Постанова № 69224232, 26.09.2017, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 вересня 2017 рокуЛьвів№ 876/7790/17

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого-суддіКузьмича С. М.,

суддівДовгої О.І., Улицького В.З,

за участю секретаряМельничук Б.Б.

представника апелянта ОСОБА_1

представника позивача ОСОБА_2

розглянувши в відкритому судовому засіданні в м. Львові справу за апеляційною скаргою Головного управління державної служби України з питань праці у Львівській області на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 29 червня 2017 року у справі № 813/2058/17 за позовом Приватного підприємства «Транс-Спорт» до Головного управління державної служби України з питань праці у Львівській області про визнання протиправними та скасування постанов,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду із адміністративним позовом до відповідача про визнання протиправними та скасування постанов від 16.05.2017 року за №13010211210-0388, за №13010211210-0389, за №13010211210-0390 про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами.

Позовні вимоги мотивує тим, що відповідач наклавши адміністративні санкції порушив положення п. 11 ст. 7 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», яким передбачено, що у разі виконання в повному обсязі та у встановлений строк вимоги припису про усунення порушень, виявлених під час здійснення перевірки, фінансові санкції до субєкта господарювання, його посадових осіб не застосовуються. Також, позивач вважає, що положеннями ч. 7 ст. 7 згаданого Закону, не передбачено повноважень відповідача з приводу накладення штрафів. Крім цього покликається на те, що він не повинен був укладати трудові договори з водіями, оскільки діяв у відповідності до партнерських договорів, на виконання яких саме партнер повинен був працевлаштовувати водіїв, а тому не могло бути порушено ч. 1, 3 ст. 24 Кодексу Законів про працю України (далі КЗпП України).

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 19.03.2017 адміністративний позов задоволено частково.

Визнано протиправною та скасовано, прийняту Головним управлінням Державної служби з питань праці у Львівській області, постанову про накладення штрафу від 16.05.2017 за № 13010211210-0390.

В іншій частині в задоволенні позову відмовлено.

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управлінням Державної служби з питань праці у Львівській області на користь Приватного підприємства «Транс-Спорт» (код ЄДРПОУ 31318998), що знаходиться за адресою Львівська область, м. Старий Самбір, вул.Дністрова, 25, 10080 (десять тисяч вісімдесят) грн 00 коп. сплаченого судового збору.

Вказану постанову в апеляційному порядку оскаржив відповідач, у поданій апеляційній скарзі покликається на неповне з`ясування обставин справи судом першої інстанції, що мають значення для справи, просить постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог повністю.

Зокрема в апеляційні скарзі зазначає, що трудове законодавство містить імперативні правові норми, які встановлюють обовязок перевізника самостійно оформляти трудові договори із працівниками, що залучаються ним до перевезень. При цьому та обставина, що працівники ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 залучались ПП «Транс - Спорт» до роботи водіїв без укладення трудового договору була беззаперечно встановлена ними під час проведення перевірки.

Представник апелянта в судовому засіданні підтримав апеляційну скаргу та надав пояснення, просить апеляційну скаргу задовольнити, а рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позову.

В судовому засіданні представник позивача заперечив щодо задоволення та надав пояснення. Просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково, а рішення суду першої інстанції скасувати в частині стягнення судового збору, а в іншій частині залишити без змін, з наступних підстав.

Вивчивши матеріали справи, судом апеляційної інстанції встановлено, що за результатами перевірки додержання суб`єктом господарювання законодавства про працю та загальнообов`язкове державне соціальне страхування Головним управління Держпраці у Львівській області складено акт за № 13/01/021/1210 від 27.04.2017.

27.04.2017 посадовими особами відповідача на підставі акту перевірки прийнято припис № 13/01/021/1210 0973, яким ПП «Транс - Спорт» приписано забезпечити виконання вимог до 27.05.2017, а саме ч. 1, 3 ст. 24 КЗпП України; ст. 116 КЗпП України; ст. 117 КЗпП України; ч. 4 ст. 115 КЗпП України, ст. 21 Закону України «Про відпустки»; ч. 1 ст. 115 КЗпП України, ч. 1 ст. 24 Закону України «Про оплату праці».

16.05.2017 відповідачем прийнято постанови про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами:

- за №13010211210-0388, якою на ПП «Транс-спорт» накладено штраф у розмірі 3200 грн. 00 коп.;

- за №13010211210-0389, якою на ПП «Транс-спорт» накладено штраф у розмірі 9600 грн. 00 коп.;

- за №13010211210-0390, якою на ПП «Транс-спорт» накладено штраф у розмірі 672000 грн. 00 коп.

23.05.2017

Вважаючи такі постанови протиправними позивач звернувся до суду з відповідними позовними вимогами.

Приймаючи оскаржене рішення суд першої інстанції виходив з того, що позивачем визнано обставини порушення з приводу невиплати всіх сум, які належать працівнику, в день звільнення; не забезпечення нарахування та виплати середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку; виплати заробітної плати з порушенням термінів; виплати заробітної плати за весь час щорічної відпустки, а тому в силу ст. 72 КАС України дані обставини, не доказуються при вирішені даного спору. Щодо допуску працівника до роботи без укладення трудового договору та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу то суд першої інстанції зазначив, що зі згаданими в акті перевірки працівниками були укладено цивільно-правові договори відповідно до вимог пункту 2 партнерських договорів від 01.04.2017 за № 20, № 18, № 17, № 15, № 14, а тому в діях позивача відсутній склад правопорушення передбачений абз. 1 ч. 2 ст. 265 КЗпП України. При цьому, ніхто з партнерів не звертався до позивача про необхідність працевлаштування працівників в межах свого штату, в дотримання умов згаданих договорів.

Відповідно до ч. 1 ст. 195 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції може вийти за межі доводів апеляційної скарги в разі встановлення під час апеляційного провадження порушень, допущених судом першої інстанції, які призвели до неправильного вирішення справи.

Згідно до ч. 2 ст. 24 КЗпП України, працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Як передбачено абзацом 1 ч. 2 ст. 265 КЗпП України, юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі: фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та податків - у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення.

Так актом перевірки за № 13/01/021/1210 від 27.04.2017 та прийнятої постанови про накладення штрафу від 16.05.2017 за № 13010211210-0390, встановлено, що посадові особи підприємства допустили до роботи ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Однак в матеріалах справи наявні договори №20, №18, №17, №15, №14 від 01.04.2017, пунктом 2 яких передбачено, що партнер 1 (позивач) зобовязується працевлаштувати в себе згідно норм чинного трудового законодавства підібраний партнером 2 екіпаж, якщо останній згідно норм чинного законодавства може бути допущений до виконання трудових обовязків водія для здійснення перевезень пасажирів та якщо такий екіпаж не працює у партнера 2 на умовах трудового договору. У випадку, продовжується у цьому пункті, якщо партнер 2 окремо не повідомляє партнера 1 про необхідність працевлаштування екіпажу в межах штату партнера 1, це означає, що він перебуває з членами екіпажу (водіями) у трудових відносинах самостійно і самостійно здійснює комплекс прав та обовязків , пов`язаних з цим.

Партнерами 2 у згаданих договорах були ОСОБА_4, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи, наявні трудові договори між працівником і фізичною особою, яка використовує найману працю від 06.04.2017, від 12.03.2013, від 31.07.2013, зі змісту яких вбачається, що ОСОБА_14 та ОСОБА_8 працювали у ОСОБА_13 (партнера 2), ОСОБА_6 та ОСОБА_5 у ОСОБА_12 (партнер 2).

ОСОБА_9 згідно з наказу про прийняття на роботу від 01.03.2015 за був працевлаштований на посаді водія автобуса БАЗ-079/19 у фізичної особи-підприємця ОСОБА_11

ОСОБА_4 виступав самостійно як член екіпажу відповідно до укладеного договору №20.

У звязку з тим, що із згаданими вище працівниками були укладено цивільно-правові договори, які недійсними не визнавались, відповідно до вимог пункту 2 партнерських договорів і ніхто з партнерів не звертався до позивача про необхідність працевлаштування працівників в межах свого штату, в дотримання умов згаданих договорів то колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про визнання протиправною та скасування, прийняту Головним управлінням Державної служби з питань праці у Львівській області постанову про накладення штрафу від 16.05.2017 за № 13010211210-0390, оскільки в діях позивача відсутній склад правопорушення передбачений абз. 1 ч. 2 ст.265 КЗпП України, а саме фактичний допуск працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту) тому, що такі договори були попередньо укладенні партнерами 2 з найманими працівниками.

З огляду на встановлене колегія суддів погоджується в цій частині з висновками суду першої інстанції, однак зазначає, що судом помилково стягнуто судовий збір за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є субєктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань субєкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно до п. 20 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, структурні підрозділи виконавчих органів міських рад міст обласного значення та обєднаних територіальних громад, на які покладені функції із здійснення контролю за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення звільняється від сплати судового збору в усіх судових інстанціях.

Відповідно до Довідки про результати вивчення та узагальнення практики застосування адміністративними судами положень Закону України «Про судовий збір», доданої до Постанови пленуму Вищого адміністративного суду України від 23.01.2015 № 2 «Про практику застосування адміністративними судами положень Закону України від 08.07.2011 № 3674 VI «Про судовий збір» якщо відповідач звільнений від сплати судового збору, то й відповідно судовий збір з нього не стягується. Тобто в разі задоволення адміністративного позову повністю судовий збір з відповідача, звільненого від сплати судового збору, не стягується.

Водночас якщо відповідач звільнений від сплати судового збору, а позивач його сплатив, то у разі задоволення позову на користь позивача стягується сплачений розмір судового збору з Державного бюджету України або відповідного місцевого бюджету (ч. 1 ст. 94 КАС України).

Керуючись наеденим суд апеляційної інстанції прийшов до висновку стягнути сплачений судовий збір позивачу потрібно стягнути за рахунок Державного бюджету України, а не за рахунок держаних асигнувань Головного управління Державної служби з питань праці у Львівській області.

Відповідно до ст. 202 КАС України суд апеляційної інстанції скасовує судове рішення та ухвалює нове, коли має місце неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність таких обставин, невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи чи питання.

Зважаючи на вище викладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції було частково неправильно встановлено обставини справи та ухвалено судове рішення з порушенням норм матеріального права, а тому апеляційну скаргу слід задовольнити частково, а рішення суду першої інстанції скасувати.

Керуючись статтями 160, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 254 Кодексу адміністративного судочинства України,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління державної служби України з питань праці у Львівській області задовольнити частково.

Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 29 червня 2017 року у справі № 813/2058/17 скасувати в частині стягнення судового збору з Головного управління державної служби України з питань праці у Львівській області.

Стягнути судовий збір за рахунок Державного бюджету України на користь Приватного підприємства «Транс-Спорт» (код ЄДРПОУ 31318998), що знаходиться за адресою Львівська область, м. Старий Самбір, вул. Дністрова, 25, 10080 (десять тисяч вісімдесят) грн. 00 коп. сплаченого судового збору.

В іншій частині постанову Львівського окружного адміністративного суду від 29 червня 2017 року у справі № 813/2058/17 - залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя ОСОБА_15 судді ОСОБА_16 ОСОБА_17 Повний текст постанови складено 29 вересня 2017 року