Рішення № 69215244, 25.09.2017, Апеляційний суд Київської області

Справа № 362/2048/16-ц Головуючий у І інстанції Ковбель М. М.Провадження № 22-ц/780/3559/17 Доповідач у 2 інстанції ОСОБА_1Категорія 26 25.09.2017

РІШЕННЯ

Іменем України

25 вересня 2017 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Київської області в складі:

головуючого судді - Олійника В.І.,

суддів Коцюрби О.П., Фінагєєва В.О.,

при секретарі Тополському В.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський банк розвитку» на рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 17 травня 2017 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський банк розвитку" до ОСОБА_2, ОСОБА_3, третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю "Українська боргова компанія" про стягнення заборгованості,-

в с т а н о в и л а :

У квітні 2016 року позивач звернувся до суду із зазначеним позовом, який обґрунтовувала тим, що 10 лютого 2014 року між ПАТ "ВБР" та ОСОБА_2 укладено кредитний договір №МКЕХР2.227024.001 згідно умов якого відповідачу було надано кредитні кошти у розмірі 120000 грн. з розрахунку 20% річних на строк до 09 лютого 2016 року.

Крім того, 10 лютого 2014 року між ПАТ "ВБР" та ОСОБА_3 укладено договір поруки №РХ029031.227090.001, відповідно до умов якого відповідачка поручилася перед позивачем за забезпечення виконання зобовязання за вищезазначеним кредитним договором.

Зазначав, що позичальник умови кредитного договору належним чином не виконує, і тому станом на 03 лютого 2016 року наявна заборгованість в сумі 88540 грн. 82 коп., у звязку з чим позивач змушений був звернутися з позовом до суду.

Рішенням Васильківського міськрайонного суду Київської області від 17 травня 2017 року позов задоволено частково.

Стягнуто солідарно зі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь ПАТ "Всеукраїнський банк розвитку" суму боргу за кредитним договором №МКЕХР2.227024.001 від 10 лютого 2014 року в розмірі 75757 грн. 79 коп., в тому числі: поточна заборгованість за кредитом - 5397 грн. 85 коп., прострочена заборгованість за кредитом - 44507 грн. 17 коп., поточна заборгованість за відсотками - 115 грн. 32 коп., прострочена заборгованість за відсотками - 10856 грн. 20 коп., поточна заборгованість за комісією - 1200 грн., прострочена заборгованість за комісією - 9600 грн., штраф - 4081 грн. 25 коп.

Стягнуто зі ОСОБА_2 на користь ПАТ "Всеукраїнський банк розвитку" витрати по сплаті судового збору в розмірі 589 грн. 50 коп.

Стягнуто зі ОСОБА_3 на користь ПАТ "Всеукраїнський банк розвитку" витрати по сплаті судового збору в розмірі 589 грн. 50 коп.

В іншій частині позову відмовлено.

В апеляційній скарзі з підстав порушення судом норм матеріального і процесуального права ставиться питання про скасування рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні стягнення заборгованості за пенею в розмірі 12783 грн. 03 коп. та ухвалення нового, яким позовну заяву задовольнити повністю на суму 88540 грн. 82 коп.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно зясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Задовольняючи частково позов, суд виходив з того, що відповідачка ОСОБА_3 поручилася перед позивачем за виконання ОСОБА_2 його обовязків відповідно до наданого йому кредиту, а відповідач ОСОБА_2 не належним чином виконує свої обовязки перед кредитором, у звязку з чим наявна заборгованість, чим позивачу завдану матеріальну шкоду, і дійшов висновку, що позовні вимоги слід задовольнити частково, відмовляючи в частині стягнення з відповідачів пені в розмірі 12783 грн. 03 коп. у звязку з пропуском позивачем строку позовної давності, який представник відповідачів просив застосувати в частині стягнення пені.

Ухвалене судом рішення зазначеним вимогам не відповідає.

За змістом ч.3 ст.10 та ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до вимог ч.1 ст.303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до ст.309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права. Норми матеріального права вважаються порушеними або неправильно застосованими, якщо застосовано закон, який не поширюється на ці правовідносини, або не застосовано закон, який підлягав застосуванню.

Судом першої інстанції встановлено, що 10 лютого 2014 року ПАТ "ВБР" та ОСОБА_2 укладено кредитний договір №МКЕХР2.227024.001 згідно якого відповідачу було надано кредитні кошти у розмірі 120000 грн. з розрахунку 20% річних на строк до 09 лютого 2016 року.

10 лютого 2014 року між ПАТ "ВБР" та ОСОБА_3 укладено договір поруки №РХ029031.227090.001, відповідно до умов якого відповідачка поручилася перед позивачем за забезпечення виконання зобовязання за вищезазначеним кредитним договором №МКЕХР2.227024.001 від 10 лютого 2014 року.

Факт отримання кредитних коштів відповідачем ОСОБА_2 підтверджується заявою на видачу готівки №351191 від 10 лютого 2014 року.

14 серпня 2015 року відповідачам надсилалися досудові вимоги про дострокове погашення заборгованості.

Відповідно до розрахунку заборгованості за кредитним договором №МКЕХР2.227024.001 від 10 лютого 2014 року, станом на 03 лютого 2016 року заборгованість становила 88540 грн. 82 коп, в тому числі: поточна заборгованість за кредитом - 5397 грн. 85 коп., прострочена заборгованість за кредитом - 44507 грн. 17 коп., поточна заборгованість за відсотками - 115 грн. 32 коп., прострочена заборгованість за відсотками - 10856 грн. 20 коп., поточна заборгованість за комісією - 1200 грн., прострочена заборгованість за комісією - 9600 грн., пеня - 12783 грн. 03 коп., штраф - 4081 грн. 25 коп.

Згідно ч.1 ст.509 ЦК України зобовязанням є правовідношення, в яких одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь іншої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку.

Статтею 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди.

Відповідно дост.549 ЦК Українита умов Кредитного договору у разі невиконання, чи несвоєчасного виконання зобов'язань в частині повернення кредиту та/або сплати процентів, комісій згідно з умовами Кредитного договору відповідач зобов'язаний сплатити неустойку (штраф, пеню).

Зач.1 ст.550 ЦК Україниправо на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.

У зв'язку з порушенням боржником своїх обов'язків зі сплати кредиту позивачем нараховано неустойку (штраф) в розмірі 1431 грн. 08 коп. за останні 12 місяців перед зверненням до суду.

Відповідно до ч.1 ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобовязання.

Згідно вимог ст.ст.526, 530, 611, 612 ЦК України зобовязання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог закону, інших актів цивільного законодавства, а при відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). У разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не пропустив до виконання зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором.

Відповідно до положень ст.525 ЦК України одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з положеннями ст.ст.546, 549, 551 ЦК України виконання зобовязання може забезпечуватись неустойкою, порукою, гарантією, заставою, при триманням та задатком. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожен день прострочення виконання. Предметом неустойки може бути сума, рухоме та нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Як вбачається з положень ст.623 ЦК України боржник, який порушив зобовязання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобовязання, доказується кредитором.

Відповідно до вимог ст.ст.553, 554 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обовязку. У разі порушення боржником зобовязання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Як вбачається з рішення, відмову у задоволенні вимог в частині стягнення пені суд першої інстанції обгрунтовував тим, що позивачем був пропущений строк позовної давності, оскільки відповідно ст.258 ЦК України позовна давність встановлюється тривалістю у один рік до вимог про стягнення неустойки (пені).

Згідно з ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до п.2.4. Кредитного договору період сплати кредиту, комісії та відсотків: з 1-го по 5- те число кожного поточного місяця, починаючи з дати підписання даного договору. При несплаті кредиту, комісії та відсотків у зазначений строк.

Згідно з п.6.1 Кредитного договору за порушення строків погашення кредиту банк нараховує позичальнику проценти в розмірі 40,00% річних від суми простроченої заборгованості за кожний день прострочення. *

Пунктом 6.3 Кредитного договору передбачено, що за порушення строків сплати процентів за користування кредитом та/або комісії Банк нараховує Позичальнику пеню в розмірі 0,5% від суми простроченої заборгованості за кожен день прострочення.

Згідно зі ст.526 ЦК України зобовязання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору, який є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України), і вимог законодавства.

Банк виконав свої обов'язки згідно приписів кредитного договору №МКЕХР2.227024.001 від 10 лютого 2014 року в повному обсязі, про що свідчить заява на видачу готівки №351191 від 10.02.2014 року та розпорядження від 10.02.2014 року про видачу кредиту ОСОБА_2

Позичальник свої зобов'язання за кредитним договором належним чином не виконував і останньою датою внесення коштів на погашення кредиту було 09.05.2015 року в розмірі 7320 грн. Після вказаної дати погашення заборгованості за кредитним договором не здійснювалося.

У зв'язку з цим станом на 03.02.2016 року загальна заборгованість ОСОБА_2 за кредитним договором №МКЕХР2.227024.001 від 10 лютого 2014 склала 88540 грн. 82 коп., з яких у пеня - 12783 грн. 03 коп.

Згідно з позицією Верховного Суду України з аналогічних питань (Постанова Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 09.11.2016 р.): перебіг позовної давності щодо повернення кредиту в цілому обчислюється із дня настання строку виконання основного зобов'язання, тобто строку виконання зобов'язання в повному обсязі (кінцевий строк). З пред'явленням вимоги про повне дострокове погашення заборгованості за кредитом, сплату відсотків за користування кредитом та пені, відповідно до ч.2 ст.1050 ЦК України, перебіг позовної давності за вимогами банку про негайне повернення кредиту та платежів за ним почався з наступного дня після одержання такої вимоги.

Відповідно до ст.257 ЦК України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Пунктом 1 ч.2 ст.258 ЦК України визначено, що позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Частиною 1 ст.259 ЦК України визначено, що позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі.

Пунктом 8.8 Кредитного договору, укладеного та підписаного сторонами, визначено, що сторони домовились, що строк позовної давності до вимог за цим Договором (в тому числі щодо стягнення неустойки) становить 10 (десять) років.

Відповідно до ст.627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог ЦК, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі ст.638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнута згода. Позивач, підписуючи Кредитний договір, погодився з усіма умовами Кредитного договору, з усіма правами та обов'язками.

Відповідно до ст.1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно зі ст.1055 ЦК України. Кредитний договір укладається в письмовій формі. Укладаючи Кредитний договір сторонами було досягнуто згоди з усіх істотних умов. У кредитному договорі, укладеному з Позивачем фіксуються всі основні умови кредитування, а саме мета, сума і строк кредиту, умови і порядок його видачі та погашення, види забезпечення зобов'язань позичальника, відсоткова ставка, порядок плати за кредит та інші. Всі зобов'язання позичальника були визначені умовами кредитного договору. Підписуючи Кредитний договір позичальник діяв на власний розсуд та усвідомлював значення своїх дій, тим самим погодився з усіма пунктами кредитного договору, санкціями, сплатою пені, процентною ставкою, формою договору та всіма вимогами, встановленими Кредитним договором.

Отже, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення заборгованості за Кредитним договором з дотриманням строку позовної давності.

Суд першої інстанції, задовольняючи частково позовні вимоги Банку, не дослідив Кредитний договір №МКЕХР2.227024.001 від 10 лютого 2014 року.

Зважаючи на наведене, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції ухвалене з порушенням норм матеріального і процесуального права і підлягає скасуванню в частині відмови у задоволенні позову і ухваленню в цій частині нового рішення, яким стягнути зі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь ПАТ «Всеукраїнський банк розвитку» солідарно 12783 грн. 03 коп. пені. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити. Також слід стягнути зі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь ПАТ «Всеукраїнський банк розвитку» по 63 грн. 91 коп. судового збору з кожного та по 210 грн. судових витрат, повязаних з викликом до суду. У решті рішення суду залишити без змін.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.303, 307, 309, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів, -

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський банк розвитку» задовольнити частково.

Рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 17 травня 2017 року в частині відмови у задоволенні позову скасувати і ухвалити в цій частині нове рішення, яким стягнути зі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський банк розвитку» солідарно 12783 грн. 03 коп. пені.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Стягнути зі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський банк розвитку» по 63 грн. 91 коп. судового збору з кожного та по 210 грн. судових витрат, повязаних з викликом до суду.

У решті рішення суду залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий: В.І. Олійник

Судді: О.П. Коцюрба

ОСОБА_4