Рішення № 69221105, 26.09.2017, Київський районний суд м. Харкова

Справа № 640/616/14-ц

н/п 2/640/1656/17

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 вересня 2017 року Київський районний суд м. Харкова в складі:

головуючого судді - Сенаторова В.М,

при секретарі - Явнюк К.Р.,

представника позивача ОСОБА_1,

представника відповідача - ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором та зустрічним позовом ОСОБА_3 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна», Третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору - ПАТ « ОТП Банк » про визнання частково недійсним Договору купівлі продажу кредитного портфелю від 12.11.2010 року та визнання частково недійсним Договору про відступлення права вимоги від 12.11.2010 року, -

встановив:

ТОВ «ОТП Факторинг Україна» звернулось до суду з позовом, у якому просить суд стягнути з ОСОБА_3 заборгованість за кредитним договором №CL507-701|470|2008 від 15.08.2008 року, яке є правонаступником Публічного акціонерного товариства «ОТП Банк», яка складає 2109246 грн. 10 коп. та судовий збір 3654 грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач вказав, що 15 серпня 2008 року між Закритим акціонерним товариством «ОТП Банк» правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «ОТП Банк» / надалі -«Банк» / та ОСОБА_3 був укладений Кредитний договір № СL507-701/470/2008.

Згідно з Кредитним договором Банк надав відповідачу кредит в сумі 50218 USD, дата остаточного повернення кредиту 17 серпня 2015 року.

12 листопад 2010 року між Публічним акціонерним товариством «ОТП Банк» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» / надалі - «Позивач» / у відповідності до ст. ст. 512, 514, 1077 - 1079, 1082, 1084 Цивільного кодексу України було укладено договір купівлі-продажу кредитного портфелю № б/н.

Згідно з вищевказаним договором Публічне акціонерне товариство «ОТП Банк» відступило, а Товариство з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» прийняло на себе зобов'язання за кредитним договором № CL507-701/470/2008 від 15.08.2008 року.

Таким чином, до Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» перейшли всі права Публічного акціонерного товариства «ОТП Банк» щодо права вимоги до Боржника за кредитним договором № СL507-701/470/2008 від 15.08.2008 року.

Відповідач, в свою чергу, зобов'язався прийняти, належним чином використати та повернути Банку вказані кредитні кошти у строки, зазначені в Кредитному договорі (зокрема, в п. 1.6. Кредитного договору, з підпунктами), а також сплатити відповідну плату за користування Кредитом, в порядку та на умовах, що визначені Кредитним договором / зокрема, в п. п. 1.4., 1.5. Кредитного договору, з підпунктами /.

Згідно з п. 1.5.1. з підпунктами частини 2 Кредитного договору повернення відповідної частини кредиту та сплата процентів здійснюється відповідачем щомісяця у розмірі та строки визначені у графіку платежів / додаток №1 до Кредитного договору /.

В порушення зазначених вище умов Кредитного договору, відповідачем не погашено належні до сплати суми кредиту та не сплачені відсотки.

Зобов'язання по Кредитному договору відповідачем не виконані, зокрема не виконується графік платежів, порушується порядок та строки сплати відсотків.

Станом на 09 січня 2014 року заборгованість відповідача по тілу кредиту за Кредитним договором складає 47133,47 долар США, що за офіційним курсом НБУ станом / 1 долар США = 7,993 грн./ складає 376737, 82 гривень.

Згідно з п. 1.4. частини 2 Кредитного договору за користування кредитом Позичальник / відповідач / зобов'язаний сплатити Банку /позивачу / відповідну плату.

У відповідності до п. 3 частини 1 Кредитного договору для розрахунку відсотків за користування кредитом буде використовуватися фіксована процентна ставка у розмірі 12,75 % річних. Станом на 9 січня 2014 року загальна заборгованість відповідача по нарахованим та не сплаченим відсоткам за Кредитним договором складає 9616,35 доларів США, що за офіційним курсом НБУ станом / 1 долар США = 7,993 грн. / складає 76863,49 гривень.

Розрахунок відсотків: залишок заборгованості за кредитом помножується на відсоткову ставку за кредитом, отриманий результат ділиться на 360 днів / щоб дізнатися суму відсотків, нарахованих за один день / та помножується на кількість днів. Відсотки за кредитом нараховуються щодня.

Згідно з п. 3.1.1. ст. 3 частини 2 Кредитного договору, за порушення прийнятих на себе зобов'язань за Кредитним договором, позичальник / відповідач / зобов'язаний сплатити Банку пеню в розмірі 1% від суми несвоєчасно виконаного зобов'язання, за кожен день прострочки, пеня сплачується додатково до прострочених сум.

Таким чином, за несвоєчасне повернення кредиту відповідачу нарахована пеня в розмірі 1655644,79 грн.

Розрахунок пені: непогашена своєчасно сума кредиту помножується на 1% помножується на кількість прострочених днів / розрахунок додається /.

Загальна заборгованість відповідача за кредитним договором складає 2109246,10 грн.

В судовому засіданні представник доповнив позовні вимоги та просив стягнути з ОСОБА_3 на користь позивача ТОВ "ОТП Факторинг Україна" заборгованість за Кредитним договором № СL507-701/470/2008 від 15.08.2008 року станом на 04.12.2014 року в розмірі 4007283,34 грн.

*заборгованість за кредитом у розмірі 47133,47 доларів США, що з перерахуванням за курсом НБУ 15,185623 становить 715 751,11 грн.

*заборгованість по відсоткам за користування кредитом у розмірі 9616,35 доларів США, що з перерахуванням за курсом НБУ 15,185623 становить 146 030,27 грн.

- пеня за прострочення виконання зобов'язань у розмірі 3145501,96 грн.

У свою чергу ОСОБА_3 звернувся до суду із зустрічною позовною заявою, яку уточнив в судовому засіданні та просив визнати частково недійсним Договір купівлі-продажу кредитного портфелю від 12.11.2010 року, який укладено між Публічним акціонерним товариством «ОТП Банк» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» в частині передачі прав за Кредитним договором № СL507-701/470/2008 від 15.08.2008 року укладеним між Закритим акціонерним товариством "ОТП Банк" та ОСОБА_3М та визнати частково недійсним Договір про відступлення права вимоги від 12.11.2010 року, який укладено між Публічним акціонерним товариством «ОТП Банк» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна», в частині відступлення прав вимоги за Договором застави автотранспортного засобу № РСL-701/470/2008 від 15.08.2008 року, укладеним між Закритим акціонерним товариством "ОТП банк" та ОСОБА_3

В обгрунтування зустрічної уточненої позовної заяви представник позивача ОСОБА_3 за довіреністю ОСОБА_2 вказав, що 15 серпня 2008 року між позивачем та ЗАТ "ОТП Банк" / правонаступник ПАТ "ОТП Банк" / був укладений Кредитний договір № СL507-701/470/2008 року, згідно якого Банком було надано нд користь ОСОБА_3 кредит в сумі 50218 доларів США на умовах передбачених кредитним договором.

В забезпечення даного кредитного договору 15 серпня 2008 року був укладений Договір застави автотранспортного засобу № РСL-701/470/2008, згідно якого в заставу було передано автомобіль Тоуоtа Lапd Сгиіsег РRADO.

12 листопада 2010 року між ПАТ «ОТП Банк» та ТОВ «ОТП Факторинг Україна» був укладений Договір купівлі-продажу кредитного портфелю та Договір про відступлення права вимоги, згідно яких ТОВ «ОТП Факторинг Україна» за плату отримало права вимоги до боржників за кредитними договорами та договорами іпотеки / застави, перелік яких міститься в додатках № 1 до цих договорів, в тому числі і за Кредитним договором № СL507-701/470/2008 та Договором застави автотранспортного засобу № РСL-701/470/2008 укладеними з ОСОБА_3

Відповідно до ч. 1 ст. 1077 ЦК України за договором факторингу / фінансування під відступлення права грошової вимоги / одна сторона / фактор / передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони / клієнта / за плату / у будь-який передбачений договором спосіб /, а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи / боржника /.

Як вбачається зі змісту укладених договорів про відступлення права вимоги, їх умови мають ознаки договору факторингу, оскільки відповідно до Розпорядження Нацкомфінпослуг від 06.02.2014 № 352 «Про віднесення операцій з фінансовими активами до фінансових послуг та внесення змін до розпорядження Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України від 03 квітня 2009 року № 231» до фінансової послуги факторингу віднесені сукупність таких операцій з фінансовими активами / крім цінних паперів та похідних цінних паперів / як:

- фінансування клієнтів - суб'єктів господарювання, які уклали договір, з якого випливає право грошової вимоги;

*набуття відступленого права грошової вимоги, у тому числі права вимоги, яке виникне в майбутньому, до боржників за договором, на якому базується таке відступлення;

*отримання плати за користування грошовими коштами, наданими у розпорядження клієнта, у тому числі шляхом дисконтування суми боргу, розподілу відсотків, винагороди, якщо інший спосіб оплати не передбачено договором, на якому базується відступлення.

Відповідно до положень статті 5 Закону України « Про фінансові

послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» визначено право на здійснення операцій з надання фінансових послуг. Виключне право або інші обмеження щодо надання окремих фінансових послуг встановлюються законами про діяльність відповідної фінансової установи та нормативно-правовими актами державних органів, що здійснюють регулювання ринків фінансових послуг.

Статтею 23 цього Закону передбачено, що державне регулювання ринків фінансових послуг здійснюється: щодо інших ринків фінансових послуг - спеціально уповноваженим органом виконавчої влади у сфері регулювання ринків фінансових послуг.

Відповідно до п. 1 Положення про державну комісію з регулювання ринків фінансових послуг України, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 03.02.2010 року № 157, Держфінпослуг є спеціально уповноваженим органом виконавчої влади у сфері регулювання ринків фінансових послуг у межах, визначених законодавством.

Таким чином, на думку представника ОСОБА_3, за довіреністю ОСОБА_2, зазначеним законом визначено, що виключне право та/або обмеження щодо надання окремих фінансових послуг встановлюється законами та нормативно-правовими актами державного органу, що здійснює регулювання ринків фінансових послуг.

Пунктом 1 Положення про віднесення операцій з фінансовими активами до фінансових послуг, затвердженого розпорядженням Держфінпослуг № 231 від 03 квітня 2009 року, визначено, що до фінансової послуги факторингу віднесено сукупність таких операцій з фінансовими активами / крім цінних паперів та похідних цінних паперів /: фінансування клієнтів - суб'єктів господарювання, які уклали договір, з якого випливає право грошової вимоги; набуття відступленого права грошової вимоги, у тому числі права вимоги, яке виникне в майбутньому, до боржників - суб'єктів господарювання за договором, на якому базується таке відступлення; отримання плати за користування грошовими коштами, наданими у розпорядження клієнта, у тому числі шляхом дисконтування суми боргу, розподілу відсотків, винагороди, якщо інший спосіб оплати не передбачено договором, на якому базується відступлення.

Тобто на момент укладення між ПАТ «ОТП Банк» та ТОВ «ОТП Факторинг Україна» оскаржуваних договорів, існували обмеження щодо укладення договорів факторингу, встановлені п. 1 Положення про віднесення операцій з фінансовими активами до фінансових послуг, затвердженого розпорядженням Держфінпослуг № 231 від 03 квітня 2009 року, в частині набуття фактором відступленого права грошової вимоги за договорами факторингу до боржників - фізичних осіб.

Крім того, відповідно до підпункт «а» пункту 2 статті 1 Конвенції УНІДРУА про міжнародний факторинг визначено, що «договір факторингу» означає договір, укладений між однією стороною / позичальником / та іншою стороною / фактором /, відповідно до якого, зокрема, постачальник відступає або може відступати фактору право грошової вимоги, яке випливає з договорів купівлі-продажу товарів, укладених між постачальником та його покупцями / боржниками /, крім договорів купівлі-продажу товарів, придбаних в першу чергу для їхнього особистого, сімейного або домашнього І використання. Для особистого, сімейного або домашнього використання товари можуть придбавати лише фізичні особи.

Україна приєдналася до Конвенції УНІДРУА відповідно до Закону України «Про приєднання України до Конвенції УНІДРУА про міжнародний фінансовий лізинг» від 11 січня 2006 року № 3301-ІУ.

Частиною другою статті 10 Цивільного кодексу України визначено, що якщо у чинному міжнародному договорі України, укладеному у встановленому законом порядку, міститься інші правила, ніж ті, що встановлені відповідним актом цивільного законодавства, застосовуються правила відповідного міжнародного договору України.

Враховуючи викладене, за відсутністю правових підстав для укладення договору відступлення прав вимоги щодо ОСОБА_3, обґрунтованим є застосування положень ст. 215 ЦК України.

Відповідно до частини першої статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Згідно з частиною першою статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною / сторонами / вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

За таких обставин, представник ОСОБА_3 вважає, що оскаржувані договори, в частині відступлення прав вимоги за Кредитним договором № СХ507-701/470/2008 від 15.08.2008 р. та Договором застави автотранспортного засобу № РСL-701/470/2008 від 15.08.2008 р., укладеними між ЗАТ «ОТП Банк» та ОСОБА_3 не відповідають приписам чинного законодавства, оскільки боржником за угодою про відступлення права грошової вимоги є фізична особа, що є порушенням чинного законодавства.

Згідно ст. 3 Закону України «Про заставу», застава має похідний характер від забезпеченого нею зобов'язання.

За таких обставин, недійсність Договору купівлі-продажу кредитного портфелю зумовлює недійсність відступлення прав вимоги за Договором про відступлення прав вимоги, згідно якого відступлено право вимоги за Договором застави автотранспортного засобу № РСL-701/470/2008 від 15.08.2008 р. укладеними між ЗАТ «ОТП Банк» та ОСОБА_3

Далі представник ОСОБА_3 вказав, шо відповідно до ч. 4 ст. 42 Конституції «Держава захищає права споживачів, здійснює контроль за якістю і безпечністю продукції та усіх видів послуг і робіт».

Право подати позовну заяву мають споживачі, які використовують або мають намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб. Так, перехід прав вимоги до ТОВ «ОТП ФакторингУкраїна», що суперечить вимогам закону, впливає на права та інтереси ОСОБА_3, оскільки до ТОВ «ОТП Факторинг Україна», який не є банківською установою із відповідним статусом, обмеженнями, повноваженнями, тощо та із яким ОСОБА_3 не перебував у договірних чи будь-яких інших стосунках і такого наміру не мав, переходить право вимоги до ОСОБА_3, і, крім того ТОВ «ОТП Факторинг Україна» отримує право вимоги до ОСОБА_3, яке за законом йому передане бути не може та відповідно без законних підстав не вправі набувати грошові кошти ОСОБА_3 за таким договором.

В судовому засіданні представник ТОВ «ОТП Факторинг Україна» та ПАТ « ОТП Банк» за довіреністю ОСОБА_1, підтримав заявлені збільшені позовні вимоги, у задоволенні зустрічного позову просив відмовити в повному обсязі, просив застосувати строки позовної давності.

В судовому засіданні представник ОСОБА_3М за довіреністю ОСОБА_2 підтримав заявлені уточнені зустрічні позовні вимоги, у задоволенні позовної заяви ТОВ « ОТП Факторинг Україна» про стягнення заборгованості за кредитним договором у розмірі 4007283,34 грн. відмовити, поновити строк позовної давності та застосувати по цивільній справі наслідки спливу позовної давності.

Заслухавши представників сторін, вивчивши матеріали справи та дослідивши письмові докази у їх сукупності, суд вважає позовні вимоги / з доповненням / ТОВ "ОТП Факторинг Україна" та зустрічні уточнені позовні вимоги ОСОБА_3 не підлягають задоволенню в повному обсязі.

При цьому суд виходить з наступного.

В судовому засіданні встановлено, що 15 серпня 2008 року між ЗАТ "ОТП Банк", правонаступником якого є ПАТ «ОТП Банк» та ОСОБА_3 був укладений кредитний договір № СL507-701/470/2008, відповідно до якого Банк надає ОСОБА_3 кредит в розмірі 50218 доларів США під 12,75 % річних, з кінцевим терміном повернення 7 серпня 2015 року. Цільове використання кредиту - купівля автомобіля марки Тоуоtа Lапd Сгиіsег РRADO.

12 листопада 2010 року між ПАТ «ОТП Банк» та ТОВ «ОТП Факторинг Україна» було укладено договір купівлі-продажу кредитного портфелю, відповідно до якого ПАТ «ОТП Банк» відступило, а ТОВ «ОТП Факторинг Україна» прийняло на себе зобов'язання в тому числі і за вищевказаним кредитним договором.

Отже, правовідносини стосовно кредитного договору з 12.11.2010 року почали тривати між ТОВ «ОТП Факторинг Україна» та ОСОБА_3

Відповідно до положень п. п. 19, 22, 23 ст. 1 Закону України « Про захист прав споживачів» споживачем вважається фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов'язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника. Продукцією є будь-які виріб (товар), робота чи послуга, що виготовляються, виконуються чи надаються для задоволення суспільних потреб. Споживчий кредит - кошти, що надаються кредитодавцем банком або іншою фінансовою установою) споживачеві на придбання продукції. Згідно з ч. 1 :т. 11 ЗУ «Про захист прав споживачів» договір про надання споживчого кредиту укладається між кредитодавцем та споживачем, відповідно до якого кредитодавець надає кошти (споживчий кредит) або бере зобов'язання надати їх споживачеві для придбання продукції у розмірі та на умовах, встановлених договором, а споживач зобов'язується повернути їх разом з нарахованими відсотками.

З огляду на наведене, кредитний договір № СХ507-701/470/2008 від 15 серпня 2008 року, укладений між банком та ОСОБА_3, має всі суттєві властивості споживчого кредиту.

В якості забезпечення виконання ОСОБА_3 зобов'язань перед Банком за кредитним договором, між нами був укладений договір застави автотранспортного засобу № РСL 01/470/2008 від 15.08.2008 року.

Відповідно до п. 1.1 договору застави, для забезпечення повного і своєчасного виконання заставодавцем ОСОБА_3 боргових зобов'язань, визначених у статті 2 цього договору, заставодавець цим надає заставодержателю Банку в заставу предмет застави, визначений у статті 3 цього договору.

Відповідно до статті 3 договору застави предметом застави за цим

договором є: Тоуоtа Lапd Сгиіsег РRADO, реєстраційний номер НОМЕР_1, рік випуску - 2008, колір - чорний, кузов № НОМЕР_2, тип - легковий універсал - В (свідоцтво про реєстрацію ТЗ: АХС 131596, виданий ВРЕР № 1 ГУМВС України 13.08.2008 року).

Відповідно до п. 3.3. договору застави, заставна вартість предмету застави складає 272 563 грн.

На виконання вимог вказаного договору було внесено запис до Державного реєстру обтяжень рухомого майна про обтяження предмету застави.

На підставі договору від 12 листопада 2010 року про відступлення права вимоги, ПАТ «ОТП Банк» передає та відступає ТОВ «ОТП Факторинг Україна» сукупність прав, належних банку за Договорами забезпечення, включаючи, але не обмежуючись, правом звертати стягнення на заставлене майно. Отже, правовідносини стосовно договору застави з 12.11.2010 року почали тривати між ТОВ «ОТП Факторинг Україна» та ОСОБА_3

Згідно із ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа / кредитодавець / зобов'язується надати грошові кошти / кредит / позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

На підставі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови / пункти /, визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

За умовами п. 1.5 кредитного договору № / Х507-701/470/2008 від 15 серпня 2008 року повернення відповідної частини кредиту здійснюється позичальником щомісяця у розмірі та строки, визначені у графіку платежів, шляхом внесення готівки в касу Банка або безготівковим перерахуванням на Поточний рахунок.

Отже, у кредитному договорі сторони встановили строки виконання ОСОБА_3 зобов'язань / внесення щомісячних платежів /, що входять до змісту зобов'язання, яке виникло на підставі договору.

Згідно з п. 1.9 кредитного договору, Банк має право вимагати дострокового погашення боргових зобов'язань в цілому або у визначеній Банком частині у випадку не виконання позичальником / ОСОБА_3 / своїх боргових чи інших зобов'язань за цим зговором / в тому числі, але не виключно, встановлених п. 2.3. та ст. 3 цього Договору / чи іншими укладеними з Банком договорами та/або умов Документів забезпечення.

При цьому, зобов'язання позичальника щодо дострокового виконання боргових зобов'язань в цілому - настає з дати відправлення Банком на адресу Позичальника відповідної Вимоги та повинно бути проведено Позичальником протягом 30 / тридцяти / календарних днів з дати одержання «Позичальником» відповідної вимоги. У випадку невиконання Позичальником боргових зобов'язань понад 38 / тридцять вісім календарних днів Банк має право в односторонньому порядку розірвати цей договір шляхом відправлення на поштову адресу Позичальника листа про розірвання цього Договору. Цей Договір вважається розірваним з моменту відправлення на поштову адресу Позичальника вищевказаного листа.

Тобто, сторонами було погоджено в умовах кредитного договору право Банку вимагати від ОСОБА_3 повернення всієї суми наданого кредиту у випадках невиконання останнім будь - якого із зобов'язань, встановлених кредитним договором, в тому числі зобов'язань щодо погашення кредиту в строк, встановлений в п. 1.5 Договору та в Графіку платежів до договору.

Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

За приписами ч. 1 ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона / боржник / зобов'язана вчинити на користь другої сторони / кредитора / певну дію передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов'язання внаслідок : двосторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору, зміна умов зобов'язання, сплата неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання / неналежне виконання

Одним із видів порушення зобов'язання є прострочення - невиконання зобов'язання в обумовлений сторонами строк.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк / термін / його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк /термін /.

Зобов'язання, строк / термін / виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події / ч. 1 ст. 530 ЦК України /.

Наслідки прострочення позичальником повернення позики визначено в ст. 1050 ЦК України. Якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами / з розстроченням /, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. ст. 1048, 1050 ЦК України .

З тексту позовної заяви вбачається, що ТОВ « ОТП Факторинг Україна» просить суд стягнути на його користь заборгованість за Кредитним договором№ СХ507-701/470/2008 від 15.08.2008 року.

Згідно п. 2 частини 1 Кредитного договору - дата остаточного повернення Кредиту «17» серпня 2015 р.

Відповідно до п. 4 частини 1 Кредитного договору - сума Кредиту та процентів щомісяця погашається рівними частинами на протязі всього строку дії Кредитного договору.

Відповідно до п. 1.9.1 частини 2 Кредитного договору:

«Незважаючи на інші положення цього Договору, Банк має право вимагати дострокового виконання Боргових зобовязань в цілому або у визначеній Банком частині у випадку невиконання Позичальником, та/або Поручителем, та/або Майновим поручителем своїх Боргових та/чи інших зобовязань за цим Договором / в тому числі, але не виключно, встановлених п. 2.3. та ст. 3 цього Договору / чи іншими укладеними з Банком договорами а/або умов Документів забезпечення (надалі - «Вимога»). При цьому, зобов'язання Позичальника щодо дострокового виконання Боргових зобов'язань в цілому настає з дати відправлення Банком на адресу Позичальника відповідної Вимоги та повинно бути проведено Позичальником протягом 30 календарних днів з дати одержання Позичальником відповідної вимоги.»

Отже, перебіг позовної давності щодо повернення кредиту в цілому обчислюється із дня настання строку виконання основного зобов'язання, тобто строку виконання зобов'язання з повному обсязі (кінцевий строк) або у зв'язку із застосуванням права на повернення кредиту достроково.

Таким чином, пред'явлення вимоги про повне дострокове погашення заборгованості за кредитом змінює строк виконання зобов'язання та зумовлює перебіг позовної давності.

У зв'язку з порушенням Відповідачем виконання зобов'язання за кредитним договором Банк використав право достроково вимагати з позичальника повернення заборгованості за кредитним договором, надіславши 17 квітня 2009 року досудову вимогу № 22-2/73973 від 03.04.2009 року боржнику про дострокове виконання боргових зобов'язань за Кредитним договором в повному обсязі, а саме:

- суму кредиту в розмірі 48 339,97 доларів США;

- суму відсотків за користування кредитом в розмірі 9324,64 доларів США;

- суму пені в розмірі 4 806,56 грн.;

- суму штрафів в розмірі 75,00 грн.

Пред'явивши вимогу про повне дострокове погашення заборгованості за кредитом, сплату відсотків за користування кредитом та пені, кредитор відповідно до частини другої статті 1050 ЦК України змінив строк виконання основного зобов'язання, а тому перебіг позовної давності за вимогами банку про негайне повернення кредиту та платежів за ним почався з наступного дня після направлення такої вимоги, а саме з 18 квітня 2009 року

Аналогічних висновків дійшов Верховний суд України в своїй Постанові від 09 листопада 2016 року по справі № 6-2251цс16.

Вказана правова позиція кореспондується також і з висновками Верховного суду України, викладеними в Постанові від 02.11.2016 року по справі № 6-1174цс16.

Відповідно до ст. 360-7 ЦПК України:

«Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права. Суд має право відступити від правової позиції, викладеної у висновках Верховного Суду України, з одночасним наведенням відповідних мотивів.»

Отже, порушене право щодо дострокового стягнення з Відповідача суми кредиту та відсотків в цілому виникло у Позивача та Третьої особи 18.04.2009 року.

Відповідно до ст. 264 ЦК України:

« 2. Позовна давність переривається у разі пред'явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач.

3. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.»

10 грудня 2009 року ПАТ «ОТП Банк» вперше звернулось до Київського районного району м. Харкова з позовом про стягнення заборгованості за кредитним договором / справа № 2018/2-866/11.

Таким чином, позовна давність була перервана, у звязку з поданням банком позовної заяви, та її перебіг почався заново з 11 грудня 2009 року.

12 листопада 2010 року між ПАТ «ОТП Банк» та ТОВ «ОТП Факторинг Україна» було укладено Договір купівлі-продажу кредитного портфелю та Договір відступлення права вимоги, за умовами яких банк відступив, а товариство прийняло право вимоги за кредитним договором і договором застави, укладеним між банком та Відповідачем.

Відповідно до ст. 262 ЦК України:

«1. Заміна сторін у зобовязанні не змінює порядку обчислення та перебігу позовної давності.»

Таким чином, відступлення права вимоги від ПАТ «ОТП Банк» на користь ТОВ ОТП Факторинг Україна» не впливає на порядок обчислення та перебіг позовної давності.

01 червня 2011 року Ухвалою Київського районного суду м. Харкова по справі № 2018/2-866/11 позовна заява ПАТ «ОТП Банк» - була залишена без розгляду.

Відповідно до ст. 265 ЦК України:

«1. Залишення позову без розгляду не зупиняє перебігу позовної давності.»

Таким чином, залишення позовної заяви ПАТ «ОТП Банк» не впливає на порядок обчислення та перебіг позовної давності.

Початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

17.01.2014 року ТОВ «ОТП Факторинг Україна» вдруге вже від свого імені звернулось до Київського районного суду м. Харкова з позовом про стягнення заборгованості за кредитним договором / справа № 640/616/14-ц /

Таким чином, ТОВ « ОТП Факторинг Україна» не має права стягувати заборгованість з Відповідача, оскільки позовна давність за його вимогами відрахована від 11 грудня 2009 року спливла 11 грудня 2012 року.

Більше того, навіть якщо відраховувати початок перебігу позовної давності з моменту виникнення у ТОВ «ОТП Факторинг Україна» процесуального права на пред'явлення позову від свого імені, а саме з дати відступлення права вимоги - 12 листопада 2010 року, то і в цьому випадку позовна давність спливла 13 листопада 2013 року.

Відповідно до відмітки суду на позовній заяві Позивач звернувся до суду з позовом 17.01.2014 року / а. с. 2 Т.1 /

З викладеного вбачається, що позивачем ТОВ «ОТП Факторинг Україна» пропущено строк позовної давності і в першому і в другому випадах.

У звязку з наведеним, в задоволенні позовних вимог ТОВ « ОТП Факторинг Україна» до ОСОБА_3М, про стягнення заборгованості за кредитним договором в розмірі 4007283, 34 грн. необхідно відмовити.

Відмовляючи у задоволенні зустрічного уточненого позову ОСОБА_3 суд виходить з наступного.

Згідно із ч.1 ст. 1072 ЦК України за договором факторингу / фінансування під відступлення права грошової вимоги / одна сторона / фактор / передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони / клієнта / за плату / у будь-який передбачений договором спосіб /, а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи / боржника /.

Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов'язання клієнта перед фактором.

Відповідно до ч. 1 ст. 1078, ст. 1079 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав / наявна вимога /, а також право вимоги, яке виникне в майбутньому / майбутня вимога /.

Сторонами у договорі факторингу є фактор і клієнт.

Клієнтом у договорі факторингу може бути фізична або юридична особа, яка є суб'єктом підприємницької діяльності.

Фактором може бути банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції.

Розпорядженням Нацкомфінпослуг від 06.02.2014 року №352 Про віднесення операцій з фінансовими активами до фінансових послуг та внесення змін до розпорядження Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України від З квітня 2009 року №231" фінансову послугу факторингу визначено сукупністю таких операцій з фінансовими активами / крім цінних паперів та похідних цінних паперів / як:

- фінансування клієнтів - суб'єктів господарювання, які уклали договір, з якого випливає право грошової вимоги;

- набуття відступленого права грошової вимоги, в тому числі права вимоги, яке виникне в майбутньому, до боржників за договором, на якому базується таке відступлення;

- отримання плати за користування грошовими коштами, наданими у розпорядження клієнта, у тому числі шляхом дисконтування суми боргу, розподілу відсотків, винагороди, якщо інший спосіб оплати не передбачено договором, на якому базується відступлення.

Норми ст. 5 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" вказують на право щодо здійснення операцій з надання фінансових послуг. Виключне право або інші обмеження щодо надання окремих фінансових послуг встановлюються законами про діяльність відповідної фінансової установи та нормативно-правовими актами державних органів, що здійснюють регулювання ринків фінансових послуг.

Згідно зі ст. 23 Закону України « Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» державне регулювання ринків фінансових послуг здійснюється: щодо інших ринків фінансових послуг - спеціально уповноваженим органом виконавчої влади у сфері регулювання ринків фінансових послуг.

Тобто правильним є те, що виняткове право та/або обмеження щодо надання окремих фінансових послуг визначається законами та нормативно-правовими актами державного органу, який здійснює регулювання ринків фінансових послуг.

Відповідно до п. 1 Положення про державну комісію з регулювання ринків фінансових послуг України / далі Держфінпослуг /, що затверджене Постановою Кабінету Міністрів України від 03.02.2010 року №157, Держфінпослуг є спеціально уповноваженим органом виконавчої влади у сфері регулювання ринків фінансових послуг у межах, визначених законодавством.

Пункт 1 Положення про віднесення операцій з фінансовими активами до фінансових послуг, що затверджене розпорядженням Держфінспослуг № 231 від 3 квітня 2009 року, встановлює, що до фінансової послуги факторингу віднесено сукупність таких операцій з фінансовими активами / крім цінних паперів та похідних цінних паперів /: фінансування клієнтів - суб'єктів господарювання, які уклали договір, з якого випливає право грошової вимоги; набуття відступленого права грошової вимоги, у тому числі права вимоги, яке виникне в майбутньому, до боржників - суб'єктів господарювання за договором, на якому базується таке відступлення; отримання плати за користування грошовими коштами, наданими у розпорядження клієнта, у тому числі шляхом дисконтування суми боргу, розподілу відсотків, винагороди, якщо інший спосіб оплати не передбачено договором, на якому базується відступлення.

Згідно із ч. ч. 1, 2 ст. 8 ЦПК України суд вирішує справи відповідно до Конституції України, законів України та міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що встановлені Конституцією та законами України.

Отже, на час укладення договору купівлі продажу кредитного портфелю між ТОВ « ОТП Факторинг Україна» ПАТ "Промінвестбанк" та ПАТ « ОТП Банк» 12 листопада 2010 року, фактично договору про відступлення права вимоги, існували обмеження щодо укладення договорів факторингу, які встановлені п. 1 Положення про віднесення операцій з фінансовими активами до фінансових послуг, що затверджене розпорядженням Держфінпослуг №231 від З квітня 2009 року, в частині набуття фактором відступленого права грошової вимоги за договорами факторингу до боржників - фізичних осіб.

Згідно з ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною / сторонами / вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Проте ОСОБА_3 у межах встановленого трирічного строку не скористався своїм правом звернутися з вищевказаною уточненою зустрічною позовною заявою про визнання частково недійсним Договору купівлі продажу кредитного портфелю від 12.11.2010 року та визнання частково недійсним Договору про відступлення права вимоги від 12.11.2010 року.

В судовому засіданні представник ТОВ « ОТП Факторинг Україна» за основним позовом просив суд застосувати строки позовної давності.

Представник відповідача ОСОБА_3 за довіреністю ОСОБА_2 просив поновити строк позовної давності за зустрічним уточненим позовом вказав, про йому та відповідно ОСОБА_3 стало відомо про факт відступлення на користь ТОВ «ОТП Факторинг Україна права вимоги та на підставі чого таке відступлення відбулось при ознайомленні з матеріалами даної цивільної справи 25.09.2014 року.

Суд вважає, що наведені доводи не відповідають дійсності та оцінює їх критично.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_3 звернувся з зустрічними уточненими вимогами до Київського районного суду м. Харкова 14.06.2017 року. / а. с. 44 Т.3 /

12 листопада 2010 року між ПАТ «ОТП Банк» та ТОВ «ОТП Факторинг Україна» було укладено Договір купівлі продажу кредитного портфелю та Договір відступлення права вимоги, за умовами яких Банк відступив, а товариство прийняло право вимоги за кредитним договором і договором застави, укладених між Банком і відповідачем ОСОБА_3 / а. с. 11 Т.1 /

З матеріалів справи вбачається що відповідач по справі ОСОБА_3 01 березня 2012 року звертався до ТОВ « ОТП Факторинг Україна» з заявою розглянути його питання про погашення кредиту по процедурі 2012 року / а. с. 26 Т2 /

Тобто на стан 01 березня 2012 року ОСОБА_3М, звертається до ТОВ «ОТП Факторинг Україна», яке вже йому відомо, що це не ПАТ «ОТП Банк».

Крім цього, 03 січня 2014 року ОСОБА_3М, звертається до директора ТОВ « ОТП Факторинг Україна» з заявою про надання дозволу на добровільний продаж заставного автомобіля ТОВ «ОТП Факторинг Україна Тоуоtа Lаnd Сruisеr.н. ХА7170 ВМ, за узгодженою з компанією вартістю. / а. с. 140 Т.1 /

З урахуванням наведеного, суд приходить до висновку, що ОСОБА_3 пропустив строки позовної давності для звернення з уточненою зустрічною позовною заявою, а тому не має підстав поновляти строки, а тому у задоволенні уточненої зустрічної позовної заяви ОСОБА_3 необхідно відмовити.

Таким чином, суд вважає, що у задоволенні позовних вимог ТОВ «ОТП Факторинг Україна» та уточнених зустрічних позовних вимог ОСОБА_3 необхідно відмовити в повному обсязі.

Питання про стягнення судових витрат, суд вирішує відповідно до ст. 88 ЦПК України.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 10, 11, 60, 88, 209, 212-215 ЦПК України, ст. ст. 509, 530, 610, 611, 626, 628, 629, 1050, 1054 ЦК України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог / з доповненням / Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовити в повному обсязі.

У задоволенні зустрічної уточненої заяви ОСОБА_3 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» , Третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору - ПАТ «ОТП Банк» про визнання частково недійсним Договору купівлі продажу кредитного портфелю від 12.11.2010 року та визнання частково недійсним Договору про відступлення права вимоги від 12.11.2010 року відмовити в повному обсязі.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Харківської області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10 денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги, або якщо рішення було ухвалене за відсутності осіб, що приймають участь у справі протягом 10 днів з моменту отримання копії рішення.

Суддя -