Вирок № 69191323, 26.09.2017, Голосіївський районний суд міста Києва

Справа № 752/21103/14-к

Провадження №: 1-кп/752/47/17

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 вересня 2017 року м. Київ

Голосіївський районний суд міста Києва в складі:

головуючого судді - Рудика І.В.,

при секретарі - Трегубовій А.В.,

потерпілому - ОСОБА_1,

з участю прокурорів - Парамонової О.Ю., Олійника Д.О,

Бедрековському М.М., Мельничука В.А.,

Боровика Д.В., Величка Д.С.,

спеціаліста - ОСОБА_6,

захисників - Дмитренка Д.Ф., Боровського І.В.,

Дорошенка К.К.,

обвинуваченого - ОСОБА_10,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві кримінальне провадження № 12014100000001214 по обвинуваченню

ОСОБА_10, ІНФОРМАЦІЯ_1, що народився в м. Ковель, Волинської області, українець, громадянина України, освіта вища, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1, проживаючий за адресою: АДРЕСА_2, працюючий начальником відділу післяпродажного обслуговування та гарантій АФ «Гранд Автомотив», раніше не судимого, у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 3 ст. 27, ч. 2 ст. 121 КК України, -

встановив:

відповідно до формулювання обвинувачення, у ОСОБА_10 у невстановлений досудовим розслідуванням місці та час, на ґрунті особистих неприязних відносин з потерпілим ОСОБА_11, який перебував на посаді генерального директора АФ «Гранд Автомотив», виник злочинний умисел, направлений на умисне заподіяння тяжкого тілесного ушкодження, з метою усунення його від виконання своїх професійних обов'язків на тривалий термін, замовивши виконання цього злочину іншій особі, тобто вчинити умисне нанесення тяжких тілесних ушкоджень на замовлення.

Для досягнення та реалізації свого злочинного умислу ОСОБА_10 почав підшуковувати особу, яка б допомогла йому організувати нанесення тяжких тілесних ушкоджень ОСОБА_11 З цією метою, у невстановлені досудовим розслідуванням місці та час, ОСОБА_10 звернувся до невстановленої досудовим розслідуванням особи із пропозицією знайти виконавців нанесення тяжких тілесних ушкоджень ОСОБА_11, шляхом імітування пограбування, поєднаного з нанесенням тяжких тілесних ушкоджень, яким після вчинення злочину він заплатить грошову винагороду у розмірі 6000 (шість тисяч) гривень. Саме на такому способі нанесення тяжких тілесних ушкоджень наполягав ОСОБА_10, оскільки у разі вчинення злочину таким способом, не викликали б підозр щодо причетності до вказаного злочину ОСОБА_10

Погодившись на пропозицію ОСОБА_10, вступивши між собою у злочину змову, діючи узгоджено, невстановлена досудовим розслідуванням особа на початку вересня 2014 року почала підшуковувати виконавців вчинення злочину.

У подальшому, в першій половині вересня 2014 року, вище зазначена невстановлена особа, у невстановленому місці та час, звернулась до ОСОБА_13 із пропозицією вчинення тяжкого злочину, а саме нанесення тяжких тілесних ушкоджень шляхом імітування пограбування, за грошову винагороду у сумі 6000 (шість тисяч) гривень, на що ОСОБА_13 погодився.

18.09.2014 року, близько 18 год. 30 хв., ОСОБА_10, перебуваючи біля супермаркету «Новус», розташованого за адресою: м. Київ, пр. Академіка Палладіна, 7/60, зустрівся з вищевказаною невстановленою досудовим розслідуванням особою та ОСОБА_13, де ОСОБА_10 особисто передав ОСОБА_13 фотокопію паспорту громадянина України на ім'я потерпілого ОСОБА_11, два фотознімки з зображенням ОСОБА_11, чотири фотознімки з зображенням автомобіля, яким користується останній, після чого повідомив адресу його проживання та вказав, що саме ОСОБА_11 необхідно спричинити тяжкі тілесні ушкодження. При цьому ОСОБА_10 повідомив, що грошову винагороду у сумі 6000 гривень ОСОБА_13 отримає одразу після нанесення тяжких тілесних ушкоджень ОСОБА_11 та підтвердження виконання замовлення, а саме надання сумки з-під ноутбука останнього.

У подальшому 23.09.2014 року, близько 20 год. 00 хв., ОСОБА_10 зустрівся з ОСОБА_13 та підтвердив свої наміри нанесення тяжких тілесних ушкоджень ОСОБА_11 шляхом імітування пограбування.

29.09.2014 року, близько 19 год. 00 хв. між ОСОБА_10 та ОСОБА_13 відбулась ще одна зустріч, під час якої ОСОБА_10 наполіг на спричиненні ОСОБА_11 тяжких тілесних ушкоджень, а саме: перелому обох кінцівок рук, обох кінцівок ніг, перелому ключиці, носа та пошкодження внутрішніх органів. При цьому збільшив суму грошової винагороди до 10000 гривень.

В подальшому, 30.09.2014 року, ОСОБА_13 повідомив ОСОБА_10, що його замовлення виконано.

01.10.2014 року, приблизно о 15 год. 00 хв. ОСОБА_10, знаходячись за адресою: м. Київ, вул, Голосіївська, 2, зустрівся з ОСОБА_13 Під час даної зустрічі ОСОБА_13 згідно з домовленості, продемонстрував сумку з-під ноутбука потерпілого. ОСОБА_10, будучи впевненим, що його замовлення виконано, передав останньому грошові кошти в сумі 10000 гривень, як оплату за нанесення тяжких тілесних ушкоджень ОСОБА_11 Після чого його було затримано.

Дії ОСОБА_10 кваліфіковано за ч. 2 ст. 15, ч. 3 ст. 27, ч. 2 ст. 121 КК України, як організація вчинення на замовлення заподіяння тяжкого тілесного ушкодження, при цьому виконав усі дії, які вважав необхідними для доведення злочину до кінця, але злочин не було закінчено з причин, які не залежали від його волі.

Обвинувачений ОСОБА_10 у судовому засіданні винним себе не визнав та відмовився від дачі показань.

Відповідно до ч. 2 ст. 17 КПК України ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом.

Відповідно до ст. 22 КПК України кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом.

Відповідно до ст. 25 КПК України прокурор, слідчий зобов'язані в межах своєї компетенції розпочати досудове розслідування в кожному випадку безпосереднього виявлення ознак кримінального правопорушення або в разі надходження заяви про вчинення кримінального правопорушення, а також вжити всіх передбачених законом заходів для встановлення події кримінального правопорушення та особи, яка його вчинила.

Крім того, саме на них законом покладається обов'язок всебічно, повно і неупереджено дослідити обставини кримінального провадження, виявити як ті обставини, що викривають, так і ті, що виправдовують підозрюваного, обвинуваченого, а також обставини, що пом'якшують чи обтяжують його покарання, надати їм належну правову оцінку та забезпечити прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень, відповідно до ст. 9 КПК України.

Відповідно до ст. 91 КПК України у кримінальному провадженні підлягають доказуванню: 1) подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини, вчинення кримінального правопорушення); 2) винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення; 3) вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, а також розмір процесуальних витрат; 4) обставини, які впливають на ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, характеризують особу обвинуваченого, обтяжують чи пом'якшують покарання, які виключають кримінальну відповідальність або є підставою закриття кримінального провадження; 5) обставини, що є підставою для звільнення від кримінальної відповідальності або покарання.

Відповідно до ст. 92 КПК України обов'язок доказування обставин, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, передбачених ст. 91 КПК України покладається на прокурора.

Тобто обов'язок доказування обставин, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, покладається на сторону обвинувачення безпосередньо у судовому засіданні.

Суд же відповідно до ст. 26 КПК України у кримінальному провадженні вирішує лише ті питання, що винесені на його розгляд сторонами та віднесені до його повноважень.

Відповідно до ч.1 ст. 337 КПК України судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акту, крім випадків, передбачених цією статтею.

Так, на обґрунтування винуватості ОСОБА_10 у вчиненні інкримінованого йому злочину, сторона обвинувачення, посилається на наступні докази, які в судовому засіданні були безпосередньо досліджені судом, а саме:

Показання потерпілого ОСОБА_11, який повідомив, що знає обвинуваченого і він підтримував із ним, як він сам думав, дружні та робочі стосунки. Конфліктів між ними за цей час не було. Приблизно у 20-х числах, кінці вересня 2014 року, за адресою м. Київ, пр.. Перемоги, 107, троє невідомих осіб перегородили йому автомобіль, з'ясували хто він є та повідомили, що його замовили, одночасно надали інструкції як себе поводити, через що йому на деякий час довелось лишити роботу. В подальшому, він передав свої особисті речі, а саме ноутбук, гаманець, записник працівникам міліції. Щодо мотивів обвинуваченого, зазначив, що думає ОСОБА_10 хотів зайняти його місце по роботі. Також додав, що обвинувачений, будучи співробітником АФ «Гранд Автомотив» намагався продавати запчастини в обхід дилера, в зв'язку із чим, ним було ініційовано проведення аудиту, а його відсутність на роботі під час проведення аудиту могла б вплинути на результат, оскільки він, як генеральний директор міг би перевірити певні факти. Після того, як обвинуваченого затримали, йому надійшло повідомлення на телефон від обвинуваченого, в якому висловлювався жаль про вчинене, і ОСОБА_10 каявся за вчинене. Заявлений цивільний позов підтримав в повному обсязі, звернув увагу, що йому злочином нанесено моральної шкоди та просив задовольнити позов.

Показаннями свідка ОСОБА_14, який повідомив, що з ОСОБА_10 він пропрацював протягом 10 місяців. За вказаний час жодних конфліктів у колективі не було і як він вважає, ОСОБА_10 не мав схильностей на вчинення злочину.

Показання свідка ОСОБА_15 який повідомив у судовому засіданні, що перебував з обвинуваченим у робочих стосунках, а конфліктних ситуацій в колективі він не бачив. Про інкримінований обвинуваченому злочин дізнався із новин і він нічого не знає про обставини чи мотиви вчинення злочину.

Показання свідка ОСОБА_16, який показав, що у вересні 2014 року, перебуваючи на своєму робочому місці, де працюють потерпілий та обвинувачений, отримав телефонний дзвінок від дружини потерпілого, яка повідомила, що потерпілого побили, після чого на роботу прийшли співробітники міліції. Одночасно звернув увагу суду, що нічого не знає про обставини, спосіб чи мотиви вчинення злочину. Конфліктних ситуацій в колективі він не знає.

Допитана свідок ОСОБА_17 показала, що з обвинуваченим та потерпілим не знайома, проте їй відомо, що ОСОБА_10 винаймає житло у її матері у АДРЕСА_2. Одночасно, повідомила що була понятою під час обшуку вказаного будинку в ході якого було вилучено ноутбук і флешки, а чи вилучалось щось ще вона не пам'ятає. Додатково повідомила, що обвинувачений ввічлива людина і вона ніколи не могла б подумати про те, що він вчинить злочин.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_18 показав, що він із братом були понятими та стояли по пр. Голосіївському, коли побачили, як обвинувачений виходив із приміщення «Нової пошти» та його затримали. Також затримали і другого чоловіка, якому обвинувачений передавав гроші. Ще бачив, як із сміттєвого баку діставали якісь речі. У обвинуваченого вилучили 3 телефона, гаманець та 10000 гривень. У другого затриманого, який назвався ОСОБА_13 теж вилучили 10000 гривень. Щодо свого брата повідомив, що він на цей час утримується у СІЗО.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_19 повідомив, що по кримінальному провадженню за обвинуваченням ОСОБА_10 він нічого повідомити не може, оскільки його сильно побили співробітники міліції та він втратив пам'ять, у зв'язку із чим присутніх у залі він не впізнає, прізвищ не знає і чи запрошувався понятим не пам'ятає.

Допитаний в судовому засіданні залегендований свідок ОСОБА_13 повідомив, що до подій не був знайомий з ОСОБА_10 та не спілкувався із ним після. У вересні 2014 року, товариш запропонував заробити, потрібно було когось покалічити. Знайомий організував зустріч, на зустріч приїхав обвинувачений, на зустрічі ОСОБА_10 сказав що потрібно молоду людину покалічити. Ногу зламати, руку, таке. Запропонував 6 або 8 тис грн. Обмінялися телефонами. Потім через кілька днів, зателефонували і зустрілися на Академмістечку біля Новуса, там йому ОСОБА_10 передав фото молодої людини, фото його машини. Здається він ще давав копію паспорта, на ім'я ОСОБА_11, прізвища не пам'ятає. Зустрічались 3-4 рази, обвинувачений дав адреси, хлопець жив недалеко від Святошинського рай відділу, сказав, що все що у цього товариша буде - можна забрати собі - тобто, телефон, ноутбук і якась готівка. Свідок оглянув місце дії, підготувався до виконання. В останню зустріч перед виконанням ОСОБА_10 розповів, що це його шеф або керівник. Мовляв, нехороша людина. Він просив ногу, руку зламати, селезінку, ключицю зламати - конкретно пошкодити. Критерій був - що б був живий, але на роботу пів року фізично не міг показуватися. Свідок сказав, що завтра виконає. Зійшлися на тому, що це буде коштувати 10 тис грн. і майно яке буде у хлопця. Увечері, свідок повідомив смской що зробив все, ОСОБА_10 підтвердив що прийнято і домовилися зустрітися наступного ранку. Зустрічалися на автовокзалі, біля Нової пошти. У підтвердження він хотів сумку від ноутбука і черевики. Сумку свідок точно приніс. Телефону, ноутбука і грошей у хлопця не було. ОСОБА_10 віддав свідкові гроші в чомусь загорнуті. Сумку він брати не захотів. Вони викинули сумку в смітник та домовилися знищити свої телефони. Свідок на той момент був співробітником внутрішніх справ. Точна дата зустрічі з ОСОБА_10 - приблизно початок вересня 2014 року. При зустрічах застосовувалась апаратура технічного запису, і аудіо і відео, яка була видана співробітниками міліції. Після зустрічей відразу проводили допит. Все що давав свідкові ОСОБА_10 відразу передавалося слідчому. По телефону з ОСОБА_10 спілкувався, телефон потім здав слідчому. Контрольні фрази про виконання були, але свідок їх не пам'ятає. Мета була вивести з ладу начальника, що б він не з'являвся на роботі. Термін - пів року що б не з'являвся на роботі. Травми пропонував в основному ОСОБА_10, і питав що ще можна. Свідок тоді діяв як співробітник міліції.

Відповідно до усних консультацій отриманих судом в судовому засіданні від спеціаліста, а саме від експерта ОСОБА_6, тілесні ушкодження у вигляді розриву селезінки, відкритого перелому кісток є тяжкими тілесними ушкодженнями.

Від допиту іншого залегендованого свідка, а саме ОСОБА_21 прокурор відмовився.

Окрім показів потерпілого та свідків, стороною обвинувачення на підтвердження вини ОСОБА_10 серед іншого, надано наступні документи:

-Рапорт про виявлене кримінальне правопорушення оперуповноваженим УБОЗ ГУ МВС України в м. Києві, відповідно до якого зібрано матеріали щодо підготовки та вчинення невідомими особами тяжкого злочину насильницької спрямованості;

-Протокол пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 19.09.2014 року, відповідно до якого, залегендований свідок ОСОБА_13 вказав на фотознімок № 3, як на особу, що йому замовила нанесення тяжкого тілесного ушкодження;

-Постанова про проведення НСРД - контролю за вчиненням злочину у формі імітування обстановки злочину від 15.09.2014 року;

-Ухвала Апеляційного суду м. Києва від 23.09.2014 про надання дозволу на проведення НСРД - спостереження за особою у публічно доступних місцях, а саме за ОСОБА_10;

-Ухвала Апеляційного суду м. Києва від 23.09.2014 про надання дозволу на проведення НСРД - зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж, яка приймається та передається абон. номером НОМЕР_1, яким користується ОСОБА_10 терміном на 2 місяці;

-Доручення прокурора співробітникам УБОЗ ГУ МВС України в м. Києва від 23.09.2014 року на проведення НСРД на підставі ухвал слідчого судді Апеляційного суду м. Києва;

-Протокол про результати контролю за вчиненням злочину від 22.09.2014;

-Протокол про результати контролю за вчиненням злочину від 25.09.2014;

-Протокол про результати контролю за вчиненням злочину від 01.10.2014 з фотознімками;

-Протокол про результати контролю за вчиненням злочину від 01.10.2014;

-Носій інформації Transcend micro SDHC, 16GB, інв. 929т, який відповідно до протоколів про результати контролю за вчиненням злочину містить інформацію, проте відтворити яку у судовому засіданні не вдалось;

-Протокол про результати візуального спостереження за особою в публічно доступних місцях від 06.10.2014. НСРД проводились в день затримання 01.10.2014. відповідно до якого задокументовано факт передачі сумки;

-Протокол про результати візуального спостереження за особою в публічно доступних місцях від 06.10.2014;

-Носій інформації DVD-R, 4,7Gb інв. 952;

-Заява про залучення до провадження як потерпілого ОСОБА_11;

-Протокол огляду речей та предметів від 30.09.2014 з фото таблицею, яким процесуально задокументовано речі та предмети, які надавались обвинуваченим свідку ОСОБА_13 для виконання замовлення, а саме фото потерпілого, копії його паспорта;

-Протокол огляду місця події від 01.10.2014, яким вилучено, зокрема особисті речі під час затримання ОСОБА_10;

-Протокол огляду речей та предметів від 06.10.2014 з фото таблицею, відповідно до якого оглянуто вилучені речі у ОСОБА_10;

-Протокол огляду місця події від 01.10.2014, відповідно до якого, у залегендованого свідка ОСОБА_13 виявлено та вилучено грошові кошти. Крім того, із сміттєвого баку було вилучено сумку та чохол до телефону;

-Протокол огляду речей та предметів від 06.10.2014 (оглянуто зокрема сумку, чохол, телефон та грошові кошти) з фото таблицею;

-Ухвала Голосіївського районного суду м. Києва про дозвіл на обшук від 29.09.2014;

-Протокол обшуку від 07.10.2014 року із фототаблицею, відповідно до якого проведено обшук за адресою АДРЕСА_2 та вилучено ноутбук на якому зберігаються фотознімки та флеш накопичувачі;

-Протокол огляду речей та предметів від 08.10.2014 року із фототаблицею;

-Ухвала Голосіївського районного суду м. Києва про тимчасовий доступ до речей та документів від 10.10.2014, а саме даних щодо номеру абонента НОМЕР_2;

-Протокол тимчасового доступу до документів від 21.10.2014 року із описом речей та документів, які були вилучені;

-Протокол огляду речей та предметів від 21.10.2014;

-CD-R диск з написом «Verbatim» 700 мв, 52х, 80 міn, вх. 15868, вих. 10608/1/кт, від 21.10.14 р.;

-Ухвала Голосіївського районного суду м. Києва про тимчасовий доступ до речей та документів від 10.10.2014, а саме до даних щодо абонентських номерів НОМЕР_1 та НОМЕР_3;

-''Протокол тимчасового доступу до документів від 27.10.2014 та опис речей та документів, які були вилучені;

-Протокол огляду речей та предметів від 27.10.2014 року;

-CD-R диск з написом «Verbatim» 700 мв, 52х, 80 міn, CD/K1-II/14/13458 від 22.10.14 р.;

-Висновок судово-психіатричної експертизи від 23.10.2014 року № 898 відповідно до якого ОСОБА_10 не страждав и не страждає не цей час будь-яким психічним захворюванням, міг та може на цей час усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними. Застосування примусових заходів медичного характеру не потребує.

Інші надані прокурором та захисником процесуальні документи, супровідні листи, ухвали судів суд визнає неналежними доказами, оскільки вони жодним чином не підтверджують існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, та інших обставин, які мають значення для кримінального провадження, а також достовірність чи недостовірність, можливість чи неможливість використання інших доказів.

Так, згідно з вимогами ст. 370 КПК України обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу.

При цьому, відповідно до ч. 2 ст. 94 КПК України, жоден доказ не має наперед встановленої сили. При постановленні вироку суд за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин кримінального провадження в їх сукупності, керуючись законом, повинен оцінити кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного рішення та для вирішення питань, зазначених у ст. 374 КПК України.

Усі сумніви щодо доведеності обвинувачення, якщо їх неможливо усунути, повинні тлумачитися на користь обвинуваченого. Коли зібрані у справі докази не підтверджують обвинувачення і всі можливості збирання додаткових доказів вичерпані, суд зобов'язаний постановити виправдувальний вирок.

Суд, безпосередньо дослідивши зібрані під час досудового слідства докази сторони обвинувачення та сторони захисту у їх сукупності, давши їм належну оцінку, відповідно до вимог ст. 94 КПК України, дійшов висновку про те, що стороною обвинувачення не доведено, що в діянні обвинуваченого ОСОБА_10 є склад злочину, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 3 ст. 27, ч. 2 ст. 121 КК України.

Так суд вважає, що під час судового розгляду, достовірно не встановлено, що ОСОБА_10 вчинив організацію вчинення на замовлення заподіяння тяжкого тілесного ушкодження, при цьому виконав усі дії, які вважав необхідними для доведення злочину до кінця, але злочин не було закінчено з причин, які не залежали від його волі з огляду на таке.

Так, допитаний в судовому засіданні потерпілий ОСОБА_11 пояснив, що до нього одразу звернулись співробітники міліції, які повідомили йому про те, що готується замах на нього. Йому до цього про це було не відомо та він не підозрював, що обвинувачений здатен на таке. Той факт, що потерпілим було ініційовано проведення аудиту на роботі, де працював, зокрема, обвинувачений та те, що обвинуваченому було про це відомо та він хотів щоб потерпілий був відсутній протягом проведення вказаного аудиту є припущенням потерпілого, що не знайшло свого відображення у судовому засіданні та не було підтверджено відповідними доказами.

Покази, надані свідками ОСОБА_19, ОСОБА_18, ОСОБА_17, ОСОБА_16, ОСОБА_14 та ОСОБА_15 суд визнає неналежними доказами сторони обвинувачення, оскільки вони у своїх показах жодним чином не підтвердили існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, та інших обставин, які мають значення для кримінального провадження, а також достовірність чи недостовірність, можливість чи неможливість використання інших доказів. Більше того, свідки ОСОБА_14 та ОСОБА_15 та ОСОБА_17 позитивно охарактеризували обвинуваченого та зазначили що обвинувачений не здатний був вчинити злочин.

Покази надані залегендованим свідком ОСОБА_13 суд визнає недопустимим доказом і не бере до уваги з огляду на таке.

Так, відносно вказаного свідка були вжити заходи безпеки, про що суду відомо лише із обвинувального акту та слів прокурора, адже до суду не надано жодної документально підтвердженої інформації з приводу цього. Під час встановлення особи свідка, суд був позбавлений можливості встановити дійсні анкетні дані вказаного свідка, адже свідок назвався ОСОБА_13, жодного документа, який встановлює особу не надав. Фактично, особа свідка була встановлена прокурором, який вважав що в такий порядок можливо допитати вказаного свідка. Як ОСОБА_13 свідок був попереджений про кримінальну відповідальність за дачу завідомо неправдивих показів, а також за відмову від дачі показів без поважних причин та приведений до присяги.

Судом приймається до уваги, що приписами КПК України не врегульовано порядку допиту свідка відносно якого вжиті заходи безпеки (залегендованого свідка). Одночасно, суд приходить до висновку, що в будь-якому випадку особа свідка не може бути засекречена від суду для його допиту. Порядок, за яким прокурор встановив особу свідка не може бути визнаний допустимим, а відповідно покази такими, що можуть бути взяті до уваги судом.

Також, суд вважає, що надані прокурором документи не доводять вини ОСОБА_10 зокрема, з огляду на таке.

Рапорт про виявлене кримінальне правопорушення оперуповноваженим УБОЗ ГУ МВС України в м. Києві, відповідно до якого зібрано матеріали щодо підготовки та вчинення невідомими особами тяжкого злочину насильницької спрямованості суд визнає неналежним доказом, оскільки відповідно до приписів ст. 358 КПК України, документами є протоколи слідчих (розшукових) дій та інші долучені до матеріалів кримінального провадження документи, якщо в них викладені чи посвідчені відомості, що мають значення для встановлення фактів і обставин кримінального провадження. Так у вказаному рапорті не викладено жодних відомостей, які мають значення для встановлення фактів та обставин.

Протокол пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 19.09.2014 року, відповідно до якого, залегендований свідок ОСОБА_13 вказав на фотознімок № 3, як на особу, що йому замовила нанесення тяжкого тілесного ушкодження суд визнає недопустимим доказом через вище викладені причини щодо неможливості встановлення судом особи залегендованого свідка, у зв'язку із чим така особа не змогла у встановлений належний і допустимий спосіб підтвердити у судовому засіданні обставини, викладені у протоколі для безпосереднього сприйняття їх судом.

Протокол про результати контролю за вчиненням злочину від 22.09.2014 року суд визнає недопустимим доказом, оскільки відповідно до тексту ухвали Апеляційного суду м. Києва від 23.09.2014 про надання дозволу на проведення НСРД - спостереження за особою у публічно доступних місцях, а саме за ОСОБА_10, такий дозвіл надано з 23.09.2014 року, а слідча дія була проведена 14.09.2014 року, тобто до винесення ухвали. Посилання прокурора на те, що слідчу дію було проведено на підставі постанови прокурора про проведення НСРД - контролю за вчиненням злочину у формі імітування обстановки злочину від 15.09.2014 року суд не може взяти до уваги, оскільки по-перше все рівно слідчу дію проведено до винесення цієї постанови прокурора, а по-друге, за результатом системного аналізу приписів глави 21 КПК України, суд приходить до висновку про неможливість підміни дозволу суду на проведення негласної слідчої дії, яка пов'язана із втручанням в особисте життя особи постановою прокурора. Одночасно, прокурором після проведення вказаної негласної слідчої дії взагалі не направлено клопотання до суду з відповідним клопотанням, де б ставилось питання про проведення негласної слідчої дії до постановлення ухвали слідчого судді.

Недопустимими доказами суд визнає також і протоколи про результати контролю за вчиненням злочину від 22.09.2014 року, від 25.09.2014 року, 01.10.2014 року, 01.10.2014 року з огляду на таке.

Так, відповідно до ухвали Апеляційного суду м. Києва від 23.09.2014 про надання дозволу на проведення НСРД було надано дозвіл саме на спостереження за особою у публічно доступних місцях. Водночас органом досудового розслідування фактично проведено аудіо - відео контроль місця, що за своєю суттю є відмінним видом негласної слідчої дії від спостереження за особою, річчю або місцем, на що відповідного дозволу органом досудового розслідування від суду не отримувалось. Більше того, не може суд взяти до уваги посилання прокурора, що вказані слідчі дії проведені на підставі вищевказаної постанови прокурора, оскільки відповідно до ч. 8 ст. 271 КПК України, якщо при проведенні контролю за вчиненням злочину виникає необхідність тимчасового обмеження конституційних прав особи, воно має здійснюватися в межах, які допускаються Конституцією України, на підставі рішення слідчого судді згідно з вимогами цього Кодексу, що прокурором та органом досудового розслідування забезпечено не було.

Одночасно, суд безпосередньо не зміг дослідити відеозаписи, які відповідно до протоколів містяться на носії інформації Transcend micro SDHC, 16GB, інв. 929т, на підставі яких і були складені вказані протоколи, оскільки в судовому засіданні прокурор не забезпечив можливості їх відтворення, а тому, в сукупності із проведенням аудіо-відео контролю із залегендованим свідком, особу якого суд не встановив, такі докази підлягають визнанню недопустими.

Протокол про результати візуального спостереження за особою в публічно доступних місцях від 06.10.2014, початий 10:00, закінчений о 11:00 суд визнає неналежним доказом, оскільки він жодним чином не підтверджує існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, та інших обставин, які мають значення для кримінального провадження, а також достовірність чи недостовірність, можливість чи неможливість використання інших доказів.

Недопустими доказами визнає суд протоколи огляду місця події від 01.10.2014 року та від 01.10.2014 року в частині дачі свідчень під час затримання ОСОБА_10 та ОСОБА_13, відомості про що відображені у відповідних протоколах, оскільки відповідно до ч. 4 ст. 95 КПК України, суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 цього Кодексу. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них. Так, в судовому засіданні, суд не здобув належних і допустимих показів у встановленому законом порядку, які містяться у зазначених протоколах.

Неналежним суд визнає протокол огляду речей та документів від 06.10.2014 року, яким оглянуто речі вилучені у ОСОБА_10, оскільки він жодним чином не підтверджує існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, та інших обставин, які мають значення для кримінального провадження, а також достовірність чи недостовірність, можливість чи неможливість використання інших доказів. Одночасно, вказаний доказ є ще й недопустимим, з огляду на те, що відповідно до приписів ст. ст. 14, 15 КПК України встановлено таємницю спілкування та невтручання у приватне життя. Так, під час кримінального провадження кожному гарантується таємниця листування, телефонних розмов, телеграфної та іншої кореспонденції, інших форм спілкування. Втручання у таємницю спілкування можливе лише на підставі судового рішення у випадках, передбачених цим Кодексом, з метою виявлення та запобігання тяжкому чи особливо тяжкому злочину, встановлення його обставин, особи, яка вчинила злочин, якщо в інший спосіб неможливо досягти цієї мети. Під час кримінального провадження кожному гарантується невтручання у приватне (особисте і сімейне) життя. Ніхто не може збирати, зберігати, використовувати та поширювати інформацію про приватне життя особи без її згоди, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Так, до суду не надано відповідного дозволу ОСОБА_10 чи судового рішення, яке б дозволяло таке втручання.

Одночасно суд визнає неналежними доказами протоколи огляду речей та предметів від 21.10.2014 року та 27.10.2014 року, оскільки вони, ані самі по собі, ані в сукупності з раніше визнаними судом неналежними та недопустимими доказами жодним чином не підтверджує існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, та інших обставин, які мають значення для кримінального провадження, а також достовірність чи недостовірність, можливість чи неможливість використання інших доказів, а прокурором не звернуто увагу суду в чому саме полягає цінність цих протоколів як документів або доказів у справі.

Недопустимими суд визнає і консультації отримані судом в судовому засіданні від спеціаліста, а саме від експерта ОСОБА_6, оскільки відомості про тілесні ушкодження, про спричинення яких давав відповідні консультації спеціаліст, суд визнав такими, що були здобути у недопустимий спосіб, враховуючи не встановлену особу залегендованого свідка та відсутність ухвали слідчого судді про надання дозволу на проведення аудіо-відео контролю, а тому не можуть бути взяті судом до уваги.

Інші перелічені судом документи, що були надані прокурором, на недопустимість і неналежність яких посилався захисник суд визнає належними та допустимими.

Так судом враховуються докази сторони обвинувачення викладені у протоколі про результати візуального спостереження за особою в публічно доступних місцях від 06.10.2014, відповідно до якого НСРД проводились в день затримання 01.10.2014, відповідно до якого задокументовано факт передачі сумки та відеозапис відповідної події, яки міститься на носії інформації DVD-R, 4,7Gb інв. 952. Протокол огляду речей та предметів від 30.09.2014 з фото таблицею, відповідно до якого вилучено речі та предмети, які надавались обвинуваченим свідку ОСОБА_13 а саме фото потерпілого, копії його паспорта. Протокол огляду місця події від 01.10.2014, відповідно до якого у ОСОБА_10 вилучені речі. Протокол огляду місця події від 01.10.2014, відповідно до якого, у залегендованого свідка ОСОБА_13 виявлено та вилучено грошові кошти. Крім того, із сміттєвого баку було вилучено сумку та чохол до телефону. Протокол огляду речей та предметів від 06.10.2014, відповідно до якого оглянуто, зокрема, сумку, чохол, телефон та грошові кошти) з фото таблицею. Протокол обшуку від 07.10.2014 року із фототаблицею, відповідно до якого проведено обшук за адресою АДРЕСА_2 та вилучено ноутбук на якому зберігаються фотознімки та флеш накопичувачі. Протокол огляду речей та предметів від 08.10.2014 року із фото таблицею. Висновок судово-психіатричної експертизи від 23.10.2014 року № 898 відповідно до якого ОСОБА_10 не страждав и не страждає не цей час будь-яким психічним захворюванням, міг та може на цей час усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними. Застосування примусових заходів медичного характеру не потребує.

Будь-яких інших достатніх та переконливих доказів, які би підтверджували обвинувачення ОСОБА_10 за ч. 2 ст. 15, ч. 3 ст. 27, ч. 2 ст. 121 КК України, суду не надано, а надані докази, які взяти судом до уваги, як вважає суд, є недостатніми для визнання винуватості особи.

Так прокурором не доведено в належний та допустимий спосіб наявності умислу в обвинуваченого на організацію вчинення на замовлення заподіяння тяжкого тілесного ушкодження, так само як і не доведено підшукування обвинуваченим виконавця злочину та отриманням залегендованим свідком грошових коштів саме за спричинення тілесних ушкоджень потерпілому.

Таким чином, винуватість ОСОБА_10 у вчиненні інкримінованого йому злочину не доведена з дотриманням при цьому принципу «поза розумним сумнівом» зміст якого сформульовано у п.43 рішення Європейського Суду з прав людини від 14.02.2008 року у справі «Кобець проти України», відповідно до якого доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих чітких та узгоджених між собою, що в даному випадку стороною обвинувачення дотримано не було.

Крім того, суд констатує порушення права на захист обвинуваченого в частині пред'явленого обвинувачення за ч. 2 ст. 15, ч. 3 ст. 27, ч. 2 ст. 121 КК України з огляду на таке.

Так питання роз'яснення обвинувачення особі відіграє важливе значення для забезпечення його права на захист.

Європейський суд з прав людини у справі «Абрамян проти Росії» від 09 жовтня 2008 року зазначив, що у тексті підпункту «а» п. 3 ст. 6 Конвенції вказано на необхідність приділяти особливу увагу роз'ясненню «обвинувачення» особі, стосовно якої порушено кримінальну справу. Деталі вчинення злочину можуть відігравати вирішальну роль під час розгляду кримінальної справи, оскільки саме з моменту доведення їх до відома підозрюваного він вважається офіційно письмово повідомленим про фактичні та юридичні підстави пред'явленого йому обвинувачення (рішення від 19.12.1989 у справі «Камасінскі проти Австрії» № 9783/82, п. 79). Крім того, Суд констатував, що положення підпункту «а» п. 3 ст. 6 Конвенції необхідно аналізувати у світлі більш загальної норми про право на справедливий судовий розгляд, гарантоване п. 1 цієї статті. У кримінальній справі надання повної, детальної інформації щодо пред'явленого особі обвинувачення та, відповідно, про правову кваліфікацію, яку суд може дати відповідним фактам, є важливою передумовою забезпечення справедливого судового розгляду (рішення від 25.03.1999 у справі «Пелісьє та Сассі проти Франції», п.52).

Водночас, обвинувальний акт містить лише виклад фактичних обставин, які прокурор вважає встановленими, в той час коли формулювання обвинувачення саме яке б дозволило прийти до висновку, що обвинуваченому інкриміновано вчинення злочину, передбаченого саме ч. 2 ст. 15, ч. 3 ст. 27, ч. 2 ст. 121 КК України, обвинувальний акт не містить. Так, відповідно до приписів ч. 2 ст. 121 КК України, передбачено вчинення умисного тяжкого тілесного ушкодження, вчинене способом, що має характер особливого мучення, або вчинене групою осіб, а також з метою залякування потерпілого або інших осіб, чи з мотивів расової, національної або релігійної нетерпимості, або вчинене на замовлення, або таке, що спричинило смерть потерпілого. Водночас обвинувальний акт не містить жодної додаткової кваліфікуючої ознаки, передбаченої ч. 2 ст. 121 КК України ані в пред'явленому обвинувачені, ані в викладі фактичних обставин, які прокурор вважає встановленими, а тому, суд прийшов до висновку, що обвинуваченому не було в порядку передбаченому КПК України висунуте обвинувачення, тобто твердження про вчинення певною особою діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність.

Крім того, відповідно до ст. 253 КПК України, особи, конституційні права яких були тимчасово обмежені під час проведення негласних слідчих (розшукових) дій, а також підозрюваний, його захисник мають бути письмово повідомлені прокурором або за його дорученням слідчим про таке обмеження.

Як вбачається з повідомлення про проведення негласних слідчих (розшукових) дій, які адресовані обвинуваченому ОСОБА_10 та його захиснику містять інформацію лише про контроль за вчиненням злочину та спостереження за особою, а інформації про проведення аудіо-відео контролю, проведення чого було встановлено судом, не містять, що в свою чергу не забезпечує можливість обвинуваченого сформувати відповідну позицію захисту.

Суд, розглянувши кримінальне провадження в межах висунутого обвинувачення з урахуванням положень ст. 337 КПК України, дотримуючись принципів змагальності сторін та свободи в поданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, принципу диспозитивності, а саме, діючи в межах своїх повноважень та компетенції, вирішуючи лише ті питання, що винесені на його розгляд сторонами та віднесені до їх повноважень, зберігаючи об'єктивність та неупередженість, створив необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов'язків, у зв'язку з чим не наділений повноваженнями за власною ініціативою ініціювати проведення певних слідчих (розшукових) дій, оскільки функції державного обвинувачення, захисту та судового розгляду не можуть покладатися на один і той самий орган, приходить до висновків про необхідність виправдання ОСОБА_10, оскільки не доведено, що в діянні обвинуваченого є склад кримінального правопорушення.

У відповідності з вимогами ст. 62 Конституції України, ст.ст.370, 374 КПК України, п.23 ППВСУ №5 від 29.06.1990 року «Про виконання судами України законодавства і ППВСУ з питань судового розгляду кримінальних справ і постановлення вироку» із змінами та доповненнями, в основу вироку можуть бути покладені тільки достовірні докази, досліджені в судовому засіданні. Обвинувачення не може ґрунтуватись на припущеннях. Всі сумніви щодо доведеності обвинувачення, якщо їх неможливо усунути, повинні тлумачитись на користь обвинуваченого. Коли зібрані по справі докази не підтверджують обвинувачення і всі можливості збирання додаткових доказів вичерпані, суд зобов'язаний постановити виправдувальний вирок.

Отже, з урахування викладеного вище, в ході судового розгляду, за наслідками всебічного, повного й неупередженого дослідження всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінивши кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку, суд приходить до обґрунтованого висновку, що висунуте ОСОБА_10 обвинувачення за ч. 2 ст. 15, ч. 3 ст. 27, ч. 2 ст. 121 КК України, не знайшло свого підтвердження, в зв'язку з чим, суд вважає необхідним в силу презумпції невинності, закріпленого у ст. 62 Конституції України виправдати ОСОБА_10

Запобіжний захід у вигляді застави в розмірі 182 700 грн. після набрання вироку законної сили підлягає скасуванню, а сума застави поверненню застоводавцю.

Цивільний позов заявлений потерпілим ОСОБА_11 до обвинуваченого ОСОБА_10 підлягає залишенню без розгляду.

Питання щодо речових доказів необхідно вирішити згідно ст. 100 КПК України.

Керуючись ст.ст. 368, 370, 373, 374 КПК України, суд

ухвалив:

ОСОБА_10, визнати невинуватим у пред'явленому обвинувачені за ч. 2 ст. 15, ч. 3 ст. 27, ч. 2 ст. 121 КК України та його виправдати, оскільки не доведено, що в діянні обвинуваченого є склад кримінального правопорушення.

Запобіжний захід обраний ОСОБА_10 у вигляді застави в розмірі 182 700 грн. після набрання вироку законної сили скасувати, а суму застави повернути застоводавцю.

Цивільний позов заявлений потерпілим ОСОБА_11 до ОСОБА_10 - залишити без розгляду.

Речові докази у кримінальному провадженні а саме:

-Шість аркушів паперу формату А4 з різними фотокопіями, а саме: паспорта громадянина України на ім'я ОСОБА_11 ІНФОРМАЦІЯ_5, уродженця м. Луцьк, перша, друга та третя сторінки паспорту виконані на аркуші паперу формату А4 у кольоровому вигляді, а також фотокопії цього ж паспорту сторінки 1-5, 12,13 виконані на двох аркушах паперу формату А4 у чорно-білому кольорі, два фотознімки з зображенням того самого чоловіка що і на паспорті, а саме ОСОБА_11 виконані на аркуші паперу формату А4 у кольоровому вигляді та чотири фотознімки з зображенням автомобіля «Крайслер Сабрінг» виконані на двох аркушах паперу формату А4 - зберігати при матеріалах кримінального провадження;

-Сім-карту мобільного оператора «МТС» НОМЕР_4, абонентський номер якої НОМЕР_3, мобільний телефон «Iphonе 5s», IMEI: НОМЕР_5, у чохлі сірого кольору з написом «MASERATI», мобільний телефон «Nokia 6303», ІМЕІ: НОМЕР_6, в середині якого знаходиться Сім-карта мобільного оператора «Київстар» НОМЕР_7, абонентський номер якої НОМЕР_2, мобільний телефон «BleckBerry 9780», ІМЕІ: НОМЕР_8, в середині якого знаходиться сім-карта мобільного оператора «МТС» НОМЕР_9, абонентський номер якої НОМЕР_1, які зберігаються у камері схову УП ГУНП в м. Києві - повернути ОСОБА_10 за належністю.

-Мобільний телефон «Samsung», в середині якого знаходилася сім-картка мобільного оператора «Київстар», НОМЕР_10, номер телефону якої НОМЕР_11, які передані на відповідальне зберігання ОСОБА_13 ІНФОРМАЦІЯ_7 - залишити у останнього за належністю.

-Грошові кошти у сумі 10 000 (десять тисяч) гривень переданих на відповідальне зберігання до управління фінансового забезпечення та бухгалтерського обліку ГУНП в місті Києві, які були вилучені відповідно до квитанції № 000311 у ОСОБА_10 - повернути власнику за відповідним зверненням.

-Сумку чорного кольору марки «DICOTA», в середині якої знаходився чохол від мобільного телефону «Айфон 4»; упаковка сухих салфеток марки «alouette»; гаманець коричневого кольору з написом літери «Є», в середині якого знаходиться: пластикова картка «Aisher» НОМЕР_12; банківська картка «Промінвестбанк» НОМЕР_13 видана на ім'я ОСОБА_11; маленька пластикова картка «Aisher» НОМЕР_14; маленька пластикова картка «Socar» НОМЕР_15; візитна картка «Епіцентр» відділ «Будівельні матеріали»; ваучер на 100 грн. «28 винний клуб»; візитна картка на ім'я ОСОБА_11 Генеральний директор АФ «Гранд Автомотів»; перепустка з фотознімком, та написом ВАТ «АвтоКапітал» посвідчення НОМЕР_16, ОСОБА_11, начальник відділу; медична довідка № 972476 видана на ім'я ОСОБА_11; пластикову папку-файл жовтого кольору та особистий робочий записник синього кольору з написом «MASERATI» передані на відповідальне зберігання потерпілому ОСОБА_11 ІНФОРМАЦІЯ_5 - залишити у останнього за належністю.

-Ноутбук «DELL LATITUDE Е7240» чорного кольору та зарядний пристрій до нього, які знаходяться на зберіганні у камері зберігання речових доказів УП ГУНП в м. Києві - повернути ОСОБА_10 за належністю.

-CD-R диск з написом «Verbatim» 700 мв, 52х, 80 міn, вх. 15868, вих. 10608/1/кт, від 21.10.14 р., та особистим номером диску: 3272102RC5577, що був вилучений 21.10.2014 року - зберігати при матеріалах кримінального провадження.

-CD-R диск з написом «Verbatim» 700 мв, 52х, 80 міn, CD/KI-II/14/13458 від 22.10.14 р., та особистим номером диску: 3272102RC87, що був вилучений 21.10.2014року - зберігати при матеріалах кримінального провадження.

Вирок суду може бути оскаржений до Апеляційного суду м. Києва через Голосіївський районний суд м. Києва протягом 30 діб з дня проголошення.

Суддя І. Рудик