Рішення № 69209780, 11.08.2017, Дніпровський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Запоріжжя)

Дата документу 11.08.2017

Справа № 334/7453/16-ц

Провадження № 2/334/964/17

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 серпня 2017 року Ленінський районний суд м.Запоріжжя у складі: головуючого судді Дубини Л.А., при секретарі Адаменко К.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України про стягнення моральної шкоди, -

у с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, у якому просив стягнути моральну шкоду в розмірі 100000,00 грн.

В обґрунтування свого позову позивач зазначав, що в період часу з 14.05.1983 року по 19.07.1985 року проходив військову службу на території Демократичної республіки Афганістан. У внаслідок виконання військових службових обовязків за час перебування в Афганістані отримав осколкові поранення кур, мінно-вибухову ЗЧМТ, контузію головного мозку (контузія 1984 р.), травму поперекового відділу хребна та інші пошкодження здоровя, внаслідок чого отримав хронічні захворювання, які турбують його до теперішнього часу, має 3 групу інвалідності, що підтверджується військово-обліковими та медичними документами.

Перебування та стаціонарному лікуванні призводило до нетривалого позитивного покращення та в подальшому його стан лише погіршується. Після проведення лікування стан його здоровя не покращився та він вимушений тривалий час знаходитися на лікарняному, проходити чисельні медичні огляди та обстеження, відновлювальні процедури.

У звязку з зазначеними захворюваннями його щоденно турбують головні болі, часто виникає запаморочення, похитування при ходінні, погіршення памяті, зору, слуху, працездатності, порушення сну, нудота, загальний озноб, тощо. Крім того, він хворіє на невроз, який розвинувся внаслідок сильного хвилювання під час проходження служби, де велися бойові дії, він неодноразово проходив лікування в неврологічному відділі та психоневрологічному диспансері. Лікування дає йому лише тимчасові полегшення, потім він знову відчуває сильний психологічний дискомфорт, страх та тривогу. Наслідками такого перехвилювання є нестабільний артеріальний тиск, який постійно та різко підвищується.

Позивач зазначє, що в звязку із захворюваннями, отриманими під час проходження служби, він страждає на безсоння, постійно відчуває страждання, психологічний дискомфорт, багато коштів витрачає на лікування.

Позивач просить суд стягнути на його користь моральну шкоду у сумі 100000 грн.

У судовому засіданні представник позивача заявлені вимоги підтримав і просив їх задовольнити.

Представник відповідача проти позову заперечував, вважає позов необґрунтованим, і просить відмовити у його задоволенні

Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення учасників процесу, оцінивши у сукупності надані докази суд дійшов такого висновку.

Судом установлено, що в період часу з 14.05.1983 року по 19.07.1985 року проходив військову службу на території Демократичної республіки Афганістан. У внаслідок виконання військових службових обовязків за час перебування в Афганістані отримав осколкові поранення кур, мінно-вибухову ЗЧМТ, контузію головного мозку (контузія 1984 р.), травму поперекового відділу хребна та інші пошкодження здоровя, внаслідок чого отримав хронічні захворювання, які турбують його до теперішнього часу, має 3 групу інвалідності, що підтверджується військово-обліковими та медичними документами.

Згідно із ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

У п. 5 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» судам розяснено, що відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обовязковому зясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного звязку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен зясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Отже, наявність шкоди у будь-якому розмірі ще не породжує обовязку її компенсації, так як необхідно довести наявність всіх складових цивільно-правової відповідальності, при цьому правильно визначивши субєкта такої відповідальності.

В ході судового розгляду суду не надано доказів і не доведено позивачем факт протиправних дій або бездіяльності Міністерства оборони України, чи наявний причинний звязок між шкодою і протиправним діями завдавача шкоди та вини відповідача в її завданні.

При цьому, Міністерство оборони України доводило у суді відсутність своєї вини та неналежності, як відповідача у цій справі.

Так, згідно зі ст. 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Крім того, відповідно до ст. 1174 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи.

Відшкодування шкоди державою відбувається у спосіб, передбачений законами України.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права… фізичних осіб… у спосіб, визначений законами України (ст. 4 ЦПК України).

Так, військова служба повязана із захистом Вітчизни, тому військовослужбовцям визначені законами пільги та гарантії, у тому числі компенсації за моральні страждання вже враховані чинним законодавством.

Відповідно до положень Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», відповідно до яких військовослужбовці, військовозобовязані та резервісти, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, мають право на безоплатну кваліфіковану медичну допомогу у військово-медичних закладах охорони здоровя. Військовослужбовці щорічно проходять медичний огляд, щодо них проводяться лікувально-профілактичні заходи.

Порядок забезпечення путівками для санітарно-курортного лікування встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Військовослужбовці, звільнені з військової служби внаслідок захворювання, повязаного з виконанням обовязків військової служби, члени сімей військовослужбовців приймаються на обстеження і лікування до військово-медичних закладів охорони здоровя в порядку, встановленому Міністерством оборони України, іншими утвореннями відповідно до законів України військовими формуваннями та правоохоронними органами тощо.

Також, окрім Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», є Закон України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», Закон України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», на які суд першої інстанції належної уваги не звернув, відповідно до ст. 4 якого ветеранами війни є особи, які брали участь у захисті Батьківщини чи в бойових діях на території інших держав. До ветеранів війни належать: учасники бойових дій, інваліди війни, учасники війни.

При вищевикладених обставинах, позивачем не було надано суду належних допустимих доказів завдання йому будь-якого розміру моральної шкоди, яка б підлягала стягненню з відповідача на користь позивача.

Згідно ст. 10 та ст.. 60 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, і сторони у справі мають рівні права щодо надання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень

Зважаючи на викладене суд дійшов висновку, що у задоволенні заявлених позовних вимог необхідно відмовити.

Керуючись ст. ст. 2, 23, 170, 1167 ЦК України, ст.ст. 10, 11, 57-60, 88, 212-215, 218 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Міністерства оборони України про стягнення моральної шкоди відмовити.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Запорізької області в 10-денний строк з дня його проголошення.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя: Дубина Л. А.