Вирок № 69220039, 29.09.2017, Лозівський міськрайонний суд Харківської області

Справа № 629/539/15-к

Номер провадження 1-кп/629/9/17

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 вересня 2017 року Лозівський міськрайонний суд Харківської області у складі: головуючого - судді Смірнової Н.А., за участю секретарів: Соколенко О.О., Торенко Ю.П., Андрієнко С.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Лозова, Харківської області кримінальні провадження, внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12014220700000273, №12015220700000047, № 12014220700000188, № 12015220380000090, № 12015220380003002, № 12015220480002834 відносно:

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця села Софіївка-І, Близнюківського району, Харківської області, громадянина України, з середньою спеціальною освітою, не одруженого, не працюючого, не військовозобов'язаного, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1, який фактично мешкав за адресою: АДРЕСА_2, раніше судимого:

- 05.07.2011 року Лозівським міськрайонним судом Харківської області за ч. 3 ст. 185, ч. 3 ст. 186 КК України до 5 років позбавлення волі, з урахуванням змін за ухвалою апеляційного суду Харківської області від 13.03.2012 року до 4 років 1 місяця позбавлення волі;

- 12.06.2012 року Близнюківським районним судом Харківської області за ч. 1 ст. 309 КК України до 4 років 1 місяця позбавлення волі. Звільнений від покарання на підставі ухвали Червонозаводського районного суду м. Харкова від 06.06.2014 року умовно-достроково на не відбуту частину строку покарання 1 рік 1 місяць 29 днів,

обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 289, ч. 2 ст. 309, ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 15 - ч. 2 ст. 186 КК України,

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_5, уродженця м. Лозова, Харківської області, громадянина України, з середньо спеціальною освітою, не працюючого, не одруженого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_3, не військовозобов'язаного, раніше судимого:

- 10.09.2012 року Лозівським міськрайонним судом Харківської області за ч. 1 ст. 309 КК України до 4 років 1 місяця позбавлення волі, звільненого 16.07.2014 року за амністією,

обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 185 КК України,

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_8, уродженця селище Усть-Куйга, Усть-Янського району, Якутія, громадянина України, з середньо спеціальною освітою, не працюючого, розлученого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_4, військовозобов'язаного, раніше не судимого,

обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 185 КК України,

з участю сторін кримінального провадження:

- обвинувачення - прокурорів Лозівської місцевої прокуратури Харківської області Іванчака А.О., Шандиба О.С., Шульги Ю.М.,

- захисту - обвинувачених: ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, адвоката Остапенко С.Ю., -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 та ОСОБА_2, будучи раніше засудженими за скоєння злочинів, маючи не зняту та не погашену судимість та ОСОБА_3 скоїли кримінальні правопорушення при наступних обставинах:

На початку серпня 2014 року, точної дати в ході судового розгляду не встановлено, ОСОБА_1 проходячи повз лісосмугу, розташовану в с. Слобожанське (колишня назва с. Воровського), Близнюківського району, Харківської області, знайшов з лівої сторони на узбіччі біля поля кущ дикоростучої рослини коноплі та розуміючи, що дана рослина містить в собі наркотичну речовину, маючи умисел на незаконне придбання та зберігання наркотичних засобів без мети збуту, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи настання суспільно-небезпечних наслідків у вигляді незаконного придбання та зберігання наркотичного засобу і бажаючи настання таких наслідків, тобто діючи з прямим умислом направленим на незаконне придбання та зберігання наркотичного засобу без мети збуту, ОСОБА_1 шляхом зривання частини рослини, придбав дані рослини коноплі та сховав їх у своєму одязі, в якому був одягнений. Після цього, маючи умисел, направлений на незаконне виготовлення наркотичної речовини без мети збуту, знаходячись в покинутій будівлі, розташованій за адресою: АДРЕСА_5, де висушив рослини коноплі на вогнищі після чого подрібнив їх шляхом перетирання руками до подрібленного стану, виготовивши, таким чином, готовий до вживання шляхом паління наркотичний засіб, який залишив у вищевказаній будівлі, щоб пізніше вжити дану наркотичну речовину.

18 листопада 2014 року близько 12-00 години ОСОБА_1 знову прийшов до тієї самої будівлі, де зберігав наркотичний засіб, після чого помістив його до пачки з-під цигарок, пачку поклав до правої кишені своєї спортивної куртки. Пізніше, а саме 18 листопада 2014 року близько 21-00 години, ОСОБА_1, проходив по залізничній платформі, яка розташована на території залізничного вокзалу станції Лозова, Харківської області, тримаючи в правій кишені своєї куртки вищезазначену пачку з-під цигарок, в яку він помістив перед цим рослини коноплі, під час чого, до нього підійшли працівники міліції. Після поставленого запитання працівниками міліції до ОСОБА_1, чи маються в нього при собі наркотичні чи будь-які інші заборонені законом предмети, останній добровільно видав працівникам міліції, діставши з правої кишені своєї куртки пачку цигарок, в якій містився газетний згорток з речовиною рослинного походження, сіро-зеленого кольору, яка відповідно до висновку судової експертизи наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів та прекурсорів № 247 від 21 листопада 2014 року є особливо небезпечним наркотичним засобом - каннабісом, вагою в перерахунку на суху речовину 5,49 грам, яку ОСОБА_1 придбав, виготовив та зберігав при собі для особистих потреб без мети збуту.

Крім цього, 06 березня 2015 року близько 21-30 години ОСОБА_1,знаходячись на Азовській стороні залізничного вокзалу ст. Лозова, Харківської області, а саме поблизу продуктового магазину, що розташований на першій платформі, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, на підставі раптово виниклого умислу, направленого на відкрите викрадення чужого майна, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер свого діяння, вираженого в відкритому викраденні чужого майна, передбачаючи настання суспільно-небезпечних наслідків у виді заподіяння майнової шкоди потерпілому і бажаючи їх настання, з корисливого мотиву, діючи умисно, з метою наживи, повторно, шляхом ривку з правої руки ОСОБА_8, відкрито заволодів мобільним телефоном марки «Lenovo» моделі «А-766», який знаходився в чохлі - книжці «Imperium», всередині якого знаходилася картка пам'яті MikroSD 4GB та сім-картка мобільного оператору «МТС», що належав раніше незнайомій йому ОСОБА_9. Після чого, ОСОБА_1 з місця скоєння кримінального правопорушення намагався зникнути, вважаючи, що виконав усі дії необхідні для доведення злочину до кінця, але злочин не було закінчено з причин, що не залежали від його волі, оскільки його протизаконні дії були припинені ОСОБА_10 Згідно висновку судово-товарознавчої експертизи № 77 від 19.03.2015 року залишкова вартість досліджуваного мобільного телефону марки «Lenovo» моделі «А-766», без комплектуючих матеріалів товаровиробника, з урахуванням акумуляторної батареї, з урахуванням чохла-книжки «Imperium», з урахуванням зносу та за умови, що даний мобільний телефон на момент викрадення знаходився в робочому, технічно справному стані, станом на 06 березня 2015 року складає 2001 гривні 51 копійки.

Крім цього, ОСОБА_1 вночі 28.07.2014 року близько 02-00 години прибувши на вокзал ст. Лозова для того, щоб доїхати додому в с. Слобожанське (колишня назва с. Воровського), Близнюківського району, Харківської області, знаходячись біля магазину «Сіробаба», що біля перехідного моста з Севастопольської сторони вокзалу ст. Лозова, побачив скутер «RS MOTORAPORTS», що належить ОСОБА_11 та вирішив ним незаконного заволодіти, для того щоб доїхати на ньому до місця свого проживання. Таким чином, маючи умисел на незаконне заволодіння скутером «RS MOTORAPORTS», ОСОБА_1 відкотив його з вокзалу ст. Лозова до відділення «ПриватБанку», що знаходиться по вул. Привокзальній (колишня вул. К.Маркса) в м. Лозова, Харківської області, після чого витяг із вищевказаного скутера замок запалення та скрутив три проводи, які були там, між собою й завів скутер завідною ніжкою, після чого поїхав на ньому до свого місця проживання. Приїхавши до с. Слобожанське (колишня назва с. Воровського), Близнюківського району, Харківської області, де проживав ОСОБА_1, останній заховав викрадений мопед в лісосмузі поблизу с. Слобожанське (колишня назва с. Воровського), Близнюківського району, Харківської області. Відповідно до висновку товарознавчої експертизи № 185 від 15.08.2014 року ринкова вартість мопеда марки «RS MOTORAPORTS» 2008 року випуску станом на 28.07.2014 року складає 2760 гривень.

Крім цього, на початку грудня 2014 року ОСОБА_1 за попередньою змовою та спільно з ОСОБА_2 і ОСОБА_3, маючи умисел на таємне викрадення чужого майна, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно-небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, повторно, з швейного цеху на території ТОВ «ВКП Робочий одяг», розташованого по вул. Богданівській (колишня вул. Рози Люксембург) м. Лозова, Харківської області, таємно, з корисливих мотивів, з метою наживи, викрали шість головок швейних машинок, чим завдали матеріальної шкоди на суму 2030 гривень 50 копійок.

Крім цього, в середині грудня 2014 року ОСОБА_1 за попередньою змовою та спільно з ОСОБА_2 і ОСОБА_3, маючи умисел на таємне викрадення чужого майна, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно-небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, повторно, з швейного цеху на території ТОВ «ВКП Робочий одяг», розташованого по вул. Богданівській (колишня вул. Рози Люксембург) м. Лозова, Харківської області, таємно, з корисливих мотивів, з метою наживи, викрали вісім головок швейних машинок, чим завдали матеріальної шкоди на суму 4200 гривень 73 копійки.

Крім цього, 04 січня 2015 року ОСОБА_1 за попередньою змовою та спільно з ОСОБА_2, маючи умисел на таємне викрадення чужого майна, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно-небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, повторно, з швейного цеху на території ТОВ «ВКП Робочий одяг», розташованого по вул. Богданівській (колишня вул. Рози Люксембург) м. Лозова, Харківської області, таємно, з корисливих мотивів, з метою наживи, викрали десять головок швейних машинок, чим завдали матеріальної шкоди на суму 4392 гривні 86 копійок.

Крім цього, 03 грудня 2015 року близько 15-00 години ОСОБА_2 зайшов у своїх справах до приміщення басейну «Дельфін», який розташований на території ліцею № 4 в м. Лозова, Харківської області та побачив, що двері в реєстратуру відчинені і в приміщенні нікого немає. Зайшовши в приміщення реєстратури та побачивши на кріслі жіночу сумку у ОСОБА_2 виник умисел, направлений на таємне викрадення чужого майна. Реалізовуючи свій злочинний умисел ОСОБА_2, впевнившись, що за його діями ніхто не спостерігає, діючи з умислом направленим на таємне викрадення чужого майна, з корисливого мотиву, з метою наживи, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно-небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, діючи повторно, викрав жіночу сумку в якій знаходилися мобільний телефон марки «Samsung» моделі С 230, вартістю 76 гривень, мобільний телефон марки «НТС» моделі «Desire C», вартістю 855 гривень, ланцюжок виготовлений із срібла 925 проби, вартістю 93 гривень 50 копійок, хрестик, виготовлений із срібла, вартістю 46 гривень 75 копійок та гроші в сумі 2750 гривень. Після вчинення вказаного кримінального правопорушення, з місця пригоди зник, викраденим майном розпорядився на власний розсуд, заподіявши потерпілій ОСОБА_45 майнову шкоду на загальну суму 3828 гривень 25 копійок.

Крім цього, 10 грудня 2015 року близько 12-30 години ОСОБА_2 зайшов до «Будинку культури ЛКМЗ», який розташований на 4 мікрорайоні в м. Лозова, Харківської області та побачив, що двері в роздягальню спортзали відчинені і в приміщенні нікого немає. Зайшовши у вказану роздягальню та побачивши на вішалці дві чоловічі куртки, у ОСОБА_2 виник умисел, направлений на таємне викрадення чужого майна. Реалізовуючи свій злочинний умисел ОСОБА_2, впевнившись, що за його діями ніхто не спостерігає, діючи з умислом направленим на таємне викрадення чужого майна, з корисливого мотиву, з метою наживи, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно-небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, діючи повторно, викрав із кишені куртки, яка належить ОСОБА_15 мобільний телефон марки «Nokia X2-00», вартістю 239 гривень та гроші в розмірі 150 гривень, а з куртки, яка належить потерпілому ОСОБА_16 гроші в сумі 20 гривень та ніж марки «CRKT», вартістю 127 гривень. Після вчинення вказаного кримінального правопорушення, з місця пригоди зник, викраденим майном розпорядився на власний розсуд, заподіявши потерпілому ОСОБА_15 майнову шкоду на загальну суму 389 гривень, а потерпілому ОСОБА_16 матеріальну шкоду на загальну суму 147 гривень.

Крім цього, 10 грудня 2015 року близько 14-00 години ОСОБА_2 зайшов до КП «ЖУК», який розташований в будинку № 17 на 1 мікрорайоні в м. Лозова, Харківської області та побачив, що двері в кабінет № 20 відчинені і в приміщенні нікого немає. Зайшовши у вказаний кабінет та побачивши на стільці жіночу сумку на якій зверху лежав гаманець, у ОСОБА_2 виник умисел, направлений на таємне викрадення чужого майна. Реалізовуючи свій злочинний умисел ОСОБА_2, впевнившись, що за його діями ніхто не спостерігає, діючи з умислом направленим на таємне викрадення чужого майна, з корисливого мотиву, з метою наживи, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно-небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, діючи повторно, викрав гаманець в якому знаходилися гроші в сумі 450 гривень. Після вчинення вказаного кримінального правопорушення, з місця пригоди зник, викраденим майном розпорядився на власний розсуд, заподіявши потерпілій ОСОБА_17 матеріальну шкоду на загальну суму 450 гривень.

Крім цього, 27 травня 2015 року близько 14-00 години ОСОБА_18 приїхав на своєму автомобілі марки «Lexus RX-350», державний номер НОМЕР_1 на автомобільну мийку, яка розташована за адресою: м. Харків, вул. Клочківська, 295-б, з метою отримання послуг по проведенню хімічної мийки салону. В салоні автомобіля ОСОБА_18 залишив портмоне з документами та грошима у сумі 100 доларів США, а також залишив ключі від автомобіля. 28 травня 2015 року близько 12-00 години ОСОБА_18 приїхав до автомобільної мийки з метою перевірити якість виконаних послуг, по проведенню хімічної мийки салону свого автомобіля. Оглянувши автомобіль ОСОБА_18 впевнився, що грошові кошти та документи знаходяться в портмоне в середині автомобіля, після чого вказав персоналу автомобільної мийки на наявні недоліки в роботі та з території автомобільної мийки вийшов.

В той же день, 28 травня 2015 року близько 14-00 години ОСОБА_2, який знаходився на території автомобільної мийки за адресою: м. Харків, вул. Клочківська, 295-б, маючи умисел спрямований на таємне викрадення чужого майна, діючи повторно, впевнившись, що за його діями ніхто не спостерігає, підійшов до автомобіля марки «Lexus RX-350», державний номер НОМЕР_1, двері якого були відчинені, сів на переднє сидіння водія та таємно з корисливих мотивів викрав з портмоне грошову купюру номіналом 100 доларів США, яка в переводі по офіційному курсу НБУ дорівнює 2104 гривні, після чого виліз з машини та з території автомобільної мийки пішов, обернувши викрадене майно на свою користь, чим спричинив потерпілому ОСОБА_18 матеріальні збитки у розмірі 2104 гривні.

Обвинувачений ОСОБА_3 винним себе в скоєнні злочинів визнав та пояснив у судовому засіданні, що щиро кається у скоєних ним злочинах. Також пояснив, що дійсно скоїв злочини при зазначених обставинах, а саме на початку грудня 2014 року він за попередньою змовою та спільно з ОСОБА_2 і ОСОБА_1 з швейного цеху на території ТОВ «ВКП Робочий одяг», розташованого по вул. Богданівській (колишня вул. Рози Люксембург) м. Лозова, Харківської області викрали шість головок швейних машинок. Після вчинення вказаного кримінального правопорушення, з місця пригоди зникли, викраденим майном розпорядилися на власний розсуд. Крім цього, в середині грудня 2014 року він за попередньою змовою та спільно з ОСОБА_2 і ОСОБА_1 з швейного цеху на території ТОВ «ВКП Робочий одяг», розташованого по вул. Богданівській (колишня вул. Рози Люксембург) м. Лозова, Харківської області викрали вісім головок швейних машинок. Після вчинення вказаного кримінального правопорушення, з місця пригоди зникли, викраденим майном розпорядилися на власний розсуд.

Обвинувачений ОСОБА_2 винним себе в скоєнні злочинів визнав та пояснив у судовому засіданні, що щиро кається у скоєних ним злочинах. Також пояснив, що дійсно скоїв злочини при зазначених обставинах, а саме на початку грудня 2014 року він за попередньою змовою та спільно з ОСОБА_3 і ОСОБА_1 з швейного цеху на території ТОВ «ВКП Робочий одяг», розташованого по вул. Богданівській (колишня вул. Рози Люксембург) м. Лозова, Харківської області викрали шість головок швейних машинок. Після вчинення вказаного кримінального правопорушення, з місця пригоди зникли, викраденим майном розпорядилися на власний розсуд. Крім цього, в середині грудня 2014 року він за попередньою змовою та спільно з ОСОБА_3 і ОСОБА_1 з швейного цеху на території ТОВ «ВКП Робочий одяг», розташованого по вул. Богданівській (колишня вул. Рози Люксембург) м. Лозова, Харківської області викрали вісім головок швейних машинок. Після вчинення вказаного кримінального правопорушення, з місця пригоди зникли, викраденим майном розпорядилися на власний розсуд. Крім цього, 04 січня 2015 року він за попередньою змовою та спільно з ОСОБА_1 з швейного цеху на території ТОВ «ВКП Робочий одяг», розташованого по вул. Богданівській (колишня вул. Рози Люксембург) м. Лозова, Харківської області викрали десять головок швейних машинок. Після вчинення вказаного кримінального правопорушення, з місця пригоди зникли, викраденим майном розпорядилися на власний розсуд. Також, 03 грудня 2015 року близько 15-00 години він зайшов у своїх справах до приміщення басейну «Дельфін», який розташований на території ліцею № 4 в м. Лозова, Харківської області та побачив, що двері в реєстратуру відчинені, він зайшов та з вказаного приміщення викрав жіночу сумку в якій знаходилися мобільний телефон марки «Samsung», мобільний телефон марки «НТС», ланцюжок виготовлений із срібла, хрестик, виготовлений із срібла та гроші в сумі 2750 гривень. Після вчинення вказаного кримінального правопорушення, з місця пригоди зник, викраденим майном розпорядився на власний розсуд. Також, 10 грудня 2015 року близько 12-30 години він зайшов до «Будинку культури ЛКМЗ», який розташований на 4 мікрорайоні в м. Лозова, Харківської області та побачив, що двері в роздягальню спортзали відчинені він зайшов у приміщення і викрав із кишені куртки, яка належить ОСОБА_15 мобільний телефон марки «Nokia X2-00» та гроші в розмірі 150 гривень, а з куртки, яка належить потерпілому ОСОБА_16 гроші в сумі 20 гривень та ніж марки «CRKT». Після вчинення вказаного кримінального правопорушення, з місця пригоди зник, викраденим майном розпорядився на власний розсуд, заподіявши потерпілому ОСОБА_15 і ОСОБА_16 матеріальну шкоду. Крім цього, 10 грудня 2015 року близько 14-00 години він зайшов до КП «ЖУК», який розташований в будинку № 17 на 1 мікрорайоні в м. Лозова, Харківської області та побачив, що двері в кабінет № 20 відчинені і в приміщенні нікого немає, він зайшов у вищевказаний кабінет та звідки викрав гаманець в якому знаходилися гроші в сумі 450 гривень. Після вчинення вказаного кримінального правопорушення, з місця пригоди зник, викраденим майном розпорядився на власний розсуд. Також, 28 травня 2015 року близько 14-00 години він, знаходячись на території автомобільної мийки за адресою: м. Харків, вул. Клочківська, 295-б, підійшов до автомобіля марки «Lexus RX-350», державний номер НОМЕР_1, двері якого були відчинені, сів на переднє сидіння водія та викрав з портмоне грошову купюру номіналом 100 доларів США, після чого виліз з машини та з території автомобільної мийки пішов, обернувши викрадене майно на свою користь.

Визнавальні свідчення обвинуваченого ОСОБА_3 та ОСОБА_2, суд вважає правильними та достовірними, а також такими, що відповідають матеріалам справи, оскільки вони надані послідовно, несуперечливо та кладе в основу обвинувального вироку.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 винним себе в скоєнні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 289, ч. 2 ст. 309 КК України визнав в повному обсязі, а по епізоду замаху на відкрите викрадення чужого майна, передбаченого ч. 2 ст. 15 - ч. 2 ст. 186 КК України винним себе не визнав та пояснив у судовому засіданні, що даний злочин не скоював, а визнавав себе винним за даним злочином під час досудового розслідування під моральним тиском працівників міліції, які нав'язали йому версію розвитку подій вчинення ним кримінального правопорушення.

Не зважаючи на повне невизнання обвинуваченим ОСОБА_1 своєї вини у скоєнні кримінального правопорушення (злочину) за ч. 2 ст. 15 - ч. 2 ст. 186 КК України, під час проведення судового слідства та повного визнання своєї вини за цим епізодом в судовому засіданні 25.01.2017 року та в судових дебатах, його вина, повністю доводиться наступними зібраними та дослідженими у кримінальному провадженні доказами, обсяг яких був визначений за погодженням з учасниками судового провадження:

Так, в судовому засіданні 25.01.2017 року обвинувачений ОСОБА_1 вину у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 289, ч. 2 ст. 309, ч. 2 ст. 15- ч. 2 ст. 186 КК України визнав повністю, але від дачі пояснень відмовився.

Окрім визнання вини обвинуваченими, по справі існує сукупність допустимих та належних доказів, на підставі яких можна зробити переконливий висновок щодо доведеності вини обвинувачених, в інкримінованих їм кримінальних правопорушеннях, які приведені в плані конкретних епізодів.

по епізоду № 1

Дані про кримінальне правопорушення внесені в ЄРДР за № 12014220700000273.

18.11.2014 року до чергової частини ЛВ на ст. Лозова МВС України на Південній залізниці надійшло повідомлення чергового ЛВ на ст. Лозова ОСОБА_19 про те, що у громадянина ОСОБА_1 при собі виявлений пакунок з речовиною рослинного походження зеленого кольору.

У судовому засіданні свідок ОСОБА_20 надав показання про те, що на момент подій в 2014 році працював інспектором патрульної служби в лінійному відділі на ст. Лозова УМВС України на Південній залізниці. З обвинуваченим особисто не знайомий. На початку листопада 2014 року, він чергував на вокзалі ст. Лозова разом з ОСОБА_21. При чергуванні вони помітили чоловіка, який побачивши їх зупинився, а потім швидко пішов в зворотному напрямку. Вони наздогнали його на третій платформі Севастопольської сторони вокзалу ст. Лозова, спитали чого він злякався та намагався втекти, і він їм повідомив про те, що у нього є заборонені речі, а саме конопля. Після чого вони запропонували йому пройти з ними до чергової частини міліції, проти чого він не заперечував, викликали оперативну групу та в залі очікування вокзалу запропонували двом особам бути понятими та пройти разом з ними до кімнати міліції. Потім приїхала оперативна група і в присутності слідчого СВ ЛВ на ст. Лозова УМВС України на Південній залізниці ОСОБА_22, оперуповноваженого, понятих ОСОБА_23 та ОСОБА_24 обвинувачений ОСОБА_1 добровільно видав з правої кишені своєї куртки пачку з-під цигарок де знаходився згорток з газети в якому була речовина рослинного походження зеленого кольору в подрібненому стані. При видачі забороненої речовини обвинувачений поясняв, що дана речовина знаходилася у нього для особистого вживання. Після проведення огляду місця події зазначена пачка з-під цигарок разом зі згортком в якому знаходилася речовина рослинного походження була поміщена в пакет, який було запаковано, опечатано та підписано на бірці присутніми понятими.

Свідок ОСОБА_25 в судовому засіданні повідомила, що вона не була очевидцем будь-яких події щодо обвинуваченого ОСОБА_1, а була лише допитана працівниками міліції щодо розшуку обвинуваченого, оскільки вона була раніше знайома з ним.

Свідок ОСОБА_23 в судовому засіданні повідомив, що він був понятим при затриманні обвинуваченого ОСОБА_1 та при видачі ним речовини рослинного походження, але в зв'язку з тривалим терміном розгляду даної справи він всі деталі тієї події не пам'ятає.

Об'єктивно винність обвинуваченого підтверджується:

Протоколом огляду місця події від 18.11.2014 року з фототаблицею в якому зафіксовано факт вилучення 18.11.2014 року у період часу з 21-51 години до 22-30 години в присутності двох понятих пачки з-під цигарок разом зі згортком в якому знаходилася речовина рослинного походження (т. 8, а.с. 64-72).

Протоколом проведення слідчого експерименту від 19.01.2015 року в якому відображена обстановка та обставини події, яка сталася 18 листопада 2014 року (т. 8, а.с. 99-109). При проведенні даного слідчого експерименту була проведена відеозйомка.

В судовому засіданні переглянуто відеозапис проведення слідчого експерименту. На відеозаписі від 19.01.2015 року зафіксовано обстановка та події, які відбулися 18.11.2014 року (т. 8, а.с. 110).

Висновком судово-хімічної експертизи № 247 від 21.11.2014 року, з якої вбачається, що надана на експертизу подрібнена речовина рослинного походження зеленого кольору є особливо небезпечним наркотичним засобом - канабісом. На момент проведення експертизи маса канабісу (в перерахунку на висушену речовину) становить 5,49 грама. (т. 8, а.с. 74-76).

Постановою про визнання речових доказів та передачу їх на зберігання від 24.11.2014 року з якої вбачається, що речовина рослинного походження - канабіс визнана речовим доказом у кримінальному провадженні, яка здана до камери зберігання речових доказів Управління МВС України на Південній залізниці, що підтверджується квитанцією № 001527/2014 (т. 8 , а.с. 78-79).

Дослідивши докази за даним епізодом у своїй сукупності, суд, оцінивши їх, приходить до наступних висновків. Факт незаконного придбання, виготовлення та зберігання наркотичного засобу, підтверджується показаннями свідків, а також вищезазначеними письмовими доказами.

Отже, зазначені докази суд вважає належними, допустимими та кладе в основу вироку.

по епізоду № 2

Дані про кримінальне правопорушення внесені в ЄРДР за № 12015220700000047.

06.03.2015 року до чергової частини ЛВ на ст. Лозова МВС України на Південній залізниці надійшло повідомлення оперативного чергового ЛВ на ст. Лозова про те, що у громадянки ОСОБА_9 було відрито викрадений мобільний телефон.

Потерпіла ОСОБА_9 в судовому засіданні підтвердила вказані обставини та пояснила, що 06 березня 2015 року вона разом з ОСОБА_10 та ОСОБА_8 йшли по перехідному мосту зі сторони м. Лозова, а за ними йшли ще двоє чоловік. Вона разом зі своїм хлопцем йшла попереду, а її подруга ОСОБА_8 йшла позаду, тримаючи в руках її телефон і слухала музику. Коли вони переходили на Азовську сторону залізничного вокзалу через міст, обвинувачений ОСОБА_1 підійшов ззаду до її подруги та вихопив у неї з рук телефон і побіг на міст в сторону м. Лозова, а інший чоловік, який ішов разом з ОСОБА_1, пішов прямо до вокзалу. Після чого її хлопець побіг за обвинуваченим, наздогнав його та намагався відібрати телефон, тому між ними виникла «боротьба». Коли вона разом зі своєю подругою підійшли до хлопців то у ОСОБА_1 бігла з носу кров і він намагався вдарити її хлопця. Почувши голоси до них підійшов охоронець, який чергував на мосту та допоміг відвести ОСОБА_1 до міліції. В міліції вона написала заяву щодо крадіжки її телефону, її допитали і вона добровільно віддала телефон працівникам міліції. Позовні вимоги вона не заявляла, претензій матеріального плану до обвинуваченого не має, в майбутньому позов подавати не буде.

У судовому засіданні свідок ОСОБА_8 надала показання про те, що в березні 2015 року вона разом з ОСОБА_10 та ОСОБА_9 йшли по перехідному мосту зі сторони м. Лозова. Біля лінійного відділу міліції стояли два хлопці і коли вони пройшли повз них, хлопці пішли за ними. Вона йшла осторонь, а попереду йшла її подруга разом зі своїм хлопцем ОСОБА_10. Вона йшла та слухала музику, тримаючи в правій руці телефон, який належав її подрузі ОСОБА_9, який та передала їй добровільно. Коли вони переходили на Азовську сторону моста, обвинувачений ОСОБА_1 підійшов до неї ззаду та вихопив з її рук телефон і побіг на міст в сторону м. Лозова, а інший чоловік, який ішов разом з ОСОБА_1, пішов прямо до вокзалу. Коли ОСОБА_1 біг в сторону міста у нього з рук випав телефон, в результаті чого екран телефону був повністю розбитий. Після чого ОСОБА_10 побіг за обвинуваченим, наздогнав його та намагався відібрати телефон, тому між ними виникла «боротьба». Коли вона разом зі своєю подругою підійшли до хлопців, то у ОСОБА_1 бігла з носу кров і він намагався вдарити ОСОБА_10. Почувши голоси до них підійшов охоронець, який чергував на мосту та допоміг відвести ОСОБА_1 до міліції. В міліції їх допитали працівники міліції.

Свідок ОСОБА_10 в судовому засіданні зазначив, що він разом з дівчатами, ОСОБА_9 та ОСОБА_8 06 березня 2015 року близько 21-30 години шли по перехідному мосту в м. Лозова, а за нами шли двоє хлопців. Вони переходили через дорогу і ОСОБА_1 вихопив з рук ОСОБА_8 телефон. Він відразу не міг зрозуміти, що трапилося, а потім на прохання своєї подруги, побіг за обвинуваченим. Наздогнав ОСОБА_1 біля лінійної міліції, схопив його за капюшон куртки, в зв'язку з чим обвинувачений упав, а він перечепившись через нього також упав та намагався забрати телефон. Між нами виникла боротьба, але бійки не було. Коли обвинувачений підвівся у нього текла кров з носу і він намагався вдарити його та кричав. Потім підбігли дівчата та почали їх розтягувати. Вже після того, як дівчата почали їх розтягувати підійшов охоронець, який охороняв міст, та спитав, що трапилося. Він розповів, що ОСОБА_1 викрав у них телефон і охоронець відвів ОСОБА_1 до лінійної міліції. В міліції він надавав пояснення, його допитували з приводу пригоди.

Свідок ОСОБА_27 в судовому засіданні пояснив, що на момент подій в 2015 році працював охоронцем на ст. Лозова. З обвинуваченим особисто не знайомий. 06 березня 2015 року він чергував на перехідному мосту у нічний час та бачив, що по мосту йдуть дві дівчини та три хлопця. Вони спустилися униз до вокзалу, а потім він помітив, що один хлопець біжить попереду, а другий його наздоганяє. Почув крики, побачив сутичку та вирішив підійти до них та розпитати, що трапилося. Він підійшов та йому розказали, що один із хлопців викрав мобільний телефон та намагався втекти з ним, але його наздогнав інший хлопець. Після почутого, він запропонував всім пройти до лінійного відділу міліції, з чим усі погодилися, і він доставив до міліції всіх учасників пригоди, а сам пішов далі чергувати на мосту. Також пояснив, що коли він підійшов, у однієї із дівчат в руках знаходився мобільний телефон, екран якого був розбитий.

Свідок ОСОБА_28 в судовому засіданні пояснила, що раніше вона була дівчиною обвинуваченого ОСОБА_1, вони зустрічалися до лютого 2015 року. Точної дати вона не пам'ятає, але це було навесні 2015 року, до неї додому зранку близько 07-08 годин прийшов ОСОБА_1 весь побитий і брудний, на її запитання, що трапилося, не відповідав. Потім їй розповіли, що ОСОБА_1 вкрав телефон, але він з цього приводу їй нічого не розповідав. При цьому надала характеристику обвинуваченому ОСОБА_1, зазначила, що він хороший товариш, відкритий, мав бажання працювати.

Свідок ОСОБА_29 в судовому засіданні відмовилася надавати пояснення відносно обвинуваченого ОСОБА_1 на підставі ст. 63 Конституції України.

Об'єктивно винність обвинуваченого підтверджується:

Протоколом огляду місця події від 06.03.2015 року з фототаблицею, в якому зафіксовано факт вилучення 06.03.2015 року у період часу з 23-10 години до 23-25 години в присутності двох понятих у потерпілої мобільного телефону (т. 8, а.с. 113-116).

Протоколом огляду предметів від 06.03.2015 року з фототаблицею, постановою про визнання речових доказів та передачу їх на зберігання від 24.03.2015 року з яких вбачається, що телефон марки «Lenovо» моделі «А-766», чохол книжка «Imperium», картка пам'яті MicroSD 4GB та сім-картка мобільного оператора «МТС» визнані речовими доказами у кримінальному провадженні, які отримані на відповідальне зберігання потерпілою по справі ОСОБА_9, що підтверджується її розпискою (т. 8, а.с.

117-119, а.с. 126-127).

Висновком судово-товарознавчої експертизи № 77 від 19.03.2015 року, згідно якої залишкова вартість телефону марки «Lenovо» моделі «А-766» станом на 06.03.2015 року, з урахуванням коефіцієнту зносу та за умови, що мобільний телефон знаходився в робочому, технічно справному стані, становить 2001 гривню 51 копійку (т. 8, а.с. 122-124).

Протоколом проведення слідчого експерименту від 24.03.2015 року з фототаблицею за участю потерпілої ОСОБА_9 та свідка ОСОБА_8, які розповіли і показали обставини і місце скоєння злочину (т. 8, а.с. 131-136).

Протоколом огляду предмету від 28.03.2015 року, постановою про визнання речових доказів та передачу їх на зберігання від 28.03.2015 року з яких вбачається, що куртка спортивна блакитного кольору визнана речовим доказом у кримінальному провадженні, яка отримана на відповідальне зберігання бабусею ОСОБА_1 - ОСОБА_29, що підтверджується її розпискою (т. 8, а.с. 163-166).

Протоколом пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 24.03.2015 року ОСОБА_9 вказала, що на фото № 3 впізнає чоловіка, що 06.03.2015 року відкрито викрав її мобільний телефон (т. 8, а.с. 128-129).

Згідно довідки слідчого СВ ЛВ на ст. Лозова УМВС України на Південній залізниці від 24.03.2015 року в протоколі пред'явлення для впізнання за фотознімками особи на фото № 3 зображений ОСОБА_1 (т. 8, а.с. 130).

Дослідивши докази за даним епізодом у своїй сукупності, суд, оцінивши їх, приходить до наступних висновків. Факт вчинення закінченого замаху на відкрите викрадення чужого майна (грабежу) відносно потерпілої ОСОБА_9, підтверджується показаннями потерпілої, свідків, а також вищезазначеними письмовими доказами.

Отже, зазначені показання потерпілої та свідків узгоджуються між собою, а також з вищезазначеними письмовими доказами, є логічними та послідовними. Тому суд вважає такі докази належними, допустимими та кладе в основу вироку.

по епізоду № 3

Дані про кримінальне правопорушення внесені в ЄРДР за № 12014220700000188.

28.07.2014 року до чергової частини ЛВ на ст. Лозова УМВС України на Південній залізниці надійшла заява громадянки ОСОБА_11 про те, що у неї невідомі особи таємно викрали скутер.

Потерпіла ОСОБА_11 в судовому засіданні підтвердила вказані обставини та пояснила, що на момент вчинення події вона працювала в магазині «Сіробаба», розташованому на території ст. Лозова на Севастопольській стороні біля перехідного моста. Точної дати вчинення кримінального правопорушення вона не пам'ятає, але це було влітку, біля 04-00 ранку її онук ОСОБА_30 приїхав до неї на роботу для того щоб забрати її додому. Він приїхав за нею на скутері, який поставив біля магазину, а сам зайшов в приміщення. Коли вони вийшли з онуком з магазину скутера вже не було. Після цього вона звернулася до міліції з приводу угону скутера, належного їй на праві власності. Через декілька днів їй повідомили, що скутер знайшли, що дане правопорушення скоїв ОСОБА_1. Згодом скутер повернули під зберігальну розписку, а обвинувачений ОСОБА_1 приходив до неї та відшкодував матеріальну шкоду у розмірі 2100 гривень. Позовні вимоги вона не заявляла, претензій матеріального плану до обвинуваченого не має, в майбутньому позов подавати не буде.

В судовому засіданні свідок ОСОБА_30 показав, що він точної дати не пам'ятає, але це було в 2014 році близько, 04-00 годину ранку він приїхав на скутері марки «RS MOTORAPORTS» на вокзал ст. Лозова щоб забрати бабусю з роботи, яка на той час працювала в магазині «Сіробаба». Він поставав скутер біля вікна магазину, а сам зайшов у приміщення магазину. Коли вони разом з бабусею вийшли з магазину скутера вже не було. Вже після вчинення даного кримінального правопорушення їм було повідомлено про те, що скутер знайдено. Крім цього обвинуваченим ОСОБА_1 збитки, спричинені даним правопорушенням, були відшкодовані в повному обсязі, скутер повернуто.

Свідок ОСОБА_31 в судовому засіданні пояснив, що весною 2014 року, більш точної дати не пам'ятає, він разом з дружиною на своїй ділянці садив картоплю, до нього підійшли працівники міліції та попросили бути понятими при огляді місця події, а саме виявлення скутера. Коли вони підійшли ближче він побачив, що біля лісосмуги знаходиться чоловік, який тримав в руках руль скутера, червоного кольору. Як йому потім стало відомо, цей чоловік є ОСОБА_1, який повідомив працівників міліції про те, що даний скутер він викрав на ст. Лозова. При них даний скутер був опломбований та вони підписали протокол огляду місця події.

Свідок ОСОБА_32 в судовому засіданні зазначив, що з обвинуваченим ОСОБА_1 знайомий з 2003 року. Весною 2014 року, більш точної дати не пам'ятає, він йшов з поля додому та побачив, що біля ферми стояли працівники міліції, біля них стояв скутер темного кольору, можливо червоного, але він точно не пам'ятає. Крім працівників міліції біля скутера знаходився його сусід ОСОБА_32 та обвинувачений ОСОБА_1 Йому запропонували бути понятим при огляді скутера та пояснили, що даний скутер був викраденим і що викрадачем є саме ОСОБА_1. Після чого він підписав протокол огляду місця події.

Об'єктивно винність обвинуваченого підтверджується:

Протоколом огляду місця події від 29.07.2014 року, в якому зафіксовано факт добровільної видачі та вилучення 29.07.2014 року у період часу з 11-35 години до 12-20 години в присутності двох понятих викраденого скутера (т. 8, а.с. 24-26).

Протоколом огляду місця події від 31.07.2014 року з фототаблицею, в якому в присутності двох понятих зафіксовано факт пошкодження викраденого скутера (т. 8, а.с. 27-36).

Постановою про визнання речових доказів та передачу їх на зберігання від 29.07.2014 року з якої вбачається, що скутер «RS MOTORAPORTS» червоного кольору з сірими полосами на корпусі визнаний речовим доказом у кримінальному провадженні, та отриманий на відповідальне зберігання потерпілою по справі ОСОБА_11, що підтверджується її розпискою (т. 8, а.с. 42-43).

Висновком судово-автотоварознавчої експертизи № 185 від 15.08.2014 року, згідно якої ринкова вартість мопеда «RS MOTORAPORTS-50», 2008 року випуску станом на 28.07.2014 року становить 2760 гривень (т. 8, а.с. 38-47).

Протоколом проведення слідчого експерименту від 25.08.2014 року з фототаблицею за участю обвинуваченого ОСОБА_1, який розповів і показав обставини і місце скоєння злочину (т. 8, а.с. 55-63).

Дослідивши докази за даним епізодом у своїй сукупності, суд, оцінивши їх, приходить до наступних висновків. Факт вчинення незаконного заволодіння транспортним засобом потерпілої ОСОБА_11, підтверджується показаннями потерпілої та свідків, а також вищезазначеними письмовими доказами.

Зазначені показання потерпілої та свідків узгоджуються між собою, а також з вищезазначеними письмовими доказами, є логічними та послідовними. Тому суд вважає такі докази належними, допустимими та кладе в основу вироку.

по епізодам № 4, 5, 6 відносно крадіжки з ТОВ «ВКП Робочий одяг»

Дані про кримінальне правопорушення внесені в ЄРДР за № 12015220380000090 (т. 9, а.с. 1-2).

12.01.2015 року до чергової частини Лозівського МВ ГУМВС України в Харківській області надійшла заява громадянки ОСОБА_33 про те, що невідомими особами в період часу з 06.01.2015 року по 12.01.2015 року скоєно крадіжку головок швейних машин кількістю 36 штук з ТОВ «ВКП Робочий одяг».

Згідно рапорту слідчого Лозівського МВ ГУМВС України в Харківській області ОСОБА_34 14 лютого 2015 року в ході проведення досудового слідства у кримінальному провадженні, внесеному в ЄРДР за № 12015220380000090 від 12.01.2015 року було встановлено, що 04.01.2015 року ОСОБА_1 спільно з ОСОБА_2 скоїли крадіжку десяти швейних машинок з швейного цеху на території ТОВ «ВКП Робочий одяг».

Згідно рапорту слідчого Лозівського МВ ГУМВС України в Харківській області ОСОБА_34 14 лютого 2015 року в ході проведення досудового слідства у кримінальному провадженні, внесеному в ЄРДР за № 12015220380000090 від 12.01.2015 року було встановлено, що в середині грудня 2014 року ОСОБА_1 спільно з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 скоїли крадіжку вісьмох швейних машинок з швейного цеху на території ТОВ «ВКП Робочий одяг».

Представник потерпілого ТОВ «ВКП Робочий одяг» ОСОБА_33 в судовому засіданні підтвердила вказані обставини та пояснила, що вона на момент скоєння кримінальних правопорушень працювала заступником директора ТОВ «ВКП Робочий одяг». З обвинуваченими знайома, оскільки вони проходили стажування у них на підприємстві. 12 січня 2015 року вона йшла до банку та побачила, що відкриті двері, які постійно закриті на засов та навісний замок. Вхід на підприємство з іншої сторони. Побачивши відкриті двері, вона зайшла до приміщення цеху та помітила крадіжку частин швейних машинок. Після цього вона відразу повідомила про факт крадіжки директора підприємства та викликала працівників міліції. Підприємство знаходиться під охороною, але обвинувачені зайшли з вулиці. Щодо осіб обвинувачених повідомила, що вони під час проходження стажування зарекомендували себе з позитивного боку, були дружелюбні та працьовиті, на них ніхто навіть не міг подумати. Цивільний позов не подавали, матеріальні збитки підприємству не відшкодовані.

В судовому засіданні свідок ОСОБА_35 показав, що він на час скоєння кримінальних правопорушень працював охоронцем на ТОВ «ВКП Робочий одяг». З обвинуваченими знайомий, оскільки останні працювали на даному підприємстві, були нормальними хлопцями, ніхто на підприємстві не міг подумати що вони могли скоїти злочини. Так, після святкування Нового 2015 року близько 10.00 - 11.00 години до нього зайшов директор підприємства та повідомила, що з підприємства викрали частини швейних машинок, вони пішли до цеху та помітили, що двері, які виходи на вулицу і завжди були заперті, були прикриті, але не замкнені. Після виявлення факту крадіжки викликали міліцію, через декілька днів працівники міліції склали протокол огляду місця події та допитали його в якості свідка.

В судовому засіданні свідок ОСОБА_36 пояснив, що він на даний час не працює, а на момент скоєння злочину працював таксистом не офіційно, оскільки підміняв іншого водія. Так, восени 2015 року, точної дати він не пам'ятає, він стояв біля ринку, до нього підійшов невідомий йому чоловік та попросив перевезти речі. Вони поїхали до приватного сектору в м. Лозова, Харківської області, де на них вже чекав інший чоловік з речами, які вони поклали до багажника автомобіля та поїхали на цілодобову приймальню металобрухту, яка розташована за адресою: м. Лозова, Харківської області, вул. Транспортна. Він чекав хлопців поки вони здадуть метал за воротами, а потім один із чоловіків розрахувався з ним за надані транспортні послуги.

Об'єктивно винуватість обвинувачених ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 підтверджується:

Заявою про вчинення кримінального правопорушення від 12.01.2015 року (а.с. 3, т. 9) з якої вбачається, що представник потерпілого ТОВ «ВКП Робочий одяг» ОСОБА_33 звернулася до Лозівського МВ ГУМВС України в Харківській області із заявою, в якій повідомила, що в період часу з 06.01.2015 року по 12.01.2015 року невідомі особи шляхом вільного доступу таємно викрали частини швейних машин в кількості 36 штук, чим спричинили підприємству матеріальні збитки.

Рапортом слідчого Лозівського МВ ГУМВС України в Харківській області ОСОБА_34 від 14 лютого 2015 року з якого вбачається, що в ході проведення досудового слідства у кримінальному провадженні, внесеному в ЄРДР за № 12015220380000090 від 12.01.2015 року було встановлено, що 04.01.2015 року ОСОБА_1 спільно з ОСОБА_2 скоїли крадіжку десяти швейних машинок з швейного цеху на території ТОВ «ВКП Робочий одяг».

Рапортом слідчого Лозівського МВ ГУМВС України в Харківській області ОСОБА_34 від 14 лютого 2015 року з якого вбачається, що в ході проведення досудового слідства у кримінальному провадженні, внесеному в ЄРДР за № 12015220380000090 від 12.01.2015 року було встановлено, що в середині листопада 2014 року ОСОБА_1 спільно з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 скоїли крадіжку вісьмох швейних машинок з швейного цеху на території ТОВ «ВКП Робочий одяг».

Протоколом огляду місця події від 12.01.2015 року з фототаблицею, з якого вбачається, що 12.01.2015 року під час огляду місця події швейного цеху ТОВ «ВКП Робочий одяг», який розташований за адресою: м. Лозова, Харківської області, вул. Богданівська (колишня вул. Р.Люксембург), б. 14 було виявлено деформацію петель на гратах, які зачиняють вхід до швейного цеху, на вулиці на снігу знайдені відбитки взуття двох осіб (т. 9, а.с. 6-11).

Інвентаризаційним описом основних засобів ТОВ «ВКП Робочий одяг», проведеним 15.01.2015 року було встановлено, що за результатом проведення інвентаризації була виявлена крадіжка 24 штук швейних машин на загальну суму 9121 гривня 64 копійки (т. 9, а.с. 23-28).

Заявою ОСОБА_37 про добровільну видачу швейних машин в кількості шести штук (т. 9, а.с. 29).

Протоколом огляду місця події від 21.01.2015 року з фототаблицею, в якому зафіксовано факт добровільної видачі ОСОБА_37 швейних машинок (т. 9, а.с. 30-34).

Постановою про визнання речових доказів та передачу їх на зберігання від 21.01.2015 року з якої вбачається, що шість головок швейних машин визнані речовими доказами у кримінальному провадженні, які отримані на відповідальне зберігання ОСОБА_37, що підтверджується його розпискою (т. 9, а.с. 35-36).

Протоколом проведення слідчого експерименту від 04.03.2015 року з фототаблицею за участю обвинуваченого ОСОБА_3, який розповів і показав обставини і місце скоєння злочинів (т. 9, а.с. 71-75).

Протоколом проведення слідчого експерименту від 06.03.2015 року з фототаблицею за участю обвинуваченого ОСОБА_2, який розповів і показав обставини і місце скоєння злочинів (т. 9, а.с. 78-83).

Дослідивши докази за даним епізодом у своїй сукупності, суд, оцінивши їх, приходить до наступних висновків. Факт вчинення таємного викрадення чужого майна (крадіжка) відносно потерпілого ТОВ «ВКП Робочий одяг», підтверджується показаннями представника потерпілого та свідків, а також вищезазначеними письмовими доказами та показаннями обвинувачених.

Отже, зазначені показання обвинувачених, представника потерпілого та свідків узгоджуються з вищезазначеними письмовими доказами, є логічними та послідовними. Тому суд вважає такі докази належними, допустимими та кладе в основу вироку.

по епізоду № 7, 8, 9

Дані про кримінальне правопорушення внесені в ЄРДР за № 12015220380003002.

Потерпіла ОСОБА_14 в судовому засіданні пояснила, що в грудні 2015 року вона знаходилась в приміщенні басейну «Дельфін». Після закінчення роботи, а саме близько 17-00 години повернулася у роздягальню та побачила, що пропала її сумка в якій знаходилися належні їй речі, а саме: мобільний телефон марки Самсунг, мобільний телефон марки НТС, банківські картки, косметичка в якій був срібний ланцюжок та хрестик, а також грошові кошти у розмірі 3000 гривень. Позов не заявляла, матеріальні збитки не відшкодовані, лише був повернутий мобільний телефон марки Самсунг.

Об'єктивно винуватість обвинуваченого підтверджується:

Протоколом огляду місця події від 03.12.2015 року з фототаблицею, з якого вбачається, що 03.12.2015 року під час огляду місця події приміщення басейну, розташованого за адресою: м. Лозова, Харківської області, ЗОШ № 4 не було виявлено будь-яких слідів злочину (т. 9, а.с. 99-100).

Протоколом огляду місця події від 12.12.2015 року з фототаблицею, з якого вбачається, що 12.12.2015 року під час огляду місця події за участю потерпілого ОСОБА_26 було вилучено мобільний телефон «НОКІА Х2-00» (т. 9, а.с. 126-129).

Протоколом огляду предметів від 02.02.2016 року, постановою про визнання речових доказів та передачу їх на зберігання від 02.02.2016 року з яких вбачається, що розкладний ніж марки «CRKT» визнаний речовим доказом у кримінальному провадженні, який отриманий на відповідальне зберігання потерпілим ОСОБА_38, що підтверджується його розпискою (т. 9, а.с. 98, 106-107).

Висновком судово-товарознавчої експертизи № 4993 від 15.01.2015 року, згідно якої ринкова вартість на момент скоєння крадіжки, тобто станом на 10.12.2015 року, ножа фірми «CRKT», придбаним на початку листопада 2015 року із урахуванням зносу, становить 127 гривень (т. 9, а.с. 108-110).

Висновком судово-товарознавчої експертизи № 4992 від 19.01.2016 року, згідно якої ринкова вартість мобільного телефону «НОКІА Х2-00» у технічно-справному стані, без пошкоджень та без урахування вартості комплектуючих та кришки закриття батареї, на момент скоєння злочину, тобто станом на 10.12.2015 року, на вторинному ринку, за умов (обмежень), викладених в дослідницькій частині, становить 239 гривень (т. 9, а.с. 111-114).

Висновком судово-товарознавчої експертизи № 9 від 21.01.2016 року, згідно якої ринкова вартість мобільного телефону «Самсунг» моделі «SGH-C230» на момент скоєння злочину, тобто станом на 03.12.2015 року, з урахуванням умов, зазначених в дослідній частині, становить 76 гривень. Ринкова вартість мобільного телефону марки «НТС» моделі «Desire C» станом на момент скоєння злочину, тобто станом на 03.12.2015 року, з урахуванням умов, зазначених в дослідній частині, становить 855 гривень. Ринкова вартість срібного ланцюжка, вагою 10 г, 925 проби, у вигляді лому срібла, станом на момент скоєння злочину, тобто станом на 03.12.2015 року, з урахуванням умов, зазначених в дослідній частині, становить 93 гривні 50 копійок. Ринкова вартість срібного хрестика, вагою 5г, 925 проби, у вигляді лому срібла, станом на момент скоєння злочину, тобто станом на 03.12.2015 року, з урахуванням умов, зазначених в дослідній частині, становить 46 гривень 75 копійок (т. 9, а.с. 134-136).

Протоколом огляду предметів від 02.02.2016 року, постановою про визнання речових доказів та передачу їх на зберігання від 02.02.2016 року з яких вбачається, що мобільний телефон марки «НОКІА» моделі «Х2-00», ІМЕІ: НОМЕР_2, сім-картка мобільного оператора МТС, визнані речовими доказами у кримінальному провадженні, які отримані на відповідальне зберігання потерпілим ОСОБА_15, що підтверджується його розпискою (т. 9, а.с. 95, 115-116).

Протоколом проведення слідчого експерименту від 15.03.2016 року з фототаблицею за участю потерпілого ОСОБА_15, який розповів і показав обставини і місце скоєння злочину (т. 9, а.с. 117-120).

Протоколом проведення слідчого експерименту від 14.03.2016 року з фототаблицею за участю потерпілого ОСОБА_17, яка розповіла і показала обставини і місце скоєння злочину (т. 9, а.с. 122-125).

Протоколом огляду місця події від 15.12.2015 року, з якого вбачається, що 15.12.2015 року під час огляду місця події під'їзду будинку 33а в м. Лозова, Харківської області за участю понятих ОСОБА_39 та ОСОБА_40 були виявлені та вилучені предмети злочину, а саме: днище від жіночої сумки чорного кольору, виготовлене із шкірозамінника, без будь-яких видимих пошкоджень; чек магазину «Посад» від 13.11.2015 року; паперова квитанція з нарахуванням заробітної плати за 8, 9, 10, 11 місяці 2015 року на ім'я ОСОБА_14; чек «Укрпошти» від 30.11.2015 року; чек «ПриватБанку» про видачу готівки з картки № НОМЕР_3 на суму 2100 гривень від 03.12.2015 року; чек «ПриватБанку» про видачу готівки з картки № НОМЕР_3 на суму 2000 гривень від 26.11.2015 року; листок паперу з написом «вернуть ОСОБА_46 - 150, ОСОБА_31 - 150» (т. 9, а.с. 137-139).

Протоколом проведення слідчого експерименту від 14.03.2016 року з фототаблицею за участю потерпілої ОСОБА_14, яка розповіла і показала обставини і місце скоєння злочину (т. 9, а.с. 140-143).

Протоколом огляду предметів від 23.12.2015 року, постановою про визнання речових доказів та передачу їх на зберігання від 23.12.2015 року з яких вбачається, що днище від жіночої сумки, чорного кольору, виготовлене із шкірозамінника, без будь-яких видимих пошкоджень; чек магазину «Посад» від 13.11.2015 року; паперова квитанція з нарахуванням заробітної плати за 8, 9, 10, 11 місяці 2015 року на ім'я ОСОБА_14; чек «Укрпошти» від 30.11.2015 року; чек «ПриватБанку» про видачу готівки з картки № НОМЕР_3 на суму 2100 гривень від 03.12.2015 року; чек «ПриватБанку» про видачу готівки з картки № НОМЕР_3 на суму 2000 гривень від 26.11.2015 року; листок паперу з написом «вернуть ОСОБА_46 - 150, ОСОБА_31 - 150», визнані речовими доказами у кримінальному провадженні, які отримані на відповідальне зберігання потерпілою ОСОБА_14, що підтверджується її розпискою (т. 9, а.с. 93, 144-145).

Протоколом огляду місця події від 11.12.2015 року, з якого вбачається, що 11.12.2015 року під час огляду місця події приміщення службового кабінету № 20 в б. 17 в м. Лозова, Харківської області за участю потерпілої ОСОБА_17 не було виявлено будь-яких слідів злочину (т. 9, а.с. 146-148).

Протоколом особистого обшуку затриманого від 12.12.2015 року, з якого вбачається, що 12.12.2015 року під час обшуку обвинуваченого ОСОБА_2 були виявлені та вилучені банківська картка «ПриватБанку» № НОМЕР_4; довідка Комунального закладу охорони здоров'я Цетр первинної медико-санітарної допомоги в м. Лозова видана на ім'я ОСОБА_17 1961 року народження в тому, що вона може відвідувати басейн та шкіряний гаманець (т. 9, а.с. 149).

Протоколом огляду предметів від 12.03.2016 року, постановою про визнання речових доказів та передачу їх на зберігання від 12.03.2016 року з яких вбачається, що банківська картка «ПриватБанку» № НОМЕР_4; довідка Комунального закладу охорони здоров'я Цетр первинної медико-санітарної допомоги в м. Лозова видана на ім'я ОСОБА_17 1961 року народження в тому, що вона може відвідувати басейн, визнані речовими доказами у кримінальному провадженні, банківська картка отримана на відповідальне зберігання потерпілою ОСОБА_17, що підтверджується її розпискою, а медична довідка залучена до матеріалів справи (т. 9, а.с. 150-153).

Протоколом проведення слідчого експерименту від 14.03.2016 року за участю обвинуваченого ОСОБА_2, який розповів і показав обставини і місце скоєння злочинів (т. 9, а.с. 154-155).

Дослідивши докази за даним епізодом у своїй сукупності, суд, оцінивши їх, приходить до наступних висновків. Факт вчинення таємного викрадення чужого майна (крадіжка) відносно потерпілих ОСОБА_14, ОСОБА_17, ОСОБА_15, ОСОБА_16, підтверджується показаннями потерпілих та свідків, а також вищезазначеними письмовими доказами.

Отже, зазначені показання обвинуваченого, потерпілих та свідків узгоджуються між собою, а також з вищезазначеними письмовими доказами, є логічними та послідовними. Тому суд вважає такі докази належними, допустимими та кладе в основу вироку.

по епізоду № 10

Обвинувачений ОСОБА_2 винним себе в скоєнні даного злочину визнав та пояснив у судовому засіданні, що щиро кається у скоєному ним злочині. Також пояснив, що дійсно скоїв злочин при зазначених обставинах, а саме 28 травня 2015 року близько 14-00 години він, знаходячись на території автомобільної мийки за адресою: м. Харків, вул. Клочківська, 295-б, підійшов до автомобіля марки «Lexus RX-350», державний номер НОМЕР_1, двері якого були відчинені, сів на переднє сидіння водія та викрав з портмоне грошову купюру номіналом 100 доларів США, після чого виліз з машини та з території автомобільної мийки пішов, обернувши викрадене майно на свою користь.

Визнавальні свідчення обвинуваченого ОСОБА_2, суд вважає правильними та достовірними, а також такими, що відповідають матеріалам справи, оскільки вони надані послідовно, несуперечливо та кладе в основу обвинувального вироку.

Зважаючи на те, що обвинувачений повністю визнав свою вину у вчиненому кримінальному правопорушенні, погодився з правовою кваліфікацією своїх дій, його свідчення відповідають суті обвинувачення, суд за згодою учасників судового провадження, які правильно розуміють обставини кримінального правопорушення, які ніким не оспорюються, переконавшись у добровільності їх позицій, роз'яснивши їм положення ч. 3 ст. 349 КПК України про позбавлення в подальшому права оскаржувати ці обставини в апеляційному порядку, за відсутності сумнівів у добровільності позиції обвинуваченого, визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються та обмежився допитом обвинуваченого.

Проаналізувавши та оцінивши кожний з вищевказаних доказів з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку, у тому числі перевіривши і оцінивши усі доводи учасників судового провадження, суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до ч. 2 ст. 17 КПК України ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом. За положеннями ч. 4 цієї статті усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на користь цієї особи.

Обов'язок доказування обставин, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, покладається на сторону обвинувачення безпосередньо у судовому засіданні.

Згідно ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях, усі сумніви стосовно доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Європейський Суд у своєму рішенні «Капо проти Бельгії» від 13.01.2005 року відзначає, що у кримінальних справах питання прийняття доказів належить досліджувати загалом у світлі пункту 2 ст.6 Конвенції, і вимагає воно, окрім іншого, щоб тягар доказування лежав на стороні обвинувачення.

Згідно з вимогами ст. 370 КПК України обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу.

При цьому, відповідно до ч. 2 ст. 94 КПК України, жоден доказ не має наперед встановленої сили. При постановленні вироку суд за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин кримінального провадження в їх сукупності, керуючись законом, повинен оцінити кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного рішення та вирішення питань, зазначених у ст. 374 КПК України.

У судовому засіданні обвинувачені та захисник обвинувачених ОСОБА_1 та ОСОБА_2 - адвокат Остапенко С.Ю. не надали суду жодних спростувань викладених у показаннях свідків та потерпілих, а також письмових доказах фактів по справі, чи доказів, які б об'єктивно ставили під сумнів ці докази.

Отже, аналізуючи всі зібрані по справі докази у їх сукупності, взаємозв'язку та співставленні, й оціненими з точки зору належності, допустимості, достовірності, достатності, враховуючи обставини, при яких обвинувачені вчинили вказані злочини, суд приходить до висновку, що вина обвинувачених у вчиненні інкримінованих їм злочинів доведена повністю.

Таким чином в судовому засіданні встановлено, що діяння, у вчиненні яких обвинувачується ОСОБА_1 мали місце і містять склад кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 15 - ч. 2 ст. 186, ч. 2 ст. 289, ч. 2 ст. 309 КК України.

Дії обвинуваченого ОСОБА_1 кваліфіковані за ч. 2 ст. 185 КК України вірно, оскільки він своїми умисними діями вчинив таємне викрадення чужого майна (крадіжки), вчинені повторно та за попередньою змовою групою осіб. Крім цього дії обвинуваченого ОСОБА_1 вірно кваліфіковані за ч. 2 ст. 15 - ч. 2 ст. 186 КК України, оскільки він своїми умисними діями вчинив закінчених замах на відкрите викрадення чужого майна (грабіж), вчинений повторно. Також вірно кваліфіковані дії обвинуваченого ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 289 КК України, оскільки він своїми умисними діями вчинив незаконне заволодіння транспортним засобом, вчинене повторно. Також вірно кваліфіковані дії обвинуваченого ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 309 КК України, оскільки він своїми умисними діями вчинив незаконне придбання, виготовлення та зберігання наркотичного засобу без мети збуту, вчинене повторно.

Крім цього в судовому засіданні встановлено, що діяння, у вчиненні яких обвинувачується ОСОБА_2 та ОСОБА_3 мали місце і містять склад кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 185 КК України.

Дії обвинуваченого ОСОБА_2 кваліфіковані за ч. 2 ст. 185 КК України вірно, оскільки він своїми умисними діями вчинив таємне викрадення чужого майна (крадіжки), вчинені повторно та за попередньою змовою групою осіб, а також таємне викрадення чужого майна (крадіжки), вчинені повторно.

Дії обвинуваченого ОСОБА_3 кваліфіковані за ч. 2 ст. 185 КК України вірно, оскільки він своїми умисними діями вчинив таємне викрадення чужого майна (крадіжки), вчинені повторно та за попередньою змовою групою осіб.

Обвинувачені ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 винні у скоєнні цих кримінальних правопорушень і підлягають покаранню.

Призначаючи покарання обвинуваченим, у відповідності зі ст. 65 КК України та постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику призначення судами кримінального покарання» від 24.10.2003 року № 7 (із наступними змінами та доповненнями), суд враховує ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, особи винних та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.

Окрім того, метою призначення покарання, виходячи із положень ч. 2 ст. 50 КК України є не лише кара, а й виправлення засуджених та запобігання вчиненню нових злочинів.

Відповідно до ч.ч. 3, 4 ст. 12 КК України обвинувачений ОСОБА_1 скоїв злочини середньої тяжкості та тяжкі злочини.

Дослідженням особи обвинуваченого ОСОБА_1 встановлено, що він раніше судимий, має не зняту та не погашену судимість, на обліку у лікарів психіатра та нарколога не перебуває, не одружений, не працює, за місцем проживання характеризується формально, має середню освіту, не військовозобов'язаний.

Відповідно до вимог ст. 66 КК України обставинами, пом'якшуючими покарання обвинуваченому ОСОБА_1, суд визнає щире каяття в скоєному, добровільне відшкодування шкоди потерпілій ОСОБА_11

Відповідно до вимог ст. 67 КК України обставини, які обтяжують покарання обвинуваченому ОСОБА_1, суд визнає вчинення кримінального правопорушення в стані алкогольного сп'яніння та рецидив злочину.

Суд приходить до висновку, що обставини, які пом'якшують покарання обвинуваченому ОСОБА_1, не є винятковими і не знижують істотним чином міру тяжкості скоєних злочинів, не зменшують суспільну небезпеку злочинів до рівня, що виходить за межі покарання, що виключає застосування до обвинуваченого ст. 69 КК України - призначення більш м'якого покарання, яке передбачено законом.

Обвинувачений ОСОБА_1 взяв участь у підготовці досудової доповіді, надав працівникам пробації всю необхідну інформацію.

Оцінка виявила високі ризики вчинення повторного кримінального правопорушення. Небезпека характеризується високою ймовірністю спричинити певні негативні наслідки або збитки для суспільства або окремих осіб.

Судом враховується досудова доповідь, складена Лозівським міськрайонним відділом з питань пробації у відношенні ОСОБА_1, згідно висновку якої загальний рівень ризику вчинених кримінальних правопорушень високий, ризик небезпеки для суспільства зі сторони обвинуваченого оцінюється як високий, відповідно до ОСОБА_1 можна застосувати такий вид інтервенції, як покарання не пов'язане з позбавленням волі. До обвинуваченого можна застосувати такий захід підтримки та допомоги, як: контроль за поведінкою та місцем проживання особі; постановка на облік до Лозівського центру зайнятості з метою офіційного працевлаштування та рекомендовано звернутися до лікаря-нарколога, за умови реалізації яких, можна досягнути правослухняної поведінки без застосування покарання, не пов'язаного з позбавленням волі.

Із врахуванням ступеня тяжкості скоєних злочинів, особи обвинуваченого ОСОБА_1, висновку органу пробації, обставин, які пом'якшують і обтяжують покарання, обставин скоєння злочинів та відношення до скоєного, суд дійшов висновку про те, що виправлення обвинуваченого можливо тільки в ізоляції від суспільства і призначає покарання ОСОБА_1 в межах санкцій ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 15 - ч. 2 ст. 186, ч. 2 ст. 289, ч. 2 ст. 309 КК України із застосуванням ст. 70 КК України, яке сприятиме його виправленню, оскільки саме таке покарання, на думку суду, є справедливим та достатнім для його виправлення та попередження вчинення ним нового злочину.

Також при призначенні покарання, суд враховує, що обвинувачений ОСОБА_1 вироком Близнюківського районного суду Харківської області від 12.06.2012 року засуджений за ч. 1 ст. 309 КК України та йому призначено покарання у вигляді 4 років 1 місяця позбавлення волі. 16 червня 2014 року на підставі ухвали Червонозаводського районного суду м. Харкова від 11.06.2014 року звільнений умовно-достроково на не відбуту частину строку покарання 1 рік 1 місяць 29 днів, та в період умовно-дострокового строку звільнення знов скоїв злочини, тому суд остаточно призначає покарання відповідно до ч. 1 ст.71 КК України, частково приєднує невідбуту частину покарання за попереднім вироком.

Міру запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_1 залишити раніше обрану у вигляді - тримання під вартою.

Строк відбування покарання обвинуваченому ОСОБА_1 обчислювати з моменту взяття його під варту, тобто з 27 березня 2015 року, згідно ухвали Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 27.03.2015 року.

Крім того, у відповідності до вимог ч. 5 ст. 72 КК України, в редакції чинній станом на 20.06.2017 року, зарахувати обвинуваченому ОСОБА_1 у строк відбуття покарання строк тримання під вартою в період з 27 березня 2015 року до набрання чинності Закону України № 2046-VIII від 18 травня 2017 року «Про внесення змін до Кримінального кодексу України щодо правила складання покарань та зарахування строку попереднього ув'язнення», а саме до 20.06.2017 року включно, із розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі.

На підставі ч. 5 ст. 72 КК України, в редакції чинній на теперішній час, зарахувати обвинуваченому ОСОБА_1 у строк відбуття покарання строк тримання під вартою в період з 21.06.2017 року до набрання вироком законної сили із розрахунку один день попереднього ув'язнення за один день позбавлення волі.

Цивільні позови по справі у відношенні обвинуваченого ОСОБА_1 не заявлені.

Відповідно до ст.124 КПК України, суд стягує з обвинуваченого ОСОБА_1 витрати за проведення судових експертиз.

Відповідно до ч. 3 ст. 12 КК України обвинувачений ОСОБА_2 скоїв злочини середньої тяжкості.

Дослідженням особи обвинуваченого ОСОБА_2 встановлено, що він раніше судимий, має не зняту та не погашену судимість, на обліку у лікарів психіатра та нарколога не перебуває, раніше перебував на обліку у лікаря нарколога з приводу вживання психостимуляторів зі шкідливим наслідками, знятий з обліку в 2009 році в зв'язку з засудженням, не одружений, не працює, за місцем проживання характеризується формально, має середню освіту, не військовозобов'язаний.

Відповідно до вимог ст. 66 КК України обставинами, пом'якшуючими покарання обвинуваченому ОСОБА_2, суд визнає щире каяття в скоєному.

Відповідно до вимог ст. 67 КК України обставини, які обтяжують покарання обвинуваченому ОСОБА_2, суд визнає рецидив злочину.

Суд приходить до висновку, що обставини, які пом'якшують покарання обвинуваченому ОСОБА_2, не є винятковими і не знижують істотним чином міру тяжкості скоєних злочинів, не зменшують суспільну небезпеку злочинів до рівня, що виходить за межі покарання, що виключає застосування до обвинуваченого ст. 69 КК України - призначення більш м'якого покарання, яке передбачено законом.

Обвинувачений ОСОБА_2 взяв участь у підготовці досудової доповіді, надав працівникам пробації всю необхідну інформацію.

Оцінка виявила високі ризики вчинення повторного кримінального правопорушення. Небезпека характеризується високою ймовірністю спричинити певні негативні наслідки або збитки для суспільства або окремих осіб.

Судом враховується досудова доповідь, складена Лозівським міськрайонним відділом з питань пробації у відношенні ОСОБА_2, згідно висновку якої загальний рівень ризику вчинених кримінальних правопорушень високий, ризик небезпеки для суспільства зі сторони обвинуваченого оцінюється як високий, відповідно до ОСОБА_2 можна застосувати такий вид інтервенції, як покарання не пов'язане з позбавленням волі. До обвинуваченого можна застосувати такий захід підтримки та допомоги, як: контроль за поведінкою та місцем проживання особі; працевлаштування та постановка на облік до лікаря-нарколога, за умови реалізації яких, можна досягнути правослухняної поведінки без застосування покарання, не пов'язаного з позбавленням волі.

Із врахуванням ступеня тяжкості скоєних злочинів, особи обвинуваченого ОСОБА_2, висновку органу пробації, обставин, які пом'якшують і обтяжують покарання, обставин скоєння злочинів та відношення до скоєного, суд дійшов висновку про те, що виправлення обвинуваченого можливо тільки в ізоляції від суспільства і призначає покарання ОСОБА_2 в межах санкцій ч. 2 ст. 185 КК України із застосуванням ст. 70 КК України, яке сприятиме його виправленню, оскільки саме таке покарання, на думку суду, є справедливим та достатнім для його виправлення та попередження вчинення ним нового злочину.

Міру запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_2 залишити раніше обрану у вигляді - тримання під вартою.

Строк відбування покарання обвинуваченому ОСОБА_2 обчислювати з моменту взяття його під варту, тобто з 12 грудня 2015 року, згідно протоколу затримання особи, підозрюваної у вчиненні кримінального правопорушення № 0015/86 від 12.12.2015 року.

Крім того, у відповідності до вимог ч. 5 ст. 72 КК України, в редакції чинній станом на 20.06.2017 року, зарахувати обвинуваченому ОСОБА_2 у строк відбуття покарання строк тримання під вартою в період з 12 грудня 2015 року до набрання чинності Закону України № 2046-VIII від 18 травня 2017 року «Про внесення змін до Кримінального кодексу України щодо правила складання покарань та зарахування строку попереднього ув'язнення», а саме до 20.06.2017 року включно, із розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі.

На підставі ч. 5 ст. 72 КК України, в редакції чинній на теперішній час, зарахувати обвинуваченому ОСОБА_2 у строк відбуття покарання строк тримання під вартою в період з 21.06.2017 року до набрання вироком законної сили із розрахунку один день попереднього ув'язнення за один день позбавлення волі.

Заявлений цивільний позов потерпілого ОСОБА_41 суд задовольняє повністю, і стягує з обвинуваченого ОСОБА_2, на його користь заподіяний матеріальний збиток в сумі 2600 гривень, оскільки позов знайшов своє повне підтвердження в судовому засіданні і його визнав обвинувачений.

Відповідно до ст.124 КПК України, суд стягує з обвинуваченого ОСОБА_2 витрати за проведення судових експертиз.

Відповідно до ч. 3 ст. 12 КК України обвинувачений ОСОБА_3 скоїв злочини середньої тяжкості.

Дослідженням особи обвинуваченого ОСОБА_3 встановлено, що він раніше не судимий, на обліку у лікарів психіатра та нарколога не перебуває, раніше перебував на обліку у лікаря нарколога з приводу вживання препаратів коноплі зі шкідливим наслідками, розлучений, має на утриманні неповнолітніх дітей, офіційно не працює, за місцем проживання характеризується формально, має середню спеціальну освіту, військовозобов'язаний.

Відповідно до вимог ст. 66 КК України обставинами, пом'якшуючими покарання обвинуваченому ОСОБА_3, суд визнає щире каяття в скоєному.

Відповідно до вимог ст. 67 КК України обставини, які обтяжують покарання обвинуваченому ОСОБА_3, судом не встановлено.

Суд приходить до висновку, що обставини, які пом'якшують покарання обвинуваченому ОСОБА_3, не є винятковими і не знижують істотним чином міру тяжкості скоєних злочинів, не зменшують суспільну небезпеку злочинів до рівня, що виходить за межі покарання, що виключає застосування до обвинуваченого ст. 69 КК України - призначення більш м'якого покарання, яке передбачено законом.

Обвинувачений ОСОБА_3 взяв участь у підготовці досудової доповіді, надав працівникам пробації всю необхідну інформацію.

Оцінка виявила середні ризики вчинення повторного кримінального правопорушення. Небезпека характеризується низькою ймовірністю спричинити певні негативні наслідки або збитки для суспільства або окремих осіб.

Судом враховується досудова доповідь, складена Лозівським міськрайонним відділом з питань пробації у відношенні ОСОБА_3, згідно висновку якої загальний рівень ризику вчинених кримінальних правопорушень середній, ризик небезпеки для суспільства зі сторони обвинуваченого оцінюється як низький, відповідно до ОСОБА_3 можна застосувати такий вид інтервенції, як покарання не пов'язане з позбавленням волі. До обвинуваченого можна застосувати такий захід підтримки та допомоги, як: працевлаштування та отримання професійної освіти, за умови реалізації якого, можна досягнути правослухняної поведінки без застосування покарання, не пов'язаного з позбавленням волі.

Із врахуванням ступеня тяжкості скоєних злочинів, особи обвинуваченого ОСОБА_3, висновку органу пробації, обставин, які пом'якшують і обтяжують покарання, обставин скоєння злочинів та відношення до скоєного, суд дійшов висновку про те, що виправлення обвинуваченого можливо без ізоляції від суспільства і призначає покарання ОСОБА_3 в межах санкцій ч. 2 ст. 185 КК України із застосуванням ст. 75 КК України, яке сприятиме його виправленню, оскільки саме таке покарання, на думку суду, є справедливим та достатнім для його виправлення та попередження вчинення ним нового злочину.

Відповідно до п. «в» ст.1 Закону України «Про амністію у 2016 році» від 22.12.2016 року, який набрав чинності 07.09.2017 року, звільнити від відбування покарання у виді позбавлення волі на певний строк та від інших покарань, не пов'язаних з позбавленням волі, засуджених за умисні злочини, які не є тяжкими або особливо тяжкими відповідно до статті 12 КК України, та за злочини, вчинені з необережності, які не є особливо тяжкими відповідно до статті 12 КК України, осіб, не позбавлених батьківських прав, які на день набрання чинності цим Законом мають дітей, яким не виповнилося 18 років.

Як вбачається з матеріалів кримінального провадження ОСОБА_3 вчинив злочини середньої тяжкості, передбачені ч. 2 ст. 185 КК України до набрання чинності Законом України „Про амністію у 2016 році" від 22.12.2016 року, має на утриманні двох неповнолітніх дітей: ОСОБА_42, ІНФОРМАЦІЯ_11 та ОСОБА_43, ІНФОРМАЦІЯ_12. Як вбачається з даних свідоцтв обвинувачений ОСОБА_3 є батьком дітей, стосовно яких не позбавлений батьківських прав.

Відповідно до ст. 10 Закону України «Про амністію у 2016 році» виконання цього закону покладається на суди. Питання про застосування амністії суд вирішує за ініціативою прокурора, органу або установи виконання покарань, а також за ініціативою обвинуваченого(підсудного) чи засудженого, їх захисників чи законних представників.

Відповідно до п. 2 ст. 3 Закону України «Про застосування амністії в Україні» від 01.10.1996 року із змінами внесеними згідно закону, установивши в стадії судового розгляду кримінальної справи наявність акта амністії, що усуває застосування покарання за вчинене діяння, суд, за доведеності вини особи, постановляє обвинувальний вирок із звільненням засудженого від відбування покарання.

Обставин, які б перешкоджали застосуванню амністії, відповідно до ст. 9 Закону України «Про амністію у 2016 році» у відношенні обвинуваченого ОСОБА_3 судом не встановлено.

Враховуючи вищевикладене, суд прийшов до висновку, що обвинуваченого ОСОБА_3 необхідно звільнити від відбування покарання на підставі п. «в» ст. 1 Закону України «Про амністію у 2016 році» від 22.12.2016 року.

У обвинуваченого ОСОБА_3 термін дії запобіжного заходу - домашнього арешту закінчився.

Цивільні позови у відношенні обвинуваченого ОСОБА_3 не заявлені.

Відповідно до ст.124 КПК України, суд стягує з обвинуваченого ОСОБА_3 витрати за проведення судових експертиз.

Питання щодо речових доказів суд вирішує в поряду ст. 100 КПК України.

Керуючись ст. ст. 371, 374 КПК України, суд, -

З А С У Д И В:

Визнати ОСОБА_1 винним в скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 15 - ч. 2 ст. 186, ч. 2 ст. 289, ч. 2 ст. 309 КК України та піддати його покаранню:

- за ч. 2 ст. 185 КК України у виді 3 (трьох) років 6 (шести) місяців позбавлення волі;

- за ч. 2 ст. 15 - ч. 2 ст. 186 КК України у виді 4 (чотирьох) років позбавлення волі;

- за ч. 2 ст. 289 КК України у виді 5 (п'яти) років позбавлення волі;

- за ч. 2 ст. 309 КК України у виді 3 (трьох) років 6 (шести) місяців позбавлення волі.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України, шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим, призначити ОСОБА_1 покарання у виді 5 (п'яти) років позбавлення волі.

У відповідності до ст. 71 КК України, до вказаного покарання, суд частково у виді 1 (одного) місяця позбавлення волі, приєднує невідбуту частину покарання за вироком Близнюківського районного суду Харківської області від 12.06.2012 року та остаточно визначає до відбування обвинуваченому ОСОБА_1 за сукупністю вироків покарання у виді позбавлення волі, строком 5 (п'ять) років 1 (один) місяць.

Міру запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_1 залишити раніше обрану у вигляді тримання під вартою до вступу вироку в законну силу в умовах Державної установи «Харківська установа виконання покарань (№ 27)».

Строк відбування покарання обвинуваченому ОСОБА_1 обчислювати з моменту взяття його під варту, тобто з 27 березня 2015 року, згідно ухвали Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 27.03.2015 року.

Крім того, у відповідності до вимог ч. 5 ст. 72 КК України, в редакції чинній станом на 20.06.2017 року, зарахувати обвинуваченому ОСОБА_1 у строк відбуття покарання строк тримання під вартою в період з 27 березня 2015 року до набрання чинності Закону України № 2046-VIII від 18 травня 2017 року «Про внесення змін до Кримінального кодексу України щодо правила складання покарань та зарахування строку попереднього ув'язнення», а саме до 20.06.2017 року включно, із розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі.

На підставі ч. 5 ст. 72 КК України, в редакції чинній на теперішній час, зарахувати обвинуваченому ОСОБА_1 у строк відбуття покарання строк тримання під вартою в період з 21.06.2017 року до набрання вироком законної сили із розрахунку один день попереднього ув'язнення за один день позбавлення волі.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судові витрати за проведення:

- судово-автотоварознавчої експертизи № 185 від 15.08.2014 року в розмірі 195 гривень 60 копійок; судово-хімічної експертизи № 247 від 21.11.2014 року в розмірі 430 гривень 43 копійки; судово-товарознавчої експертизи № 77 від 19.03.2015 року в розмірі 245 гривень 52 копійки (код доходів 24060300, р/р 31419544700005, код банку 37999680, МФО 851011, УДКС України в Комінтернівському районі м. Харкова).

Визнати ОСОБА_2 винним в скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 185 КК України та піддати його покаранню у виді 3 (трьох) років 6 (шести) місяців позбавлення волі.

Міру запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_2 залишити раніше обрану у вигляді тримання під вартою до вступу вироку в законну силу в умовах Державної установи «Харківська установа виконання покарань (№ 27)».

Строк відбування покарання обвинуваченому ОСОБА_2 обчислювати з моменту взяття його під варту, тобто з 12 грудня 2015 року, згідно протоколу затримання особи, підозрюваної у вчиненні кримінального правопорушення № 0015/86 від 12.12.2015 року.

Крім того, у відповідності до вимог ч. 5 ст. 72 КК України, в редакції чинній станом на 20.06.2017 року, зарахувати обвинуваченому ОСОБА_2 у строк відбуття покарання строк тримання під вартою в період з 12 грудня 2015 року до набрання чинності Закону України № 2046-VIII від 18 травня 2017 року «Про внесення змін до Кримінального кодексу України щодо правила складання покарань та зарахування строку попереднього ув'язнення», а саме до 20.06.2017 року включно, із розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі.

На підставі ч. 5 ст. 72 КК України, в редакції чинній на теперішній час, зарахувати обвинуваченому ОСОБА_2 у строк відбуття покарання строк тримання під вартою в період з 21.06.2017 року до набрання вироком законної сили із розрахунку один день попереднього ув'язнення за один день позбавлення волі.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судові витрати за проведення:

- судово-товарознавчої експертизи № 9 від 21.01.2016 року в розмірі 306 гривень 90 копійок; судово-товарознавчої експертизи № 4992 від 19.01.2016 року в розмірі 184 гривні 14 копійок; судово-товарознавчої експертизи № 4993 від 15.01.2015 року в розмірі 306 гривень 90 копійок (код доходів 24060300, р/р 31419544700005, код банку 37999680, МФО 851011, УДКС України в Комінтернівському районі м. Харкова).

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_41 матеріальні збитки у розмірі 2600 гривень.

Визнати ОСОБА_3 винним в скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 185 КК України та піддати його покаранню у виді 3 (трьох) років позбавлення волі.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_3 від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 2 (два) роки.

На підставі ч. 1, п. 2 ч. 2 ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_3 обов'язки: періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Звільнити ОСОБА_3 від відбування покарання у вигляді 3 (трьох) року позбавлення волі на підставі п. «в» ст. 1 Закону України «Про амністію у 2016 році» від 22.12.2016 року.

У обвинуваченого ОСОБА_3 термін дії запобіжного заходу - домашнього арешту закінчився.

Речові докази по справі:

- скутер «RS MOTORSPORTS» червоного кольору з сірими полосами на корпусі, який переданий потерпілій ОСОБА_11 згідно зберігальної розписки, залишити у останньої;

- речовина рослинного походження - канабіс, яка знаходиться в полімерному пакеті, горловина якого зав'язана однією ниткою та опечатана біркою з відтиском печатки «експертної служби МВС України № 1327178» та знаходиться на зберіганні в камері зберігання речових доказів Управління МВС України на Південній залізниці відповідно до квитанції № 001527/2014 від 25.11.2014 року, знищити, як таку, що не представляє цінності;

- DVD-R диск на якому знаходиться відеозапис слідчого експерименту від 19.01.2015 року, який долучений до матеріалів провадження, залишити в матеріалах кримінального провадження;

- мобільний телефон марки «Lenovo» моделі «А-766», чохол-книжка «Imperium», картка пам'яті MicroSD 4GB та сім-картка мобільного оператору «МТС», які передані потерпілій ОСОБА_9 згідно зберігальної розписки, залишити у останньої;

- куртка спортивна блакитного кольору, яка передана ОСОБА_29 згідно зберігальної розписки, залишити у останньої;

- шість головок швейних машин, які передані ОСОБА_44 згідно зберігальної розписки, передати потерпілому представнику ТОВ «ВКП Робочий одяг» ОСОБА_33;

- розкладний ніж марки «CRKT», який переданий потерпілому ОСОБА_16 згідно зберігальної розписки, залишити у останнього;

- мобільний телефон марки «НОКІА» моделі «Х2-00», ІМЕІ: НОМЕР_2 та сім-картку мобільного оператора МТС, які передані потерпілому ОСОБА_15 згідно зберігальної розписки, залишити у останнього;

- мобільний телефон Samsung C 230, днище від жіночої сумки, чек із магазину «Посад», квитанція про нарахування заробітної плати, чек із «Укрпошти», два чеки із «ПриватБанку», листок паперу з написом «вернуть ОСОБА_46 - 150, ОСОБА_31 - 150», які передані потерпілій ОСОБА_14 згідно зберігальної розписки, залишити у останньої;

- кредитну картку «ПриватБанк» із № НОМЕР_4, яка передана потерпілій ОСОБА_17 згідно зберігальної розписки, залишити у останньої;

- медичну довідку, видану на ім'я ОСОБА_17, яка долучена до матеріалів провадження, залишити в матеріалах кримінального провадження.

Долю речових доказів вирішити після набрання вироком законної сили.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити засудженому та прокурору.

Вирок може бути оскаржений з підстав, передбачених ст.394 КПК України до апеляційного суду Харківської області через Лозівський міськрайонний суд Харківської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку на подачу апеляційної скарги за відсутності такої скарги, а при оскарженні вироку - після постановлення ухвали апеляційним судом.

Суддя Н.А. Смірнова