Рішення № 69198672, 27.09.2017, Нижньосірогозький районний суд Херсонської області

Справа № 659/401/17

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" вересня 2017 р.Нижньосірогозький районний суд Херсонської області у складі головуючого - судді Цесельської О.С., секретаря судових засідань ОСОБА_1, представника позивача - адвоката ОСОБА_2, розглянувши у відкритому судовому засіданні під час судового розгляду в смт. Нижні Сірогози Херсонської області цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до товариства з обмеженою відповідальністю "СОУЛ-УКРАЇНА" про визнання недійсним договору фінансового лізингу та стягнення коштів,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до Нижньосірогозького районного суду Херсонської області з зазначеним позовом з вимогою визнати недійсним договір фінансового лізингу № 00164, предметом якого є сільськогосподарська техніка та стягнути з відповідача грошові кошти в сумі 165000 гривень.

За даним договором вартість предмету лізингу на момент укладення договору становила 1650000 гривень. Відразу після підписання договору йому надали рахунок для сплати в банк першого платежу у сумі 100000 грн, що він і зробив. Потім сплатив 65000 гривень. За умовами договору для отримання предмета лізингу у користування він зобовязаний сплатити на рахунок відповідача суму адміністративного платежу, авансового платежу, комісію за передачу предмета лізингу, комісію за супроводження договору. Такі умови він вважає несправедливими, а обовязок сплати 10% вартості предмета лізингу у вигляді авансу є фактичним залученням коштів на його придбання, що потребує ліцензії як для залучення фінансових активів від фізичних осіб, яка у відповідача відсутня. Крім того, в договорі відсутні будь-які відомості щодо продавця товару, його найменування та місцезнаходження, куди має звертатись споживач у випадку порушення якості, комплектності та інших умов з продажу товару. За умовами договору встановлюється жорстка відповідальність лізингоодержувача не лише за будь-яке порушення зобовязання, а й за розірвання договору за його ініціативою, що є обмеженням принципів свободи договору, справедливості, розумності та добросовісності та є несправедливими умовами договору відповідно до вимог статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів». Позивач зазначив в позові, що звертався до відповідача з проханням розірвати договір фінансового лізингу за взаємною згодою сторін та повернути сплачені кошти у звязку з тим, що даний договір суперечить вимогам чинного законодавства та не відповідає його інтересам. А тому він змушений звернутися до суду з позовом про визнання договору фінансового лізингу укладеним між ним та ТОВ Соул-Україна недійсним та стягнення 165000 гривень.

Під час судового розгляду представник позивача позовні вимоги підтримала по мотивам, зазначеним в позові, прохала його задовольнити. Проти винесення заочного рішення не заперечує.

Відповідно до ч. 4 ст.169 ЦПК України, у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).

Зі згоди позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 224 ЦПК України.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов до такого висновку.

В судовому засіданні належними доказами встановлено, що між ТОВ Соул-Україна та позивачем ОСОБА_3 було укладено договір № 00164 фінансового лізингу від 16.06.2016 року. Предметом фінансового лізингу по даному договору є транспортний засіб, а саме: комбайн CLAAS LEXION 620. Вартість предмету лізингу, відповідно до п.8.1 договору становить 1650000 гривень.(а.с.7-12)

Законом України "Про фінансовий лізинг" визначено фінансовий лізинг як вид цивільно-правових відносин, що виникають із договору фінансового лізингу. За договором фінансового лізингу лізиногодавець зобовязується набути у власність річ у продавця(постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).

Відповідно до ст. 2 Закону України "Про фінансовий лізинг" відносини, що виникають у звязку з договором фінансового лізингу, регулюються положеннями Цивільного кодексу України про лізинг, найм (оренду), купівлю-продаж, поставку з урахуванням особливостей, що встановлюються цим Законом.

За вимогами ст. 16 Закону України "Про фінансовий лізинг", сплата лізингових платежів здійснюється в порядку, встановленому договором.

Згідно п.4.1 договору лізингодавець зобовязаний купити предмет лізингу, за вартістю предмета лізингу, в строк який передбачає розумний період часу який необхідний для пошуку предмета лізингу, додаткового погодження з лізингоодержувачем характеристик предмета лізину та узгодження із продавцем усіх правових аспектів із оплати продавцю предмета лізингу, але не більше 60 (шістдесят) робочих днів, та виключно після того, як лізингодавець отримає від лізингоодержувача такі платежі: платіж за оформлення договору; авансовий платіж; різницю до вже сплаченого Авансового платежу на умовах викладених у п.9.4. ст.9 даного договору, або різницю до вже сплаченого авансового платежу на умовах викладених у п.9.5. ст.9 даного договору (за наявності). У разі відсутності у продавця визначеного лізингоодержувачем предмета лізингу на дату купівлі та замовлення його продавцем для подальшого продажу лізингодавцю, лізингодавець зобовязаний повідомити про це лізингоодержувача у письмовій формі у такому випадку строк купівлі предмета лізингу продовжено.

Укладеним договором передбачено, що платіж за оформлення договору - першочерговий одноразовий платіж, розмір якого погоджений між сторонами та який входить до складу першого платежу, що підлягає сплаті лізингоодержувачем на розрахунковий рахунок лізингодавця за організаційні заходи, повязані з підготовкою, перевіркою. Розглядом документів та укладанням договору, а також за здійснення необхідних дій лізингодавця, які повязані з передачею предмета лізингу лізингоодержувачу, незалежно від назви призначення платежу у квитанції на сплату. Розмір платежу за оформлення договору становить 10 (десять) відсотків від погодженої вартості предмета лізингу.

На виконання умов договору 17 червня 2016 року позивачем сплачено на рахунок відповідача, що вказаний у договорі фінансового лізингу, 65000 гривень як платіж за оформлення договору (квитанція від 17.06.2016 року № 82805840) та 16 червня 2016 року позивачем сплачено на рахунок відповідача, що вказаний у договорі фінансового лізингу 100000 гривень як платіж за оформлення договору (квитанція від 16.06.2016 року № 50) (а.с.13,14).

З копії листа ТОВ Соул-Україна до ОСОБА_3 від 21.09.2016 року за № 404, вбачається, що заява ОСОБА_3 про розірвання договору фінансового лізингу № 00164 від 16 червня 2016 року прийнята, договір розірвано, однак у поверненні платежу за оформлення договору відмовлено (а.с.15).

Статтею 15 ЦК України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу,який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Статтею 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Суд вивчивши умови договору, встановив, що згідно п.1.3. 1.4 договору, лізингодавець разом з продавцем солідарно відповідають перед лізиноодержувачем, виключно за зобовязанням, щодо продажу (поставки) предмета лізингу. Усі ризики по предмету лізингу переходять від Лізингодавця Лізингоодержувачу в момент передачі предмета лізингу згідно акту приймання передачі. П.6.4 договору передбачено, що недоліки предмета лізингу, що виникли у гарантійний строк експлуатації в результаті гарантійних випадків, не з вини Лізингоодержувача, усуваються уповноваженим на те виконавцем робіт з технічного сервісу за рахунок Продавця. В договорі лізингу відсутні будь-які відомості про продавця товару, його найменування та місцезнаходження, куди має звертатися споживач у випадку порушення якості, комплектності товару, або виявлення інших недоліків під час гарантійного строку експлуатації.

Відповідно до вимог ст. 808 ЦК України, якщо відповідно до договору непрямого лізингу вибір продавця(постачальника) предмета договору лізингу був здійснений лізингоодержувачем, продавець (постачальник) несе відповідальність перед лізингоодержувачем за порушення зобовязання щодо якості, комплектності, справності предмета договору лізингу, його доставки, заміни, безоплатного усунення недоліків, монтажу та запуску в експлуатацію тощо. Якщо вибір продавця (постачальника) предмета договору лізингу був здійснений лізингодавцем продавець (постачальник) та лізингодавець несуть перед лізингоодержувачем солідарну відповідальність за зобовязання щодо продажу (поставки) предмета договору лізингу.

Отже, оскільки вибір продавця предмета лізингу за договором здійснює відповідач, то пункт 1.4 договору, щодо усунення лізингодавця від відповідальності в частині якості, комплектності, справності та ін. суперечить положенням ст. 808 ЦК України щодо солідарної відповідальності продавця і лізингодавця,і водночас це обмежує права споживача на захист і отримання відшкодування у передбачених законом випадках. Дані умови є несправедливими.

Частинами 1,2,3 ст. 18 ЗУ Про захист прав споживачів передбачено, що продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими.

Крім цього, згідно пункту 4 частини першої статті 34 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг", діяльність з надання будь-яких фінансових послуг, що передбачають пряме або опосередковане залучення фінансових активів від фізичних осіб може здійснюватись лише фінансовими установами після отримання відповідної ліцензії.

Послуга з адміністрування фінансових активів для придбання товарів у групах є фінансовою послугою (пункт 11-1 статті 4 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг").

Відповідно до частини першої статті 227 ЦК України правочин юридичної особи, вчинений нею без відповідного дозволу (ліцензії), може бути визнаний судом недійсним.

Водночас, оскільки оспорюваний договір не був нотаріально посвідчений, то виходячи з приписів статті 220 ЦК України, такий є нікчемним, а отже, з вказаного договору правові наслідки наступати не можуть, що відповідає вимогам частини першої статті 216 ЦК України. Відтак, відповідач зобовязаний повернути позивачеві сплачені ним на виконання оспорюваного договору грошові кошти.

Відповідно до частини першої статті 216 ЦК України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що повязані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобовязана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Також, виходячи з аналізу норм чинного законодавства, за своєю правовою природою, договір лізингу є змішаним договором та містить елементи договору оренди (найму) та договору купівлі-продажу транспортного засобу, що випливає зі змісту договору відповідно до статті 628 ЦК України.

Згідно статті 799 ЦК України договір найму транспортного засобу укладається у письмовій формі; договір найму транспортного засобу за участю фізичної особи підлягає нотаріальному посвідченню.

Судом встановлено, що договір фінансового лізингу укладений між сторонами нотаріально посвідчено не було.

Згідно з роз"ясненнями, що містяться у п. 7 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року №9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними", правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законом, та із застосуванням наслідків недійсності, передбачених законом. У разі якщо під час розгляду спору про визнання правочину недійсним як оспорюваного та застосування наслідків його недійсності буде встановлено наявність підстав, передбачених законодавством, вважати такий правочин нікчемним, суд вказуючи про нікчемність такого правочину, одночасно застосовує наслідки недійсності нікчемного правочину.

В оспорюваному договорі виключені та обмежені права лізингоодержувача як споживача стосовно лізингодавця у разі неналежного виконання ним своїх обовязків, передбачених договором та законом, звужені обовязки лізингодавця, передбачені Законом України "Про фінансовий лізинг" та ЦК України, повністю виключена відповідальність лізингодавця за невиконання або неналежне виконання своїх обовязків щодо передачі предмета лізингу та передачі цієї речі належної якості, одночасно значно розширені права лізингодавця.

Враховуючи вищенаведене, суд вважає за необхідне визнати договір фінансового лізингу № 00164 від 16.06.2016 року укладений між ТОВ «СОУЛ-Україна» та ОСОБА_3 недійсним та стягнути з відповідача на користь позивача сплачені ним платежі за оформлення договору, в сумі 165000 грн.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України, ч.3 ст.6 ЗУ Про судовий збір необхідно стягнути з відповідача на користь держави судовий збір: за визнання недійсним договору фінансового лізингу (вимога не майнового характеру) у розмірі 1600 гивень та за стягнення коштів ( вимога майного характеру) у розмірі 2475 грн. Крім того, необхідно стягнути з відповідача на користь позивача 4000 гривень витрат на правову допомогу, відповідно розрахунку компенсації витрат на правову допомогу, понесених позивачем.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст.15,16,169,203,215,216,220,224,227,799,808 ЦК України, ст.ст.4,5,34 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг", ст.ст. 1,2 Закону України "Про фінансовий лізинг", статті 18 Закону України "Про захист прав споживачів", ст.ст.10,11,60,88,212,214 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_3 задовольнити.

Визнати недійсним договір фінансового лізингу № 00164 від 16.06.2016 р., укладений між ОСОБА_3 та Товариством з обмеженою відповідальністю «СОУЛ-Україна».

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «СОУЛ-Україна», адреса: 02160, м. Київ, Проспект Соборності буд. №15 кімната 610 (код ЄДРПОУ 40099841 р/р 26009052642625 в ПАТ КБ «Приватбанк», МФО 320649) на користь ОСОБА_3 сплачені платежі, внесені за договором, на загальну суму 165000 гривень, а також витрати на правову допомогу в сумі 4000 гривень.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «СОУЛ-Україна», адреса: 02160, м. Київ, Проспект Соборності буд. №15 кімната 610 (код ЄДРПОУ 40099841 р/р 26009052642625 в ПАТ КБ «Приватбанк», МФО 320649) на користь держави судовий збір в розмірі 2475 гривень та 1600 гривень.

Копію заочного рішення не пізніше 3 днів з дня його проголошення надіслати рекомендованим листом з повідомленням про вручення відповідачу ТОВ «СОУЛ-УКРАЇНИ» .

Рішення суду може бути оскаржено позивачем в апеляційному порядку до апеляційного суду Херсонської області через Нижньосірогозький районний суд Херсонської області. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії. У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в апеляційному порядку.

Суддя: ОСОБА_4