Постанова № 69222642, 12.09.2017, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 вересня 2017 року об 11 год. 25 хв.Справа № 808/1760/17 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Стрельнікової Н.В., за участю секретаря судового засідання Батигіна О.В. розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом: Публічного акціонерного товариства «Бердянський завод підйомно-транспортного обладнання»

до: Бердянської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Запорізькій області

про: скасування рішення про застосування штрафних санкцій та пені,

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство «Бердянський завод підйомно-транспортного обладнання» (надалі - позивач, ПАТ «Бердянський завод підйомно-транспортного обладнання», ПАТ «БЗПТО») звернулося до Запорізького окружного адміністративного суду (далі - суд) з позовною заявою до Бердянської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Запорізькій області (надалі - відповідач, Бердянська ОДПІ ГУ ДФС у Запорізькій області), в якій позивач просить суд визнати протиправним та скасувати рішення №0065321301 від 29.12.2016 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (несвоєчасну) сплату або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску, прийняте Бердянською ОДПІ ГУ ДФС у Запорізькій області.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем при винесенні оскаржуваного рішення було порушено принцип своєчасності, оскільки таке рішення не було надіслано позивачеві в встановлений законом строк. Також, позивач вказує, що відповідачем за період з 22.12.2015 по 11.03.2016 до ПАТ «БЗПТО» застосовано штрафні санкції та пеню в подвійному розмірі, адже за період з 23.12.2014 по 11.03.2016 контролюючим органом вже було нараховано позивачу штрафні санкції та пеню зі сплати ЄСВ (рішення Бердянської ОДПІ ГУ ДФС у Запорізькій області №0007661301 від 31.03.2016), яка в свою чергу була сплачена підприємством позивача у повному обсязі. Окрім того, позивач звертає увагу на те, що ним перераховувалися кошти на рахунок відповідача в рахунок погашення заборгованості зі сплати ЄСВ, зокрема 530 000 грн. через рахунок позивача у ПАТ КБ «Приват Банк» та 51 287 грн. й 49 909,42 грн. з рахунку позивача в ПАТ «Альфа-Банк».

В судове засідання представник позивача не з'явився, до його початку на адресу суду надійшла заява представника ПАТ «БЗПТО» про розгляд справи без його участі №697 від 12.09.2017 (вх. №24774 від 12.09.2017).

Представник відповідача в судове засідання не з'явився з невідомої суду причини, про час, дату та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про причини не явки суд не повідомив. 12.09.2017, до початку судового засідання, на адресу суду надійшли письмові заперечення відповідача проти адміністративного позову №5431/10/08-22-00 від 12.09.2017 (вх. №24758 від 12.09.2017), в яких представник Бердянської ОДПІ ГУ ДФС у Запорізькій області просить суд відмовити позивачу в задоволенні адміністративного позову.

В обґрунтування заперечень зазначено, що, по-перше, оскаржуване рішення відповідачем прийнято 29.12.2016, а направлено на адресу позивача 30.12.2016, тобто в межах встановленого законом строку. По-друге, представник відповідача вказує, що позивачем допущено несвоєчасну сплату сум єдиного внеску за період з листопада 2015 року по червень 2016 року в кожному місяці, а саме: з 22.12.2015 по 11.08.2016 (дата строку сплати 21.12.2015, фактична сплата - 11.08.2016). Зазначає, що вищенаведене порушення норм чинного законодавства виникло внаслідок подання позивачем до Бердянської ОДПІ ГУ ДФС у Запорізькій області щомісячних звітів про суми нарахованої заробітної плати застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та несплати таких сум в повному обсязі. Станом на 22.12.2015 борг підприємства позивача складав 355 104,12 грн. та був сплачений у повному обсязі лише 11.08.2016 у зв'язку з чим й було прийнято оскаржуване рішення. По-третє, представник відповідача вважає безпідставними твердження позивача про застосування до нього штрафних санкцій та пені у подвійному розмірі, оскільки рішенням Бердянської ОДПІ ГУ ДФС у Запорізькій області №0007661301 від 31.03.2016, на яке посилається позивач, до відповідача застосовано штрафні санкції та пеню за несвоєчасну сплату ЄСВ за період з листопада 2014 року по вересень 2015 року. Крім того, згідно з рішенням №0007661301 від 31.03.2016, розрахунковий період закінчується листопадом 2015 року. Представник відповідача вважає, що податковий орган діяв законно та в рамках своїх повноважень у зв'язку із чим позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Згідно з ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України), якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи, що в судове засідання не прибули особи, які беруть участь у справі, хоча й були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду справи, та суд не вбачає перешкод для розгляду справи, визначених статтею 128 КАС України, суд вважає за можливе скористуватися правом, наданим суду частиною шостою статті 128 КАС України, та розглянути справу в порядку письмового провадження.

Згідно ч. 1 ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального засобу не здійснювалось.

З'ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами, суд приходить до висновку, що адміністративний позов задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом встановлено, що ПАТ «Бердянський завод підйомно-транспортного обладнання» зареєстроване як юридична особа із присвоєнням ідентифікаційного коду 01124980. Основними видами господарської діяльності підприємства є 28.22 "Виробництво підіймального та вантажно-розвантажувального устаткування".

21.10.2016 в.о. начальника Бердянської ОДПІ ГУ ДФС у Запорізькій області Федоровою О.В. на підставі ч. 10 та п. 2 ч. 11 ст. 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування застосовано до ПАТ «БЗПТО» штрафні санкції у розмірі 71 020,81 грн. та нараховано пеню у розмірі 59 699,90 грн. за період з 22.12.2015 по 11.08.2016, про що прийнято рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску №0043791301 від 21.10.2016 (а.с. 8).

Не погоджуючись із прийнятим рішенням №0043791301 від 21.10.2016, позивачем до Головного управління ДФС у Запорізькій області (далі - ГУ ДФС у Запорізькій області) подано скаргу на рішення №0043791301 від 21.10.2016 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску (а.с.11).

За результатом розгляду скарги позивача на вищезазначене рішення ГУ ДФС у Запорізькій області було прийнято рішення про результати розгляду скарги №4380/10/08-01-10-01-13 від 15.12.2016, яким:

- скаргу ПАТ «БЗПТО» задоволено частково;

- рішення Бердянської ОДПІ ГУ ДФС у Запорізькій області №0043791301 від 21.10.2016 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску в частині надмірно нарахованої пені у розмірі 14 682,96 грн. скасовано та визнано відкликаним з дня прийняття даного рішення про результати розгляду скарги;

- зобов'язано Бердянську ОДПІ ГУ ДФС у Запорізькій області винести та направити скаржнику нове рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску, з урахуванням вищезазначеного, у відповідності до вимог чинного законодавства (а.с.12-14).

29.12.2016 в.о. начальника Бердянської ОДПІ ГУ ДФС у Запорізькій області Сергієнко А.О. на підставі ч. 10 та п. 2 ч. 11 ст. 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» та рішення ГУ ДФС у Запорізькій області про результати розгляду скарги №7901/10 від 15.11.2016 за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування застосовано до ПАТ «БЗПТО» штрафні санкції у розмірі 71 020,81 грн. та нараховано пеню у розмірі 45 016,94 грн. за період з 22.12.2015 по 11.08.2016, про що прийнято рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску №0065321301 від 29.12.2016 (надалі - рішення №0065321301 від 29.12.2016 ) (а.с. 15).

Зазначене рішення було надіслано на адресу позивача 30.12.2016 та отримано його уповноваженою особою 03.02.2017, про що свідчать фіскальний чек УДППЗ «Укрпошта» та підпис уповноваженої особи позивача на рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення, виплату поштового переказу, форми №119.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням №0065321301 від 29.12.2016 позивач звернувся до суду із вказаним позовом.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи суд виходить із наступного.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначає Закон України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» №2464-VI від 08.07.2010 (тут і надалі в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) (надалі - Закон №2464-VI).

За визначенням пункту другого частини першої статті 1 Закону №2464-VI, єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Дія цього Закону поширюється на відносини, що виникають під час провадження діяльності, пов'язаної із збором та веденням обліку єдиного внеску. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на зазначені відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону.

Виключно цим Законом визначаються: принципи збору та ведення обліку єдиного внеску; платники єдиного внеску; порядок нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску; розмір єдиного внеску; орган, що здійснює збір та веде облік єдиного внеску, його повноваження та відповідальність; склад, порядок ведення та використання даних Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування; порядок здійснення державного нагляду за збором та веденням обліку єдиного внеску (ст. 2 Закону №2464-VI).

Перелік платників єдиного внеску викладений в статті четвертій Закону №2464-VI, серед якого зокрема є: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами (абз. 2 п. 1 ч. 1 ст. 4 Закону №2464-VI).

Єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пунктах 1 (крім абзацу сьомого), частини першої статті 4 цього Закону, - на суму нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України «Про оплату праці», та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами (абз. 1 п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону №2464-VI).

Згідно з абзацом першим частини 8 статті 9 Закону №2464-VI, платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у пунктах 4 і 5 частини першої статті 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця.

За приписами пункту першого частини 10 статті 9 Закону №2464-VI у разі перерахування сум єдиного внеску з рахунку платника на відповідні рахунки органу доходів і зборів днем сплати єдиного внеску вважається день списання банком або центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, суми платежу з рахунку платника незалежно від часу її зарахування на рахунок органу доходів і зборів.

Відповідно до ч.ч. 2, 3 ст. 25 Закону №2464-VI, у разі виявлення своєчасно не сплачених сум страхових внесків платники єдиного внеску зобов'язані самостійно обчислити ці внески і сплатити їх з нарахуванням пені в порядку і розмірах, визначених цією статтею.

Суми недоїмки стягуються з нарахуванням пені та застосуванням штрафів.

Як визначено в частині 10 статті 25 Закону №2464-VI, на суму недоїмки нараховується пеня з розрахунку 0,1 відсотка суми недоплати за кожний день прострочення платежу.

За приписами пункту другого частини 11 статті 25 Закону №2464-VI орган доходів і зборів застосовує до платника єдиного внеску такі штрафні санкції: за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску накладається штраф у розмірі 20 відсотків своєчасно не сплачених сум.

Судом встановлено та наявними у справі доказами (зокрема, витягами з інтегрованої картки платника податків ПАТ «БЗПТО») підтверджено, що позивачем самостійно нараховані суми єдиного внеску, а саме:

- у розмірі 17 487,58 грн. по звіту за листопад 2015 року (реєстр. №1527284921 від 21.12.2015) строком сплати до 21.12.2015;

- у розмірі 90 948,46 грн. по звіту за грудень 2015 року (реєстр. №16019822221 від 20.01.2016) строком сплати до 20.01.2016;

- у розмірі 43 462,10 грн. по звіту за січень 2016 року (реєстр. №1605990219 від 19.02.2016) строком сплати до 22.02.2016;

- у розмірі 36 480,72 грн. по звіту за лютий 2016 року (реєстр. №1607496165 від 21.03.2016) строком сплати до 21.03.2016;

- у розмірі 46 121,55 грн. по звіту за березень 2016 року (реєстр. №1609132714 від 18.04.2016) строком сплати до 20.04.2016;

- у розмірі 42 180,01 грн. по звіту за квітень 2016 року (реєстр. №1611280542 від 19.05.2016) строком сплати до 20.05.2016;

- у розмірі 38 189,37 грн. по звіту за травень 2016 року (реєстр. №1612405014 від 15.06.2016) строком сплати до 21.06.2016;

- у розмірі 40 234,33 грн. по звіту за червень 2016 року (реєстр. №9122486003 від 20.07.2016) строком сплати до 20.07.2016.

Отже, за приписами абзацу першого частини 8 статті 9 Закону №2464-VI, позивач, як платник єдиного внеску, був зобов'язаний сплачувати вищенаведені суми єдиного внеску, нараховані за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця за звітним.

Проте, як свідчать матеріали справи (зокрема, витяги з інтегрованої картки платника податків ПАТ «БЗПТО»), вищенаведені суми ЄСВ були сплачені позивачем наступним чином:

- за листопад 2015 року (строком сплати до 21.12.2015) - 05.08.2016 із затримкою на 228 календарних днів;

- за грудень 2015 року (строком сплати до 20.01.2016) - 05.08.2016 із затримкою на 198 календарних днів;

- за січень 2016 року (строком сплати до 22.02.2016) - 05.08.2016 із затримкою на 165 календарних днів;

- за лютий 2016 року (строком сплати до 21.03.2016) - 05.08.2016 із затримкою на 137 календарних днів;

- за березень 2016 року (строком сплати до 20.04.2016) - 05.08.2016 із затримкою на 107 календарних днів;

- за квітень 2016 року (строком сплати до 20.05.2016) - 05.08.2016 із затримкою на 77 календарних днів;

- за травень 2016 року (строком сплати до 21.06.2016) - 05.08.2016 частково у розмірі 5 427,30 грн. та 11.08.2016 залишок у розмірі 2 210,57 грн. із затримкою 45 та 51 календарних днів відповідно;

- за червень 2016 року (строком сплати до 20.07.2016) - 11.08.2016 із затримкою сплати в 22 календарні дні.

Зазначене підтверджується також й виписками з банківських рахунків позивача в ПАТ КБ «Приват Банк» та ПАТ «Альфа-Банк» (а.с.17-21).

Таким чином, загальна сума несвоєчасно сплаченого позивачем ЄСВ за період з 22.12.2015 по 11.08.2016 складає 355 104,12 грн.

Процедуру нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) страхувальниками, визначеними Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (далі - Закон), нарахування і сплати фінансових санкцій, стягнення заборгованості зі сплати страхових коштів органами доходів і зборів визначає Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затверджена наказом Міністерства фінансів України від 20.04.2015 №449 (у редакції наказу Міністерства фінансів України від 28.03.2016 № 393) та зареєстровано в Міністерстві юстиції України 07 травня 2015 року за № 508/26953 (надалі - Інструкція №449).

Згідно з пунктом 1 розділу VII «Фінансові санкції» Інструкції №449, за порушення норм законодавства про єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування до платників, на яких згідно із Законом покладено обов'язок нараховувати, обчислювати та сплачувати єдиний внесок, застосовуються фінансові санкції (штрафи та пеня) відповідно до Закону.

Відповідно до абз.абз. 2 - 5 пп. 2 п. 2 р. VII «Фінансові санкції» Інструкції №449, за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску на платників, які допустили зазначене порушення, починаючи з 01 січня 2015 року накладається штраф у розмірі 20 відсотків своєчасно не сплачених сум.

При цьому складається рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску за формою згідно з додатком 12 до цієї Інструкції.

Розрахунок цієї фінансової санкції здійснюється на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів.

При застосуванні штрафів, зазначених у цьому підпункті, приймається одне рішення на всю суму сплаченої (погашеної) недоїмки незалежно від періодів та кількості випадків сплати за вказані періоди.

Отже, як встановлено судом та підтверджено наявними у справі доказами, позивачем було допущено факт несвоєчасної сплати ЄСВ на загальну суму 355 104,12 грн. у зв'язку із чим відповідачем нараховано позивачу штрафні санкції у розмірі 20 відсотків несвоєчасно сплачених сум на загальну суму 71 020,81 грн. (355 104,12 грн. : 100 х 20 = 71 020,81 грн.).

Окрім того, відповідно до абз.абз. 1, 2 п. 5 р. VII «Фінансові санкції» Інструкції №449, на суму недоїмки платнику єдиного внеску нараховується пеня з розрахунку 0,1 відсотка на суму фактично сплаченої недоїмки за кожний день прострочення платежу.

Нарахування пені починається з першого календарного дня, що настає за днем закінчення строку внесення відповідного платежу, до дня його фактичної сплати (перерахування) включно.

Як встановлено судом, оскаржуваним рішенням позивачу нараховано пеню на суму недоїмки з ЄСВ з розрахунку 0,1 відсотка на суму фактично сплаченої недоїмки за кожний день прострочення платежу за формулою, наведеною в пункті 5 розділу VII «Фінансові санкції» Інструкції №449, за період з 22.12.2015 по 11.08.2016 на загальну суму 45 016,94 грн.

Отже, наявними у справі доказами підтверджено факт несвоєчасної сплати позивачем самостійно нарахованих сум єдиного внеску, арефметичну точність та коректність розрахунку органом доходів і зборів сум штрафних санкцій та пені за несвоєчасну сплату таких сум, та як наслідок правомірність застосування до позивача таких штрафних санкцій та пені.

При цьому суд не приймає до уваги покликання позивача на порушення відповідачем строків надіслання на його адресу оскаржуваного рішення виходячи із наступного.

За приписами абзацу першого частини 14 статті 25 Закону № 2464-VI про нарахування пені та застосування штрафів, передбачених цим Законом, посадова особа органу доходів і зборів у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом, приймає рішення, яке протягом трьох робочих днів надсилається платнику єдиного внеску.

Як встановлено судом та знайшло своє відображення у матеріалах справи, оскаржуване рішення від 29.12.2016 було надіслано на адресу позивача відповідачем 30.12.2016, тобто в межах триденного строку, встановленого абз. 1 ч. 14 ст. 25 Закону № 2464-VI.

Також, під час розгляду справи свого підтвердження доказами не знайшли й доводи позивача про застосування відповідачем до нього штрафних санкцій та пені за період з 22.12.2015 по 11.03.2016 в подвійному розмірі.

З цього приводу суд вважає за необхідне зазначити, що відповідачем до матеріалів справи надано копію рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску №0007661301 від 31.03.2016 та додаток до нього - розрахунок штрафної санкції, з яких встановлено, що позивачу були нараховані штрафні санкції та пеня у розмірі 126 096,98 грн. та 93 904,09 грн. відповідно за період з 23.12.2014 по 11.03.2016. При цьому, із розрахунку штрафних санкцій судом встановлено, що розрахунковий період нарахування штрафних санкцій по вказаному рішенню закінчується листопадом 2015 року, а зазначений в рішенні період - з 23.12.2014 по 11.03.2016 позначає період прострочення сплати позивачем ЄСВ, а не звітний період, за несплату сум ЄСВ по якому, нараховується пеня.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що при винесенні оскаржуваного рішення орган доходів і зборів діяв обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин, які мають значення при прийнятті рішення, в межах наданих повноважень та у відповідності до приписів чинного законодавства, у зв'язку з чим підстави для визнання такого рішення протиправним та його скасування відсутні, а позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до частини 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Згідно з частиною 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Довести правомірність своїх дій чи бездіяльності відповідно до принципу офіційності в адміністративному судочинстві зобов'язаний суб'єкт владних повноважень. Разом з тим, відповідно до принципу змагальності, суб'єкт господарювання зобов'язаний заперечувати проти доводів суб'єкта владних повноважень.

Підсумовуючи вищезазначене, суд дійшов висновку, що у задоволенні позовних вимог належить відмовити.

За приписами статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, судові витрати на користь позивача не присуджуються.

Керуючись статтями 2, 11, 17, 71, 94, 160, 163 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову відмовити у повному обсязі.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України, або прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя Н.В. Стрельнікова