Ухвала суду № 69215876, 28.09.2017, Апеляційний суд Київської області

Справа № 372/3581/16-ц Головуючий у І інстанції Зінченко О. М.Провадження № 22-ц/780/3721/17 Доповідач у 2 інстанції Савченко С. І.Категорія 34 28.09.2017

УХВАЛА

Іменем України

28 вересня 2017 року м.Київ

Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області в складі:

головуючого судді Савченка С.І.,

суддів Білоконь О.В., Приходька К.П.

при секретарі Воробей В.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні апеляційного суду Київської області цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17 в особі їх представника ОСОБА_18 на ухвалу судді Обухівського районного суду Київської області від 25 травня 2017 року у справі за позовом ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17 до Публічно акціонерного товариства «Центренерго» про відшкодування моральної шкоди, -

в с т а н о в и л а:

У грудні 2016 року ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17 звернулися до суду із вказаним вище позовом, який мотивували тим, що вони мешкають у м.Українка та у с.Трипілля Обухівського району Київської області. Поряд розташована і функціонує Трипільська ТЕС (подрозділ відповідача ПАТ «Центренерго»), яка внаслідок виробничої діяльності негативно впливає на якість життя позивачів через викиди і надмірне забруднення шкідливими речовинами навколишнього природнього середовища. Посилалися, що в результаті діяльності Трипільської ТЕС їм завдано моральної шкоди, яку просили стягнути із відповідача ПАТ «Центренерго» на їх користь.

Ухвалою судді Обухівського районного суду Київської області від 26 травня 2017 року позовну заяву ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17 визнано неподаною та повернуто позивачам на підставі ст.121 ЦПК України у зв'язку із неусуненням її недоліків.

На вказану ухвалу позивачі в особі їх представника ОСОБА_18 подали апеляційну скаргу, в якій просять скасувати ухвалу судді від 26 травня 2017 року і постановити ухвалу, якою направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. Скаргу мотивують тим, що суд поверхнево розглянув подані ними докази щодо їх скрутного матеріального стану, не вирішив клопотання про зменшення судового збору. В тексті ухвали відсутнє зазначення позивача ОСОБА_13 Ухвала містить суперечності, зокрема суддя зазначає про ненадання доказів, а також про ненадання переконливих доказів, що у свою чергу свідчить про її необгрунтованість.

Позивачі належним чином повідомлені про час розгляду справи в особі їх представника ОСОБА_18, що стверджується рекомендованим повідомленням про вручення йому судової повістки, до суду не з'явилися, що згідно ст.305 ЦПК України не перешкоджає розгляду справи.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали судді першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав.

Згідно ст.312 ЦПК України апеляційний суд відхиляє скаргу і залишає ухвалу без змін, якщо судом першої інстанції постановлено ухвалу із додержанням вимог закону.

Повертаючи позовну заяву, суддя першої інстанції обгрунтовував свої висновки тим, що позивачі не виправили недоліків вказаних в ухвалі судді від 04 травня 2017 року, зокрема не оплатили судовий збір. При цьому суд виходив із відсутності підстав для звільнення позивачів від сплати судового збору, або його зменшення чи відстрочення оплати, про що постановив ухвалу.

Такі висновки судді є правильними і такими, що відповідають обставинам справи і вимогам закону.

Згідно положень ч.ч.1, 3 ст. 82 ЦПК України, ст.8 Закону України «Про судовий збір» суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на визначений строк, але не більше як до ухвалення судового рішення у справі. З підстав, зазначених у частині першій цієї статті, суд може зменшити розмір належних до оплати судових витрат, пов'язаних з розглядом справи, або звільнити від їх оплати.

Отже за змістом наведених норм єдиною підставою для звільнення від оплати судового збору є майновий стан сторони, який унеможливлює чи створює істотні перешкоди у сплаті нею судового збору у встановленому законом розмірі, про наявність якого сторона має надати належні і допустимі докази.

Аналогічні роз'яснення містить п.29 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 10 від 17 жовтня 2014 року «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах», згідно якого єдиною підставою для відстрочення або розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати є врахування судом майнового стану сторони, (наприклад, довідка про доходи, про склад сім'ї, про наявність на утриманні непрацездатних членів сім'ї, банківські документи про відсутність на рахунку коштів, довідка податкового органу про перелік розрахункових та інших рахунків тощо). Особа, яка заявляє відповідне клопотання, згідно зі ст.10 ЦПК України повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті нею судового збору у встановленому законодавством порядку і розмірі.

Всупереч вимогам закону позивачі не подали до суду переконливих доказів, які б свідчили про їх скрутний матеріальний стан і давали підстави судді для звільнення їх від сплати судового збору при подачі позовної заяви, його зменшення чи відстрочення.

Зокрема позивачі ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17 взагалі не додали до матеріалів позовної заяви будь-яких документів про розмір свого доходу (заробітку, пенсії, допомог тощо), які б давали підстави для оцінки їх матеріального стану як скрутного.

Решта позивачів додали до позову довідки про їх доходи, з яких вбачається, що вони працюють і отримують заробітну плату або отримують пенсії чи допомоги.

Так, ОСОБА_5 отримує пенсію в розмірі 1224,67 грн. і заробіток в розмірі 2029,41 грн. - 3301,05 грн.; ОСОБА_12 отримує пенсію 1130 грн. і заробіток 592,40 грн. - 3375,59 грн.; ОСОБА_10 отримує допомогу 1130 грн. і пенсію 1230 грн.; ОСОБА_11 отримує пенсію 1200 грн.; ОСОБА_13 отримує пенсію 1841,85 грн.; ОСОБА_14 отримує пенсію 1976,57 грн.

Отже, надані вказаними позивачами документи не свідчать про їх скрутний матеріальний стан і неможливість сплати ними судового збору за подачу позовної заяви.

Крім того, відмовляючи у задоволенні клопотання позивачів про звільнення їх від оплати судового збору, або його зменшення чи відстрочення оплати, суддя першої інстанції в ухвалі від 04 травня 2017 року вірно виходив з того, що позивачі мають оплатити судовий збір за вимоги немайнового характеру в розмірі 551,20 грн., що у свою чергу з урахуванням їх доходів свідчить про можливість і необтяжливість сплати кожним із позивачів цієї суми.

Вирішуючи питання про наявність підстав для звільнення позивачів від оплати судового збору, або його зменшення чи відстрочення суддя правильно взяв до уваги соціальні гарантії держави, визначені Законом, зокрема розмір прожиткового мінімуму на одну особу.

З огляду на викладене, суддя прийшов до обгрунтованого висновку про відсутність підстав для звільнення позивачів від сплати судового збору, або його зменшення чи відстрочення оплати, а тому у зв'язку із неусуненням недоліків ухвали і несплатою судового збору постановив ухвалу про повернення позову заявникам.

Доводи апеляційної скарги про те, що суддя поверхнево розглянув подані позивачами докази щодо їх скрутного матеріального стану колегія суддів не бере до уваги з викладених вище підстав.

Мотивованість та обгрунтованість рішення є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Відповідно до приписів ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Європейський суд з прав людини у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року (набуло статусу остаточного 10 травня 2011 року) зазначив у п.58 рішенні, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, № 303А, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року)

Постановлюючи ухвалу, суддя відповідно до приписів ст.210 ЦК України зазначив мотиви, з яких він дійшов висновку про відсутність підстав для звільнення позивачів від сплати судового збору, або його зменшення чи відстрочення оплати, в тому числі вказав про те, що позивачі не додали до позову документів, які б підтверджували розмір їх заробітку чи доходу, які б давали підстави для оцінки їх матеріального стану.

Такі висновки є чіткими, зрозумілими і на думку колегії суддів достатньо мотивованими.

Доводи скарги про те, що суддя не вирішував клопотання про звільнення позивачів від сплати судового збору або зменшення його розміру безпідставні. Постановлюючи ухвалу від 04 травня 2017 року суддя відповідно мотивував в ухвалі свої висновки щодо необхідності сплати судового збору, а в резолютивній частині ухвали вказав про відмову у задоволенніклопотання позивачів про звільнення від сплати судового збору при подачі позовної заяви, його зменшення чи відстрочення.

Таке відповідає роз'ясненням п.3 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 10 від 17 жовтня 2014 року «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах»щодо можливості застосування наслідків, передбачених ст.121 ЦПК, лише за умови відмови в задоволенні клопотання про відстрочення або розстрочення судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його оплати відповідно до ст.82 ЦПК.

Доводи скарги про те, що в тексті ухвали відсутнє зазначення позивача ОСОБА_13 можуть бути підставою для вирішення питання про виправлення описки відповідно до положень ст.219 ЦПК України, і не є передбаченою законом підставою для скасування ухвали.

Доводи скарги про те, що ухвала містить суперечності, зокрема суддя зазначає про ненадання доказів, а також про ненадання переконливих доказів, необгрунтовані. Мотивуючи ухвалу суддя вказав, що позивачі не подали до суду переконливих доказів, які б давали підстави для їх звільнення від сплати судового збору, або його зменшення чи відстрочення оплати. При цьому суд вірно вказав, що позивачі не додали до позову документів про розмір своїх доходів, що відповідає дійсності, бо як вище вказувалося позивачі ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17 не додали таких документів до позову, а надані іншими документи не свідчать про їх сукрутний матеріальний стан, про що суддя вірно вказав в ухвалі.

Крім того, колегія суддів вважає, що відсутні підстави для скасування ухвали судді Обухівського районного суду Київської області від 04 травня 2017 року, про що просить представник апелянтів, поскільки дана ухвала не підлягає окремому оскарженню.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 311, 312, 314, 315 ЦПК України, колегія судів, -

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17 задоволити частково.

Ухвалу судді Обухівського районного суду Київської області від 26 травня 2017 рокускасувати і передати питання на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий

Судді: