Постанова № 69223964, 28.09.2017, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 740/956/16-а Головуючий у 1-й інстанції: Олійник В.П.

Суддя-доповідач: Грибан І.О.

ПОСТАНОВА

Іменем України

28 вересня 2017 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючий-суддя Грибан І.О.

судді Беспалов О.О., Парінов А.Б.

за участі :

секретар с/з Кузик М.А.

апелянт ОСОБА_3

позивач ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6

пр-к відповідача Кононець Ю.А.

третя особа ОСОБА_8, ОСОБА_9

розглянув в судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу ОСОБА_3 на постанову Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 11 липня 2016 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 до Ніжинської міської ради Чернігівської області про визнання протиправним та скасування рішення,

У С Т А Н О В И В :

Позивачі звернулися в суд з позовом до Ніжинської міської ради Чернігівської області в якому просили визнати протиправним та скасувати рішення Ніжинської міської ради Чернігівської області від 08 липня 2015 року № 12-69/2015 «Про дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність».

Постановою Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 11 липня 2016 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції позивач ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу, в якій зазначає про неповне з'ясування судом першої інстанції обставин справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм права, просить оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове про задоволення позовних вимог.

Заслухавши суддю - доповідача, пояснення учасників процесів, що з'явилися, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційної інстанції приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення, виходячи з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, рішенням Ніжинської міської ради від 08 липня 2015 року №12-69/2015 «Про дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність» зобов'язано відділ містобудування та архітектури підготувати детальний план на комплексну індивідуальну забудову по АДРЕСА_1 згідно містобудівних, нормативних вимог для надання учасникам АТО для будівництва та обслуговування житлових будинків, господарських будівель і споруд (п.1 рішення); надано дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельних ділянок, розташованих по АДРЕСА_1, орієнтовною площею по 0,1000 га для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівль і споруд ОСОБА_10, ОСОБА_8, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14 (п.2 рішення); розробити розрахункову схему кварталу садибної забудови по АДРЕСА_1 (п.3 рішення); пункт 2 вступає в дію після виконання пункту 3 (п.4 рішення).

Вважаючи таке рішення міської ради протиправним позивачі звернулися з даним позовом в суд.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог суд першої інстанції вважав, що оскаржуване рішення прийняте відповідачем на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів не може погодитися враховуючи наступне.

Судом першої інстанції встановлено та вбачається з матеріалів справи, що до Ніжинської міської ради звернулись ОСОБА_10, ОСОБА_8, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14 з заявами щодо надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність на території м.Ніжин.

Вказані заяви з додатками розглянуті відповідачем та підготовлено проект рішення «Про дозвіл на виготовлення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність».

Зазначений проект рішення був висвітлений на сайті Ніжинської міської ради відповідно до ст. 15 Закону України «Про доступ до публічної інформації». Після оприлюднення даний проект рішення був винесений на розгляд Ніжинської міської ради за наслідками розгляду якого прийнято оскаржуване рішення.

У відповідності до ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 122 Земельного кодексу України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Відповідно до пункту 34 частини першої статті 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються питання регулювання земельних відносин

Порядок набуття громадянами права власності на земельні ділянки із земель державної або комунальної власності встановлений Земельним кодексом України.

Підстави набуття права на землю визначені у статті 116 Земельного кодексу України, згідно з частиною 1 якої громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Відповідно до ч. 6 ст. 118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Згідно з ч. 7 вказаної статті відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян суб'єктами господарювання, що є виконавцями робіт із землеустрою згідно із законом, у строки, що обумовлюються угодою сторін.

Відповідно до статті 50 Закону України «Про землеустрій» проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється у разі формування нової земельної ділянки (крім поділу та об'єднання) або зміни цільового призначення земельної ділянки.

Проекти землеустрою щодо створення нових землеволодінь та землекористувань розробляються з метою обґрунтування розмірів і меж земельних ділянок з урахуванням вимог щодо раціонального використання та охорони земель.

Проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок складаються у разі зміни цільового призначення земельних ділянок або формування нових земельних ділянок, проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок погоджуються та затверджуються в порядку, встановленому Земельним кодексом України.

Відповідно до ст.55 Закону України «Про землеустрій» встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) проводиться відповідно до топографо-геодезичних і картографічних матеріалів. Встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) здійснюється на основі технічної документації із землеустрою, якою визначається місцеположення поворотних точок меж земельної ділянки в натурі (на місцевості). Документація із землеустрою щодо встановлення меж житлової та громадської забудови розробляється у складі генерального плану населеного пункту, проектів розподілу територій і є основою для встановлення меж земельних ділянок в натурі (на місцевості).

Разом з тим, відповідно до ст. 24 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» визначено, що забудова земельної ділянки здійснюється в межах її цільового призначення, встановленого відповідно до законодавства.

У разі відсутності плану зонування або детального плану території, затвердженого відповідно до вимог цього Закону, передача (надання) земельних ділянок із земель державної або комунальної власності у власність чи користування фізичним та юридичним особам для містобудівних потреб забороняється.

Зміна цільового призначення земельної ділянки, яка не відповідає плану зонування території та/або детальному плану території забороняється.

Разом з тим, відповідно до статті 38 Земельного кодексу України до земель житлової та громадської забудови належать земельні ділянки в межах населених пунктів, які використовуються для розміщення житлової забудови, громадських будівель і споруд, інших об'єктів загального користування.

Приписами статті 39 Земельного кодексу України передбачено використання земель житлової та громадської забудови відповідно до генерального плану населеного пункту, іншої містобудівної документації, плану земельно-господарського устрою з дотриманням будівельних норм, державних стандартів і норм.

Відповідно до статті 17 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» генеральний план населеного пункту є основним видом містобудівної документації на місцевому рівні, призначеної для обґрунтування довгострокової стратегії планування та забудови території населеного пункту.

Рішення про розроблення генерального плану приймає відповідна сільська, селищна, міська рада.

З листа Виконавчого комітету Ніжинської міської ради Чернігівської області вбачає від 21.01.2015 № 06-04/К-5105, що Ніжинська міська рада працює над зміною межі міста. Після прийняття Верховною радою України рішення про затвердження «Проекту землеустрою щодо встановлення і зміни адміністративної межі міста Ніжин Чернігівської області» будуть надані земельні ділянки для будівництва та обслуговування індивідуальних житлових будинків громадянам міста.

Відділом містобудування та архітектури виконавчого комітету Ніжинської міської ради Чернігівської області надано висновки по проектам відведення земельної ділянки для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) третім особам по АДРЕСА_1 відповідно до яких діючий Генеральний план розвитку міста Ніжина, який розроблено в 1969 - 1970 роках, продовжено термін дії 2009 році, не містить актуальної інформації щодо території в районі АДРЕСА_1.

Також, відповідно до додатку № 1 до викопіювання згідно звернень ОСОБА_10, ОСОБА_8, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14 Відділом містобудування та архітектури виконавчого комітету Ніжинської міської ради Чернігівської області при вирішення питання зазначено про необхідність повідомити громадян, які використовують земельні ділянки під огородництво про вирішення питання індивідуальної забудови даного району для учасників АТО.

З листа Управління Держгеокадастру від 19 квітня 2016 року вбачається, що інформація щодо категорії за цільовим призначенням земельних ділянок, розташованих в АДРЕСА_1 в Управлінні відсутня, цільове призначення вказаних земельних ділянок буде визначене Ніжинською міською радою при їх передачі у власність чи користування.

В той час, як відповідно до листа Відділу містобудування та архітектури виконавчого комітету Ніжинської міської ради Чернігівської області від 16.09.2015 № 12-37/192 на доручення заступника міського голови щодо надання довідки про визначення категорії земельної ділянки в АДРЕСА_1 повідомлено, що відповідно до Генерального плану, розробленого в 1969 -1970 роках та термін дії якого продовжено рішенням 54 сесії 5 скликання Ніжинської міської ради від 15.12.2009 дана земельна ділянка відноситься до земель зелених насаджень (рекреаційної зони) та індивідуальної забудови.

З листа Ніжинської міської ради від 30.09.2016, наданого на вимогу суду апеляційної інстанції вбачається, що відповідачем рішення про присвоєння спірним земельним ділянкам по АДРЕСА_1 не приймалось. Також повідомлено, що на даний час продовжуються проектні роботи в ДП «Науково-дослідний і проектний інститут містобудування» по коригуванню Генерального плану міста та розпочалася процедура громадського обговорення.

Отже, будь-якої містобудівної документації, яка б дозволяла зробити висновки щодо відповідності місця розташування спірних земельних ділянок вимогам законів, а також відповідність відносно генеральних планів населених пунктів, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку, цільового призначення спірних земельних ділянок відповідачем не надано.

Крім того, фактичними землекористувачами спірних земельних ділянок є позивачі, однак останні не мають документів, які б свідчили про наявність у них прав на ці земельні ділянки. На необхідність повідомлення громадян, які використовують земельні ділянки під огородництво про вирішення питання індивідуальної забудови даного району для учасників АТО наголошувалося Відділом містобудування та архітектури виконавчого комітету Ніжинської міської ради Чернігівської області.

Відповідач при прийнятті оскаржуваного рішення зазначені обставини не врахував. Будь-яких доводів та доказів на їх підтвердження врахування зазначених вище обставин при прийнятті оскаржуваного рішення відповідач не надав.

Отже, оцінюючи рішення Ніжинської міської ради на відповідність критеріям зазначеним в ч.3 ст.2 КАС України, колегія суддів дійшла висновку, що приймаючи оскаржуване рішення, відповідач діяв не на підставі та не у спосіб, що передбачений чинним законодавством України, без з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Відповідно до частин другої та третьої статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а обґрунтованим - ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Відповідно до приписів статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів. Докази суду надають особи, які беруть участь у справі. Суд може запропонувати надати додаткові докази або витребувати додаткові докази за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, або з власної ініціативи.

Згідно ч.ч.1, 2 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Отже, саме відповідач зобов'язаний довести правомірність прийнятого ним рішення.

Разом з тим, відповідачем всупереч вимогам ч.2 ст.71 КАС України правомірність винесення оскаржуваного рішення не доведено, в судове засідання представник відповідача не з'явився, заперечень на адміністративний позов не надав.

Відповідно до п. 3 ст. 198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати її та прийняти нову постанову суду.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 254 КАС України, суд,

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 - задовольнити.

Постанову Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 11 липня 2016 року - скасувати та ухвалити нову постанову, якою позовні вимоги ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Ніжинської міської ради Чернігівської області від 08 липня 2015 року № 12-69/2015 «Про дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність».

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий-суддя І.О.Грибан

Суддя О.О.Беспалов

Суддя А.Б.Парінов

Повний текст виготовлено - 28.09.2017.

Головуючий суддя Грибан І.О.

Судді: Парінов А.Б.

Беспалов О.О.