Рішення № 69210011, 26.09.2017, Вознесенівський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя)

1Справа № 335/1306/17 2/335/1163/2017

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 вересня 2017 року м. Запоріжжя

Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя у складі: головуючого судді Геєць Ю.В., при секретарі Ровенській В.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Запорізького державного медичного університету до ОСОБА_1 про стягнення вартості навчання,

ВСТАНОВИВ:

01.02.2017 року Запорізький державний медичний університет (надалі- ЗДМУ) звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення вартості навчання.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на те, що наказом 31.07.2006 року ОСОБА_1 було зараховано студенткою першого курсу Запорізького державного медичного університету (наказ № 364-с). З відповідачем було укладено Угоду №26006 022 від 01 вересня 2007 року про підготовку фахівця в вищою освітою. ОСОБА_2 укладеної угоди відповідач проходила навчання за державним замовленням і прийняла на себе зобов'язання після закінчення вищого навчального закладу відпрацювати не менше 3 роки за місцем направлення, у разі відмови їхати за призначенням - відшкодувати вартість навчання.

У 2012 році відповідач отримала повну вищу освіту за спеціальність «Лікувальна справа» та здобула кваліфікацію лікаря (диплом спеціаліста АР № 43467097).

Одночасно з отриманням диплому відповідач отримала Направлення на роботу в державному секторі економіки (державні та комунальні заклади), відповідно Списку працевлаштування персонально кожного випускника (рік закінчення 2012), однак до місця працевлаштування - Вільнянська центральна районна комунальна лікарня (Солонянська ЛА), на посаду лікаря-терапевта, не прибула (лист, вих. № 2324 від 23.12.2016 року). Необхідний термін роботи відповідач не відпрацювала, з приводу працевлаштування не зверталась, порушивши п. 3.2 Наказу МОЗ України від 19.09.1996 року № 291 «Про затвердження Положення про спеціалізацію (інтернатуру) випускників вищих медичних і фармацевтичних закладів освіти ІІІ-ІУ рівня акредитації», що одночасно свідчить про її відмову приступити в подальшому до роботи за направленням та відпрацювати три роки молодим спеціалістом в державній медичній установі, а тому зобовязана відшкодувати вартість навчання в університеті, що складає 85669,03 грн., в порядку, встановленому законодавством України.

Позивач просить суд стягнути із ОСОБА_1 вартість за навчання у ЗДМУ в сумі 85669,03 грн. та судові витрати.

Представник позивача у судове засідання не зявився, подав до суду заяву в якій просить розглянути справу без її участі, позов підтримує.

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не зявилася, хоча належним чином повідомлялася про дату, час та місце розгляду справи, представник відповідача подав до суду заяву про розгляд справи у її відсутності, проти задоволення позову заперечує.

Дослідивши матеріали позову, суд приходить до наступних висновків.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.

ОСОБА_2 з положеннями ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобовязана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

ОСОБА_2 ч. 1 ст. 4 Закону України «Про вищу освіту» громадяни України мають право безоплатно здобувати вищу освіту в державних і комунальних вищих навчальних закладах на конкурсній основі в межах стандартів вищої освіти, якщо певний освітньо-кваліфікаційний рівень громадянин здобуває вперше.

Частиною 2 статті 52 Закону України «Про освіту» передбачено, що випускники вищих навчальних закладів, які здобули освіту за кошти державного або місцевого бюджетів, направляються на роботу і зобов'язані відпрацювати за направленням і в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ст. 56 Закону України «Про вищу освіту», випускник вищого навчального закладу, який навчався за державним замовленням і якому присвоєно кваліфікацію фахівця з вищою освітою певного освітньо-кваліфікаційного рівня, працевлаштовується на підставі направлення на роботу відповідно до угоди, укладеної між замовником, керівником вищого навчального закладу та випускником.

Указом Президента України «Про заходи щодо реформування системи підготовки спеціалістів та працевлаштування випускників вищих навчальних закладів» від 23 січня 1996 року N 77/96 визначено: п. 2: особи, які навчаються за рахунок державних коштів, укладають з адміністрацією вищого навчального закладу угоду, за якою вони зобов'язуються після закінчення навчання та одержання відповідної кваліфікації працювати в державному г секторі народного господарства не менше ніж три роки; у разі відмови працювати в державному секторі народного господарства випускники відшкодовують в установленому порядку до державного бюджету повну вартість навчання.

ОСОБА_2 Порядку працевлаштування випускників вищих навчальних закладів, підготовка яких здійснювалась за державним замовленням, затвердженого постановою КМУ від 22 серпня 1996 року N 992: п. 4 керівники вищих навчальних закладів після зарахування осіб на навчання за державним замовленням укладають з ними угоду за формою згідно з Додатком N 1; п. 6 згідно з угодою випускник зобов'язаний глибоко оволодіти всіма видами професійної діяльності, передбаченими відповідною кваліфікаційною характеристикою, та відпрацювати у замовника не менше трьох років, а вищий навчальний заклад забезпечити відповідні якість та рівень підготовки фахівця з вищою освітою; п. 8 випускники, які уклали угоду з вищим навчальним закладом після зарахування на навчання, повинні відпрацювати за місцем призначення не менше трьох років; п. 14 у разі неприбуття молодого фахівця за направленням або відмови без поважної причини приступити до роботи за призначенням, звільнення його з ініціативи адміністрації за порушення трудової дисципліни, звільнення за власним бажанням протягом трьох років випускник зобов'язаний відшкодувати у встановленому порядку до державного бюджету вартість навчання та компенсувати замовникові всі витрати.

Відповідно до п. 21 Порядку працевлаштування випускників вищих медичних (фармацевтичних) закладів освіти, підготовка яких здійснювалася за державним замовленням, затвердженого наказом МОЗ України від 25.12.1997 року № 367, випускник повинен прибути до місця призначення у термін, визначений у направленні на роботу. Незгода випускника з рішенням комісії з працевлаштування випускників не звільняє його від обовязку прибути на роботу за призначенням.У разі, якщо він не прибув за направленням або відмовився приступити до роботи за призначенням з причин, не зазначених у п. 9 та 18 цього Порядку, чи його звільнено з ініціативи власника або уповноваженого ним органу за порушення трудової дисципліни або звільнено за власним бажанням протягом навчання в інтернатурі та трьох років після закінчення останньої, він зобовязаний відшкодувати у встановленому порядку відповідно до державного або місцевого бюджетів вартість навчання та компенсувати замовникові всі витрати.

ОСОБА_2 Указу Президента України «Про заходи щодо реформування системи підготовки спеціалістів та працевлаштування випускників вищих навчальних закладів» № 77 від 23 січня 1996 року із змінами, внесеними згідно з Указом Президента України № 342/96 від 16 травня 1996 року, особи які навчаються за рахунок державних коштів, укладають угоду, за якою вони зобов'язуються після закінчення навчання та одержання відповідної кваліфікації працювати в державному секторі народного господарства на менше, ніж три роки. У разі відмови працювати в державному секторі народного господарства випускники відшкодовують в установленому порядку до державного бюджету повну вартість навчання.

Відповідно до листа МОЗ України, вих. №11.02-10/50 від 25.04.2012 року, позов до суду ініціює сторона угоди, тобто вищий навчальний заклад (пункт 1 частини 2 статті її, пункт 8 частини 2 статті 16 Цивільного кодексу України).

Судом встановлено, що наказом № 364-с ЗДМУ від 31.07.2006 року ОСОБА_1 було зараховано в число студентів І курсу медичного факультету ЗДМУ (а.с.34).

01.09.2007 року між ОСОБА_1 та університетом в особі ректора була укладена угода № 26006 022 від 01 вересня 2007 року про підготовку фахівця в вищою освітою, відповідно до якої відповідач взяла на себе зобовязання прибути після закінчення університету на місце працевлаштування і відпрацювати не менше трьох років (а.с. 33).

У 2012 року відповідач отримала повну вищу освіту за спеціальність «Лікувальна справа» та здобула кваліфікацію лікаря (диплом спеціаліста АР № 43467097) (а.с. 34).

Одночасно з отриманням диплому відповідач отримала Направлення на роботу в державному секторі економіки (державні та комунальні заклади), відповідно Списку працевлаштування персонально кожного випускника (рік закінчення 2012), - Вільнянська центральна районна комунальна лікарня (Солонянська ЛА), на посаду лікаря-терапевта №17 (а.с. 62).

За наслідками перевірки Університету, проведеної Державною фінансовою інспекцією у Запорізькій області, складено ОСОБА_2 від 15.07.2015 року, яким визначено, що в результаті невиконання випускниками, у тому числі й відповідачем, умов Угод в частині повноти відпрацювання в замовника за місцем призначення не менше трьох років після закінчення ЗДМУ та невжиття заходів по відшкодуванню витрат на підготовку спеціалістів, які не відпрацювали обумовлений термін, державному бюджету завдано збитків 1 392 312,29 грн., чим порушено п.п. 6,8,14 Порядку працевлаштування випускників вищих навчальних закладів, підготовка яких здійснювалась за державним замовленням, затвердженого постановою КМУ від 22 серпня 1996 року N 992, п.п.6,13,21 Порядку працевлаштування випускників державних вищих медичних (фармацевтичних) закладів освіти, підготовка яких здійснювалась за державним замовленням, затвердженого наказом МОЗ України від 25.12.1997 року, № 367, ст. 2 Указом Президента України «Про заходи щодо реформування системи підготовки спеціалістів та працевлаштування випускників вищих навчальних закладів» від 23 січня 1996 року N 77/96, п. 1 ч. 2 ст. 11, п. 8 ч. 2 ст. 16, ч. 1 ст. 509, ст. 610, п. 4 ч. 1 ст. 611, ст. 629, ч. 4 ст. 631 ЦК України.

ОСОБА_2 перевірки втрати державного бюджету з підготовки відповідача за державним замовленням, у зв'язку з його не відпрацюванням встановленого терміну в державному секторі, становить 85669,03 грн.(додаток 73 - розрахунок вартості навчання одного студента бюджетної форми навчання, додаток 75 про розмір стипендії випускників, додаток 76 - розрахунок суми втрат державного бюджету).

ОСОБА_2 до ст. 526 ЦК зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, аза відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту.

Пункт 4 ч. 1 ст. 611 ЦК України передбачає правові наслідки порушення зобов'язання, встановлені договором або законом, зокрема: відшкодування збитків та моральної шкоди.

Особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом (ч. 1 ст. 614 ЦК).

Разом із тим, як вбачається із направлення на роботу № 17 до місця працевлаштування, а саме до Вільнянської центральної районної комунальної лікарні, якій підпорядкована Солонянська ЛА, ОСОБА_1 прибула 1 серпня 2014 року, але в працевлаштуванні їй було відмовлено у зв'язку з відсутністю вакантної посади лікаря - терапевта в АЗПСМ с. Солоне, про що свідчить лист № 833 від 04 серпня 2014 року направлений Департаменту охорони здоров'я Запорізької облдержадміністрації головним лікарем КЗ «Центр первинної медико-санітарної допомоги» Вільнянської районної ради ОСОБА_3 (а.с.63).

При цьому, як встановлено судом, що до 31 травня 2013 року була єдина лікарня - «Вільнянська центральна районна комунальна лікарня», де головним лікарем був і є на теперішній час ОСОБА_4

З 31 травня 2013 року в порядку реформування системи закладів охорони здоров'я утворено новий Комунальний заклад «Центр первинної медико-санітарної допомоги» Вільнянської районної ради (Вільнянської районної ради) (рішення 24 сесії Вільнянської районної ради шостого скликання № 19 від 31.05.2013 року. На цій сесії затверджений Статут КЗ «ЦПМСД» Вільнянської районної ради .

7-й розділ Статуту - структура КЗ «ЦПМСД» Вільнянської районної ради - Амбулаторія загальної практики - сімейної медицини с. Солоне (надалі - АЗПСМ с. Солоне).

На цій сесії призначений головний лікар КЗ «ЦПМСД» Вільнянської районної ради - ОСОБА_3, з нею укладений контракт, що підтверджено рішенням 24 сесії Вільнянської районної ради шостого скликання № 33 від 31.05.2013 року.

При вищевикладених обставинах, саме відповідь КЗ «ЦПМСД» Вільнянської районної ради за підписом ОСОБА_3О» від 04.08.2014 року № 833 про відмову у працевлаштуванні ОСОБА_1 в АЗПСМ с. Солоне (направлення ЗДМУ № 17) приймається судом як належних доказ при вирішені даного спору.

Щодо листа № 2324 від 23/12.2016 року про те, що ОСОБА_1 не зверталась за направленням ЗДМУ № 17 для працевлаштування на посаду лікаря - терапевта у Солонянську ЛА головного лікаря Вільнянської центральної районної комунальної лікарні ОСОБА_4Л, то суд визнає даний доказ неналежним, оскільки ОСОБА_5 жодного відношення до КЗ «ЦПМСД» Вільнянської районної ради не має.

З огляду на зазначені обставини, суд встановив, що ОСОБА_1 на виконання умов договору прибула на місце працевлаштування, зазначене в направленні, не відмовлялася від виконання взятих на себе зобов'язань, отже суд встановлює, що відповідачем не порушено вимог п. 3.2 Наказу № 291 від 19.09.1996 року.

До того ж, визначений у п. 14 Постанови КМУ від 22 серпня 1996 року N 992 «Про Порядок працевлаштування випускників вищих навчальних закладів, підготовка яких здійснювалась за державним замовленням» перелік випадків, в яких випускник зобов'язаний відшкодувати до державного бюджету вартість навчання є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає, при цьому жодна із визначених цим пунктом підстав для відшкодування збитків у правовідносинах між сторонами відсутня, відмови без поважної причини приступити до роботи за призначенням з боку ОСОБА_1 як і вини (умислу або необережності) у порушенні зобовязання не встановлено, а відмова Вільняньскої центральної районної комунальної лікарні в працевлаштуванні Відповідача у відповідності з направленням на роботу № 17 в Солонянськькій ЛА не може бути підставою для покладення на відповідача обовязку відшкодувати вартість навчання, з огляду на зазначене, суд вважає, що позовні вимоги про стягнення вартості навчанняне підлягають задоволенню.

Враховуючи, що підстав для задоволення позовних вимог судом не встановлено, тому відповідно до ст. 267 ЦК України підстав для застосування до спірних правовідносин позовної давності суд не вбачає.

Також, оскільки у задоволенні позову відмовлено, відповідно до вимог ст. 88 ЦПК України, витрати за цим позовом слід віднести на рахунок позивача.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 3,10, 11, 57-60, 88, 212-215, 218 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов Запорізького державного медичного університету до ОСОБА_1 про стягнення вартості навчання, залишити без задоволення.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Запорізької області через суд першої інстанції протягом десяти днів з дня його проголошення. У разі якщо рішення було ухвалено без участі особи, яка його оскаржує, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.

Суддя: Ю.В. Геєць