Постанова № 69222554, 26.09.2017, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 вересня 2017 р. Справа №805/2743/17-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

час прийняття постанови:

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Смагар С.В.,

за участю секретаря судового засідання Мангуш З.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Техремпоставка»

до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 19 квітня 2017 року № 0002634611 на суму 345173 грн. 13 коп.

за участю представників сторін:

від позивача: Кривицький В.Г. - за дов. від 04.01.2017 р.

від відповідача: не з'явився

ВСТАНОВИВ:

Товариством з обмеженою відповідальністю «Техремпоставка» заявлено позов до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 19 квітня 2017 року № 0002634611.

Позивач зазначає, що висновки, викладені в акті перевірки від 28 березня 2017 року № 205/28-10-46-11/31366910 року та у спірному податковому повідомлені-рішенні від 19 квітня 2017 року неправомірні, необ'єктивні та такі, що суперечать нормам Податкового кодексу України та діючого податкового законодавства.

Відповідач у письмових запереченнях заперечує проти позовних вимог в повному обсязі, зазначає про обґрунтованість висновків, викладених в акті перевірки позивача та правомірність прийняття на підставі акту оскаржуваного податкового-повідомлення рішення.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши та оцінивши надані письмові заперечення відповідачем та надані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, суд встановив наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Техремпоставка» зареєстроване як юридична особа, включене до ЄДРПОУ за номером 31366910, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, перебуває на податковому обліку в Офісі великих платників податків Державної фіскальної служби.

Судом встановлено, що 28 березня 2017 року відповідачем була проведена камеральна перевірка з питань своєчасності сплати позивачем податкових зобов'язань визначених згідно податкової декларації з податку на додану вартість з грудня 2014 року по жовтень 2015 року, на підставі якої було складено акт від 28 березня 2017 року № 205/28-10-46-11/31366910 (надалі - акт перевірки).

За результатами перевірки (висновок акту стор. 5) відповідачем встановлено допущення позивачем порушень податкового законодавства, зокрема, пункту 100.6, пункту 100.7 статті 100 Податкового кодексу України, в частині несвоєчасної сплати узгодженої суми грошових зобов'язань, визначених згідно рішень про розстрочення податкового боргу: від 30 липня 2017 року № 267 по Рішенню ОДПС України про розстрочення (відстрочення) податкового боргу від 30 червня 2015 року № 8 на суму 2253614 грн. 57 коп., пункту 57.1 статті 57 Податкового кодексу України, що призвело до несвоєчасної сплати узгодженої суми грошового зобов'язання по податку на додану вартість по вітчизняних товарах (роботах, послугах) по декларації за жовтень 2015 року, від 17 листопада 2015 року № 9234880565 по строку сплати 30 листопада 2015 року у сумі з ПДВ 119811 грн. 67 коп.

За висновками акту перевірки та згідно з пунктом 57.1 статті 57, пунктом 100.6, пунктом 100.7 статті 100 Податкового кодексу України відповідачем було прийнято спірне податкове повідомлення-рішення від 19 квітня 2017 року № 0002634611, яким позивачу за порушення строку сплати суми грошового зобов'язання з ПДВ із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) зобов'язано сплатити штраф у розмірі 10 % у сумі 345173 грн. 13 коп., за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг).

Судом встановлено, що 16 січня 2015 року позивачем до СДПІ у м. Донецьку МГУ ДФС засобами телекомунікаційного зв'язку подано податкову декларацію з податку на додану вартість за грудень 2014 року, згідно якої суму податку до сплати до бюджету визначено у розмірі 19201674 грн.

Оскільки позивач опинився під дією непереборної сили, в порядку визначених Податковим кодексу України, платник податків 21 січня 2015 року, звернувся до податкового органу з заявою про розстрочення грошових зобов'язань за податковою декларацією з податку на додану вартість за грудень 2014 року.

У зв'язку з вищевикладеними обставинами податковий орган прийняв наступні рішення, а саме рішення від 30 січня 2015 року № 22 року про розстрочення (відстрочення) грошових зобов'язань на суму 19201674 грн., на підставі якого був підписаний договір від 20 лютого 2015 року № 15 про розстрочення грошових зобов'язань на суму 19200964 грн. 47 коп., яким строк виплати грошового зобов'язання за вказаною сумою відстрочено з 30 січня 2015 року до 29 травня 2015 року, рішення від 29 травня 2015 року № 117/1 про розстрочення (відстрочення) податкового боргу на суму 21525204 грн. 57 коп., яким строк виплати грошового зобов'язання за вказаною сумою відстрочено з 29 травня 2015 року по 30 липня 2015 року, рішення від 30 липня 2015 року № 267 про розстрочення грошових зобов'язань на суму 2253614 грн. 57 коп., яким строк виплати грошового зобов'язання за вказаною сумою відстрочено з 30 липня 2015 року по 30 жовтня 2015 року.

Також, з матеріалів даної адміністративної справи вбачається, що позивачем 17 листопада 2015 року до контролюючого органу подана податкова декларація з податку на додану вартість за жовтень 2015 року з самостійним визначенням суми податкового зобов'язання, що підлягають сплаті у розмірі 18754068 грн. Зазначені зобов'язання по декларації за жовтень 2015 року сплачені у повному обсязі, що підтверджується платіжними дорученнями від 12 листопада 2015 року № 2116370567 в сумі 2941242 грн. 60 коп. та № 2116379330 від 27 листопада 2015 року в сумі 15812825 грн. 40 коп.

Суд зазначає, що факт несвоєчасної сплати податку на додану вартість по вітчизняних товарах (роботах, послугах) за жовтень 2015 року підтверджено зворотнім боком облікової картки платника податків не є спірною обставиною між сторонами, спірним питанням даної справи є звільнення суб'єкта господарювання, який здійснює діяльність на території проведення антитерористичної операції від сплати штрафних санкцій за порушення граничного строку сплати податкових зобов'язань з податку на додану вартість за жовтень 2015 року, та як наслідок, правомірність прийняття відповідачем спірного податкового повідомлення - рішення, яким зобов'язано позивача сплатити штраф за порушення граничного строку сплати суми грошового зобов'язання на підставі статті 126 Податкового кодексу України у розмірі 345173 грн. 13 коп.

Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відповідно підпункту 14.1.39 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України грошове зобов'язання платника податків є сумою коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Статтею 203 Податкового кодексу України встановлено що податкова декларація подається за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Сума податкового зобов'язання, зазначена платником податку в поданій ним податковій декларації, підлягає сплаті протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого пунктом 203.1 цієї статті для подання податкової декларації.

Згідно з абзацом 1 пункту 57.1 статті 57 ПК України визначено, що платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до статті 126 ПК України, у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах, зокрема, при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

При цьому, згідно з пунктом 31.1 статті 31 Податкового кодексу України строком сплати податку та збору визнається період, що розпочинається з моменту виникнення податкового обов'язку платника податку із сплати конкретного виду податку і завершується останнім днем строку, протягом якого такий податок чи збір повинен бути сплачений у порядку, визначеному податковим законодавством. Податок чи збір, що не був сплачений у визначений строк, вважається не сплаченим своєчасно.

Відповідно до статті 32 Податкового кодексу України зміна строку сплати податку та збору здійснюється шляхом перенесення встановленого податковим законодавством строку сплати податку та збору або його частини на більш пізній строк. Зміна строку сплати податку здійснюється у формі: відстрочки; розстрочки; податкового кредиту. Зміна строку сплати податку не скасовує діючого і не створює нового податкового обов'язку.

До того ж, статтею 100 Податкового кодексу України визначено загальні положення перенесення строку сплати податку на більш пізній строк шляхом розстрочення та відстрочення грошових зобов'язань платника податків під проценти, тобто перенесення строку виконання податкового обов'язку.

Таким чином, з вищенаведених норм вбачається, що Податковий кодекс України передбачає обов'язок платника податків в строки, встановлені цим кодексом сплатити самостійно узгоджену ним суму грошового зобов'язання, а у зв'язку з неможливістю такої сплати в установлені законодавством строки, платник податків має право перенести строк сплати податку та збору або його частини на більш пізній строк, шляхом розстрочення, або відстрочення грошових зобов'язань.

При цьому, підставою для такого розстрочення/відстрочення у відповідності до пункту 100.2 статті 100 наведеного кодексу є звернення платника податків із відповідною заявою до контролюючого органу про розстрочення та відстрочення грошових зобов'язань або податкового боргу.

До того ж пунктами 100.4 - 100.5 Податкового кодексу України вищенаведеної статті встановлено, що підставою для відстрочення/розстрочення грошових зобов'язань або податкового боргу платника податків є надання ним доказів, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України, що свідчать про наявність дії обставин непереборної сили, що призвели до загрози виникнення або накопичення податкового боргу такого платника податків, а також економічного обґрунтування, яке свідчить про можливість погашення грошових зобов'язань або податкового боргу та/або збільшення податкових надходжень до відповідного бюджету внаслідок застосування режиму відстрочення, протягом якого відбудуться зміни політики управління виробництвом чи збутом такого платника податків.

Таким чином, Податковий кодекс України встановлює певні підстави для розстрочення та відстрочення грошових зобов'язань у зв'язку з неможливістю їх сплати у встановлений Законом строк.

Стосовно неможливості застосування податковим органом до позивача штрафних санкцій у зв'язку з порушенням строку сплати суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів, суд зазначає наступне.

Указом Президента України від 14 квітня 2014 року № 405/2014 введено в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» та розпочато проведення антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей.

2 вересня 2014 року Верховною Радою України прийнято Закон України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» № 1669-VII, який набув чинності 15 жовтня 2014 року та визначив тимчасові заходи для забезпечення підтримки суб'єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, та осіб, які проживають у зоні проведення антитерористичної операції або переселилися з неї під час її проведення.

Відповідно до статті 1 вказаного Закону встановлено, що територією проведення антитерористичної операції є територія України, на якій розташовані населені пункти, визначені у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року № 405/2014 та датою набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України.

30 жовтня 2014 року Кабінетом Міністрів України прийнято розпорядження № 1053-р, яким затверджено перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, згідно з яким до зазначених населених пунктів належить м. Курахове, Мар'їнського району.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 2 грудня 2015 року № 1275-р «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, та визнання такими, що втратили чинність, деяких розпоряджень Кабінету Міністрів України» (від 30 жовтня 2014 року № 1053 «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція», від 05 листопада 2014 року № 1079 "Про зупинення дії розпорядження КМУ від 30 жовтня 2014 року № 1053"), м. Курахове, Мар'їнського району також віднесено до переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція.

З аналізу наведених норм вбачається, що стаття 10 Закону України № 1669 передбачає, що єдиним належним та достатнім документом, що підтверджує форс-мажорні обставини, як підставу для звільнення від відповідальності за невиконання (неналежне виконання) своїх податкових зобов'язань є наявність у такого суб'єкта господарювання сертифікату Торгово-промислової палати про засвідчення форс мажорних обставин. Таким чином, сертифікат Торгово-промислової палати застосовується при вирішенні питання про звільнення від нарахування штрафних санкцій та пені з 14 квітня 2014 року з боку податкових органів.

У спірних правовідносинах позивачеві нараховані штрафні санкції саме за несвоєчасну сплату ним грошових зобов'язань з податку на додану вартість, проте, як вбачається з матеріалів адміністративної справи, позивач звертався до Торгово-промислової палати із заявою про засвідчення йому форс-мажорні обставини на період АТО у відповідності до статті 10 Закону № 1669, про що Торгово-промислова палата засвідчила позивачу настання обставин непереборної сили при здійсненні діяльності на території Донецької області та дотриманні норм законодавчих актів України, які стосуються продовження граничних строків для подання податкової декларації з 14 квітня 2014 року та позивачу Торгово-промисловою палатою України 21 січня 2015 року видано сертифікат № 2696 та 16 січня 2015 року сертифікат № 2038.

З урахуванням викладеного, суд вважає, що позивач виконав усі вимоги законодавства, які є підставою для звільнення останнього з 14 квітня 2014 року від відповідальності за неналежне виконання своїх зобов'язань щодо сплати штрафних санкцій за несвоєчасну сплату грошових зобов'язань.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що відповідач не довів правомірність спірного податкового повідомлення-рішення від 19 квітня 2017 року в порядку частини 2 статті 71 КАС України, внаслідок чого позовні вимоги позивача підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до частини 1 статті 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа. Позивачем сплачений судовий збір у сумі 5177 грн. 55 коп. відповідно до платіжного доручення від 13 липня 2017 року № 366069.

Керуючись статтями 2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110, 122-143, 151-154, 158, 160, 162, 163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Техремпоставка» до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 19 квітня 2017 року № 0002634611 задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби від 19 квітня 2017 року № 0002634611, яким застосовано штраф у сумі 345173 грн. 13 коп.

Стягнути з Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби за рахунок бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Техремпоставка» витрати по сплаті судового збору у розмірі 5177 грн. 55 коп.

Вступна та резолютивна частини постанови прийняті у нарадчій кімнаті та проголошені у судовому засіданні 26 вересня 2017 року. Постанова у повному обсязі складена 29 вересня 2017 року.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Смагар С.В.