Рішення № 69194862, 26.09.2017, Апеляційний суд Вінницької області

Копія:

Справа № 145/418/17 Провадження № 22-ц/772/2363/2017Головуючий в суді першої інстанції ОСОБА_1Категорія 39 Доповідач Войтко Ю. Б.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 вересня 2017 рокум. Вінниця

Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Вінницької області в складі:

Головуючого: Войтка Ю.Б.,

Суддів: Міхасішина І.В., Стадника І.М.,

При секретарі: Безрученко Н.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Тиврівського районного суду Вінницької області від 28 липня 2017 року в справі за позовом

ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4 та Тиврівської селищної ради про визнання права власності на 1/2 ідеальну частку житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами в порядку спадкування за законом та за зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 та ОСОБА_4 про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом, встановлення факту прийняття спадщини та визнання права власності на 1/2 ідеальну частку житлового будинку з відповідною часткою господарських будівель в порядку спадкування за заповітом, -

в с т а н о в и л а :

В березні 2017 року ОСОБА_2 звернулася до суду зі вказаним вище позовом, посилаючись на те, що право власності на даний будинок з господарськими будівлями в рівних частках мали її батьки: ОСОБА_5 та ОСОБА_6 на підставі свідоцтва про право власності, виданого виконкомом Тиврівської селищної ради згідно рішення від 22.07.1968 року.

Після смерті батька ОСОБА_5, померлого 20.01.1987 року, спадщину прийняла та отримала свідоцтво про право на спадщину за законом її мати ОСОБА_6

За життя 12.12.1975 року батько склав заповіт, яким 1/2 належну йому частку даного житлового будинку заповів онучці ОСОБА_7 Проте, на час відкриття спадщини вона була неповнолітня, спадщину після його смерті не прийняла, із позовом про надання додаткового строку із досягненням повноліття не подавала, а тому права на спадкове майно не має. Таким чином, після смерті матері ОСОБА_6 відкрилась спадщина на весь вказаний житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами.

Крім того, рішенням Тиврівського районного суду від 14.09.2012 року встановлено, що після смерті ОСОБА_6 відкрилась спадщина на зазначене майно, а не на 1/2 його частину. Залучена до участі в даній справі як свідок ОСОБА_4 не спростовувала даних обставин.

Спадкоємцями після смерті матері є вона та ОСОБА_4, тому позивач має право на 1/2 частину вказаного майна.

Просила суд визнати за нею право власності на 1/2 ідеальну частку житлового будинку з відповідною часткою господарських споруд, розташованих в смт. Тиврів, вул. Тиверська ( Леніна ), 15, а саме: житлового будинку 1960 року забудови, позначеного на плані БТІ літерою «А», вартістю 60 214 грн., з верандою вартістю 7 307 грн., загальною площею приміщень ( підраховано за формулою розрахунку площ ) 53,6 кв.м. і загальною площею 46,5 кв.м., житловою 26,9 кв.м., допоміжною площею 19,6 кв.м., площею літніх приміщень 7,1 кв.м.; ганку з козирком, вартістю 410 грн.; літньої кухні позначеної літерою «Б», вартістю 27 412 грн.; погрібу П/Б, вартістю 10 580 грн.; сараю, позначеного літерою «б1», вартістю 2 458 грн.; вбиральні , позначеної літерою «Г», вартістю 7 428 грн.; огорожі № 1, вартістю 4520 грн.; воріт з хвірткою № 2 вартістю 582 грн., загальною вартістю 120 911 грн., в порядку спадкування за законом після смерті матері ОСОБА_6, померлої 26 березня 2012 року в смт. Тиврів.

Залучена як співвідповідач ОСОБА_3звернулась до суду із зустрічним позовом, посилаючись на те, що після смерті її діда - ОСОБА_5, померлого 20 січня 1987 року, відкрилася спадщина, до складу якої входить 1/2 житлового будинку, розташованого по вул. Тиверській, 15, в смт. Тиврів. Право померлого на житловий будинок стверджувалося свідоцтвом про право власності на житло.

За життя, 12.12.1975 року, він склав заповіт, яким 1/2 житлового будинку по вул. Леніна, 13, в смт. Тиврів, заповів їй.

На момент відкриття спадщини вона була неповнолітньою, їй було 13 років і заяву про прийняття спадщини до нотаріальної контори вона не подавала. Однак вона із матір'ю проживали та були зареєстровані в одному будинку з дідом на момент його смерті та проживають і зареєстровані в ньому по даний час. Тобто, спадщину після смерті діда в її інтересах за заповітом прийняла (в порядку ст. 549 ЦК УРСР) її мати ОСОБА_4

Отримати в нотаріальній конторі свідоцтво про право на спадщину за заповітом після смерті діда ОСОБА_5 вона не має можливості в зв'язку з тим, що заповідачем заповідається 1/2 частка житлового будинку, а до складу спадкового майна також входить відповідна частка господарських будівель, про які в заповіті не зазначено.

В травні 2017 року вона отримала копію позовної заяви ОСОБА_2 про визнання за нею права власності на 1/2 ідеальну частку житлового будинку, до матеріалів якої додано копію свідоцтва про право на спадщину за законом на 1/2 житлового будинку з відповідною часткою господарських будівель після смерті ОСОБА_5, видане державним нотаріусом Тиврівської нотаріальної контори 20.09.1990 року на ім'я ОСОБА_6.

Вважає дане свідоцтво про право на спадщину видане незаконно, оскільки ОСОБА_5 на випадок своєї смерті зробив заповіт на її користь і спадщину за заповітом в її інтересах прийняла її мати ОСОБА_5 3.М. в порядку ст. 549 ЦК УРСР.

Просила визнати недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом, зареєстроване в реєстрі за № 1495, видане державним нотаріусом Тиврівської нотаріальної контори 20.09.1990 року на ім'я ОСОБА_6 після смерті ОСОБА_5, померлого 20.01.1987 року, на 1/2 житлового будинку з відповідною часткою господарських будівель. Встановити факт прийняття спадщини за заповітом в її інтересах ОСОБА_4 після смерті ОСОБА_5, померлого 20.01.1987 року в смт. Тиврів. Визнати за нею право власності на 1/2 ідеальну частку житлового будинку з відповідною часткою господарських будівель, 1960 року забудови, означений на плані БТІ літерою «А» з верандою «а», загальною площею приміщень (підрахованою за формулами розрахунку площ) 53,6 кв м., загальною площею 46.5 кв.м., житловою - 26.9 кв.м., допоміжною площею 19.6 кв.м., площею літніх приміщень - 7.1 кв.м.; ганок, літньої кухні «Б», погріб П/Б, сараю «б1», вбиральні «Г», огорожі №1, воріт з хвірткою №2, розташовані в смт. Тиврів вул. Тиверська, 15, в порядку спадкування за заповітом після смерті діда ОСОБА_5, померлого 20.01.1987 року.

Рішенням Тиврівського районного суду Вінницької області від 28 липня 2017 року позов ОСОБА_2до ОСОБА_3, ОСОБА_4 таТиврівської селищної ради про визнання права власності на 1/2 ідеальну частку житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами в порядку спадкування за законом задоволено частково. Визнано за ОСОБА_2 право власності на 11/36 частин житлового будинку, 1960 року забудови, позначеного на плані БТІ літерою «А», вартістю 60 214 грн., веранди вартістю 7 307 грн., загальною площею приміщень ( підраховано за формулою розрахунку площ ) 53,6 кв.м. і загальною площею 46,5 кв.м., житловою 26,9 кв.м., допоміжною площею 19,6 кв.м., площею літніх приміщень 7,1 кв.м. та ганку з козирком, вартістю 410 грн. та 3/8 частин господарських будівель:літньої кухні «Б», вартістю 27412 грн.,погрібу П/Б, вартістю 10580 грн., сараю «б1», вартістю 2458 грн., огорожі № 1, вартістю 4520 грн., воріт з хвірткою № 2, вартістю 582 грн., загальною вартістю 113483 грн., що знаходятьсяв смт. Тиврів Вінницької області, повул. Тиверська, 15, в порядку спадкування за законом після смерті матері ОСОБА_6, померлої 26 березня 2012 року в смт. Тиврів. Стягнуто з ОСОБА_3, ОСОБА_4 та Тиврівської селищної ради в рівних частках на користь ОСОБА_2 судові витрати в сумі 400,51 грн.

Зустрічний позов ОСОБА_3 до ОСОБА_2 та ОСОБА_4 про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом, встановлення факту прийняття спадщини та визнання права власності на 1/2 ідеальну частку житлового будинку з відповідною часткою господарських будівель в порядку спадкування за заповітом задоволено частково. Визнано недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом, зареєстроване в реєстрі за № 1495, видане державним нотаріусом Тиврівської нотаріальної контори 20.09.1990 року на ім'я ОСОБА_6 після смерті ОСОБА_5, померлого 20.01.1987 року, на 1/2 житлового будинку з відповідною часткою господарських будівель.

Встановлено факт прийняття спадщини за заповітом після смерті ОСОБА_5, померлого 20.01.1987 року в смт. Тиврів, ОСОБА_4 в інтересах ОСОБА_3.

Визнано за ОСОБА_3 право власності на 7/18 частин житлового будинку, 1960 року забудови, позначеного на плані БТІ літерою «А», веранди «а», загальною площею приміщень (підрахованою за формулами розрахунку площ) 53,6 кв м., загальною площею 46.5 кв.м., житловою - 26.9 кв.м., допоміжною площею 19.6 кв.м., площею літніх приміщень - 7.1 кв.м.; ганку, які розташовані в смт. Тиврів Вінницької області, по вул. Тиверська, 15, в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_5, померлого 20.01.1987 року. Стягнуто з ОСОБА_4 та ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 в рівних частках судові витрати в сумі 919, 55 грн.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить рішення Тиврівського районного суду Вінницької області від 28 липня 2017 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги про визнання за ОСОБА_8 права власності на ? ідеальну частку всього спадкового майна за адресою: вул. Тиверська, 15, в смт. Тиврів, Вінницької області в порядку спадкування за законом задовольнити в повному обсязі, посилаючись на те, що рішення від 28.07.2017 року прийняте неправомірно та небунтовано.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду у межах заявлених вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню виходячи із наступного.

Судом встановлено, що 06.10.1951 року Тиврівським РАЦС було зареєстровано шлюб між ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_2, актовий запис №21. Після реєстрації шлюбу ОСОБА_9 змінила прізвище на «Бірюкову» (а.с.74).

24.02.1969 року Тиврівською селищною радою депутатів трудящих на підставі рішення виконкому Тиврівської селищної ради депутатів трудящих №18 від 22.07.1968 року ОСОБА_10 видано свідоцтво про право особистої власності на жилий будинок по вул.. Леніна, 13, в селищі Тиврів.

Право власності на даний будинок за ОСОБА_10 зареєстровано ВООБТІ 24.02.1969 року за №414, що стверджується даним свідоцтвом (а.с.72).

Даний житловий будинок був спільним сумісним майном ОСОБА_5 та ОСОБА_6 і, так як доказів про визначення судом інших часток за їх життя суду не надано, їх частки в даному майні були рівними.

20.01.1987 року ОСОБА_5 помер, що стверджується свідоцтвом про смерть (а.с.7).

Рішеннямвиконкому Тиврівської селищної Ради народних депутатів від 17.12.1986 року №181 змінено нумерацію вищевказаного будинку«№13» на«№15». Рішенням Тиврівської селищної ради №68 від 18.02.2016 року вулиця «Леніна» була перейменована на вулицю «Тиверська».

Післясмерті ОСОБА_5 відкрилась спадщина на 1/2 частину житлового будинку, 1960 року забудови, позначеного на плані БТІ літерою «А», вартістю 60 214 грн., з верандою «а», вартістю 7 307 грн., 1960 року забудови, загальною площею приміщень ( підраховано за формулою розрахунку площ ) 53,6 кв.м. і загальною площею 46,5 кв.м., житловою 26,9 кв.м., допоміжною площею 19,6 кв.м., площею літніх приміщень 7,1 кв.м.; ганку, вартістю 410 грн., 1960 року забудови, літньої кухні «Б», вартістю 27 412 грн., 1978 року забудови та погребу П/Б, вартістю 10 580 грн., 1955року забудови, сараю «б1», вартістю 2 458 грн.,1987року забудови; огорожі № 1, вартістю 4520 грн., 1978року забудови, воріт з хвірткою № 2 вартістю 582 грн., 1978 року забудови, що на даний час розташовані в смт. Тиврів, вул. Тиверська, 15, так як вбиральня «Г», вартістю 7 428 грн., побудована в 2016 року і не входить до складу спадщини ні після смерті ОСОБА_5, ні після смерті ОСОБА_6

Дані обставини стверджуються технічним паспортом на домоволодіння за вказаною адресою від 18.08.2016 року (а.с. 8-12). Факт наявності на час відкриття спадщини після смерті ОСОБА_5 сараю «б1» сторони не заперечують.

За життя 12.12.1975 року ОСОБА_5 склав заповіт, яким належну йому 1/2 частину житлового будинку в смт. Тиврів, по вул.. Леніна, 13, заповів онучці ОСОБА_11 ( на даний час ОСОБА_3П.). Заповіт в нотаріальному порядку посвідчено ОСОБА_12, державним нотаріусом Тиврівської державної нотаріальної контори 12.12.1975 року, зареєстрований в реєстрі за №1003. Факт зміни прізвища стверджується витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян, свідоцтвом про одруження позивачки, згідно яких, її дошлюбне прізвище «Ковальова», свідоцтвом про її народження.

Обставин, які б свідчили про нікчемність заповіту не наведено. В судовому порядку недійсним він не визнаний. Позову про визнання його недійсним ОСОБА_13 не подавала. Ні чинним законодавством, ні законодавством на час складання заповіту, не передбачена наявність згоди другого з подружжя на складання заповіту іншим з подружжя. На час відкриття спадщини заповіт не змінений і не скасований (а.с.37).

До правовідносин, що діяли на день смерті ОСОБА_5 і на час відкриття спадщини після його смерті діяли положенняЦивільного кодексу УРСРв редакції 1963 року.

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3, на момент відкриття спадщини після смерті ОСОБА_5, була неповнолітня, їй було 13 років.

За неповнолітніх, які не досягли п'ятнадцяти років, угоди укладають від їх імені батьки (усиновителі) або опікун. Вони вправі булиучиняти лише дрібні побутові угоди (ч.1 ст. 14 УРСР).

Таким чином прийняти спадщину в інтересах позивачки після смерті ОСОБА_5 могла її мати ОСОБА_4. Факт родинних відносин ОСОБА_4 та ОСОБА_3 стверджується витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян, свідоцтвом про одруження позивачки, згідно яких, її дошлюбне прізвище «Ковальова», свідоцтвом про її народження, в якому ОСОБА_14 її батько, ОСОБА_4 мати.

Факт, що ОСОБА_4 відповідно до ст. 549 ЦК УРСР прийняла спадщину за заповітом в інтересах ОСОБА_3 після смерті ОСОБА_5, так як на час смерті постійно проживала разом з ним та, в шестимісячний строк з дня його смерті, вступила у володіння спадковим майном стверджується паспортом ОСОБА_4, в якому її місце постійного проживання з 1985 року - смт. Тиврів, вул. Леніна (Тиверська), 15; будинковою книгою на дане домоволодіння, яким підтверджуються вказані обставини; довідкою виконкому Тиврівської селищної ради від 18.04.2017 року №201, в якій викладені обставини підтверджуються показаннями свідків ОСОБА_15, ОСОБА_16 та ОСОБА_17

20.09.1990 року ОСОБА_12, державним нотаріусом Тиврівської державної нотаріальної контори ОСОБА_6 було видано свідоцтво про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_5 на 1/2 частину житлового будинку з відповідною частковою господарських будівель, яке зареєстроване в реєстрі за №1495 (а.с. 77).

Свідоцтво про право на спадщину було видано ОСОБА_6 на підставі її заяви від 20.09.1990 року, в якій вона зазначила, що спадщину після смерті ОСОБА_6 прийняла фактично, а також повідомила про наявність спадкоємця за заповітом- ОСОБА_18 (а.с. 70).

Враховуючи, що спадщина після смерті ОСОБА_5 на 1/2 частину житлового будинку за заповітом була прийнята в установленому законом порядку матір'ю спадкоємиці за заповітом, за змістом ст. 524, 548, 549 ЦК УРСР, на заповідане майно спадщина за законом не відкрилась, а тому видача свідоцтва про право на спадщину на дане майно за законом порушує права позивачки ОСОБА_3

На момент видачі свідоцтва про право на спадщину ОСОБА_3 була неповнолітньою і права на подання позову до суду не мала. ОСОБА_3 стверджує, що про існування оспорюваного свідоцтва їй стало відомо в 2017 році, з матеріалів позовної заяви ОСОБА_2 Дані обставини доказами не спростовані. Ні доказів про його вручення позивачці, ні про те, що їй було відомо про наявність даного документу раніше, суду не надано. Будь-яких обставин, які б свідчили про об'єктивні причини вважати ОСОБА_3 про порушення її прав на спадщину в минулому суду не надано. Ні позовів, ні будь-яких інших дій щодо вказаного будинку, які б свідчили про порушення її прав на спадщину, ні ОСОБА_2, ні ОСОБА_6 до неї раніше не предявляли.

Суд вважав, що підстав стверджувати про пропуск позивачкою строків позовної давності щодо позову про визнання недійсним вказаного свідоцтва про право на спадщину, не вбачається. Разом з тим, до складу заповіданого майна ввійшла 1/2 частина житлового будинку «А», веранди «а» та ганку (які є його складовими), що наданий час розташовані по вул.. Тиверська, 15 в смт. Тиврів. Господарські будівлі та споруди заповітом не охоплені, а тому спадщина за заповітом на них не відкрилась.

Так як на час смерті ОСОБА_19 його дружина ОСОБА_19, 21.03.1925р.н. (а.с.3,74), була непрацездатного віку (їй було більше 61 року), вона мала право на обов'язкову частку в спадковому майні після смерті ОСОБА_6 і вона прийняла спадщину після його смерті, оскільки на час відкриття спадщини постійно проживала з ним та вступила у володіння спадковим майном в шестимісячний строк з дня його смерті, що стверджується показаннями свідків ОСОБА_15, ОСОБА_16 та ОСОБА_17 та не заперечується сторонами. Їй, як його спадкоємиці за законом на обов'язкову частку, належало 1/9 частина житлового будинку (тобто 2/3 від 1/ 6 частини).

Таким чином, частка спадщини за заповітом після смерті ОСОБА_5, що належна ОСОБА_20, становить 7/18 частин житлового будинку, веранди та ганку в смт. Тиврів, по вул.. Тиверська, 15 (1/6+1/6+1/18( 1/6 х1/3).

Постановою державного нотаріуса Тиврівської державної нотаріальної контори від 14.06.2017року №1019/02-13 ОСОБА_3 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом після смерті ОСОБА_5 в звязку з тим, що нотаріус не може визначити обсяг спадкового майна. Проте, зазначене не позбавляє ОСОБА_3 права на вищевказану спадщину за заповітом.

Після смерті ОСОБА_5 відкрилась спадщина за законом на не заповідане майно, до складу якого входить: 1/2 частини літньої кухні «Б», вартістю 27 412 грн., 1978 року забудови, погребу П/Б, вартістю 10 580 грн., 1955 року забудови, сараю «б1», вартістю 2 458 грн.,1987 року забудови; огорожі № 1, вартістю 4520 грн., 1978 року забудови, воріт з хвірткою № 2 вартістю 582 грн., 1978 року забудови, що в смт. Тиврів, вул. Тиверська, 15.

Спадщину після його смерті фактично прийняли його дружина - ОСОБА_19 та дочка - ОСОБА_4, так як на час відкриття спадщини постійно проживали з ним та вступили у володіння спадковим майном в шестимісячний строк з дня відкриття спадщини, заяву про відмову від прийняття спадщини не подавали (ст. 553 ЦК УРСР).

Таким чином, у відповідності до ч. 2 ст. 548 ЦК УРСР, кожному з них в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_19 належить по 1/2 частині даного спадкового майна, тобто по 1/4 частині сараю «Б», вартістю 27 412 грн., 1978 року забудови, погребу П/Б, вартістю 10 580 грн., 1955 року забудови, сараю «б1», вартістю 2 458 грн.,1987 року забудови; огорожі № 1, вартістю 4520 грн., 1978 року забудови, воріт з хвірткою № 2 вартістю 582 грн., 1978 року забудови, що в смт. Тиврів, вул. Тиверська, 15.

26.03.2012 року в смт. Тиврів померла ОСОБА_6. Після її смерті відкрилась спадщина, до складу якої входить 11/18 частин у житлового будинку, 1960 року забудови, позначеного на плані БТІ літерою «А», вартістю 60 214 грн., веранди «а», вартістю 7 307 грн., 1960 року забудови, загальною площею приміщень ( підраховано за формулою розрахунку площ ) 53,6 кв.м. і загальною площею 46,5 кв.м., житловою 26,9 кв.м., допоміжною площею 19,6 кв.м., площею літніх приміщень 7,1 кв.м. та ганку, вартістю 410 грн., 1960 року забудови. З них 1/2 частина даного майна як співвласника в спільному сумісному майні подружжя та 1/9 як спадкоємиці на обов'язкову частку після смерті ОСОБА_5

Крім того, після її смерті відкрилась спадщина, до складу якої входить 3/4 частини літньої кухні «Б», вартістю 27 412 грн., 1978 року забудови та погребу П/Б, вартістю 10 580 грн., 1955 року забудови, сараю «б1», вартістю 2 458 грн., 1987 року забудови; огорожі № 1, вартістю 4520 грн., 1978 року забудови, воріт з хвірткою № 2 вартістю 582 грн., 1978 року забудови, що в смт. Тиврів, вул. Тиверська, 15. З них 1/2 частина даного майна як співвласника в спільному сумісному майні подружжя та на 1/4 як спадкоємиці за законом першої черги після смерті ОСОБА_21

ОСОБА_2 та ОСОБА_4 її діти спадкоємці за законом першої черги (ст.1261 ЦК України). Відповідно до ст.1268 ЦК України спадщину після її смерті вони прийняли, так як в установлений законом строк - 18.12.2012 року подали заяви про прийняття спадщини до Тиврівської держнотконтори, що стверджується листом Тиврівської держнотконтори від 30.03.2012 року №522/01-16 (а.с.25).

Суд першої інстанції прийшов до висновку, що частка позивачки ОСОБА_2 та ОСОБА_4 у спадщині після смерті матері є рівними і становлять по 11/36 частин в житловому будинку, веранді, ганку в смт. Тиврів, по вул. Тиверська, 15 (11/36 х 1/2) та по 3/8 частин господарських будівель: літньої кухні «Б», погребу «П/Б», сараю «б1», огорожі № 1, воріт з хвірткою № 2 за вказаною адресою (3/4х1/2).

Постановою державного нотаріуса Тиврівської державної нотаріальної контори від 23.06.2017 року №1100/02-31 ОСОБА_2 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на 1/2 житлового будинку в смт. Тиврів, по вул. Тиверська, 15, після смерті ОСОБА_6, мотивуючи тим, що до складу спадкового майна входить 1/4 частка даного майна. Тому розгляд даного позову судом є обґрунтованим.

Судова колегія погоджується з висновками суду щодо часткового задоволення позову ОСОБА_2 та ОСОБА_3, оскільки суд першої інстанції вірно прийшов до висновків, що ОСОБА_2 є спадкоємцем першої черги за законом після смерті матері ОСОБА_6, померлої 26 березня 2012 року, а ОСОБА_3 є спадкоємцем в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_5, померлого 20.01.1987 року, оскільки таки висновки відповідають зібраним у справі доказам, яким судом дана належна оцінка, правильно визначена юридична природа правовідносин, що виникли і закон, який їх регулює.

Разом з тим суд першої інстанції, правильно визначивши правові взаємовідносини сторін, не застосував закон, який підлягав застосуванню, не вірно визначив частки у спадковому майні

Так, суд не застосував ст. 132 ЦК УРСР, відповідно до якої приналежністю є річ, призначена служити головній речі і зв'язана з нею спільним господарським призначенням. Приналежність наслідує долю головної речі, якщо в договорі або в законі не встановлено інше.

Основним призначенням будинку є забезпечення власника і членів його сім'ї житлом. Відповідно до будівельних норм і правил житлове приміщення (квартира) повинне складатися з жилої кімнати та інших допоміжних приміщень, а в умовах індивідуального житлового будинку - також із інших господарських будівель, розташованих на одній земельній ділянці з жилим будинком.

Приналежність наслідує долю головної речі, якщо в договорі або в законі не встановлено інше, а тому якщо за договором до набувача переходять права на житловий будинок, то до цього набувача разом із предметом договору переходять і господарські будівлі, не зазначені прямо у договорі.

При вирішенні даного спору судом не враховано цих вимог закону. Визнавши за ОСОБА_3 право власності на частку в житловому будинку за договором дарування, суд не визнав за позивачем право власності на відповідну частку на приналежні господарські будівлі та споруди.

Судом встановлено, що після смерті ОСОБА_5, 20.01.1987 року, відкрилась спадщина на належне йому майно, а саме на ? частку житлового будинку з господарськими спорудами, що розташовані в смт. Тиврів, вул. Тиверська, 15. Спадщину після його смерті фактично прийняли його дружина - ОСОБА_6 та дочка - ОСОБА_4, так як на час відкриття спадщини постійно проживали з ним та вступили у володіння спадковим майном в шестимісячний строк з дня відкриття спадщини, заяву про відмову від прийняття спадщини не подавали (ст. 553 ЦК УРСР).

Суд першої інстанції вірно прийшов до висновку, що на час смерті ОСОБА_5 його дружина ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_4, була непрацездатного віку, а тому мала право на обовязкову частку в спадковому майні.

Таким чином, частка спадщини після смерті ОСОБА_5, що належна ОСОБА_20 за заповітом, становить 1/3 частин житлового будинку з господарськими спорудами, належна ОСОБА_6 частка становить 2/3 частин житлового будинку з прибудовами (1/2 частка як подружжя + 1/6 обовязкова частка).

ОСОБА_6 померла 26.03.2012 року, та після її смерті відкрилася спадщина на 2/3 частин у житловому будинку, 1960 року забудови, позначеного на плані БТІ літерою «А», вартістю 60 214 грн., веранди «а», вартістю 7 307 грн., 1960 року забудови, загальною площею приміщень ( підраховано за формулою розрахунку площ ) 53,6 кв.м. і загальною площею 46,5 кв.м., житловою 26,9 кв.м., допоміжною площею 19,6 кв.м., площею літніх приміщень 7,1 кв.м. та ганку, вартістю 410 грн., 1960 року забудови, а також літньої кухні «Б», вартістю 27 412 грн., 1978 року забудови; погребу П/Б, вартістю 10 580 грн., 1955 року забудови; сараю «б1», вартістю 2 458 грн., 1987 року забудови; огорожі № 1, вартістю 4520 грн., 1978 року забудови; воріт з хвірткою № 2 вартістю 582 грн., 1978 року забудови, що в смт. Тиврів, вул. Тиверська, 15.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що спадкоємцями першої черги після смерті ОСОБА_6 є її діти: ОСОБА_2 та ОСОБА_4, які відповідно до ст. 1268 ЦК України прийняли спадщину після її смерті, так як в установлений законом строк - 18.12.2012 року подали заяви про прийняття спадщини до Тиврівської держнотконтори, що стверджується листом Тиврівської держнотконтори від 30.03.2012 року №522/01-16 (а.с.25).

Оскільки частки у спадщині кожного із спадкоємців є рівними (ч. 1 ст. 1267 ЦК України), за ОСОБА_2 слід визнати право власності на 1/3 частку житлового будинку з господарськими будівлями в смт. Тиврів, вул. Тиверська, 15.

Безпідставними є посилання апеляційної скарги на те, що складений 12 грудня 1975 року ОСОБА_5 заповіт на онучку ОСОБА_7 є нікчемним, оскільки в ЦК УРСР (в ред. 1963 року) що діяв на момент спірних правовідносин відсутнє поняття нікчемного правочину.

Судова колегія погоджується з висновками суду щодо відсутності підстав стверджувати про пропуск ОСОБА_3 строків позовної давності. ОСОБА_3 на момент відкриття спадщини після смерті ОСОБА_5 була неповнолітня. Факт того, що на час смерті дідуся ОСОБА_3 з мамою ОСОБА_4 постійно проживала разом з ним, а також подальше її проживання до даного часу не заперечувала і сама ОСОБА_2, зазначене підтверджується і матеріалами цивільної справи. Вказане свідчить про прийняття спадщини ОСОБА_3 за заповітом.

Доводи апеляційної скарги про те, що п. 124 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій державними нотаріальними конторами Української РСР, затвердженої наказом Міністерства юстиції УРСР від 31 жовтня 1975 р. N 45/5 відноситься лише до спадкоємців, які подали до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини (п. 2 ч. 1 ст. 549 ЦК УРСР) і в жодній мірі не відноситься до спадкоємців які просто вступили в управління або володіння майном, не заслуговують на увагу та є надуманими, оскільки частиною 2 вказаної статті визначено докази вступу в управління чи володіння спадковим майном відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 549 ЦК УРСР.

Відповідно до ч. 2 ст. 548 ЦК УРСР прийнята спадщина визнається належною спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини, а згідно ст. 561 ЦК УРСР, а в подальшому ст. 1298 ЦК України, оформлення спадщини допускається після шести місяців з дня відкриття спадщини і не обмежене будь-якими строками в часі.

За загальним правилом, перебіг позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила .

Оскільки, прийнявши спадщину в порядку спадкування за заповітом, ОСОБА_3 продовжувала безперешкодно проживати в спірному будинку, права на частину будинковолодіння були не оформлені та вона вважала частину будинковолодіння належну їй в порядку спадкування за заповітом. Спірних питань щодо належності їй спірного майна не виникало до предявлення в 2017 році позову ОСОБА_2, суд першої інстанції обґрунтовано прийшов до висновку про відсутність підстав вважати, що позивачкою ОСОБА_3 пропущено строки позовної давності про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом виданого на імя ОСОБА_6

З урахуванням наведеного судова колегія вважає, що апеляційну скаргу ОСОБА_2 слід задовольнити частково та рішення Тиврівського районного суду Вінницької області від 28 липня 2017 року змінити в частині визначення часток. Визнати за ОСОБА_2 право власності на 1/3 частину житлового будинку з відповідною часткою господарських будівель в порядку спадкування за законом після смерті матері ОСОБА_6. Визнати за ОСОБА_3 право власності на 1/3 частину житлового будинку з відповідною часткою господарських будівель в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_5. В решті рішення суду залишити без змін.

Враховуючи наведене та керуючись ст. ст. 304, 307, 309, 313, 314, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Тиврівського районного суду Вінницької області від 28 липня 2017 року змінити в частині визначення часток.

Резолютивну частину рішення Тиврівського районного суду Вінницької області від 28 липня 2017 року в цій частині викласти в наступній редакції:

Визнати за ОСОБА_2 право власності на 1/3 частину житлового будинку, 1960 року забудови, позначеного на плані БТІ літерою «А», вартістю 60 214 грн., веранди «а» вартістю 7 307 грн., загальною площею приміщень ( підраховано за формулою розрахунку площ ) 53,6 кв.м. і загальною площею 46,5 кв.м., житловою 26,9 кв.м., допоміжною площею 19,6 кв.м., площею літніх приміщень 7,1 кв.м. та ганку з козирком , вартістю 410 грн. та 1/3 частину господарських будівель: літньої кухні «Б», вартістю 27412 грн., погрібу П/Б, вартістю 10580 грн., сараю «б1», вартістю 2458 грн., огорожі № 1, вартістю 4520 грн., воріт з хвірткою № 2, вартістю 582 грн., загальною вартістю 113483 грн., що знаходяться в смт. Тиврів Вінницької області, по вул. Тиверська, 15, в порядку спадкування за законом після смерті матері ОСОБА_6, померлої 26 березня 2012 року в смт. Тиврів.

Визнати за ОСОБА_3 право власності на 1/3 частину житлового будинку, 1960 року забудови, позначеного на плані БТІ літерою «А», вартістю 60 214 грн., веранди «а» вартістю 7 307 грн., загальною площею приміщень ( підраховано за формулою розрахунку площ ) 53,6 кв.м. і загальною площею 46,5 кв.м., житловою 26,9 кв.м., допоміжною площею 19,6 кв.м., площею літніх приміщень 7,1 кв.м. та ганку з козирком, вартістю 410грн. та 1/3 частину господарських будівель: літньої кухні «Б», вартістю 27412 грн., погрібу П/Б, вартістю 10580 грн., сараю «б1», вартістю 2458 грн., огорожі № 1, вартістю 4520 грн., воріт з хвірткою № 2, вартістю 582 грн., загальною вартістю 113483 грн., що знаходяться в смт. Тиврів Вінницької області, по вул. Тиверська, 15, в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_5, померлого 20.01.1987 року.

В решті рішення залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і з цього часу може бути оскаржене в касаційному порядку протягом двадцяти днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий: (підпис) ОСОБА_22

Судді: (підпис) ОСОБА_23

(підпис) ОСОБА_24

Згідно з оригіналом:

Суддя апеляційного суду Войтко Ю.Б.