Ухвала суду № 69224237, 25.09.2017, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 вересня 2017 рокуЛьвів№ 876/7404/17

ОСОБА_1 апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого Шинкар Т.І.,

суддів Пліша М.А.,

ОСОБА_2,

секретаря судового засідання Чигер І.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 митниці ДФС на постанову ОСОБА_1 окружного адміністративного суду від 23 травня 2017 року у справі №813/1359/17 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Тропік» до ОСОБА_1 митниці ДФС про визнання протиправною відмову та скасування рішення,-

В С Т А Н О В И В:

05.04.2017 Товариство з обмеженою відповідальністю «Тропік» (далі Товариство) звернулось в суд з позовом до ОСОБА_1 митниці ДФС, просило визнати протиправною відмову відповідача від 15.02.2017 №4039/10/13-70-19/39 та скасувати рішення ОСОБА_1 митниці ДФС від 02.12.2016 №209000012/2016/200254/1 про коригування митної вартості товарів.

Постановою ОСОБА_1 окружного адміністративного суду від 23.05.2017 позов задоволено.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 митниця ДФС подала апеляційну скаргу, просить скасувати постанову ОСОБА_1 окружного адміністративного суду від 23.05.2017 та прийняти нову, якою відмовити у задоволені позовних вимог у повному обсязі. Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що оскільки під час розгляду документів були виявлені розбіжності, а саме позивачем не було подано замовлення на переміщення вантажу, вказане позбавило можливості перевірити таку складову митної вартості як витрати на транспортування оцінюваних товарів та витрати на навантаження, тому витребування додаткових документів відповідало вимогам Митного кодексу України та було цілком обґрунтованим. Вказує, що відповідач не міг перевірити таку складову митної вартості товару як витрати на транспортування оцінюваних товарів, оскільки документи на перевезення містили різні відомості стосовно особи-перевізника. Також зазначає, що рахунок на оплату транспортно-експедиційних послуг містить тільки підписи, без зазначення посади або прізвища особи, яка підписала документ. Вважає, що така складова митної вартості як витрати на транспортування не була документально підтверджена. Вказує, що обовязок доведення ціни товару лежить на декларантові, і саме декларант має довести, що ним правильно здійснено розрахунки митної вартості, в тому числі обрано метод визначення митної вартості товарів, натомість митний орган має довести обґрунтованість сумнівів. Жодного доказу зі сторони позивача про те, що останній звертався до митниці із вимогою про надання письмової інформації щодо причин, за яких заявлена митна вартість митницею не визнається, не подано.

В судовому засіданні представник відповідача апеляційну скаргу підтримав, представник позивача щодо апеляційної скарги заперечив, просив залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши обставини справи, доводи апеляційної скарги та пояснення представників сторін в їх сукупності, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін, виходячи з наступного.

Як встановлено судом першої інстанції з матеріалів справи, 01.12.2016 між Компанією «Fresh Box Sp.z o.o.» (Польща) (Продавець) та ТОВ «Тропік» (Україна) (Покупець) укладено Контракт №05-10-2016, згідно з яким Продавець зобовязується поставити замовлені Покупцем Товари, надати документи, що стосуються Товару та передати право власності на Товари, відповідно до вимог Контракту, а Покупець оплатити та прийняти Товари окремими партіями в асортименті, кількості і за цінами, вказаними в інвойсах (рахунках-фактурах) на кожну конкретну партію поставки Товарів. Перелік Товарів, що постачаються за даним Контрактом стосується таких, які відносяться до «Група 7. Овочі та деякі їстівні коренеплоди і бульби. Група 8. Їстівні плоди та горіхи; шкірки цитрусових або динь», згідно з Українським класифікатором товарів ЗЕД (УКТЗЕД). Ціни на Товари, що поставляються, є договірними і вказуються в інвойсах (рахунках-фактурах) на кожну окрему поставку Товару в Євро або доларах США (а.с.14-17).

02.12.2016 Товариство в електронному вигляді подано до митного оформлення на МП «Малехів» ОСОБА_1 митниці ДФС митну декларацію №209140000/2016/052870 на товар «Хурма свіжа, виду Diospyros kaki, врожай 2016 року, 1-го ґатунку, упаковані в ящики, призначені для громадського харчування» та «Клементини свіжі, виду Citrus clementina Hort. Ex Tan., 1-го ґатунку, упаковані в ящики, призначені для громадського харчування».

Під час митного оформлення декларантом заявлено митну вартість згідно п.1 ч.1 ст.57 Митного кодексу України (далі - МК України) за основним методом (ціна договору), а саме: хурма свіжа по ціні 0,52 Євро/кг, Клементини свіжі - 0,42 Євро/кг.

02.12.2016 через засоби електронного звязку декларантом отримано повідомлення про необхідність надання додаткових документів, а саме: копії митної декларації країни відправлення; прейскуранти, прайс-листи, каталоги виробника товару; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлених спеціалізованими експертним організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини; договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки на здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); транспортні (перевізні) документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів (заявка на перевезення); за наявності інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару (а.с.26).

02.12.2016 митним органом прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №209000012/2016/200254/1 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №209140000/2016/00543.

Оскільки надання додаткових документів потребувало певного часу, а свіжі фрукти є товарами, які швидко псуються, декларант, не погоджуючись із рішенням митного органу від 02.12.2016 № 209000012/2016/200254/1 про коригування митної вартості, звернувся до митниці у порядку ч.7 ст.55 МК України про випуск товарів у вільний обіг за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю цих товарів, визначеною декларантом та забезпечення сплати різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною органом, шляхом надання гарантій відповідно до розділу Х МК України.

У звязку зі сплатою декларантом відповідних митних платежів та гарантій, вказаний вище товар був випущений у вільний обіг згідно ВМД від 02.12.2016 №209140000/2016/052991.

03.02.2017 Товариство скерувало у ОСОБА_1 митницю ДФС заяву №24 про надання додаткових документів в порядку ч.8 ст.55 Митного кодексу України, просило винести письмове рішення про визнання заявленої декларантом митної вартості за основним методом та скасувати рішення про коригування заявленої митної вартості від 02.12.2016 №209000012/2016/200254/1, вивільнити сплачену декларантом фінансову гарантію (а.с.27).

До заяви на підтвердження митної вартості товару надано копії документів згідно з переліком, вказаним у заяві, а саме: прайс-лист фірми «FreshBox» Sp.zo.o. щодо цін на товари, які декларуються; замовлення на перевезення від 30.11.2016, акт наданих послуг від 02.12.2016 №143, лист ТОВ «БН-Груп» від 11.01.2017; митна декларація країни відправника від 01.12.2016 №16PL401050E0128220; платіжне доручення в іноземній валюті від 28.12.2016 №1475 про оплату вартості імпортованого товару, платіжне доручення від 06.12.2016 № НОМЕР_1 про оплату транспортно-експедиційних послуг; висновок ОСОБА_1 торгово-промислової палати від 17.01.2017 №19-09/28.

ОСОБА_1 митниці ДФС від 15.02.2017 №4039/10/13-70-19/39 Товариство повідомлено, що за результатами вивчення наданих документів встановлено наступне: у висновку експертного товарознавчого дослідження №19-09/28 від 17.01.2017 не досліджено вплив на ціноутворення таких чинників як регіон вирощування, сорт, клас якості, калібру; у роздруківці з сайту, на який посилається експерт, надана цінова інформація на хурму для якої визначено конкретний комерційний вид: «Caqui R. Brilliante»; у наданих під час митного оформлення товаросупровідних документах відсутня інформація щодо сорту та інших комерційних характеристик як товару «клементин», так і «хурма», тому ідентифікувати товар, що досліджується із тим, що описаний в Інтернет-джерелах неможливо; експертом не враховано, що продаж товару здійснювався польським посередником, який, згідно з нормальною ринковою практикою, закладає у ціну власну вигоду; у жодному товаросупровідному документі, наданому для митного оформлення, не зазначені якісні характеристики товарів. З огляду на викладене ОСОБА_1 митниця ДФС прийняте рішення про коригування митної вартості №209000012/2016/200254/1 від 02.12.2016 залишила без змін.

Не погоджуючись із висновками ОСОБА_1 митниці ДФС та вважаючи рішення про коригування митної вартості протиправним, Товариство звернулось із позовом до суду.

Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції виходить з наступного.

Відповідно до ст.49 Митного кодексу України (далі - МК України) митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно з положеннями ст.52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів.

Відповідно до ч.1 ст.57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ)резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції) (ч.2 ст.57 МК України).

Відповідно до ч.5 ст.57 МК України у разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не повязаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Згідно з ч.4 ст.58 МК України митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.

Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на повязаних із продавцем осіб для виконання зобовязань продавця (ч.5 ст.58 МК України).

З матеріалів справи встановлено, що Товариством застосовано метод визначення митної вартості за ціною договору.

Статтею 53 МК України встановлено, що у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, в тому числі, є: якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару (п.4); за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару (п.5); транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів (п.6).

У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи.

Відтак, надання додаткових документів є необхідним у разі потреби в підтвердженні задекларованої декларантом митної вартості товару за першим методом, викликаної обґрунтованими сумнівами митного органу в достовірності відомостей, які містяться в поданих до митного оформлення товару документах.

Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті (ч.5 ст.53 МК України).

Так, відповідно до Контракту №05-10-2016 від 01.12.2016 загальна сума Контракту дорівнює 8 000 000 євро або 10 000 000 дол. США та складається із сум поставок, що вказані у інвойсах (рахунках-фактурах) на кожну окрему поставку. Розрахунок із Продавцем проводиться не пізніше 90 календарних днів з моменту отримання кожної партії товару Покупцем. Оплата Товару, що постачається по цьому Контракту, здійснюється шляхом банківського переказу на рахунок Продавця, за вибором Покупця у доларах США або ЄВРО або іншій валюті в залежності від форми розрахунків по даній поставці конкретного Товару.

Згідно з п.7.3 вказаного Контракту Продавець зобовязаний надати наступні документи: інвойс (рахунок-фактура) на відправлену партію; за наявності інший платіжний документ, що підтверджує вартість товару та містить реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортний документ (СМR, тощо); у випадку страхування страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування; сертифікат походження; фіто санітарний (ветеринарний) сертифікат.

Як встановлено з матеріалів справи судом першої інстанції, на підтвердження заявленої митної вартості відповідно до ч.2 ст.53 МК України Товариством представлено митному органу наступні документи: декларація митної вартості; контракт від 01.12.2016 №05-10-2016; рахунок-фактура (інвойс) від 01.12.2016 №1/12/2016; CMR від 01.12.2016 з відмітками про позитивні результати здійснення санітарно-епідеміологічного, фіто санітарного та радіоекологічного контролю; договір транспортного експедирування від 11.12.2016; рахунок на оплату транспортно-експедиційних послуг від 01.12.2016 №143; фітосанітарне свідоцтво №EC/PL/0705814 від 01.12.2016; сертифікат походження товару EUR.1 №PL/MF/AL/0156529 від 01.12.2016; договір транспортного експедирування №11/12-1 від 11.12.2016; договір доручення від 01.06.2011 №49.

Відповідно до ч.1 ст.54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Згідно з п.1 ч.4 ст.54 МК України орган доходів і зборів під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобовязаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідно до ч.2 ст.54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.

Верховний Суд України у постанові від 29.05.2012 у справі №21-91а12 висловив правову позицію згідно з якою, витребування митним органом переліку документів, без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити, є необґрунтованим.

Водночас, у постанові від 30.06.2015 (справа 814/283/14) Верховний Суд України зазначив, що наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов'язковою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним судом України у рішеннях від 31 березня 2015 року (справа 21-127а15), від 02 червня 2015 року (справа 21-498а15), від 31 березня 2015 року (справа 21-53а15).

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу (ч.3 ст.54 МК України).

Згідно з ч.6 ст.54 МК України орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1)невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4)надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Відповідно до ч.1 ст.55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

У п.33 оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товарів №209000012/2016/200254/1 від 02.12.2016 відповідачем вказано, що митна вартість імпортованих товарів не може бути визнана за ціною договору щодо товарів, які імпортуються у звязку з невідповідністю обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 Митного кодексу України та неподанням декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у ч.2-3 ст. 53 МК України, а саме: не подано заявку на перевезення вантажу, яка містить відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів та подання якої, передбачено договором про транспортно-експедиційне обслуговування від 11.12.2015 № 11/12-1; відсутня заявка на поставку товару, подання якої передбачено п.2.1.1 та п.3.1; відсутній інвойс (рахунок-фактура), подання якої передбачено відповідно до умов зовнішньоекономічного договору №05-10-2016 від 01.12.2016; у рахунку на перевезення №143 від 01.12.2016 відсутні відомості щодо директора та головного бухгалтера підприємства.

Однак, з матеріалів справи судом апеляційної інстанції встановлено, що Товариством на підтвердження митної вартості при митному оформленні надано рахунок-фактуру (інвойс) від 01.12.2016 №1/12/2016, так як товар, щодо якого подано митну декларацію, є об'єктом купівлі-продажу, та в якому вказано кількість, загальна вартість товару та країна походження товару (а.с.18).

Щодо покликання митного органу на відсутність заявки на перевезення вантажу, яка містить відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів та подання якої, передбачено договором про транспортно-експедиційне обслуговування від 11.12.2015 №11/12-1, то суд апеляційної інстанції звертає увагу, що серед документів, перелічених у ч.2 ст.53 МК України, відсутня заявка на перевезення вантажу, оскільки така не є первинним чи розрахунковим документом та, відповідно, не підтверджує факт надання транспортних послуг чи їх вартість.

Відповідно до Правил заповнення декларації митної вартості, затвердженої Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 №599, зареєстрованого в Мінюсті 18.06.2012 за №984/21296, у графі 20 декларації митної вартості зазначаються витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України, якщо ці витрати відповідно до умов поставки (графа 3 ДМВ) не були включені до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті (графа 14(а) ДМВ).

В силу приписів ч.2 ст.53 МК України документами, якими підтверджуються витрати на транспортування товару, якщо перевезення здійснює транспортна організація є: рахунок-фактура (акт виконаних робіт (наданих послуг) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг.

Товариством для митного оформлення товару надано як міжнародну автомобільну накладну (CMR) від 01.12.2016 з відмітками про позитивні результати здійснення санітарно-епідеміологічного, фіто санітарного та радіоекологічного контролю, так і Договір транспортного експедирування №11/12-1 від 11.12.2015, а також рахунок-фактуру про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги №143 від 01.12.2016.

Відповідно до листа ТОВ «БН-ГРУП», яке є експедитором за Договором транспортного експедирування №11/12-1 від 11.12.2015, рахунок №143 від 01.12.2016 (а.с.20) на оплату транспортно-експедиційних послуг для ТОВ «Тропік», від імені ТОВ «БН-ГРУП» підписав директор ОСОБА_3 (який також зазначено у Договорі транспортного експедирування №11/12-1 від 11.12.2015), посада головного бухгалтера не передбачена штатним розписом ТОВ «БН-Груп» (а.с.34).

Окрім того, суд апеляційної інстанції зауважує, що Договір транспортного експедирування №11/12-1 від 11.12.2015 не містить застережень, щодо можливості залучення Експедитором третіх осіб для надання послуг з організації та здійснення перевезень вантажу Замовника. Водночас, у заяві від 03.025.2017 вказано, що Товариство не оплачувало рахунків третім особам на користь продавця, а також відповідно не укладало із третіми особами договорів повязаних з договором про поставку товарів, митна вартість яких визначається.

Також суд апеляційної інстанції вважає безпідставним покликання відповідача на неподання заявки на поставку товару, оскільки подання такої не передбачено ст.53 МК України, так як зазначена заявка не містить відомостей, щодо вартості товару, а відтак жодним чином не може підтверджувати митну вартість такого.

Окрім того, відповідно до умов Контракту №05-10-2016 від 01.12.2016 поставка товару за даним Контрактом здійснюється партіями згідно поданих Покупцем Продавцеві замовлень (п.4.4), Покупець надає замовлення на майбутню поставку в усній формі по телефону, по факсу або електронною поштою (п.4.5), після досягнення згоди щодо конкретної партії Товару Продавець надсилає Покупцю електронною поштою або факсом інфойс (рахунок-фактуру), у якому вказуються узгоджені Сторонами асортимент, кількість, ціна, умови поставки, дата відвантаження Товару, тощо (п.4.8).

Підсумовуючи вказане, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що Товариством під час митного оформлення товару надано відповідачу усі необхідні документи, передбачені ч.2 ст.53 МК України, які повністю підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, подані документи не містили розбіжностей чи ознаки підробки, а відтак у митного органу не було правових підстав для витребування у декларанта додаткових документів.

Водночас, всупереч наведеним вище законодавчим вимогам, митний орган витребував додаткові документи, не зазначивши при цьому, які саме обставини ці документи повинні підтвердити або які сумніви мають усунути, а Товариство, в свою чергу, з дотриманням строків, визначених ст.55 МК України, разом із заявою від 03.02.2017 вих.№24 надало відповідачу додаткові документи для підтвердження заявленої ним митної вартості товарів.

При цьому, суд апеляційної інстанції звертає увагу, що додатково наданий Товариством прайс-лист фірми Fresh Box Sp.zo.o. від 29.11.2016 щодо цін на товари, які декларуються (а.с.31) відображає інформацію про товар, його ціну, виробника та країну походження, яка аналогічна інформації вказаній у документах наданих при митному оформленні товару, а тому в повній мірі відображає показники, які слід враховувати при визначенні митної вартості товару.

Окрім того, коди товарів зазначені у митні декларації країни відправника від 01.12.2016 №16PL401050E0128220, долученій до заяви від 03.02.2017 вих.№24, відповідають інформації, вказаній у сертифікаті походження товару EUR.1 №PL/MF/AL/0156529 від 01.12.2016, п.33 декларації митної вартості.

Митним органом на переконання суду апеляційної інстанції безпідставно не враховано висновок ОСОБА_1 торгово-промислової палати від 17.01.2017 № 19-09/28 з якого вбачається, що вартість імпортованих Товариством товарів відповідає ринковій вартості цих товарів, що представником митного органу не спростовано ні в суді першої інстанції, ні в суді апеляційної інстанції.

Відповідно до положень ст.256 МК України відмова у митному оформленні - це письмове вмотивоване рішення органу доходів і зборів про неможливість здійснення митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через невиконання декларантом або уповноваженою ним особою умов, визначених цим Кодексом.

У рішенні про відмову у митному оформленні повинні бути зазначені причини відмови та наведені вичерпні роз'яснення вимог, виконання яких забезпечує можливість митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення. Зазначене рішення повинно також містити інформацію про порядок його оскарження.

Згідно з ст.55 МК України, яка регулює порядок коригування митної вартості товарів зазначено, що прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити в тому числі, обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування (ч.2); під час митного оформлення при прийнятті органом доходів і зборів письмового рішення про коригування митної вартості товарів декларант або уповноважена ним особа може здійснити коригування заявленої митної вартості у строк, встановлений частиною другою статті 263 цього Кодексу (ч.4); декларант може провести консультації з органом доходів і зборів з метою обґрунтованого вибору методу визначення митної вартості на підставі інформації, яка наявна в органі доходів і зборів (ч.5); на вимогу декларанта консультації проводяться у письмовому вигляді (ч.6).

Як встановлено з рішення про коригування митної вартості товарів від 02.12.2016 №209000012/2016/200254/1 наступні методи визначення митної вартості, а саме метод 2а (ст.59 МК України) та метод 2б (ст..60 МК України) неможливо застосувати з причини відсутності в органу доходів і зборів та декларанта інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари, метод 2в (ст.62 МК України) та метод 2г (ст.63 МК України) - з причин відсутності вартісної основи для розрахунку митної вартості в органу доходів і зборів. Джерелом інформації для коригування митної вартості слугувала МД №209000014/2016/051450 від 25.11.2016, №209000019/2016/35335 від 26.11.2016.

В свою чергу, співставність умов та інших елементів поставки товару на митну територію України згідно досліджуваної судом МД та МД №209000014/2016/051450 від 25.11.2016 та №209000019/2016/35335 від 26.11.2016, які стали джерелом інформації для коригування митної вартості, відповідачем не доведено.

Суд апеляційної інстанції зауважує, що згідно з ч.7 ст.54 МК України у разі якщо під час проведення митного контролю орган доходів і зборів не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.

Як встановлено з матеріалів справи, ні у вимозі декларанту про надання додаткових документів, ні у рішенні про коригування митної вартості відповідачем не вказано на розбіжності в поданих декларантом позивача документах, які б, на думку митниці, впливали на значення складових митної вартості товарів та давали підстави для обґрунтованого сумніву у достовірності відомостей про митну вартість товарів.

При цьому, на підставі системного аналізу законодавчих положень та обставин справи суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що для митного оформлення товару Товариством надано митному органу усі необхідні документи, які не містили жодних суперечностей чи розбіжностей щодо ціни товару та давали можливість визначити митну вартість товару за першим методом визначення митної вартості - за ціною договору (контракту), а тому висновки митниці щодо документального не підтвердження позивачем митної вартості товару є необґрунтованими.

Відтак, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що митниця прийняла рішення та оформила картку відмови за відсутності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі без обґрунтування причин того, що позивач неправильно визначив митну вартість товарів. Правильність визначення позивачем митної вартості товару за ціною договору, а також об'єктивна можливість застосування першого методу не були спростовані відповідачем.

Окрім того, суд апеляційної інстанції погоджується з судом першої інстанції, що, враховуючи закріплені ч.10 ст.55 МК України наслідки ненадання митним органом обґрунтованої відмови у визнанні заявленої митної вартості з урахуванням додаткових документів протягом строку, зазначеного у частині девятій цієї статті (протягом 5 робочих днів з дати їх подання), отримання відповідачем заяви Товариства про надання додаткових документів - 07.02.2017 та надання відповідачем відмови у визнанні заявленої митної вартості з урахуванням додаткових документів листом від 15.02.2017, вважається, що декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість товарів визначено правильно, рішення про коригування заявленої митної вартості підлягає скасуванню, а надана фінансова гарантія повертається (вивільняється) у порядку та строки, визначені Митним кодексом України.

Частиною 2 ст.19 Конституції України та ч.3 ст.2 КАС України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до ч.1 ст.86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Згідно з ст.159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Так, у п.29 Рішення Європейського суду з прав людини від 09.12.1994р. Справа «Руїз Торіха проти Іспанії» (серія А, №303А) Суд повторює, що згідно з його установленою практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтованості рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Відповідно до ст.200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що суд першої інстанції, ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують.

Керуючись статтями 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 митниці ДФС залишити без задоволення, а постанову ОСОБА_1 окружного адміністративного суду від 23 травня 2017 року у справі №813/1359/17 без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складання у повному обсязі шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя ОСОБА_4 судді ОСОБА_5 ОСОБА_2 Повний текст Ухвали складено 29.09.2017