ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06 вересня 2017 року о/об 16 год. 25 хв.Справа № 808/1636/17 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Прасова О.О. при секретарі Бойко К.О., за участю представника позивача Білюшова В.М., представника відповідача Сонгулії В.В., розглянувши у місті Запоріжжі адміністративну справу
за позовом Комунального підприємства "Експлуатаційне лінійне управління автомобільних шляхів"
до Головного управління ДФС у Запорізькій області
про визнання протиправним та скасування рішення про застосування штрафних санкцій,
ВСТАНОВИВ:
Комунальне підприємство "Експлуатаційне лінійне управління автомобільних шляхів" (надалі - позивач, КП "ЕЛУАШ") звернулося до суду з позовом до Головного управління ДФС у Запорізькій області (надалі - відповідач, ГУ ДФС у Запорізькій області), в якому позивач просить суд визнати протиправним та скасувати Рішення про застосування штрафних санкцій від 06.04.2017 №0003031304.
У позові (а.с.4-7) та письмових поясненнях (а.с.144-145) позивачем зазначено, що оскаржене рішення прийнято ГУ ДФС у Запорізькій області на підставі Акту про результати документальної планової виїзної перевірки КП "Експлуатаційне лінійне управління автомобільних шляхів" за період з 01.01.2013 по 30.09.2016 за №130/08-01-14-01/03345018 від 20.03.2017, в якому вказано про порушення КП "ЕЛУАШ" вимог п.1 ч.2 ст.6, ч.2, ч.7 ст.8, ч.8 ст.9, ч.7 ст.7 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування". Позивач вважає, що оскаржене Рішення про застосування штрафних санкцій від 06.04.2017 №0003031304 є невідповідним діючому законодавству та підлягає скасуванню виходячи із наступного. В Акті №130/08-01-14-01/03345018 від 20.03.2017 у таблицях на стор.47-62 вказано, що відхилення у сумах нарахованого та утриманого єдиного внеску КП "ЕЛУАШ" в порівнянні з даними перевірки за весь перевірений період становить 0 (нуль) гривень. Тобто, позивачем правильно нараховувався та утримувався єдиний внесок з усіх видів виплат працівникам та іншим особам. Це підтверджується і самим відповідачем, який у оскарженому рішенні вказав, що за наслідками перевірки донараховано 0,0 грн. єдиного внеску. У той же час в Акті №130/08-01-14-01/03345018 від 20.03.2017 та в оскарженому Рішенні від 06.04.2017 №0003031304 вказується на порушення деяких норм Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування". Позивач відмічає, що "порушення" полягає у зайвому нарахуванні, утриманні та перерахуванні до бюджету сум ЄСВ з виплат в межах середнього заробітку особам, мобілізованим до зони АТО. За це "порушення" (тобто за зайву сплату внеску до бюджету) згідно рішення про застосування штрафних санкцій від 06.04.2017 за №0003031304 нараховані штрафні санкції у розмірі 17419 грн. 09 коп. При цьому в оскарженому Рішенні від 06.04.2017 за №0003031304 як підставу для застосування штрафів відповідач посилається на п.2 ч.11 ст.25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування". В Акті №130/08-01-14-01/03345018 від 20.03.2017 на стор.47-62 та у висновках Акту на стор.66-67 немає жодного посилання на будь-які докази на підтвердження фактів несплати або несвоєчасної сплати ЄСВ позивачем. Натомість відповідач стверджує, що позивач не повинен був відповідно до ч.7 ст.7 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" сплачувати вказані суми єдиного внеску. Всупереч пп.2 п.4 розділу III "Порядку оформлення результатів документальних перевірок дотримання законодавства України з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства платниками податків - юридичними особами та їх відокремленими підрозділами", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 20.08.2015 за №727, в Акті №130/08-01-14-01/03345018 від 20.03.2017 не зафіксовано фактів несплати (неперерахування) або несвоєчасної сплати (несвоєчасного перерахування) єдиного внеску, то у відповідача були відсутні будь-які підстави для прийняття рішення про застосування штрафних санкцій від 06.04.2017 №0003031304 з посиланням саме на ці порушення. У той же час відмітимо, що у Законі України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" немає норми, якою би встановлювались штрафні санкції за зайву сплату до бюджету єдиного внеску. Тому це рішення є абсолютно безпідставним, незаконним та навіть нелогічним. В Акті №130/08-01-14-01/03345018 від 20.03.2017 на стор.2 вказано, що перевірка здійснювалась у періоди з 07.12.2016 по 04.01.2017 з продовженням її з 05.04.2017 по 19.01.2017 та з 27.02.2017 по 13.03.2017. Загальна тривалість перевірки таким чином становить 40 робочих днів. При цьому КП "ЕЛУАШ" не є великим платником податків за визначенням, наданим у пп.14.1.24 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України. Таким чином, здійснення перевірки КП "ЕЛУАШ" всупереч приписам Податкового кодексу України на протязі 40 робочих днів не відповідає вимогам діючого законодавства, що, на думку позивача, перетворює її у незаконну, що взагалі ставить під сумнів її результати. Закон України №1275-VII від 20.05.2014 набрав чинності 08.06.2014. До того звільнення від нарахування єдиного внеску на виплати мобілізованих працівників не було, тому позивачем на заробітну плату мобілізованих працівників (ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6) за квітень-червень 2014 року був нарахований єдиний внесок. Після набрання чинності Законом України №1275-VII від 20.05.2014 позивачем суми нарахованого єдиного внеску були відсторновані (зменшені) у звіті по єдиному внеску (рядки 7.3.1 та 7.4 звіту) за липень 2014 року. Законом України №1669-VII від 02.09.2014 (набрав чинності 15.10.2014) вказане речення було викладене у такій редакції: "Не нараховується на виплати та не утримується єдиний внесок з виплат, що компенсуються з бюджету в межах середнього заробітку працівників, призваних на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період". Законом №909-VIII від 24.12.2015 (набрав чинності 01.01.2016) прийнята остаточна редакція цієї норми: "Не нараховується на виплати та не утримується єдиний внесок з виплат, що компенсуються з бюджету в межах середнього заробітку працівників, призваних на строкову військову службу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або прийнятих на військову службу за контрактом у разі виникнення кризової ситуації, що загрожує національній безпеці, оголошення рішення про проведення мобілізації та/або введення воєнного стану". Оскільки для втілення норм законодавства про компенсацію з бюджету платникам податків виплаченого ними середнього заробітку працівників, призваних на військову службу за призовом під час мобілізації, потрібні були рішення державних органів, які своєчасно не приймались та не виконувались, то виникла ситуація, коли зазначені норми Закону тлумачились неоднозначно, а саме - контролюючи органи стверджували, що єдиний внесок не нараховується та не утримується лише у разі отримання компенсації з бюджету. А у разі відсутності такої компенсації нарахування та утримання єдиного внеску потрібно здійснювати. Враховуючи такі коментарії деяких фахівців та контролюючих органів позивачем задля запобігання заниження єдиного внеску та застосування до нього штрафних санкцій у звіті з єдиного внеску за квітень 2015 року (у рядках 6, 6.1 та 6.3) знову були нараховані суми єдиного внеску по зазначеним особам за весь період з квітня 2014 року по лютий 2015 року у розмірі 34838 грн. 17 коп., у тому числі - нараховано - 31737 грн. 62 коп., утримано - 3100 грн. 55 коп.
Представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі, просив позов задовольнити.
Відповідачем надано письмові заперечення (а.с.198-199), в яких зазначено, що управлінням податків і зборів з фізичних осіб ГУ ДФС у Запорізькій області по КП "ЕЛУАШ" проведено планову виїзну документальну перевірку з питань дотримання вимог податкового валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2013 по 30.09.2016 та з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та слати єдиного внеску за період з 01.01.2011 по 30.09.2016, за результатами якої складено Акт від 20.03.2017 за №130/08-01-14-01/03345018, яким встановлено порушення в частині єдиного нарахування та слати єдиного внеску за період з 01.01.2011 по 30.09.2016: п.1 ч.2 ст.6, ч.2, ч.7 ст.8, ч.8 ст.9, ч.7 ст.7 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування". В Акті перевірки №130/08-01-14-01/03345018 від 20.03.2017 у таблицях на стор.47-62 не зафіксовано порушення КП "ЕЛУАШ" щодо заниження або завищення сум єдиного внеску. Таким чином відхилення в зазначених таблицях - відсутні. Актом №130/08-01-14-01/03345018 від 20.03.2017 планової виїзної документальної перевірки КП "ЕЛУАШ" з питань дотримання вимог податкового валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2013 по 30.09.2016 та з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та слати єдиного внеску за період з 01.01.2011 по 30.09.2016 щодо правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування встановлено порушення п.1 ч.2 ст.6, ч.5, ч.7 ст.8, ст.9, ч.7 ст.7 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", а саме у звітності за квітень 2015 року платником самостійно донараховано єдиний внесок за квітень 2014 року - лютий 2015 року особам, які призвані на військову службу за призовом під час мобілізації у розмірі 36,8% та 3,6%. Таким чином, винесене ГУ ДФС у Запорізькій області Рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 06.04.2017 за №0003031304 на підставі Акту перевірки №130/08-01-14-01/03345018 від 20.03.2017, на думку відповідача, відповідає вимогам чинного законодавства.
Представник відповідача проти позову заперечував, просив у задоволенні позову відмовити.
Сторони під час розгляду справи у судовому засіданні повідомили, що ними надано всі необхідні документи для вирішення спору по суті.
Вислухавши пояснення представника позивача, заперечення представника відповідача, розглянувши матеріали справи, суд з'ясував наступне.
Рішенням про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску №0003031304 від 06.04.2017, прийнятого ГУ ДФС у Запорізькій області на підставі Акту перевірки №130/08-01-14-01/03345018 від 20.03.2017, застосовано до позивача штраф у сумі 17419 грн. 09 коп. (а.с.29).
У наданому до суду Розрахунку до Рішення №0003031304 від 06.04.2017 зазначено, що у звітності за квітень 2015 року платником податків самостійно донараховано єдиного внеску - особам, які призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, у розмірі 36,85% (31737 грн. 62 коп.) та 3,6% (3100 грн. 55 коп.): січень-лютий 2015 року, квітень-грудень 2014 року, чим порушено вимоги п.1 ч.2 ст.6, ч.2, ч.7 ст.8, ч.8 ст.9, ч.7 ст.7 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування". Сума штрафних санкцій нарахована у розмірі 10%, виходячи з донарахованої суми єдиного внеску - 34838 грн. 17 коп., а з урахуванням кількості звітних періодів (88) та неможливістю перевищення 50% суми донарахованого єдиного внеску становить - 17419 грн. 09 коп. (а.с.30).
В Акті перевірки №130/08-01-14-01/03345018 від 20.03.2017 зазначено наступне: "… Перевіркою правильності нарахування єдиного внеску на суми заробітної плати, на які нараховується єдиний внесок встановлено, що: - особам, які призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, у розмірі 36,85%: у звітності за квітень 2015 року платником податків самостійно донараховано єдиного внеску у зв'язку з виправленими помилками на суму 31737,62 грн. з заробітної плати на суму 86126,50 грн., а саме: за квітень 2014р. - 5920,07 грн.; за травень 2014р. - 5055,48 грн.; за червень 2014р. - 5939,21 грн.; за липень 2014р. - 9485,20 грн.; за серпень 2014р. - 8248,00 грн.; за вересень 2014р. - 8942,56 грн.; за жовтень 2014р. - 9349,04 грн.; за листопад 2014р. - 7643,20 грн.; за грудень 2014р. - 8741,91 грн.; за січень 2015р. - 7595,43 грн.; за лютий 2015р. - 9206,40 грн., чим порушено вимоги пункту 1 частини 2 статті 6; частини 2, частини 7 статті 8, частини 8 статті 9, частини сьомої статті 7 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" … Обов'язок щодо здійснення компенсаційних виплат у держави виник з моменту набуття чинності Закону України від 20 травня 2014 року №1275-VІІ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення оборонно-мобілізаційних питань під час проведення мобілізації", а відсутність протягом 2014 року визначеного Кабінетом Міністрів України порядку виплати компенсації підприємствам середнього заробітку мобілізованим працівникам з Державного бюджету України не є підставою для покладення на роботодавця обов'язку з нарахування і сплати єдиного соціального внеску мобілізованим працівникам, оскільки відповідно до абзацу "и" підпункту 165.1.1 пункту 165.1 статті 165 ПК та частини сьомої статі 7 Закону №2464-VІ виплата середнього заробітку мобілізованим працівникам звільнена від нарахування зазначених платежів. Згідно з пунктом 2 розділу II Прикінцевих положень Закону №1275-VІІ дію наведеної норми поширено на громадян України, які починаючи з 18 березня 2014 року були призвані на військову службу на підставі Указу Президента України від 17 березня 2014 року №303 "Про часткову мобілізацію", затвердженого Законом України від 17 березня 2014 року №1126-VІІ "Про затвердження Указу Президента України "Про часткову мобілізацію". Відповідно до абзацу "и" підпункту 165.1.1 пункту 165.1 статті 165 ПК до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку не включається сума грошової допомоги (у тому числі в натуральній формі), що надається фізичним особам або членам їхніх сімей (діти, дружина, батьки), військовослужбовцям, призваним на військову службу за призовом у зв'язку з мобілізацією, відповідно до Закону України від 20 грудня 1991 року №2011-ХІІ "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", та/або компенсаційні виплати з бюджету в межах середнього заробітку працівників, призваних на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період. За правилами частини сьомої статті 7 Закону №2464-VI не нараховується на виплати та не утримується єдиний внесок з виплат, що компенсуються з бюджету в межах середнього заробітку працівників, призваних на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період. Отже, на час подання КП "ЕЛУАШ" звітності єдиного соціального внеску за квітень 2015 року, передбачало звільнення від нарахування та утримання єдиного соціального внеску у разі отримання платниками податку (працівниками) компенсаційних виплат з бюджету в межах середнього заробітку працівників, призваних на військову службу. Таким чином, порушено вимоги пункту 1 частини 2 статті 6, частини 2, частини 7 статті 8, частини 8 статті 9, частини сьомої статті 7 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" … Перевіркою правильності утримання єдиного внеску із сум заробітної плати, нарахованої особам, які працюють на умовах трудового договору (контракту) встановлено: у звітності за квітень 2015 року платником податків самостійно донараховано єдиного внеску - особам, які призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, у розмірі 3,6%, у зв'язку з виправленими помилками на суму 3100,55 грн., з заробітної плати на загальну суму 86126,50 грн. за період з квітня 2014р по лютий 2015р включно, чим порушено вимоги пункту 1 частини 2 статті 6, частини 2, частини 7 статті 8, частини 8 статті 9, частини сьомої статті 7 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" …" (а.с.8-28).
Cудом досліджено документи з адміністративного оскарження позивачем Рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску №0003031304 від 06.04.2017. Рішенням ДФС України від 19.05.2017 за вих.№10695/6/99-99-11-02-02-25 про результати розгляду скарги оскаржуване Рішення відповідача №0003031304 від 06.04.2017 залишено без змін, а скаргу КП "ЕЛУАШ" без задоволення (а.с.39-41).
Зокрема, у Рішенні ДФС України від 19.05.2017 за вих.№10695/6/99-99-11-02-02-25 про результати розгляду скарги, зазначено наступне: "… Відповідно до п.3 ч.11 ст.25 Закону №2464 орган доходів і зборів застосовує до платника єдиного внеску штрафні санкції за донарахування органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску накладається штраф у розмірі 10 відсотків зазначеної суми за кожний повний або неповний звітний період, за який донараховано таку суму, але не більш як 50 відсотків суми донарахованого єдиного внеску. З матеріалів справи вбачається, що актом перевірки від 20.03.2017 №130/08-01-14-01/03345018 щодо правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування встановлено порушення п.1 ч.2 ст.6, ч.5, 7 ст.8, ч.8 ст.9, ч.7 ст.7 Закону №2464, а саме у звітності за квітень 2015 року платником самостійно донараховано єдиний внесок за квітень 2014 року - лютий 2015 року особам, які призвані на військову службу за призовом під час мобілізації у розмірі 36,8% та 3,6 %. Таким чином, оскаржуване рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 06.04.2017 №0003031304 ГУ ДФС у Запорізькій області винесене на підставі акту перевірки від 20.03.2017 №130/08-01-14-01/03345018, відповідно до вимог чинного законодавства. За таких обставин, … рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 06.04.2017 №0003031304 ГУ ДФС у Запорізькій області залишити без змін, а скаргу КП "Експлуатаційне лінійне управління автомобільних шляхів" від 19.04.2017 №485 в частині оскарження вищезазначеного рішення - без задоволення …" (а.с.39-41).
Також, судом досліджено: «Звіт про суми нарахованої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення, допомоги, компенсації) застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування до органів доходів і зборів» за 4 місяць 2015 року, поданий позивачем (а.с.42-109; 200-202) та додатки до нього.
Як пояснив суду представник позивача, Закон України №1275-VII від 20.05.2014 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення оборонно-мобілізаційних питань під час проведення мобілізації» набрав чинності 08.06.2014, до того звільнення від нарахування єдиного внеску на виплати мобілізованих працівників не було, тому позивачем на заробітну плату мобілізованих працівників (ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6) за квітень-червень 2014 року був нарахований єдиний внесок. Після набрання чинності Законом України №1275-VII від 20.05.2014 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення оборонно-мобілізаційних питань під час проведення мобілізації» позивачем суми нарахованого єдиного внеску були відсторновані (зменшені) у звіті по єдиному внеску (рядки 7.3.1 та 7.4 звіту) за липень 2014 року (а.с.144-145).
В обґрунтування позиції по справі позивач надав до суду «Звіти про суми нарахованої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення, допомоги, компенсації) застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування до органів доходів і зборів» за 7 місяць 2014 року та за 4 місяць 2015 року (а.с.147-152, 153-158).
Судом досліджено калькуляцію головного бухгалтера позивача про нарахування заробітної плати мобілізованих за період з 01.04.2014 по 28.02.2015 (а.с.146).
Судом з'ясовано, що між сторонами відсутній спір стосовно цифрових показників, арифметичних калькуляцій.
Позов підлягає задоволення враховуючи викладене вище та через наступне.
Згідно з пп.14.1.1-1 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України адміністрування податків, зборів, митних платежів, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) та інших платежів відповідно до законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи (далі - податків, зборів, платежів) - це сукупність рішень та процедур контролюючих органів і дій їх посадових осіб, що визначають інституційну структуру податкових та митних відносин, організовують ідентифікацію, облік платників податків і платників єдиного внеску та об'єктів оподаткування, забезпечують сервісне обслуговування платників податків, організацію та контроль за сплатою податків, зборів, платежів відповідно до порядку, встановленого законом.
Відповідно до п.3 ч.1 ст.14 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" органи доходів і зборів зобов'язані: здійснювати контроль за дотриманням платниками єдиного внеску вимог цього Закону.
Як передбачено п.1 ч.2 ст.6 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", платник єдиного внеску зобов'язаний: своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.
Відповідно до ч.7 ст.7 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" перелік видів виплат, на які не нараховується єдиний внесок, затверджується Кабінетом Міністрів України.
При цьому, у п.9 Розділу І Закону України №1275-VII від 20.05.2014 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення оборонно-мобілізаційних питань під час проведення мобілізації" (набрав чинності з 08.06.2014) зазначено наступне: "9. У Законі України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" …: 1) частину сьому статті 7 доповнити реченням такого змісту: "Не нараховується єдиний внесок на виплати, які компенсуються з бюджету в межах середнього заробітку працівників, призваних на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період"; …".
Разом з цим, у п.8 Розділу І Закону України №1669-VII від 02.09.2014 "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" (набрав чинності з 15.10.2014) (у редакції на час виникнення спірних правовідносин) зазначено наступне: "8) у Законі України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" …: а) друге речення частини сьомої статті 7 викласти в такій редакції: "Не нараховується на виплати та не утримується єдиний внесок з виплат, що компенсуються з бюджету в межах середнього заробітку працівників, призваних на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період"; …".
Як зазначено у пп."г" пп.4 п.2 Розділу ІІ Закону України №909-VIII від 24.12.2015 "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2016 році": "… 2. Внести зміни до таких законів України: … 4) у Законі України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" …: г) у статті 7: … друге речення частини сьомої викласти в такій редакції: "Не нараховується на виплати та не утримується єдиний внесок з виплат, що компенсуються з бюджету в межах середнього заробітку працівників, призваних на строкову військову службу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або прийнятих на військову службу за контрактом у разі виникнення кризової ситуації, що загрожує національній безпеці, оголошення рішення про проведення мобілізації та /або введення воєнного стану"; …".
Тобто, на час винесення спірного Рішення відповідачем та вирішення судом спору по суті ч.7 ст.7 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" має наступну редакцію: "7.Перелік видів виплат, на які не нараховується єдиний внесок, затверджується Кабінетом Міністрів України. Не нараховується на виплати та не утримується єдиний внесок з виплат, що компенсуються з бюджету в межах середнього заробітку працівників, призваних на строкову військову службу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або прийнятих на військову службу за контрактом у разі виникнення кризової ситуації, що загрожує національній безпеці, оголошення рішення про проведення мобілізації та /або введення воєнного стану".
Відповідно до ч.3 ст.119 Кодексу законів про працю України (у редакції на час виникнення спірних правовідносин) за працівниками, призваними на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, але не більше одного року, зберігаються місце роботи, посада і компенсується із бюджету середній заробіток на підприємстві, в установі, організації, в яких вони працювали на час призову, незалежно від підпорядкування та форми власності. Виплата таких компенсацій із бюджету в межах середнього заробітку проводиться за рахунок коштів Державного бюджету України в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Як зазначено у п.3 "Порядку виплати компенсації за 2014-2015 роки підприємствам, установам, організаціям, фермерським господарствам, сільськогосподарським виробничим кооперативам незалежно від підпорядкування і форми власності та фізичним особам - підприємцям у межах середнього заробітку працівників, призваних на строкову військову службу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або прийнятих на військову службу за контрактом у разі виникнення кризової ситуації, що загрожує національній безпеці, оголошення рішення про проведення мобілізації та (або) введення воєнного стану, а також працівникам, які були призвані на військову службу під час мобілізації, на особливий період та які підлягають звільненню з військової служби у зв'язку з оголошенням демобілізації, але продовжують військову службу у зв'язку з прийняттям на військову службу за контрактом", затверджених 04.03.2015 постановою Кабінету Міністрів України №105, бюджетні кошти спрямовуються підприємствам, установам, організаціям, фермерським господарствам, сільськогосподарським виробничим кооперативам незалежно від підпорядкування і форми власності та фізичним особам - підприємцям на компенсацію витрат на виплату середнього заробітку працівникам, які працювали на таких підприємствах, в установах, організаціях на час призову на військову службу. Працівникам, призваним на строкову військову службу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, компенсація з бюджету середнього заробітку здійснюється на строк до закінчення особливого періоду або до дня фактичної демобілізації. Працівникам, які були призвані під час мобілізації, на особливий період та які підлягають звільненню з військової служби у зв'язку з оголошенням демобілізації, але продовжують військову службу за контрактом, компенсація з бюджету середнього заробітку здійснюється не більше ніж на строк укладеного контракту.
Тобто, ч.7 ст.7 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" поширюється саме на "виплати, що компенсуються з бюджету в межах середнього заробітку працівників, призваних на строкову військову службу, військову службу за призовом під час мобілізації на особливий період, …".
У Листі ДФС України від 13.01.2016 №400/6/99-99-17-03-03-15 зазначено наступне: "… Відповідно до Довідника ознак доходів, наведеного у додатку до Порядку заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку (форма №1ДФ), затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 13.01.2015 №4, доходи у вигляді середньої заробітної плати, нарахованої та виплаченої роботодавцем за рахунок власних джерел працівникам, призваним на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, зазначаються в податковому розрахунку за формою №1ДФ за ознакою доходу "101". У разі отримання компенсаційних виплат з бюджету в межах середнього заробітку працівників, призваних на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, які виплачуються роботодавцем відповідно до Порядку, такі виплати зазначаються в податковому розрахунку за формою №1ДФ під ознакою доходу "128". Відображення у податковому розрахунку за формою №1ДФ відбувається таким чином. У розділі І "Суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і суми утриманого з них податку" у графах 3а, 3 "Сума нарахованого/виплаченого доходу" зазначається сума нарахованого доходу відповідного періоду, у графах 4а, 4 "Сума утриманого податку" проставляється 0. При цьому у графі 5 "Ознака доходу" зазначається ознака "128" …" (а.с.203-205).
Відтак, об'єктивних, законних підстав для нарахування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування працівникам КП "ЕЛУАШ", які призвані на військову службу у зв'язку з мобілізацією за періоди, зазначені в Акті перевірки №130/08-01-14-01/03345018 від 20.03.2017 - не було.
Єдиний внесок не входить до системи оподаткування (ч.2 ст.8 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування").
Відповідно до ч.7 ст.8 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" (у редакції на час виникнення спірних правовідносин) єдиний внесок для платників, зазначених у пунктах 2, 6-8 частини першої статті 4 цього Закону (крім осіб, зазначених у частині дев'ятій цієї статті), встановлюється у розмірі 3,6 відсотка визначеної пунктом 1 частини першої статті 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску. Для найманих працівників - інвалідів, які працюють на підприємствах УТОГ, УТОС, єдиний внесок встановлюється у розмірі 2,85 відсотка визначеної пунктом 1 частини першої статті 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску.
Як зазначено у пп."ґ" пп.4 п.2 Розділу ІІ Закону України №909-VIII від 24.12.2015 "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2016 році" (набрав чинності з 01.01.2016): "… 2. Внести зміни до таких законів України: … 4) у Законі України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" …: ґ) у статті 8: … частини шосту - дванадцяту виключити; …".
Звідси, на момент винесення спірного Рішення ч.7 ст.8 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" вже не існувало.
Відповідно до ч.8 ст.9 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" (у редакції на час виникнення спірних правовідносин) платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у пунктах 4 і 5 частини першої статті 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця. При цьому платники, зазначені у пункті 1 частини першої статті 4 цього Закону, під час кожної виплати заробітної плати (доходу, грошового забезпечення), на суми якої (якого) нараховується єдиний внесок, одночасно з видачею зазначених сум зобов'язані сплачувати нарахований на ці виплати єдиний внесок у розмірі, встановленому для таких платників (авансові платежі). Винятком є випадки, якщо внесок, нарахований на ці виплати, вже сплачений у строки, встановлені абзацом першим цієї частини, або за результатами звірення платника з органом доходів і зборів за платником визнана переплата єдиного внеску, сума якої перевищує суму внеску, що підлягає сплаті, або дорівнює їй. Кошти перераховуються одночасно з отриманням (перерахуванням) коштів на оплату праці (виплату доходу, грошового забезпечення), у тому числі в безготівковій чи натуральній формі. При цьому фактичним отриманням (перерахуванням) коштів на оплату праці (виплату доходу, грошового забезпечення) вважається отримання відповідних сум готівкою, зарахування на рахунок одержувача, перерахування за дорученням одержувача на будь-які цілі, отримання товарів (послуг) або будь-яких інших матеріальних цінностей у рахунок зазначених виплат, фактичне здійснення з таких виплат відрахувань згідно із законодавством або виконавчими документами чи будь-яких інших відрахувань. Платники єдиного внеску, зазначені у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний рік, до 10 лютого наступного року, крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування, які сплачують єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок. Платники єдиного внеску, зазначені у пункті 5 частини першої статті 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний рік, до 1 травня наступного року. Періодом, за який платники єдиного внеску подають звітність до органу доходів і зборів (звітним періодом), є календарний місяць, крім платників, зазначених у пунктах 4 і 5 частини першої статті 4 цього Закону, для яких звітним періодом є календарний рік. У разі державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця її останнім звітним періодом є період з дня закінчення попереднього звітного періоду до дня державної реєстрації припинення підприємницької діяльності такої фізичної особи.
Згідно з п.6 ч.1 ст.1 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" у цьому Законі нижченаведені терміни вживаються в такому значенні: недоїмка - це сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені цим Законом, обчислена органом доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом.
Відповідачем документально не доведено, що з урахуванням приписів ч.7 ст.7 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" КП "ЕЛУАШ" не нараховувався єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за періоди, зазначені в Акті перевірки №130/08-01-14-01/03345018 від 20.03.2017.
Орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату (абз.1 ч.4 ст.25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування").
Відповідачем не доведено вжиття заходів щодо формування вимоги про сплату недоїмки.
Суми недоїмки стягуються з нарахуванням пені та застосуванням штрафів (ч.3 ст.25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування").
Відповідачем документально не доведено наявність у КП "ЕЛУАШ" недоїмки у розумінні п.6 ч.1 ст.1 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування". Звідси, і нарахування пені і штрафів - не має відповідних підстав.
Згідно з п.3 ч.11 ст.25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" орган доходів і зборів застосовує до платника єдиного внеску такі штрафні санкції: за донарахування територіальним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску накладається штраф у розмірі 10 відсотків зазначеної суми за кожний повний або неповний звітний період, за який донараховано таку суму, але не більш як 50 відсотків суми донарахованого єдиного внеску.
Оскільки ГУ ДФС у Запорізькій області не донараховував КП "ЕЛУАШ" за Актом перевірки №130/08-01-14-01/03345018 від 20.03.2017 єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а позивачем помилково були внесені до звітності дані про нарахування таких внесків стосовно працівників, призваних за мобілізацією, то відсутні і підстави для застосування до позивача штрафних санкцій, передбачених саме п.3 ч.11 ст.25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування".
Судом досліджено Накази ГУ ДФС у Запорізькій області №1232 від 24.11.2016 "Про проведення документальної планової виїзної перевірки", №05 від 04.01.2017 "Про продовження терміну проведення документальної планової виїзної перевірки", №04 від 04.01.2017 "Про перенесення термінів проведення планової виїзної перевірки", №452 від 27.02.2017 "Про поновлення термінів проведення документальної планової виїзної перевірки" (а.с.110-114).
Відповідно до п.82.1 ст.82 Податкового кодексу України тривалість перевірок, визначених у статті 77 цього Кодексу, не повинна перевищувати 30 робочих днів для великих платників податків, щодо суб'єктів малого підприємництва - 10 робочих днів, інших платників податків - 20 робочих днів. Продовження строків проведення перевірок, визначених у статті 77 цього Кодексу, можливе за рішенням керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу не більш як на 15 робочих днів для великих платників податків, щодо суб'єктів малого підприємництва - не більш як на 5 робочих днів, інших платників податків - не більш як на 10 робочих днів.
Правова позиція, висловлена колегією суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у постанові від 27.01.2015 при розгляді справи №21-425а14 стосується проведення документальних позапланових невиїзних перевірок, в той же час як ГУ ДФС у Запорізькій області проведено документальну планову виїзну перевірку.
Водночас, згідно позиції Верховного Суду України, висловленій в постанові від 24.12.2010 у справі №21-25а10 за позовом ТОВ "Foods and Goods L.T.D." до ДПІ у Калінінському районі м.Донецька, третя особа - Державна податкова адміністрація в Донецькій області, про скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій, платник податків, який вважає порушеним порядок та підстави призначення податкової перевірки щодо нього, має захищати свої права шляхом не допуску посадових осіб контролюючого органу до такої перевірки. Якщо ж допуск до проведення перевірки відбувся, в подальшому предметом розгляду в суді має бути лише суть виявлених порушень податкового та іншого законодавства, дотримання якого контролюється контролюючими органами.
Тобто, згідно з правовою позицією Верховного Суду України, саме на етапі допуску до перевірки платник податків може поставити питання про необґрунтованість її призначення та проведення, реалізувавши своє право на захист від безпідставного та необґрунтованого здійснення податкового контролю щодо себе. Водночас, допуск до перевірки нівелює правові наслідки процедурних порушень, допущених контролюючим органом при призначенні податкової перевірки.
Відтак, за приписами п.81.2 ст.81 Податкового кодексу України, правовою позицією Верховного Суду України, висловленій в постанові від 24.12.2010 у справі №21-25а10 КП "ЕЛУАШ", лише при відмові у допуску працівників контролюючого органу платник податків має право на оскарження підстав для проведення перевірки та строків її проведення.
У даному випадку позивач, не висуваючи позовних вимог про визнання дій співробітників ГУ ДФС у Запорізькій області неправомірними, допустивши їх до проведення документальної планової виїзної перевірки, висловлює заперечення щодо такої перевірки. Звідси, доводи позивача в цій частині є безпідставними.
У ст.19 Конституції України зазначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Як зазначено у ч.1 ст.11 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Заперечуючи проти позовних вимог відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не довів правомірність, обґрунтованість, розсудливість прийняття спірного рішення.
З урахуванням приписів ч.3 ст.2 КАС України суд оцінивши докази, які є у справі, в їх сукупності приходить до висновку, що Рішенням про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску №0003031304 прийняте 06.04.2017 відповідачем необґрунтовано, без урахування всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, не розсудливо, а отже є не правомірним і підлягає скасуванню.
З урахуванням з'ясованих обставин, досліджених матеріалів справи суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню. Доводи відповідача не приймаються судом до уваги виходячи з вище зазначеного.
Суд вирішує питання щодо судових витрат у постанові суду або ухвалою (ч.1 ст.98 КАС України).
Судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи (ч.1 ст.87 КАС України).
Відповідно до ч.1 ст.94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.
Оскільки суб'єктом владних повноважень у справі було ГУ ДФС у Запорізькій області, то саме з бюджетних асигнувань цього органу повинні бути присуджені судові витрати позивачу, документально підтверджені у сумі 1600 грн. 00 коп.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.11, 17, 71, 87, 94, 158-163 КАС України, суд,-
ПОСТАНОВИВ:
Адміністративний позов задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати Рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 06.04.2017 за №0003031304, винесене Головним управлінням ДФС у Запорізькій області.
Присудити на користь Комунального підприємства "Експлуатаційне лінійне управління автомобільних шляхів" з бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Запорізькій області судові витрати у сумі 1600 грн. 00 коп.
Постанова суду першої інстанції набирає законної сили у строк та порядок визначений ст.ст.167, 186, 254 КАС України.
Постанова суду першої інстанції оскаржується у строк та порядок встановлений ст.ст.167, 186 КАС України.
Постанова виготовлена у повному обсязі 08.09.2017.
Суддя О.О. Прасов
Судове рішення № 69222681, Запорізький окружний адміністративний суд було прийнято 06.09.2017. Форма судочинства - Адміністративне, форма рішення - Постанова. На цій сторінці ви зможете знайти необхідні відомості про це судове рішення. Ми пропонуємо зручний та швидкий доступ до поточних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі останніх судових прецедентів. Наша база даних містить повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам зручно знаходити необхідні відомості.
Це рішення відноситься до справи № 808/1636/17. Організації, які зазначені в тексті цього судового документа: