Ухвала суду № 69220482, 26.09.2017, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Унікальний 760/1305/15-ц Головуючий в 1 інстанції - Коробенко С.В.

Апеляційне провадження № 22-ц/796/9912/2017 Доповідач - Желепа О.В.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 вересня 2017 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва в складі:

головуючого Желепи О.В.

суддів Іванченка М.М., Рубан С.М.

при секретарі Дука В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Той Хто Творить» на рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 27 листопада 2015 року в справі за позовом ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Той Хто Творить» про стягнення заборгованості із заробітної плати, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільнені та відшкодування моральної шкоди, -

Заслухавши доповідь судді Желепи О.В., перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів,-

ВСТАНОВИЛА:

Позивач ОСОБА_2 звернувся в суд з позовом до ТОВ «Той Хто Творить та просив стягнути з відповідача на свою користь заборгованість із заробітної плати в сумі 24900,95 гривень.

В подальшому позивач неодноразово уточнював свої вимоги і в остаточній редакції позову просив стягнути з відповідача заборгованість по заробітній платі в сумі 23866,39 гривень, яка складається з:

заборгованості за березень 2014 року в сумі 7800 гривень;

заборгованості за квітень 2014 року в сумі 9800 гривень;

заборгованості за 3 робочі дні в травні 2014 року в сумі 989,43 грн;

відпускних за 16 днів з 08.05.2014р. по 24.05.2014р. в сумі 5276,96 гривень.

Стягнути з Відповідача заборгованість за час затримки виплати заробітної плати в сумі 65396,20 гривень за період з 11.08.2014р. по 01.03.2015р. (з розрахунку середньоденної заробітної плати в сумі 329,81 грн.).

Стягнути з Відповідача компенсацію за спричинену моральну шкоду в сумі 10000 гривень.

Обґрунтовуючи позовні вимоги посилалася на те, що з 02 вересня 2013 року він працював в ТОВ «Той хто Творить» на посаді директора по будівництву з окладом 9800 гривень. При цьому заробітну пату в повному розмірі він отримував до 28 лютого 2014 року включно, за березень отримав заробітну плату лише в сумі 2007,53 грн., а починаючи з квітня 2014 року взагалі зарплату не отримував.

Позивач стверджує, що його ніхто не повідомляв про зміну істотних умов праці, зменшення його заробітної плати, режиму роботи тощо.

ОСОБА_2 зазначає, що 29 квітня 2014 року він направив відповідачу письмову заяву про надання відпустки, яка була частково задоволена, і відпустка надана в період з 08 травня 2014 року по 24 травня 2014 року. При цьому, як наполягає позивач, відповідач не виплатив йому відпускні.

Уточнюючи свої позовні вимоги з посиланням на наказ про своє звільнення з 11 серпня 2014 року, позивач пояснив, що після звільнення відповідач порушив свої зобов'язання щодо остаточного розрахунку з працівником, у зв'язку з чим, як наполягає ОСОБА_2, він має право на стягнення з ТОВ «Той Хто Творить» середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільнені.

Крім того, позивач вказував на те, що внаслідок незаконних дій відповідача, які призвели до неодноразового тривалого порушення трудових прав Позивача, йому було заподіяно моральне шкоду, компенсацію за яку він оцінює в 10000 гривень, і просить стягнути з відповідача.

Рішенням Солом'янського районного суду м. Києва від 27.11.2015 року позов ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Той Хто Творить» про стягнення заборгованості із заробітної плати, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільнені та відшкодування моральної шкоди - задоволено частково.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Той Хто Творить» на користь ОСОБА_2 заборгованість із заробітної плати та оплати щорічної відпустки в розмірі 24239,11 гривень.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Той Хто Творить» на користь ОСОБА_2 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в розмірі 54975 гривень 75 копійки.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Той Хто Творить» на користь ОСОБА_2 компенсацію за спричинену моральну шкоду в розмірі 1000 гривень.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Той Хто Творить» на користь держави 1035 гривень 75 копійок судового збору.

Не погодившись з таким рішенням суду, представник ТзОВ «Той Хто Творить» подав апеляційну скаргу, в якій просив його скасувати та ухвалити нове рішення, яким в задоволені позову відмовити.

В скарзі посилався на те, що сторона позивача жодним чином не заперечувала та не спростувала того факту, що ОСОБА_2 грубо порушував умови своєї праці в ТОВ «Той Хто Творить», а також без поважних причин був відсутній на робочому місці, що має важливе значення для визначення розміру заборгованості. Також зазначив, що позивач не довів, незаконність зміни істотних умов праці та переведення його на двох годинний робочий день. Позивач не спростовує та не оскаржує свою відсутність на робочому місці, що є грубим порушенням трудового законодавств, а тому підстави для задоволення позовних вимог відсутні.

До апеляційного суду сторони не з'явились, про розгляд справи повідомлені.

Клопотання представника відповідача про відкладення розгляду справи, задоволенню не підлягає, так як в клопотанні не зазначена причина, через яку представник не з'явився до суду. При цьому, відповідно до ст. 169 ЦПК України, відкладення розгляду справи можливе, лише в разі визнання судом поважною причини першої неявки сторони до суду.

Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали в цій частині, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Між сторонами виникли правовідносини, які регулюються Кодексом Законів про працю України.

Згідно положень ч. 1 ст. 47 КЗпП України, власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

Статтею 116 КЗпП України встановлено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо в день звільнення працівник не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.

Відповідно до ст. 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір, підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

З точки зору закону заходи, встановлені ст.117 КЗпП України, є відповідальністю роботодавця перед працівником в разі несвоєчасного розрахунку при звільненні. Підставою відповідальності роботодавця є вина власника або уповноваженого ним органу.

Згідно п. 21 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.12.1999 №13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», При визначенні середньої заробітної плати слід виходити з того, що в усіх випадках, коли за чинним законодавством вона зберігається за працівниками підприємств, установ, організацій, це слід робити відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 р. № 100 (з наступними змінами і доповненнями). Цей нормативний акт не застосовується лише тоді, коли середня заробітна плата визначається для відшкодування шкоди, заподіяної ушкодженням здоров'я, та призначення пенсії.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, наказом № 13-0000000013 від 02 вересня 2013 року ОСОБА_2 був прийнятий на роботу до ТОВ «Той Хто Творить» на посаду директора по будівництву з окладом 9800 гривень, (а.с. 7)

В матеріалах справи наявна фотокопія Наказу (розпорядження) №01/10/13-013 від 01.10.2013р. про переведення ОСОБА_2 на неповний робочий час, а саме - 2 години на день замість 8 годин) та пропорційного зменшення розміру заробітної плати. Крім того, стороною відповідача надана фотокопія Акту про те, що вказаний наказ було прочитано ОСОБА_2 в голос у зв'язку з його відмовою від підпису про ознайомлення, (а.с. 52-53)

Встановлено, що за березень 2014 року позивачу було виплачено лише 2000 гривень заробітної плати, а тому заборгованість за вказаний місяць становить 7800 гривень.

В подальшому заробітна плата позивачу не виплачувалась.

В квітні 2014 року позивач відпрацював повний місяць, і заробітна плата в розмірі посадового окладу 9800 гривень йому не виплачувалась.

В травні 2014 року позивачем відпрацьовано 3 робочі дні, за які заробітна плата також не виплачена.

Встановлено також, що з 08 травня 2014 року по 24 травня 2015 року (16 днів) позивач перебував у відпустці (а.с. 9). Відомості про виплату позивачу відпускних у справі відсутні.

За період з 02 вересня 2013 року по 30 квітня 2014 року ОСОБА_2 було відпрацьовано 241 календарний день, а заробітна плата за цей період складала 78400 гривень (9800 х 8 місяців). Відтак, середньоденний розмір заробітної плати для обчислення виплат за час відпустки становить 325,31 гривень (78400 / 241). Сума заборгованості з оплати за час щорічної відпустки Позивача становить: 325,31 х 16 = 5204,96 грн.

Таким чином, загальний розмір заборгованості відповідача з виплати заробітної плати становить : 7800 + 9800 + 1434,15 + 5204,96 = 24239,11 гривень.

Безспірно встановлено, що з 26 травня 2014 року позивач на роботі не з'являвся, а тому, відповідно, вимог про стягнення заробітної плати за подальший період не заявляв.

Встановлено також, що 11 серпня 2014 року позивача було звільнено з посади у зв'язку з вчиненням прогулу без поважних причин, (а.с. 55)

При звільненні з посади ОСОБА_2 з ним не був проведений повний розрахунок, заборгованість станом на день звільнення становить - 24239,11 грн.

Середньоденна заробітна плата ОСОБА_2 за останні два повні місяці його роботи становить 478,05 гривень (9800 х 2 / 41). Період, за який з відповідача підлягає стягненню на користь позивача середній заробіток за затримку розрахунку в межах позовних вимог (з 12.08.2014 р. по 01.03.2015 р.) становить 115 робочих днів, а сума середнього заробітку, відповідно, становить: 478,05 х 115 - 54975,75 гривень.

Задовольняючи позовні вимоги суд вважав встановленим, що відповідач незаконно не виплатив позивачу належну йому заробітну плату та не оплатив дні щорічної оплачуваної відпустки, не провів в день звільнення повний розрахунок з позивачем, а також позивач наказ про зміну істотних умов праці позивача видав з порушенням вимог трудового законодавства, не попередивши позивача про такі зміни в установленому законом порядку .

Вищенаведені обставини справи, які суд вважав встановленими є доведеними. Висновок суду про обґрунтованість задоволених судом вимог, відповідає цим обставинам та вимогам Закону.

Доводи про те, що позивач був переведений відповідачем на двох-годинний робочий день і відповідно заробітна плата йому нараховувалась з урахуванням такого переведення, а тому заборгованість відсутня, колегія суддів не приймає, так як суд в рішенні суду зробив детальну оцінку наданим сторонами доказам, внаслідок якої встановив, що до відома позивача не був доведений наказ про зміну істотних умов праці та про зменшення робочого часу до 2 годин. При цьому суд вірно виходив з того, що наданий суду акт, про відмову позивача ознайомитись з наказом, складений самим відповідачем, який є зацікавленим у вирішенні справи на його користь. Крім того, інші письмові докази складені, тим же відповідачем свідчили про те, що відповідач вимагав від позивача письмові пояснення за відсутність на робочому місці більше трьох годин, в той період, в який позивач, за наказом про зміну умов праці, мав працювати лише 2 години в день. Оцінивши всі докази в їх сукупності, суд встановив, що відповідач по справі не надав суду належних та допустимих доказів, які б свідчили про те, що у позивача в установленому законом порядку були змінені істотні умови праці та скорочений робочий день до двох годин, і не довів, що позивач був повідомлений про такі зміни. В апеляційній скарзі та в апеляційному суді представник відповідача також не просив апеляційний суд дослідити нові докази чи допитати свідків на підтвердження факту ознайомлення позивача з таким наказом. До апеляційного суду представник відповідача взагалі не з'явився, не повідомивши причину такої неявки.

Інші доводи скарги не спростовують висновків суду, про наявність заборгованості відповідача перед позивачем по виплаті заробітної плати. Також в апеляційній скарзі відповідач не посилається на докази, які б доводили, що він розрахунок з позивачем при звільненні провів в повному обсязі. Тобто, ні в суді першої інстанції ні в апеляційному суді відповідач не довів, відсутність правових підстав для стягнення з нього середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні, що передбачено ст. 117 КЗпП України.

Доводи скарги про те, що позивач не працював в той період за який судом стягнуто борг по заробітній платі, також жодними доказами не підтверджені. Звільнення позивача в серпні 2014 року за прогули, не має правового значення для вирішення даної справи, оскільки заборгованість позивач просив стягнути до квітня 2014 року включно та за три дні роботи в травні 2014 року.

Інші доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують.

Таким чином, суд першої інстанції повно встановив обставини, що мають значення для даної справи. Висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Суд при винесенні рішення правильно застосував норми матеріального та процесуального права, а тому колегія суддів відхиляє апеляційну скаргу.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 303, 304, 307, 308, 313-315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Той Хто Творить» відхилити.

Рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 27 листопада 2015 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржено шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили до суду касаційної інстанції.

Головуючий Судді: