Постанова № 69225222, 26.09.2017, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 вересня 2017 року Справа № 916/3294/14 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Рогач Л.І. - головуючого, доповідача Алєєвої І.В., Дроботової Т.Б.розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційні скарги Заступника прокурора Одеської області та Одеської міської радина постановуОдеського апеляційного господарського суду від 03.05.2017за скаргоюТовариства з додатковою відповідальністю "РГМ"на діїВідділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській областіу справі№ 916/3294/16 Господарського судуОдеської областіза позовомЗаступника прокурора Київського району міста Одеси в інтересах держави в особі Одеської міської радидоТовариства з додатковою відповідальністю "РГМ"треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: на стороні позивача на стороні відповідача Департамент комунальної власності Одеської міської ради Товариство з обмеженою відповідальністю "Естейт-Транзит"простягнення 6762613,35 грнза участю представників: прокуратуриТкаленко І.І.- посвідч. № 005501позивачаАстшенкова О.І. -предст. дов. від 26.12.2016;відповідачане з'явився;Департаменту комунальної власності Одеської міської ради Бондар О.В. - предст. дов. від 13.12.2016;ТОВ "Естейт -Транзит"не з'явився;ВДВСне з'явився;

ВСТАНОВИВ:

18.08.2014 заступник прокурора Одеської області звернувся до господарського суду в інтересах держави в особі Одеської міської ради з позовом про стягнення з Товариства з додатковою відповідальністю "РГМ", як правонаступника Відкритого акціонерного товариства "Одеський міськмолзавод № 1" 6782613,35 грн. збитків, заподіяних територіальній громаді міста, використанням земельної ділянки без правовстановлюючих документів за період з 20.09.2011 по 01.04.2014, відповідно до приписів статей 512 Цивільного кодексу України, статей 125, 126, 156, 157 Земельного кодексу України.

Справа розглядалася господарськими судами неодноразово.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 09.03.2016 у задоволенні позову відмовлено. Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 28.04.2016 рішення місцевого господарського суду скасовано; стягнуто з відповідача на користь позивача 6762613,35 грн збитків; розподілено судові витрати. Постановою Вищого господарського суду України від 06.12.2016 постанову Одеського апеляційного господарського суду від 28.04.2016 залишено без змін.

13.05.2016 на виконання постанови Одеського апеляційного господарського суду від 28.04.2016 Господарський суд Одеської області видав відповідні накази.

19.08.2016 Товариство з додатковою відповідальністю "РГМ" подало до господарського суду скаргу на дії Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області з виконання наказу, в якій відповідач просив визнати протиправними дії державної виконавчої служби відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби головного управління юстиції в Одеській області в частині накладення арешту на грошові кошти та нерухоме майно без визначення його вартості та обсягу; скасувати постанови головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби головного управління юстиції в Одеській області від 01.08.2016, якою накладено арешт на кошти, що містяться на рахунках боржника та від 30.06.2016 про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження (враховуючи заяви про доповнення та уточнення до скарги).

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 24.02.2017 (суддя Малярчук І.А.) визнано протиправними дії Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області в частині накладення арешту на грошові кошти та нерухоме майно Товариства з додатковою відповідальністю "РГМ", скасовано постанову Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області від 01.08.2016, якою накладено арешт на кошти, що містяться на рахунках Товариства з додатковою відповідальністю "РГМ", скасовано постанову Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 30.06.2016, якою накладено арешт на все майно, що належить боржнику Товариству з додатковою відповідальністю "РГМ".

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 03.05.2017 (судді: Діброва Г.І. - головуюча, Принцевська Н.М., Разюк Г.П.) ухвалу Господарського суду Одеської області від 24.02.2017 скасовано; скаргу Товариства з додатковою відповідальністю "РГМ" на дії Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області задоволено; визнано протиправними дії Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області в частині накладення арешту на всі грошові кошти та все нерухоме майно Товариства з додатковою відповідальністю "РГМ" шляхом винесення оскаржених постанов; скасовано постанову Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 30.06.2016 і постанову Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області від 01.08.2016, якою накладено арешт на кошти, що містяться на рахунках Товариства з додатковою відповідальністю "РГМ".

Не погоджуючись з висновками судів попередніх інстанцій, Заступник прокурора Одеської області та Одеська міська рада подали до Вищого господарського суду України касаційні скарги. Заступник прокурора Одеської області в касаційній скарзі просить скасувати постанову Одеського апеляційного господарського суду, ухвалу господарського суду, у задоволенні скарги відповідача відмовити. Одеська міська рада у своїй касаційній скарзі просила скасувати постанову суду апеляційної інстанції, в частині задоволення скарги на дії Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області, в частині скасування ухвали господарського суду залишити постанову без змін. Касаційні скарги вмотивовано доводами про порушення судами норм матеріального та процесуального права, зокрема статей 11, 25, 52, 57, 65 Закону України "Про виконавче провадження", статей 34, 43 Господарського процесуального кодексу України, вимог Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України № 512/5 від 02.04.2012, при цьому скасування постанов державного виконавця створює надзвичайно сприятливі умови для ухилення від виконання рішення суду; висновки апеляційного суду, що арешт майна може бути накладено не на все майно боржника, а лише на певну його частину є помилковими та такими, що суперечать вищевказаним нормам права. Також суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку, що державний виконавець в порушення вимог наведеного вище Закону наклав арешт на все майно боржника без оцінки та конкретного визначення такого майна, оскільки державний виконавець не має законних підстав визначити вартість майна одразу після відкриття виконавчого провадження, натомість виконавець здійснив опис та арешт майна, визначеного самим боржником; також, накладаючи арешт на кошти на всіх рахунках, державний виконавець не має змоги пересвідчитись, які з них мають спеціальний режим, а боржник не звертався з відповідними заявами про зняття арешту. Висновки суду щодо недоведеності своєчасного направлення оскаржуваних постанов боржнику (які носять формальний характер) не можуть свідчити про незаконність самих постанов та не повинні впливати на обов'язковість виконання судового рішення, яке за визначенням з наведеної Одеською міською радою практики Європейського суду з прав людини має розцінюватися як складова частина судового розгляду.

Представник позивача, прокуратури та третьої особи в судовому засіданні підтримали доводи своїх касаційних скарг посилаючись на незаконність та необґрунтованість, прийнятих у справі постанови та ухвали.

Відповідач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Естейт -Транзит" та виконавча служба не скористалися процесуальним правом на участь у судовому засіданні касаційної інстанції своїх представників та правом надсилання відзиву на касаційні скарги.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників учасників справи, присутніх у судовому засіданні, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в судових рішеннях, колегія суддів вважає, що касаційні скарги підлягають частковому задоволенню з таких підстав.

Суди попередніх інстанцій встановили, що наказ у цій справі виданий судом на 6762613,35 грн збитків, заподіяних територіальній громаді міста використанням земельної ділянки без правовстановлюючих документів.

На виконання вказаного вище наказу постановою державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області від 10.06.2016 ВП № 51381898 відкрито виконавче провадження з виконання наказу Господарського суду Одеської області від 13.05.2016 № 916/3294/14 про стягнення з Товариства з додатковою відповідальністю "РГМ" на користь Одеської міської ради 6762613 грн. 35 коп., якою надано боржнику 7-денний термін для виконання рішення. (копія постанови отримана Товариством з додатковою відповідальністю "РГМ" 24.06.2016, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, яке наявне в матеріалах справи);

В процесі проведення виявлення майна державний виконавець отримав Інформаційну довідку з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо ТДВ „РГМ" № 61340937 від 14.06.2016, із якої встановлено наявність у боржника нерухомого майна - нежитлових будівель та споруд загальною площею 19634,9кв. у м. Одесі, пр-т М. Жукова, 4, із розміром частки 777/1000.

15.06.2016 державний виконавець виніс постанову про стягнення з ТДВ „РГМ" виконавчого збору у розмірі 676261,34 грн., оскільки боржник у встановлений строк рішення суду самостійно не виконав.

Постановою державного виконавця від 30.06.2016 по ВП № 51381898 по примусовому виконанню наказу суду від 13.05.2016 № 916/3294/14 накладено арешт на все майно, що належить боржнику - ТДВ „РГМ", адреса: пр. М. Жукова, 4, у м. Одесі, у межах суми звернення стягнення 6762613,35 грн., заборонено здійснювати відчуження будь-якого майна, яке належить ТДВ „РГМ" лише в межах суми боргу; супровідний лист до цієї постанови на адресу боржника датовано 30.06.2016.

На замовлення ТДВ „РГМ" Приватне підприємство „Ріелт-Класік" 16.08.2016 провело оцінку належної товариству нерухомості за адресою: пр. М. Жукова, 4, у м. Одесі, за результатами якої визначено вартість нерухомості загалом на суму 151282739 грн.

08.09.2016 у присутності заступника директора ТДВ „РГМ" державний виконавець склав акт опису й арешту майна, згідно з яким описано склади №№ 1, 2 по пр-ту М. Жукова, 4, у м. Одесі; в акті зазначено, що майно потребує оцінки експертом - спеціалістом.

Постановою ДВС від 16.09.2016 для оцінки складів №№ 1, 2 призначено суб'єкта оціночної діяльності - ТОВ „Росла"; ТОВ „Росла" оцінило склад № 1 у 3012373 грн., та склад № 2 у 4534967 грн., про що в матеріалах справи наявний відповідний звіт від 30.09.2016.

13.07.2016 державний виконавець отримав відповідь ДПС України про наявність у боржника рахунків у Южне ГРУ ПАТ КБ „Приватбанк", Казначействі України (ел.адм. подат.), АБ „Південний", ПАТ „КБ „Інвестбанк".

Згідно з постановами державного виконавця від 21.07.2016 та від 02.12.2016 витрати відділу склали 200 грн.

Постановою державного виконавця від 01.08.2016 по ВП № 51381898 по примусовому виконанню наказу суду від 13.05.2016 № 916/3294/14 накладено арешт на кошти, що містяться на рахунках в Южне ГРУ ПАТ КБ „Приватбанк", в АБ „Південний", в ПАТ „КБ „Інвестбанк" та належать ТДВ „РГМ" у межах суми 7438974,69 грн. Постанову супроводжено на адресу боржника із листом від 03.08.2016.

Листом від 05.09.2016 державний виконавець направив на адресу ТДВ „РГМ" постанову від 05.09.2016 про накладення арешту на кошти, що містяться на рахунках у ПАТ „Райффайзен Банк Аваль" у межах суми 7438974,69 грн.

Постановою державного виконавця від 10.11.2016 накладено арешт на кошти, що містяться на рахунках Філії Одеського обласного управління АТ Ощадбанк, а також кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів боржника, крім коштів, що містяться на рахунках накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом та належить боржнику у межах суми звернення стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження.

Постановою від 29.11.2016 державний виконавець наклав арешт на кошти на іншому рахунку боржника у ПАТ КБ „Приватбанк".

За розпорядженнями виконавця № 51381898/В-10/407 від 29.08.2016, № 51381898/В-10/407 від 02.09.2016, № 51381898/В-10/407 від 02.09.2016, № 51381898/В-10/407 від 31.10.2016, від 05.12.2016, 29.12.2016 стягнуті з боржника кошти в сумі 62681,67 грн. спрямовані на погашення присудженої Одеській міській раді заборгованості та погашення сум виконавчого збору.

Листом від 11.08.2016 АБ „Південний" повідомив про прийняття постанови про арешт коштів до виконання, але вказав на недостатність коштів на арештованому рахунку для погашення заборгованості. Крім того, згідно з листами АБ „Південний" від 11.11.2016 та від 25.01.2017 на рахунках боржника обліковуються 14971,03 грн. та 155 грн.

ПАТ КБ „Приватбанк" у листі від 12.08.2016 вказав про накладення арешту на кошти в сумі 7438974,69 грн., а також повідомив, що кошти обліковані на одному із рахунків, де обліковуються страхові кошти, на які не може бути звернуто стягнення, окрім цільового у відповідності до закону.

Згідно з листом ПАТ „КБ „Приватбанк" від 11.08.2016 постанова про арешт прийнята до виконання, однак залишок коштів на рахунку складає 57,22грн.

У листі від 11.11.2016 ПАТ „Райффайзен Банк Аваль" повідомив про наявність на рахунках ТДВ „РГМ" коштів у сумі 34360,90 грн. та у сумі 1640,72 грн.

Відповідно до листів Філії Одеського обласного управління ПАТ „Державний ощадний банк" від 14.11.2016 та від 12.12.2016 у банку відкриті рахунки боржника, на яких залишок коштів складає 2586,14 грн. та 8107,35 грн; також листом № 1 від 31.01.2017 ТВБВ № 10015/0590 банківська установа повідомила, що 01.11.2016 боржник відкрив рахунок для перерахування податків та зборів і виплату заробітної плати співробітникам підприємства ТДВ „РГМ".

Постановами від 08.08.2016 державний виконавець ВПВР УДВС ГТУЮ в Одеській області наклав арешт на виявлені у боржника транспортні засоби у кількості 6 одиниць 1991-1999 років випуску, марки ГАЗ 33021 та оголосив їх у розшук.

Суд встановив, що оскаржувані постанови державного виконавця від 01.08.2016, від 30.06.2016 ТДВ „РГМ" отримані лише 10.08.2016 та 15.08.2016, а супровідний лист до постанови від 01.08.2016 датовано 03.08.2016, тобто, з порушенням строку, визначеного статтею 57 Закону України „Про виконавче провадження", та дійшов висновку, що державна виконавча служба порушила права боржника бути своєчасно обізнаним із обмеженням його у праві розпоряджатись власним майном.

З початку липня 2016 року по вересень 2016 року все майно товариства знаходилось під арештом, а заходи щодо його опису та оцінки були вжиті лише у вересні 2016 року, тобто, за спливом двох місяців.

Сума заборгованості, що підлягає стягненню зі скаржника, складає 7438974,69 грн. з врахуванням виконавчого збору та є меншою за вартість описаного виконавцем майна, відповідно вартість всього нерухомого майна, арешт на яке накладено постановою від 30.06.2016, станом на 16.08.2016 складає 151282739 грн., тому є неспіврозмірним арешт, вжитий ДВС за постановою від 30.06.2016, із сумою, що підлягає стягненню з товариства за судовим наказом від 13.05.2016.

Задовольняючи скаргу на дії державного виконавця, місцевий суд вказав, що:

- описане державним виконавцем майно, за умови вжиття виконавцем належних заходів для його реалізації, є достатнім для погашення заборгованості боржника перед стягувачем за виконавчим документом, у зв'язку з чим утримання всього нерухомого майна відповідача під арештом є неправомірним, оскільки є втручанням у право власності товариства шляхом обмеження права розпоряджатись власним майном;

- за умови наявного для погашення присудженої заборгованості та виконавчих витрат майна у боржника, його опис, не вбачається підстав для арештів всіх рахунків боржника у всіх банківських установах, в яких вони відкриті, з підстав чого, за умови несвоєчасного надсилання боржнику постанови про арешт коштів боржника від 01.08.2016, дії виконавця по її винесенню є неправомірними.

Переглядаючи справу в порядку, передбаченому статтею 101 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції скасував ухвалу місцевого господарського суду з підстав невідповідності змісту резолютивної частини ухвали вимогам статті 86 Господарського процесуального кодексу України, проте також дійшов висновку про наявність підстав для задоволення скарги відповідача та про протиправність дій Відділу примусового виконання рішень в частині накладення арешту на всі грошові кошти та все нерухоме майно боржника. Скасувавши постанови про арешт майна та коштів боржника та оголошення заборони на його відчуження суд апеляційної інстанції також вказав, що направлення оскаржуваних постанов державного виконавця відбулося з порушенням встановленого чинним законодавством строку.

Колегія суддів вважає такі висновки судів попередніх інстанцій передчасними та необґрунтованими з огляду на таке.

Відповідно до статті 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Згідно з приписами статті 115 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду, що набрали законної сили, виконуються у порядку, встановленому цим Кодексом і Законом України "Про виконавче провадження".

Відповідно до частини першої статті 121-2 Господарського процесуального кодексу України скарга на рішення, дії чи бездіяльність органів державної виконавчої служби, приватних виконавців щодо виконання судових рішень господарських судів може бути подана стягувачем, боржником або прокурором протягом десяти робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод і законних інтересів, крім рішень виконавця про відкладення проведення виконавчих дій, які можуть бути оскаржені протягом трьох робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод і законних інтересів.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню, у разі невиконання їх у добровільному порядку визначено Законом України "Про виконавче провадження" (у редакції станом на час вчинення відповідних дій).

Виконавче провадження, як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (стаття 1 Закону України "Про виконавче провадження").

Приписами частини першої статті 6 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.

Відповідно до змісту частин першої-третьої статті 11 Закону України "Про виконавче провадження", державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії, що полягають у здійсненні заходів, необхідних для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом, державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження має право накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку.

Таким чином, перевіряючи законність дій державного виконавця в ході виконавчого провадження, правомірність та обґрунтованість винесених ним документів, суд повинен перевірити їх відповідність законодавству, яке регулює саме порядок та підстави вчинення ним відповідних дій.

Частинами першою, другою статті 25 Закону України "Про виконавче провадження" унормовано, що державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби. Державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п'ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом. За заявою стягувача державний виконавець одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження може накласти арешт на майно та кошти боржника, про що виноситься відповідна постанова.

За приписами статті 27 вказаного вище Закону визначено, у разі ненадання боржником у строки, встановлені частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення, документального підтвердження повного виконання рішення державний виконавець на наступний день після закінчення відповідних строків розпочинає примусове виконання рішення. У разі якщо при відкритті виконавчого провадження державним виконавцем накладено арешт на майно та кошти боржника, боржник за погодженням з державним виконавцем має право у строк до початку примусового виконання рішення реалізувати належне йому майно чи передати кошти в рахунок повного або часткового погашення боргу за виконавчим документом. У разі продажу майна боржника покупець цього майна повинен внести кошти за придбане майно на рахунок органу державної виконавчої служби у строк до початку примусового виконання рішення. Після внесення покупцем коштів арешт з проданого майна боржника знімається за постановою державного виконавця. У разі отримання документального підтвердження про повне виконання рішення боржником до початку його примусового виконання державний виконавець закінчує виконавче провадження в порядку, встановленому цим Законом. Виконавчий збір та витрати, пов'язані з організацією та проведенням виконавчих дій, у такому разі з боржника не стягуються.

Відповідно до частини першої статті 52 Закону України "Про виконавче провадження" звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні та примусовій реалізації; при цьому за частиною п'ятою цієї статті у разі відсутності у боржника - юридичної особи коштів в обсязі, необхідному для покриття заборгованості, стягнення звертається на інше майно, належне такому боржникові або закріплене за ним, у тому числі на майно, що обліковується на окремому балансі філії, представництва та іншого відокремленого підрозділу боржника - юридичної особи (крім майна, вилученого з цивільного обороту, або обмежено оборотоздатного майна, майна, на яке не може бути звернено стягнення), незалежно від того, хто фактично використовує таке майно.

Відповідно до положень статті 57 Закону України "Про виконавче провадження" арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом: винесення постанови про арешт коштів та інших цінностей боржника, що знаходяться на рахунках і вкладах чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах; винесення постанови про арешт коштів, що перебувають у касі боржника або надходять до неї; винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження; проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту.

В силу приписів статті 65 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець звертає стягнення на кошти боржника - юридичної особи, що перебувають у банках або інших фінансових установах, у порядку, встановленому цим Законом. Інформацію про наявні у боржника рахунки і вклади державний виконавець отримує в органах доходів і зборів, інших органах державної влади, підприємствах, установах та організаціях, які зобов'язані надати йому інформацію у триденний строк, а також за повідомленнями стягувача. Державний виконавець може звернути стягнення на кошти боржника - юридичної особи, що знаходяться на його рахунках, а також на рахунках, відкритих боржником - юридичною особою через свої філії, представництва та інші відокремлені підрозділи.

Скасовуючи постанови державного виконавця, суди попередніх інстанцій наведені вище положення законодавства не врахували,не перевірили та не навели будь-яких обставин, з яких вбачалася б незаконність дій державного виконавця з накладення арешту на кошти боржника та на його майно саме станом на час прийняття оскаржених постанов; не врахували, що за встановленими ними самими обставинами справи арешт накладено на кошти, які належать ТДВ „РГМ", у межах суми 7438974,69 грн, та знаходяться на відповідних рахунках; не мотивували причин повного скасування постанови про арешт коштів, дійшовши висновків про відсутність підстав для арешту коштів на певних рахунках, не звернули уваги на порядок вчинення виконавчих дій щодо арешту майна та визначення його вартості, їх послідовність.

Встановлені судами порушення строків направлення постанов державного виконавця не свідчать про незаконність самих дій державного виконавця, оформлених постановами, а можуть бути досліджені у разі виникнення спору про додержання боржником строків виконання рішення. законність реалізації майна.

При цьому практика Європейського суду з прав людини визначає обов'язок держави організувати систему виконання судових рішень таким чином, щоб гарантувати виконання без жодних невиправданих затримок і так, щоб ця система була ефективною і законодавчо, і практично.

Судове рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин. Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Перевіривши у відповідності до частини 2 статті 1115 Господарського процесуального кодексу України юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у постанові апеляційного господарського суду, колегія суддів дійшла висновків, що суди всупереч статей 43, 99, 101 Господарського процесуального кодексу України не розглянули всебічно, повно та об'єктивно в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності, не дослідили подані сторонами в обґрунтування своїх вимог та заперечень докази, не перевірили обставини прийняття спірних постанов та їх відповідності нормам права.

Розглядаючи справи за правилами перегляду судових рішень у касаційному порядку, Вищий господарський суд України не може встановлювати обставини справи, збирати й перевіряти докази та надавати їм оцінку; відсутність процесуальної можливості з'ясувати дійсні обставини справи перешкоджає ухвалити нове рішення у справі, відтак, постанову та ухвалу у даній справі слід скасувати, а справу з матеріалами скарги на дії виконавчої служби передати на новий розгляд до місцевого господарського суду.

На підставі викладеного, керуючись статтями 1115, 1117, пунктом 3 статті 1119 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

П О С Т А Н О В И В :

Касаційні скарги Заступника прокурора Одеської області та касаційну скаргу Одеської міської ради задовольнити частково.

Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 03.05.2017 у справі № 916/3294/14 та ухвалу Господарського суду Одеської області від 24.02.2017 скасувати.

Матеріали скарги направити на новий розгляд до Господарського суду Одеської області.

Головуючий Л. Рогач

Судді: І. Алєєва

Т. Дроботова