Постанова № 69222755, 28.09.2017, Кіровоградський окружний адміністративний суд

Україна КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД -------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 вересня 2017 року Справа № П/811/1295/17

Кіровоградський окружний адміністративний суд, у складі судді Хилько Л.І., розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного територіального управління юстиції у Кіровоградській області про визнання незаконним наказу, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Кіровоградського окружного адміністративного суду з позовом до Головного територіального управління юстиції у Кіровоградській області (далі - відповідач), в якому просить суд визнати незаконним наказ Головного територіального управління юстиції в Кіровоградській області №120/07 від 19.05.2017 р. "Про тимчасове зупинення нотаріальної діяльності приватного нотаріуса Кропивницького міського нотаріального округу ОСОБА_1.".

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що оскаржуваний наказ винесено відповідачем протиправно, оскільки у контролюючого органу не було правових підстав для тимчасового зупинення його нотаріальної діяльності. Тому, позивач наголошує на задоволенні адміністративного позову.

У судовому засіданні представник позивача вимоги позову підтримала повністю з мотивів, зазначених у позовній заяві.

Представник Головного територіального управління юстиції в Кіровоградській області в судовому засіданні позовні вимоги не визнала у повному обсязі, в задоволенні позову просила відмовити, зважаючи на правомірність оскаржуваного наказу та відсутність підстав для задоволення позовних вимог викладених у письмових запереченнях, в яких також наголошено на правомірності дій посадових осіб Головного територіального управління юстиції у Кіровоградській області при винесенні спірного наказу та на його підставі тимчасового зупинення нотаріальної діяльності (а.с.62-69).

В судовому засіданні представником відповідача позицію викладену в письмових запереченнях підтримано та наголошено на відмові в задоволенні позовних вимог.

На підставі усної ухвали від 31.08.2017 року із занесенням до журналу судового засідання, керуючись частиною 4 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглянув справу у порядку письмового провадження за наявності відповідного клопотання сторін (а.с.85-89).

Дослідивши подані позивачем та відповідачем документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.

За приписами п.1, 3, 9 частини 3 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, в тому числі: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення.

Адміністративне судочинство спрямоване на захист саме порушених прав осіб у сфері публічно-правових відносин, тобто для відновлення порушеного права в зв'язку із прийняттям рішення суб'єктом владних повноважень особа повинна довести, яким чином відбулось порушення її прав. Порушення вимог Закону рішенням чи діями суб'єкта владних повноважень не є достатньою підставою для визнання їх протиправними, оскільки обов'язковою умовою визнання їх протиправними є доведеність позивачем порушених його прав та охоронюваних законом інтересів цими діями чи рішенням.

Провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи (ч.2 ст.5 КАС України).

Предметом спору в даній справі є законність та обґрунтованість дій начальника Головного територіального управління юстиції в Кіровоградській області ОСОБА_2 при винесенні наказу Головного територіального управління юстиції у Кіровоградській області №120/07 від 19.07.2017р. "Про тимчасове зупинення нотаріальної діяльності приватного нотаріуса Кропивницького міського нотаріального округу ОСОБА_1.".

При вирішенні даного спору суд враховує наступні фактичні обставини справи.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 здійснює нотаріальну діяльність як приватний нотаріус Кропивницького міського нотаріального округу.

З матеріалів справи вбачається, що до Головного територіального управління юстиції у Кіровоградській області надійшла заява уповноваженого представника ОСОБА_3 з проханням провести перевірку щодо бездіяльності та протиправності дій ОСОБА_1 при вчиненні нотаріальних дій при посвідченні договорів купівлі-продажу за участю представник ОСОБА_4 при оформленні договорів купівлі-продажу моєї власності на користь свого батька ОСОБА_5, оскільки ОСОБА_3 таку довіреності не надавала. У вказаній заяві заявником наголошено, що договори купівлі-продажу (реєстраційний №75,76) здійснювалися на підставі довіреностей від 04.10.2016 року, яка оформлена на ОСОБА_4 Першою Черкаською державною нотаріальною конторою на бланку НВА 963753 (а.с.12).

Так, 05.05.2017 року на виконання пункту 14 Порядку проведення перевірки організації нотаріальної діяльності державних і приватних нотаріусів, дотримання ними порядку вчинення нотаріальних дій та виконання правил нотаріального діловодства, затвердженого наказом Міністерства юстиції України 17.02.2014 року №357/5 начальником Головного територіального управлінням юстиції у Кіровоградській області ОСОБА_2 видано наказ №193/08 "Про проведення позапланової перевірки приватного нотаріуса ОСОБА_1." (а.с.25).

З вказаного наказу судом встановлено, що проведення позапланової перевірки нотаріальної діяльності позивача призначено на 12.05.2017 року, також зобов'язано позивача надати до відділу з питань нотаріату до 11.05.2017 року письмові пояснення та копії матеріалів оформлених договорів купівлі-продажу, зазначених у зверненні.

Так, з метою повідомлення позивача про проведення вищевказаної перевірки відповідачем було направлено відповідне повідомлення від 10.05.2017 року разом із копією наказу на проведення перевірки (а.с.25 зворот.).

З матеріалів справи встановлено, що відповідачем проведено позапланову перевірку приватного нотаріуса Кропивницького міського нотаріального округу ОСОБА_1 за зверненням ОСОБА_7, результати якої відображено у відповідній довідці, яку також було направлено позивачу з відповідним супровідним листом від 02.06.2017 року (а.с.26-27,29).

В свою чергу, 19.07.2017 року начальником Головного територіального управління юстиції у Кіровоградській області ОСОБА_2 видано наказ №120/07 "Про тимчасове зупинення нотаріальної діяльності приватного нотаріуса Кропивницького міського нотаріального округу ОСОБА_1." (а.с.13).

Так, з вказаного наказу вбачається, що останній був виданий у зв'язку із необгрунтованою відмовою приватного нотаріуса Кропивницького міського нотаріального округу ОСОБА_1 від надання пояснень та копій відповідних витягів, які підтверджують здійснення ним перевірки дійсності довіреностей, посвідчених 04.10.2016 року №1-4224 та 10.05.2016 року №1-1376 державним нотаріусом Першої Черкаської державної нотаріальної контори ОСОБА_8 на виконання вимог частини 4 статті 29-1 Закону України "Про нотаріат" від 02.09.1993 року №3425-XII (а.с.13).

При цьому, пунктом 1 вказаного наказу вказано, що нотаріальна діяльність позивача тимчасово зупиняється з 19.07.2017 року до усунення виявлених обставин.

Вважаючи даний Наказ про тимчасове зупинення нотаріальної діяльності незаконним, позивач звернувся до суду з відповідним адміністративним позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам суд зазначає наступне.

Статтею 2 КАС України визначено, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Частиною 1 ст. 9 КАС України передбачено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого: 1) суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; 2) суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Конституція України має найвищу юридичну силу, закони та інші нормативно-правові акти повинні відповідати їй (ст. 8). На ці обставини неодноразово вказував Конституційний Суд України у своїх рішеннях, зокрема, рішенні №7-рп/2003 від 10.04.2003 року, рішенні №9-рп/2004 від 07.04.2004 року, рішенні № 1-рп/2007, рішенні № 19-рп/2008 від 02.10.2008 року.

Порядок правового регулювання діяльності нотаріату в Україні встановлено Законом України «Про нотаріат» від 02.09.1993р. № 3425-XII, відповідно до ст.1 якого нотаріат в Україні - це система органів і посадових осіб, на які покладено обов'язок посвідчувати права, а також факти, що мають юридичне значення, та вчиняти інші нотаріальні дії, передбачені цим Законом, з метою надання їм юридичної вірогідності.

Правовою основою діяльності нотаріату є Конституція України, цей Закон, інші законодавчі акти України (ст.2 Закону України «Про нотаріат»).

Відповідно до ч. 1 ст. 3 Закону України «Про нотаріат» нотаріус - це уповноважена державою фізична особа, яка здійснює нотаріальну діяльність у державній нотаріальній конторі, державному нотаріальному архіві або незалежну професійну нотаріальну діяльність, зокрема посвідчує права, а також факти, що мають юридичне значення, та вчиняє інші нотаріальні дії, передбачені законом з метою надання їм юридичної вірогідності.

За змістом ст.2-1 Закону № 3425 контроль за організацією нотаріату України, перевірки організації нотаріальної діяльності приватних нотаріусів та виконання ними правил нотаріального діловодства здійснюються Міністерством юстиції України, Головним управлінням юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, головними управліннями юстиції в областях, містах Києві та Севастополі.

Нотаріус зобов'язаний: зберігати в таємниці відомості, одержані ним у зв'язку з вчиненням нотаріальних дій; надавати документи, інформацію і пояснення на вимогу Міністерства юстиції України, Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, головних управлінь юстиції в областях, містах Києві та Севастополі при здійсненні ними повноважень щодо контролю за організацією діяльності та виконанням нотаріусами правил нотаріального діловодства (абз.4,8 ст.5 Закону України «Про нотаріат»).

Преамбула до Закону України «Про звернення громадян» передбачає, що цей Закон регулює питання практичної реалізації громадянами України наданого їм Конституцією України права вносити в органи державної влади, об'єднання громадян відповідно до їх статуту пропозиції про поліпшення їх діяльності, викривати недоліки в роботі, оскаржувати дії посадових осіб, державних і громадських органів.Закон забезпечує громадянам України можливості для участі в управлінні державними і громадськими справами, для впливу на поліпшення роботи органів державної влади і місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, для відстоювання своїх прав і законних інтересів та відновлення їх у разі порушення. Під зверненнями громадян слід розуміти викладені в письмовій або усній формі пропозиції (зауваження), заяви (клопотання) і скарги (ч.1 ст.3 Закону України «Про звернення громадян»).

Громадянин може подати скаргу особисто або через уповноважену на це іншу особу. Скарга в інтересах неповнолітніх і недієздатних осіб подається їх законними представниками (ч.4 ст.16 Закону України «Про звернення громадян»).

Міністерство юстиції України, Головне управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, головні управління юстиції в областях, містах Києві та Севастополі проводять перевірку організації нотаріальної діяльності приватного нотаріуса, дотримання ним порядку вчинення нотаріальних дій та виконання правил нотаріального діловодства за певний період. Проведення повторної перевірки з тих питань, які вже були предметом перевірки, не допускається, крім перевірки звернень громадян чи юридичних осіб у межах предмета звернення та повноважень Міністерства юстиції України, Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, головних управлінь юстиції в областях, містах Києві та Севастополі (ч.1 ст.33 Закону України «Про нотаріат»).

Порядок проведення перевірки організації нотаріальної діяльності приватних нотаріусів, дотримання ними порядку вчинення нотаріальних дій та виконання правил нотаріального діловодства затверджується Міністерством юстиції України (ч.6 ст.33 Закону України «Про нотаріат»).

Наведене дає підстави суду для висновку, що на Головне територіальне управління юстиції у Кіровоградській області покладено обов'язок перевіряти приватних нотаріусів, серед іншого, на предмет дотримання нотаріусами вчинення нотаріальних дій. Законодавець покладає на ГТУЮ у Кіровоградській області обов'язок перевіряти звернення юридичних осіб та громадян в межах предмета звернення та в межах своїх повноважень, при цьому така перевірка повинна здійснюватись в порядок та спосіб передбачений Порядком проведення перевірки, затвердженим Міністерством юстиції України.

Механізм здійснення Міністерством юстиції України (далі - Міністерство юстиції), Головним управлінням юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, головними управліннями юстиції в областях, містах Києві та Севастополі (далі - головне управління юстиції) перевірки організації роботи державних нотаріальних контор, державних нотаріальних архівів, організації нотаріальної діяльності приватних нотаріусів, дотримання державними і приватними нотаріусами порядку вчинення нотаріальних дій та виконання правил нотаріального діловодства визначає Порядок проведення перевірки організації роботи державних нотаріальних контор, державних нотаріальних архівів, організації нотаріальної діяльності приватних нотаріусів, дотримання державними і приватними нотаріусами порядку вчинення нотаріальних дій та виконання правил нотаріального діловодства, затверджений наказом Міністерства юстиції України від 17.02.2014 р. № 357/5 відповідно до статей 2-1, 18, 33 Закону України «Про нотаріат» (далі - Порядок № 357/5).

Цей Порядок визначає механізм здійснення Міністерством юстиції України, Головним управлінням юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, головними управліннями юстиції в областях, містах Києві та Севастополі (далі - головне управління юстиції) перевірки організації роботи державних нотаріальних контор, державних нотаріальних архівів, організації нотаріальної діяльності приватних нотаріусів, дотримання державними і приватними нотаріусами порядку вчинення нотаріальних дій та виконання правил нотаріального діловодства (п.1 Порядку №357/5).

Проведення перевірки організації роботи державної нотаріальної контори, державного нотаріального архіву, організації нотаріальної діяльності приватного нотаріуса, дотримання державними і приватними нотаріусами порядку вчинення нотаріальних дій та виконання ними правил нотаріального діловодства здійснюється уповноваженими представниками Міністерства юстиції, головного управління юстиції, діяльність яких безпосередньо пов'язана з контролем за організацією нотаріату і нотаріальної діяльності в Україні (п.6 Порядку №357/5).

Позапланова комплексна, цільова або контрольна перевірка державної нотаріальної контори, державного нотаріального архіву, приватного нотаріуса проводиться за результатами попередньої перевірки або за дорученням Міністерства юстиції чи головного управління юстиції (п.13 Порядку №357/5).

Перевірка за зверненнями фізичних та юридичних осіб проводиться у межах предмета звернення та повноважень Міністерства юстиції, головного управління юстиції шляхом витребування від державної нотаріальної контори, державного нотаріального архіву, приватного нотаріуса (особи, яка заміщує тимчасово відсутнього нотаріуса) необхідних документів та відомостей, що стосуються фактів, викладених у такій інформації, та письмових пояснень нотаріуса або з виїздом за місцезнаходженням державної нотаріальної контори, державного нотаріального архіву, робочого місця приватного нотаріуса (п.14 Порядку №357/5).

Особою, відповідальною за проведення перевірки, готуються пропозиції щодо складу комісії, строків та плану проведення перевірки.

За результатами опрацювання пропозицій особа, відповідальна за проведення перевірки, здійснює підготовку доповідної записки, у якій зазначає строки проведення перевірки, склад комісії і складає план проведення перевірки.

До плану проведення перевірки включаються всі питання, що стосуються організації роботи державної нотаріальної контори, державного нотаріального архіву, організації нотаріальної діяльності приватного нотаріуса, дотримання державними і приватними нотаріусами порядку вчинення нотаріальних дій та виконання ними правил ведення нотаріального діловодства.

План проведення перевірки розглядається і затверджується відповідно Міністром юстиції (заступником Міністра юстиції згідно з розподілом повноважень), начальником головного управління юстиції (його заступником) (п.17 Порядку №357/5).

Для проведення перевірки утворюється комісія.

Персональний склад комісії, її голова, термін проведення перевірки державної нотаріальної контори, державного нотаріального архіву, приватного нотаріуса затверджуються наказом відповідно Міністерства юстиції чи головного управління юстиції.

Голова комісії організовує та координує діяльність членів комісії, розподіляє між ними конкретні завдання та повідомляє про час проведення перевірки державної нотаріальної контори, державного нотаріального архіву, приватного нотаріуса.

Наказ підтверджує повноваження членів комісії на проведення перевірки державної нотаріальної контори, державного нотаріального архіву, приватного нотаріуса у термін, зазначений у наказі (п.19 Порядку №357/5).

Так, пунктом 3 Порядку проведення перевірки організації роботи державних нотаріальних контор, державних нотаріальних архівів, організації нотаріальної діяльності приватних нотаріусів, дотримання державними і приватними нотаріусами порядку вчинення нотаріальних дій та виконання правил нотаріального діловодства, що затверджений Наказом Міністерства юстиції України від 17.02.2014 року №357/5, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 17.02.2014 року за №298/25075 (далі Порядок №357/5) передбачено, що основними завданнями перевірки є:

1) перевірка організації роботи державної нотаріальної контори, державного нотаріального архіву, організації нотаріальної діяльності приватного нотаріуса, у тому числі дотримання вимог до робочого місця приватного нотаріуса, страхування цивільно-правової відповідальності, наявності осіб, що працюють на умовах цивільно-правових чи трудових договорів, умов зберігання архіву, печаток, штампів, спеціальних бланків нотаріальних документів тощо;

2) перевірка дотримання державними і приватними нотаріусами правил ведення нотаріального діловодства, правильності формування документів у справи, наявність та відповідність вимогам законодавства документів (у випадках, передбачених законодавством, - копій документів), які необхідні для вчинення нотаріальних дій та долучені до примірника нотаріально оформленого документа, документів, необхідних для проведення державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, наявність на документах необхідних реквізитів (печаток, підписів, реєстрових номерів, дати тощо);

3) перевірка дотримання державними і приватними нотаріусами порядку вчинення нотаріальних дій, у тому числі під час проведення державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень;

4) виявлення порушень законодавства, яке регулює організацію роботи державної нотаріальної контори, державного нотаріального архіву, організацію нотаріальної діяльності приватного нотаріуса, порядок вчинення нотаріальних дій та ведення нотаріального діловодства;

5) виконання державними і приватними нотаріусами обов'язку щодо підвищення професійного рівня (проходження підвищення кваліфікації, участь у конференціях і семінарах з питань права, дотримання правил професійної етики, затверджених Міністерством юстиції);

6) визначення якості нотаріального обслуговування фізичних та юридичних осіб;

7) надання рекомендацій з усунення причин, унаслідок яких допущено порушення;

8) застосування до державних і приватних нотаріусів заходів реагування, передбачених законодавством, у разі виявлення під час перевірки допущених ними порушень;

9) узагальнення результатів перевірок з метою визначення типових порушень, недоліків та помилок, що допускаються державними і приватними нотаріусами;

10) розповсюдження позитивного досвіду роботи державної нотаріальної контори, державного нотаріального архіву, приватного нотаріуса.

Пунктом 31 Порядку №357/5 визначено, що перевіркою встановлюється, чи дотримуються державні і приватні нотаріуси загальних положень чинного законодавства, яке регулює порядок вчинення нотаріальних дій та проведення під час їх вчинення державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

За змістом пункту 43 Порядку №357/5 уразі, якщо порушення, виявлені під час проведеної перевірки, не усунуті у наданий для цього строк чи не можуть бути усунуті або якщо державною нотаріальною конторою, державним нотаріальним архівом, державним чи приватним нотаріусом ігноруються висновки за результатами перевірки чи не виконуються рішення, прийняті за її наслідками, Міністерство юстиції, головне управління юстиції приймають рішення про застосування до цих осіб заходів реагування, передбачених чинним законодавством.

Згідно з п.12 Порядку № 357/5 підставою для проведення планової комплексної перевірки організації роботи державної нотаріальної контори, державного нотаріального архіву, організації нотаріальної діяльності приватного нотаріуса та дотримання державними і приватними нотаріусами порядку вчинення нотаріальних дій і виконання правил нотаріального діловодства є графік проведення такої перевірки.

Відповідно до п.21 Порядку № 357/5 за наявності об'єктивних підстав, які унеможливлюють проведення перевірки (хвороба завідувача односкладової державної нотаріальної контори, завідувача державного нотаріального архіву, приватного нотаріуса тощо), що підтверджується відповідним документом, голова комісії порушує перед керівництвом Міністерства юстиції, головного управління юстиції питання про можливість перенесення строків перевірки.

Документ, що підтверджує обставини, які унеможливлюють проведення перевірки, надається нотаріусом Міністерству юстиції або головному управлінню юстиції.

Перенесення строків перевірки здійснюється відповідним наказом, що видається Міністерством юстиції, головним управлінням юстиції.

Згідно з п.22 Порядку № 357/5 відсутність завідувача односкладової державної нотаріальної контори, завідувача державного нотаріального архіву, приватного нотаріуса на робочому місці на час перевірки без документального підтвердження поважних причин або відмова від надання необхідних документів на вимогу членів комісії є ухиленням від перевірки. Про ухилення від перевірки або відмову від надання необхідних документів на вимогу членів комісії складається акт, який підписується головою та членами комісії.

Ухилення від перевірки або відмова від надання необхідних документів на вимогу членів комісії є підставою для застосування до таких осіб заходів реагування, передбачених чинним законодавством.

Відповідно до п.4 ч.1 ст.29-1 Закону України «Про нотаріат» нотаріальна діяльність приватного нотаріуса тимчасово зупиняється на час дії такої обставини: у разі необґрунтованої відмови приватного нотаріуса від надання Міністерству юстиції України, Головному управлінню юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, головними управліннями юстиції в областях, містах Києві та Севастополі в порядку, передбаченому цим Законом, документів для перевірки організації нотаріальної діяльності та виконання правил нотаріального діловодства - до усунення цієї обставини.

Ставлячи під сумнів правомірність спірного наказу, позивач не заперечує надходження до Головного управління юстиції у Кіровоградській області скарги від громадянки ОСОБА_3, натомість підставою для визнання такого наказу незаконним, на думку позивача, є реагування на повторне звернення громадянки ОСОБА_3, яке вже вирішувалось в травні 2017 року та наголошує, що вимога відповідача щодо надання документів відбувається у непередбачений законом спосіб.

Водночас, суд звертає увагу позивача на пункт 5 Порядку № 357/5, за змістом якого визначено, що проведення повторної перевірки з тих питань, які вже були предметом комплексної перевірки, не допускається, крім перевірки за зверненнями громадян чи юридичних осіб у межах предмета звернення та повноважень Міністерства юстиції, головного управління юстиції.

Отже, в даному випадку Головне територіальне управління юстиції у Кіровоградській області при зверненні до ОСОБА_1 щодо надання відповідних документів до відділу нотаріату, діяло у спосіб передбачений законодавством.

При цьому, судом встановлено, що ОСОБА_1 з 11 липня 2017 року по 21 липня 2017 року перебував на лікарняному, що посвідчується відповідним листком непрацездатності Серія АДЕ №912182 (а.с.38-39).

Відповідно до ч.1 ст.29-1 Закону України "Про нотаріат", приватний нотаріус вправі зупинити нотаріальну діяльність за власним бажанням на строк, що не перевищує двох місяців протягом календарного року, або на більший строк за наявності поважних причин (вагітність, догляд за дитиною, хвороба тощо).

Вирішуючи спір, суд виходить із того, що непрацездатний стан ОСОБА_1, його перебування на лікарняному в силу закону утворювало об'єктивну обставину, що підтверджується відповідним листком непрацездатності, за існування якої, позивач не зміг надати відповідачеві копії відповідних документів, що стали предметом перевірки ініційованої відповідачем за зверненням громадянки ОСОБА_3, разом з тим, суд наголошує, що зупинення нотаріальної діяльності є правом приватного нотаріуса.

При цьому, суд враховує, що відповідач був обізнаний про перебування позивача на лікарняному з 11.07.2017 року (а.с.82-84), натомість не врахувавши дану обставину Головним територіальним управлінням юстиції у Кіровоградській області було прийнято рішення про зупинення нотаріальної діяльності позивача.

Поряд із тим, вирішуючи спір, суд не оминає увагою факт поновлення нотаріальної діяльності приватного нотаріуса Кропивницького міського нотаріального округу ОСОБА_1 наказом начальника Головного територіального управління юстиції у Кіровоградській області ОСОБА_2 від 27.07.2017 р. № 329/08, який виданий у зв'язку із наданням позивачем копій відповідних витягів, які підтверджують здійснення ним перевірки дійсності довіреностей, посвідчених 04.10.2016 року за №1-4224 та 10.05.2016 р. №1-1376 державним нотаріусом Першої Черкаської державної нотаріальної контори ОСОБА_8

Отже, фактичною підставою для поновлення нотаріальної діяльності позивача слугував лише факт надання позивачем витребуваних відповідачем документів, які були надані ОСОБА_1 після виходу його з лікарняного, що на переконання суду опосередковано свідчить про неправомірний характер спірного наказу про зупинення нотаріальної діяльності приватного нотаріуса Кропивницького міського нотаріального округу ОСОБА_1, оскільки фактично необгрунтованої відмови від надання відповідних витягів, з якими пов'язувалося зупинення нотаріальної діяльності позивача, не було.

Перевіряючи обґрунтованість та законність дій та рішень суб'єкта владних повноважень, суд враховує наведене нормативне регулювання та вимоги частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури.

Одним із головних принципів адміністративного судочинства, відповідно до ст. 7 КАС України є принцип верховенства права. Відповідно до ст. 3 Конституції України та ст.8 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права.

Проаналізувавши обставини справи, з урахуванням нормативного регулювання спірних правовідносин, суд приходить до висновку, що оскаржуваний наказ від 19.07.2017 року №120/07 прийнятий без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення та без дотримання необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Одним із головних принципів адміністративного судочинства, відповідно до ст. 7 КАС України є принцип верховенства права. Відповідно до ст. 3 Конституції України та ст. 8 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права.

В адміністративному судочинстві принцип верховенства права зобов'язує суд надавати законам та іншим нормативно-правовим актам тлумачення у спосіб, який забезпечує пріоритет прав людини при вирішенні справи. Тлумачення законів та нормативно-правових актів не може спричиняти несправедливих обмежень прав людини.

Як передбачає ч.2 ст.8 КАС України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини. Обов'язковою для застосування в Україні є практика Європейського суду з прав людини, яка статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» визнана джерелом права.

Відповідно до статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (ратифіковано Україною 17.07.1997 року, набула чинності для України 11.09.1997 року) "Кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження".

Вирішуючи питання про застосування ст.13 Конвенції, суд бере до уваги, що в рішенні Європейського суду з прав людини по справі «Аманн проти Швейцарії» (Заява N 27798/95 п.88) зазначено, що стаття 13 Конвенції вимагає, щоб кожен, хто вважає себе потерпілим внаслідок заходу, який, на його думку, суперечив Конвенції, мав право на засіб правового захисту у відповідному національному органі для вирішення свого спору, а в разі позитивного вирішення - для одержання відшкодування шкоди. Однак це положення не вимагає безумовного досягнення вирішення спору на користь заявника.

Разом з тим, сутність принципу правової визначеності Європейський суд визначив як забезпечення передбачуваності ситуації та правовідносин у сферах, що регулюються, цей принцип не дозволяє державі посилатись на відсутність певного правового акта, який визначає механізм реалізації прав і свобод громадян, закріплених у конституційних та інших актах. На державні органи покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок («Лелас проти Хорватії» і «Тошкуце та інші проти Румунії») і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах («Онер'їлдіз проти Туреччини»).

Як зазначено у справі Black Clawson Ltd. v. Papierwerke AG, (1975) AC 591 at 638, сприйняття верховенства права як конституційного принципу вимагає того, аби будь-який громадянин, перед тим, як вдатися до певних дій, мав змогу знати заздалегідь, які правові наслідки настануть. Державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов'язків.

Крім того, суд враховує, що принцип презумпції невинуватості перш за все є гарантією процесуального характеру по кримінальних справах, але за висновками ЄСПЛ його сфера застосування є значно ширшою: він є обов'язковим не тільки для кримінального суду, який приймає рішення щодо обґрунтованості обвинувачення, але й для віх інших державних органів. Так, на думку ЄСПЛ замах на презумпцію невинуватості може виходити не тільки від суду чи судді, але й від інших публічних влад.

При цьому, принцип обґрунтованості рішення суб'єкта владних повноважень полягає в тому, що рішення повинно бути прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, на оцінці всіх фактів та обставин, що мають значення. В рішенні № 37801/97 від 1 липня 2003 р. по справі «Суомінен проти Фінляндії» Європейський суд вказав, що орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

Системний аналіз наведених правових норм при застосуванні до правовідносин, що є предметом судового дослідження, вказує на те, що відповідач, який є суб'єктом владних повноважень при вчиненні спірних дій, діяв без урахування усіх обставин, що мають значення для вчинення дій (прийняття рішення), без дотримання необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія), та без дотримання принципу верховенства права.

Оцінка поданих особами, які беруть участь в адміністративній справі та самостійно зібраних судом в порядку ст.11 КАС України доказів в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, здійснюється судом за правилами ч.2 ст.71 КАС України в порядку, що встановлений ст.86 цього кодексу.

Частиною 2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

За сукупністю наведених обставин, з огляду на наведене, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позову в повному обсязі.

Відтак, судові витрати, відповідно до статті 94 КАС України, суд також вважає за необхідне присудити на користь ОСОБА_1 у розмірі 640,00 грн. (а.с.2).

Керуючись ст.ст.86, 94, 159-163, 167, 254 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов - задовольнити.

Визнати незаконним наказ Головного територіального управління юстиції в Кіровоградській області №120/07 від 19.05.2017 р. "Про тимчасове зупинення нотаріальної діяльності приватного нотаріуса Кропивницького міського нотаріального округу ОСОБА_1.".

Присудити на користь ОСОБА_1 (код - НОМЕР_1) витрати по сплаті судового збору у розмірі 640 (шістсот сорок) грн. за рахунок бюджетних асигнувань Головного територіального управління юстиції у Кіровоградській області (код - 34894735).

Постанова суду набирає законної сили в порядку та строки, передбачені ст. 254 КАС України.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Кіровоградський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня отримання її копії.

Суддя Кіровоградського окружного

адміністративного суду Л.І.Хилько