Постанова № 69201350, 29.09.2017, Долинський районний суд Івано-Франківської області

Справа №: 343/879/17

Провадження №: 2-а/0343/128/17

ПОСТАНОВА

I М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 вересня 2017 року м. Долина

Долинський районний суд Iвано-Франкiвської областi в складi:

головуючої суддi - Монташевич С. М.,

секретаря - Шикор Г. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Долинського районного суду Івано-Франківської області справу за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Калуського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Івано-Франківської області про визнання дій протиправними та зобов'язання здійснення перерахунку розміру призначеної пенсії,

В С Т А Н О В И В:

Позивачка звернулась до суду з позовом, в якому просить визнати протиправною відмову Калуського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Івано-Франківської області від 13 травня 2017 року щодо переведення її з пенсії по інвалідності (2 група) згідно Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» на пенсію по інвалідності (2 група) відповідно до ст. 37 Закону України "Про державну службу" № 3723-ХІІ від 16.12.1993 року та зобов'язати відповідача призначити їй пенсію по інвалідності (2 група) відповідно до ст. 37 Закону України "Про державну службу" №3723-ХІІ від 16.12.1993 року у розмірі 60% від розміру заробітної плати з 29.04.2017 року.

Свої вимоги мотивує тим, що 23 жовтня 2006 року її було визнано інвалідом 3 групи, у зв'язку з чим управлінням Пенсійного фонду України в Долинському районі було призначено пенсію по інвалідності згідно Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». 01 червня 2014 року її було визнано інвалідом 2 групи, у зв'язку з чим управлінням Пенсійного фонду України в Долинському районі було призначено пенсію по інвалідності (2 група) згідно Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

28 квітня 2017 року вона була звільнена з посади державного службовця у зв'язку з реорганізацією. 03 травня 2017 року вона звернулась до відповідача з заявою про переведення її з пенсії по інвалідності (2 група), яку вона отримує на підставі Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», на пенсію по інвалідності відповідно до ст. 37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 року. Проте, 12 травня 2017 року отримала відмову, в якій відповідач посилається на Закон України «Про державну службу» від 10.12.2015 року та на постанову Кабінету Міністрів України від 14.09.2016 року № 622 «Деякі питання пенсійного забезпечення окремих категорій осіб». Такі дії управління вважає неправомірними, оскільки станом на 29 квітня 2017 року її стаж роботи на посадах державного службовця та віднесених до посад державних службовців становив 21 рік 3 місяці 6 днів та, працюючи на посадах держслужбовця, нею набуто захворювання та встановлено 2 група інвалідності. На час набрання чинності Законом України «Про державну службу» № 889-УІІІ від 10.12.2015 року вона мала вислугу понад 10 років державної служби, а тому, зважаючи на приписи чинного законодавства, має право на призначення пенсії по інвалідності у відповідності до ст. 37 Закону України «Про державну службу» №3723-XII від 16.12.1993 року.

Позивачка ОСОБА_2 в судовому засіданні позовні вимоги уточнила та просила визнати неправомірною відмову відповідача саме у призначенні їй пенсії по інвалідності (2 група) відповідно до ст. 37 Закону України "Про державну службу" від 16.12.1993 р. та зобов'язати осаннього прийначити їй пенсію по інвалідності (2 група) відповідно до ст. 37 Закону України "Про дежравну службу" від 16.12.1993 р. у розмірі 60 % від розміру заробітної плати з 29.04.2017 р. Також звернула увагу на те, що 03 травня 2017 року вона подала до пенсійного органу заяву саме про призначення пенсії, однак при заповенні бланку заяви вона не звернула увагу на те, що у ній було шаблонне посилання на перерахунок пенсії. Оскільки її було звільнено з роботи 28 квітня 2017 року, тому просила зобов'язати відповідача призначити їй пенсію по інвалідності на підставі Закону України "Про державну службу" з наступного дня після звільнення. Просила задовольнити її позовні вимоги в уточненому вигляді.

В судовому засіданні представник Калуського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Івано-Франківської області Павлів В.І. позов не визнала, просила відмовити в його задоволенні, подавши відповідні заперечення. Додатково вказала, що пенсійне забезпечення державних службовців на час виникнення спірних правовідносин (на 03.05.2017 р.) врегульовано Законом України "Про державну службу" від 10.12.2015 року № 889 та іншими нормативно-правовими актами. Відповідно до ч. 9 ст. 37 Закону України "Про державну службу" № 3723 пенсія по інвалідності у розмірах, передбачених частиною першою цієї статті, призначається за наявності страхового стажу, встановленого для призначення пенсії по інвалідності відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", особам, визнаним інвалідами І або II групи у період перебування на державній службі, які мають стаж державної служби не менше 10 років, а також особам з числа інвалідів І або II групи незалежно від часу встановлення їм інвалідності, які мають не менше 10 років стажу державної служби на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, якщо безпосередньо перед зверненням за призначенням такої пенсії вони працювали на зазначених посадах. Пенсія по інвалідності відповідно до цього Закону призначається незалежно від причини інвалідності за умови припинення державної служби. Для призначення пенсії по інвалідності для осіб, які працювали на посадах, віднесених до посад державної служби, відповідно до положень ст. 37 Закону України "Про державну службу" від 1993 року (№3723) в перехідних положеннях Закону України "Про державну службу" від 2015 року (№889) не збереглося право на отримання пенсії по інвалідності, оскільки зазначене право розповсюджується тільки на державних службовців, які досягли пенсійного віку та у них має бути відповідний стаж державної служби (20 років). Відповідно до ч. 1 ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» № 1058 особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років та наявності страхового стажу не менше 15 років. Позивачка, ІНФОРМАЦІЯ_1, станом на 03.05.2017 р. (дата звернення з заявою для перерахунку пенсії) не досягла пенсійного віку у відповідності до норм ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Вважає, що відмова управління у перерахунку пенсії позивачки не призвела до зменшення розміру пенсії, яку вона отримувала до цього і не є звуженням обсягу вже набутих нею прав.

Суд, вислухавши пояснення сторін, дослідивши здобуті та перевірені в судовому засіданні докази в їх сукупності, приходить до наступних висновків.

У відповідності до рішення Конституційного Суду України № 8-рп/2005 від 11.10.2005 р. право на пенсійне забезпечення є складовою конституційного права на соціальний захист. Згідно зі статтею 46 Конституції України це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення. Зміст та обсяг права громадян на пенсійне забезпечення полягає у їх матеріальному забезпеченні шляхом надання трудових і соціальних пенсій, тобто щомісячних пенсійних виплат відповідного розміру, в разі досягнення особою передбаченого законом віку чи визнання її інвалідом або отримання членами її сім'ї цих виплат у визначених законом випадках. Встановивши в законі правові підстави призначення пенсій, їх розміри, порядок обчислення і виплати, законодавець може визначати як загальні умови їх призначення, так і особливості набуття права на пенсію, включаючи для окремих категорій громадян пільгові умови призначення пенсії залежно від ряду об'єктивно значущих обставин, що характеризують трудову діяльність (особливості умов праці, професія, виконувані функції, кваліфікаційні вимоги, обмеження, ступінь відповідальності тощо). Законодавець повинен робити це з дотриманням вимог Конституції України, в тому числі принципів рівності та справедливості.

Як встановлено в судовому засіданні, ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, пропрацювала на посадах державного службовця та віднесених до таких посадах 21 рік 3 місяці 6 днів та отримує пенсію як інвалід 2 групи загального захворювання довічно відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", що підтверджується копією відповідного розпорядження та даними трудової книжки позивачки (а.с. 12, 44-49).

28.04.2017 р. позивачка була звільнена з посади начальника відділу контрольно-перевірочної роботи Долинського об'єднаного УПФ України Івано-Франківської області у зв'язку з реорганізацією, п. 4 ч. 1 ст. 83, п. 1 ч. 1 ст. 87 Закону України "Про державну службу", п. 1 ст. 40 КЗпП України (а.с. 44-49). 03 травня 2017 року вона звернулась до відповідача із заявою про призначення пенсії по інвалідності згідно Закону України "Про державну службу" від 16.12.1993 року (а.с. 9).

Листом № 3870/03 від 13 травня 2017 року Калуське об'єднане управління ПФУ Івано-Франківської області повідомило ОСОБА_2, що підстав для переведення на пенсію по інвалідності відповідно до Закону України "Про державну службу" немає (а.с. 10-11).

Такі дії відповідача суд вважає неправомірними, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Виходячи з положення ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

1 травня 2016 року набув чинності Закон України "Про державну службу" від 10.12.2015 № 889-VIII. Натомість згідно його Прикінцевих та перехідних положень втратив чинність Закон України "Про державну службу" (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 52, ст. 490 із наступними змінами), крім статті 37, що застосовується до осіб, зазначених у пунктах 10 і 12 цього розділу.

Відповідно до п.п. 10, 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про державну службу" від 10.12.2015 № 889-VIII державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону України "Про державну службу" (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 52, ст. 490 із наступними змінами) та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 52, ст. 490 із наступними змінами) у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців (п. 10). Для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону України "Про державну службу" (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 52, ст. 490 із наступними змінами) та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 52, ст. 490 із наступними змінами) у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців (п. 12).

Згідно ч. 1 ст. 37 Закону України "Про державну службу" від 16.12.1993 № 3723-XII на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом першим частини першої статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку. Пенсія державним службовцям призначається в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - у розмірі 60 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.

При цьому, відповідно до ч. 9 ст. 37 Закону України "Про державну службу" від 16.12.1993 № 3723-XII пенсія по інвалідності у розмірах, передбачених частиною першою цієї статті, призначається за наявності страхового стажу, встановленого для призначення пенсії по інвалідності відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", особам, визнаним інвалідами I або II групи у період перебування на державній службі, які мають стаж державної служби не менше 10 років, а також особам з числа інвалідів I або II групи незалежно від часу встановлення їм інвалідності, які мають не менше 10 років стажу державної служби на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, якщо безпосередньо перед зверненням за призначенням такої пенсії вони працювали на зазначених посадах. Пенсія по інвалідності відповідно до цього Закону призначається незалежно від причини інвалідності за умови припинення державної служби.

Суд встановив, що ІІІ групу інвалідності загального захворювання згідно копії витягу із акта огляду МСЕК серії МСЕ № 193966 позивачка отримала 23.10.2006 р. (а.с. 4).

Згідно копії виписки з акта МСЕК серії АВ № 0231084 ІІ групу інвалідності загального захворювання ОСОБА_2 встановлено з 01.06.2014 р. (а.с. 5).

Згідно копії довідки до акта огляду МСЕК серії АВ № 0729964 ОСОБА_2 встановлено ІІ групу інвалідності повічно (а.с. 54).

Відповідачем не заперечується факт встановлення позивачці II групи інвалідності та призначення їй пенсії по інвалідності на підставі ст. 30 Закону України «Про загальнообов»язкове державне пенсійне страхування», яка й передбачає призначення пенсії по інвалідності в разі настання інвалідності, що спричинила повну або часткову втрату працездатності внаслідок загального захворювання (в тому числі каліцтва, не пов'язаного з роботою, інвалідності з дитинства) за наявності страхового стажу, визначеного ст. 32 цього ж Закону України.

28 квітня 2017 року позивачка була звільнена із посади начальника відділу контрольно-перевірочної роботи Долинського об'єднаного управління ПФУ Івано-Франківської області у зв'язку з реорганізацією управління на підставі п. 4 ч. 1 ст. 83, п. 1 ч. 1 ст. 87 Закону України «Про державну службу» , про що свідчать дані трудової книжки (а.с. 48 звор.).

Відповідно до ч. 3 Порядку обчислення стажу державної служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 березня 2016 р. № 229, документом для визначення стажу державної служби є трудова книжка та інші документи, які відповідно чинного законодавства підтверджують стаж роботи.

Виходячи із записів трудової книжки ОСОБА_2 (а.с. 44-49), стаж роботи останньої на державній службі на момент звернення за призначенням пенсії по інвалідності згідно Закону України "Про державну службу" від 16.12.1993 року становив більше 20 років, проти чого не заперечила представник відповідача.

Таким чином, враховуючи вищевказане, відповідач неправомірно відмовив в призначенні ОСОБА_2 пенсії по інвалідності згідно із Законом України «Про державну службу» від 16.12.1993 року, оскільки стаж державної служби позивачки на момент звернення за призначенням пенсії по інвалідності згідно Закону України "Про державну службу" становив більш ніж 20 років, вона має ІІ групу інвалідності, яку було встановлено під час перебування останньої на державній службі, безпосередньо перед зверненням за призначенням такої пенсії вона працювала на посаді державного службовця та після звільнення з державної служби звернулася до відповідача з заявою про призначення пенсії на підставі ст. 37 Закону України "Про державну службу" від 16.12.1993 року.

В зв'язку з наведеним, суд дійшов до висновку, що право позивачки на пенсійне забезпечення порушене і захист порушеного права можливий шляхом визнання неправомірними дій Калуського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Івано-Франківської області щодо відмови в призначенні ОСОБА_2 пенсії по інвалідності (2 групи) відповідно до ст. 37 Закону України "Про державну службу " від 16.12.1993 року та зобов'язання відповідача призначити позивачці пенсію по інвалідності (2 групи) відповідно до ст. 37 Закону України "Про державну службу " від 16.12.1993 року у розмірі 60% від розміру заробітної плати з 03 травня 2017 року.

При цьому, суд зазначає, що відповідно до ст. 83 Закону України "Про пенсійне забезпечення" пенсія призначається з дня звернення за пенсію, а оскільки з матеріалів справи встановлено, що ОСОБА_2 за призначенням пенсії звернулась до відповідача 03.05.2017 року, а не 29.04.2017 року, тому в цій частині позову, а саме в призначенні з 29.04.2017р. позивачці пенсії по інвалідності відповідно до Закону України "Про державну службу" слід відмовити.

Таким чином, з урахуванням вищевикладеного, позовні вимоги ОСОБА_2 підлягають частковому задоволенню.

На підставі викладеного, ст.ст. 19, 22, 46 Конституції України, ст.ст. 2, 69, 71, 72 Кодексу адміністративного судочинства України, ст. 37 Закону України "Про державну службу" від 16.12.1993 року, ст.ст. 8, 9 Закону України "Про загальнообов"язкове державне пенсійне страхування", рішення Конституційного Суду України від 6 липня 1999 року №8-рп/99, керуючись ст.ст. 94, 158-163, 167, 186 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов ОСОБА_2 до Калуського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Івано-Франківської області про визнання дій протиправними та зобов'язання здійснення перерахунку розміру призначеної пенсії задовольнити частково.

Визнати неправомірними дії Калуського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Івано-Франківської області щодо відмови в призначенні ОСОБА_2 пенсії по інвалідності (2 групи) відповідно до ст. 37 Закону України "Про державну службу " від 16.12.1993 року.

Зобов'язати Калуське об'єднане управління Пенсійного фонду України Івано-Франківської області призначити ОСОБА_2 пенсію по інвалідності (2 групи) відповідно до ст. 37 Закону України "Про державну службу " від 16.12.1993 року у розмірі 60% від розміру заробітної плати з 03 травня 2017 року.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через Долинський районний суд Івано-Франківської області протягом десяти днів з дня отримання копії постанови, складеної в повному обсязі.

Суддя:

Повний зміст постанови складено 29 вересня 2017 року.