Ухвала суду № 69195779, 29.09.2017, Миколаївський районний суд Миколаївської області

МИКОЛАЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 480/611/17

Провадження № 1-кп/480/134/17

УХВАЛА

Іменем України

29 вересня 2017 року Миколаївський районний суд Миколаївської області у складі

головуючого судді Шаронової Н.О.,

за участю:

секретаря Бойко В.Д.,

прокурора Устіменко І.Ю.;

представника потерпілого ОСОБА_1;

обвинуваченого ОСОБА_2В;

захисника ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Миколаєві кримінальне провадження, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 27 січня 2017 року за № 12017150260000074 за обвинуваченням:

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженки ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянки України, ІНФОРМАЦІЯ_3, не працюючої; раніше не судимої, зареєстрованої та проживаючої за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4,

у вчиненні злочинів, передбачених ч. 1 ст. 191, ч. 1 ст. 358, ч. 4 ст. 358 КК України,-

встановив:

З тексту угоди про визнання винуватості вбачається, що відповідно до наказу Миколаївської дирекції Українського державного підприємства поштового зв'язку (в подальшому МД УДППЗ) Укрпошта від 25.07.2016 № 1142-к ОСОБА_2 прийнято на посаду листоноші у с. Тернувате Миколаївського району Миколаївської області пересувного відділення поштового зв'язку - 6 (в подальшому ПВПЗ-6) на період відпустки листоноші ОСОБА_4 Згідно наказу МД УДППЗ Укрпошта від 02.12.2016 № 1988-к ОСОБА_2 прийнята на посаду листоноші у с. Тернувате ПВПЗ-6 на період відпустки за свій рахунок листоноші ОСОБА_5 Згідно з наказом УДППЗ Укрпошта від 16.12.2016р. №2064-к прийнята на посаду листоноші в с. Тернувате ПВПЗ-6 на період відпустки листоноші ОСОБА_5 З 05.01.2017 ОСОБА_2 прийнята на посаду листоноші ПВПЗ-6 на постійній основі, згідно наказу МД УДППЗ Укрпошта від 05.01.2017 № 29-к.

02.12.2016 з ОСОБА_2 укладено договір про повну матеріальну відповідальність, та під особистий підпис ОСОБА_2 ознайомлена з інструкцією про виплату та доставку пенсій, соціальних допомог національним оператором поштового зв'язку, положенням про поштовий переказ, пам'яткою для працівників поштового зв'язку, які здійснюють надання послуг з виплати та доставки пенсій, посадовою інструкцією листоноші.

Відповідно до посадової інструкції листоноші основними завданнями та обов'язками листоноші є:

- п. 2.2. дотримуватись касової дисципліни;

- п. 2.4. доставляти адресатам поштові відправлення, пенсію та соціальну допомогу, поштові перекази, періодичні друковані видання, рекламні та інформаційні матеріали, рахунки на оплату за різні послуги згідно з вимогами нормативних документів у день надходження ВПЗ;

- п. 2.16. забезпечувати схоронність грошової готівки;

- п. 2.19. виконувати вимоги інструкції для листонош.

Так, 17.01.2017 у ОСОБА_2, виник умисел направлений на незаконне привласнення грошових коштів (пенсійного забезпечення). З метою реалізації свого злочинного умислу, ОСОБА_2, знаходячись на своєму робочому місці в приміщенні ПВПЗ-6, розташованого за адресою: Миколаївська область, Миколаївський район, с. Тернувате, вул. Комарова, будучи матеріально відповідальною особою, діючи умисно шляхом внесення неправдивих даних до разового доручення № 1 від 11.01.2017 на виплату пенсії, про отримання ОСОБА_6 грошових коштів в сумі 1296,43 грн., незаконно отримала кошти останньої на вказану суму, які привласнила, та розпорядилась ними на власний розсуд, чим спричинила МД УДППЗ Укрпошта матеріальну шкоду на суму 1296,43 грн.

Крім того, 24.01.2017 ОСОБА_2, продовжуючи виниклий умисел, направлений на незаконне привласнення грошових коштів (пенсійного забезпечення). З метою реалізації свого злочинного умислу, ОСОБА_2, знаходячись на своєму робочому місці в приміщенні ПВПЗ-6, розташованого за адресою: Миколаївська область, Миколаївський район, с. Тернувате, вул. Комарова, будучи матеріально відповідальною особою, діючи умисно шляхом внесення неправдивих даних до відомості № 143/4821 на виплату пенсій, соціальних допомог за січень 2017 року про отримання ОСОБА_7, грошових коштів в сумі 1450,01 грн., ОСОБА_8 грошових коштів в сумі 2054,55 грн., ОСОБА_9 грошових коштів в сумі 1488,51 грн., незаконно отримала кошти останніх на вказані суми, які привласнила, та розпорядилась ними на власний розсуд, чим спричинила МД УДППЗ Укрпошта матеріальну шкоду на загальну суму 4993,07 грн.

Крім того, в січні 2017 року точна дата та час в ході досудового слідства не встановлені, ОСОБА_2, продовжуючи умисел направлений на незаконне привласнення грошових коштів, знаходячись на своєму робочому місці в приміщенні ПВПЗ-6, розташованого за адресою: Миколаївська область, Миколаївський район, с. Тернувате, вул. Комарова, будучи матеріально відповідальною особою, діючи умисно шляхом внесення неправдивих даних до ф. 122 на виплату грошового переказу № 4/9995 прийнятого 14.12.2016 на ім'я ОСОБА_10 в сумі 2023,94 грн., незаконно отримала кошти останнього на вказану суму, які привласнила, та розпорядилась ними на власний розсуд, чим спричинила МД УДППЗ Укрпошта матеріальну шкоду на суму 2023,94 грн., до ф. 122 на виплату грошового переказу № 7/4072, прийнятого 28.12.2016 на ім'я ОСОБА_11 в сумі 779,38 грн., незаконно отримала кошти останньої на вказану суму, які привласнила, та розпорядилась ними на власний розсуд, чим спричинила МД УДППЗ Укрпошта матеріальну шкоду на суму 779,38 грн.

Таким чином ОСОБА_2, вчинила злочин, передбачений ч. 1 ст. 191 КК України, а саме привласнення особою чужого майна, що перебувало в її віданні.

Крім того, 17.01.2017 ОСОБА_2, яка знаходилася в приміщенні ПВПЗ-6, яке розташоване за адресою: Миколаївська область, Миколаївський район, с. Тернувате, вул. Комарова, виник умисел, направлений на незаконне заволодіння грошових коштівпенсійного забезпечення ОСОБА_6, що перебували в її віданні. З метою реалізації свого злочинного умислу, ОСОБА_2, будучи матеріально відповідальною особою, діючи умисно, з метою укриття факту заволодіння грошовими коштами, за які відповідальна та підзвітна, власноруч поставила підпис від імені ОСОБА_6, шляхом власноручного заповнення бухгалтерського документа, внесла недостовірну інформацію до разового доручення № 1 від 11.01.2017 на виплату пенсії, про отримання ОСОБА_6 грошового забезпечення в сумі 1296,43 грн.

24.01.2017 у ОСОБА_2, яка знаходилася в приміщенні ПВПЗ-6, розташованого за адресою: Миколаївська область, Миколаївський район, с. Тернувате, вул. Комарова, виник умисел, направлений на незаконне заволодіння грошовими коштами пенсійного забезпечення ОСОБА_7, ОСОБА_8., ОСОБА_9, що перебували в її віданні. З метою реалізації свого злочинного умислу, ОСОБА_2, будучи матеріально відповідальною особою, діючи умисно, з метою укриття факту заволодіння грошовими коштами, за які відповідальна та підзвітна, власноруч поставила підпис від імені ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, шляхом власноручного заповнення бухгалтерського документа, внесла недостовірну інформацію до відомості № 143/4821 на виплату пенсій, соціальних допомог за січень 2017 року про отримання ОСОБА_7 грошового забезпечення в сумі 1450,01 грн., ОСОБА_8, грошового забезпечення в сумі 2054,55 грн., про отримання ОСОБА_9, грошового забезпечення в сумі 1488,51 грн.

Крім того, в січні 2017 року точна дата та час в ході досудового слідства не встановлені у ОСОБА_2, яка знаходилася в приміщенні ПВПЗ-6, розташованого за адресою: Миколаївська область, Миколаївський район, с. Тернувате, вул. Комарова, виник умисел, направлений на незаконне заволодіння грошовим переказом ОСОБА_10, що перебував в її віданні. З метою реалізації свого злочинного умислу, ОСОБА_2, будучи матеріально відповідальною особою, діючи умисно, з метою укриття факту заволодіння грошовими коштами, за які відповідальна та підзвітна, власноруч поставила підпис від імені ОСОБА_10, шляхом власноручного заповнення бухгалтерського документа, внесла недостовірну інформацію до ф. 122 на виплату грошового переказу № 4/9995 прийнятого 14.12.2016 на ім'я ОСОБА_10 в сумі 2023,94 грн.

Крім того, в січні 2017 року точна дата та час в ході досудового слідства не встановлені у ОСОБА_2, яка знаходилася в приміщенні ПВПЗ-6, розташованого за адресою: Миколаївська область, Миколаївський район, с. Тернувате, вул. Комарова, виник умисел, направлений на незаконне заволодіння грошовим переказом ОСОБА_11, що перебував в її віданні. З метою реалізації свого злочинного умислу, ОСОБА_2, будучи матеріально відповідальною особою, діючи умисно, з метою укриття факту заволодіння грошовими коштами, за які відповідальна та підзвітна, власноруч поставила підпис від імені ОСОБА_11, шляхом власноручного заповнення бухгалтерського документа, внесла недостовірну інформацію до ф. 122 на виплату грошового переказу № 7/4072, прийнятого 28.12.2016 на ім'я ОСОБА_11 в сумі 779,38 грн.

Таким чином, ОСОБА_2, вчинила злочин, передбачений ч. 1 ст. 358 КК України, а саме підроблення офіційного документа який видається підприємством.

Крім того, 17.01.2017 у ОСОБА_2, яка знаходилася в приміщенні ПВПЗ-6, яке розташоване за адресою: Миколаївська область, Миколаївський район, с. Тернувате, вул. Комарова, виник умисел, направлений на незаконне заволодіння грошовими коштамипенсійного забезпечення ОСОБА_6, що перебували в її віданні. З метою реалізації свого злочинного умислу, ОСОБА_2, будучи матеріально відповідальною особою, діючи умисно, з метою укриття факту заволодіння грошовими коштами, за які відповідальна та підзвітна, власноруч поставила підпис від імені ОСОБА_6, шляхом власноручного заповнення бухгалтерського документа, внесла недостовірну інформацію до разового доручення № 1 від 11.01.2017 на виплату пенсії, про отримання ОСОБА_6 грошового забезпечення в сумі 1296,43 грн., яке використала шляхом надання керівнику пересувного відділення поштового зв'язку - 6 для подальшої звітності в Управління Пенсійного фонду Миколаївського району Миколаївської області.

24.01.2017 у ОСОБА_2, яка знаходилася в приміщенні ПВПЗ-6, розташованого за адресою: Миколаївська область, Миколаївський район, с. Тернувате, вул. Комарова, виник умисел, направлений на незаконне заволодіння грошовими коштами пенсійного забезпечення ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, що перебували в її віданні. З метою реалізації свого злочинного умислу, ОСОБА_2, будучи матеріально відповідальною особою, діючи умисно, з метою укриття факту заволодіння грошовими коштами, за які відповідальна та підзвітна, власноруч поставила підпис від імені ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, шляхом власноручного заповнення бухгалтерського документа, внесла недостовірну інформацію до відомості № 143/4821 на виплату пенсій, соціальних допомог за січень 2017 року про отримання ОСОБА_7 грошового забезпечення в сумі 1450,01 грн., ОСОБА_8, грошового забезпечення в сумі 2054,55 грн., про отримання ОСОБА_9, грошового забезпечення в сумі 1488,51 грн., які використала шляхом надання керівнику пересувного відділення поштового зв'язку - 6 для подальшої звітності в Управління Пенсійного фонду Миколаївського району Миколаївської області.

Крім того, в січні 2017 року точна дата та час в ході досудового слідства не встановлені у ОСОБА_2 знаходилися в приміщенні ПВПЗ-6, яке розташоване за адресою: Миколаївська область, Миколаївський район, с. Тернувате, вул. Комарова, виник умисел, направлений на незаконне заволодіння грошовим переказом ОСОБА_10, що перебував в її віданні. З метою реалізації свого злочинного умислу, ОСОБА_2, будучи матеріально відповідальною особою, діючи умисно, з метою укриття факту заволодіння грошовими коштами, за які відповідальна та підзвітна, власноруч поставила підпис від імені ОСОБА_10, шляхом власноручного заповнення бухгалтерського документа, внесла недостовірну інформацію до ф. 122 на виплату грошового переказу № 4/9995 прийнятого 14.12.2016 на ім'я ОСОБА_10 в сумі 2023,94 грн., який використала шляхом надання керівнику пересувного відділення поштового зв'язку - 6 для подальшої звітності в Управління Пенсійного фонду Миколаївського району Миколаївської області.

Крім того, в січні 2017 року точна дата та час в ході досудового слідства не встановлені у ОСОБА_2, яка знаходилася в приміщенні ПВПЗ-6, яке розташоване за адресою: Миколаївська область, Миколаївський район, с. Тернувате, вул. Комарова, виник умисел, направлений на незаконне заволодіння грошовим переказом ОСОБА_11, що перебував в її віданні. З метою реалізації свого злочинного умислу, ОСОБА_2, будучи матеріально відповідальною особою, діючи умисно, з метою укриття факту заволодіння грошовими коштами, за які відповідальна та підзвітна, власноруч поставила підпис від імені ОСОБА_11, шляхом власноручного заповнення бухгалтерського документа, внесла недостовірну інформацію до ф. 122 на виплату грошового переказу № 7/4072 прийнятого 28.12.2016 на ім'я ОСОБА_11 в сумі 779,38 грн., який використала шляхом надання керівнику пересувного відділення поштового зв'язку - 6 для подальшої звітності в Управління Пенсійного фонду Миколаївського району Миколаївської області.

Таким чином, ОСОБА_2, вчинила злочин, передбачений ч. 4 ст. 358 КК України, а саме використання завідомо підробленого документа.

10 квітня 2017 у кримінальному провадженні № 12017150260000074 між прокурором Миколаївського районного відділу Миколаївської місцевої прокуратури № 1 та обвинуваченим ОСОБА_2, за участю захисника ОСОБА_3, укладено угоду про визнання винуватості. При цьому, представником потерпілого МД УДППЗ Укрпошта надано письмову згоду прокурору на укладення такої угоди.

Відповідно до угоди про визнання винуватості прокурор та обвинувачений дійшли згоди щодо формулювання обвинувачення, всіх істотних для даного кримінального провадження обставин та правової кваліфікації дій обвинуваченого за ч. 1 ст. 191, ч. 1 ст. 358, ч. 4 ст. 358 КК України.

ОСОБА_2 зобов'язувалася беззаперечно визнати свою вину в обсязі пред'явленого обвинувачення; співпрацювати з правоохоронними органами та сприяти розслідуванню кримінального провадження; співпрацювати у викритті кримінальних правопорушень, вчинених іншою особою; у повному обсязі відшкодувати спричинену в наслідок вчинення кримінального правопорушення матеріальну шкоду в строк до 10.10.2017. При цьому, сторонами угоди визначено узгоджене ними покарання, враховуючи те, що ОСОБА_2 позитивно характеризується за місцем проживання, має малолітнього сина, раніше не судима, вчинила злочин при обставинах, що пом'якшують покарання, а саме: щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину, а також відсутність обставин, що обтяжують покарання, яке ОСОБА_2 має понести за вчинення злочину, а саме: за ч. 1 ст. 358 КК України 1 рік обмеження волі; за ч. 4 ст. 358 КК України 1 рік обмеження волі; ч. 1 ст. 191 КК України 1 рік позбавлення волі, без позбавлення права обіймати посаду поштарки, з іспитовим строком на один рік на підставі ст. 75 КК України, із покладенням обов'язків передбачених ч. 1 ст. 76 КК України, а саме: періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи.

В угоді передбачені наслідки її укладення, затвердження та невиконання, встановлені ст. ст. 473, 476 КПК України, які зрозумілі обвинуваченому та прокурору.

У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_2, захисник ОСОБА_3 та прокурор Устіменко І.Ю. просили затвердити угоду про визнання винуватості та призначити узгоджене сторонами покарання.

Розглядаючи в порядку ст. 474 КПК України питання про можливість затвердження угоди про визнання винуватості, суд виходить з такого.

Відповідно до ст. ст. 468, 469 КПК України Угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена у провадженні щодо: 1) кримінальних проступків, злочинів невеликої чи середньої тяжкості, тяжких злочинів; 2) особливо тяжких злочинів, віднесених до підслідності Національного антикорупційного бюро України за умови викриття підозрюваним чи обвинуваченим іншої особи у вчиненні злочину, віднесеного до підслідності Національного антикорупційного бюро України, якщо інформація щодо вчинення такою особою злочину буде підтверджена доказами; 3) особливо тяжких злочинів, вчинених за попередньою змовою групою осіб, організованою групою чи злочинною організацією або терористичною групою за умови викриття підозрюваним, який не є організатором такої групи або організації, злочинних дій інших учасників групи чи інших, вчинених групою або організацією злочинів, якщо повідомлена інформація буде підтверджена доказами.

Угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена щодо кримінальних проступків, злочинів, внаслідок яких шкода завдана лише державним чи суспільним інтересам. Укладення угоди про визнання винуватості у кримінальному провадженні щодо уповноваженої особи юридичної особи, яка вчинила кримінальне правопорушення, у звязку з яким здійснюється провадження щодо юридичної особи, а також у кримінальному провадженні щодо кримінальних правопорушень, внаслідок яких шкода завдана державним чи суспільним інтересам або правам та інтересам окремих осіб, у яких беруть участь потерпілий або потерпілі, не допускається, крім випадків надання всіма потерпілими письмової згоди прокурору на укладення ними угоди.

Відповідно до ч. 3 ст. 314 КПК України у підготовчому судовому засіданні суд має право прийняти таке рішення: затвердити угоду або відмовити в затвердженні угоди та повернути кримінальне провадження прокурору для продовження досудового розслідування в порядку, передбаченому статтями 468-475 цього Кодексу.

Згідно з положеннями ч. 7 ст. 474 КПК України суд перевіряє угоду на відповідність вимогам цього Кодексу та/або закону. Суд відмовляє в затвердженні угоди, якщо: 1) умови угоди суперечать вимогам цього Кодексу та/або закону, в тому числі допущена неправильна правова кваліфікація кримінального правопорушення, яке є більш тяжким ніж те, щодо якого передбачена можливість укладення угоди; 2) умови угоди не відповідають інтересам суспільства; 3) умови угоди порушують права, свободи чи інтереси сторін або інших осіб; 4) існують обґрунтовані підстави вважати, що укладення угоди не було добровільним, або сторони не примирилися; 5) очевидна неможливість виконання обвинуваченим взятих на себе за угодою зобовязань; 6) відсутні фактичні підстави для визнання винуватості. У такому разі досудове розслідування або судове провадження продовжуються у загальному порядку.

Так, з угоди про визнання винуватості, вбачається, що сторони угоди узгодили обвинуваченому ОСОБА_2 покарання за ч. 1 ст. 358, ч. 4 ст. 358 КК України у виді обмеження волі на певний строк.

Відповідно до ст. 61 КК України покарання у виді обмеження волі полягає у триманні особи в кримінально-виконавчих установах відкритого типу без ізоляції від суспільства в умовах здійснення за нею нагляду з обов'язковим залученням засудженого до праці.

Обмеження волі встановлюється на строк від одного до п'яти років.

Обмеження волі не застосовується до неповнолітніх, вагітних жінок і жінок, що мають дітей віком до чотирнадцяти років, до осіб, що досягли пенсійного віку, військовослужбовців строкової служби та до інвалідів першої і другої групи.

У судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_2 має малолітнього сина, а отже до неї не може бути застосоване покарання у виді обмеження волі.

У судовому засіданні 28 вересня 2017 року прокурор подав суду уточнену угоду про визнання винуватості. Так, сторонами угоди про визнання винуватості (уточненої) визначено покарання, яке ОСОБА_2 має понести за вчинення злочинів: за ч. 1 ст. 358 КК України у вигляді 30 неоподатковуваних доходів громадян (510 гривень); ч. 4 ст. 358 КК України у вигляді 35 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (595 гривень); за ч. 1 ст. 191 КК України один рік позбавлення волі, без позбавлення права обіймати посаду поштарки. На підставі ст. ст. 70, 72 КК України, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим у вигляді 1 року позбавлення волі, без позбавлення права обіймати посади поштарки та штрафу 595 гривень, на підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_2 від відбування покарання з іспитовим строком 1 рік, з покладенням обов'язків, передбачених ч. 1 ст. 76 КК України, а саме: періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи.

Перевіряючи угоду про визнання винуватості на відповідність вимогам закону, суд дійшов такого.

Відповідно до ч. 1 ст. 70 КК України, при сукупності злочинів суд, призначаючи покарання (основне і додаткове) за кожний злочин окремо, визначає остаточне покарання шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим або шляхом повного чи часткового складання призначених покарань.

Як слідує із положень ч. 3 ст. 72 КК України основне покарання у виді штрафу при призначенні його за сукупністю злочинів складанню з іншими видами покарань не підлягає і виконується самостійно, тобто, штраф, як основне покарання, призначене за вчинення двох і більше злочинів, підлягає складанню, а з іншими видами покарання не підлягає складанню і виконується самостійно.

Сторони угоди, при призначенні основного покарання, вказавши в угоді про застосування принципу поглинення менш суворого покарання більш суворим, фактично його не застосували, і визначили остаточне покарання, як у виді позбавлення волі так і у виді штрафу.

Крім цього, сторони угоди про визнання винуватості дійшли згоди про можливість звільнення обвинуваченої ОСОБА_2 від відбування призначеного основного покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України, з іспитовим строком 1 (один) рік, тобто застосували положення вказаної статті і до такого виду основного покарання, як штраф. У той час як відповідно до ч. 1 ст. 75 КК України звільнення від відбування покарання з випробуванням можливе в разі призначення покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі та позбавлення волі на строк не більше п'яти років, тобто таке звільнення не може бути застосовано до такого виду основного покарання, як штраф.

Отже, умови угоди про визнання винуватості суперечать вимогам Кримінального кодексу України.

Також, відповідно до роз'яснень пункту 10 постанови Пленуму Верховного Суду України від 11.12.2015 Про практику здійснення судами кримінального провадження на підставі угод слід враховувати, що відповідно до ст. 472 КПК в угоді про визнання винуватості серед інших обставин зазначається про беззастережне визнання підозрюваним/обвинуваченим своєї винуватості у вчиненні кримінального правопорушення та умови часткового звільнення підозрюваного, обвинуваченого від цивільної відповідальності у вигляді відшкодування державі збитків внаслідок вчинення ним кримінального правопорушення (обов'язкові складові змісту угоди), а також обов'язки підозрюваного чи обвинуваченого щодо співпраці у викритті кримінального правопорушення, вчиненого іншою особою, якщо такі домовленості мали місце (необов'язкова чи субсидіарна складова змісту угоди).

При цьому під беззастережним визнанням винуватості підозрюваним/обвинуваченим слід розуміти безумовне (повне) визнання ним своєї винуватості у вчиненні інкримінованого органом досудового розслідування кримінального правопорушення.

Що стосується обов'язків підозрюваного чи обвинуваченого щодо співпраці у викритті кримінального правопорушення, вчиненого іншою особою, то у будь-якому разі обов'язки підозрюваного, обвинуваченого мають бути зазначені у такий спосіб, щоб можна було пересвідчитися у реальності та можливості їх виконання. Слід зважати, що відсутність конкретизації сутності таких зобов'язань з використанням лише загальних формулювань унеможливлює суд пересвідчитися у реальності і можливості їх виконання, у зв'язку з чим, з огляду на передбачені ст. 476 КПК наслідки невиконання угоди, такий виклад є неприпустимим.

Судам слід відмежовувати таку субсидіарну складову змісту угоди про визнання винуватості, як обов'язки підозрюваного чи обвинуваченого щодо співпраці у викритті кримінального правопорушення, вчиненого іншою особою, від викриття підозрюваним чи обвинуваченим іншої особи у вчиненні злочину, яке є однією із обов'язкових умов, виконання якої поряд з іншими умовами слугує підставою для укладення угоди про визнання винуватості у кримінальному провадженні відносно особливо тяжких злочинів, віднесених до підслідності Національного антикорупційного бюро України.

З угоди про визнання винуватості, укладеної між прокурором Кравченко В.С. та обвинуваченим ОСОБА_2 відсутня конкретизація сутності обов'язку ОСОБА_2 щодо співпраці з правоохоронними органами та сприянню розслідуванню кримінального провадження, а також співпраці у викритті кримінальних правопорушень, вчинених іншою особою, а тому суд позбавлений можливості пересвідчитися у реальності і здатності їх виконання.

За таких обставин суд вважає, що умови як первісної так і уточненої угоди про визнання винуватості у кримінальному провадженні № 120171502600000074 за обвинуваченням ОСОБА_2 суперечать вимогам КК України, а тому не можуть бути затверджені судом.

Крім цього, з огляду на вимоги п. 1 ч. 3 ст. 314 КПК України та роз'яснень викладених у п. 18 б постанови Пленуму Верховного Суду України від 11.12.2015 Про практику здійснення судами кримінального провадження на підставі угод кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_2 слід повернути прокурору для продовження досудового розслідування.

Керуючись ст. ст. 314, 372, 474 КПК України суд, -

постановив:

Відмовити в затвердженні угоди про визнання винуватості між прокурором прокуратури Миколаївського районного відділу Миколаївської місцевої прокуратури №1 ОСОБА_12 та обвинуваченим ОСОБА_2 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 1 ст. 191, ч. 1 ст. 358, ч. 4 ст. 358 КК України.

Кримінальне провадження внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 27 січня 2017 року за № 12017150260000074, за обвинуваченням ОСОБА_2 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 1 ст. 191, ч. 1 ст. 358, ч. 4 ст. 358 КК України - повернути прокурору Миколаївського районного відділу Миколаївської місцевої прокуратури № 1 для продовження досудового розслідування.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя Н.О. Шаронова

29.09.2017