідає вимогам розділу ХІІ1 ГПК України з наступних підстав.

Так, відповідно до ст. 110 ГПК України касаційна скарга може бути подана протягом двадцяти днів з дня набрання судовим рішенням апеляційного господарського суду законної сили.

Згідно приписів ст. 105 ГПК України постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

Оскаржувана в касаційному порядку постанова Київського апеляційного господарського суду була прийнята 13.06.2017, тоді як касаційна скарга на вказану постанову була подана заявником лише 21.07.2017, про що свідчить опис вкладення у цінний лист та штамп на конверті, яким скарга надіслана до Київського апеляційного господарського суду.

Відповідно до ч. 3 ст. 50 ГПК України перебіг процесуального строку, обчислюваного днями, починається наступного дня після календарної дати або настання події, якими визначено його початок. У даному випадку останній день строку на звернення з касаційної скаргою - 03.07.2017.

Таким чином, касаційна скарга подана через 18 днів після закінчення процесуального строку, встановленого для її подання.

Викладене у касаційній скарзі ПАТ "НАК "Нафтогаз України" клопотання про поновлення строку на подання касаційної скарги мотивовано тим, що повний текст постанови Київського апеляційного господарського суду від 13.06.2017 Позивач отримав 26.06.2017, що підтверджується штрих-кодом ПАТ "НАК "Нафтогаз України" із зазначенням дати та вхідного номера. Разом з цим, заявник послався на те, що 27.06.2017 вірус Petya A на значний період часу вплинув на роботу інформаційних та технічних ресурсів банківських систем, у тому числі ПАТ "НАК "Нафтогаз України", що призвело до неможливості оформлення документів та сплати судового збору на період існування зазначеного вірусу та негативних наслідків його впливу. При цьому, Позивач також послався на позицію Європейського суду з прав людини щодо доступу до суду та забезпечення особі можливості звернутися до суду.

Розглядаючи вказане клопотання, Вищий господарський суд України враховує, що відповідно до ст. 53 ГПК України суд може відновити пропущений строк у разі наявності поважних причин пропуску цього строку.

Приймаючи до уваги, що Господарський процесуальний кодекс України не пов'язує право суду відновити пропущений процесуальний строк лише з певним колом обставин, що спричинили пропуск строку, оцінивши доводи та обставини, що наведені в обґрунтування заяви про поновлення строку, колегія суддів прийшла до висновку щодо неповажності причин його пропуску у зв'язку із наступним.

Так, як вбачається з матеріалів справи (відмітки апеляційного суду про відправку оскаржуваної постанови на її звороті, яка засвідчена підписом посадової особи апеляційного суду), копії постанови Київського апеляційного господарського суду від 13.06.2017 (у кількості 2 примірників) були направлені сторонам у справі 22.06.2017, в тому числі ПАТ "НАК "Нафтогаз України".

З матеріалів касаційної скарги вбачається, що заявником в якості доказу на підтвердження факту отримання ним копії оскаржуваної постанови надано копію зазначеної постанови з відміткою на першій сторінці (штрих-код ПАТ "НАК "Нафтогаз України" з датою - 26.06.2017 та вхідним номером), при цьому, поштового конверту зі штрихкодовим ідентифікатором або довідки відділення поштового зв'язку про дату отримання ПАТ "НАК "Нафтогаз України" копії постанови Київського апеляційного господарського суду від 13.06.2017, а не дату її реєстрації ПАТ "НАК "Нафтогаз України", надано не було.

Поряд з викладеним, колегія суддів звертає увагу на те, заявником не надано також належних доказів та не наведено доводів в обґрунтування причин звернення з касаційною скаргою на постанову суду апеляційної інстанції лише через 25 днів після її отримання (реєстрації). Жодних доказів на підтвердження того, що вірус Petya A з 27.06.2017 до 21.07.2017 (дати звернення зі скаргою) вплинув на роботу інформаційних та технічних ресурсів банківських систем, у тому числі ПАТ "НАК "Нафтогаз України", що призвело до неможливості оформлення документів та сплати судового збору, Позивачем на надано.

Згідно ст.ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Що ж стосується доводів заявника касаційної скарги про наявність у нього права на доступ до суду з посиланням на позицію Європейського суду з прав людини, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно із ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Конвенція покликана гарантувати не теоретичні або примарні права, а права, які є практичними і ефективними. Це особливо стосується права на доступ до суду, зважаючи на помітне місце, відведене у демократичному суспільстві праву на справедливий суд (див. рішення у справах "Ейрі проти Ірландії", від 09.10.1979, п. 24, Series A N 32, та "Гарсія Манібардо проти Іспанії", заява N 38695/97, п. 43, ECHR 2000-II).

У рішенні ж Європейського суду з прав людини у справі "Гарсія Манібардо проти Іспанії" від 15.02.2000 зазначалося, що спосіб, у який стаття 6 застосовується до апеляційних та касаційних судів, має залежати від особливостей процесуального характеру, а також до уваги мають бути взяті норми внутрішнього законодавства та роль касаційних судів у них (див., наприклад, Monnel and Morris v. the United Kingdom, рішення від 02.03.1987, серія A, N 115, с. 22, п. 56, а також Helmers v. Sweden, рішення від 29.10.1996, серія A, N 212-A, с. 15, п. 31).

При цьому, в рішеннях Європейського суду з прав людини від 20.05.2010 у справі "Пелевін проти України" та від 30.05.2013 у справі "Наталія Михайленко проти України", зазначено, що право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг; оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою, регулювання може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб та ресурсів суспільства та окремих осіб.

Так, відповідно до ст. 110 ГПК України касаційна скарга може бути подана протягом двадцяти днів з дня набрання судовим рішенням апеляційного господарського суду законної сили.

Таким чином, обмеженням права на доступ до суду, зокрема, є визначена в ГПК України вимога до заявника при зверненні до суду дотримуватись строку подання касаційної скарги.

Невиконання ж заявником вищенаведених вимог процесуального законодавства наділяє суд правом не приймати до розгляду та повертати касаційну скаргу заявнику на підставі п. 5 ч. 1 ст. 1113 ГПК України (якщо скаргу подано після закінчення строку, встановленого для її подання, без клопотання про поновлення цього строку або таке клопотання відхилено).

За таких обставин та враховуючи, що заявником не наведено та не доведено поважних причин пропуску строку для подання касаційної скарги, у розумінні ст. 53 ГПК України, колегія суддів відмовляє ПАТ "НАК "Нафтогаз України" в задоволенні клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження постанови Київського апеляційного господарського суду від 13.06.2017 у даній справі.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 1113 ГПК України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом, якщо скаргу подано після закінчення строку, встановленого для її подання, без клопотання про поновлення цього строку або таке клопотання відхилено.

Керуючись нормами ст.ст. 33, 34, 50, 53, 86, 105, 110, п. 5 ч. 1 ст. 1113 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,-

УХВАЛИВ:

1. Відмовити публічному акціонерному товариству "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" в задоволенні клопотання про поновлення строку для подання касаційної скарги на постанову Київського апеляційного господарського суду від 13.06.2017 у справі № 910/23148/16.

2. Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 13.06.2017 та рішення господарського суду міста Києва від 06.03.2017 у справі №910/23148/16 повернути заявнику.

Головуючий В.М. Коваленко

Судді О.Є. Короткевич

Б.М. Поляков