Ухвала суду № 69202799, 26.09.2017, Апеляційний суд Кіровоградської області

Апеляційний суд Кіровоградської області

№ провадження 11-кп/781/583/17 Головуючий у суді І-ї інстанції ОСОБА_1

Категорія 185 (81, 86-1, 140) Доповідач в колегії апеляційного суду ОСОБА_2 Е. Й.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.09.2017 року. Колегія суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Кіровоградської області у складі:

головуючого - судді Новіцького Е.Й.,

суддів Кабанової В.В., Іванова Д.Л.,

із секретарем Яременко З.А.

розглянула у відкритому судовому засіданнів м. Кропивницькому кримінальне провадження №12015120140000531 за апеляційними скаргами прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_3 та представника потерпілої ОСОБА_4 адвоката ОСОБА_5 на вирок Добровеличківського районного суду Кіровоградської області від 26 травня 2017 року, яким

ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, вул. Горького, 112, громадянина України, не працюючого, ІНФОРМАЦІЯ_3, раніше судимого: 26.07.2013 Добровеличківським районним судом Кіровоградської області за ч. 3 ст. 15, ч. 2 ст. 185 КК України. В силу ст. 105 КК України звільненого від покарання із застосуванням примусового заходу виховного характеру у вигляді передачі під нагляд матері ОСОБА_7 строком на 1 рік; 10.08.2015 року Добровеличківським районним судом Кіровоградської області за ч. 2 ст. 185, ч. 3 ст. 185 КК України до позбавлення волі строком на 3 роки 2 місяці. На підставі ст.ст. 75, 104 КК України звільнений від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на 2 роки,

визнано невинуватим у предявленому обвинуваченні за ч. 3 ст. 185, ч. 3 ст. 15 ч. 2 ст. 185 КК України та виправдано.

за участю сторін кримінального провадження:

прокурора Байдак А.В.,

потерпілої ОСОБА_4,

представника потерпілої ОСОБА_5,

захисника - адвоката ОСОБА_8,

обвинуваченого ОСОБА_6,

ВСТАНОВИЛА:

Органами досудового розслідування ОСОБА_6 обвинувачувався в тому, що він вчинив таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене повторно, поєднане з проникненням в інше приміщення та незакінчений замах на таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене повторно, за таких обставин.

11.09.2015 року, близько 01 години 45 хвилин, ОСОБА_6 повторно, з метою таємного викрадення чужого майна, прибув на територію домоволодіння, що розташоване в місті Помічна Добровеличківського району Кіровоградської області, по вулиці Степовій, 107 та належить ОСОБА_4. Реалізуючи свій протиправний намір, проник до приміщення гаража, звідки таємно викрав велосипед торгової марки «Україна» (ХВЗ), вартістю з урахуванням зносу - 1296 гривень, якого викотив за межі вказаного вище домоволодіння та залишив на перехресті вулиць Осіпенка і Степової, що в місті Помічна . Продовжуючи свій протиправний намір, ОСОБА_6 повернувся до приміщення гаража, звідки мав на меті таємно викрасти набір гайкових ключів. Однак не вчинив усіх дій, які вважав необхідними для доведення злочину до кінця, оскільки був виявлений на місці скоєння кримінального правопорушення потерпілою ОСОБА_4 та її чоловіком ОСОБА_9

Крім того, 14.09.2015 року, близько 17 години 00 хвилин, ОСОБА_6, повторно, з метою таємного викрадення чужого майна, прибув до домоволодіння, яке розташоване в місті Помічна Добровеличківського району Кіровоградської області, по вулиці Горького, 77, в якому проживав ОСОБА_10 та яке належить ОСОБА_11. Реалізуючи свій протиправний намір, шляхом вільного доступу, перекинув через паркан у напрямку присадибної ділянки іншого домоволодіння передній колісний диск трактора МТЗ, ЮМЗ, вартістю з урахуванням зносу 267 гривень 75 копійок, маючи намір його таємно викрасти. Однак не вчинив усіх дій, які вважав необхідними для доведення злочину до кінця, оскільки був виявлений на місці скоєння кримінального правопорушення ОСОБА_12. З місця скоєння кримінального правопорушення зник.

Вказані дії ОСОБА_6 стороною обвинувачення кваліфіковано за ч. 3 ст. 185, ч. 3 ст. 15 ч. 2 ст. 185 КК України.

Зі змісту вироку суду убачається, що виправдовуючи ОСОБА_6 у вчиненні вказаних кримінальних правопорушень, суд першої інстанції дійшов висновку, що стороною обвинувачення не було встановлено предметів злочинів, а отже не доведено наявність в діях ОСОБА_6 складів кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 185, ч. 3 ст. 15 ч. 2 ст. 185 КК України. Також вказав, що стороною обвинувачення не надано належних та допустимих доказів на підставі яких можливо було б дійти обґрунтованого висновку про те, що кримінальне правопорушення вчинене саме обвинуваченим

Не погоджуючись з вироком суду першої інстанції, прокурор, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповноту судового розгляду, невідповідність висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження та істотне порушення вимог кримінального процесуального законодавства, просить вирок суду першої інстанції скасувати та ухвалити новий вирок, яким ОСОБА_6 визнати винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 185, ч. 3 ст. 15 ч. 2 ст. 185 КК України та призначити покарання: за ч. 3 ст. 15 ч. 2 ст. 185 КК України у виді позбавлення волі строком на 2 роки, за ч. 3 ст. 185 КК України у виді позбавлення волі строком на 3 роки. На підставі ч. 1 ст. 70 КК України, за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, призначити покарання у виді позбавлення волі строком на 3 роки. Враховуючи те, що ОСОБА_6 10.08.2015 року засуджений вироком Доброведичківського районного суду Кіровоградської області із застосуванням ст. 71 КК України призначити остаточне покарання за сукупністю вироків у виді позбавлення волі строком на 4 роки.

Свої вимоги апелянт мотивує тим, що висновки суду про те, що показання потерпілої ОСОБА_4 та її чоловіка свідка ОСОБА_9 в частині придбання вказаного велосипеда, містять суперечності, тому не можуть бути покладені в основу обвинувального вироку, є хибними, оскільки потерпілою наголошувалося на тому, що велосипед було придбано у розкомплектованому вигляді та в подальшому її чоловік його зібрав.

Що стосується твердження суду про те, що ніхто не бачив яким чином велосипед, що належить потерпілій, потрапив на перехрестя вулиць, то вказує на те, що знаходження велосипеда на перехресті вулиць безпосередньо повязане з діями ОСОБА_6, який з метою крадіжки проник на територію домоволодіння та викотив вказаний велосипед, залишивши його на перехресті вулиць, а потім повернувся до гаражу з метою викрадення інших речей.

Стверджує, що показання свідків ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15 та ОСОБА_16 в порядку ст. 290 КПК України прокурору як доказ не відкривались, однак суд першої інстанції поклав в основу виправдувального вироку їх показання.

Водночас, наголошує на тому, що під час дослідження речового доказу велосипеда, який 11.09.2015 року викрадено з території домоволодіння ОСОБА_4 встановлено, що експертом ОСОБА_17 при наданні експертного висновку від 12.10.2016 року № 723 допущено технічну помилку під час визначення маркування велосипеда та замість виробника ЛВЗ та марки України Lux 28 модель 65 артикул В0622 (для жінок) зазначено виробника ХВЗ та марки Україна (для чоловіків). У звязку з чим, прокурором було заявлено ряд клопотань, зокрема про допит в судовому засіданні субєкта оціночної діяльності ОСОБА_17, про призначення повторної судово-товарознавчої експертизи, в задоволенні яких судом було безпідставно відмовлено.

Що стосується замаху на викрадення ОСОБА_6 з території домоволодіння потерпілого ОСОБА_11 переднього колісного диску від трактора МТЗ ЮМЗ, який в подальшому був проданий ФОП ОСОБА_18, то апелянт зазначає, що ним було заявлено клопотання про допит вказаного свідка та подальшого дослідження речового доказу, однак в задоволенні його було також відмовлено.

Також, вказує на те, що судом необґрунтовано оцінено показання свідка ОСОБА_12 критично, оскільки вона має поганий зір та не могла впізнати ОСОБА_6, однак у судовому засіданні вказаний свідок вказала, що на момент вчинення злочину у вересні 2015 року у неї був добрий зір та ОСОБА_6О знає з малечку.

Звертає увагу, що судом безпідставно визнано протокол огляду місця події від 11.09.2015 року, вході якого в домоволодінні виявлено та вилучено велосипед з металевою рамою зеленого кольору, протокол проведення слідчого експерименту від 116.10.2015 року за участі підозрюваного ОСОБА_6, висновок експерта від 12.10.2016 року № 723, недопустимими доказами.

Таким чином, на думку апелянта, суд першої інстанції не взяв до уваги докази, які істотно могли вплинути на його висновки, також безпідставно та необґрунтовано взяв до уваги докази, які стороною захисту не відкривались, чим порушено основні засади кримінального провадження щодо законності та змагальності сторін.

Представник потерпілої ОСОБА_4 адвокат ОСОБА_5 в апеляційній скарзі просить вирок суду першої інстанції скасувати через невідповідність висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження, істотне порушення вимог кримінального процесуального законодавства та призначити новий розгляд у суді першої інстанції.

В обґрунтування своїх вимог, окрім доводів, які викладені в апеляційній скарзі прокурора, зазначає те, що судом під час розгляду кримінального провадження порушено вимоги ст. 363 КПК України, оскільки без зясування в сторони обвинувачення думки щодо закінчення зясування та перевірки їх доказів суд на власний розсуд перейшов до судових дебатів. Також стверджує, що виправдувальний вирок постановлений на припущеннях суду першої інстанції, які зроблені на ґрунті близьких відносин головуючого судді та захисника ОСОБА_8, у звязку з чим стороною обвинувачення було заявлено відвід головуючому судді.

Заслухавши доповідь судді, думку прокурора, який підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити, пояснення потерпілої ОСОБА_4 та її представника адвоката ОСОБА_5, які підтримали апеляційну скаргу останньої та просили вирок суду першої інстанції скасувати та призначити новий розгляд в суді першої інстанції, думку обвинуваченого ОСОБА_6 та його захисника ОСОБА_8, які просили відмовити в задоволенні апеляційних скарг прокурора та представника потерпілої, а рішення суду залишити без змін, як законне та обґрунтоване, дослідивши матеріали кримінального провадження та проаналізувавши доводи апеляційних скарг, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга прокурора підлягає частковому задоволенню, апеляційна скарга представника потерпілої задоволенню, а вирок суду першої інстанції скасуванню з призначенням нового судового розгляду, з таких підстав.

Відповідно до вимог ст. 409 КПК України підставою для скасування або зміни судового рішення при розгляді справи в суді апеляційної інстанції є невідповідність висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження, неповнота судового розгляду, а також істотне порушення вимог кримінального процесуального закону

Неповним згідно ч. 1 ст. 410 КПК України визнається судовий розгляд, під час якого залишилися недослідженими обставини, зясування яких може мати істотне значення для ухвалення законного, обґрунтованого та справедливого рішення, у разі якщо судом були відхилені клопотання учасників судового провадження про допит певних осіб, дослідження доказів або вчинення інших процесуальних дій для підтвердження чи спростування обставин, зясування яких може мати істотне значення для ухвалення законного, обґрунтованого та справедливого судового рішення.

З положень ст. 370 КПК України, якою визначено вимоги щодо законності, обґрунтованості та умотивованості судового рішення вбачається, що обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі обєктивно зясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Згідно з вимогам ч. 3 ст. 374 КПК України, у разі визнання особи виправданою у мотивувальній частині вироку зазначаються формулювання обвинувачення, яке предявлене особі і визнане судом недоведеним, а також підстави для виправдання обвинуваченого з зазначенням мотивів, з яких суд відкидає докази обвинувачення.

Частиною 6 статті 22 КК України передбачено, що суд зберігаючи обєктивність та неупередженість, створює умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обовязків.

Однак, як убачається із матеріалів кримінального провадження вказані вимоги кримінального процесуального закону судом першої інстанції не виконані, обставини справи були розглянуті поверхово, усі докази належним чином не досліджені.

Відповідно до змісту оскаржуваного вироку районного суду, висновку про недоведеність участі ОСОБА_6 у вчиненні інкримінованих йому діянь, суд дійшов внаслідок визнання недопустимими чи недостовірними ряду ключових доказів, наданих органом досудового розслідування на підтвердження вини обвинуваченого у скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 185, ч. 3 ст. 15 ч. 2 ст. 185 КК України. А саме суд дійшов висновку про недостовірність протоколу огляду місця події від 14.09.2015 року, протоколу предявлення особи для впізнання від 13.10.2015 року, протоколу проведення слідчого експерименту від 16.10.2015 року та відеозапису до нього, висновку експерта № 723 від 12.10.2016 року, висновку експертного дослідження № 201/17 від 25.05.2017 року. Водночас, суд першої інстанції, не прийняв до уваги показання: потерпілої ОСОБА_4 та свідка ОСОБА_9 з тих підстав, що їх показання містили суперечності в частині придбання вказаного велосипеда, свідка ОСОБА_19, оскільки він не був свідком подій за фактом викрадення переднього колісного диска трактора, ОСОБА_12 у звязку з тим, що вона через свій вік та стан здоровя має поганий зір, свідка ОСОБА_20 (слідчого).

Крім того, виправдовуючи ОСОБА_6 за ч. 3 ст. 185, ч. 3 ст. 15 ч. 2 ст. 185 КК України, суд послався на те, шо стороною обвинувачення не було встановлено предметів злочинів, а отже не доведено наявність в діях ОСОБА_6 складів кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 185; ч. 3 ст. 15 ч. 2 ст. 185 КК України.

Колегія суддів вважає, що зазначені вище обставини, що викладені у вироку, суд належним чином не перевірив, а висновки суду, наведені у вироку, містять істотні суперечності.

Так, в ході розгляду кримінального провадження встановлено, що висновком експерта від 12.10.2016 року № 723, проведеного на підставі постанови слідчого СВ Добровеличківського РВ УМВС ОСОБА_21 від 11.10.2016 року про призначення товарознавчої експертизи, встановлено, що ринкова вартість одного переднього колісного диска трактора марки МТЗ, ЮМЗ бувшого у використанні з 1990 року, у нормальному справному стані складає 267,75 грн. з урахуванням зносу станом на момент кримінального правопорушення у вересні 2015 року, а ринкова вартість одного велосипеда торгової марки «Україна» ХВЗ бувшого у використанні з 2011 року, у нормальному справному стані складає 1296,00 грн. з урахуванням зносу на момент кримінального правопорушення у вересні 2015 року (т. 2, а.к.п. 193-199).

Зі змісту журналу судового засідання від 22.05.2017 року та відповідно аудіозапису вбачається, що прокурором,у звязку з тим, що у вказаному висновку при проведенні експертного дослідження застосовано невірні технічні характеристики предметів використаних для порівняльного дослідження заявлялося клопотання про призначення повторної судово - товарознавчої експертизи та допит в судовому засіданні субєкта оціночної діяльності ОСОБА_17, в задоволенні яких судом було відмовлено (т. 3, а.к.п. 118-119, 130-131).

У судовому засіданні прокурором згідно технічного запису судового засідання від 22.05.2017 року заявлялося клопотання про допит в якості свідка ОСОБА_18, якому ОСОБА_11 продав передній колісний диск трактора марки МТЗ ЮМЗ, який є предметом злочину та подальшого дослідження вказаного речового доказу, на що судом знову відмовлено (т. 3, а.к.п.133-134).

Також, з метою перевірки показань свідка сторони захисту ОСОБА_22 прокурор у судовому засіданні заявляв клопотання про доручення органу досудового розслідування провести допит свідків ОСОБА_23, ОСОБА_24, ОСОБА_25, ОСОБА_26, що підтверджується журналом судового засідання від 26.05.2017 року і прослуханим колегією суддів технічним записом судового засідання. Однак, ухвалою суду від 26.05.2017 року в задоволенні вказаного клопотання було відмовлено, при цьому судом зазначено, що повний текст буде проголошений 31.05.2017 року (т. 3, а.к.п. 146-147).

Дослідженням матеріалів кримінального провадження, колегією суддів встановлено, що представником потерпілої ОСОБА_4 адвокатом ОСОБА_5 26.05.2017 року під час судового розгляду подано до суду та відкрито сторонам обвинувачення та захисту як доказ висновок експертного дослідження про оцінку майна від 25.05.2017 року № 201/17, а саме велосипеда дорожнього (жіночого) марки Україна Lux28 моделі 65 ОСОБА_21 B0622, заводський номер відсутній з урахуванням зносу станом на 11.09.2015 року та заявлено клопотання про проведення повторної судово-товарознавчої експертизи для визначення ринкової вартості вказаного велосипеда (т. 3, а.к.п. 148-158).

Ухвалою Добровеличківського районного суду Кіровоградської області від 26.05.2017 року відмовлено в задоволенні клопотання представника потерпілої про призначенні по справі судової товарознавчої експертизи (т. 3, а.к.п. 161-163).

Таким чином, колегія суддів вважає, що відмовляючи у задоволенні клопотань прокурора та представника потерпілої судом не було забезпечено можливості реалізації їх прав у наданні доказів та доведенні переконливості перед судом, не створено необхідних умов для реалізації наданих процесуальних прав, що свідчить про упередженість та необєктивність суду при розгляді провадження.

Згідно зі змістом оскаржуваного вироку, суд першої інстанції дійшов висновку, що наданий стороною обвинувачення в якості речового доказу жіночий велосипед марки ПВЗ зеленого кольору Пензенського велосипедного заводу (Росія) є неналежним доказом по даному провадженні,оскільки ОСОБА_6 обвинувачується у викраденні велосипеда марки «України» Харківського велосипедного заводу.

Однак, твердження суду про надання велосипеду марки ПВЗ зеленого кольору суперечать матеріалам кримінального провадження та не відповідають дійсності.

Під час апеляційного розгляду колегією суддів також встановлено, що суд першої інстанції необєктивно та вибірково досліджено докази по справі, безпідставно відхилено докази, що підтверджують винуватість обвинуваченого, при цьому покладено в основу вироку показання свідків, які були допитані в судовому засіданні за клопотанням сторони захисту: ОСОБА_16, ОСОБА_14 та ОСОБА_27, що свідчить про те, що має місце вибіркове ставлення суду до одних доказів, та повне ігнорування інших і їх виваженої оцінки.

З огляду на викладене , колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції в порушення вимог ст. 374 КПК України надав неправильну оцінку доказам, побудував своє рішення про виправдання ОСОБА_6 на суперечливих та не достатньо перевірених доказах, фактично взявши до уваги лише доводи сторони захисту та безпідставно відхиливши доводи сторони обвинувачення.

В той же час, апеляційним переглядом встановлено, що вирок суду першої інстанції не відповідає вимогам кримінального процесуального закону.

Також, згідно з п. 1 ч. 4 ст. 374 КПК України та п.25 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про виконання судами України законодавства і постанов Пленуму Верховного Суду України з питань судового розгляду кримінальних справ і постановлення вироку» № 5 від 29.06.1990 року (зі змінами) резолютивна частина виправдувального вироку повинна містити рішення суду про визнання обвинуваченого невинним у вчиненні злочину, передбаченого статтею (пунктом, частиною статті) кримінального закону, за якою його було віддано до суду, із зазначенням передбаченої законом підстави виправдання.

Однак, резолютивна частина оскаржуваного вироку не містить посилання на конкретну норму процесуального закону, яка б визначала підстави визнання особи невинуватою, вичерпний перелік яких визначено ч. 1 ст. 373 КПК України.

Таким чином, допущені судом першої інстанції порушення вимог КПК України у їх сукупності не дають можливості суду апеляційної інстанції перевірити законність та обґрунтованість оскаржуваного вироку.

Відповідно до вимог ч. 6 ст. 9 КПК України у випадках, коли положення цього Кодексу не регулюють або неоднозначно регулюють питання кримінального провадження, застосовуються загальні засади кримінального провадження, визначені частиною першою статті 7 цього Кодексу.

Згідно з положеннями п.п. 2, 15, 19 ч. 1 ст. 7 КПК України, зміст та форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, до яких відносяться законність, змагальність сторін та свобода в поданні ними до суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості та диспозитивність.

Разом з тим, приймаючи до уваги той факт, що діючим КПК України, з одного боку, чітко визначені повноваження суду апеляційної інстанції при розгляді апеляційних скарг учасників кримінального провадження, з урахуванням того, що апеляційний суд не має можливості усунути зазначенні порушення, з другого боку в перелік істотних порушень кримінального процесуального закону, передбачених ст. 412 КПК України та підстав для призначення нового розгляду в суді першої інстанції не входять вищезазначені порушення вимог кримінального процесуального закону, виходячи з загальних засад кримінального провадження, колегія суддів дійшла висновку про те, що вирок Добровеличківського районного суду Кіровоградської області від 26 травня 2017 року стосовно ОСОБА_6 підлягає скасуванню з призначенням нового розгляду у суді першої інстанції.

У звязку із скасуванням вироку суду через істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, колегія суддів не входить в обговорення доведеності чи недоведеності вини обвинуваченого та кваліфікації злочину, достовірності або недостовірності доказів, переваги одних доказів над іншими, застосування судом першої інстанції того чи іншого закону України про кримінальну відповідальність та покарання, і вважає, що доводи апеляційних скарг мають бути предметом дослідження при новому судовому розгляді кримінального провадження.

При новому судовому розгляді справи, суду першої інстанції з дотриманням вимог ст. 22 КПК належить створити необхідні умови сторонам для реалізації їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обовязків, повно й всебічно, з дотриманням вимог кримінального процесуального закону дослідити усі докази у кримінальному провадженні, керуючись законом, оцінити кожний із них з точки зору належності, допустимості, достовірності, а їх сукупність - з точки зору достатності та взаємозв'язку та прийняти законне і обґрунтоване рішення.

В той же час, колегія суддів звертає увагу, що під час нового судового розгляду суду першої інстанції необхідно свої висновки щодо оцінки доказів викласти у вироку в точних і категоричних судженнях, які виключали б сумніви з приводу достовірності того чи іншого доказу, а відтак прийняття одних і відхилення інших доказів судом повинно бути мотивовано.

Разом із цим, як встановлено колегією суддів, в Добровеличківському районному суді Кіровоградської області на даний час мають повноваження щодо розгляду кримінальних проваджень двоє суддів, які в силу ст. 76 КПК України не мають права брати участь у цьому ж провадженні у суді першої інстанції, оскільки суддя Майстер І.П. приймав кінцеве рішення, яке в подальшому було скасовано судом апеляційної інстанції, а суддя Цоток В.В. ухвалив даний вирок, який підлягає скасуванню.

Таким чином, з метою ефективного та оперативного розгляду кримінального провадження, колегія суддів вважає за необхідне на підставі п.2 ч.1 ст. 34 КПК України направити його на розгляд до найбільш територіально наближеного суду, тобто до Новоархангельського районного суду Кіровоградської області.

Керуючись ст.ст. 376, 404, 405, 407, 409, 412, 415, 419 КПК України, колегія суддів.

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_3 задовольнити частково.

Апеляційну скаргу представника потерпілої ОСОБА_4 адвоката ОСОБА_5 задовольнити.

Вирок Добровеличківського районного суду Кіровоградської області від 26 травня 2017 року стосовно ОСОБА_6 скасувати та призначити новий розгляд в Новоархангельському районному суді Кіровоградської області.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, є остаточною та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Судді:

Е.Й. ОСОБА_28 ОСОБА_29 Іванов