Рішення № 69200759, 27.09.2017, Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Справа № 183/1413/17

№ 2/183/1574/17

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

іменем України

27 вересня 2017 року Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області, у складі:

головуючої судді Сороки О.В.,

секретаря Демяненка Р.К.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, треті особи Моторне (транспортне) страхове бюро України, ПрАТ «СТ «Іллічівське», про відшкодування майнової та моральної шкоди, -

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, треті особи Моторне (транспортне) страхове бюро України, ПрАТ «СТ «Іллічівське», в якому просить стягнути з відповідача спричинену йому майнову шкоду у розмірі 36581 грн., моральну шкоду у розмірі 2000 грн., а також судові витрати.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначає, що 10 квітня 2016 року о 14 годині 20 хвилин в м.Новомосковську на вул. Гетьманській, сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля ДЕУ -Ланос, державний номер НОМЕР_1 під керуванням водія ОСОБА_1, який рухаючись в означеному вище місці, почав виконувати поворот праворуч, не вжив заходів для зменшення швидкості свого автомобіля або виконання безпечного обїду, та порушуючи п.12.3 Правил дорожнього руху України, застосував відвернення вправ, внаслідок чого сталося зіткнення з автомобілем «Шкода Октавія», державний номер НОМЕР_2 під керуванням позивача. Того ж дня, тобто 10.04.2016 року інспектором Новомосковського ВП ГУНП ОСОБА_3 відносно позивача був складений протокол про адміністративне правопорушення, передбачене ст.. 124 КУпАП та матеріали були направлені до суду, однак постановою Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 25 жовтня 2016 року ОСОБА_1 визнано не винуватим у скоєнні зазначеної вище ДТП, провадження по справі закрите, в звязку з відсутність в діях позивача адміністративного право порушення.

В свою чергу, відносно ОСОБА_2 протокол про адміністративне правопорушення не складався, останній не притягувався до відповідальності, однак ОСОБА_1 наполягає на тому, що винуватець дорожньо-транспортної пригоди повинен нести цивільну відповідальність. На момент ДТП автомобіль відповідача був застрахований в ПрАТ «СТ «Іллічівське», в звязку з чим позивач звернувся на адресу зазначеної страхової компанії з заявою щодо здійснення організації заходів, направлених на оцінку та відшкодування шкоди. Його звернення було проігнороване, а з 06.12.2016 року, за офіційною інформацією Моторного (транспортного) страхового бюро України, зазначена страхова компанія позбавлена права укладати договори страхування, однак банкрутом не визнане, процес ліквідації не розпочатий, в звязку з чим ОСОБА_1, в порядку, визначеному законом, позбавлений можливості забезпечити виконання обовязків за договором обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності за рахунок гарантованих коштів Моторного (транспортного) страхового бюро України.

Посилаючись на загальні вимоги Цивільного Кодексу України щодо відшкодування шкоди, позивач просить стягнути з ОСОБА_2 на його користь матеріальні збитки у розмірі 28581 грн., розмір зазначених збитків визначений відповідним автотоварознавчим дослідженням, за оплату послуг фахівця позивач сплатив 1000 грн., і також просить стягнути цю суму з відповідача. Крім того, ним понесені витрати на оплату послуг адвоката у розмірі 7000 грн., які ОСОБА_1 відносить до збитків та в цілому просить стягнути з ОСОБА_2 на його користь суму спричиненої майнової шкоди у розмірі 36581 грн.

Крім того, позивач зазначає, що неправомірними діями відповідача йому спричинено моральну шкоду, яка полягає в тому, що за наслідками ДТП порушився звичний спосіб його життя, він позбавлений можливості повноцінно та безперешкодно користуватися пошкодженим автомобілем. Перенесений стрес негативно вплинув на його здоровя, винуватець ДТП не вживає жодних заходів для відновлення автомобіля, нехтує проблемами його сім'ї, які виникли через дорожньо-транспортну пригоду. Спричинену моральну шкоду позивач оцінює в 20000 грн. та просить стягнути її з відповідача.

В судовому засіданні позивач та його представник ОСОБА_4 позов підтримали, в подальшому звернулися до суду з клопотанням про розгляд справи у їх відсутність.

Відповідач в судове засідання не зявився, повідомлений належним чином, причина неявки суду не відома, тому суд, відповідно до вимог ст. 224 ЦПК України, провів заочний розгляд справи.

Суд, дослідивши матеріали справи, дійшов наступного висновку.

Судом, за клопотанням позивача, досліджена справа про адміністративне правопорушення № 183/2120/16, що перебувала в провадженні Новомосковського міськрайонного суду, у відповідності до якої 10.04.2016 року відносно ОСОБА_1 був складений протокол про адміністративне правопорушення, передбачене за ст. 124 КУпАП. Згідно протоколу 10.04.2016 року у 14 годині 20 хвилин ОСОБА_1, керуючи автомобілем ОСОБА_5, реєстраційний номер НОМЕР_3, здійснив маневр праворуч, внаслідок чого відбулося зіткнення з автомобілем ДЕУ Ланос, реєстраційний номер НОМЕР_4 під керуванням водія ОСОБА_2, внаслідок ДТП автомобілі отримали механічні пошкодження.

При розгляді справи про адміністративне правопорушення суду було подано висновок експертного дослідження від 24.05.2016 року № 18/10.1-19, у відповідності до якого в даній дорожньо-транспортній обстановці, що склалася, саме водій ДЕУ Ланос, державний номер НОМЕР_1 ОСОБА_2, повинен був діяти у відповідності до вимог п.п. 12.3, 10.1 Правил дорожнього руху України, а невиконання ним вимог п.12.3 ПДР з технічної точки зору знаходяться в причинному звязку з настанням ДТП, виконаний ним маневр праворуч є технічно не виправданим. В свою чергу, експертним шляхом не встановлено порушень водієм ОСОБА_1 невідповідностей вимогам п.п. 10.1 та 10.4 (ч.1) ПДР, які б з технічної точки зору могли б знаходитися в причинному звязку з настанням ДТП (а.с. 36,37).

Постановою Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 25 жовтня 2016 року провадження по справі відносно ОСОБА_1 закрите, в звязку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення (а.с. 12).

У відповідності до ч.1 ст.1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим майновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Власиком транспортного засобу - автомобіля ОСОБА_5, державний номер НОМЕР_2, являється позивач по справі, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу (а.с. 24).

У відповідності до ст.1192 ЦК України, з урахуванням обставин справи, суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

В судовому засіданні знайшло своє підтвердження, що в результаті порушення водієм ОСОБА_1 Правил дорожнього руху України сталася дорожньо-транспортна пригода, в результаті якої автомобіль ОСОБА_5», державний номер НОМЕР_2, отримав механічні пошкодження.

Таким чином, неправомірними діями ОСОБА_1 майну позивача спричинена матеріальна шкода у розмірі 20259,40 грн., що стверджується висновком спеціаліста авто товарознавця (а.с.20,21).

Зазначена сума, виходячи з положень ст.ст. 1166, 1192 ЦК України, підлягає стягненню з відповідача на користь позивача

Крім того, слід звернути увагу на наступне.

В матеріалах справи про адміністративне правопорушення, а саме в схемі до ДТП містяться дані про те, що власником транспортного засобу «ДЕУ Ланос», реєстраційний номер НОМЕР_1, являється ОСОБА_6, у відомостях щодо наявності поліса обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності зазначено СК «Іллічівське».

У відповідності до ст.1194 СК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Пунктом 16 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 4 від 01.03.2013 року «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» судам розяснено, що відповідно до статті 21 Закону № 1961-IV на території України забороняється експлуатація транспортного засобу без поліса обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, тобто володільці транспортних засобів, за винятком осіб, звільнених від обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності згідно з пунктом 13.1 статті 13 цього Закону, зобов'язані застрахувати ризик своєї цивільної відповідальності, яка може настати внаслідок завдання шкоди життю, здоров'ю або майну інших осіб при використанні транспортних засобів. У зв'язку із цим при пред'явленні позовних вимог про відшкодування такої шкоди в результаті дорожньо-транспортної пригоди безпосередньо до особи, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, суд має право виключно в порядку, передбаченому статтею 33 ЦПК, залучити до участі у справі страхову організацію (страховика), яка застрахувала цивільну відповідальність володільця транспортного засобу. Непред'явлення вимог до страховика за наявності підстав для стягнення завданої шкоди саме зі страховика є підставою для відмови в позові до завдавача шкоди у відповідному розмірі.

Оскільки відповідно до статті 3 Закону № 1961-IV обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється як з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих унаслідок дорожньо-транспортної пригоди, так і захисту майнових інтересів страхувальників, враховуючи положення статті 1194 ЦК, питання про відшкодування шкоди самою особою, відповідальність якої застрахована, вирішується залежно від висловленої нею згоди на таке відшкодування та виконання чи невиконання нею передбаченого статтею 33 Закону № 1961-IV обов'язку щодо письмового надання страховику, з яким укладено відповідний договір (у передбачених випадках Моторному (транспортному) страховому бюро України, далі - МТСБУ), повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду встановленого зразка. У разі відсутності такої згоди завдана потерпілому шкода підлягає відшкодуванню страховиком у межах передбаченого договором страхування страхового відшкодування. Наявність такої згоди у вигляді відповідної заяви цієї особи та виконання нею передбаченого статтею 33 Закону № 1961-IV обов'язку з'ясовується судом першої інстанції, у зв'язку з чим до участі у справі може бути залучений страховик.

При відшкодуванні страховиком шкоди, завданої особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, така особа сплачує потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

У разі невиконання особою, відповідальність якої застрахована, обов'язку письмового надання страховику, з яким укладено договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності (у передбачених випадках - МТСБУ), повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду встановленого МТСБУ зразка, шкода відшкодовується завдавачем шкоди.

Суду не подано даних про те, що особа, відповідальність якої застрахована, виконала своє зобовязання в частині повідомлення страховика про дорожньо-транспортну пригоду.

В свою чергу, позивачем надано всі докази про те, що він звертався з письмовою заявою до ПрАТ «Іллічівське» з відповідною заявою про виконання зобовязань за договором страхування (а.с. 30), однак у Приватного акціонерного товариства «Страхове товариство «Іллічівське», за даними Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, анульовані всі ліцензії на провадження страхової діяльності відповідним розпорядженням № 2907 від 22.11.2016 року.

За таких обставин, Моторне транспортне страхове бюро України, до якого першочергового позивачем був предявлений позов, позбавлений можливості виконання зобовязання гарантованими коштами МТСБУ.

Аналіз поданих доказів, свідчить про необхідність застосування до спірних правовідносин загальних вимог, визначених у ст.1166, 1182 ЦК України, а тому суд приходить до висновку, що вказана вище майнова шкода у розмірі 20259,40грн. має бути стягнута безпосередньо з завдавала шкоди.

Згідно ст. 1167 ЦК України моральна шкода, спричинена фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями або бездіяльністю відшкодовується особою, що її спричинила.

У відповідності до ч.3 ст. 23 ЦК України моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Крім того, згідно розяснень, викладених у п.3 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31.03.1995 року № 4, під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Пунктом 9 вказаної Постанови розяснено, що розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоровя потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Моральна шкода - категорія глибоко субєктивна та оціночна, коли постає питання про наявність підстав для її матеріальної компенсації, так і у грошовому вимірі, коли визначається розмір її компенсації. Під моральною шкодою фізичної особи розуміється наявність негативного сприйняття особою вчинених стосовно неї протиправних дій, що досягло певного психологічного стану - фізичних (відчуття фізичного болю) та душевних страждань.

Виходячи з засад розумності, виваженості та справедливості, суд вважає за необхідне стягнути на користь позивача спричинену моральну шкоду у розмірі 3000 грн.

Крім того, відповідно до ст. 88 ЦПК України відповідач повинен відшкодувати позивачеві понесені ним судові витрати, які складаються з: судового збору у розмірі 640 грн. та витрат, повязаних з залученням спеціаліста у розмірі 1000 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 56 ЦПК України правову допомогу може надавати особа, яка є фахівцем у галузі права і за законом має право на надання правової допомоги, згідно із ч.1 ст. 84 ЦПК України витрати, пов'язані з оплатою правової допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, несуть сторони, крім випадків надання безоплатної правової допомоги, а ч.2 цієї ж статті вказує, що граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу встановлюється законом.

Статтею 1 Закону України «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах» передбачено, що розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних справах, в яких така компенсація виплачується стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, іншою стороною, не може перевищувати 40 відсотків встановленої законом мінімальної заробітної плати у місячному розмірі за годину участі особи, яка надавала правову допомогу, у судовому засіданні, під час вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням та під час ознайомлення з матеріалами справи в суді, що визначається у відповідному судовому рішенні.

Відповідно до п.48 Постанови Пленуму ВССУ№ 10 «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» від 17.10.14 витрати на правову допомогу, граничний розмір якої визначено відповідним законом, про що зазначено в п.47 цієї постанови, стягуються не лише за участь у судовому засіданні при розгляді справи, а й у разі вчинення інших дій поза судовим засіданням, безпосередньо повязаних із наданням правової допомоги у конкретній справі (наприклад, складання позовної заяви, надання консультацій, переклад документів, копіювання документів). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Із матеріалів справи вбачається, що 06 травня 2016 між адвокатом ОСОБА_4 та ОСОБА_7 укладено договір про надання правової допомоги адвокатом (а.с.13), 01.03.2017 року між цим же адвокатом та позивачем укладено новий договір (а.с. 15).

До матеріалів справи позивачем подано документального підтвердженні витрати на правову допомогу у розмірі 7000 грн. (а.с. 16-17), а тому з відповідача на користь позивача належить стягнути витрати на правову допомогу у зазначеному розмірі.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 1166, 1192 ЦК України ст . 10, 60, 88, 213, 214, 215, 224-226 ЦПК України, суд, -

в и р і ш и в:

Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування майнової шкоди 20259,40 грн. (двадцять тисяч двісті пятдесят девять грн., 40 коп.), в рахунок відшкодування моральної шкоди 3000 (три тисячі грн.).

Стягнути ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати на правову допомогу у розмірі 7000 грн., витрати на проведення автотоварознавчої експертизи у розмірі 1000 грн., судовий збір у розмірі 640 грн.

В іншій частині позову ОСОБА_1 відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом 10 днів з дня отримання копії цього рішення.

Апеляційна скарга на рішення може бути подана до Апеляційного суду Дніпропетровської області через Новомосковський міськрайонний суд в десятиденний термін після його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутніми в судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя О.В. Сорока.