Ухвала суду № 69223988, 28.09.2017, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 750/4650/17 Головуючий у 1-й інстанції: Логвіна Т.В. Суддя-доповідач: Мельничук В.П.

У Х В А Л А

Іменем України

28 вересня 2017 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючого-судді: Мельничука В.П.

суддів: Лічевецького І.О., Мацедонської В.Е.,

при секретарі: Волощук Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, згідно ст. 41 КАС України, в залі суду апеляційну скаргу Чернігівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України на постанову Деснянського районного суду м. Чернігова від 30 червня 2017 року у справі за адміністративним позовом Чернігівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України до Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Чернігівської області, Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И Л А:

Чернігівське об'єднане управління Пенсійного фонду України звернулося до Деснянського районного суду м. Чернігова з адміністративним позовом до Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Чернігівської області, Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії. Свої вимоги обґрунтовує тим, що вважає протиправними дії управління Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Чернігівській області щодо формування та надіслання постанови про арешт коштів та вимоги до Публічного акціонерного товариства "Ощадбанк" про списання коштів на суму 44572,42 грн. з рахунків Чернігівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України, а тому просить скасувати постанови про арешт коштів та вимоги про списання коштів з рахунків Чернігівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України, зобов'язати управління Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Чернігівській області повернути на рахунок Чернігівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України 44572,42 грн. неправомірно стягнутих коштів, зобов'язати управління Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Чернігівській області надіслати постанови про стягнення з Чернігівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України витрат виконавчого провадження за результатами примусового виконання судових рішень за позовами ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, зобов'язати управління Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Чернігівській області дотримуватися вимог статті 6, 28 Закону України «Про виконавче провадження» при направленні документів про арешт коштів та списання коштів з рахунків Чернігівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України, визнати неправомірними дії Публічного акціонерного товариства "Ощадбанк" щодо прийняття до виконання постанов управління Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Чернігівській області про арешт коштів та вимог про списання коштів в загальній сумі 44499,79 грн., визнати неправомірними дії Публічного акціонерного товариства "Ощадбанк" щодо списання коштів з рахунку Чернігівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України № 25607300037163, який призначений для акумуляції збору на обов'язкове державне пенсійне страхування та зобов'язати Публічне акціонерне товариство "Ощадбанк" дотримуватися вимог статті 1071 Цивільного кодексу України, статтей 73 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», статті 6 Закону України «Про виконавче провадження» при отриманні документів з органів державної виконавчої служби про арешт коштів та списання коштів з рахунків Чернігівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України.

Постановою Деснянського районного суду м. Чернігова від 30 червня 2017 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права, та ухвалити нову постанову, якою задовольнити адміністративний позов.

Розглянувши доводи позивача, викладені в апеляційній скарзі, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства України, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, оскаржувану постанову суду першої інстанції - без змін з наступних підстав.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198, п. 1 ч. 1 ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ст. 195 КАС України рішення суду першої інстанції підлягає перегляду в апеляційному порядку в межах апеляційної скарги.

Судом першої інстанції було встановлено, що платіжною вимогою від 27.04.2017 року з рахунків позивача були списані кошти в рахунок погашення виконавчого збору та витрат виконавчого провадження за виконавчими провадженнями: № 53441656 списано 87 грн. витрат виконавчого провадження, 12800 грн - виконавчий збір; №53124840 списано 87 грн. витрат виконавчого провадження,6400 грн - виконавчий збір; №53233684 списано 87 грн. витрат виконавчого провадження, 12800 грн - виконавчий збір; №52791443 списано 87 грн. витрат виконавчого провадження,5800 грн - виконавчий збір; №52791633 списано 87 грн. витрат виконавчого провадження,5800 грн - виконавчий збір, №53068799 списано 87 грн. витрат виконавчого провадження, №53235294 списано 87 грн. витрат виконавчого провадження, №53231573 списано 87 грн. витрат виконавчого провадження, №52803809 списано 87 грн. витрат виконавчого провадження, №53066421 списано 87 грн. витрат виконавчого провадження, №53152333 списано 29,79 грн. витрат виконавчого провадження(частково); №52803596 списано 72,63 грн. витрат виконавчого провадження(частково).

Постанови про стягнення з позивача витрат виконавчого провадження не виносились, оскільки відповідно до частини 2 розділу 6 Інструкції з організації примусового виконання рішень постанова про стягнення витрат виконавчого провадження виноситься на стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум. Стягнуті з боржника кошти, що необхідно перерахувати до державного бюджету як витрати виконавчого провадження, не перераховані та не розподілені у зв'язку з оскарженням дій державного виконавця щодо стягнення коштів.

Не погоджуючись з такими діями відповідачів, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Відмовляючи у задоволенні даного адміністративного позову суд першої інстанції виходив з того, що вимоги позивача є неправомірними та необгрунтованими, а тому не підлягають задоволенню.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Судом першої інстанції було встановлено, що платіжною вимогою від 27.04.2017 року з рахунків позивача були списані кошти в рахунок погашення виконавчого збору та витрат виконавчого провадження за виконавчими провадженнями: № 53441656 списано 87 грн. витрат виконавчого провадження, 12800 грн. - виконавчий збір; №53124840 списано 87 грн. витрат виконавчого провадження, 6400 грн. - виконавчий збір; №53233684 списано 87 грн. витрат виконавчого провадження, 12800 грн. - виконавчий збір; №52791443 списано 87 грн. витрат виконавчого провадження,5800 грн. - виконавчий збір; №52791633 списано 87 грн. витрат виконавчого провадження,5800 грн. - виконавчий збір, №53068799 списано 87 грн. витрат виконавчого провадження, №53235294 списано 87 грн. витрат виконавчого провадження, №53231573 списано 87 грн. витрат виконавчого провадження, № 52803809 списано 87 грн. витрат виконавчого провадження, № 53066421 списано 87 грн. витрат виконавчого провадження, № 53152333 списано 29,79 грн. витрат виконавчого провадження (частково); №52803596 списано 72,63 грн. витрат виконавчого провадження (частково).

Судом першої інстанції було встановлено, що постанови про стягнення з позивача витрат виконавчого провадження не виносились, оскільки відповідно до частини 2 розділу 6 Інструкції з організації примусового виконання рішень - постанова про стягнення витрат виконавчого провадження виноситься на стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум. Стягнуті з боржника кошти, що необхідно перерахувати до державного бюджету ,як витрати виконавчого провадження, не перераховані та не розподілені у зв'язку з оскарженням дій державного виконавця щодо стягнення коштів.

Рішення немайнового характеру складають окрему групу рішень, які підлягають примусовому виконанню, виконання яких регулює розділ VIII Закону України «Про виконавче провадження», а саме: статті 63, 75 та розділ IX Інструкції з організації примусового виконання рішень.

Закон України «Про виконавче провадження» не передбачає можливості накладення арешту на майно чи кошти боржника при виконанні рішень немайнового характеру.

Частиною 7 розділу 9 «Інструкції з організації примусового виконання рішень» встановлено, що при виконанні рішення, за яким боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, у разі якщо боржник самостійно не сплачує виконавчий збір, витрати виконавчого провадження, основну винагороду приватного виконавця та накладені на нього штрафи, у передбачених Законом випадках, виконавець примусово стягує виконавчий збір, витрати виконавчого провадження, основну винагороду приватного виконавця та накладені на боржника штрафи одночасно із виконанням такого рішення. Після завершення виконавчого провадження з виконання рішення, за яким боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, якщо виконавчий збір, витрати виконавчого провадження, основна винагорода приватного виконавця та штрафи не стягнуто, виконавець відкриває виконавчі провадження за відповідними постановами та вживає заходів примусового виконання рішень, передбачених Законом, шляхом звернення стягнення на кошти та інше належне боржнику майно.

Постанови про відкриття вищевказаних виконавчих провадження в частині стягнення виконавчого збору боржником не оскаржувались, є чинними, а отже підлягають виконанню.

Стаття 1.25 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» дає визначення поняття платіжної вимоги. Платіжна вимога - розрахунковий документ, що містить вимогу стягувача або при договірному списанні отримувача до обслуговуючого платника банку здійснити без погодження з платником переказ визначеної суми коштів з рахунку платника на рахунок отримувача.

В силу положень частини другої статті 6 Закону рішення про стягнення коштів з державних органів, державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ виконуються органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів.

Отже, примусове виконання рішення про стягнення коштів з державних органів, державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ органами казначейства, можливо лише за умови, що вказані органи здійснюють казначейське обслуговування коштів боржника, при цьому кошти, на які звертається стягнення, є бюджетними.

Судом першої інстанції було встановлено, що кошти було списано з рахунку № 25607300037163, що обслуговується в Чернігівській філії АТ «Державний ощадний банк України».

На цьому рахунку зберігаються кошти, які не включаються до складу Державного бюджету України, а тому органи казначейства України не уповноважені виконувати рішення про списання коштів з цього рахунку, в зв'язку з цим на спірні правовідносини не поширює дію стаття 6 Закону.

Отже, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про безпідставність доводів позивача в цій частині.

Також судом першої інстанції було встановлено, що 17.11.2016 року позивачу направлялась вимога надати інформацію про те, з якого саме рахунку можливо списання коштів виконавчого збору, але позивач відмовився надавати вказану інформацію, посилаючись на те, що стягнення цих коштів не належить до компетенції ВДВС.

Враховуючи викладене вище, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про те, що підстави для задоволення позову відсутні.

Доводи позивача, викладені в апеляційній скарзі є необгрунтованими, а тому вона є такою, що не підлягає задоволенню.

За змістом ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, обґрунтованим - ухвалене судом на підставі повного та всебічного з'ясування обставин в адміністративній справі, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст. ст. 2, 41, 159, 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Чернігівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України - залишити без задоволення, а постанову Деснянського районного суду м. Чернігова від 30 червня 2017 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий-суддя: В.П. Мельничук

Судді: І.О. Лічевецький

В.Е. Мацедонська

Повний текст виготовлено 28.09.2017 року.

Головуючий суддя Мельничук В.П.

Судді: Мацедонська В.Е.

Лічевецький І.О.