Рішення № 69200920, 26.09.2017, Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Справа № 185/5675/17

Провадження № 2/185/3219/17

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 вересня 2017 року Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді: Бондаренко В.М.,

за участю секретаря: Данильченко Ю.О.,

представника позивача: ОСОБА_1,

відповідача: ОСОБА_2,

представника відповідача: ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Павлограді Дніпропетровської області цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_5, про відшкодування матеріальної і моральної шкоди, -

В С Т А Н О В И В :

У липні 2017 року представник позивача ОСОБА_4 звернулась до суду з позовною заявою до ОСОБА_2, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_5, про відшкодування матеріальної і моральної шкоди, в якій просила суд стягнути з відповідача на користь позивача майнову шкоду в розмірі 23174,12 грн. та моральну шкоду в розмірі 5 000,00 грн.

В обґрунтування заявленого позову представник позивача посилалась на те, що позивач мав намір укласти до 07.06.2017 року з відповідачем договір купівлі-продажу житлового будинку з надвірними спорудами № 4 по вулиці Бабича в с. Великоолександрівка Васильківського району Дніпропетровської області, який належать відповідачу. В підтвердження цього 05.05.2017 року в присутності свідка ОСОБА_6 та ріелтора ФОП ОСОБА_5 сторони уклали договір наміру купівлі-продажу нерухомого майна, відповідно до п. 5.1 якого позивач надав відповідачу завдаток у розмірі 3 000,00 грн. в рахунок майбутніх платежів за житловий будинок. По незалежним від позивача обставинам договір купівлі-продажу вищезазначеного нерухомого майна до наступного часу не укладений та неповернутий завдаток, який відповідно до п. 5.3 вищезазначеного договору повинен сплатити відповідач у подвійному розміру 6000, 00 грн. Також діями відповідача позивачу завдано моральну шкоду, яку він оцінює в 5 000,00 грн. та, яка полягає в тому, що він постійно знаходиться у пригніченому стані, та у звязку з неповерненням коштів тривають сварки в родині. Крім того, позивач поніс витрати, повязані з врегулюванням питання щодо оформлення документів на вищевказане майно, а саме надав відповідачу 2 500,00 грн. на розробку технічної документації земельної ділянки, а також сплатив ріелтору ФОП ОСОБА_5 1 800,00 грн. за послуги повязані з наданням інформації про нерухомість та підготовкою документів для продажу нерухомості. Будучи впевнений в укладанні правочину, позивачем була засаджена деревами та овочами земельна ділянка відповідача, у звязку з цим останній поніс витрати, а саме, вартість дерев становила 5 567,00 грн., вартість насіння кукурудзи 1 000,00 грн., вартість картоплі 800,00 грн., вартість насіння дині та кавуна 300,00 грн. Також позивач позичив відповідачу 5 000,00 грн., на яку нараховуються проценти у звязку з неповерненням коштів впродовж 36 календарних днів та становлять 207,12 грн. Тому, просить стягнути з відповідача на користь позивача вищезазначені суми.

У судовому засіданні представник позивача підтримала позовні вимоги та просила суд їх задовольнити в повному обсязі, в своїх поясненнях спиралась на доводи та підстави викладені в позовній заяві.

Відповідач, представник відповідача в судовому засіданні відповідно до наданих письмових заперечень позовні вимоги не визнали, вважаючи їх безпідставними та такими, що не ґрунтуються на вимогах закону, так як сума 3 000,00 грн., яка передбачена договором наміру купівлі-продажу нерухомого майна від 05.05.2017 року є авансом, так як договір купівлі-продажу житлового будинку не відбувся. Крім того, відповідно до листа ПАТ «Укрпочта» № 09-378 від 13.06.2017 року аванс у сумі 3 000,00 грн. 06.06.2017 року поштовим переказом № 212 був сплачений позивачу, у звязку з відмовою від продажу житлового будинку по вул. Бабича № 4 в с. Великоолександрівка Васильківського району Дніпропетровської області. Будь-яких інших правочинів сторони не укладали, а усі інші витрати, які зазначені представником позивача в позові, позивач здійснював на свій розсуд і за своїм бажанням. Також пояснили, що не чинять перешкод позивачу в поверненні насаджених дерев та інших сільськогосподарських культур.

У судове засідання третя особа не зявився, відповідно до наданої заяви від 26.09.2017 року просив розглядати справу за його відсутності, покладаючись на розсуд суду.

Суд, вислухавши учасників процесу, вивчивши та дослідивши матеріали цивільної справи в сукупності вважає, що позов не підлягає задоволенню за наступного.

Судом встановлено, що спір між сторонами виник з приводу купівлі-продажу житлового будинку з надвірними спорудами № 4 по вулиці Бабича в с. Великоолександрівка Васильківського району Дніпропетровської області, а також земельної ділянки для обслуговування зазначеного житлового будинку, господарських будівель та споруд.

За матеріалами справи встановлено, що 05.05.2017 року в присутності свідка ОСОБА_6 та ріелтора ФОП ОСОБА_5 сторони уклали договір наміру (не пізніше 07.06.2017 року) купівлі-продажу житлового будинку з надвірними спорудами № 4 по вулиці Бабича в с. Великоолександрівка Васильківського району Дніпропетровської області, відповідно до п. 5.1 якого позивач надав відповідачу завдаток у розмірі 3 000,00 грн. в рахунок майбутніх платежів за житловий будинок, але по незалежним від позивача обставинам договір купівлі-продажу вищезазначеного нерухомого майна до наступного часу не укладений.

Згідно зі ст. 570 ЦК завдатком є грошова сума або рухоме майно, що видається кредиторові боржником у рахунок належних з нього за договором платежів, на підтвердження зобов'язання і на забезпечення його виконання. Якщо не буде встановлено, що сума, сплачена в рахунок належних з боржника платежів, є завдатком, вона вважається авансом.

У тих випадках, коли сторони домовились укласти договір, але відповідно його не оформили, сплачені в рахунок виконання договору платежі визнаються авансовими і повертаються в тому розмірі, в якому вони надавалися. Таким чином, внесення завдатку як способу виконання зобов'язання може мати місце лише в разі наявності зобов'язання, яке повинно було виникати на підставі договорів купівлі-продажу будинку та земельної ділянки.

Угода про завдаток має бути укладена в письмовій формі у відповідності з вимогами ст. 527 ЦК України.

У такій угоді повинно бути чітко визначено, що сума, яка передається в рахунок належних за договором платежів, є саме завдатком. В разі, якщо це не буде встановлено, сплачена сума буде вважатися авансом, тобто звичайною сумою попередньої оплати за договором, яка не виконує забезпечувальної функції, властивої завдатку. В разі невиконання зобов'язання, по якому передавався аванс, незалежно від того, з чиєї вини це відбулося, аванс підлягає поверненню особі, яка його сплатила.

Виходячи із змісту договору наміру купівлі-продажу нерухомого майна від 05.05.2017 року, цей договір свідчить лише про намір сторін укласти договір купівлі-продажу житлового будинку із земельною ділянкою, і в забезпечення укладення договору купівлі-продажу сторонами передбачена передоплата у розмірі 3 000,00 грн., якій сторони «надали статус завдатку».

Отже, цей договір, по своїй правовій суті, не може бути розцінений судом, як договір купівлі-продажу нерухомого майна.

Тому, спірна сума 3 000,00 грн. є авансом, яка була передана відповідачу в рахунок майбутніх платежів, та не може підлягати подвійному збільшенню для її повернення.

Як вбачається з листа ПАТ «Укрпочта» № 09-378 від 13.06.2017 року аванс у сумі 3000,00 грн. 06.06.2017 року поштовим переказом № 212 був сплачений відповідачем позивачу, у звязку з відмовою від продажу житлового будинку по вул. Бабича № 4 в с. Великоолександрівка Васильківського району Дніпропетровської області.

Отримання зазначеної суми позивачем не заперечувалось представником позивача у судовому засіданні.

З таких підстав суд вважає, що сума авансу у розмірі 3 000,00 грн. повернута позивачу у повному обсязі та не підлягає стягненню з відповідача.

Відповідно до ч. 2 ст. 693 ЦК України якщо продавець, який отримав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Тому суд вважає, що позовні вимоги щодо відшкодування моральної шкоди не підлягають задоволенню, так як правові наслідки встановлені ст. 693 ЦК України не передбачають зазначеного відшкодування.

За вимогами норм ст. 57-60 ЦПК України, які дають поняття доказів, порядок їх подання та врегульовують обов'язки доказування, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, висновків експертизи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом.

Представником позивача певними доказами не були доведені обставини щодо надання позики відповідачу, а також здійснення інших правочинів, передбачених діючим законодавством, та відповідних зобовязань за ними.

Доводи представника позивача про зобовязання відповідача відшкодувати витрати, повязані з використанням земельної ділянки шляхом насадження певних сільськогосподарських культур позивачем не можуть бути прийняті судом, так як позивач без правових підстав використовував чужу земельну ділянку та повинен був передбачати ризики, які повязані з цим.

Крім того, в судовому засіданні було встановлено, що відповідач не чинить перешкод позивачу щодо повернення йому сільськогосподарських культур в натурі.

Не можуть бути також прийняті доводи представника позивача щодо повернення відповідачем витрат здійснених ним за послуги ФОП ОСОБА_5, які були повязані з наданням інформації про нерухомість та підготовкою документів для продажу нерухомості, так як відповідно до наданої квитанції від 05.05.2017 року на суму 1 800,00 грн. зазначені послуги стосувалися відносин між ФОП ОСОБА_5 та ОСОБА_4

Як вбачається з квитанції № 480 від 28.03.2017 року на суму 2 500,00 грн. виданої ФОП ОСОБА_7 за розробку технічної документації, зазначена сума була прийнята від ОСОБА_2, а тому не може бути повернута позивачу по справі.

Згідно ч. 4 ст. 60 ЦПК України визначено, що доказування (а отже, і рішення суду) не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ч. 4 ст. 10 ЦПК України суд сприяє всебічному і повному зясуванню обставин справи: розяснює особам, які беруть участь у справі їх права та обовязки, попереджає про наслідки вчинення або не вчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадку, встановлених цим Кодексом.

Таким чином, наведені обставини свідчать, що позивач, представник позивача не надали у порядку, передбаченому ст. 60 ЦПК України, належних та допустимих доказів, визначених ст. 57, 58 ЦПК України, які б містили інформацію щодо предмета доказування.

Тому, у задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 до ОСОБА_2, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_5, про відшкодування матеріальної і моральної шкоди слід відмовити у повному обсязі.

Судові витрати не підлягають розподілу відповідно до ст. 88 ЦПК України

Керуючись ст. ст. 10, 11, 88, 209, 212, 214, 215 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 до ОСОБА_2, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_5, про відшкодування матеріальної і моральної шкоди - відмовити в повному обсязі.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Дніпропетровської області через суд першої інстанції шляхом подачі в десятиденний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

Суддя В.М. Бондаренко