Ухвала суду № 69203429, 28.09.2017, Дергачівський районний суд Харківської області

справа №619/3041/17

провадження №2/619/1632/17

УХВАЛА

28 вересня 2017 року Суддя Дергачівського районного суду Харківської області Нечипоренко І.М., розглянувши заяву позивача ОСОБА_1 про забезпечення позову у цивільній справі за позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, Малоданилівської селищної ради Дергачівського району Харківської області, третя особа Харківська обласна державна адміністрація про встановлення нікчемності договору оренди землі,

установив:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовною заявою, в якій просить встановити нікчемність договору оренди землі від 24 жовтня 2006 року, укладеного ФОП ОСОБА_2 та Малоданилівською селищною радою; скасувати запис про державну реєстрацію договору оренди землі від 24 жовтня 2006 року.

Від позивача надійшла заява про забезпечення позову, в якій просить заборонити ФОП ОСОБА_2 здійснювати будь-які будівельні роботи, в тому числі реконструкцію приміщень, ремонтні роботи щодо систем теплопостачання (труб), а також утеплення обєктів на земельній ділянці з кадастровим номером 6322055900:00:003:0725, що знаходиться за адресою смт Мала Данилівка Дергачівського району Харківської області вул Гагаріна,24; накласти арешт на комплекс, а саме: обєкт нерухомості загальною площею 2755,9кв.м за указаною вище адресою; заборонити відчуження, а також вчиняти будь-які дії повязані з відчуженням зазначеного комплексу. В обґрунтування заяви зазначено, що в 2008 році ФОП ОСОБА_2 самочинно побудував нерухоме майно на даній земельній ділянці, яке підлягає знесенню у відповідності до рішення господарського суду Харківської області від 21.11.2012, яке до теперішнього часу не виконано. З огляду на самочинну забудову земельної ділянки та незаконне використання ним земельної ділянки існує загроза подальшого самочинного будівництва та відчуження самочинно побудованих обєктів, що призведе д порушення її прав.

Перевіривши заяву, матеріали справи, суддя вважає, що заява позивача не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно ч.1 ст.151 ЦПК України суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити, передбачені цим Кодексом, заходи забезпечення позову.

Частиною 3 статті 151 ЦПК України передбачено, що забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Відповідно до ухвали судді від 28.09.2017 провадження у даній цивільній справі відкрито.

Відповідно до ст.ст.151,153 ЦПК Українита роз'яснень Верховного Суду України, викладених в п.1 постанови Пленуму від 22 грудня 2006 року № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», - єдиною підставою для забезпечення позову, є мотивована заява будь-кого з осіб, які беруть участь у справі.

Отже, підставою забезпечення позову є обґрунтоване припущення заявника, що невжиття заходів забезпечення може утруднити або зробити неможливим виконання рішення суду.

Із заяви позивача про забезпечення позову вбачається, що вимога про заборону ФОП ОСОБА_2 здійснювати будь-які будівельні роботи на земельній ділянці, накладення арешту на комплекс та інші вимоги заяви, обґрунтовується тим, що з огляду на самочинну забудову земельної ділянки та незаконне використання ним земельної ділянки існує загроза подальшого самочинного будівництва та відчуження самочинно побудованих обєктів.

Відповідно до ч.3 ст. 152 ЦПК України види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Пленум Верховного Суду України в п.4 Постанови №9 від 22.12.2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» розяснив судам, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Під забезпеченням позову розуміється вжиття судом передбачених законом заходів, які створюють реальну гарантовану можливість для виконання в майбутньому рішення по справі в разі задоволення заявленого позову.

При цьому, забезпечення позову спрямоване, перш за все, проти несумлінних дій відповідача, який може сховати майно, продати, знищити або знецінити його тощо.

Так, загальною підставою для вжиття заходів забезпечення позову є наявність обставин, які свідчать або дозволяють достовірно припустити, що невжиття цих заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання майбутнього рішення суду.

Відповідно до принципу змагальності сторін і загальних правил розподілу тягаря доказування обов'язок доведення підстав для застосування заходів забезпечення позову покладається на особу, яка заявляє відповідне клопотання.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у звязку із застосуванням відповідних заходів.

Таким чином, керуючись наведеними нормами цивільного процесуального законодавства та враховуючи роз'яснення Верховного Суду України, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів позивача щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Суд зазначає, що вимоги заяви про забезпечення позову не є співмірними з позовними вимогами, оскільки обєкт нерухомості площею 2755,9кв.м не є предметом спору, заява не є мотивованою, та встановлено, що заявником не надано доказів, які б свідчили про те, що невжиття заходів забезпечення позову призведе до наслідків, зазначених в ч. 3ст. 151 ЦПК України.

Відповідно до ч.1 ст. 168 ЦПК України ухвала суду про відмову в задоволенні клопотання не перешкоджає повторному його заявленню з інших підстав.

Ухвали суду, які оформлюються окремим процесуальним документом, постановляються в нарадчій кімнаті. Ухвали суду, постановлені окремим процесуальним документом, підписуються суддею і приєднуються до справи.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 151-152 ЦПК України, суд

постановив:

Відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову.

Розяснити, що ухвала суду про відмову в задоволенні клопотання не перешкоджає повторному його заявленню з інших підстав.

Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається Апеляційному суду Харківської області через Дергачівський районний суд Харківської області протягом пяти днів з дня її проголошення. У разі якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом пяти днів з дня отримання копії ухвали.

Суддя І. М. Нечипоренко