Постанова № 6920701, 05.11.2009, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"05" листопада 2009 р. м. КиївК-192/07

Вищий адміністративний суд України у складі:

судді Костенка М.І. - головуючого, суддів Бившевої Л.І., Маринчак Н.Є., Усенко Є.А., Шипуліної Т.М.,

при секретарі судового засідання: Гусєвій К.О.

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу державної податкової інспекції у місті Краматорську Донецької області (далі ДПІ)

на постанову господарського суду Донецької області від 11.09.2006

та ухвалу Донецького апеляційного господарського суду від 23.11.2006

у справі № 28/56а

за позовом колективного підприємства «Ювенал»(далі КП «Ювенал»)

до ДПІ

про визнання недійсними рішень.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий адміністративний суд України

ВСТАНОВИВ:

Постановою господарського суду Донецької області від 11.09.2006, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 23.11.2006, позов задоволено: визнано недійсними податкові повідомлення-рішення ДПІ від 30.06.2005 №0002842343/0/26258/10/23-313, від 09.08.2005 №0002842343/1/37397/10/23-313 та рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 14.10.2005 №0002842343/2/47317/10/23-511 та від 12.12.2005 № 0002842343/3/57079/10/23-511. Названі рішення попередніх інстанцій мотивовано тим, що фактично оплату за придбаний товар шляхом внесення готівкових коштів у касу приватного підприємства «Демір»було здійснено поручителем КП «Ювенал»- ОСОБА_1, а не власне позивачем, що виключає правомірність накладення на позивача штрафних санкцій за перевищення встановленого ліміту залишку готівки в касі підприємства.

У касаційній скарзі до Вищого адміністративного суду України ДПІ просить скасувати ухвалені у справі рішення та відмовити у задоволенні позову, посилаючись на невідповідність висновків судів фактичним даним. В обґрунтування касаційних вимог скаржник зазначає, що наявні у матеріалах справи докази (зокрема, копії авансових звітів про витрачання готівки, копії квитанцій до прибуткових касових ордерів тощо), а також факт відображення у бухгалтерському обліку позивача по кредиту рахунку «Розрахунки з підзвітними особами»по підзвітній особі ОСОБА_1 сальдо у відповідних сумах свідчать про проведення розрахунків за придбаний товар ОСОБА_1 саме як підзвітною особою КП «Ювенал».

У судове засідання представники сторін не зявились.

Заслухавши суддю-доповідача по справі, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, надання правової оцінки обставин справи, колегія суддів дійшла висновку про наявність правових підстав для задоволення касаційної скарги з урахуванням такого.

Судовими інстанціями у розгляді справи встановлено, що:

- в ході проведеної ДПІ перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків та зборів (обовязкових платежів), додержання валютного законодавства КП «Ювенал»за період з 01.10.2002 по 31.03.2005, оформленої актом від 30.06.2005 №169/23-2-21948476, було виявлено, зокрема, факт перевищення позивачем установленого ліміту залишку готівки в касі підприємства на кінець робочого дня у розмірі 25787 грн.;

- такий висновок було зроблено ДПІ за наслідками аналізу авансових звітів підзвітної особи ОСОБА_1 від 11.11.2002 № 16 про витрачання на покупку обладнання авансових готівкових коштів у сумі 10872 грн. та від 28.11.2002 №17 про витрачання готівки на покупку обладнання у сумі 20940грн.;

- факт сплати готівкових коштів ОСОБА_1 постачальнику приватному підприємству «Демір»- підтверджується, зокрема, квитанціями до прибуткового касового ордеру від 11.11.2002 №58 та від 28.11.2002 № 61;

- за результатами проведеної перевірки ДПІ було прийнято податкове повідомлення-рішення від 30.06.2005 №0002842343/0/26258/10/23-313, згідно з яким до позивача застосовано штрафні санкції у сумі 51574 грн.; інші оспорювані рішення фактично дублюють зміст названого рішення, позаяк було прийнято податковим органом за наслідками окремих етапів оскарження цього рішення в адміністративному порядку.

Причиною виникнення спору зі справи стало питання щодо порушення позивачем правил здійснення касових операцій.

В основу рішення про задоволення позову судовими інстанціями було покладено висновок про те, що відповідно до змін до договору від 01.10.2001 № 011, на підставі якого приватне підприємство «Демір»поставляло позивачеві обладнання, ОСОБА_1 було визначено поручителем за цим договором, а тому оплату за поставлене обладнання ним було здійснено як фізичною особою (а не як підзвітною особою КП «Ювенал»).

Однак такий висновок не можна визнати обґрунтованим з огляду на таке.

Так, згідно з пунктом 2.15 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 19.02.2001 №72 (чинного на момент виникнення спірних правовідносин), видача готівки під звіт проводиться з кас підприємств за умови повного звіту конкретної підзвітної особи за раніше виданими під звіт сумами, тобто в разі подання до бухгалтерії авансового звіту про витрачені (частково витрачені) кошти та одночасного повернення до каси підприємства залишку готівки, виданої під звіт.

Підзвітні особи зобов'язані подати до бухгалтерії підприємства разом із невикористаним залишком готівки авансовий звіт про витрачання одержаних у касі сум на всі інші виробничі (господарські) потреби [крім сум за відрядження, на закупівлю сільськогосподарської продукції, продуктів її переробки та заготівлю вторинної сировини] - наступного робочого дня після видачі готівки під звіт.

У разі придбання працівником підприємства за власні готівкові кошти товарів (продукції, послуг) або використання цих коштів у відрядженні для потреб підприємства він звітує за витрачені кошти у вищезазначеному порядку.

Аналіз наведених законодавчих приписів свідчить про те, що складання авансового звіту здійснюється лише підзвітною особою підприємства, якою може бути виключно працівник підприємства, що одержав доручення виконати певне виробниче завдання (як-от купівля товарно-матеріальних цінностей, оплата послуг чи відрядження) і який зобовязаний відзвітувати про його виконання.

Водночас поручитель за договором є окремим учасником господарських правовідносин та не належить до кола підзвітних осіб, що мають звітувати боржникові, за якого він поручився, про витрачання коштів.

Таким чином, подання ОСОБА_1. авансового звіту КП «Ювенал»про порядок витрачання ним готівки свідчить про його участь у спірних правовідносинах саме в якості підзвітної особи від імені позивача, а не як самостійного учасника (поручителя перед кредитором), що також підтверджує факт здійснення розрахунків за товар саме КП «Ювенал».

Відповідно до абзаців першого, пятого названого Положення сума готівкового розрахунку одного підприємства (підприємця) з іншим підприємством (підприємцем) через їх каси та через каси установ банків не повинна перевищувати 3 тис. грн. протягом одного дня за одним або кількома платіжними документами. Платежі понад установлену граничну суму проводяться виключно в безготівковому порядку. Кількість підприємств (підприємців), з якими проводяться розрахунки, протягом дня не обмежується. У разі здійснення підприємствами готівкових розрахунків з іншими підприємствами (підприємцями) понад установлену граничну суму кошти в розмірі перевищення встановленої суми розрахунково додаються до фактичних залишків готівки в касі на кінець дня платника готівки одноразово в день здійснення цієї операції, з подальшим порівнянням одержаної розрахункової суми із затвердженим лімітом каси.

За перевищення встановлених лімітів залишку готівки в касах пунктом 1 Указу Президента України «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки»передбачено застосування до субєктів господарювання фінансових санкцій у вигляді штрафу у двократному розмірі сум виявленої понадлімітної готівки за кожний день.

У листі Національного Банку України від 27.02.2002 р. №11-113/396 зазначено, що вказані обмеження, а також санкції за їх порушення поширюються і на випадки, коли працівником було придбано для підприємства товари (роботи, послуги) з використанням власних готівкових коштів.

За таких обставин застосування податковим органом штрафних санкцій до позивача у сумі 51574 грн. за проведення КП «Ювенал»готівкових розрахунків понад установлену граничну суму слід визнати правомірним.

Отже, попередніми судовими інстанціями було з достатньою повнотою встановлено фактичні дані зі справи, однак цим обставинам було надано невірну юридичну оцінку, що призвело до прийняття неправильного по суті спору рішення. Відтак Вищий адміністративний суд України вважає за необхідне скасувати оскаржувані судові акти та ухвалити нове рішення про відмову у позові в порядку статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись статтями 160, 167, 220, 221, 223, 229, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу державної податкової інспекції у місті Краматорську Донецької області задовольнити.

2. Постанову господарського суду Донецької області від 11.09.2006 та ухвалу Донецького апеляційного господарського суду від 23.11.2006 у справі №28/56а скасувати.

3. У позові відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України за винятковими обставинами протягом 1 місяця з дня виявлення цих обставин.

Головуючий суддя М.І. Костенко

судді:Л.І. Бившева Н.Є. Маринчак Є.А. Усенко Т.М. Шипуліна