Постанова № 69223222, 26.09.2017, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

26 вересня 2017 р. № 820/7127/16

Харківський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Тітова О.М., суддів: Панченко О.В., Старосєльцевої О.В., розглянувши в порядку письмового провадження в м. Харкові адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, Військової частини А 1314, Харківського обласного військового комісаріату про скасування наказу та зобов'язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовною заявою, в якій з урахуванням уточнень просить суд:

- визнати протиправними дії командира військової частини А1314, керівництва Харківського обласного військового комісаріату щодо притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності та накладення на нього наказом командира військової частини А1314 від 10.05.2016 року №545 дисциплінарного стягнення «попередження про неповну службову відповідність»;

- визнати протиправним та скасувати наказ командира військової частини А1314 від 10.05.2016 року №545 в частині накладення на майора ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення «попередження про неповну службову відповідність»;

- зобов'язати військового комісара Московського районного військового комісаріату внести зміни в наказ від 02.06.2016 року №44 стосовно виплати премії за травень 2016 року майору ОСОБА_1 в повному розмірі;

- зобов'язати військового комісара Московського районного військового комісаріату внести зміни в наказ від 02.06.2016 року №44 стосовно виплати надбавки за виконання особливо важливих завдань за травень 2016 року майору ОСОБА_1 в повному розмірі;

- зобов'язати військового комісара Харківського обласного військового комісаріату провести перерахунок та виплату мені грошового забезпечення за травень 2016 року з урахуванням змін в наказі військового комісара Московського РВК №44 від 02.06.2016 року.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначив, що командуванням військової частини А1314, в супереч чинного законодавства, неправомірно було повторно накладено на ОСОБА_1 дисциплінарне стягнення «попередження про неповну службову відповідність», що призвело до невиплати йому за травень 2016 року премії та надбавки за виконання особливо важливих завдань чим порушило його майнові права.

Представник позивача в судове засідання не прибув, був повідомлений належним чином про час, дату та місце розгляду справи, представником надано клопотання про розгляд справи без його участі.

Представник відповідача, Міністерства оборони України, в судове засідання не прибув, був повідомлений належним чином про час, дату та місце розгляду справи.

Представник відповідача, Військової частини А 1314, в судове засідання не прибув, був повідомлений належним чином про час, дату та місце розгляду справи. Подав заперечення проти позову, в яких зазначив, що командиром військової частини А1314 наказом від 10.05.2016 року №545 притягнуто позивача до дисциплінарної відповідальності в межах компетенції, наданої Дисциплінарним статутом Збройних Сил України. У відношенні до позивача було застосовано таке дисциплінарне стягнення з метою не допущення переміщення його на нижчу посаду або звільнення з військової служби.

Представник відповідача, Харківського обласного військового комісаріату, в судове засідання не прибув, був повідомлений належним чином про час, дату та місце розгляду справи.

Суд вважає, що сторони є належним чином повідомленими про дату, час та місце судового засідання, потреба заслухати свідка чи експерта відсутня, перешкод для розгляду справи у судовому засіданні немає, а тому суд вважає що справу слід розглянути за наявними в ній матеріалами в порядку письмового провадження з огляду на ч. 6 ст. 128 КАС України.

Відповідно до ч.1 ст. 41 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Розглянувши матеріали справи, вивчивши доводи, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, суд виходить з таких підстав та мотивів.

Судом встановлено, що позивач - майор ОСОБА_1 з 1993 року перебуває на військовій службі.

До липня 2016 року позивач проходив військову службу у військовій частині А1314 на посаді заступника військового комісара - начальника мобілізованого відділення Московського районного військового комісаріату міста Харкова

Наказом командира військової частини А1314 від 14.07.2015 року №359 «Про підсумки виконання п'ятої черги часткової мобілізації» на позивача було накладено дисциплінарне стягнення «Попередження про неповну службову відповідність».

На виконання вказаного наказу, наказами військового комісара Харківського обласного військового комісаріату від 05.08.2015 року №229 та від 05.08.2015 року №230 позивачу не було виплачено надбавку за виконання особливо важливих завдань за липень 2015 року та премію за липень 2015 року.

В подальшому, наказом командира військової частини А1314 від 10.05.2016 року №545 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності» на позивача було накладено дисциплінарне стягнення - «попередження про неповну службову відповідність».

На виконання наказу командира військової частини А1314 №545 від 10.05.2016 р. наказом військового комісара Московського районного військового комісаріату від 02.06.2016 р. №44 позивачу не було виплачено премію та надбавку за виконання особливо важливих завдань за травень 2016 року.

Не погоджуючись з такими рішеннями відповідачів, позивач звернувся з даним адміністративним позовом до суду.

По суті спірних правовідносин колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до положень пункту 15 частини першої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України, публічна служба - діяльність на державних політичних посадах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, дипломатична служба, інша державна служба, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування.

У розумінні статті 2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України, іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.

Згідно з частинами першої та другої статті 5 статті 2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», військовослужбовці, резервісти та військовозобов'язані поділяються на рядовий склад, сержантський і старшинський склад та офіцерський склад; офіцерський склад, зокрема на старший офіцерський склад, до якого віднесено військове звання «майор».

Частиною 1 статті 3 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" передбачено, що правовою основою військового обов'язку і військової служби є Конституція України, Закони України "Про оборону України", "Про Збройні Сили України", "Про мобілізаційну підготовку і мобілізацію", інші закони України, а також прийняті відповідно до них укази Президента України та інші нормативно-правові акти щодо забезпечення обороноздатності держави, виконання військового обов'язку, проходження військової служби, служби у військовому резерві та статусу військовослужбовців, а також міжнародні договори України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Зокрема, сутність військової дисципліни, обов'язки військовослужбовців щодо її додержання, види заохочень та дисциплінарних стягнень, права командирів щодо їх застосування, а також порядок подання і розгляду заяв, пропозицій та скарг визначає Закон України «Про Дисциплінарний статут Збройних Сил України» (далі за текстом - Дисциплінарний статут), дія якого поширюється на Державну прикордонну службу України, Службу безпеки України, Національну гвардію України та інші військові формування, створені відповідно до законів України, Державну спеціальну службу транспорту, Державну службу спеціального зв'язку та захисту інформації України.

У розумінні статті 1 Дисциплінарного статуту військова дисципліна - це бездоганне і неухильне додержання всіма військовослужбовцями порядку і правил, встановлених військовими статутами та іншим законодавством України.

Відповідно до статті 2 Дисциплінарного статуту, військова дисципліна ґрунтується на усвідомленні військовослужбовцями свого військового обов'язку, відповідальності за захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, на їх вірності Військовій присязі.

Так, згідно з положеннями статей 11 та 12 Закону України «Про Статут внутрішньої служби Збройних Сил України», необхідність виконання завдань оборони України, захисту її суверенітету, територіальної цілісності та недоторканності, а також завдань, визначених міжнародними зобов'язаннями України, покладає на військовослужбовців такі обов'язки: свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов'язок; бути хоробрим, ініціативним і дисциплінованим; беззастережно виконувати накази командирів (начальників) і захищати їх у бою, як святиню оберігати Бойовий Прапор своєї частини; постійно підвищувати рівень військових професійних знань, вдосконалювати свою виучку і майстерність, знати та виконувати свої обов'язки та додержуватися вимог статутів Збройних Сил України; знати й утримувати в готовності до застосування закріплене озброєння, бойову та іншу техніку, берегти державне майно; дорожити бойовою славою Збройних Сил України та своєї військової частини, честю і гідністю військовослужбовця Збройних Сил України; поважати бойові та військові традиції, допомагати іншим військовослужбовцям, що перебувають у небезпеці, стримувати їх від вчинення протиправних дій, поважати честь і гідність кожної людини; бути пильним, суворо зберігати державну таємницю; вести бойові дії ініціативно, наполегливо, до повного виконання поставленого завдання; виявляти повагу до командирів (начальників) і старших за військовим званням, сприяти їм у підтриманні порядку і дисципліни; додержуватися правил військового вітання, ввічливості й поведінки військовослужбовців, завжди бути одягненим за формою, чисто й охайно.

Відповідно до статті 45 Дисциплінарного статуту, у разі невиконання (неналежного виконання) військовослужбовцем своїх службових обов'язків, порушення військовослужбовцем військової дисципліни або громадського порядку командир повинен нагадати йому про обов'язки служби, а за необхідності накласти дисциплінарне стягнення.

Статтею 68 Дисциплінарного статуту визначено види дисциплінарних стягнень, що мажуть бути накладені на старших офіцерів, а саме: а) зауваження; б) догана; в) сувора догана; г) попередження про неповну службову відповідність; д) пониження в посаді; е) пониження військового звання на один ступінь; є) звільнення з військової служби за службовою невідповідністю; ж) позбавлення військового звання.

Так, положеннями статті 83 Дисциплінарного статуту передбачено, що на військовослужбовця, який порушує військову дисципліну або громадський порядок, можуть бути накладені лише ті дисциплінарні стягнення, які визначені цим Статутом і відповідають військовому званню військовослужбовця та дисциплінарній владі командира, що вирішив накласти на винну особу дисциплінарне стягнення.

Як вбачається з аналізу вищевказаних норм права види дисциплінарних стягнень які накладаються на військовослужбовців Збройних сил України, порядок їх застосування та виконання визначається Законом України «Про дисциплінарний статут Збройних Сил України». Так відповідно до статті 68 вказаного закону на офіцерів може бути накладено дисциплінарне стягнення, а саме «попередження про неповну службову відповідність».

Статтею 73 Закону визначено, що командиру військової частини А1314 (командувачу військ оперативного командування) надано право накладати на офіцерів дисциплінарне стягнення - «попередження про неповну службову відповідність».

Відповідно до статті 102 Дисциплінарного статуту «Попередження про неповну службову відповідність» застосовується одноразово накладається наказом посадової особи, якій цим Статутом надано таке право. Якщо протягом року після накладення цього стягнення військовослужбовець не виправив своєї поведінки зразковим виконанням військового обов'язку і стягнення не відіграло своєї ролі, командир приймає рішення про переміщення військовослужбовця на нижчу посаду чи звільнення з військової служби. Подання відповідних документів здійснюється в установленому порядку.

З положень даної статті випливає, що роль та мета дисциплінарного стягнення «попередження про неповну службову відповідність» полягає в тому, щоб військовослужбовець, на якого накладено таке стягнення, протягом встановленого строку в один рік повинен виправити свою поведінку зразковим виконанням свого військового обов'язку, на підтвердження чого складається на військовослужбовця службова позитивна характеристика.

Також вказана стаття регулює питання та встановлює строк для реалізації мети дисциплінарного стягнення «попередження про неповну службову відповідність», який складає один рік.

У випадку якщо ж стягнення не відіграло своєї ролі та військовослужбовець не виправив своєї поведінки за рік - командир приймає рішення про переміщення військовослужбовця на нижчу посаду чи звільнення з військової служби.

З матеріалів справи вбачається, що наказом командира військової частини А1314 від 10.05.2016 року №545 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності» на позивача було накладено дисциплінарне стягнення, «попередження про неповну службову відповідність», при цьому, дисциплінарне стягнення, «попередження про неповну службову відповідність», накладене наказом №359 від 14.07.2015р., знято або скасовано не було.

Поряд з цим суд зазначає, що з дати винесення наказу №359 від 14.07.2015 р. до винесення наказу від 10.05.2016 року №545 минуло менше одного року.

Тобто, командиром військової частини А1314 було винесено наказ від 10.05.2016 року №545 про застосування дисциплінарного стягнення до позивача у вигляді - «попередження про неповну службову відповідність», не дивлячись на те, що до ОСОБА_1 вже було застосоване таке дисциплінарне стягнення наказом №359 від 14.07.2015 р., з дня винесення якого не минуло одного року.

Отже, командуванням військової частини А1314, всупереч вимогам статті 102 Закону України «Про дисциплінарний статут Збройних Сил України», було повторно накладено на позивача дисциплінарне стягнення - «попередження про неповну службову відповідність», під час дії такого ж дисциплінарного стягнення.

Таким чином, суд приходить до висновку, що командир військової частини А1314 виносячи оскаржуваний наказ діяв не на підставі, не в спосіб, що передбачені законами України, та без врахування усіх обставин, що мають значення для прийняття такого рішення, тому наказ командира військової частини А1314 від 10.05.2016 року №545 в частині накладення на майора ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення «попередження про неповну службову відповідність» підлягає скасуванню.

Щодо позовних вимог в частині зобов'язання військового комісара Московського районного військового комісаріату внести зміни в наказ від 02.06.2016 року № 44 стосовно виплати премії за травень 2016 року майору ОСОБА_1 в повному розмірі, зобов'язання військового комісара Московського районного військового комісаріату внести зміни в наказ від 02.06.2016 року №44 стосовно виплати надбавки за виконання особливо важливих завдань за травень 2016 року майору ОСОБА_1 в повному розмірі та зобов'язання військового комісара Харківського обласного військового комісаріату провести перерахунок та виплату мені грошового забезпечення за травень 2016 року з урахуванням змін в наказі військового комісара Московського РВК №44 від 02.06.2016 року, суд зазначає наступне.

Відповідно до п.1.1 Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам затвердженою наказом Міністерства Оборони України від 11.06.2008 №260 та зареєстрованої в в Міністерстві юстиції України 14 липня 2008р. за №638/15329 (далі по тексту - Інструкція) ця Інструкція визначає порядок та умови виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України, ліцеїстам та вихованцям військових оркестрів, а також порядок виплати військовослужбовцям Збройних Сил України одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби.

Пунктом 15.1. Інструкцї встановлено, що особам офіцерського складу, особам рядового, сержантського та старшинського складу, які проходять військову службу за контрактом, виплачується надбавка за виконання особливо важливих завдань в розмірах до 50 відсотків посадового окладу з урахуванням окладу за військовим званням та надбавки за вислугу років.

Згідно з п. 15.8 Інструкції надбавка за виконання особливо важливих завдань не виплачується у місяці, у якому наказом відповідного командира (начальника) на військовослужбовця накладене таке дисциплінарне стягнення, як попередження про неповну службову відповідність.

Положеннями п. 31.1 Інструкції встановлено, що командири (начальники) військових частин, військових навчальних закладів, установ та організацій Збройних Сил України мають право преміювати осіб офіцерського складу, осіб рядового, сержантського та старшинського складу, які проходять військову службу за контрактом, за їх особистий внесок у загальні результати служби. Командир військової частини має право позбавляти військовослужбовців премії повністю або частково. Преміювання здійснюється згідно з інструкцією про преміювання військовослужбовців, яка розробляється у військових частинах виходячи зі специфіки та особливостей виконання завдань конкретної військової частини і затверджується вищим командуванням. Конкретні показники позбавлення військовослужбовців премії повністю або частково встановлюються в межах випадків, передбачених пунктом 31.5 цієї Інструкції.

Поряд з цим, за Рекомендацією № R (80) 2 комітету державам-членам стосовно реалізації адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Європи 11 травня 1980 року на 316-й нараді заступників міністрів, під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Отже, під дискреційним повноваженням розуміють таке повноваження, яке надає певний ступінь свободи адміністративному органу при прийняті рішення, тобто, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибрати один з кількох варіантів рішення.

З огляду на положення КАС України щодо компетенції адміністративного суду, останній не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цього органу державної влади.

Отже, адміністративний суд у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, виконуючи завдання адміністративного судочинства щодо перевірки відповідності їх прийняття (вчинення), передбаченим ч. 3 ст. 2 КАС України, критеріям, не втручається та не може втручатися у дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями.

Суд не може перебирати на себе повноваження та функції уповноваженого органу, втручаючись при цьому у внутрішньо - організаційну специфіку роботи.

Таким чином, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог в частині зобов'язання військового комісара Московського районного військового комісаріату внести зміни в наказ від 02.06.2016 року № 44 стосовно виплати премії за травень 2016 року майору ОСОБА_1 в повному розмірі, зобов'язання військового комісара Московського районного військового комісаріату внести зміни в наказ від 02.06.2016 року №44 стосовно виплати надбавки за виконання особливо важливих завдань за травень 2016 року майору ОСОБА_1 в повному розмірі та зобов'язання військового комісара Харківського обласного військового комісаріату провести перерахунок та виплату мені грошового забезпечення за травень 2016 року з урахуванням змін в наказі військового комісара Московського РВК №44 від 02.06.2016 року, оскільки суд не вправі зобов'язувати відповідача до вчинення тих дій, які згідно із вищевказаною Інструкцією можуть здійснюватися лише за його розсудом.

Разом з цим суд зазначає, що відповідно до ст.162 КАС України, при вирішенні справи по суті суд може задовольнити адміністративний позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково, у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення.

Суд може прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Тобто, спосіб захисту має враховувати суть правопорушення, допущеного суб'єктом владних повноважень - відповідачем.

Відповідно до правової позиції палати в адміністративних справах Верховного Суду України, викладеної у постанові від 24.01.2006 року, суд має обрати спосіб захисту права, який би гарантував дотримання і захист прав, свобод, інтересів від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Відповідно до приписів ч. 1 ст.244-2 КАС України (в редакції Закону України "Про забезпечення права на справедливий суд" №192-VIII від 12.02.2015 року) висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 237 цього Кодексу, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.

Частиною 2 ст. 11 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

Враховуючи наведене, з огляду на протиправні дії відповідача та те що позовні вимоги викладені таким чином, що не дають змогу захистити правові інтереси позивача в повній мірі, суд дійшов висновку, що для повного забезпечення захисту прав позивача необхідно вийти за межі позовних вимог та скасувати наказ від 02.06.2016 року №44 військового комісара Московського районного військового комісаріату в частині не виплати майору ОСОБА_1 премії та надбавки за виконання особливо важливих завдань за травень 2016 року і зобов'язати військового комісара Харківського обласного військового комісаріату розглянути питання щодо нарахування та виплати премії та надбавки за виконання особливо важливих завдань за травень 2016 року майору ОСОБА_1 з урахуванням висновків суду.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення.

Відповідно до положень, закріплених ст. 11 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Як зазначено ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на вищевикладене суд приходить до висновку, що адміністративний позов підлягає частковому задоволенню.

Розподіл судових витрат здійснюється відповідно до вимог ст.94 КАС України.

Керуючись ст.ст. 159-163, 167, 186, 254 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, Військової частини А 1314, Харківського обласного військового комісаріату про скасування наказу та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправними дії командира військової частини А1314, керівництва Харківського обласного військового комісаріату щодо притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності та накладення на нього наказом командира військової частини А1314 від 10.05.2016 року №545 дисциплінарного стягнення «попередження про неповну службову відповідність».

Визнати протиправним та скасувати наказ командира військової частини А1314 від 10.05.2016 року №545 в частині накладення на майора ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення «попередження про неповну службову відповідність».

Скасувати наказ від 02.06.2016 року №44 військового комісара Московського районного військового комісаріату в частині не виплати майору ОСОБА_1 премії та надбавки за виконання особливо важливих завдань за травень 2016 року.

Зобов'язати військового комісара Харківського обласного військового комісаріату розглянути питання щодо нарахування та виплати премії та надбавки за виконання особливо важливих завдань за травень 2016 року майору ОСОБА_1 з урахуванням висновків суду.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження Головуючий суддя О.М. Тітов

Судді О.В. Панченко

О.В. Старосєльцева