Ухвала суду № 69194886, 26.09.2017, Апеляційний суд Вінницької області

Справа № 125/2510/16-ц Провадження № 22-ц/772/2106/2017Головуючий в суді першої інстанції Хитрук В. М.Категорія 20Доповідач Ковальчук О. В.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 вересня 2017 рокум. Вінниця

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Вінницької області в складі :

головуючого Ковальчука О.В.,

суддів : Копаничук С.Г., Панасюка О.С.

за участю секретаря Кирилюк Л.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства комерційного банка «ПриватБанк», Товариства з обмеженою відповідальністю «Естейт Селлінг», за участі третіх осіб на стороні відповідачів: приватних нотаріусів Дніпровського міського нотаріального округу Дніпропетровської області Вдовіної Ліани Леонідівни, Каримової Неллі Сабіровни, Виноградової Владислави Юріївни, Комунального підприємства «Бар-Благоустрій», ФОП ОСОБА_6, про визнання недійсними договору купівлі-продажу квартири та інших правочинів, скасування реєстраційних дій, визнання права власності на квартиру та повернення її позивачу,

за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» на рішення Барського районного суду Вінницької області від 26 червня 2017 року у цій справі,

В С Т А Н О В И Л А:

У грудні 2016 року ОСОБА_2 звернувся до суду із вказаним позовом, мотивуючи його тим, що на підставі укладеного 13 червня 2017 року між ним та ОСОБА_7 договору купівлі - продажу він став власником квартири АДРЕСА_1, яка була ним придбана за рахунок коштів, отриманих за кредитним договором від 14 червня 2007 року, укладеним між ним та ЗАТ КБ «ПриватБанк».

Із метою забезпечення виконання зобов'язань за вказаним кредитним договором між цими ж сторонами 14 червня 2017 року укладено договір іпотеки цієї квартири.

У серпні 2015 року ПАТ КБ «ПриватБанк» звернулось до ОСОБА_2 з позовом про стягнення кредитної заборгованості, у задоволені якого рішенням Барського районного суду Вінницької області від 22 вересня 2016 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Вінницької області від 05 грудня 2016 року, було відмовлено.

У травні 2016 року позивачу ПАТ КБ «ПриватБанк» було запропоновано надати згоду на добровільне стягнення предмету іпотеки у рахунок погашення кредитної заборгованості та надіслано йому проект договору купівлі-продажу вказаної квартири, а також гарантійний лист про списання залишку за кредитом у випадку продажу квартири ТОВ «Естейт Селлінг».

Із підстав невизнання кредитної заборгованості ОСОБА_2 відмовив баку у наданні такої згоди, тому довіреність на вчинення від його імені такого правочину нікому не надавав.

31 серпня 2016 року позивачу стало відомо, що на підставі укладеного 11 серпня 2016 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» в особі Деревянкіної Н.О., яка діяла від імені ОСОБА_2, та ТОВ «Естейт Селлінг» договору-купівлі продажу власником вказаної квартири є ТОВ «Естейт Селлінг», про що внесено відомості до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Про реалізацію предмету іпотеки банк повідомив ОСОБА_2 лише 18 листопада 2016 року, попередивши, що після спливу тридцятиденного строку із дня отримання цих повідомлень буде зареєстровано право власності на це майно.

23 вересня 2016 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ТОВ «Естейт Селлінг» було укладено договір іпотеки, на підставі якого 07 грудня 2016 року право власності на цю квартиру зареєстровано за ПАТ КБ «ПриватБанк».

ОСОБА_2 вважає, що продаж належної йому квартири є незаконним, оскільки на момент звернення стягнення на предмет іпотеки банк не мав підтвердження факту невиконання або неналежного виконання позивачем умов кредитного договору, письмово за тридцять днів до укладення договору не повідомив про свій намір його укласти, чим порушив вимоги ст. 38 Закону України «Про іпотеку». Окрім того реалізувавши вказану квартиру, банк порушив положення Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» щодо заборони примусового стягнення (відчуження без згоди власника) нерухомого житлового майна, яке вважається предметом застави. Вказаний договір містить посилання на ринкову вартість квартири, визначену згідно звіту про оцінку майна № 217, проведеного ФОП ОСОБА_6 03 березня 2016 року, однак позивач, як особа якій це нерухоме майно належало на час проведення оцінки, з ФОП ОСОБА_6 договору на проведення такої оцінки не укладав та доручень на це нікому не надавав, чим порушено ст. 11 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні». Також у спірному договорі зазначено інформацію про реєстрацію осіб за адресою спірної квартири із посиланням на довідку про склад сім'ї від 08 серпня 2016 року, видану КП «Бар-Благоустрій», однак, як стверджує позивач, він не надавав цьому підприємству згоду на обробку його персональних даних та доступ до них, чим порушено ст. 11 Закону України «Про захист персональних даних».

Пославшись на викладене ОСОБА_2 просив суд: визнати договір купівлі-продажу квартири від 11 серпня 2016 року недійсним; визнати незаконним виникнення 11 серпня 2016 року права власності у ТОВ «Естейт Селлінг» на спірну квартиру та скасувати всі реєстраційні дії приватного нотаріуса Дніпропетровського міського нотаріального округу Вдовіної Л.Л. стосовно цього нерухомого майна; визнати недійсним укладений між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ТОВ «Естейт Селлінг» договір іпотеки та скасувати всі реєстраційні дії приватного нотаріуса Дніпропетровського міського нотаріального округу Каримової Н.С., які стосуються цього об'єкту нерухомого майна; визнати незаконним виникнення 7 грудня 2016 року права власності у ПАТ КБ «ПриватБанк» на спірну квартиру та скасувати всі реєстраційні дії приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Виноградової В.Ю. щодо неї; визнати ОСОБА_2 власником квартири та зобов'язати ПАТ КБ «ПриватБанк» повернути її у володіння ОСОБА_2

Рішенням Барського районного суду Вінницької області від 26 червня 2017 року позов задоволено, вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Не погодившись із ухваленим рішенням, ПАТ КБ «ПриватБанк», посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, в апеляційній скарзі просить рішення суду скасувати та постановити нове, яким у задоволенні позову відмовити.

Колегія суддів, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, вважає, що апеляційну скаргу слід відхилити, а рішення суду залишити без змін, з таких підстав.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Положеннями статей 10, 60 ЦПК України передбачено, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 цього Кодексу. Обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню. Обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Судом встановлено та з матеріалів справи вбачається, що 13 червня 2007 року між ОСОБА_7 та ОСОБА_2 укладено нотаріально посвідчений договір купівлі-продажу квартири за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 20-21 т. 1). Продаж квартири вчинено за 169 852 грн.

Цю квартиру позивачем було придбано за кошти, отримані на підставі укладеного 14 червня 2007 року між ним та ЗАТ КБ «ПриватБанк» (на даний час ПАТ КБ «ПриватБанк») кредитного договору (а.с. 22-24 т. 1), за яким ОСОБА_2 надано кредитні кошти у вигляді не поновлюваної лінії у розмірі 26 000 доларів США, а також у розмірі 5 940 доларів США на сплату страхових платежів, зі сплатою відсотків у розмірі 1% на місяць на суму залишку заборгованості за кредитом.

У забезпечення виконання зобов'язань ОСОБА_2 14 червня 2007 року між тими ж особами укладено договір іпотеки (а.с. 25-27 т. 1), предметом якого є придбана позивачем квартира.

Також у забезпечення виконання зобов'язань за вказаним кредитним договором між банком та ОСОБА_9 було укладено договір поруки.

Випадки в яких банк має право звернути стягнення на предмет іпотеки визначені у пунктах 16.7.1, 16.7.2, 16.8 цього Договору.

Зокрема, іпотекодержатель доки він залишається власником заставної, з метою задоволення своїх вимог і в порядку, передбаченому п. 22 договору, має право звернути стягнення на предмет іпотеки у випадку, якщо в момент настання термінів виконання якого - небудь із зобов'язань, передбачених кредитним договором, вони не будуть виконані.

Пунктом 22 договору іпотеки у випадку порушення кредитного договору позичальником або цього договору іпотекодавцем іпотекодержатель направляє іпотекодавцю і позичальнику письмову вимогу про усунення порушення. Якщо протягом тридцятиденного строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі почати звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього договору.

Згідно з пунктом 27 договору іпотеки звернення стягнення на предмет іпотеки за вибором іпотекодержателя може бути здійснено у позасудовому порядку шляхом переходу до іпотекодержателя права власності не предмет іпотеки, про що іпотекодержатель зобов'язаний письмово повідомити іпотекодавця, або продажу предмету іпотеки будь-якій особі та будь-яким способом, у тому числі на біржі, на підставі договору купівлі-продажу у порядку ст. 38 Закону України «Про іпотеку», для чого іпотекодавець надає іпотекодержателю право укласти такий договір за ціною та на умовах, визначених на власний розсуд іпотекодержателя, і здійснити всі необхідні дії від імені іпотекодавця, у тому числі отримати витяг з Державного реєстру прав власності на нерухоме майно.

27 травня 2016 року ПАТ КБ «ПриватБанк» на адресу ОСОБА_2 направлено проект договору купівлі-продажу вказаної квартири ТОВ «ЕстейтСеллінг» та гарантійний лист про списання залишку за кредитом у разі добровільного продажу квартири (а.с. 24-38 т. 1).

11 серпня 2016 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» в особі Деревянкіної Н.О., яка діє від імені ОСОБА_2, та ТОВ «ЕстейтСеллінг» укладено договір купівлі-продажу вказаної квартири, яка є предметом іпотеки (а.с. 28-29 т.1). Цей договір посвідчено приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Дніпропетровської області Вдовіною Л.Л.

Як вбачається зі змісту інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (а.с. 32-33 т. 1) 07 грудня 2016 року власником спірної квартири зареєстровано ПАТ КБ «ПриватБанк» на підставі договору іпотеки від 23 вересня 2016 року, посвідченого приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Дніпропетровської області Каримовою Н.С.

У листопаді 2016 року ОСОБА_2 відповідачем направлено повідомлення від 19 вересня 2016 року, про те, що він є боржником за вказаними договорами кредиту та іпотеки і про намір банку укласти від свого імені договір купівлі-продажу зазначеної квартири, яка є предметом іпотеки. Попереджено останнього, що відповідно до ст. 38 Закону України «Про іпотеку» після спливу тридцятиденного строку з дня отримання цього повідомлення, банком буде укладено такий договір зі сторонньою особою. Протягом тридцятиденного строку з дня отримання повідомлення ОСОБА_2 вправі письмово повідомити іпотекодержателя про свій намір купити предмет іпотеки. З дня отримання іпотекодержателем цього повідомлення він набуде переважне право на придбання предмету іпотеки (а.с 40). Повідомленням від цієї ж дати банк позивача повідомив про те, що має намір задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на нерухоме майно, а саме зазначену квартиру, яке він також отримав у листопаді 2016 року. Попереджено, що після спливу тридцятиденного строку з дня отримання цього повідомлення банком буде зареєстровано право власності на це нерухоме майно (а.с. 41 т. 1).

ПАТ КБ «ПриватБанк» звертався до ОСОБА_2 та ОСОБА_9 про солідарне стягнення з цих осіб кредитної заборгованості за вказаним вище кредитним договором у загальному розмірі 25 623, 51 доларів США.

22 вересня 2016 року рішенням Барського районного суду Вінницької області, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Вінницької області від 05 грудня 2016 року, у задоволенні цього позову відмовлено (а.с. 42-43 т. 1). Підставою для відмови у позові стало те, що позивач не довів факту виникнення у відповідачів перед банком кредитної заборгованості.

Встановивши вказані обставини суд першої інстанції, керуючись ст. ст. 4, 10, 203, 215, 216, 236, 387, 640 ЦК України, ст. ст. 33, 38 Закону України «Про іпотеку», ст. ст. 10, 11 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні», ст. 10 Закону України «Про доступ до публічної інформації», ст. ст. 11, 14, 21, 24 Закону України «Про захист персональних даних», Законом України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» дійшов вірного висновку про задоволення позову виходячи з таких підстав.

При укладенні спірного договору ПАТ КБ «ПриватБанк» порушив вимоги ст. ст. 33, 38 Закону України «Про іпотеку».

Відповідно до ч. 1 ст. 33 Закону України «Про іпотеку» у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, якщо інше не передбачено законом.

ПАТ КБ «ПриватБанк» на момент звернення стягнення на предмет іпотеки не довів невиконання або неналежне виконання ОСОБА_2 основного зобов'язання за кредитним договором, що також підтверджується й встановленими наведеним вище рішенням Барського районного суду Вінницької області від 22 вересня 2016 року обставинами.

Згідно ч. 1 ст. 38 Закону України «Про іпотеку» якщо рішення суду або договір про задоволення вимог іпотекодержателя (відповідне застереження в іпотечному договорі) передбачає право іпотекодержателя на продаж предмета іпотеки будь-якій особі-покупцеві, іпотекодержатель зобов'язаний за 30 днів до укладення договору купівлі-продажу письмово повідомити іпотекодавця та всіх осіб, які мають зареєстровані у встановленому законом порядку права чи вимоги на предмет іпотеки, про свій намір укласти цей договір.

Натомість банк не виконав вимог положень наведеної статті та не повідомив ОСОБА_2 про свій намір укласти цей договір у встановлений строк, оскільки таке повідомлення було ним отримано лише у листопаді 2016 року, іншого відповідач не довів, в той час як спірний договір укладено 11 серпня 2016 року

Відповідно до п. 1 Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» не може бути примусово стягнуте (відчужене без згоди власника) нерухоме житлове майно, яке вважається предметом застави згідно із ст. 4 Закону України «Про заставу» та/або предметом іпотеки згідно із ст. 5 Закону України «Про іпотеку», якщо таке майно виступає як забезпечення зобов'язань громадянина України (позичальника або майнового поручителя) за споживчими кредитами, наданими йому кредитними установами - резидентами України в іноземній валюті, та за умови, що: таке нерухоме житлове майно використовується як місце постійного проживання позичальника/майнового поручителя або є об'єктом незавершеного будівництва нерухомого житлового майна, яке перебуває в іпотеці, за умови, що у позичальника або майнового поручителя у власності не знаходиться інше нерухоме житлове майно; загальна площа такого нерухомого житлового майна (об'єкта незавершеного будівництва нерухомого житлового майна) не перевищує 140 кв. метрів для квартири та 250 кв. метрів для житлового будинку.

Всупереч наведеним положенням Закону ПАТ КБ «ПриватБанк» здійснив примусове стягнення предмету іпотеки, а саме квартири, переданої йому позивачем в іпотеку у забезпечення зобов'язання за кредитним договором про надання кредиту в іноземній валюті, яка використовується ним як постійне місце проживання, про що до його паспорту внесено відповідні відмітки, площа цієї квартири не перевищує 140 м.кв., однак вона була реалізована банком у період дії мораторію на вчинення таких дій.

У п. 3.3. оспорюваного договору купівлі-продажу зазначено ринкову вартість квартири у розмірі 454 615 грн., визначену згідно висновку звіту про оцінку майна № 217, зробленого ФОП ОСОБА_6 03 березня 2016 року (а.с. 14-15 т. 1).

Разом із тим, відповідно до положень ст. ст. 10, 11 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» оцінка майна проводиться на підставі договору між суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання та замовником оцінки або на підставі ухвали суду про призначення відповідної експертизи щодо оцінки майна. Договір на проведення оцінки майна укладається в письмовій формі та може бути двостороннім або багатостороннім. Замовниками оцінки майна можуть бути особи, яким зазначене майно належить на законних підставах або у яких майно перебуває на законних підставах, а також ті, які замовляють оцінку майна за дорученням зазначених осіб. Замовники оцінки повинні забезпечити доступ суб'єкта оціночної діяльності до майна, що підлягає оцінці на законних підставах, отримання ним необхідної та достовірної інформації про зазначене майно для проведення його оцінки.

Таким чином ФОП ОСОБА_6 безпідставно та незаконно проведено оцінку зазначеного нерухомого майна та передано ПАТ КБ «ПриватБанк», оскільки ОСОБА_2 як власник вказаної квартири не укладав із ФОП ОСОБА_6 договір на проведення його оцінки та не забезпечував даному суб'єкту оціночної діяльності доступ до нерухомого майна, яке оцінено, а також не надавав доручень будь - яким особам укладати договір на проведення такої оцінки.

З огляду на наведене, ПАТ КБ «ПриватБанк» в оспорюваному договорі купівлі - продажу квартири визначено істотну умову договору (ціну договору) на основі незаконно проведеної оцінки нерухомого майна.

Окрім наведеного ПАТ КБ «ПриватБанк» при укладенні оспорюваного договору порушив положення ст. 10 Закону України «Про доступ до публічної інформації», ст .ст. 11, 14, 21, 24 Закону України «Про захист персональних даних», оскільки у пункті 2.3 зазначено, що відповідно до довідки про склад сім'ї №1043 від 08 серпня 2016 року, виданої КП «Бар-благоустрій» за адресою вказаної квартири зареєстрований ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_1). Малолітніх та неповнолітніх дітей не зареєстровано. Судом встановлено, що ОСОБА_2, не надав згоду КП Барської міської ради «Бар-благоустрій» на обробку його персональних даних та доступу до них ПАТ КБ «ПриватБанк» чи будь - яким іншим третім особам. Цим комунальним підприємством не було повідомлено ОСОБА_2 про збір, обробку та передачу його персональних даних. Таким чином, ПАТ КБ «ПриватБанк» безпідставно та незаконно заволоділо персональними даними ОСОБА_2

Відповідно до ч. 2 ст. 203 ЦК особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності, однак ПАТ КБ «ПриватБанк» не мало повноважень на вчинення такого договору купівлі - продажу.

Суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про визнання оспорюваного договору недійсним, як похідні задовольнив й інші позовні вимоги.

Колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги про те, що Закон України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» не міг бути застосований до спірних правовідносин, оскільки мораторій не пом'якшує та не скасовує відповідальність особи. При ухвалені оскаржуваного рішення судом першої інстанції було враховано, що мораторій, з огляду на положення п. 2 ч. 1 ст. 263 ЦК України, є відстроченням виконання зобов'язання, та не звільняє особу від обов'язку виконати це зобов'язання, після того як вказаний Закон втратить чинність або перестануть існувати обставини, які дають підстави вважати, що сфера дії цього Закону поширюється на зазначений вище предмет іпотеки.

Доводи скарги про те, що позивач не надав суду жодного допустимого доказу на підтвердження його постійного проживання у вказаній квартирі спростовується матеріалами справи, зокрема копією його ж паспорта (а.с. 17 т. 1), в якому зазначено його зареєстроване місце проживання за адресою цієї квартири, протилежного, зокрема того, що позивач у ній не проживає, відповідач не довів.

Також не заслуговують на увагу й доводи проте, що суд не перевірив чи був позивач зареєстрований за адресою предмета іпотеки на час вчинення спірного правочину, оскільки як вбачається із паспорта місце проживання позивача за адресою цієї квартири зареєстровано з 16 червня 2010 року, в той час як оскаржуваний договір укладено 11 серпня 2016 року.

Оскільки доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують та не дають підстав для висновку про незаконність і необґрунтованість рішення, тому апеляційну скаргу слід відхилити, а рішення залишити без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 315, 317, 319, 324 ЦПК України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» відхилити, рішення Барського районного суду Вінницької області від 26 червня 2017 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

На ухвалу може бути подана касаційна скарга до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий О.В. Ковальчук

Судді : С.Г. Копаничук

О.С. Панасюк