Ухвала суду № 69220822, 27.09.2017, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №477/2894/14-к 27.09.2017

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 вересня 2017 року м. Миколаїв

Апеляційний суд Миколаївської області у складі колегії суддів судової палати у кримінальних справах:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3

за участю секретаря Луговенко К.С.,

розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали кримінального провадження за апеляційною скаргою прокурора відділу прокуратури Миколаївської області ОСОБА_4 на ухвалу Жовтневого районного суду Миколаївської області від 12 червня 2017 року про повернення обвинувального акту прокурору по кримінальному провадженню, внесеному до ЄРДР № 12014150000000069, за обвинуваченням

ОСОБА_5, який народився 1994 року березня місяця 20 числа в с. Вікторівка Доманівського району Миколаївської області, мешкає в с. Вікторівка Доманівського району Миколаївської області, вул. Комсомольська, 105, раніше не судимого,

у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України.

Учасники судового провадження:

прокурор Кірієнко Р.В.

Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції.

Ухвалою суду обвинувальний акт у кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_5 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України повернуто прокурору для оформлення у відповідності до вимог ст. 291 КК України.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги.

Прокурор просить скасувати ухвалу та призначити розгляд у суді першої інстанції зі стадії підготовчого судового провадження.

Узагальнені доводи прокурора.

В апеляційній скарзі прокурор зазначає, що висновки суду, викладені в ухвалі, не відповідають фактичним обставинам кримінального провадження та ухвалу постановлено з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону.

Вказує на те, що стороною обвинувачення дотриманні вимоги п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК України, зокрема, викладені фактичні обставини, які прокурор вважав доведеними, визначено правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення частини статті закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення про вчинення ОСОБА_5 діяння, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України.

Вважає, що оцінку доводам сторони захисту суд може надати виключно під час судового розгляду кримінального провадження за наслідками дослідження доказів у їх сукупності та ухвалення судового рішення.

Зазначає, що на порушення вимог ч. 2 ст. 94 та п. 3 ч. 3 ст. 314 КПК України суд, із зазначенням сторінок судової справи, послався на письмові докази, наявні в розпорядженні судді Семенової Л.М., яка отримала кримінальне провадження після повторного автоматизованого розподілу провадження у звязку із закінченням повноважень судді Саукової А.А., що порушує принцип змагальності сторін та свідчить про необєктивність і упередженість суду на стадії підготовчого судового засідання.

Також чинним КПК України не передбачено норми, яка б на стадії підготовчого судового засідання визначала повноваження суду щодо здійснення «аналізу змісту документів, які свідчать про порушення вимог щодо викладення прокурором фактичних обставин кримінального правопорушення в обвинувальному акті», як зазначено в оскаржуваній ухвалі суду.

За наведеного, прокурор вважає, що судом першої інстанції неправильно застосовані вимоги кримінального процесуального закону, оскільки прокурором при складанні обвинувального акту не допущено порушень закону, які б унеможливлювали судовий розгляд кримінального провадження.

Обставини, встановлені судом першої інстанції.

28.11.2014 р. до Жовтневого районного суду Миколаївської області надійшли матеріали кримінального провадження за обвинуваченням ОСОБА_5 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, а саме в порушенні правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому ОСОБА_6 середнього ступеню тяжкості тілесні ушкодження та заподіяли смерть потерпілої ОСОБА_7

У звязку із закінченням повноважень судді Саукової А.А., за наслідками повторного автоматизованого розподілу кримінальне провадження передано судді Семеновій Л.М., якою вирішувались процесуальні питання, в тому числі, щодо можливого призначення справи до судового розгляду.

Суд не здійснював дослідження письмових доказів по справі та їх аналіз щодо наявності чи відсутності доказів вини обвинуваченого за висунутим обвинуваченням, а лише зробив аналіз змісту документів, які свідчать про порушення прокурором певних вимог при викладенні фактичних обставин кримінального правопорушення в обвинувальному акті.

Посилаючись на наявні в матеріалах кримінального провадження достеменні дані про те, що обвинувачений є спеціальним субєктом даної дорожньо-транспортної пригоди, що підтверджується: копією військового квитка ОСОБА_5, який був призваний на військову службу 12.10.2012 р. та комісований 17.06.2014 р. за станом здоровя; даними військової частини А0224 від 17.04.2015 р. про те, що солдат ОСОБА_5 водій автомобілю ЗІЛ-131, звільнений з Лав ЗСУ; наказу командира військової частини А0224 № 14 від 05.03.2014 р., згідно якого обовязки водія на момент ДТП виконував солдат ОСОБА_5, суд зауважив, що ця обставина вказує на порушення прокурором вимог щодо викладення фактичних обставин кримінального правопорушення, що безперечно є порушенням права обвинуваченого на захист, відповідно до ст. 42 КПК України, а також порушенням прав потерпілих як цивільних позивачів, з урахуванням належності транспортного засобу, та осіб, відповідальних за дану дорожньо-транспортну пригоду відповідно до Закону.

Наведені в обвинувальному акті фактичні обставини не відповідають вказаним у ч. 2 ст. 291 КПК України вимогам, та не дають повного уявлення стосовно кожного елементу складу кримінального правопорушення, в даному випадку субєкту кримінального правопорушення, як спеціального, чим порушуються права обвинуваченого на захист відповідно до ст. 42 КПК України, а також права потерпілих як цивільних позивачів, з урахуванням належності транспортного засобу, та осіб, відповідальних за даною дорожньо-транспортну пригоду відповідно до Закону.

Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора на підтримку апеляційної скарги, дослідивши матеріали кримінального провадження, апеляційний суд приходить до наступного.

Обставини, встановлені судом апеляційної інстанції.

Ст. 62 Конституції України встановлює, що обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до п. а) ч. 3 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожний обвинувачений у вчиненні кримінального правопорушення має право бути негайно і детально поінформованим зрозумілою для нього мовою про характер і причини обвинувачення, висунутого проти нього.

Згідно із п. 3 ч. 3 ст. 314 КПК України, у підготовчому засіданні суд має право повернути обвинувальний акт прокурору, якщо він не відповідає вимогам цьогоКодексу.

Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК України, обвинувальний акт повинен містити виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення.

Згідно із п. 13 ч. 1 ст. 3 КПК України,обвинувачення це твердження про вчинення певною особою діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність, висунуте в порядку, встановленому цим Кодексом.

Із наведених вище норм права випливає, що формулювання обвинувачення, зазначене в обвинувальному акті, повинно бути конкретним та зрозумілим.

Апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що обвинувальний акт від 20 листопада 2014 року, складений відносно ОСОБА_5 за обвинуваченням у вчиненні ним злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, складений з порушенням вимог щодо викладення фактичних обставин кримінального правопорушення

Як вбачається із зазначеного в обвинувальному акті обвинувачення, ОСОБА_5 07.03.2017 р. близько 20.00 год. (темний час доби) рухався за кермом технічно справного автомобіля «ЗИЛ 131» реєстраційний номер 7879 К5 по сухій асфальтованій проїзній частині автодороги М-14 «Одеса-Мелітополь-Новоазовськ» з боку м. Одеси у напрямку м. Херсон. На мосту через річку ОСОБА_6 (157 км + 600 м) водій ОСОБА_5 здійснив зупинку керованого ним автомобіля, чим порушив підпункту в) п. 15.9 Правил дорожнього руху України. Зупинившись, водій ОСОБА_5, з метою забезпечення безпеки дорожнього руху, не прибрав транспортний засіб з проїзної частини, не виділив свій транспортний засіб на проїзній частині світлом габаритних ліхтарів та не виставив знак аварійної зупинки на відстані 40 м від задньої частини, чим створив перешкоду для руху попутнім транспортним засобам, порушивши вимоги п. 15.14 Правил дорожнього руху України.

Внаслідок цих порушень, відбулось зіткнення з автомобілем НОМЕР_1 під керуванням водія ОСОБА_8 В результаті ДТП пасажир автомобіля «ЗИЛ 131» ОСОБА_9 отримав тілесні ушкодження середнього ступеню тяжкості та пасажир автомобіля «MAN 10.155» ОСОБА_10 від отриманих ушкоджень загинула на місці ДТП.

Тобто, ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України.

Як вбачається з матеріалів провадження, на момент ДТП солдат ОСОБА_5 виконував обовязки водія згідно наказу командира ВЧ А0224 № 14 від 05.03.2014 р.

Отже, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що наведені в обвинувальному акті фактичні обставини не відповідають вказаним у ч. 2 ст. 291 КПК України вимогам та не дають повне уявлення стосовно кожного елементу складу кримінального правопорушення, в даному випадку субєкта кримінального правопорушення, як спеціального, та порушують права обвинуваченого на захист відповідно до ст. 42 КПК України, а також права потерпілих як цивільних позивачів, з урахуванням належності транспортного засобу, та осіб, відповідальних за даною ДТП відповідно до Закону.

За таких обставин, апеляційний суд вважає, що ухвала суду першої інстанції про повернення прокурору обвинувального акта по кримінальному провадженню за обвинуваченням ОСОБА_5 є законною, обґрунтованою та вмотивованою, правових підстав для її скасування в ході апеляційного розгляду не встановлено

Керуючись ст. ст. 376, 404, 405, 407, 419, 424, 532 КПК України КПК України, апеляційний суд,

п о с т а н о в и в :

апеляційну скаргу прокурора залишити без задоволення.

Ухвалу Жовтневого районного суду Миколаївської області від 12 червня 2017 року про повернення обвинувального акту прокурору за обвинуваченням ОСОБА_5 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, внесеному до ЄРДР № 12014150000000069, залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржений в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом трьох місяців з дня її проголошення.

Судді

______ ____ ______

ОСОБА_11В ОСОБА_2 ОСОБА_3