Ухвала суду № 69194822, 25.09.2017, Апеляційний суд Вінницької області

Справа № 127/13133/16-ц Провадження № 22-ц/772/1903/2017Головуючий в суді першої інстанції Бойко В. М.Категорія 24Доповідач Копаничук С. Г.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 вересня 2017 рокум. Вінниця

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Вінницької області в складі:

Головуючої : Копаничук С.Г.

Суддів: Денишенко Т.О. ,Оніщука В.В.

при секретарі: Агеєвій Г.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці цивільну справу за позовом Національної академіії внутрішніх справ МВС України до ОСОБА_2 про відшкодування витрат пов'язаних з утриманням у навчальному закладі за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Вінницького міського суду від 07.06.2017 року ,-

В с т а н о в и л а :

У червні 2016 року Національна академія внутрішніх справ МВС України звернулась до суду до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення витрат, пов'язаних з її утриманням у вищому навчальному закладі,посилаючись на те, що відповідач після звільнення 16.09.2013 року з органів внутрішніх справ за власним бажанням в порушення умов договору у добровільному порядку не відшкодувала витрати, пов'язані з її утриманням у вищому навчальному закладі, розмір яких становить 29087,11 грн. та таким чином порушила права позивача.

Рішенням Вінницького міського суду від 07.06.2017 року позов задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь Національної академії внутрішніх справ Міністерства внутрішніх справ України 29087,11 грн. витрат пов'язаних з утриманням у вищому навчальному закладі та 1378 грн. судового збору.В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить зазначене рішення змінити та стягнути з відповідача 8027,69 грн. фактично понесених витрат.Вказує на недоведеність обставини, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, оскільки позивачем не надано належних і допустимих доказів отримання нею коштів, речового майна, грошової компенсації за харчування, а надані лише довідки, які складені невідомо на підставі яких документів.

Сторони у судове засідання не з'явились, про день, час та місце розгляду справи повідомлялись належним чином ,про причини своєї неявки суду не повідомляли.

Судові повістки у справі , неодноразово направлені поштою з повідомленням про вручення на адресу ОСОБА_2, повертались з поміткою «за закінченням терміну зберігання».

В обґрунтування своєї неявки при розгляді справи судом першої інстанції ОСОБА_2 надавала суду лист непрацездатності її ім'я про хворобу у січні 2017 року, виданий лікарським закладом м. Подольськ Російської Федерації.(а.с.101)

Враховуючи викладене ,а також те що право на видачу лікарняних листів у РФ мають застраховані у Фонді соціального страхування громадяни Російської Федерації , а також постійно чи тимчасово проживаючі на территорії РФ іноземні громадяни ,а ОСОБА_2 не повідомляла суд про зміну свого місця проживання чи перебування , колегія суддів дійшла висновку про неповажність причин неявки ОСОБА_2 та розгляд справи, відповідно до ст.305 ЦПК України, у відсутність осіб, що не з'явились.

Заслухавши доповідача, перевіривши обставини справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Задовольняючи позов суд першої інстанції виходив з того, що відповідачка, звільнившись з органів внутрішніх справ порушила умови договору, а відтак, в силу вимог закону, зобов'язана відшкодувати понесені позивачем витрати на її навчання та утримання в Національної академії внутрішніх справ Міністерства внутрішніх справ України.

Колегія суддів погоджується такими висновками.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, 04.12.2007 року між Київським національним університетом внутрішніх справ, УМВС України у Вінницькій області в особі Поліщука В.К. та ОСОБА_2 укладено договір про підготовку останньої як фахівця за державним замовленням на денній формі навчання за напрямом (спеціальністю) «Правознавство» у вищому навчальному закладі.

Згідно витягу з наказу 17 червня 2011 року ОСОБА_2 було присвоєно кваліфікацію юриста за спеціальністю «Правознавство» та видано диплом спеціаліста.

По закінченню навчання відповідачку було призначено слідчим слідчого відділення 1 го відділу міліції Вінницького міського відділу УМВС України у Вінницькій області ,а 16 вересня 2013 року згідно наказу №186 о/с відповідач звільнена зі служби з органів внутрішніх справ за власним бажанням.

Пунктом 2.1.8 укладеного між сторонами договору передбачено, затвердження розрахунку фактичних витрат на її підготовку за весь термін навчання після відрахування особи (закінчення навчання), а згідно п.2.3.6 - у разі відрахування з навчального закладу чи звільнення з органів внутрішніх справ по закінченні навчання до встановленого трирічного терміну перебування на службі за підставами передбаченими п.3 цього договору (дострокове розірвання договору у зв'язку з відрахуванням особи з КНУВС та звільнення з органів внутрішніх справ: за власним бажанням без поважних причин; через неуспішність; за порушення дисципліни, передбачено відшкодування фактичних витрат пов'язаних з утриманням у навчальному закладі згідно із затвердженим розрахунком.

З наявних в матеріалах справи довідок вбачається, що фактичні витрати на підготовку відповідача за весь термін навчання становлять 29087,11 грн. , які складаються з: грошового забезпечення за період навчання з 01 вересня 2007 року по червень 2011 року у розмірі 13399,24 грн.,витрат на оплату комунальних послуг у загальному розмірі 11558,12 грн.; витрат на продовольче забезпечення у розмірі 3762,24 ; витрат на речове забезпечення у розмірі 367,51 грн.

Позивач 04 вересня 2012 року направив на адресу відповідача лист в якому запропонував добровільно відшкодувати витрати за навчання у термін до 05 травня 2012 року, однак належного реагування з боку відповідача на даний лист не було.

З доводів апелянта, викладених в апеляційній скарзі, вбачається, що частково заперечуючи проти задоволення позову в повному обсязі,ОСОБА_2 одночасно погоджується з правомірністю вимоги про відшкодування витрат, пов'язаних з її утриманням. Однак, на думку апелянта, належних доказів усіх пред'явлених до стягнення сум позивач не надав,а тому просила рішення змінити та стягнути лише підтверджені на її думку фактичні витрати на суму 8027,69 грн.

Проте, таке твердження відповідача не відповідає дійсності та не ґрунтується на вимогах законодавства з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи відповідно до витягу з наказу №655 від 21.07.2007 року ОСОБА_2 зараховано з 01.09. 2007 року на навчання на 1 курс навчально- наукового інституту підготовки кадрів кримінальної міліції Київського національного університету внутрішніх справ правонаступником якого є Національна академія внутрішніх справ.

04.12.2007 року відповідно до чинного законодавства України та відповідно до наказу МВС України № 150 « Про затвердження Типового договору про підготовку фахівця у вищому навчальному закладі МВС України» між Київським національним університетом внутрішніх справ, ГУ МВС України в м. Києві в особі Яреми В.Г. та ОСОБА_2 укладено договір про підготовку останньої за державним замовленням на денній формі навчання за напрямом (спеціальністю) «Правознавство» у вищому навчальному закладі.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 01 березня 2007 року № 313 «Про затвердження Порядку відшкодування курсантами та особами офіцерського складу витрат, пов'язаних з їх утриманням у вищих навчальних закладах» відшкодування здійснюється у розмірі фактичних витрат, пов'язаних їх утриманням, а саме, грошове, продовольче, речове, медичне забезпечення, перевезення до місця проведення щорічної основної та канікулярної відпустки та у зворотному напрямку, оплату комунальних послуг і вартість спожитих енергоносіїв. Також у вищевказаній постанові (п.5), зазначено, що витрати відшкодовуються у повному розмірі - особами чоловічої статі, що вислужили встановлений законодавством строк строкової військової служби до вступу у навчальний заклад та жіночої статі - за весь період навчання.

Пунктом 4.2 договору № КВ-213 від 29 листопада 2007 року про підготовку фахівця у вищому навчальному закладі МВС визначено, що у разі дострокового розірвання договору здійснюється розрахунок фактичних витрат за відповідними видами забезпечення згідно з нормами утримання на день, який зазначено в наказі про відрахування з навчального закладу та звільнення з органів внутрішніх справ.

Доводи відповідача, що нею в період навчання не було отримано речового забезпечення та те, що нею не отримувалось продовольче забезпечення колегією суддів не приймаються до уваги, оскільки апелянт на підтвердження своїх доводів належних та допустимих доказів не надала .

Доводи апеляційної скарги не спростовують правильність висновків суду першої інстанції, і на законність оскаржуваного рішення не впливають.

Тому колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду є законним та обґрунтованим, відповідає вимогам матеріального та процесуального права, внаслідок чого підстав для його скасування з мотивів викладених в апеляційній скарзі, не вбачається.

Керуючись ст. ст. 307, 308, 315 ЦПК України , колегія суддів,

У х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Вінницького міського суду від 07.06.2017 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуюча: Копаничук С.Г.

Судді : Денишенко Т.О.

/підписи/

Оніщук В.В.

Згідно з оригіналом: