Ухвала суду № 69221693, 23.08.2017, Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 761/24681/16-к

Провадження № 1-кп/761/617/2017

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 серпня 2017 року колегія суддів Шевченківського районного суду м. Києва у складі:

головуючого судді Мартинова Є.О.,

суддів Слободянюка П.Л., Трубнікова А.В.,

при секретарі Савченко Т.В.,

за участю прокурора Супруна О.О.,

захисників Рибіна В.В., Легких К.В.,

представників потерпілих ОСОБА_3, ОСОБА_4,

ОСОБА_5, ОСОБА_6,

представника цивільного

відповідача ОСОБА_7,

потерпілих ОСОБА_8, ОСОБА_9,

ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12,

ОСОБА_13, ОСОБА_14

обвинуваченого ОСОБА_15,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду із застосуванням відеоконференцзв'язку з Київським СІЗО клопотання сторони захисту про скасування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та застосування до ОСОБА_15, ІНФОРМАЦІЯ_1, обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 41, ч. 3 ст. 28 ст. 340, ч. 4 ст. 41, ч. 3 ст. 28 ч. 3 ст. 365 (в редакції від 07 квітня 2011 року); ч. 3 ст. 27, ч. 3 ст. 28 ч. 2 ст. 121, ч. 3 ст. 27, ч. 3 ст. 28 п.п. 1, 5 ч. 2 ст. 115 КК України, у кримінальному провадженні № 42015000000001353, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 07 липня 2015 року, запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту,

В С Т А Н О В И Л А:

Шевченківським районним судом м. Києва розглядається кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_15, ІНФОРМАЦІЯ_1, у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 41, ч. 3 ст. 28, ст. 340; ч. 4 ст. 41, ч. 3 ст. 28, ч. 3 ст. 365 (в редакції від 07.04.2011); ч. 3 ст. 27, ч. 3 ст. 28, ч. 2 ст. 121; ч. 3 ст. 27, ч. 3 ст. 28, п.п. 1, 5 ч. 2 ст. 115 КК України, відомості щодо якого внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42015000000001353 від 07 липня 2015 року.

Захисником Легких К.В., в порядку ст. 201 КПК України заявлено клопотання про зміну обвинуваченому ОСОБА_15 запобіжного заходу з тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт, з покладенням обов'язку носіння електронного засобу контролю та з'явлення до суду за першою вимогою.

Клопотання захисник мотивує тим, що рішенням ЄСПЛ "Панченко проти Росії", яким було встановлено порушення передбачені параграфом 1 статті 6 Конвенції з прав людини та основоположних свобод, визначено тривалість розумного строку кримінального провадження, яка має визначатися відповідно до золотого правила: одна інстанція - один рік, у зв'язку з чим, враховуючи загальний термін досудового розслідування та судового розгляду справи щодо обвинуваченого ОСОБА_15, вважає, що розумний строк, який бере відлік з моменту арешту особи на даний час вичерпаний, а відтак подальше утримання останнього під вартою є неприпустимим.

Захисник Рибін В.В. підтримав заявлене клопотання та доповнив його, зазначивши зокрема, що сама по собі можливість покарання, навіть у вигляді позбавлення волі, не може покладатися в обґрунтування ризиків ухилення від суду, адже виходячи з суті провадження та обвинувачення щодо ОСОБА_15 стає зрозумілим, що справа має суто політичний характер, не є юридично обґрунтованою та не містить жодних доказів вини ОСОБА_15, хоча й налічує більше сотні томів.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_15 клопотання захисту підтримав та просив його задовольнити з підстав зазначених його захисниками.

Прокурор Супрун О.О. заперечував щодо задоволення зазначеного клопотання, при цьому зазначивши, що підстав для зміни запобіжного заходу ОСОБА_15 на інший не вбачається, оскільки застосування більш м'яких заходів неможливе, в зв'язку з тим, що вони не зможуть забезпечити належне виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків та запобігти існуючим ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України. При цьому прокурор вважає, що розумні строки розгляду вказаного кримінального провадження не можна вважати вичерпаними, зважаючи на його об'ємність, специфіку та складність, а також приймаючи до уваги поведінку сторони захисту, представники якої всіма засобами намагаються затягнути її розгляд.

Присутні в судовому засіданні потерпілі, представники потерпілихта представники цивільних позивачів підтримали позицію сторони обвинувачення та просили клопотання сторони захисту відхилити.

Вислухавши думку учасників процесу, перевіривши матеріали кримінального провадження, суд, керуючись принципом правової визначеності, приходить до наступного висновку.

Так, на стадії досудового розслідування відповідно до ст. 194 КПК під час вирішення питання застосування запобіжного заходу або продовження строку його дії має бути встановлена наявність трьох складових - чи є обґрунтованою підозра; чи наявні достатні підстави вважати, що існує хоча б один з передбачених ст. 177 КПК ризиків, на які вказує прокурор; чи може запобігти існуючим ризикам застосування до підозрюваного менш суворого запобіжного заходу.

Під час судового розгляду і вирішення питання продовження строку дії запобіжного заходу або його зміни оцінка обґрунтованості підозри не може бути надана через те, що особі висунуте обвинувачення і суд за наслідками дослідження наданих доказів має встановити, чи доведена винуватість особи поза розумним сумнівом.

Отже, до завершення судового розгляду оцінка доведеності винуватості особи є передчасною, тому неможлива.

Таким чином, підлягає встановленню існування ризиків неправомірної процесуальної поведінки обвинуваченого та можливість запобігання ризикам у разі застосування більш м'якого запобіжного заходу.

Частиною 5 ст. 9 КПК визначено, що кримінальне процесуальне законодавство застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Прецедентне право Європейської конвенції з прав людини сформулювало підстави, за наявності яких допускається безперервне тримання особи під вартою.

До цих підстав віднесені: наявність ризику, що обвинувачений не з'явиться до суду; вчинить дії, які перешкоджають правосуддю; скоїть інше кримінальне правопорушення; стане причиною громадських заворушень (Tiron v. Romania, § 37; Smirnova v. Russia, § 59; Piruzyan v. Armenia, § 94).

Ризик переховування обвинуваченого від суду, крім суворості покарання, має оцінюватись також з врахуванням низки інших релевантних факторів, які можуть або підтвердити цей ризик, або продемонструвати, що він наскільки незначний, що не виправдовує попереднє ув'язнення особи. (Panchenko v. Russia, § 106).

Вказаний ризик підлягає врахуванню у світлі таких чинників, як характер людини, його моральні принципи, місце мешкання, робота, сімейні зв'язки та будь-які інші зв'язки з країною, у якій ведеться її переслідування. (Becciev v. Moldova, § 58).

Небезпека того, що обвинувачений буде чинити перешкоди належному проведенню судового процесу, має підкріплюватися фактичними доказами. (Becciev v. Moldova, § 59).

Згідно з рішенням ЄСПЛ у справі «Clooth v. Belgium» серйозність звинувачень може примусити судові органи помістити обвинуваченого під варту з метою попередження спроб подальших правопорушень. Однак необхідно, щоб цей ризик був очевидним, а захід таким, що відповідає обставинам справи, зокрема, минулому та особі обвинуваченого.

Вказані підстави враховані у національному законодавстві.

Зокрема, згідно зі ст. 178 КПК України, суд при вирішенні питання про продовження строку дії запобіжного заходу зобов'язаний врахувати ризики неправомірної процесуальної поведінки, тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому у разі визнання його винуватим у вчиненні інкримінованого правопорушення, міцність соціальних зв'язків обвинуваченого, наявність у нього родини та утриманців, його репутацію тощо.

Вирішуючи питання про існування передбачених кримінальним процесуальним законом ризиків неправомірної процесуальної поведінки обвинуваченого, суд відмічає, що ризиком не можна вважати прогнозовану подію, настання якої розглядається як цілком гарантоване.

Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь ймовірності того, що особа, у цьому випадку обвинувачений, вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству.

Таким чином, суд, оцінюючи вірогідність такої поведінки обвинуваченого, має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності позапроцесуальних дій зазначеної особи.

Позитивна відповідь свідчить про реально існуючий ризик неправомірної поведінки обвинуваченого.

Надаючи оцінку можливості ОСОБА_15 переховуватися від суду, суд бере до уваги, що існує певна ймовірність того, що обвинувачений з метою уникнення покарання, передбаченого за вчинення інкримінованих злочинів може вдатися до відповідних дій.

На користь реального існування вказаного ризику слід віднести ті обставини, що ОСОБА_15 обвинувачується, у тому числі, у вчиненні особливо тяжкого кримінального правопорушення проти життя та здоров'я особи, за яке, у разі визнання його вини, передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до п'ятнадцяти років або довічного позбавлення волі. Враховується зокрема й професійна приналежність та колишній рід діяльності обвинуваченого, наявність у нього відповідних знань та навичок, як колишнього керівника підрозділу Служби безпеки України.

При цьому на думку колегії суддів наявність у обвинуваченого міцних сімейних зв'язків, постійного місця проживання тощо, не можливо на даний час віднести до тих стримуючих чинників, які б були у повному обсязі здатні мінімізувати ймовірність вчинення обвинуваченим дій, спрямованих на ухилення від можливого покарання.

Співставлення негативних для обвинуваченого наслідків переховування у вигляді його покарання у невизначеному майбутньому, тобто після його можливого затримання, з засудженням до покарання у разі доведення прокурором його винуватості у найближчій перспективі доводять, що цей ризик є достатньо високим.

Таким чином, за результатами встановлених у судовому засіданні обставин, з урахуванням доводів сторін кримінального провадження, суд дійшов переконання про доведеність чинників, які передбачені ч. 1 ст. 194 КПК.

Надаючи оцінку доводам сторони захисту про закінчення розумних строків розгляду провадження, суд не погоджується з ними, виходячи з тих підстав, що кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_15, з урахуванням вимог ч. 3 ст. 28 КПК України, є особливо складним у зв'язку з значною кількістю кримінальних правопорушень, інкримінованих останньому, обсягу процесуальних дій, необхідних для проведення справедливого та об'єктивного судового розгляду, що є надзвичайно об'ємним, зважаючи на загальну кількість матеріалів досудового розслідування, кількість учасників провадження, зокрема потерпілих, кожного з яких необхідно допитати в судовому засіданні, а також поведінку сторони захисту, з боку якої постійно надходять, у тому числі, безпідставні клопотання, що не підлягають задоволенню та які суд розглядає, витрачаючи процесуальний час, відведений для розгляду вказаного провадження.

При цьому необхідно зазначити також, що колегією суддів вживаються усі можливі та доступні процесуальні заходи для своєчасного розгляду даної судової справи, зважаючи, у тому числі, на навантаження на суддів, що існує на даний час в Шевченківському районному суді м. Києва та є понаднормовим, кількість судів в установі, які мають можливість на даний час відправляти судочинство, що є більш ніж вдвічі меншою від кількості, визначеної штатним розкладом, велику кількість та складність судових справ, що одночасно перебувають в провадженні останніх.

Зазначене доводить, що, виходячи з високих стандартів охорони загальносуспільних прав та інтересів, з урахуванням високого ступеня суспільної небезпеки інкримінованих обвинуваченому кримінальних правопорушень, наявність якої, не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до його особистої свободи, встановлені вище обставини є достатніми для прийняття судом рішення про подальше застосування щодо ОСОБА_15 запобіжного заходу у виді тримання під вартою.

З огляду на вказане, суд не знаходить переконливими доводи сторони захисту про можливість зміни застосованого до обвинуваченого запобіжного заходу на більш м'який.

Керуючись ст.ст. 181, 183, 201, 371, 372, 376 КПК України, колегія суддів

П О С Т А Н О В И Л А:

У задоволенні клопотання сторони захисту про скасування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та застосування до ОСОБА_15, ІНФОРМАЦІЯ_1, обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 41, ч. 3 ст. 28 ст. 340, ч. 4 ст. 41, ч. 3 ст. 28 ч. 3 ст. 365 (в редакції від 07 квітня 2011 року); ч. 3 ст. 27, ч. 3 ст. 28 ч. 2 ст. 121, ч. 3 ст. 27, ч. 3 ст. 28 п.п. 1, 5 ч. 2 ст. 115 КК України, у кримінальному провадженні № 42015000000001353, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 07 липня 2015 року, запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту - відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя Мартинов Є.О.

Судді Слободянюк П.Л.

Трубніков А.В.