Постанова № 69223244, 28.09.2017, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

28 вересня 2017 р. № 820/2794/17

Харківський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Тітова О.М., розглянувши в порядку письмового провадження в м. Харкові адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Командира військової частини польова пошта В6250 підполковника Кокорєва В.В. про визнання наказу нечинним, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд:

- визнати нечинним Наказ №1422 по ВЧ п.п.В6250 від 06.06.2017 р. в частині п.1 притягнення до дисциплінарної відповідальності та накладення дисциплінарного стягнення - догани, старшого лейтенанта медичної служби ОСОБА_1;

- визнати нечинним Наказ №1422 по ВЧ п.п.В6250 від 06.06.2017 р. в частині п.2 притягнення до повної матеріальної відповідальності на суму 129618,72 грн. старшого лейтенанта медичної служби ОСОБА_1.

В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначив, що відсутні аптечки позивач не отримував і відповідної документації на них не мав, тому не може нести відповідальність за матеріальні засоби, які він не отримував і які йому не були передані.

Представник позивача в судове засідання не прибув, був повідомлений належним чином про час, дату та місце розгляду справи, представником надано клопотання про розгляд справи без його участі.

Представник відповідача в судове засідання не прибув, був повідомлений належним чином про час, дату та місце розгляду справи. Подав заперечення проти позову, в яких зазначив, що старшим лейтенантом медичної служби ОСОБА_1 були невиконані вимоги положень абзацу 6 пункту 3.1.9 та абзацу 1 пункту 3.2.29 наказу Міністра Оборони України від 16.07.1997 N0300, що зобов'язує начальника медичного пункту здійснювати постійний контроль за правильним, ощадливим та доцільним використанням матеріальних засобів і коштів, вживати необхідних заходів для боротьби з нераціональним їх використанням, втратами, нестачами, псуванням і розкраданням. Встановлено, що наявне майно було втрачене внаслідок невиконання старшим лейтенантом медичної служби ОСОБА_1 прийнятих на себе обов'язків Результатом бездіяльності старшого лейтенанта медичної служби ОСОБА_1 стало нанесення прямої дійсної шкоди державі.

Суд вважає, що сторони є належним чином повідомленими про дату, час та місце судового засідання, потреба заслухати свідка чи експерта відсутня, перешкод для розгляду справи у судовому засіданні немає, а тому суд вважає що справу слід розглянути за наявними в ній матеріалами в порядку письмового провадження з огляду на ч. 6 ст. 128 КАС України.

Відповідно до ч.1 ст. 41 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Розглянувши матеріали справи, вивчивши доводи, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, суд виходить з таких підстав та мотивів.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 наказом Міністерства Обороні України від 11 серпня 2016 року №742 був призначений на посаду начальника медичної служби 22 окремого механізованого батальйону.

В подальшому, позивача було призначено на нижчу посаду начальника медичного пункту 3-го механізованого батальйону В/Ч пп В6250.

За результатами прийому справ та посади начальника медичного пункту 3 механізованого батальйону, перевірки наявності майна, техніки та озброєння, яке було обліковано за медичним пунктом 3 механізованого батальйону складено акт прийому передачі посади №898/ато від 05.06.2017 року у відповідності до якого було виявлена нестача майна по медичній служби, а саме аптечка індивідуальна у кількості 176 на суму 129618,72 грн.

Наказом командира військової частини польова пошта В6250 від 06.06.2017 року №1422 за порушення вимог положень статті 119, пункту 13 статті 120 статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, в частині відповідальності за збереження і стан озброєння, боєприпасів, техніки та майна підрозділу, необхідністю стежити за наявністю і правильною експлуатацією, обслуговуванням і збереженням озброєння, техніки, спорядження, речового та іншого майна у взводі старшого лейтенанта медичної служби ОСОБА_1 притягнуто до дисциплінарної відповідальності та накладено дисциплінарне стягнення - догана та за порушення вимог положень статті 119, пункту 13 статті 120 статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, в частині відповідальності за збереження і стан озброєння, боєприпасів, техніки та майна взводу, необхідністю стежити за наявністю і правильною експлуатацією, обслуговуванням і збереженням озброєння, техніки, спорядження, речового та іншого майна у підрозділі старшого лейтенанта медичної служби ОСОБА_1 притягнуто до повної матеріальної відповідальності на загальну суму 129618 (сто двадцять дев'ять тисяч шістсот вісімнадцять) гривень 72 копійки.

Не погоджуючись з вищевказаним рішенням відповідача, позивач звернувся з даним адміністративним позовом до суду.

Відповідно до положень пункту 15 частини першої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України, публічна служба - діяльність на державних політичних посадах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, дипломатична служба, інша державна служба, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування.

У розумінні статті 2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України, іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.

Згідно з частинами першої та другої статті 5 статті 2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», військовослужбовці, резервісти та військовозобов'язані поділяються на рядовий склад, сержантський і старшинський склад та офіцерський склад; офіцерський склад, зокрема на старший офіцерський склад, до якого віднесено військове звання «майор».

Частиною 1 статті 3 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" передбачено, що правовою основою військового обов'язку і військової служби є Конституція України, Закони України "Про оборону України", "Про Збройні Сили України", "Про мобілізаційну підготовку і мобілізацію", інші закони України, а також прийняті відповідно до них укази Президента України та інші нормативно-правові акти щодо забезпечення обороноздатності держави, виконання військового обов'язку, проходження військової служби, служби у військовому резерві та статусу військовослужбовців, а також міжнародні договори України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Зокрема, сутність військової дисципліни, обов'язки військовослужбовців щодо її додержання, види заохочень та дисциплінарних стягнень, права командирів щодо їх застосування, а також порядок подання і розгляду заяв, пропозицій та скарг визначає Закон України «Про Дисциплінарний статут Збройних Сил України» (далі за текстом - Дисциплінарний статут), дія якого поширюється на Державну прикордонну службу України, Службу безпеки України, Національну гвардію України та інші військові формування, створені відповідно до законів України, Державну спеціальну службу транспорту, Державну службу спеціального зв'язку та захисту інформації України.

У розумінні статті 1 Дисциплінарного статуту військова дисципліна - це бездоганне і неухильне додержання всіма військовослужбовцями порядку і правил, встановлених військовими статутами та іншим законодавством України.

Відповідно до статті 2 Дисциплінарного статуту, військова дисципліна ґрунтується на усвідомленні військовослужбовцями свого військового обов'язку, відповідальності за захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, на їх вірності Військовій присязі.

Так, згідно з положеннями статей 11 та 12 Закону України «Про Статут внутрішньої служби Збройних Сил України», необхідність виконання завдань оборони України, захисту її суверенітету, територіальної цілісності та недоторканності, а також завдань, визначених міжнародними зобов'язаннями України, покладає на військовослужбовців такі обов'язки: свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов'язок; бути хоробрим, ініціативним і дисциплінованим; беззастережно виконувати накази командирів (начальників) і захищати їх у бою, як святиню оберігати Бойовий Прапор своєї частини; постійно підвищувати рівень військових професійних знань, вдосконалювати свою виучку і майстерність, знати та виконувати свої обов'язки та додержуватися вимог статутів Збройних Сил України; знати й утримувати в готовності до застосування закріплене озброєння, бойову та іншу техніку, берегти державне майно; дорожити бойовою славою Збройних Сил України та своєї військової частини, честю і гідністю військовослужбовця Збройних Сил України; поважати бойові та військові традиції, допомагати іншим військовослужбовцям, що перебувають у небезпеці, стримувати їх від вчинення протиправних дій, поважати честь і гідність кожної людини; бути пильним, суворо зберігати державну таємницю; вести бойові дії ініціативно, наполегливо, до повного виконання поставленого завдання; виявляти повагу до командирів (начальників) і старших за військовим званням, сприяти їм у підтриманні порядку і дисципліни; додержуватися правил військового вітання, ввічливості й поведінки військовослужбовців, завжди бути одягненим за формою, чисто й охайно.

Відповідно до статті 45 Дисциплінарного статуту, у разі невиконання (неналежного виконання) військовослужбовцем своїх службових обов'язків, порушення військовослужбовцем військової дисципліни або громадського порядку командир повинен нагадати йому про обов'язки служби, а за необхідності накласти дисциплінарне стягнення.

Статтею 68 Дисциплінарного статуту визначено види дисциплінарних стягнень, що мажуть бути накладені на старших офіцерів, а саме: а) зауваження; б) догана; в) сувора догана; г) попередження про неповну службову відповідність; д) пониження в посаді; е) пониження військового звання на один ступінь; є) звільнення з військової служби за службовою невідповідністю; ж) позбавлення військового звання.

Відповідно до п. 1.1. Положення про військове (корабельне) господарство Збройних Сил України затверджене наказом №300 від 16.07.1997 року Міністерством Оборони України та зареєстроване в Міністерстві юстиції України 22 грудня 1997 року (далі по тесту - Положення) дане Положення визначає: основи організації та ведення військового (корабельного) господарства; права та обов'язки посадових осіб військової частини (корабля) та з'єднання, пов'язані з веденням військового (корабельного) господарства.

Приписами п. 9.1.2 Положення вказано, що приймання та здавання справ і посади (у господарському відношенні) включає:

вивчення тим, хто приймає посаду, стану військового господарства (служби), а також стану природоохоронних об'єктів, їх будівництва (реконструкції) і капітального ремонту, виділених і витрачених на це коштів; ознайомлення з посадовими особами; здавання тим, що здає посаду, а тим, що приймає,- перевірку та приймання матеріальних засобів, коштів і документів; документальне оформлення приймання та здавання справ і посади.

Пунктом 9.1.3 Положення визначено, що приймання та здавання справ і посади проводиться за календарним планом, який розробляється разом: тим, хто приймає, та тим, хто здає справи і посаду, а також головою комісії. Цей план розробляється в довільній формі і повинен передбачати виконання всієї роботи у межах часу, відведеного на приймання здавання справ і посади. Календарний план може включати такі питання: черговість та строки заслуховування доповідей посадових осіб, підпорядкованих тому, хто здає справи і посаду; черговість та строки перевірки служб і різних об'єктів господарства (служби); строк, у який повинні бути проведені за книгами і картками обліку всі прибуткові та витратні операції згідно з документами, виписаними на підставі вказівок того, хто здає справи і посаду; окремі строки складання відомостей наявності та якісного стану матеріальних засобів по окремих службах і об'єктах господарства; кінцевий строк складання відомостей наявності та якісного стану матеріальних засобів та оформлення акта. Календарний план затверджується вищим командиром (начальником) особи, що приймає справи і посаду.

Згідно до п.9.1.4 Положення для приймання та здавання справ і посади встановлюються такі строки: командира військової частини - не більше 10 днів; заступника командира військової частини і з'єднання з тилу і їм відповідних посадових осіб - не більше 20 днів: начальника служби військової частини і з'єднання - не більше 15 днів; начальника клубу військової частини і з'єднання - не більше 15 днів; начальника складу, хлібозаводу (хлібопекарні) і їдальні - не більше 10 днів; начальника майстерні частини (з'єднання) - не більше 5 днів; командира і старшини підрозділу - не більше 5 днів; командира взводу - не більше 3 днів. Строк приймання та здавання справ і посади рахується з моменту прибуття у військову частину (з'єднання) призначеної для прийому справ і посади особи. Іншим посадовим особам строк приймання і здавання справ і посади визначається старшим начальником (але не більше 10 днів).

Відповідно до п. 9.1.5 Положення приймання справ і посади проводиться особисто тим, хто приймає, від того, хто здає, у присутності комісії.

Згідно з п. 9.1.6 Положення комісія, призначена для приймання та здавання справ і посади, чи внутрішня перевірочна комісія у присутності того, хто приймає, і того, хто здає справи і посаду, проводить: інвентаризацію матеріальних засобів, які приймаються заново призначеною посадовою особою військової частини (з'єднання); перевірку господарської діяльності військової частини, служб складів та інших об'єктів з моменту останньої перевірки і порівняння облікових відомостей з даними дійсної наявності матеріальних засобів.

Приписами п. 9.1.7 Положення визначено, що приймання та здавання справ посадовими особами, що відають військовим (корабельним) господарством, оформлюється актом (додаток № 8). До акта додаються відомості наявності і якісного стану матеріальних засобів з указанням наявності, якісного стану, надлишків і нестач, а також пояснення того, хто здає справи і посаду, про причини виникнення нестачі, надлишків. У тих випадках, коли той, хто здає, або заново призначений начальник має по окремих статтях акту заперечення, він викладає їх у письмовій формі в акті під час його підписання. Вищий начальник при затвердженні акта про приймання та здавання справ і посади зобов'язаний розглянути заперечення. При необхідності, для виявлення дійсного стану речей і розбору заперечень того, хто здає (приймає) справи і посаду, розпорядженням командира частини (з'єднання) призначається службове розслідування, яке повинно бути закінчено в двотижневий строк.

Пунктом 9.1.8 Положення визначено, що акт і відомості наявності та якісного стану матеріальних засобів підписуються тим, хто приймає, і тим, хто здає справи та посаду, а також членами комісії, які проводили інвентаризацію матеріальних засобів і перевірку господарської діяльності військової частини (служби). Відомості, крім вказаних осіб, підписуються також особами, які прийняли матеріальні засоби на подальше зберігання. Акти затверджуються: при прийманні та здаванні справ і посади заступниками командира та начальниками служб з'єднання і їм відповідними особами - командиром з'єднання; при прийманні та здаванні справ і посади заступниками командира та начальниками служб частини і їм відповідними особами - командиром частини; при прийманні та здаванні справ і посади командиром та старшиною підрозділу - вищим командиром (начальником); при прийманні та здаванні справ і посади начальником складу, майстерні, хлібозаводу (хлібопекарні), їдальні і їм відповідними особами - вищим начальником з підпорядкованості. Про приймання та здавання справ і посади подається звіт безпосередньому начальнику.

З аналізу вищевказаних норм права вбачається, що приймання та здавання справ посадовими особами, що відають військовим (корабельним) господарством, оформлюється відповідним актом, а також призначається комісія для приймання та здавання справ і посади.

Суд зазначає, що в матеріалах справи відсутній відповідний акт, згідно б якого ОСОБА_1 отримував у своє відання від іншої посадової особи матеріальні засоби, зокрема аптечки індивідуальні, стосовно яких була встановлена нестача у кількості 176 штук.

Поряд з цим суд зазначає, що відповідачем не було надано до суду вищевказаного акту.

Отже, з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 не приймав до свого відання від іншої посадової особи будь яких матеріальних засобів.

Виходячи з вищенаведеного суд доходить до висновку, що фактичні обставини справи об'єктивно свідчать про те, що позивач не може нести відповідальність за матеріальні засоби, які він не отримував і які йому не були передані.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч наведеним вимогам, відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не надав суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його висновки, і не довів правомірності прийнятого ним наказу.

При цьому суд зазначає, що позивач звертається до суду з вимогою про визнання нечинним наказу. Разом з тим, визнання нечинним може бути застосовано як спосіб захисту порушеного права лише у разі оскарження нормативно-правового акту, що виокремлено законодавцем в ч. 11 ст. 171 КАС України. Оскаржуваний наказ є правовим актом індивідуальної дії - рішенням, дію якого поширено на конкретну особу, і який є актом одноразового застосування норми права шляхом покладення на вказану особу обов'язку зобов'язання вчинити певні дії. Таким чином, враховуючи вкладене, суд приходить до висновку, що способом поновлення порушеного права особи у разі оскарження наказу є скасування вказаного акту індивідуальної дії.

За таких підстав, керуючись ст.11 КАС України суд вважає, за необхідне вийти за межі позовних вимог та зазначає, що оскаржуваний позивачем наказ командира військової частини польова пошта В6250 від 06.06.2017 року №1422 не відповідає вимогам закону, що є підставою для його скасування в частині притягнення до дисциплінарної відповідальності та накладення дисциплінарного стягнення - догани та в частині притягнення до повної матеріальної відповідальності на суму 129618,72 грн. старшого лейтенанта медичної служби ОСОБА_1.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення.

Відповідно до положень, закріплених ст. 11 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

З урахуванням вищевикладених обставин, суд вважає вимоги позивача такими, що ґрунтуються на положеннях діючого законодавства, належним чином обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи, а тому підлягають частковому задоволенню.

Розподіл судових витрат здійснюється відповідно до вимог ст.94 КАС України.

Керуючись ст.ст. 159-163, 167, 186, 254 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Командира військової частини польова пошта В6250 підполковника Кокорєва В.В. про визнання наказу нечинним - задовольнити частково.

Скасувати наказ №1422 по ВЧ п.п.В6250 від 06.06.2017 р. в частині п.1 притягнення до дисциплінарної відповідальності та накладення дисциплінарного стягнення - догани, старшого лейтенанта медичної служби ОСОБА_1;

Скасувати наказ №1422 по ВЧ п.п.В6250 від 06.06.2017 р. в частині п.2 притягнення до повної матеріальної відповідальності на суму 129618,72 грн. старшого лейтенанта медичної служби ОСОБА_1.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань військової частини польова пошта В6250 (ВЧ п.п В6250, с. Клугино-Башкирівка, Чугуївський район, Харківська область, 63500) на користь ОСОБА_1 (АДРЕСА_1) судовий збір у розмірі 1280 грн. (одну тисячу двісті вісімдесят гривень) 00 коп.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя О.М. Тітов