Постанова № 69222508, 29.05.2017, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ29 травня 2017 р. Справа № 804/8080/16 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіТурлакової Н. В. при секретаріРешетнік А.М. за участю: представника позивача представника відповідача Шестерні Н.О. Свиридонової К.О. розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпро адміністративну справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче об'єднання Укрпромсервіс» до Лівобережної об'єднаної державної податкової інспекції м.Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче об'єднання Укрпромсервіс» до Лівобережної об'єднаної державної податкової інспекції м.Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області, в якому позивач просить: визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення №0000831400 від 20.10.2016р. та №0000791400 від 05.10.2016р.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що позивачем проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «НВО Укрпромсервіс» з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах із ТОВ «Алтіма Трейд» за період з 01.01.2014 по 30.06.2016, за результатами якої, складено акт №2124/04-64-14/33115728 від 05.10.2016р., на підставі якого винесено оскаржувані податкові повідомлення-рішення. Позивач зазначає, що перевіряючими під час проведення перевірки, не надано належної оцінки наявним первинним документам. Господарські операції із ТОВ «Алтіма Трейд» підтверджені належними первинними документами, які підтверджують формування показників податкової звітності позивача та відображають реальність господарських операцій, які є підставою для формування податкового обліку підприємства. Спірні повідомлення-рішення прийняті не на підставі, та не у межах повноважень, що передбачені Конституцією та законами України, є необґрунтованими, прийняті без урахування всіх обставин, що мають значення для їх прийняття, що має наслідком їх неправомірність та є підставою для скасування.

Від відповідача надійшло заперечення, в яких зазначено, що господарські взаємовідносини позивача із ТОВ «Алтіма Трейд» не направлені на реальне настання правових наслідків, надані під час перевірки первинні бухгалтерські документи не є достовірними доказами факту поставки товарів (надання послуг) позивачу, адже сам факт наявності у позивача податкової/видаткової накладної не є безумовним доказом реальності господарських операцій. Позивачем не доведено, що господарські операції між позивачем та вказаним контрагентом мали, реальний зміст, а первинні документи надані до перевірки свідчать про їх формальне складання без наявності мети повно та всебічно фіксувати здійснювану господарську операцію. Відповідач, вважає дії податкового органу щодо проведення перевірки та викладені висновки в Акті перевірки №2124/04-64-14/33115728 від 05.10.2016р. відповідають вимогам чинного законодавства, а оскаржувані податкові повідомлення-рішення є правомірними.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав посилаючись на доводи викладені в позовній заяві.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позовних вимог заперечував та просив відмовити в їх задоволенні посилаючись на подані до суду заперечення.

Заслухавши представника позивача та представника відповідача, дослідивши чинне законодавство та матеріали справи, суд доходить наступних висновків.

Судом встановлено, що з 20.09.2016 по 26.09.2016 року на підставі направлення від 20.09.2016 року № 405 та наказу № 811 від 15.09.2016 року, на підставі п.п.78.1.11 п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України, відповідачем проведено документальну позапланову виїзну перевірку фінансово-господарської діяльності ТОВ НВО «Укрпромсервіс» з питань дотримання вимог податкового законодавства ГОВ НВО «Укрпромсервіс» по взаємовідносинам з ТОВ «Алтіма Трейд» за період з 01.01.2014 по 30.06.2016., за результатами якої складено Акт №2124/04-64-14/33115728 від 05.10.2016р.

Відповідно до висновків вказаного Акту, документальною позаплановою виїзною перевіркою встановлено:

1. На порушення п.185.1 ст.185, п.187.1 ст.187, п.188.1 ст.188, п.198.1, п.198.2 198.3, п. 198.6 ст.198, п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України, підприємством ТОВ НВО «Укрпромсервіс» занижено податок на додану вартість на загальну суму 22189грн., в т.ч. у грудні 2015 року на суму 22189грн.

Також, в Акті перевірки зазначено, що в ході проведення перевірки підприємству ТОВ «НВО Укрпромсервіс» вручено лист від 21.09.16 №21232/10/04-64-14 з проханням у відповідності до пп. 16.1.5 п.16.1 ст.16, п.п.20.1.6, п.п.20.1.8 п.20.1 ст.20, п.44.1 ст.44, 85.4 ст.85 Податкового кодексу України, надати пояснення та копії завірені належним чином документів в терміни проведення перевірки, по взаємовідносам з ТОВ «Алтіма Трейд», а саме:

- накази про призначення на посаду керівника та головного бухгалтера на дату надання інформації та на момент здійснення фінансово-господарської операції з контрагентом;

- договори (угоди) про використання офісних та складських приміщень; інформацію про власні виробничі потужності (в разі оренди, надати документи на підставі яких відбувається оренда (договори, інше); підтвердити форму та стан розрахунків; надати акти виконаних робіт),

- наявність основних фондів (власних та/або орендованих) - надати ж/о (картка рахунку) по рахунку 10 за відповідні періоди, а також надати інформацію щодо їх використання у виробничому процесі; - документи на право власності;

- наявність ліцензії на проведення відповідної діяльності підприємства, якщо це передбачено діючим законодавством;

- штатний розпис підприємства за відповідні періоди із зазначенням посад та посадових окладів;

- наявність достатньої кількості кваліфікованих працівників у штаті для здійснення господарської діяльності;

- договори на придбання товарів та специфікації (додатки) до них;

- податкові накладні на придбання товарів;

- видаткові накладні на придбання товарів;

- вказати, де зберігався отриманий товар, чи ведеться складський облік, надати картки складського обліку товарів, відомості обліку залишків товарів на складі;

- форма розрахунків (грошова, вексельна, взаємозалік) між підприємством та контрагентом, стан таких розрахунків станом на кінець періоду, що перевіряється, та на дату надання інформації;

- платіжні доручення, акти заліку, реєстри продажу (придбання) товарів (робіт, послуг);

- довіреності на отримання товарів;

- ж/о (картка рахунку) 631, 361 за відповідні періоди та на дату надання відповіді;

- ж/о (картка рахунку) 281 за відповідні періоди та на дату надання відповіді;

- документи, що підтверджують перевезення товарів (товарно-транспортні накладні, інше), у разі наявності, договори з перевізниками на перевезення вантажу (товарно-транспортні накладні, акти надання послуг з перевезення, розрахунки із перевізниками, заявки на перевезення, інше); у разі наявності, договори оренди транспортних засобів;

- договори на зберігання товарів та додатки до них;

- договори із організаціями, що здійснюють послуги по складуванню, акти прийому-передачі товару;

- сертифікати якості (відповідності, інше) стосовно походження придбаного товару;

- висновки про відповідність технічних умов виробництва, зберігання, а також реєстрації обов'язкових підтверджуючих документів (реквізити товару ГОСТу, ТУ, марки, типу, заводу виробника).

Пояснення та документальне підтвердження, визначені в запиті від 21.09.16 №21232/10/04-64-14 необхідно було надати в термін до 10-ої години 22.09.2016р.

Станом на 10-00 годину 05 жовтня 2016 року підприємством (посадовими особами) ТОВ НВО «УКРПРОМСЕРВІС» не надано письмові пояснення та в повному обсязі копії завірені належним чином документів, які зазначені в запиті, що також підтверджується супровідним листом підприємства про надання копій документів від 22.09.2016р. №0926/16.

Враховуючи вищезазначене, у відповідності з п.85.6 Податкового кодексу України, фахівцем Лівобережної ОДПІ м. Дніпропетровська ГУ ДФС у Дніпропетровській області, засвідчено факт ненадання ТОВ НВО «УКРПРОМСЕРВІС» завірених належним чином копій первинних документів на письмовий запит посадової особи Лівобережної ОДПІ м.Дніпропетровська ГУ ДФС у Дніпропетровській області актом від 05.10.2016р. № 2112/04-64-14/33115728 та застосовано штрафну санкцію у розмірі 510 грн.

На підставі вказаного Акта перевірки №2124/04-64-14/33115728 від 05.10.2016р. та акта №2112/04-64-14/33115728 від 05.10.2016р., яким встановлено ненадання завірених належним чином копій первинних документів на письмовий запит, Лівобережною ОДПІ м.Дніпропетровська ГУ ДФС у Дніпропетровській області прийнято податкові повідомлення-рішення:

- №0000831400 від 20.10.2016р., яким збільшено суму грошового зобов'язання позивачу з податку на додану вартість у розмірі 27736,25грн. (за основним платежем - 22189грн., за штрафними санкціями - 5547 ,25грн.);

- №0000791400 від 05.10.2016р, яким застосовано штрафні санкції у розмірі 510грн.

Судом встановлено, протягом перевіряємого періоду ТОВ «НВО Укрпромсервіс» мало господарські взаємовідносини із ТОВ «Алтіма Трейд».

Так, між позивачем (Покупець) та ТОВ «Алтіма Трейд» (Постачальник) укладено договір поставки №1.2112/15-УПС від 21.12.2015 року, згідно якого Постачальник зобов'язується поставити Покупцю продукцію, а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити товар в порядку та на умовах, передбачених цим договором.

На виконання умов вказаного договору поставки №1.2112/15-УПС від 21.12.2015 року були складені наступні документи: видаткова накладна №18 від 23.12.2015р.; товарно-транспортна накладна №18-2312 від 23.12.2015р.; рахунок на оплату №18 від 23.12.2015р.

Згідно Договору на транспортно-експедиційне обслуговування №У14-3107 від 31.07.2014р., укладеного між ТОВ «Транс Клас ЛТД» (Експедитор) та ТОВ «НВО Укрпромсервіс» (Замовник), предметом якого є: замовник доручає, а експедитор приймає на себе зобов'язання організувати виконання визначених цим договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажів замовника, а також виконувати додаткові послуги, якщо це зазначено в заявках і додатках до Договору.

На виконання умов вказаного договору на транспортно-експедиційне обслуговування №У14-3107 від 31.07.2014р. були складені наступні документи: додаткові угоди від 23.12.2014р., 25.12.2014р., 31.12.2015р.; акт здачі-прийняття робіт №ТК-0001543; Заявка на перевезення вантажів автомобільним транспортом від 22.12.2015р.; рахунок на оплату від 23.12.2015р.

Згідно ухвали слідчого судді Солом'янського районного суду м.Києва №760/6919/16-к від 01.08.2016р., досудовим розслідуванням у вказаному кримінальному провадженні встановлено, що учасниками організованої групи під керівництвом ОСОБА_3 в період 2014-2016 років зареєстровані або перереєстровані на підставних осіб ряд підприємств, в тому числі ТОВ «Алтіма Трейд», з метою прикриття незаконної діяльності, шляхом використання їх реквізитів та банківських рахунків у злочинних схемах зі створення штучної документальної видимості здійснення фінансово-господарських операцій для незаконного завищення валових витрат з податку на прибуток підприємств та податкового кредиту з податку на додану вартість підприємствам реального сектору економіки. Також на банківські рахунки вказаних суб'єктів господарської діяльності з ознаками «фіктивності» перераховувалися грошові кошти реально діючих підприємств за нібито надані послуги, виконані роботи чи поставлені товари з метою переведення грошових коштів у готівкову форму та повернення їх клієнтам за вирахуванням певних відсотків.

Також в ході досудового розслідування кримінального провадження допитано ряд осіб, які рахуються керівниками та засновниками вищевказаних підприємств, та які повідомили, що не мають відношення до реєстрації та фінансово-господарської діяльності підприємств.

Фактично відповідні роботи не проводяться, послуги не надаються, постачання товарів не здійснюється, а кошти обготівковуються шляхом проведення подальших «транзитних» операцій з іншими фіктивними підприємствами, які задіяні в схемі транзитно-конвертаційної групи з подальшим їх обготівкуванням через рахунки юридичних та фізичних осіб-підприємців.

Досудовим розслідуванням встановлено, що послугами вищевказаної транзитно-конвертаційної групи в період 2014-2016 скористались ряд юридичних та фізичних осіб-підприємців реально діючого сектору економіки України, у т.ч.: ТОВ «НВО Укрпромсервіс».

Стаття 68 Конституції України передбачає, що кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції України, законів України.

П.п.14.1.36 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України, встановлено, що господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь - яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення за агентськими договорами.

Згідно п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Пунктом 44.1 ст.44 Податкового кодексу України передбачено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до п.44.6 ст.44 Податкового кодексу України, у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.

Згідно п.75.1 ст.75 Податкового кодексу України, контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Згідно п.85.2 ст.85 Податкового кодексу України, платник податків зобов'язаний надати посадовим (службовим) особам органів державної податкової служби у повному обсязі всі документи, що належать або пов'язані з предметом перевірки. Такий обов'язок виникає у платника податків після початку перевірки.

У відповідності до ст. 134 Податкового Кодексу України, об'єктом оподаткування є: прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі ст.ст. 135-137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі ст.ст. 138-143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Згідно до п.135.1 ст. 135 Податкового кодексу України, доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються з: доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту 135.4 цієї статті; інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та у статті 136 цього Кодексу.

Підпунктом 139.1.9. п.139.1 ст.139 Податкового Кодексу України встановлено, що не включаються до складу витрат: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Статтею 185 ПК України передбачено, що об'єктом оподаткування є операції платників податку, зокрема з постачання товарів та послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України; постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.

Відповідно до п.187.1. ст.187 ПК України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Згідно до п.192.1 ст. 192 ПК України, якщо після постачання товарів/послуг здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості, включаючи наступний за постачанням перегляд цін, перерахунок у випадках повернення товарів/послуг особі, яка їх надала, або при поверненні постачальником суми попередньої оплати товарів/послуг, суми податкових зобов'язань та податкового кредиту постачальника та одержувача підлягають відповідному коригуванню.

Пунктом 198.1. ст.198 ПК України встановлено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно із п.198.2. ст.198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

-дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

-дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п.198.3. ст.198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1. ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку:

-з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

-з придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з п.198.6. ст.198 Податкового кодексу України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до ст.42 Господарського кодексу України, підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Згідно п.1 ст.142 Господарського кодексу України, прибуток (доход) суб'єкта господарювання є показником фінансових результатів його господарської діяльності, що визначається шляхом зменшення суми валового доходу суб'єкта господарювання за певний період на суму валових витрат та суму амортизаційних відрахувань.

Згідно ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Пунктом 2 ст.3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі - Закон №996) передбачено, що фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до п.1 ст.9 Закону № 996, факти здійснення господарських операцій фіксують первинні документи, які повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це не можливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Відповідно до п.2 ст.9 даного Закону, первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: "назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції".

Додаткові вимоги до первинних документів встановлені п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. № 168/704), відповідно до якого первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа, дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції, посада і прізвища осіб відповідальних за здійснення господарської операції і правильність оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно абз.1 п.п.2.1 глави 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Відповідно до п.п.2.2, п.п.2.4, п.п.2.7 п.2 вказаного Положення, первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення. При реалізації товарів за готівку допускається складання первинного документа не рідше одного разу на день на підставі даних касових апаратів, чеків тощо. Для контролю та впорядкування обробки інформації на основі первинних документів можуть складатися зведені документи (далі первинні документи).

Відносини в галузі діяльності з надання послуг з перевезення вантажів регулюються Цивільним кодексом України (глава 64), Господарським кодексом України (глава 32), Митним кодексом України, Законами України «Про транспорт», «Про зовнішньоекономічну діяльність», «Про транзит вантажів», «Про автомобільний транспорт», «Про ліцензування певних видів господарської діяльності», Правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 року № 363, тощо.

Правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затвердженими наказом Міністерством транспорту України від 14.10.1997 року № 363, передбачено, що договір перевезення вантажів - двостороння угода між перевізником, вантажовідправником чи вантажоодержувачем, що є юридичним документом, яким регламентується обсяг, термін та умови перевезення вантажів, права, обов'язку та відповідальність сторін щодо їх додержання. Даними Правилами передбачено, що товарно-транспортна документація - комплект юридичних документів, на підставі яких здійснюють облік, приймання, передавання, перевезення, здавання вантажу та взаємні розрахунки між учасниками транспортного процесу.

Товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Відповідно до підпунктів 11.1, 11.3-11.6 пункту 11 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні.

Оформлення перевезень вантажів товарно-транспортними накладними здійснюється незалежно від умов оплати за роботу автомобіля.

Товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Замовник (вантажовідправник) засвідчує всі екземпляри товарно-транспортної накладної підписом і при необхідності печаткою (штампом).

Перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передається Перевізнику.

Таким чином, товарно-транспортна накладна належить до первинної бухгалтерської документації, наявність якої для всіх суб'єктів господарської діяльності незалежно від форм власності є обов'язковою.

Частина 2 ст.19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст.ст.11, 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно ст.86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Приймаючи рішення по суті спору суд виходив з наступного.

Як було встановлено судом, у перевіряємому періоді позивач мав господарські взаємовідносини, зокрема з ТОВ «Алтіма Трейд».

Так, між позивачем (Покупець) та ТОВ «Алтіма Трейд» (Постачальник) укладено договір поставки №1.2112/15-УПС від 21.12.2015 року, на виконання умов вказаного договору були складені наступні документи: видаткова накладна №18 від 23.12.2015р.; товарно-транспортна накладна №18-2312 від 23.12.2015р.; рахунок на оплату №18 від 23.12.2015р.

Під час перевірки, позивачу було надано можливість для подання письмових пояснень та копій документів з обліку доходів, витрат та інших показників, пов'язаних із визначенням об'єктів оподаткування (податкових зобов'язань), первинних документів, регістри бухгалтерського обліку, фінансову звітність, інші документи, пов'язані з обчисленням та сплатою податків та зборів (лист від 21.09.2016 № 21232/10/04-64-14), але позивачем не надано у повному обсязі документи, які значені у вимозі, а саме: оригінал та/або копія податкової накладної, платіжні доручення, квитанції, виписки банку, що підтверджують розрахунок ТОВ «Науково-виробниче об'єднання Укрпромсервіс» перед ТОВ «Алтіма Трейд» за поставку товарів відповідно до вищезазначеного договору поставки, штатний розпис підприємства, сертифікати якості стосовно походження придбаного товару та інші документи.

У ході перевірки встановлено, що ТОВ «Науково-виробниче об'єднання Укрпромсервіс» не здійснювало розрахунок за отриманий товар ТОВ «Алтіма Трейд», та у свою чергу підтверджується наявністю кредиторської заборгованості та відсутністю документального підтвердження сплати (виписки банку, платіжне доручення).

Також, до перевірки не надані картки складського обліку за вказаними ТМЦ, журнали обліку вантажів, що розвантажені, довіреності або книга реєстрації довіреностей на підставі яких отримувався товар від ТОВ «Алтіма Трейд».

Таким чином, суд не погоджується з доводами позивача, що під час перевірки ним було подано всі необхідні первинні документи на обов'язковий запит податкового органу, у зв'язку з чим, податкове повідомлення-рішення №0000791400 від 05.10.2016р. про застосування штрафної санкції у розмірі 510грн. у відповідності до п.85.6 ПК України застосовано правомірно.

Доказів виконання договору із зазначеним контрагентом позивачем суду надано не було.

Крім того, в Акті перевірки №2124/04-64-14/33115728 від 05.10.2016р. податковий орган, посилається на отриману інформацію щодо здійснення досудового слідства у кримінальному провадженні №12015000000000630, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.38. ч.2 ст.205, ч.3 ст.209, ч.3 ст.28, ч.3 ст.212, ч.4 ст.190, ч.2 ст.205 КК України, щодо вчинення рядом осіб незаконної діяльності, шляхом використання реквізитів, банківських рахунків та ін. у злочинних схемах при створенні підприємств, в тому числі ГОВ «Алтіма Трейд», з метою мінімізації податкового завантаження, штучного формування кредиту з ПДВ за ніби-то надані послуги, виконані роботи, постачання товарів.

Враховуюче вказане, податковий орган зазначає, що ТОВ «Алтіма Трейд» створено з метою лише оформлення документообігу господарських операцій, а не їх фактичного проведення, та з метою мінімізації сплати податків іншим підприємствам.

Угода між ТОВ «Алтіма Трейд» та ТОВ НВО «Укрпромсервіс», не була спрямована на якісне та своєчасне виконання зобов'язань перед ТОВ НВО «Укрпомсервіс», а лише для збільшення податкового кредиту.

Вказане також підтверджується ухвалою слідчого судді Солом'янського районного суду м.Києва №760/6919/16-к від 01.08.2016р., копія якої наявна в матеріалах справи, згідно якої, досудовим розслідуванням у вказаному кримінальному провадженні встановлено, що учасниками організованої групи під керівництвом ОСОБА_3 в період 2014-2016 років зареєстровані або перереєстровані на підставних осіб ряд підприємств, в тому числі ТОВ «Алтіма Трейд», з метою прикриття незаконної діяльності, шляхом використання їх реквізитів та банківських рахунків у злочинних схемах зі створення штучної документальної видимості здійснення фінансово-господарських операцій для незаконного завищення валових витрат з податку на прибуток підприємств та податкового кредиту з податку на додану вартість підприємствам реального сектору економіки. Також на банківські рахунки вказаних суб'єктів господарської діяльності з ознаками «фіктивності» перераховувалися грошові кошти реально діючих підприємств за нібито надані послуги, виконані роботи чи поставлені товари з метою переведення грошових коштів у готівкову форму та повернення їх клієнтам за вирахуванням певних відсотків.

Також в ході досудового розслідування кримінального провадження допитано ряд осіб, які рахуються керівниками та засновниками вищевказаних підприємств, та які повідомили, що не мають відношення до реєстрації та фінансово-господарської діяльності підприємств.

Фактично відповідні роботи не проводяться, послуги не надаються, постачання товарів не здійснюється, а кошти обготівковуються шляхом проведення подальших «транзитних» операцій з іншими фіктивними підприємствами, які задіяні в схемі транзитно-конвертаційної групи з подальшим їх обготівкуванням через рахунки юридичних та фізичних осіб-підприємців.

Досудовим розслідуванням встановлено, що послугами вищевказаної транзитно-конвертаційної групи в період 2014-2016 скористались ряд юридичних та фізичних осіб-підприємців реально діючого сектору економіки України, у т.ч.: ТОВ «НВО Укрпромсервіс».

Таким чином, суд погоджується з висновком податкового органу про те, що ТОВ «НВО Укрпромсервіс» здійснювало безтоварні операції по господарським відносинам з ТОВ «Алтіма Трейд», які в дійсності не придбавалися, а лише полягали у документальному їх оформленні (шляхом складання договорів, актів здачі-прийняття, тощо) робіт (надання послуг), рахунків-фактур, видаткових накладних, податкових накладних та інших документів) з метою ухилення від сплати податків та обов'язкових платежів.

Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України в постанові від 01.12.2015р. по справі № 21-3788а15, постанові від 12.01.2016р. по справі № 21-3706а15, прийшла до наступних правових висновків, що статус фіктивного, нелегального підприємства несумісний з легальною підприємницькою діяльністю. Господарські операції таких підприємств не можуть бути легалізовані навіть за формального підтвердження документами бухгалтерського обліку.

У постановах Верховного Суду України від 05.03.2012 року (справа № 21-421а11) від 12.04.2016р. (справа № 21-3270а15) міститься правовий висновок, відповідно до якого податкові накладні, які стали підставою для формування податкового кредиту, виписані від імені осіб, які заперечують свою участь у створенні та діяльності контрагентів платника податків, зокрема й у підписанні будь-яких первинних документів, не можуть вважатися належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, а тому віднесення відображених у них сум ПДВ до податкового кредиту є безпідставним.

Відповідно до ч.1 ст.244-2 КАС України, висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами1 і 2 ч.1 ст.237 цього Кодексу, обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.

Доводи ТОВ «Укрпромсервіс» наведені в адміністративному не спростовують самого факту встановлених порушень та не є підставою для скасування податкових повідомлень-рішень. Належних доказів на підтвердження обставин, що обґрунтовують вимоги позивача до суду не надано.

Відсутність необхідних умов для здійснення фінансово-господарської діяльності саме відсутність трудових, матеріальних ресурсів, виробничої бази, складських приміщень, транспортних засобів та обладнання унеможливлює здійснення господарської діяльності контрагента позивача.

З врахуванням вимог належності та допустимості доказів передбачених ст.ст.70 КАС України та вимог до первинних документів передбачених ст.9 Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", в частині того що первинні документи повинні мати відповідні обов'язкові реквізити, крім іншого - зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; - посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, суд зазначає, що умовою достовірності доказів щодо здачі-прийняття робіт (придбання послуг) вартість яких врахована позивачем у податковому обліку з метою зменшення податкових зобов'язань з податку на додану вартість, зв'язку цих послуг з власною господарською діяльністю позивача є конкретизація змісту, обсягу, результату цих послуг.

Враховуючи наведене, суд зазначає, що надані до перевірки позивачем документи не є достовірними доказами факту поставки товарів, адже сам факт наявності у позивача податкових та видаткових накладних не є безумовним доказом реальності господарських операцій між позивачем і його контрагентами, тоді як для податкового обліку значення має саме факт поставки товарів тим виконавцем (постачальником), який вказаний в первинних документах, наданих платником податків на підтвердження податкового кредиту.

При цьому суд зазначає, що витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка в свою чергу є підставою для формування підприємством податкового обліку.

Системний аналіз наведених норм дає змогу дійти висновку, що обов'язковою умовою підтвердження реальності здійснення господарських операцій є фактична наявність у платника податків первинних документів, фізичних, технічних та технологічних можливостей для здійснення відповідних операцій та зв'язку між фактом придбання товару (послуги) і подальшою господарською діяльністю.

Таким чином, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки, тощо) мають силу первинних документів лише у разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактично здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх оформлених реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Належним чином укладений правочин заздалегідь не може свідчити про здійснення суб'єктом господарювання законної господарської діяльності, оскільки укладання такого правочину ще не підтверджує його виконання (Лист ВАСУ від 02.06.2011 за №742/11/13-11).

Враховуючи вищевказані норми законодавства, суд приходить до висновку, що первинні документи, які складені суб'єктами господарської діяльності на операції що не відповідають сутності і не несуть доказовості відносно змісту здійсненної операції не є документами, які можуть бути підставою для відображення в облікових регістрах бухгалтерського та податкового обліку. Витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою і для формування податкового обліку платника податків.

Надаючи оцінку доводам про протиправність визначення податкових зобов'язань, що нараховані внаслідок встановлення відсутності об'єкту оподаткування в правовідносинах між позивачем та вищевказаними контрагентами, суд виходить із того, що об'єктом оподаткування є певні операції між конкретними суб'єктами господарювання, а не договори, укладені між ними, або незаявленими в таких операціях третіми особами.

Відсутність належного підтвердження здійсненої господарської операції або її нездійснення із штучним складанням первинних документів свідчить про відсутність оподатковуваної операції та/або відсутність належних первинних документів, що не може мати наслідком внесення в податковий облік відомостей щодо здійснення таких операції, та, відповідно, отримання податкових переваг у вигляді податкового кредиту або валових витрат.

Окремою підставою для відсутності у платника податків права на отримання зазначених податкових переваг є відсутність необхідних первинних документів, що підтверджують здійснення операцій, недоліки таких документів, складання таких документів при фактичному нездійсненні заявлених операцій, відображення у первинних документах недостовірних даних або даних, які неможливо віднести до операцій, що перевіряються.

Для вирішення спору по суті та надання оцінки правомірності проведення позивачем податкового обліку суд перевіряє відповідність вимогам законодавства первинних документів, їх наявність, що вимагається нормативно-правовими актами та безпосередньо укладеними угодами, що в свою чергу в певній мірі свідчить, як про реальність таких операцій, так і про допустимість наданих доказів для підтвердження спірних операцій.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Також, з метою встановлення факту здійснення господарської операції, правомірності формування податкового кредиту з податку на додану вартість суду необхідно перевірити фізичні, технічні та технологічні можливості певної особи до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції, як-от: наявність кваліфікованого персоналу, основних фондів, у тому числі транспортних засобів для перевезення або виробництва, приміщень для зберігання товарів тощо, якщо такі умови необхідні для здійснення певної операції; можливість здійснення операцій з відповідною кількістю певного товару у відповідні строки з урахуванням терміну його придатності, доступності на ринку тощо; наявність відповідних ліцензій та інших дозвільних документів, що необхідні для ведення певного виду господарської діяльності.

При цьому, дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів, тощо.

Позивачем не надано належних та допустимих доказів, які б спростували правильність висновків відповідача, викладених ним в акті №1493/04-61-22-1/36728065 від 10.07.2015р.

За викладених вище обставин та відповідних доказів, суд вважає, що відповідач при винесенні оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, правомірність своїх дій ним доведена.

На підставі наведеного, суд приходить до висновку в необхідності відмови в задоволенні поданого адміністративного позову.

Керуючись ст.ст.158-165 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче об'єднання Укрпромсервіс» до Лівобережної об'єднаної державної податкової інспекції м.Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, - відмовити.

Постанова суду набирає законної сили та може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд в порядку, визначеному ст.254 КАС України.

Відповідно до ст.186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Н.В. Турлакова