Ухвала суду № 69220121, 28.09.2017, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

03110, м. Київ, вул. Солом'янська, 2-а,

факс: 284-15-77; e-mail: inbox@kia.court.gov.ua

Апеляційне провадження Головуючий в 1 інстанції - Рибак М.А.

№22-ц/796/10865/2017 Доповідач - Українець Л.Д.

Справа №761/24955/15-ц

У Х В А Л А

28 вересня 2017року суддя Апеляційного суду міста Києва Українець Л.Д., вирішуючи питання про відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 08 грудня 2015 року в справі за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» про визнання дій неправомірними та визнання боргу, -

В С Т А Н О В И Л А

Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 08 грудня 2015 року в задоволенні позову ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» про визнання дій неправомірними та визнання боргу відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду, ОСОБА_1 оскаржив його в апеляційному порядку.

Ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 13 січня 2016 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 08 грудня 2015 року залишено без руху та надано строк для сплати судового збору протягом п'яти днів з дня отримання копії даної ухвали. (а.с. 104)

На виконання вимог ухвали суду від ОСОБА_1 надійшло клопотання про звільнення від сплати судового збору на підставі п. 7 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» (у редакції від 12.08.2015 року) та ч. 3 ст. 22 Закону України «Про судовий збір». (а.с. 114-115)

Ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 20 квітня 2016 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 08 грудня 2015 року визнано неподаною та повернуто в зв'язку з неусуненням недоліків. (а.с. 118)

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16 серпня 2017 року ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 20 квітня 2016 року скасовано, справу передано до апеляційного суду для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження. (а.с. 140-141)

В ухвалі Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ зазначив, зокрема, що апеляційний суд повернув апеляційну скаргу на підставі ст. 121, 297 ЦПК України, при цьому не розглянувши заяву про звільнення від сплати судового збору.

Таким чином, суд апеляційної інстанції має розглянути подане ОСОБА_1 клопотання про звільнення від сплати судового збору.

У клопотанні ОСОБА_1 зазначає на те, що він звернувся з позовом до суду як споживач у зв'язку з порушенням його прав до 01.09.2015 року і був звільнений від сплати судового на підставі п. 7 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» (у редакції від 12.08.2015 року), ч. 3 ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів». Також у клопотанні посилається на п. 7 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» №10 від 17.10.2014 року. (а.с. 114-115)

Відповідно до статті 1 Закон України №3674-VI від 08 липня 2011 року «Про судовий збір» (далі - Закон №3674-VI) судовий збір - це збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом. Судовий збір включається до складу судових витрат.

За правилами статей 79, пункту п'ятого статті 119, частини другої статті 297, частини другої статті 328, абзацу третього частини першої статті 358 ЦПК України судовий збір належить до судових витрат, пов'язаних з розглядом судової справ, які несуть сторони в судах усіх рівнів, зокрема при розгляді позовної заяви, апеляційної, касаційної скарги чи заяви про перегляд судових рішень (Верховний Суд України).

Платниками судового збору є громадяни України, іноземці, особи без громадянства, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні) та фізичні особи - підприємці, які звертаються до суду чи стосовно яких ухвалене судове рішення, передбачене Законом №3674-VI (стаття друга цього Закону).

Сплата судового збору особами, які звертаються до суду - це процесуальний обов'язок, який визначається нормами цивільного процесуального закону (ЦПК України) та Закону №3674-VI. При цьому процесуальна норма частини другої статті 79 ЦПК України є бланкетною і в частині визначення розміру судового збору, порядку його сплати, повернення і звільнення від сплати відсилає до окремого закону, зокрема Закону №3674-VI.

Об'єкти сплати судового збору, тобто процесуальні дії, за які справляється судовий збір, встановлені у статті 3 Закону №3674-VI.

Такими об'єктами є процесуальні документи, які особа подає до суду (позовна заява, апеляційна чи касаційна скарга, заява про перегляд судового рішення тощо). Так само ця норма визначає процесуальні документи, за подання яких судовий збір не справляється (частина друга статті третьої цього Закону)

Стосовно документів, за подання яких судовий збір справляється, стаття 4 Закону України «Про судовий збір» установлює розміри ставок судового збору. При цьому розміри ставок судового збору так само залежать від характеристики об'єкта справляння - позовна заява, скарга чи інша заява (в деяких випадках - у поєднанні з характеристикою суб'єкта, який звертається до суду).

Пільги щодо сплати судового збору визначені статтею 5 Закону України «Про судовий збір». При цьому передбачені в цій статті особи, які мають пільги щодо сплати судового збору, звільняються від його сплати під час розгляду справи в усіх судових інстанціях, про що прямо зазначено в абзаці першому частини першої статті 5 цього Закону.

Пункт сьомий статті п'ятої Закону №3674-VI у первісній редакції передбачав звільнення від сплати судового збору споживачів за позовами, пов'язаними з порушенням їхніх прав.

Одночасно частина третя статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів», згідно з якою споживачі звільняються від сплати судового збору за позовами, що пов'язані з порушенням їх прав.

Разом з тим від часу прийняття Закону України «Про судовий збір» до нього неодноразово вносилися зміни.

Найпомітніші зміни відбулися внаслідок прийняття Закону України від 22 травня 2015 року №484-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сплати судового збору» (далі - Закон №484-VIII).

Законом №484-VIII суттєво підвищено ставки судового збору, а також одночасно значно скорочено перелік суб'єктів, які звільняються від сплати судового збору (відповідно викладено в новій редакції і статті 4, 5 Закону України «Про судовий збір)».

Так, Законом №484-VIII стаття п'ята викладена у новій редакції, відповідно до якої особи, які зазначені у цій статті звільняються від сплати судового збору у всіх судових інстанціях відповідно до зазначеного у ній переліку.

За змістом цієї норми Закону з переліку осіб, звільнених від сплати судового збору, такі особи як споживачі виключені.

Зазначений перелік є вичерпним щодо сплати судового збору у всіх судових інстанціях.

Разом з тим зміни в чинній редакції частини третьої статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів», відповідно до якої споживачі звільняються від сплати судового збору за позовами, що пов'язані з порушенням їх прав не внесено а тому після набрання чинності Закону №484-VIII спостерігається збіг темпоральної (часової) та змістовної (сутнісної) колізій правових норм одного й того ж рівня.

Так, Закон №484-VIII є спеціальним законом у питаннях звільнення від сплати судового збору. Стаття п'ята цього закону передбачала безумовне звільнення від сплати судового збору споживачів, але внаслідок викладення статті 5 цього Закону в новій редакції згідно із Законом № 484-VIII споживачі на сьогодні відсутні в переліку осіб, що мають пільги щодо сплати судового збору у всіх судових інстанціях.

При цьому частина третя статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів», який є спеціальним законом саме в цій сфері захисту прав споживачів звільняє споживачів від сплати судового збору за подання позову на захист своїх порушених прав

З метою подолання такої змішаної колізії, на нашу думку, слід виходити з такого.

Згідно з преамбулою Закону України «Про захист прав споживачів» цей Закон регулює відносини між споживачами товарів, робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг різних форм власності, встановлює права споживачів, а також визначає механізм їх захисту та основи реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів.

Стаття 22 Закону України «Про захист прав споживачів» підтверджує можливість судового захисту прав споживачів, передбачених законодавством і встановлює певні особливості судового захисту прав споживачів, однією з яких є звільнення споживачів від сплати судового збору за позовами, що пов'язані з порушенням їх прав. У регулюванні сплати судового збору положення зазначеної норми права є спеціальними до положень статті п'ятої Закону №3674-VI, оскільки остання загалом урегульовує питання звільнення різних суб'єктів звернення до суду від сплати судового збору за різні процесуальні дії ( об'єкти сплати судового збору) в судах усіх інстанцій. У цьому Законі не йдеться про звільнення споживачів від оплати судового збору загалом за подання до суду будь-якої інстанції будь-якого з об'єктів справляння судового збору.

Разом з тим застосовувати частину третю статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів» обов'язково слід у системному зв'язку з нормами статей 1 - 6 Закону №3674-VI, тобто враховуючи характеристику об'єкта справляння судового збору та з урахуванням правил врегулювання темпоральної колізії, зокрема правила відповідно до якого пізніше прийнятий закон відміняє закон, якій був прийнятий раніше.

Як уже зазначалося вище, статті 3 і 4 Закону №3674-VI визначають, що об'єктом справляння судового збору є процесуальний документ - позовна заява, інша заява, апеляційна, касаційна скарги, заява про перегляд судового рішення Верховним Судом України тощо. Розмір ставки судового збору так само залежить передусім від об'єкта справляння судового збору.

Аналізуючи норму частини третьої статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів» у її системному зв'язку з положеннями статей 1 - 6 Закону № 3674-VI, зокрема статті п'ятої зазначеного закону в редакції Закону №484-VIII, слід дійти до висновку, що споживач, право якого порушене і який у зв'язку саме з цим подає позов, відповідно до статті 22 Закону №3674-VI, звільняється від сплати судового збору за подання саме позовної заяви до суду першої інстанції, та має обов'язок щодо сплати судового збору при вчинені відповідних дій у всіх інших судових інстанціях та у Верховному Суді України.

Оскільки споживач не звільняється від сплати судового збору за подання до суду інших документів як окремих об'єктів справляння судового збору, зокрема апеляційної, касаційної скарг, заяви про перегляд судового рішення Верховним Судом України, то у таких випадках він зобов'язаний сплатити судовий збір у розмірі ставки, визначеної відповідно до статті 4 Закону України «Про судовий збір».

До такого висновку дійшов Верховний Суд України у постанові від 06 вересня 2017 року в справі №6-185цс17.

Згідно із ч. 1 ст. 360-7 ЦПК України висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 355 цього Кодексу, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.

Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права. Суд має право відступити від правової позиції, викладеної у висновках Верховного Суду України, з одночасним наведенням відповідних мотивів.

Із наведеного вище вбачається, що ОСОБА_1 як споживач не звільнений від сплати судового збору за подання апеляційної скарги, а тому він зобов'язаний сплатити судовий збір у розмірі ставки, визначеної відповідно до статті 4 Закону України «Про судовий збір».

Відтак, у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору слід відмовити.

Відповідно до пп. 6 п. 1 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» за подання апеляційної скарги на рішення суду сплачується110 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги.

У п. 21 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» №10 від 17.10.2014 року роз'яснено, що законом передбачено сплату судового збору за подання апеляційної та касаційної скарги на рішення суду в певному розмірі виходячи зі ставки судового збору, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги незалежно від оспорюваної суми (підпункти 6, 7 пункту 1 частини другої статті 4 Закону № 3674-VI).

Згідно із п. 10, 13, 18 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» №10 від 17.10.2014 року подані до суду позовні заяви чи заяви, а також зустрічні позовні заяви можуть містити кілька самостійних позовних вимог, кожна з яких є об'єктом справляння судового збору. За подання додаткових заяв, у яких збільшується розмір позовних вимог, недоплачена сума судового збору також підлягає сплаті.

Якщо в позовній заяві об'єднано дві або більше самостійних вимог немайнового характеру, пов'язані між собою, судовий збір сплачується окремо з кожної із таких вимог (або загальною сумою), наприклад, за вимогами про усунення перешкод у користуванні власністю та відшкодування моральної шкоди.

У разі якщо позивач на підставі частини другої статті 31 ЦПК збільшив розмір позовних вимог, заявив нові вимоги або до початку розгляду справи по суті змінив предмет або підставу позову, у зв'язку з чим збільшилась ціна позову, він відповідно до абзацу другого частини другої статті 6 Закону №3674-VI, частини третьої статті 80 ЦПК повинен сплатити до звернення до суду з відповідною заявою несплачену суму судового збору, розмір якого має відповідати ставкам, встановленим пунктом 1 частини другої статті 4 Закону №3674-VI.

Як вбачається з матеріалів справи ОСОБА_1 27.08.2015 року подав позовну заяву з двома вимогами майнового характеру, а саме, просив стягнути з ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» на свою користь кошти в сумі 2 116,83 доларів США за Договором №6023/00-13 від 24.04.2013 року та кошти в сумі 11 834,44 доларів США за Договором №32979/370-13 від 01.11.2013 року. При подачі даної позовної заяви ОСОБА_1 судовий збір не сплачував. (а.с. 1-8)

У подальшому 26.10.2015 року ОСОБА_1 змінив предмет позову та фактично заявив чотири вимоги немайнового характеру. (а.с. 54-56)

Відповідно до пп. 6 п. 1 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» за подання апеляційної скарги на рішення суду сплачується110 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги.

У пп. 2 п. 1 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» (в редакції, чинній на дату подання заяви про зміну предмету позову) передбачено, що ставка судового збору за подання до суду позовної заяви немайнового характеру, яка подана фізичною особою, становить 0,4 розміру мінімальної заробітної плати.

Таким чином, за подання заяви про зміну предмету позову з чотирма вимогами немайнового характеру ОСОБА_1 мав сплатити судовий збір у розмірі 1218 грн * 0,4 * 4 = 1948,80 грн.

110 % ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, становить 1948,80 грн * 110% / 100% = 2 143,68 грн

Таким чином, апелянт має сплатити судовий збір у розмірі 2 143,68 грн на реквізити Апеляційного суду м. Києва (код ЄДРПОУ: 38050812, р/рахунок: №31210206780010, банк отримувача: ГУ ДКСУ у м. Києві, МФО банку: 820019, отримувач коштів: УДКУ у Солом'янському районі м. Києва, призначення платежу: *;101;_____(код клієнта за ЄДРПОУ для юридичних осіб, реєстраційний номер облікової картки платника податків - фізичної особи або серія та номер паспорта громадянина України, в разі якщо платник через свої релігійні переконання відмовився від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомив про це відповідний орган Міністерства доходів і зборів України і має відповідну відмітку у паспорті); судовий збір, за позовом ______(ПІБ чи назва установи, організації позивача), Апеляційний суд міста Києва).

Згідно ч. 2 ст. 297 ЦПК України до апеляційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 295 цього Кодексу, а також у разі несплати суми судового збору застосовуються положення статті 121 цього Кодексу.

У ч. 1 ст. 121 ЦПК України передбачено, що суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у ст. ст. 119, 120 цього Кодексу, або не сплачено судовий збір, постановляє ухвалу, в якій зазначаються підстави залишення заяви без руху, про що повідомляє позивача і надає йому строк для усунення недоліків, який не може перевищувати п'яти днів з дня отримання позивачем ухвали.

Враховуючи наведене вище, апеляційну скаргу слід залишити без руху та надати строк для усунення недоліків протягом п'яти днів.

Керуючись ст. ст. 121, 295, 297 ЦПК України,-

У Х В А Л И Л А

У задоволенні клопотання ОСОБА_1про звільнення від сплати судового збору відмовити.

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 08 грудня 2015 року залишити без руху та надати строк для усунення недоліків протягом п'яти днів з дня отримання ухвали шляхом надання суду апеляційної інстанції оригіналу квитанції про сплату судового збору.

У разі невиконання вимог ухвали протягом п'яти днів з дня її отримання скарга буде вважатись неподаною та повернута апелянту.

Ухвала оскарженню у касаційному порядку не підлягає.

Суддя Л.Д.Українець