Рішення № 69202376, 28.09.2017, Олександрійський міськрайонний суд Кіровоградської області

Справа №: 398/3255/16-ц

провадження №: 2/398/569/17

РІШЕННЯ

Іменем України

"28" вересня 2017 р. Олександрійський міськрайонний суд Кіровоградської області в складі головуючої судді Бугайченко Т.А., за участі секретаря Величко Т.Г., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Олександрія справу за позовом ОСОБА_1 до Олександрійської центральної районної лікарні про поновлення на роботі та стягнення плати за час вимушеного прогулу,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Олександрійської центральної районної лікарні в якому просить поновити його на роботі лікарем-фтизіатром протитуберкульозного кабінету поліклініки Олександрійської центральної районної лікарні, стягнути з відповідача заробітну плату за час вимушеного прогулу, поновити строк для оскарження наказу про накладення дисциплінарного стягнення № 177-ОД від 19.05.2016 року , визнати незаконним та скасувати наказ про накладення дисциплінарного стягнення № 177-ОД від 19.05.2016 року, стягнути з відповідача на його користь судовий збір сплачений при подачі заяви про забезпечення доказів в розмірі 275, 60 грн та 48.34 грн за видачу в електронному вигляді копії технічного запису судового засідання.

Позовні вимоги мотивує тим, що він працював на посаді лікаря-фтизіатра протитуберкульозного кабінету поліклініки Олександрійської ЦРЛ. За період роботи у вказаній установі йому було винесено п»ять дисциплінарних стягнень у вигляді доган, зокрема 31.03.2015 року, 17.12.2015 року, 19.05.2016 року, 15.09.2016 року , 16.09.2016 року. Наказом головного лікаря № 313-од від 29.12.2015 року з нього було знято догани накладені згідно наказів від 31.03.2015 року та від 17.12.2015 року. Наказом № 177 од від 19.05.2016 року на нього було накладено дисциплінарне стягнення у виді догани за систематичне невиконання функціональних обов»язків і посадової інструкції, що призвело до запізнілої діагностики туберкульозу легень та ненадання своєчасної медичної допомоги вагітній ОСОБА_2 Вважає, що вказаний наказ про оголошення догони винесений з порушенням норм законодавства, оскільки від моменту звернення громадянки ОСОБА_2 в туб. кабінет 10.11.2015 року до оголошення догани 19.05.2016 року пройшло 6 місяців та 9 днів. Крім того, від моменту виявлення проступку 12.04.2016 року до оголошення догани пройшло 38 днів. Наказом № 261-од від 15.09.2016 року, йому було оголошено догану за грубі невиконання пунктів 3.1, 3.9, 3.10 розділу ІІІ, пунктів 6.2 розділу 4 та п. 7.2 розділу 7 посадової інструкції та порушення вимог наказу МОЗ України № 250 "Про затвердження методичних рекомендацій» «Організація , проведення епідеміологічного нагляду та дезінфекційних заходів у протитуберкульозних закладах і вогнищах туберкульозу" і Постанови КМУ від 21.02.2001 року № 157 «ОСОБА_3 питання реєстрації, обліку та звітності щодо інфекційних хвороб». Вважає, що вказане стягнення до нього було застосовано на підставі припущень, оскільки екстрені повідомлення на померлих направила сестра медична протитуберкульозного кабінету поліклініки ОЦРЛ ОСОБА_4, а сестра медична ОСОБА_5 не заповнила вчасно обов»язкову медичну документацію через малий досвід роботи, але це при оголошені догани враховано не було та дійсні обставини виявленого порушення були проігноровані. Наказом № 262-од від 16.09.2016 року йому було оголошено догану за груде невиконання пунктів 3.1, 3.9, 3.20 розділу 3 та п.7.2 розділу 7 посадової інструкції, але вказаний наказ вважає незаконним, оскільки в ньому не зазначено підставу застосування дисциплінаргоного стягнення, а організація ізоляції хворих, зокрема примусова їх госпіталізація не входить до його посадових обов»язків. Наказом № 93-к від 16.09.2016 року його було звільнено з посади на підставі п.3 ст. 40 КЗпПУ, а заборгованість по заробітній платі була виплачена 20.09.2016 року. Оскіль вважає, що його звільнили з порушенням вимог законодавства , звернувся до суду з даним позовом.

Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити, посилаючись на обставини викладені у письмових поясненнях (а.с. 138-142). Пояснив, що у головного лікаря до нього постійно було упереджене ставлення, вона дозволяла собі ображати його принизливими словами в присутності колег та в судовому засіданні під час розгляду справи за його позовом про скасування наказів щодо застосування дисциплінарних стягнень . Крім того йому не було належним чином визначено посадові обов»язки, оскільки він та інший лікар-фтизіатр мали однакові посадові інструкції, але фактично за усною вказівкою головного лікаря виконували різні обов»язки. Незважаючи на те, що 29.12.2015 року з нього були зняті догани накладені 31.03.2015 року та 17.12.2015 року , наказом від 19.05.2016 року до нього знову було застосовано дисциплінарне стягнення за систематичне невиконання функціональних обов»язків. Крім того громадянка ОСОБА_2 до нього за медичною допомогою звернулась 10.11.2015 року, тобто в той час коли він працював за старою посадовою інструкцією , а в провину йому зазначили невиконання вимог посадової інструкції від 01.10.2015 року, з якою його фактично ознайомили 04.12.2015 року. Крім того просив суд звернути увагу на те, що посадова інструкція, яка була затверджена головним лікарем 02.06.2014 року підроблена, зокрема до неї додатково приєднано 2,3,4 аркуші про що свідчить різний шрифт написання її тексту , а підпис про ознайомлення з нею не його . Під час прийому ОСОБА_2 у неї жодних скарг не було, він її обстежив та зробив запити до Войнівської сільської ради , за місцем реєстрації пацієнта та до Протитуберкульозного диспансеру, які повідомили, що вказана особа на обліку як хвора на туберкульоз не перебуває. Зробити манту він не міг, тому що не було туберкуліну. Він опитав пацієнтку з приводу наявності скарг та щодо наявності у неї родичів хворих на туберкульоз. У пацієнта ніяких скарг не було. Крім того вагітних на флюрографію направляти не можна. Після виявлення у ОСОБА_2 очагів туберкульозу він призначив їй лікування та рекомендував ізолювати новонароджену дитину, але його вказівки ОСОБА_2 проігнорувала та проживала з дитиною . Про вказані обставини він довів до відома керівництво та пропонував вилучити дитину, але належної реакції зі сторони керівництва не було. Потім ОСОБА_2 звернулась до лікарні зі скаргою на нього. Наказ про оголошення догани від 19.05.2016 року йому для ознайомлення було надано у той же день, але він його не оскаржував, оскільки головний лікар запевнила, що він носить профілактичний характер та до звільнення не призведе. Про те, що законодавством передбачений тримісячний строк для звернення до суду з вимогою про скасування про накладення дисциплінарного стягнення йому було добре відомо, але він повірив головному лікарю та вчасно наказ не оскаржив. При винесенні йому догани 15.09.2016 року головним лікарем не було враховано всі обставини вчиненого, зокрема те, що відповідальність за інформацію зазначену в екстреному повідомлені несе особа, яка заповнила таке повідомлення, про що він написав у своїх поясненнях, але головний лікар на це увагу не звернула та винесла йому знову догану. В той час, коли екстрене повідомлення було заповнено сестрою медичною, яка і була відповідальною за нього. 16.09.2016 року до нього знову було застосовано догану, але у наказі не заначено підстави для її застосування , крім того догану йому було оголошено за неприйняття мір щодо ізоляції хворої особи на туберкульоз , але в його посадові обов»язки не входить звернення до суду з відповідними заявами та він не має повноважень представляти інтереси лікарні у суді. Наказом від 16.09.2016 року його було звільнено на підставі п.3 ст. 40 КЗпПУ, а заборгованість по заробітній платі виплачена 20.09.2016 року. Від допиту свідків ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 в судовому засіданні позивач відмовився.

Представники відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнали та просили відмовити у задоволенні позову, посилаючись на обставини викладені у письмових поясненнях. Представник відповідача ОСОБА_9 пояснив, що наслідком невиконання позивачем своїх обов»язків, що призвело до застосування догани від 19.05.2016 року є запізніла діагностика туберкульозу легень та ненадання своєчасної медичної допомоги вагітній ОСОБА_2, що в подальшому призвело до протитуберкульозного лікування новонародженої дитини . Наслідками невиконання позивачем своїх посадових обов»язків, що призвело до застосування другої догани від 15.09.2016 року було те, що фактично вчасно не було проведено роботи по дизінфеції у вогнищі туберкульозу, тобто у місці проживання померлих, що могло призвести до захворювання інших людей. Наслідками невиконання позивачем своїх посадових обов»язків, що призвело до застосування третьої догани від 16.09.2016 року було те, що відбулось зараження туберкульозом співмешканця і батька ОСОБА_10.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_11 показала, що вона являється дружиною позивача та працює в районній лікарні медичною сестрою. Коли її чоловік звернувся до суду з позовом про скасування наказів про застосування до нього доган її викликали у відділ кадрів та просили вмовити його забрати із суду позов, запевняли, що він звільнений не буде і з нього будуть зняті всі догани, але згодом його звільнили.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_12 показала, що вона була пацієнткою ОСОБА_1, він дуже уважний лікар та коли вона хворіла та зверталась до нього за консультаціями він завжди приділяв їй належну увагу. У неї ніколи не було до нього жодних зауважень і їй більше подобалось лікуватись у ОСОБА_1 ніж у лікаря Мороз. Щодо обставин притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарних стягнення та подальшого звільнення їй нічого не відомо.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_5 показала, що вона працює в Олександрійській центральній районній лікарні в протитуберкульозному кабінеті сестрою медичною і деякий час працювала з ОСОБА_1 на заміні його медичної сестри ОСОБА_13, яка перебувала у відпустці. Вона дійсно не подала екстрені повідомлення на померлих, оскільки ОСОБА_1 не давав такої вказівки і їй не було відомо, що хтось помер. Про все довідалась, коли із санстанції надійшла скарга. Раніше, коли вона працювала з іншим лікарем Мороз, вона заповнювала екстрені повідомлення щодо осіб, які захворіли, ці повідомлення вона заповнювала лише за вказівкою лікаря. Зі своєю посадовою інструкцією вона була ознайомлена. Коли почали проводити перевірку щодо виявлених недоліків у роботі вона надавала письмові пояснення, дисциплінарні стягнення до неї не застосовувались. Перед тим як заміщати ОСОБА_13, остання з нею провела інструктаж і сказала, що про необхідність заповнення екстрених повідомлень їй скаже лікар.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_13 показала, що вона працює в Олександрійській центральній районній лікарні в протитуберкульозному кабінеті сестрою медичною. З 2014 року по день звільнення ОСОБА_1 працювала з ним. З липня по серпень 2016 року вона була у відпустці, а її заміняла ОСОБА_5 Коли вийшла з відпустки почала опрацьовувати картки хворих і виявила, що троє хворих померли. Коли запитала у ОСОБА_1 чи відправлялись на цих осіб ектренні повідомлення він сказав, що не відправлялись. Тому вона заповнила екстрені повідомлення особисто, а потім з»ясувалось, що вони були надіслані дуже пізно. Взагалі необхідність заповлення екстрених повідомлень контролює лікар, оскільки він володіє всією інформацією щодо хворих і дає вказівку про необхідність їх заповнення. Їй відомо, що екстрені повідомлення щодо померлих осіб мають бути направленні протягом 24 годин, коли стало відомо про смерть, оскілкиь ці особи повинні бути зняті з обліку. З порядком заповнення повідомлень вона знайома. ОСОБА_1 їй дав вказівку заповнити і відправити ці повідомлення і вона це зробила за власним підписом. Взагалі, якщо її не було на роботі, ці повідомлення оформляв лікар, чому він цього не зробив вчасно їй не відомо. ОСОБА_5 з ОСОБА_1 на період її відпустки працювала не на постійній основі, а лише йому допомагала.

Допитана в судовому засіданні ОСОБА_14 показала, що вона працює на посаді заступника головного лікаря Олександрійської ЦРЛ та завідуючої поліклінікою. Посадові інструкції у лікарні розробляються один раз на три роки перед акредитацією. Всіх працівників з посадовою інструкцією знайомлять під підпис. В посадові обов"язки кожного лікаря входить керівництво роботою середнього медичного персоналу це сестри медичної. Оскільки на той час в лікарні працювало два лікаря фтизіатра ОСОБА_1 та ОСОБА_15, між ними було умовно поділені обов»язки. Умовно на ОСОБА_1 було покладено обов»язки огляду активних хворих туберкульозом, а на Мороз вагітних. Це було зроблено з метою запобігання контактування активних хворих з іншими пацієнтами. ОСОБА_16 якщо когось із лікарів з якихось причин небуло на роботі, то всі обов»язки виконував інший лікар. У період з 27.10.2015 роу по 04.01.2016 всі обов»язки лікаря фтизіатра виконував ОСОБА_1, тобто він здійснював прийом усіх осіб, які потребували консультацій та огляду лікаря-фтизіатра і ніякого розподілу обов»язків не було , оскільки ОСОБА_3 був один лікар-фтизіатр на весь район. ОСОБА_15 до лікарні працевлаштувалась лише 04.01.2016 року. З приводу застосування до ОСОБА_1 догани від 19.05.2016 року за ненадання своєчасної медичної допомоги вагітній ОСОБА_2 пояснила, що вагітним жінкам робиться рентген, на кожну вагітну заводиться медична картка. 27.10.2015 року ОСОБА_2 проходила проф.огляд. У неї був строк вагітності 14-15 тижнів, тому їй було відмовлено у перериванні вагітності та було поставлено на облік. В цей день вона відвідала флюрокабінет та гінеколога, також їй дали список лікарів, у яких вона повина була обстежитись, одним із лікарів є лікар фтизіатр. Їй було призначено явку на 11.11.2015 року. З врахуванням того , що у ОСОБА_2 було виявлено зміни на знімках легенів, їй повторно було зроблено знімок і вона пішла на консультацію до лікаря фтизіатра 10.11.2015 року з результатами другого знімку. З її слів лікар про її зміни нічого не сказав, лише зробив запис в індивідуальній картці вагітної, а в амбулаторній картці він жодних записів не зробив. Крім того ОСОБА_1 повинен був направити хвору до обласної лікарні та призначити аналіз мокроти, але цього зроблено не було. В подальшому , коли у ОСОБА_2 було 38 тижнів вагітності вона потрапила на прийом до лікаря фтизіатра Мороз, яка і виявила всі недоліки роботи ОСОБА_1. ОСОБА_15 призначила ОСОБА_2 рентгенографію, аналіз мокротиння і направила до обласної лікарні, де їй поставили діагноз туберкульоз легень. Отже вперше туберкульоз у ОСОБА_2 було виявлено лише 14.04.2016 року, хоча це необхідно було зробити іще 10.11.2015 року, але ОСОБА_1 цього не зробив, що призвело до необхідності проводити хіміотерапію новонародженій дитині та не прийшлось би розлучати матір з дитиною, оскільки якби ОСОБА_1 вчасно направив ОСОБА_2 до обласної лікарні з усіма необхідними аналізами, жінка б до пологів пройшла лікування, а наразі стоїть питання про необхідність хірургічного втручання, оскільки туберкульоз легень у ОСОБА_2 виявили дуже пізно. Про виявлені недоліки родоти ОСОБА_1, ОСОБА_15 написала доповідну записку на підставі якої почалось службове розслідування. За наслідками службового розслідування клініко-експертною комісією було надано висновок про запізнілу діагностику туберкульозу у ОСОБА_2. Сама ж ОСОБА_2 до лікарні зі скаргою на дії ОСОБА_1 звернулась 20.04.2016 року після огляду в Онокодиспансері та встановлення діагнозу туберкульоз.

Стосовно застосування до ОСОБА_1 догани 15.09.2016 року, показала, що 16.08.2016 року до районної лікарні з санстанції надійшла інформація про те, що екстрені повідомлення про померлих ОСОБА_16, ОСОБА_17 та ОСОБА_18, які хворіли на туберкульоз до їхньої установи надійшло занадто пізно , з порушенням термінів встановлених законодавством, що призвело до не проведення дезінфекції в очагах можливого зараження інших осіб. Зокрема, ОСОБА_18 , який хворів на активну форму туберкульозу помер 13.07.2016 року вдома, з ним проживали його батьки та постійно спілкувалась сестра ОСОБА_19, у якої після смерті ОСОБА_18 також було виявлено туберкульоз. Наслідком її хвороби могло бути не проведення за місцем проживання хворого дезінфекції. ОСОБА_20 та ОСОБА_17 померли в лікарні, але за місцем їх смерті дезінфекція проведена також не була, через відсутність направлених вчасно до санстанції екстрених повідомлень про смерть людей, які хворіли на активну форму туберкульозу. За наслідками виявлених порушень було проведено службове розслідування і до ОСОБА_1 було застосовано дисциплінарне стягнення. Екстренні повідомлення могла заповнити медична сестра, але за вказівкою лікаря, адже вся інформація про хворих надходить саме до лікаря в телефонному режимі, або письмово. Інформацію про факт смерті ОСОБА_20, ОСОБА_17 та ОСОБА_18 напевно отримав ОСОБА_1, але письмових доказів цього немає, оскільки ці факти ніяким чином у лікарні не фіксуються. Після отримання інформації про факт смерті ОСОБА_20, ОСОБА_17 та ОСОБА_18 ОСОБА_1 повинен був зробити запис у амбулаторній картці хворих, але ці записи зроблені не були, амбулаторні картки на цих осіб просто були відкладені окремо. Про те, що ОСОБА_1 не вжив належних заходів для заповлення екстрених повідомлень стало відомо з наслідків службового розслідування та письмових пояснень медичних сестер ОСОБА_13 та ОСОБА_5. Фактично інформацію про смерть хворих ОСОБА_16, ОСОБА_17 та ОСОБА_18 в телефонному режимі могла отримати і медична сестра, через відсутність лікаря у кабінеті, але відповідно письмових пояснень медичної сестри ОСОБА_5, вона не отримувала від ОСОБА_1 ніяких вказівок, щодо заповлення екстрених повідомлень на померлих, тому дисциплінарне стягнення було застосовано саме до нього.

16.09.2016 року до ОСОБА_1 знову було застосоване дисциплінарне стягнення у виді догани. Підставою для її застосування було те, що ОСОБА_1 не вжив належних заходів для примусової госпіталізації ОСОБА_10, яка хворіла на активну форму туберкульозу та несла загрозу для оточуючих. Так, ОСОБА_10 проходила стаціонарне лікування в Обласному тубдиспансері, звідки її було виписано у зв»язку з порушенням режиму. Про це було повідомлено до протитуберкульозного кабінету Олександрійської районної лікарні, але ОСОБА_1 не вжив належних заходів, зокрема щодо звернення до суду з відповідною заявою та документами із заявою про примусову госпіталізацію Кілікової до протитуберкульозного закладу. З 18.07.2016 року по 23.09.2016 року ОСОБА_10 була невідомо де і не відомо з ким спілкувалась, у зв»язку з чим відбулось зараження туберкульозом її співмешканця ОСОБА_21, який наразі проходить курс лікування. По даному факту службове розслідування не проводилось і приводом для застосування дисциплінарного стягнення послугувала інформація зазначена у медичних документах. Про даний випадок до адміністрації лікарні повідомила лікар Мороз, яка коли вийшла з відпустки його виявила та 15.09.2016 року звернулась до суду з відповідною заявою і на підтаві рішення суду від 23.09.2016 року ОСОБА_10 було примусово госпіталізовано до протитуберкульозного диспансеру.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_15 показала, що з 04.01.2016 року працює в Олександрійській районній лікарні на посаді лікаря фтизіатра. У них із ОСОБА_1 однакові посадові обов»язки, але з метою недопущення контактування активних хворих з іншими пацієнтами за вказівкою головного лікаря та з врахуванням їхньої з ОСОБА_1 думки, між ними формально обов»язки було поділено таким чином, що огляд активних хворих на туберкульоз та їх лікування здійснював ОСОБА_1, а огляд вагітних та інших хворих здійснювала вона. У той час коли з якихось причин одного з лікарів небуло на робочому місці, огляд усіх пацієнтів здійснював лікар, який перебував на робочому місці. 30.03.2016 року до неї на прийом прийшла ОСОБА_2. На момент обстеження вона ніяких скарг не висловлювала, але з медичної картки хворої вона встановила, що на час огляду ОСОБА_2 ОСОБА_1, 10.11.2015 року, у неї були виявлені зміни у легенях та про це був зроблений відповідний запис в амбулаторній картці. Тобто вже на час першого огляду ОСОБА_2, ОСОБА_1 виявив підозри на захворювання туберкульозом, але належних заходів для з»ясування остаточного діагнозу ОСОБА_2 він не зробив. Наслідком неналежного реагування ОСОБА_1 на виявлені у ОСОБА_2 зміни в легенях стало те, що їй дуже пізно було встановлено діагноз, тому вона лікувалась тривалий час і на сьогоднішній день у неї залишились туберкуломи в легенях, які у будь-який час знову можуть відкритись.

Стосовно не заповнення ОСОБА_1 екстрених повідомлень на померлих осіб, які хворіли туберкульозом їй відомо, що вони , як лікарі фтизіатри повинні їх заповнювати у найкоротші строки з дня отримання відповідної інформації. Зазвичай заповнення екстреного повідомлення здійснюється медичним працівником, який отримав інформацію про смерть хворого на туберкульоз і такою інформацією володіє лікар, який дає вказівку медичній сестрі про заповнення екстрених повідомлень. У липні 2016 року за місцем свого проживання помер ОСОБА_18, який хворів на відкриту форму туберкульозу. 24.10.2016 року до лікарні звернулась рідна сестра ОСОБА_18 ОСОБА_19, у якої було виявлено відкриту форму туберкульозу і в подальшому вона була госпіталізована до Обласної лікарні. У ОСОБА_19 було виявлено туберкульоз розширеної резистенції, який є стійким до багатьох медичних препаратів. Тому зробили висновок, що ОСОБА_19 заразилась саме від свого брата ОСОБА_18, через те, що вчасно не було проведено після його смерті, за місцем його проживання дезінфекцію. А причиною цього стало не надання ОСОБА_1 до санстанції екстрених повідомлень. Підтвердила, що дійсно батько ОСОБА_18 ОСОБА_8 з 04.2016 року також лікується від туберкульозу, але на її думку і батько ОСОБА_18 і його сестра заразились саме від ОСОБА_18.

Стосовно порушень допущених ОСОБА_1 щодо невжиття заходів для примусового лікування ОСОБА_10 їй відомо, що ОСОБА_10 проходила стаціонарне лікування в Областній лікарні і її було виписано у зв»язку з порушенням режиму та її медична документація була направлена до Олександрійської районної лікарні. З медичної документації було встановлено, що у ОСОБА_10 наявні бактеріовиділення та вона несе загрозу для оточуючих, але в порушення вимог Закону України «Про протидію захворюванню на туберкульоз », ОСОБА_1 не вжив належних заходів для звернення до суду із заявою про примусову госпіталізацію ОСОБА_10. В той час коли медична документація відносно ОСОБА_10 надійшла до лікарні, вона була у відпустці, і всі обов»язки лікаря- фтизіатра виконував ОСОБА_1 Він дійсно їй телефонував з цього приводу та радився по питаннях підготовки матеріалів до суду, але чому він не звернувся до суду із відповідними документами вчасно їй невідомо. Всі необхідні дії були зроблені нею після виходу із відпустки і на підставі рішення суду ОСОБА_10 було примусово госпіталізовано.

Вона особисто не була ніколи свідком того, щоб головний лікар якимось чином принижувала ОСОБА_1 в присутності сторонніх осіб. Дійсно висловлювала на його адресу критику з приводу недоліків у роботі, але все це було в межах професійної етики.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_22 показала, що вона працює начальником відділу кадрів Олександрійської районної лікарні та готувала проекти наказів про застосування до ОСОБА_1 дисциплінарних стягнень та фактично виконувала технічну роботу за вказівкою адміністрації лікарні.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_23 показала, що працює в Олександрійській районній лікарні заступником головного лікаря з медичної частини і лікарем терапевтом. З приводу застосування до ОСОБА_1 догани від 19.05.2016 року за ненадання своєчасної медичної допомоги вагітній ОСОБА_2 пояснила, що 27.10.2015 року ОСОБА_2 проходячи профогляд зробила флюрографічне обстеження. 28.10.2015 року вона звернулась до лікаря гінеколога з приводу переривання вагітності. У неї був строк вагітності 14-15 тижнів, тому їй було відмовлено у перериванні вагітності та було поставлено на облік і призначено повторне обстеження. 10.11.2015 року ОСОБА_2 знову прийшла на прийом до лікаря- гінеколога, який їй повідомив, що їй необхідно звернутись за консультацією до лікаря-фтизіатра, оскільки, як повідомили із рентгенкабінету, у неї були виявлені зміни в легенях. Цього ж дня вона звернулась за консультацією до лікаря- фтизіатра ОСОБА_1 і зробила повторний знімок легень на цифровому апараті. Зі скарги ОСОБА_2 відомо, що ОСОБА_1 оглянув два її знімки і здійнив запис у її амбулаторній картці про те, що вона на обліку у лікаря фтизіатра не знаходиться , жодних рекомендацій він їй не надавав та запропонував прийти до нього на огляд після пологів. 30.03.2016 року з рентгенкабінету до гінеколога знову надійшла інформація, про те, що ОСОБА_2 повина знаходитись на обліку у лікаря-фтизіатра і її знову направили на консультацію до фтизіатра, але цього разу вона потрапила на прийом до Мороз, яка призначила повторне обстеження і здачу мокроти. 06.04.2016 року ОСОБА_2 зробили повторний знімок і Мороз її направила в Обласний протитуберкульозний диспансер, де їй 08.04.2016 року вперше поставили діагноз «туберкульоз легень» і вказали, що динаміка відсутня. Це означає, що зміни в її легенях, які були виявлені з самого початку не змінювались. ОСОБА_2 рекомендували уникати контакту з новонародженою дитиною та пройти хіміотерапію. 11.04.2016 року Мороз їй про все це доповіла , а вона в свою чергу написала про виявлені факти у своїй доповідній головному лікарю. В цей же день на підставі наказу було створено комісію по розслідуванню даного випадку. Після проведення службового розслідування відбулась клініко- експретна комісія, на яку також були запрошені фіхівці з обласного туберкульозного диспансеру, за наслідками якої виявлені ОСОБА_1 порушення були підтверджені та було рекомендовано застосувати до нього дисциплінарне стягнення. Бездіяльність ОСОБА_1 призвела до запізнілої діагностики туберкульозу у ОСОБА_2 внаслідок чого їй було заборонено грудне вигодовування новонародженої дитини та ізоляція від неї.

Стосовно застосування до ОСОБА_1 догани 15.09.2016 року, показала, що 16.08.2016 року до районної лікарні з санстанції надійшла інформація про те, що екстрені повідомлення про померлих ОСОБА_16, ОСОБА_17 та ОСОБА_18, які хворіли на туберкульоз до їхньої установи надійшло занадто пізно , з порушенням термінів встановлених законодавством, що призвело до не проведення дезінфекції в очатах можливого зараження інших осіб. У зв»язку з вказаною інформацією вона знову написала доповідну головному лікарю та було створено комісію по розслідуванню даного випадку. За наслідками розслідування було виявлено, що ОСОБА_16 13.07.2016 року помер у їхній лікарні. З 11.04.2016 року по 04.07.2016 року він перебував в Обласному онкодиспансері та йому було видалено пухлину головного мозку. 11.07.2016 року він був госпіталізований до їхньої лікарні та оглянутий ОСОБА_1, який у його картці зазначив, що у нього немає бактеріовиділень та він є безпечним для оточуючих. 13.07.2016 року ОСОБА_1 у медичній картці хворого зробив відмітку про те, що він помер від ракової інтоксикації. ОСОБА_16 був хворий на туберкульоз, ОСОБА_1 про це знав та повинен був направити екстрені повідомлення до санстанції, але чомусь цього не зробив. Зокрема, ОСОБА_18 , який хворів на активну форму туберкульозу помер 13.07.2016 року вдома, з ним проживали його батьки та постійно спілкувалась сестра ОСОБА_19, у якої після смерті ОСОБА_18 також було виявлено туберкульоз. Наслідком її хвороби могло бути не проведення за місцем проживання хворого дезінфекції. Про смерть ОСОБА_18 у медичній картці ОСОБА_1 також було зроблено запис, але без дати. ОСОБА_1 повинен був телефонувати до моргу та цікавитись чи не помирали хворі на туберкульоз, але він цього не робив. ОСОБА_17, який також хворів туберкульозом помер 15.07.2016 року в Обласному протитуберкульозному диспансері. Про це повино було бути повідомлено у телефоному режимі в кабінет лікаря-фтизіатра. ОСОБА_16 доказів того, що про цей факт було повідомлено немає, оскільки така інформація у лікарні ніяким чином не фіксується. ОСОБА_16 ОСОБА_1 повинен був цікавитись станом хворого та вжити заходів для вчасного виявлення смерті хворого. У медичній картці ОСОБА_17, ОСОБА_1 зробив запис про факт його смерті лише 10.08.2016 року, хоча міг все це виявити вчасно.

16.09.2016 року до ОСОБА_1 знову було застосоване дисциплінарне стягнення у виді догани. Підставою для її застосування було те, що ОСОБА_1 не вжив належних заходів для примусової госпіталізації ОСОБА_10, яка хворіла на активну форму туберкульозу та несла загрозу для оточуючих. Так, ОСОБА_10 проходила стаціонарне лікування в Обласному тубдиспансері, звідки її було виписано у зв»язку з порушенням режиму. Про це було повідомлено до протитуберкульозного кабінету Олександрійської районної лікарні, але ОСОБА_1 не вжив належних заходів, зокрема щодо звернення до суду з відповідною заявою та документами із заявою про примусову госпіталізацію Кілікової до протитуберкульозного закладу. З 18.07.2016 року по 23.09.2016 року ОСОБА_10 була невідомо де і не відомо з ким спілкувалась, у зв»язку з чим відбулось зараження туберкульозом її співмешканця ОСОБА_21 11.09.2016 року Мороз про виявлені факти написала доповідну, на підставі якої було видано наказ про оголошення ОСОБА_1 чергової догани. По даному факту службове розслідування не проводилось . В подальшому адміністрація лікарні звернулась до профспілки з клопотанням про надання згоди на звільнення ОСОБА_1 На засіданні профспілки ОСОБА_1 було запропоновано звільнитись за власним бажанням, але він відмовився, тому його було звільнено за системне невиконання посадових обов»язків без поважних причин. Адміністрація лікарні завжди позитивно ставилась до ОСОБА_1, але на виявлені порушення інакше відреагувати не могла.

Допитана в судовому засданні свідок ОСОБА_24 показала, що вона працює у районій лікарні на посаді головної медичної сестри, про всі випадки притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності їй відомо з медичної документації. Їй достовірно відомо, що екстрені повідомлення мають заповнятись лише лікарем, але коли сестра медична ОСОБА_13 вийшла із відпустки, екстрені повідомлення на померлих хворих вона заповнила особисто, чи підписував їх ОСОБА_1 їй невідомо, але їх має право підписувати лише лікар.

Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_25 показав, що він працює на посаді завідуючого терапевтичного відділення Олександрійської ЦРЛ та був членом клініко-експертної комісії по двом випадкам виявлених недоліків у роботі ОСОБА_1 Вся інформація з цього приводу йому відома з медичної документації. У зв»язку з неналежним виконанням ОСОБА_1 посадових обов»язків йому були оголошені догани та в подальшому його було звільнено.

Заслухавши пояснення позивача, представників відповідача, показання свідків та дослідивши надані сторонами докази , суд дійшов висновку про необхідність частково задоволнити позовні вимоги, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що з 20.05.2014 року ОСОБА_1 був прийнятий на посаду лікаря-фтизіатра протитуберкульозного кабінету Олександрійської центральної районної лікарні (а.с. 4-5, 9).

Посадові обов»язки позивача були визначені посадовими інструкціями від 02.06.2014 року (а.с. 116-118) та від 01.10.2015 року (а.с. 10-13). З посадовою інструкцією від 01.10.2015 року ОСОБА_1 було ознайомлено 04.12.2015 року (а.с.13).

ОСОБА_1 являється членом професійної спілки Працівників охорони здоров»я (а.с. 218-228)

Наказами від 31.03.2015 року № 140-ОД та від 17.12.2015 року № 303-ОД до ОСОБА_1 було застосовано дисциплінарні стягнення у виді догани, які наказом головного лікаря від 29.12.2015 року № 313-од були зняті. Вказані обставини встановлені рішенням суду та відповідно до ч.3 ст. 61 ЦПК України, доказуванню не підлягають. (а.с. 20-22).

Наказом головного лікаря Олександрійської ЦРЛ від 19.05.2016 року № 177-ОД до ОСОБА_1 було застосовано дисциплінарне стягнення у виді догани за систематичне невиконання функціональних обов»язків і посадової інструкції, що призвело до запізнілої діагностики туберкульозу легень та ненадання своєчасної медичної допомоги вагітній ОСОБА_2, небажаних наслідків для вагітної та новонародженої дитини . З вказаним наказом під підпис ОСОБА_1 був ознайомлений 19.05.2016 року (а.с. 29). А з вимогою до суду про скасування вказаного наказу ОСОБА_1 звернувся 04.10.2016 року (а.с. 1).

Приводом для застосування вказаного дисциплінарного стягненн стали скарга ОСОБА_2 (а.с.30), доповідні записки лікаря терапевта ОСОБА_26 (а.с. 31), доповідної записки заступника головного лікаря ОСОБА_27 (а.с. 32), протокол № 3 клініко-експертної комісії Олександрійської центральної районної лікарні від 26.04.2016 року на засіданні якої був присутній позивач та який надавав свої пояснення з приводу виявлених фактів (а.с. 34-37).

15.09.2016 року наказом головного лікаря Олександрійської ЦРЛ № 261-ОД , за систематичне невиконання своїх функціональних обов»язків і посадової інструкції, що призвели до великої загрози розповсюдження інфекції серед контактних осіб та населення сіл Куколівка, Лікарівка та смт ОСОБА_28, внаслідок не проведення заключної дезінфекції в вогнищах туберкульозу після смерті хворих та в вогнищах не проведена санітарно освітня робота з контактними особами лікарю-фтизіатру протитуберкульозного кабінету поліклініки ОСОБА_1 було оголошено догану. Відповідно змісту вказаного наказу, підставою для застосування дисциплінарного стягнення у виді догани послугували лист Олександрійського міськміжрайонного відділу державної установи «Кіровоградський обласний лабораторний центр МОЗ України» від 16.08.2016 року за № 1037/11-3, проведене службове розслідування з попереднім вивченням медичної документації хворих на туберкульоз, які померли, а саме: ОСОБА_20, с.Куколівка, ОСОБА_18, смт.Нова Прага, ОСОБА_17, с.Лікарівка; доповідні записки заступника головного лікаря медичної частини ОСОБА_23, заступника головного лікаря з експертизи тимчасової непрацездатності з виконанням обов»язків завідувача поліклінікою ОСОБА_14, пояснювальна записка ОСОБА_1 та невиконання ОСОБА_1 пунктів 3.1, 3.9, 320 розділу ІІІ пунктів 6.2 розділу 4 та пункту 7.2, розділу 7 посадової інструкції лікаря фтизіатра, затвердженої 01.10.2015 року; вимог наказів МОЗ №250 від 21.05.2007 року «Про затвердження методичних рекомендацій «Організація проведення епідеміологічного нагляду та дезінфекційних заходів у протитуберкульозних закладах і вогнищах туберкульозу», наказу МЗ СССР № 654 від 13.12.1989 року «О совершенствовании системы учета отдельных инфекционных и паразитарних заболеваний, Постанови КМУ від 21.02.2001 року № 157 «ОСОБА_3 питання реєстрації, обліку та звітності щодо інфекційних хвороб», де вказано , що екстрені повідомлення повинні надаватись по телефону та письмово на протязі 12 годин , заключна дезінфекція після отримання екстрених повідомлень протягом 6 годин в місті та до 12 годин в сільській місцевості, але лікар-фтизіатр ОСОБА_1 цього не виконав (а.с.38, 61-73, 80).

16.09.2016 року наказом головного лікаря Олександрійської ЦРЛ № 262-ОД за систематичне невиконання функціональних обов»язків і посадової інструкції лікарю-фтизіатру протитуберкульозного кабінету поліклініки ОСОБА_1 було оголошено догану. Підставою застосування даного дисциплінарного стягнення зазначено те, що хвора ОСОБА_10 має активну форму туберкульозу з бактеріовиділенням. Проходила лікування в умовах стаціонару КЗ «ОПТД», але 18.07.2016 року хвора самовільно покинула відділення, до протитуберкульозного кабінету Олександрійської ЦРЛ для вирішення питання подальшого лікування не з»явилась. В період з липня-серпня 2016 року ОСОБА_10 перебувала на території смт.Нова Прага, на сьогоднішній день місце знаходження хворої невідомо. Хвора веде аморальний спосіб життя не обмежує себе у спілкуванні з оточуючими. Дана ситуація загрожує значним поширенням туберкульозу серед населення смт. Нова Прага. Лікар-фтизіатр ОСОБА_1 за період з липня-серпня 2016 року не прийняв ніяких мір щодо організації ізоляції ОСОБА_10, зокрема примусової її госпіталізації та не поставив до відома адміністрацію Олександрійської ЦРЛ. У зв»язку з чим були допущенні грубі невиконання пунктів 3.1, 3.9, 3.20 розділу 3 та пункту 7.2 розділу 7 посадової інструкції лікаря фтизіатра, затвердженої 01.10.2015 року. Вказним наказом головним лікарем Олександрійської ЦРЛ також було вирішено вийти з клопотанням до профспілкового комітету медичних працівників Олександрійської ЦРЛ про надання погодження на звільнення лікаря-фтизіатра протитуберкульозного кабінету ОСОБА_1 по пункту 3 ст. 40 (а.с. 85)

Відповідно до витягу з протоколу засідання профспілкового комітету Олександрійської районної організації Профспілки працівників охорони здоров»я України від 16.09.2016 року було надано погодження на звільнення лікаря-фтизіатра протитуберкульозного кабінету поліклініки ОСОБА_1 з займаної посади на підставі п.3 ст. 40 КЗпП України. Засіданнія профспілкового комітету проводилось за участі ОСОБА_1 (а.с.85-86).

Наказом головного лікаря Олександрійської ЦРЛ від 16.09.2016 року № 93-к ОСОБА_1 лікаря-фтизіатра протитуберкульозного кабінету поліклініки 16 вересня 2016 року звільнено з роботи по п.3 ст. 40 КЗпП України (систематичне невиконання працівником без поважних причин обов»язків, покладених на нього ). Підставими звільнення зазначено : догани, оголошені наказами № 177-ОД від 19.05.2016 року, № 261-ОД від 15.09.2016 року, № 262-ОД від 16.09.2016 року та погодження Профспілкового комітету медпрацівників Олександрійської ЦРЛ (88)

Відповідно довідки Олександрійської ЦРЛ від 26.09.2016 року , заборгованість по нарахованій заробітній платі ОСОБА_1 була виплачена 20.09.2016 року і станом на 26.09.2016 року заборгованість відсутня (а.с. 89).

Після звільнення ОСОБА_1 працевлаштувався і за період з 01.11.2016 року по 04.08.2017року, йому була виплачена заробітна плата в розмірі 15298,58 грн (том № 1 а.с. 161, том № 2 а.с. 33).

Відповідно до ч.1ст.3 ЦПК Україникожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно з ч.1ст.11 ЦПК України,суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цьогоКодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до статей 57-60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Судом було роз"яснено сторонам по справі про їхній обов"язок доказування та наслідки ненадання доказів (а.с. 103).

Також позивачеві у судовому засіданні було роз»яснено його право на збільшення позовних вимог протягом усього часу розгляду справи, але він цим правом не скористався.

За вказаних обставин, відповідно вимог ч.1 ст. 11 ЦПК України, суд вирішує даний спір в межах заявлених позивачем вимог, тому законність застосування до позивача наказами від 15.09.2016 року та від 16.09.2016 року дисциплінарних стягнень у виді доган, судом не перевірялась.

Частина шоста статті 43 Конституції України гарантує громадянам захист від незаконного звільнення.

Працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки (ч. 1 ст. 233 КЗпП України).

У разі пропуску з поважних причин строків, установлених статтею 233 цього Кодексу, районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд може поновити ці строки (ст. 234 КЗпП України).

З врахуванням зазначених норм закону та встановлених у судовому засіданні обставин, суд не вбачає законних підстав для поновлення ОСОБА_1 строку на оскарження наказу про накладення дисциплінарного стягнення № 177-ОД від 19.05.2016 року , оскільки жодні поважні причини пропуску тримісячного строку судом не встановлено, а сам позивач підтвердив, що про визначений законом тримісячний строк для звернення до суду з вимогою про скасування наказу про накладення дисциплінарного стягнення йому було добре відомо, але він повірив головному лікарю та вчасно наказ не оскаржив. Тому підстави для визнаня незаконним та скасуваня вказаного наказу судом не перевірялись.

Разом з тим, суд вважає, що звільнення позивача відбулось з порушенням вимог законодавста, а тому ОСОБА_1 підлягає поновленю на посаді лікаря- фтизіатра, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.1ст.61 Конституції Україниніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Аналогічна норма передбачена й ч.2ст.149 КЗпП України, згідно якої за кожне порушення трудової дисципліни може бути застосовано лише одне дисциплінарне стягнення.

Так, відповідно до п.3ст.40 КЗпП України, трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках: систематичного невиконання працівником без поважних причин обов'язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, якщо до працівника раніше застосовувалися заходи дисциплінарного чи громадського стягнення.

Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України у п.п.22,23Постанови "Про практику розгляду судами трудових спорів" від 06.11.1992, № 9, у справах про поновлення на роботі осіб, звільнених за порушення трудової дисципліни, судам необхідно з'ясувати, в чому конкретно проявилось порушення, що стало приводом до звільнення, чи могло воно бути підставою для розірвання трудового договору за пунктами 3, 4, 7, 8 ст.40і п. 1 ст.41 КЗпП, чи додержані власником або уповноваженим ним органом передбачені статтями147-1,148,149 КЗпПправила і порядок застосування дисциплінарних стягнень, зокрема, чи не закінчився встановлений для цього строк, чи застосовувалось вже за цей проступок дисциплінарне стягнення, чи враховувались при звільненні ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяна ним шкода, обставини, за яких вчинено проступок, і попередня робота працівника.

Тому при звільненні працівника з підстав, передбачених цією нормою закону, роботодавець повинен навести конкретні факти допущеного ним невиконання обов'язків, зазначити, коли саме вони мали місце, які проступки вчинив працівник після застосування до нього стягнення та коли.

Із системного аналізу вказаних вище норм закону та роз'яснень Верховного Суду України вбачається, що при звільненні працівника з підстав, передбачених цією нормою закону, організація повинна навести конкретні факти допущеного ним невиконання обов'язків, зазначити, коли саме вони мали місце, які проступки вчинив працівник після застосування до нього стягнення та коли, чи дотримані роботодавцем строки та порядок застосування дисциплінарних стягнень.

Отже зі змісту зазначених вище норм закону вбачається, що за порушення трудової дисципліни до працівника може застосовуватись лише один із заходів дисциплінарного стягнення: догана або звільнення. При цьому, за кожне порушення може бути застосовано лише одне дисциплінарне стягнення. Якщо роботодавець вже застосовував до працівника таке дисциплінарне стягнення як догана, то він не може за цей же проступок його звільнити. Оскільки згідно наказу № 93-к від 16.09.2016 року звільнення ОСОБА_1 відбулось на підставі наказів № 177 ОД від 19.05.2016 року , № 261-ОД від 15.09.2016 року, № 262-ОД від 16.09.2016 року про оголошення доган, то має місце подвійне притягнення до дисциплінарної відповідальності за одне і те саме порушення у вигляді догани і звільнення.

За вказаних обставин звільнення ОСОБА_1 безумовно відбулось з порушенням вимог законодавства та він у відповідності зіст.235 КЗпП України підлягає поновленню на роботі з виплатою середнього заробітку за час вимушеного прогулу за весь період вимушеного прогулу, адже тривалий розгляд даної справи здійснювався не з вини позивача.

Відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженоїпостановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року №100(далі - Порядок) з наступними змінами, суд, для обчислення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, виходить з заробітної плати позивача за останні два місяці, що передували звільненню. У разі, коли протягом двох місяців, що передували звільненню з роботи, працівник не з його вини працював не всі робочі дні, його середня заробітна плата за час вимушеного прогулу обчислюється за фактично відпрацьований час у цьому періоді, а не за два повні календарні місяці, що йому передували.

Пунктом 3 Порядку визначені виплати, які враховуються при обчисленні середньої заробітної плати. Це: основна заробітна плата, доплати та надбавки, премії, які не носять разового характеру, винагорода за підсумками річної роботи та вислугу років тощо.

Із наданої відповідачем довідки вбачається (а.с.231), що заробітна плата позивача у серпні та вересні 2016 року становила відповідно 4035.54 грн та 2306.04 грн. 16.09.2016 року ОСОБА_1 було звільнено. В період з 01.08.2016 року по 16.09.2016 року мали місце 34 робочих дні. Таким чином, середньоденна заробітна плата позивача складає 186.51 грн. Період вимушеного прогулу з 17.08.2016 року по 28.09.2017 року становить 280 робочих днів. Заробітна плата позивача за час вимушенного прогулу становить 52 222.80 грн.

Середній заробіток за час вимушеного прогулу ОСОБА_1 за один місяць, тобто за період з 17 вересня 2016 року по 17 жовтня 2016 року ( за 20 робочих днів ) становить 3730 грн. 20 коп.

Оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов'язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку й інших платежів (п.6постанови Пленуму Верховного Суду України №13 від 24 грудня 1999 року "Про практику застосування судами законодавства про оплату праці").

Відповідно абзацу другого п.32 постанови Пленуму Верховного Суду України №13 від 24 грудня 1999 року "Про практику застосування судами законодавства про оплату праці", при присудженні оплати за час вимушеного прогулу зараховується заробіток за місцем нової роботи (одержана допомога по тимчасовій непрацездатності, вихідна допомога, середній заробіток на період працевлаштування, допомога по безробіттю), який працівник мав в цей час.

З врахуванням того, що після звільнення з Олександрійської центральної районної лікарні ОСОБА_1 було виплачено 15 298, 78 грн (заробітна плата за новим місцем роботи), вказана сума підлягає зарахуванню до середнього заробітку за час вимушеного прогулу (52 222.80 грн - 15298, 78). Отже з Олександрійської центральної районної лікарні на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування середнього заробітку за час вимушеного прогулу підлягає стягненню сума в розмірі 36924, 02 (вказана сума визначена судом без вирахування податків та обов»язкових платежів).

Відповідно до вимог ст. 88 ЦПК України, судові витрати у справі суд покладає на рахунок відповідача.

Керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 61, 88, 214-215 ЦПК України, суд

в и р і ш и в :

Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.

Поновити ОСОБА_1 на посаді лікаря-фтизіатра протитуберкульозного кабінету поліклініки Олександрійської центральної районної лікарні Кіровоградської області .

Стягнути з Олександрійської центральної районної лікарні Кіровоградської області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулув сумі 36924(тридцять шість тисяч дев»ятсои двадцять чотири) грн. 02 коп, яка обрахована без утримання податків та інших обов'язкових платежів та 323 грн 94 коп. судового збору сплаченого за подання заяви про забезпечення доказів та видачу в електронному вигляді електронного носія судового засідання, який використовувався позивачем як доказ у даній справі.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з Олександрійської центральної районної лікарні Кіровоградської області в дохід держави 2756 грн. судового збору.

Рішення суду в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, але не більше ніж за один місяць, тобто за період з 17 вересня 2016 року по 17 жовтня 2016 року в сумі 3730 грн. 20 коп, яка обрахована без утримання податків та інших обов'язкових платежів та поновлення на посаді підлягає негайному виконанню.

Апеляційна скарга може бути подана протягом 10 днів з дня проголошення рішення суду до апеляційного суду Кіровоградської області через Олександрійський міськрайонний суд Кіровоградської області.

Суддя Т.А.Бугайченко