Рішення № 69201905, 26.09.2017, Бобринецький районний суд Кіровоградської області

Справа № 383/263/17

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 вересня 2017 року Бобринецький районний судуКіровоградської області у складі:

головуючої судді Адаменко І.М.,

при секретарі Одінцовій Н.Г.,

з участю:

позивачів ОСОБА_1, ОСОБА_2, їх представника - адвоката Гольфіндера С.К.,

відповідача ОСОБА_4, його представника - адвоката Бондаренко І.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Бобринець Кіровоградської області в залі судових засідань Бобринецького районного суду Кіровоградської області матеріали справи № 383/263/17 за позовною заявою ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до ОСОБА_4 про відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди,

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2017 року позивачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися до суду з вказаним позовом, посилаючись на те, що 17.10.2016 року близько 10 години 00 хвилин відповідач ОСОБА_4, керуючи автомобілем марки ЗАЗ- «DAEWOO» Т 13110, реєстраційний номер НОМЕР_1 , рухаючись по вул. 50 років Жовтня на перехресті з вул. Кірова в м. Бобрпинець Кіровоградської області, в порушення вимоги п.п.1.5, 2.3 (б,д) та 13.1 ПДР України, не надав перевагу в русі водію автомобіля "CHEVROLET Lacetti 1.6", яким кермував позивач ОСОБА_1 та де пасажиром була ОСОБА_2 Внаслідок вказаної ДТП потерпілій ОСОБА_2 отримала легкі тілесні ушкодження та остатаннім спричинена моральна шкода в розмірі по 5000 грн. кожному та майнова шкода позивачу ОСОБА_1, яка не відшкодована страховою компанією, а саме 1200 грн. послуги евакуатора та 400 грн. послуги експерта, які просять стягнути в судовому порядку.

В судовому засіданні позивачі та їх представник підтримали позов посилаючись на обставини викладені в позовній заяві, при цьому позивач ОСОБА_1, допитаний в судовому засіданні у порядку ст.62 ЦПК України додатково пояснив, що його автомобіль зазнав від ДТП з вини відповідача механічнихз пошкоджень, які унеможливили тривалий час ним користуватися, у зв"язку з чим він зазнав морального страждання, так як є особою похилого віку та переніс інсульт, змушений був просити допомоги у стронніх людей за оплату з перевезення його та членів сім"ї до аптек, СТО та магазинів, від чого дуже переживав. Позивачка ОСОБА_2 у порядку ст.62 ЦПК України пояснила, що є інвалідом 3 групи та в той період проходила курс лікування, внаслідок вказаної ДТП зазнала легких тілесних ушкоджень, та дуже хвилювалася й переживала, що ускладнило та погіршило стан її здоров"я.

Відповідач та його представник в судовому засіданні позов визнали частково лише щодо стягнення майнової шкоди на користь позивача ОСОБА_1 в сумі 400 грн. за послуги експерта, а в задоволенні іншої частини позовних вимог просять відмовити у зв"язку з їх необґрунтованністю.

Суд, заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, дослідивши матеріали справи, та пояснення позивачів ОСОБА_1 та ОСОБА_6 наданих у порядку ст.62 ЦПК України як свідків, пояснення свідків ОСОБА_7 та ОСОБА_8 вважає, що позовні вимоги частково обґрунтовані, тому підлягають частковому задоволенню виходячи з наступного.

З постанови Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 09.12.2016 року встановлено, що 17.10.2016 року близько 10 години 00 хвилин відповідач ОСОБА_4, керуючи автомобілем марки ЗАЗ- «DAEWOO» Т 13110, реєстраційний номер НОМЕР_1 , рухаючись по вул. 50 років Жовтня на перехресті з вул. Кірова в м. Бобрпинець Кіровоградської області, в порушення вимоги п.п.1.5, 2.3 (б,д) та 13.1 ПДР України, не надав перевагу в русі водію автомобіля "CHEVROLET Lacetti 1.6", реєстраційний номер НОМЕР_2, яким кермував позивач ОСОБА_1 Вказана постанова суду, є чинною, нею визнано ОСОБА_4 винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП України та накладено стягнення у виді штрафу в сумі 340 грн.. (а. с. 13).

Відповідно до ч. 4 ст. 61 ЦПК України вирок у кримінальній справі, що набрав законної сили, або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення обов'язкові для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок або постанову суду, з питань, чи мало місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.

Судом встановлено, що автомобіль "CHEVROLET Lacetti 1.6", реєстраційний номер НОМЕР_2 належить на праві власності позивачу ОСОБА_1.

Також з пояснень свідка ОСОБА_8 встановлено, що під час вказаної ДТП в автомобілі "CHEVROLET Lacetti 1.6" був пасажир - позивачка ОСОБА_2, яка після події скаржилася на головний біль та була дуже схвильована та засмучена подією.

Свідок ОСОБА_7 в судовому засіданні показав, що позивач ОСОБА_1 протягом певного часу після ДТП користувався його послугами водія за оплату, й на власному авто він возив позивача до аптеки , СТО та до магазинів.

З розрахункової квитанції серії ЛВАК 204315 від 03.11.2016р. ( а.с.14) та пояснень позивача ОСОБА_1, наданих у порядку ст.62 ЦПК України, встановлено, що останній викликав експерта ОСОБА_10 для встановлення майнової шкоди від ДТП та за послуги якому сплатив 400 грн.

Стаття 1187 ЦК України передбачає, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка володіє таким джерелом на відповідній правовій підставі. Право на відшкодування шкоди, завданої майну фізичної та юридичної особи, згідно з вимогами ч. 3 ст. 386 ЦК України має власник.

В п.4 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 6 від 27 березня 1992 року «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» (із змінами, внесеними згідно з Постановами Пленуму Верховного Суду України №7 від 08 липня 1994 року, №11 від 30 вересня 1994 року, №15 від 25 травня 1998 року, №9 від 24 жовтня 2003 року) / далі Постанова від 27.03.1999 року /вказано, що під власником джерела підвищеної небезпеки розуміється юридична особа або громадянин, що здійснюють експлуатацію джерела підвищеної небезпеки в силу права власності, повного господарського відання, оперативного управління або з інших підстав.

В Постанові Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №4 від 01 березня 2013 року «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки»/ далі Постанова від 01.03.2013 року/, та в узагальненні Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ судової практики розгляду судами цивільних справ про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки у 2010 - 2011 роках, зазначено, що відповідачем за таких правовідносин виступають: власник транспортного засобу; винна особа-власник транспортного засобу; винна особа, яка неправомірно заволоділа транспортним засобом; власник (власник) транспортного засобу, недбалість якого сприяла неправомірному заволодінню ним; роботодавець - за шкоду, завдану працівником під час виконання трудових обов'язків; страхова компанія - за шкоду, завдану застрахованою особою; батьки (усиновлювачі), опікуни, піклувальники, чоловік (дружина) у випадках, передбачених ст. ст.1178, 1179, 1183,1186 ЦК України та ст. ст. 1187, 1188 ЦК України.

Відповідно до ст.ст. 22, 1166 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування; майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до ч. 2 ст. 22 ЦК України збитками є витрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушено (упущена вигода).

Згідно з роз'ясненнями п. 9 Постанови від 27.03.1992 року , при визначені розміру відшкодування шкоди, заподіяної майну, незалежно від форм власності, судам слід враховувати, що відшкодування шкоди шляхом покладення на відповідальну за неї особу обов'язку надати річ того ж роду та якості, полагодити пошкоджену річ, іншим шляхом відновити попереднє становище в натурі застосовується, якщо за обставинами справи цей спосіб відшкодування шкоди можливий. У разі, коли відшкодування шкоди в натурі неможливе, потерпілому відшкодовуються в повному обсязі збитки відповідно до реальної вартості на час розгляду справи втраченого майна, робіт, які необхідно провести, щоб полагодити пошкоджену річ, усунути інші негативні наслідки неправомірних дій заподіювача шкоди, як при відшкодуванні в натурі, так і при відшкодуванні заподіяних збитків грішми, потерпілому на його вимогу відшкодовуються неодержані доходи у зв'язку із заподіянням шкоди майну.

Судом встановлено, що під час ДТП, яка мала місце 17.10.2016 року з вини відповідача ОСОБА_4 позивачу ОСОБА_1 було заподіяно збитків пошкодженням його автомобіля "CHEVROLET Lacetti 1.6" та в тому числі й збитки на суму 400 грн., які пов"язані з викликом експерта для оцінки майнової шкоди.

З урахуванням викладеного з відповідача на користь позивача ОСОБА_1 слід стягнути матеріальну шкоду в сумі 400 грн.

Щодо вимог позивача про стягнення 1200 грн. майнової шкоди пов"язаної із викликом евакуатора, то в цій частині вимоги задоволенню не підлягають, оскільки вони не обґрунтовані належними та допустимими доказами, а наданий позивачем ОСОБА_1 лист ОСОБА_11 ( а.с.16) про те, що останній надавав послуги невідомій особі з перевезення автомобіля не є належним та допустимим доказом у даній справі, тому суд відхиляє цей доказ.

Отже, суд дійшов висновку про відсутність підстав стягнення з відповідача на користь позивача ОСОБА_1 1200 грн. майнової шкоди.

Вимоги позивачів про відшкодування моральної шкоди в розмірі 5000 грн. кожному підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно зі ст. 1167 ЦК Україниморальна шкода відшкодовується особою, що її завдала за наявності її вини.

Відповідно до змісту ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів.

Пунктами 5,9 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» № 4 від 31 березня 1995 року(зі змінами та доповненнями) «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» зазначено, що відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору. Особа (фізична чи юридична) звільняється від відповідальності по відшкодуванню моральної шкоди, якщо доведе, що остання заподіяна не з її вини. Відповідальність заподіювача шкоди без вини може мати місце лише у випадках, спеціально передбачених законодавством.

Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого - спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості ( ст.23 ЦК України).

Позивачка ОСОБА_2, обґрунтовуючи розмір спричиненої їй моральної шкоди внаслідок ДТП серед іншого посилається також на погіршення стану свого здоров'я, та на наявність легких тілесних ушкоджень. Проте, позивачем не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження факту таких тілесних ушкоджень.

Суд вважає, що дійсно позивачам спричинена моральна шкода, яка полягає душевних стражданнях, пережитих ними у зв'язку із самим фактом пошкодження належного їм транспортного засобу, оскільки, користування автомобілем за призначенням було певний час неможливим через його пошкодження, що порушило нормальні життєві зв'язки позивача ОСОБА_1 який є особою похилого віку та позивачки ОСОБА_2, яка є інвалідом 3 групи та під час ДТП проходила курс лікування в Комунальному закладі "Кіровоградська обласна психіатрична лікарня", що підтверджено Випискою із медичної карти хворого № 51 від 17.11.2016р.. Оцінюючи розмір відшкодування позивачам моральної шкоди, суд враховує характер правопорушення, глибину душевних страждань позивачів, встановлені судом обставини щодо пошкодження належного їм автомобіля та виходячи з міркувань розумності, виваженості та справедливості, вважає можливим стягнути з відповідача на їх користь по 3000 грн. кожному на відшкодування моральної шкоди задовольнивши таким чином позовні вимоги щодо стягнення моральної шкоди частково та відмовивши в задоволенні іншої частини з причин необґрунтованості суми моральної шкоди.

Відповідно до ч. 1 ст. 88 ЦПК України з відповідача ОСОБА_4 на користь позивача ОСОБА_1 слід стягнути судові витрати на відшкодування сплаченого позивачем судового збору в сумі 640 грн., та на користь позивачки ОСОБА_2 судовий збір в сумі 640 грн.

Керуючись ст.ст. 11, 22, 23, 1166, 1167 ЦК України, ст.ст. 10, 11, 60, 61, 88, 169 ч. 4, 209 ч. 4, 213-215, 225 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 та ОСОБА_2 задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, мешканця АДРЕСА_2, і.н. НОМЕР_3 на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3, жителя АДРЕСА_1, і.н. НОМЕР_4, майнову шкоду в сумі 400 грн. та моральну шкоду в сумі 3000 грн., а також судові витрати в сумі 640 грн.

Стягнути з ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, мешканця АДРЕСА_2, і.н. НОМЕР_3 на користь ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_5, жительки АДРЕСА_1, і.н. НОМЕР_5, моральну шкоду в сумі 3000 грн., а також судові витрати в сумі 640 грн.

В задоволенні іншої частини позову ОСОБА_1 та ОСОБА_2 відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до судової палати з цивільних справ апеляційного суду Кіровоградської області протягом десяти днів з дня його проголошення через Бобринецький районний суд Кіровоградської області. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя І.М. Адаменко