Рішення № 69196961, 19.09.2017, Приморський районний суд м. Одеси

19.09.17

Справа № 522/643/17

Провадження №2/522/1365/17

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 вересня 2017 року Приморський районний суд міста ОСОБА_1 в складі:

головуючого судді - Свяченої Ю.Б.,

при секретарі - Шеян І.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті ОСОБА_1 цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 та ОСОБА_4, за участю третьої особи яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - ОСОБА_5 про визнання договорів дарування недійсними,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 звернувся до суду з позовною заявою до ОСОБА_3 та ОСОБА_4, за участю третьої особи яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - ОСОБА_2 .Е Ю. про визнання недійсними договору дарування нежилих приміщень, що знаходяться за адресою: м. Одеса, вул. Отамана Головатого (Богатова),55, загальною площею 17,8 кв.м, посвідченим приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_6 24.04.2008р., Р№ 929; договору дарування квартири №15 в по вул. Ніжинській, 16 в м. Одеса, яка в цілому складається з трьох кімнат, загальною площею 43,9 кв.м, в тому числі житловою 30,4 кв.м, посвідченим державним нотаріусом Першої Одеської державної нотаріальної контори ОСОБА_7 18.04.2008р., Р№ 2 664; договору дарування 140/1000 частин квартири АДРЕСА_1, яка в цілому складається з восьми кімнат, загальною площею 232,6 кв.м, в тому числі житловою 142,3 кв.м, що посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_6 від 24.04.2008 року, Р№ 932 та просив зобовязати ОСОБА_3 Г. Л. (адреса проживання: 65123, м. Одеса. АДРЕСА_2) виконати умови договорів доручення шляхом переоформлення права власності на нерухоме майно, що знаходиться за адресою вул. Отамана Головатого (вул. Богатова), 55, площею 17,8 кв.м., на ОСОБА_5 (ідентифікаційний номер: НОМЕР_1), шляхом переоформлення права власності на квартиру АДРЕСА_3 на ОСОБА_5 (ідентифікаційний номер: НОМЕР_1) та шляхом переоформлення права власності на 140/1000 частин квартири АДРЕСА_4 на ОСОБА_5 (ідентифікаційний номер: НОМЕР_1).

Представником позивача була подана заява про зменшення позовних вимог та уточнена редакція позовної заяви, у якій позивач просить лише визнати договори дарування недійсними та вважає необхідним відмовитись від позовних вимог щодо зобовязання переоформлення, у звязку з тим, що відповідачем - ОСОБА_3 було прогарантовано, що у випадку набуття нею права власності на майно: нежилі приміщення, що знаходяться за адресою: м. Одеса, вул. Отамана Головатого (Богатова), будинок 55; квартиру № 15 по вул. Ніжинська в будинку № 16 в м. Одесі; 140/1000 частин квартири АДРЕСА_5, вона зобовязується переоформити право власності на вищевказане майно на ОСОБА_5, як і передбачено п. 1.5. договорів доручення від 10.11.2004р., 01.08.2006р., 15.12.2006р.

Позивач обґрунтовує позовні вимоги тим, що між ним та ОСОБА_3 були укладені Договори доручення від 10.11.2004р., 01.08.2006р., 15.12.2006р., відповідно до яких сторони взяли на себе певні зобовязання, а саме: позивач знайти обєкт нерухомості та надати грошові кошти на придбання, а ОСОБА_3 придбати майно, утримувати, обслуговувати, експлуатувати його в своїх інтересах, та при настанні певних обставин (досягненні ОСОБА_5 повноліття) переоформити придбане майно на ОСОБА_5.

Натомість ОСОБА_3 здійснила відчуження придбаного нерухомого майна та уклала договори дарування, за якими власником майна стала ОСОБА_1, а саме:

- 24 квітня 2008 року був укладений договір дарування нежилих приміщень за адресою: м. Одеса, вул. Отамана Головатого (вул. Богатова), 55, площею 17,8 кв.м., що посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_6, Р№ 929;

- 18 квітня 2008 року був укладений договір дарування квартири АДРЕСА_6, посвідчений державним нотаріусом Першої Одеської державної нотаріальної контори ОСОБА_7, Р№ 2 664;

- 24 квітня 2008 року був укладений договір дарування 140/1000 частин квартири № 2 за адресою по вул. Ніжинська, буд. 66 в м. Одесі, що посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_6, Р№ 932.

ОСОБА_3 завірила позивача, що після настання повноліття ОСОБА_5 всі домовленості, відповідно до договорів доручення, неодмінно будуть виконані.

Однак, 26.08.2016 року доньці позивача та онуці ОСОБА_3 - ОСОБА_5 виповнилося 18 років, але обовязки, взяті на себе п. 1.5. договорів доручень виконані не були

Отже, позивач був вимушений звернутись до суду за захистом свої порушених прав.

Представник ОСОБА_2, який є також представником ОСОБА_5 у судовому засіданні підтримав позовні вимоги, просив їх задовольнити, та надав пояснення аналогічні обставинам, викладеним в позовній заяві.

Представник ОСОБА_3 визнав позовні вимоги у повному обсязі та просив їх задовольнити.

ОСОБА_8 та її представник заперечували проти задоволення позовних вимог, мотивуючи це відсутністю нотаріальної довіреності від ОСОБА_2, на ОСОБА_3, щодо переоформлення майна.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши думки сторін, оцінивши докази у їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_2 є обґрунтованими, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що 19 листопада 1994 року між ОСОБА_2, та ОСОБА_9 було зареєстровано шлюб у відділі реєстрації актів громадянського стану виконкому Одеської міської ОСОБА_6 народних депутатів, актовий запис № 1803.

Під час подружніх відносин позивача та ОСОБА_10 народилися діти: донька ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 та син ОСОБА_11, ІНФОРМАЦІЯ_2.

Шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_12 був розірваний в квітні місяці 2014 року.

Позивач зазначав, що під час подружніх відносин, піклувався за благополуччя, комфорт своєї сім'ї, у звязку з чим цікавився ринком нерухомого майна. Восени 2004 року знайшов дуже гарний варіант нерухомості для придбання, а саме: нерухоме майно, що знаходиться за адресою вул. Отамана Головатого (вул. Богатова),55, яке планував оформити в майбутньому на свою доньку.

ОСОБА_3 виявила ініціативу допомогти позивачу в питанні оформлення, придбання та утримання знайденого майна. В результаті цього між позивачем та ОСОБА_3 була досягнута домовленість про придбання нерухомого майна, що знаходиться за адресою вул. Отамана Головатого (вул. Богатова) 55, для чого позивачем було передано грошові кошти у розмірі 3000,00 дол. США (на дату отримання грошових коштів гривневий еквівалент зазначеної суми складав 15918,9 грн., курс НБУ долара США до гривні 530,63 грн. за 100 дол. США).

Судом встановлено, що у звязку з тим, що ОСОБА_5 була малолітньою. ОСОБА_2 та ОСОБА_3 вирішили оформити квартиру на останню, з умовою переоформлення придбаної квартири на ОСОБА_5 при досягненні нею повноліття. З приводу цього був укладений договір доручення від 10.11.2004 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3

На виконання договору доручення від 10.11.2004 року 24.11.2004 року ОСОБА_3 уклала договір купівлі-продажу нерухомого майна, що знаходиться за адресою вул. Отамана Головатого (вул. Богатова), 55, площею 17,8 кв.м., посвідчений ОСОБА_13, приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу, за реєстром № 999. Власником стала ОСОБА_3

Судом зясовано, що аналогічні договори доручення були укладені 01.08.2006 року та 15.12.2006 року .

Так, 01.08.2006 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 був укладений договір доручення, згідно якого останній було доручено оформити придбання квартири АДРЕСА_7. Грошові кошти на придбання та оформлення майна були передані у сумі 5000,00 дол. США (на дату отримання грошових коштів гривневий еквівалент зазначеної суми складав 25250,00 грн., курс НБУ долара США до гривні 505,00 грн. за 100 дол. США). Виключною умовою при придбанні квартири було, також її переоформлення на ОСОБА_14 при досягненні нею повноліття.

23 серпня 2006 року був укладений договір купівлі-продажу квартири, що знаходиться за адресою АДРЕСА_8, посвідчений ОСОБА_15, приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу, за реєстром № 1117, зареєстрованого в Одеському міському бюро технічної інвентаризації та реєстрації обєктів нерухомості в книзі № 580 пр., сторінці № 108, за № 389, реєстраційний номер 13642785, на підставі якого право власності на квартиру набула ОСОБА_3

15 грудня 2006 року, між позивачем та ОСОБА_3 була знову досягнута домовленість про придбання квартири АДРЕСА_4 за 18000,00 дол. США, що в еквіваленті складало суму у розмірі 90900,00 грн., курс НБУ долара США до гривні 505,00 грн. за 100 дол. США.

Обовязковою умовою при придбанні квартири, аналогічно було її переоформлення на ОСОБА_14 при досягненні нею повноліття.

На виконання договору доручення від 15.12.2006 року 29 грудня 2006 року був укладений договір дарування 140/1000 частин квартири № 2 за адресою по вул. Ніжинська, буд. 66 в м. Одесі, зареєстрований Першою Одеською нотаріальною конторою за р № 5-4474, на підставі якого право власності на квартиру набула ОСОБА_3

Отже, судом встановлено, що між позивачем та ОСОБА_3 були укладені Договори доручення від 10.11.2004 року 01.08.2006 року 15.12.2006 року відповідно до яких сторони взяли на себе певні зобовязання, а саме: позивач знайти обєкт нерухомості та надати грошові кошти на придбання, а ОСОБА_3 придбати майно, утримувати, обслуговувати, експлуатувати його в своїх інтересах, та при настанні певних обставин (досягненні ОСОБА_5 повноліття) переоформити придбане майно на ОСОБА_5.

Однак, всупереч, прийнятим зобовязанням за укладеними договорами, ОСОБА_3 здійснила відчуження придбаного нерухомого майна та уклала наступні договори дарування, за якими власником майна стала ОСОБА_8, а саме:

- 24 квітня 2008 року був укладений договір дарування нежилих приміщень за адресою: м. Одеса, вул. Отамана Головатого (вул. Богатова), 55, площею 17,8 кв.м., що посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_6, Р№ 929;

- 18 квітня 2008 року був укладений договір дарування квартири АДРЕСА_9, посвідчений державним нотаріусом Першої Одеської державної нотаріальної контори ОСОБА_7, Р№ 2 664;

- 24 квітня 2008 року був укладений договір дарування 140/1000 частин квартири № 2 за адресою по вул. Ніжинська, буд. 66 в м. Одесі, що посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_6, Р№ 932.

Як вбачається з наданих доказів, ОСОБА_5 виповнилося 18 років 26.08.2016 року.

ОСОБА_3 обовязки, взяті на себе п. 1.5. вищевказаних договорів доручень, не виконала.

Статтею 386 Цивільного кодексу УРСР, що діяв на момент укладення договору доручення 18.09.1998 року за договором доручення одна сторона (повірений) зобов'язується виконати від імені й за рахунок другої сторони (довірителя) певні юридичні дії.

Згідно ч. 1 ст. 388 ЦК УРСР повірений зобов'язаний виконати дане йому доручення відповідно до вказівок довірителя.

Аналогічні положення містяться і в Цивільному кодексі України, так згідно ст. 1000 ЦК України за договором доручення одна сторона (повірений) зобов'язується вчинити від імені та за рахунок другої сторони (довірителя) певні юридичні дії.

Статтею 1003 ЦК України передбачено, що у договорі доручення або у виданій на підставі договору довіреності мають бути чітко визначені юридичні дії, які належить вчинити повіреному. Дії, які належить вчинити повіреному, мають бути правомірними, конкретними та здійсненними.

Частиною 2, 3 ст. 6 ЦК України передбачено, що сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами. Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.

Згідно ст. 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 6 ст. 55 Конституції України передбачено, що кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Відповідно до ч. 1 ст. 55 Конституції України містить, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом.

Відповідно дост. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Законодавець у ч. 1 ст. 16 ЦК України установив, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, а в ч. 2 цієї статті визначив загальний перелік способів здійснення захисту цивільних справ та інтересів судом, а саме в п. 2 містить такий спосіб, як визнання правочину недійсним; а п. 5 - примусове виконання обов'язку в натурі.

Визнання правочину недійсним як спосіб захисту цивільних прав і цивільних інтересів застосовується у випадках, коли необхідно відновити становище, що існувало до укладення правочину з порушенням умов необхідних для чинності правочину (ст. 203 ЦК).

Частиною 3 ст. 215 ЦК України передбачено, що якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин). Інакше це питання вирішується, якщо це передбачено спеціальною нормою ЦК.

За змістом ст. ст. 215, 216 ЦК України вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним та про застосування наслідків його недійсності може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушені.

Пунктом 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року N 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" зазначено, що відповідно до статті 215 ЦК необхідно розмежовувати види недійсності правочинів: нікчемні правочини - якщо їх недійсність встановлена законом (частина перша статті 219, частина перша статті 220, частина перша статті 224 тощо), та оспорювані - якщо їх недійсність прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує їх дійсність на підставах, встановлених законом (частина друга статті 222, частина друга статті 223, частина перша статті 225 ЦК тощо).

Згідно із ч. 1 ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано за цінами, які існують на момент відшкодування.

Таким чином, суд доходить до висновку, що укладені між ОСОБА_3 та ОСОБА_9 договори дарування унеможливлюють належне виконання договорів доручення від 10.11.2004 року 01.08.2006 року 15.12.2006 року укладених між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 щодо умови про переоформлення нерухомого майна на третю особу ОСОБА_5.

Суд, вважає, що вищевказані договори дарування укладенні з метою ухилення від виконання зобовязань за договорами доручення, тобто без реального настання правових наслідків, що обумовлені договорами, що суперечить п. 5 ст. 203 ЦК України, яка встановлює, що вагомою вимогою щодо чинності правочину є його спрямованість на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Виходячи із вищевикладеного, суд доходить до висновку, що ОСОБА_3 діяла всупереч укладених договорів доручення та не мала правових підстав відчужувати придбане нерухоме майно, в т.ч. шляхом укладення договорів дарування з ОСОБА_9, оскільки зазначені дії є перешкодою у виконанні ОСОБА_3 своїх зобовязань, прийнятих згідно п. 1.5. договорів доручення від 10.11.2004 року 01.08.2006 року, 15.12.2006 року

Однак, дані твердження Представника ОСОБА_4 не заслуговують на увагу суду, оскільки договорами дорученням не передбачалося оформлення права власності придбаного майна на Позивача, було лише зауваження, щодо переоформлення у подальшому права власності з ОСОБА_3 на ОСОБА_5.

Також, ОСОБА_8 в запереченнях на позовну заяву просила суд застосувати строк позовної давності до позовних вимог ОСОБА_2, посилаючись на те, що позивачу було відомо про укладення договорів дарування одразу після їх укладання, а так як ч. 1 ст. 261 Цивільного кодексу України передбачено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила, то позовні вимоги позивача заявлені після спливу строку позовної давності.

Однак, суд не погоджується з такими висновками з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 5 ст. 261 ЦК України за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Відповідно до п. 1.5. Договорів дарування ОСОБА_3 на протязі 2 місяців з моменту досягнення ОСОБА_5 повноліття, а саме в строк не пізніше 26.10.2016 року переоформити на ОСОБА_5 право власності на спірні обєкти нерухомості. Пунктом 1.7. Договорів дарування зазначено, що у разі невиконання ОСОБА_3 умов даного договору, ОСОБА_2 має право визнати право власності на це майно в судовому порядку.

Так як Договорами доручення від 10.11.2004 року 01.08.2006 року 15.12.2006 року передбачено строк виконання зобовязання, а саме до 26.10.2016 року, то перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Отже, суд вважає, безпідставними посилання ОСОБА_4 на сплив строку позовної давності.

Згідно ст. 11ЦПК України судрозглядає цивільну справу в межах заявлених вимог і на підставі представлених сторонами доказів.

Відповідно до ч. 3 ст.10, ч. 1 ст.60 ЦПК Україникожна сторона має довести ті обставини, на які вона постилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності дост. 15 ЦК Україникожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а згідност. 16 ЦК Україникожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Частиною першоюстатті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободпередбачено право на справедливий суд, зокрема кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обовязків цивільного характеру.

Враховуючи наведене, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_2 є обґрунтованими.

Керуючись ст. 41 Конституції України, ст. ст. 203, 215, 216, 230, 256, 257, 316, 3 81, 392 ЦК України, ст. ст.3, 4, 10, 11, 57, 60, 208-209, 212-215, 218 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору ОСОБА_5 про визнання договорів дарування недійсними задовольнити.

Визнати договір дарування 140/1000 частин квартири АДРЕСА_5, яка в цілому складається з восьми кімнат, загальною площею 289,7 кв.м, в тому числі житловою - 189,0 кв. м, посвідченим державним нотаріусом Першої Одеської державної нотаріальної контори ОСОБА_16 30.10.2001р., Р№ 507 - недійсним.

Визнати договір дарування нежилих приміщень, що знаходяться за адресою: м. Одеса, вул. Отамана Головатого (Богатова), будинок 55, загальною площею 17,8 кв.м, посвідченим приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_6 24.04.2008р., Р№ 929, - недійсним.

Визнати договір дарування квартири АДРЕСА_10, яка в цілому складається з трьох кімнат, загальною площею 43,9 кв.м, в тому числі житловою -30,4 кв.м, посвідченим державним нотаріусом Першої Одеської державної нотаріальної контори ОСОБА_17 18.04.2008р., Р№ 2 - 664, - недійсним.

Стягнути з ОСОБА_3, ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 суму судового збору у розмірі 6 890, ( шість тисяч вісімсот девяносто ) грн.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Одеської області через Приморський районний суд м. Одеси шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя:Свячена Ю.Б.