Постанова № 69225192, 27.09.2017, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 вересня 2017 року Справа № 916/3456/16 Вищий господарський суд України у складі колегії:

головуючого: суддів:Студенця В.І., Палія В.В., Селіваненка В.П.за участю представників сторін:від позивача - не з'явився, від відповідача - не з'явився, від третьої особи -1 - Горик В.М., від третьої особи-2 - не з'явився,розглянувши касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" в особі філії - Одеського обласного управління публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України"на постанову від Одеського апеляційного господарського суду 28.03.2017та на ухвалу відГосподарського суду Одеської області 27.02.2017у справі№ 916/3456/16за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Чорноморочка Плюс"доАвангардівської селищної ради Овідіопольського району Одеської областітреті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: 1. Публічне акціонерне товариство "Державний ощадний банк України" в особі філії - Одеського обласного управління публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" 2. Товариство з обмеженою відповідальністю "УКРКАВА"провизнання незаконним та скасування рішення, визнання недійсним та скасування свідоцтва, скасування рішення про державну реєстрацію права власності,

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Чорноморочка Плюс" (далі - ТОВ "Чорноморочка Плюс") звернулося до Господарського суду Одеської області з позовом до Авангардівської селищної ради Овідіопольського району Одеської області про: визнання незаконним та скасування рішення Авангардівської селищної ради Овідіопольського району Одеської області від 27.01.2009 №831-ІV "Про оформлення права власності ТОВ "Чорноморочка плюс" нерухоме майно; визнання недійсним та скасування свідоцтва про право власності на нерухоме майно ТОВ "Чорноморочка плюс" від 20.02.2010 серія САС №903511; скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер 11073678 від 20.02.2014 щодо реєстрації за ТОВ "Чорноморочка плюс" права власності на нерухоме майно - складські приміщення, розташовані за адресою: вул. Базова, 12д, смт.Аванград, Овідіопольський район, Одеська область.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 15.12.2016 порушено провадження у справі №916/3456/16 за позовом ТОВ "Чорноморочка плюс" до Авангардівської селищної ради Овідіопольського району Одеської області про визнання незаконним та скасування рішення, визнання недійсним та скасування свідоцтва, скасування рішення про державну реєстрацію прав.

Ухвалами Господарського суду Одеської області від 18.01.2017 залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ТОВ "УКРКАВА" та Публічне акціонерне товариство "Державний ощадний банк України" в особі філії - Одеського обласного управління публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України".

Ухвалою Господарського суду Одеської області (суддя Оборотова О.Ю.) від 27.02.2017 призначено у справі судову будівельно-технічну експертизу та зупинено провадження у справі до закінчення провадження експертизи.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду (колегія суддів у складі: Таран С.В. - головуючий суддя, судді Будішевська Л.О., Мишкіна М.А.) від 28.03.2017 ухвалу Господарського суду Одеської області від 27.02.2017 залишено без змін.

Не погоджуючись з постановою Одеського апеляційного господарського суду від 28.03.2017 та ухвалою Господарського суду Одеської області від 27.02.2017, Публічне акціонерне товариство "Державний ощадний банк України" в особі філії - Одеського обласного управління публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" подало касаційну скаргу, в якій просить оскаржувані судові рішення скасувати, а справу передати на розгляд місцевому господарському суду.

Касаційна скарга мотивована тим, що рішення судів попередніх інстанцій ухвалені з неправильним застосуванням норм процесуального права.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 14.09.2017 касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" в особі філії - Одеського обласного управління публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" прийнято до провадження та призначено до розгляду на 27.09.2017.

Колегія суддів, розглянувши наявні матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування норм процесуального права вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.

У справі, яка розглядається, судами попередніх інстанцій встановлено, що предметом позову у даній справі є матеріально-правова вимога ТОВ "Чорноморочка Плюс" до Авангардівської селищної ради Овідіопольського району Одеської області про визнання незаконним та скасування рішення Авангардівської селищної ради Овідіопольського району Одеської області від 27.01.2009 №831-IV "Про оформлення права власності товариству з обмеженою відповідальністю "Чорноморочка Плюс" на нерухоме майно"; визнання недійсним та скасування свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 20.02.20І0 серії САС №903511, виданого на підставі вказаного рішення Авангардівської селищної ради Овідіопольського району Одеської області, та скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер 11073678 від 20.02.2014 щодо реєстрації за ТОВ "Чорноморочка Плюс" права власності на нерухоме майно - складські приміщення, розташовані по вул. Базова, 12д у смт. Авангард Овідіопольського району Одеської області.

Позовні вимоги обгрунтовані тим, що на підставі оскаржуваного рішення органу місцевого самоврядування та свідоцтва ТОВ "Чорноморочка Плюс" є власником нерухомого майна площею 4592,3 кв.м розташовані по вул. Базова, 12д у смт. Авангард Овідіопольського району Одеської області. Однак відповідно до даних технічного паспорту від 18.08.2016 площа належних ТОВ "Чорноморочка Плюс" приміщень за вказаною вище адресою становить 4846,9 кв.м, що на 254,6 кв.м більше, ніж зазначено у рішенні Авангардівської селищної ради Овідіопольського району Одеської області від 27.01.2009 №831-IV та у свідоцтві про право власності на нерухоме майно від 20.02.20І0 серії САС №903511, чого не було враховано органом місцевого самоврядування при прийнятті оскаржуваного рішення. У зв'язку з чим ТОВ "Чорноморочка Плюс" вважає, що оскаржуваним рішення органу місцевого самоврядування порушується його право власності на нерухоме майно. За твердженням останнього, площа неврахованого нерухомого майна у розмірі 254,6 кв.м не є самочинним будівництвом, а є наслідком допущених помилок в результаті складання технічного паспорту від 14.05.2008. В підтвердження вказаних обставин позивачем надано копії проектних документів (робочих проектів) щодо будівництва об'єкту, актів про прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів та зазначено про те, що відповідно до поданих документів площа об'єкту відповідає саме тим показникам, що вказані у технічному паспорті від 18.08.2016.

Разом з тим, місцевий господарський суд зазначив, що наявні в матеріалах справи докази є взаємосуперечливими, а для визначення істотних обставин справи, необхідні спеціальні знання, у зв'язку з чим суд дійшов висновку про призначення у даній справі судової будівельно-технічної експертизи та зупинення провадження у справі до закінчення проведення експертизи на підставі ст.79 ГПК України.

Суд апеляційної інстанції переглядаючи ухвалу місцевого господарського суду та залишаючи її без змін виходив з того, що судом підставно було призначено судову будівельно-технічну експертизу, проведення якої доручено експертній судовій установі за зоною регіонального обслуговування, що відповідає пункту 1.6 Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України 08.10.1998 № 53/5 та зареєстрованої у Міністерстві юстиції України 3 листопада 1998 р. за № 705/3145.

При цьому, судом апеляційної інстанції було відхилено доводи скаржника про те, що поставлені судом питання, які винесені на розгляд судовому експерту, направлені на пошук підстав для можливого внесення змін до технічної документації на нерухоме майно та можливості внесення змін до оспореного рішення селищної ради, з підстав того, що вказані твердження не спростовують висновків щодо необхідності з'ясування питань, що виникли при вирішенні господарського спору та які потребують спеціальних знань, а також з огляду на те, що в силу ч. 2 ст. 41 ГПК України право на встановлення остаточного коло питань, які мають бути роз'яснені судовим експертом, належить саме господарському суду.

Разом з тим, колегія суддів не може погодитись з такими висновками суду апеляційної інстанції, з огляду на те, що вказані висновки не грунтуються на вимогах процесуального права.

Згідно із ч.1 ст. 4 ГПК України господарський суд вирішує господарські спори на підставі Конституції України, цього Кодексу, інших законодавчих актів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Відповідно до ст. 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Статтею 9 Конституції України передбачено, що чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства.

Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Частиною першою статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

В рішенні Європейського суду з прав людини від 20.05.2010 у справі "Пелевін проти України" зазначено, що право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг; оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою, регулювання може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб та ресурсів суспільства та окремих осіб.

Європейський суд з прав людини у рішенні у справі "Сокуренко і Стригун проти України" від 20 липня 2006 року вказав, що фраза "встановленого законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність, у рішенні у справі "Zand v. Austria", висловлено думку, що термін "судом, встановленим законом" у частині першій статті 6 Конвенції передбачає "усю організаційну структуру судів, включно з [...] питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів [...]".

Відповідно до ч. 1 ст. 91 ГПК України передбачено, що сторони у справі, прокурор, треті особи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили. Ухвали місцевого господарського суду оскаржуються в апеляційному порядку окремо від рішення господарського суду лише у випадках, передбачених статтею 106 цього Кодексу.

Статтею 106 ГПК України визначено вичерпний перелік ухвал, які можуть бути оскаржені в апеляційному порядку окремо від рішення місцевого господарського суду. Подання апеляційних скарг на інші ухвали, які не зазначені у цьому переліку, виключають можливість здійснення апеляційного провадження за такими скаргами.

Ухвала про призначення судової експертизи у наведеному переліку відсутня, у зв'язку з чим заперечення на таку ухвалу можуть бути включені до апеляційної скарги на рішення суду.

У п. 19 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 № 4 "Про деякі питання призначення судової експертизи" зазначено, що ГПК України не передбачено можливості оскарження ухвал про призначення судової експертизи.

Водночас за приписами пункту 1 частини другої статті 79 названого Кодексу господарський суд має право зупинити провадження у справі у випадку призначення судової експертизи, а згідно з частиною п'ятою цієї ж статті ухвалу про зупинення провадження може бути оскаржено.

Отже, у вирішенні питань, пов'язаних з оскарженням відповідних ухвал, господарським судам необхідно враховувати таке.

Якщо апеляційна чи касаційна скарга за своїм змістом стосується виключно ухвали про призначення судової експертизи у справі, така скарга з урахуванням вимог частини першої статті 106 та частини першої статті 11113 ГПК не може бути розглянута господарським судом.

У разі коли апеляційна чи касаційна скарга за своїм змістом стосується ухвали про зупинення провадження у справі, вона може бути розглянута господарським судом у загальному порядку виключно з точки зору наявності чи відсутності передбаченої законом підстави для такого зупинення (згаданий пункт 1 частини другої статті 79 ГПК).

Якщо ж в апеляційній чи касаційній скарзі йдеться про оскарження як призначення експертизи, так і зупинення у зв'язку з цим провадження у справі, то відповідна скарга може бути прийнята і розглянута в частині зупинення провадження.

При цьому в п. 10 постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування розділу XII Господарського процесуального кодексу України" від 17.05.2011 року № 7 (з наступними змінами і доповненнями) зазначено наслідки подання апеляційних скарг на ухвали місцевого господарського суду, які не підлягають оскарженню окремо від рішення суду, що визначено ч.2 ст. 106 ГПК України.

Вказаного суд апеляційної інстанції не врахував, у зв'язку з чим має місце порушення норм процесуального права, зокрема ст. 106 ГПК України.

Згідно з ч. 1 ст. 11110 ГПК України підставами для скасування або зміни рішення місцевого чи апеляційного господарського суду або постанови апеляційного господарського суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Відповідно до ст. 1117 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Враховуючи, що допущені судом апеляційної інстанції порушення норм процесуального права не можуть бути усунуті судом касаційної інстанції з огляду на повноваження суду передбачені ст.1117 ГПК України, про що також зазначено у постанові Верховного суду України у справі №6/291 від 25.05.2017, колегія суддів вважає, що постанова Одеського апеляційного господарського суду від 28.03.2017 підлягає скасуванню, а справа передачі на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 - 11111, 11113 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" в особі філії - Одеського обласного управління публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" задовольнити частково.

Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 28.03.2017 у справі № 916/3456/16 скасувати, а справу направити на новий розгляд до Одеського апеляційного господарського суду.

Головуючий - суддя Студенець В.І.

Судді: Палій В.В.

Селіваненко В.П.