Ухвала суду № 69209067, 25.09.2017, Апеляційний суд Закарпатської області

Справа № 308/6634/17

У Х В А Л А

Іменем України

25 вересня 2017 року м. Ужгород

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Закарпатської області в складі:

головуючої - Кожух О.А.,

суддів - Куштана Б.П., Мацунича М.В.,

з участю секретаря - Терпай С.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСББ «Замкове» на ухвалу Ужгородського міськрайонного суду від 14 липня 2017 року про відмову у відкритті провадження у справі за позовом ОСББ «Замкове» до Ужгородської міської ради, ОСОБА_1 про визнання незаконним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, -

в с т а н о в и л а :

ОСББ «Замкове» оскаржило в апеляційному порядку ухвалу судді Ужгородського міськрайонного суду від 14.07.2017, якою відмовлено у відкритті провадження у даній справі.

В обґрунтування апеляційної скарги посилається на неправильне застосування та порушення судом норм процесуального права, в зв'язку з чим просить скасувати ухвалу судді місцевого суду та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Особи, які беруть участь у справі, в судове засідання не з'явились. Відповідно до ч. 2 ст. 305 ЦПК України, справу розглянуто за відсутності нез'явившихся осіб. Відповідно до ч. 2 ст. 197 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відмовляючи у відкритті провадження у справі, суддя суду першої інстанції керувався п. 1 ч. 2 ст. 122 ЦПК України та виходив з того, що заява не підлягає розгляду в судах у порядку цивільного судочинства, оскільки Ужгородська міська рада, приймаючи оспорюване рішення, здійснювала владні управлінські функції, а відтак спір підпадає під юрисдикцію адміністративного суду.

Проте з таким висновком судді погодитися не можна, оскільки він дійшов його з порушенням норм процесуального права.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 122 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду в судах у порядку цивільного судочинства.

Відповідно до с. 21 ЦК України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

З метою формування однакових підходів до правильного застосування судами норм процесуального права в частині визначення правил підсудності або встановленої законом компетенції судів, судовими палатами у цивільних, адміністративних та господарських справах Верховного Суду України було висловлено такий правовий висновок для визначення правил підсудності справ у сфері земельних відносин (постанова ВСУ від 16.12.2015 у справі № 6-2510цс15).

Згідно зі статтями 1, 3, 15 ЦПК України завданням цивільного судочинства є захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави, що виникають, зокрема, з цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин.

Визначальні ознаки приватноправових відносин - юридична рівність та майнова самостійність їх учасників, наявність майнового чи немайнового, особистого інтересу суб'єкта. Спір буде мати приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням приватного права (як правило майнового) певного суб'єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть і в тому випадку, якщо до порушення приватного права призвели владні управлінські дії суб'єкта владних повноважень.

Відповідно до частин другої та третьої статті 78 ЗК України право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них. Земля в Україні може перебувати у приватній, комунальній та державній власності. Згідно з частиною першою статті 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

За статтею 122 ЗК України вирішення питань щодо передачі земельних ділянок у власність або у користування із земель державної чи комунальної власності належить до компетенції відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, через які також згідно зі статтями 83, 84 ЗК України набувається та реалізується право комунальної власності на землю та право державної власності на землю. Комунальною власністю є землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, в державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності. Статтею 80 ЗК України установлено, що самостійними суб'єктами права власності на землю є, зокрема, територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, - на землі комунальної власності, а також держава, яка реалізує це право через відповідні органи державної влади, - на землі державної власності.

Конституційний Суд України в пункті 4 мотивувальної частини Рішення від 16 квітня 2009 року № 7-рп/2009 (справа про скасування актів органів місцевого самоврядування) зазначив, що органи місцевого самоврядування, вирішуючи питання місцевого значення, представляючи спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ та міст, приймають нормативні та ненормативні акти. До ненормативних належать акти, які передбачають конкретні приписи, звернені до окремого суб'єкта чи юридичної особи, застосовуються одноразово і після реалізації вичерпують свою дію фактом їхнього виконання.

З урахуванням такого висновку Конституційного Суду України та з огляду на положення статті 11 ЦК України, статей 78, 116, 122 ЗК України, в зв'язку з прийняттям суб'єктом владних повноважень ненормативного акта виникають правовідносини, пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, зокрема, в сфері земельних правовідносин відповідний ненормативний акт слугує підставою виникнення, зміни або припинення конкретних прав та обов'язків фізичних і юридичних осіб приватного права.

За таких обставин рішення суб'єкта владних повноважень у сфері земельних відносин, яке має ознаки ненормативного акта та вичерпує свою дію після його реалізації, може оспорюватися з точки зору його законності, а вимоги про визнання рішення незаконним - розглядатися в порядку цивільного або господарського судочинства, якщо за результатами реалізації рішення у фізичної чи юридичної особи виникло право цивільне й спірні правовідносини, на яких ґрунтується позов, мають приватноправовий характер. У такому випадку вимога про визнання рішення незаконним може розглядатися як спосіб захисту порушеного цивільного права за статтею 16 ЦК України та пред'являтися до суду для розгляду в порядку цивільного або господарського судочинства, якщо фактично підґрунтям і метою пред'явлення позовної вимоги про визнання рішення незаконним є оспорювання цивільного речового права особи (зокрема й права власності на землю), що виникло в результаті та після реалізації рішення суб'єкта владних повноважень.

Таким чином, пред'явлений позов до ОСОБА_1, Ужгородської міської ради про визнання незаконним та скасування п.п. 1.40 п. 1 рішення Ужгородської міської ради від 08.10.2016 № 412, яким затверджено проект землеустрою щодо відведення ОСОБА_1 земельної ділянки (кадастровий номер НОМЕР_1) площею 0,0278 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд по АДРЕСА_1 та передачу її в оренду строком на 5 років до 18.10.2021, яке має ознаки ненормативного акта та вичерпує свою дію після його реалізації - підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Прийняття такого рішення Ужгородською міською радою породжує цивільне право у ОСОБА_1, а відносини мають приватноправовий характер. Суддя місцевого суду на дані обставини уваги не звернув, тому ухвала про відмову у відкритті провадження у справі, згідно ч. 3 ст. 312 ЦПК України, підлягає скасуванню. Оскільки у відкритті провадження у справі було відмовлено, а отже розгляд справи не розпочинався, тому апеляційну скаргу слід задовольнити частково, передавши питання про відкриття провадження у справі на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ч. 3 ст. 312, ст.ст. 314, 315 ЦПК України, колегія суддів -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСББ «Замкове» - задовольнити частково.

Ухвалу судді Ужгородського міськрайонного суду від 14 липня 2017 року про відмову у відкритті провадження у справі за позовом ОСББ «Замкове» до Ужгородської міської ради, ОСОБА_1 про визнання незаконним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії - скасувати.

Питання про відкриття провадження у справі передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і, відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 324 ЦПК України, касаційному оскарженню не підлягає.

Головуюча:

Судді: